Економічні напрямки капіталізації у аграрній галузі: теорія, методологія, практика

Краткое описание

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

На правах рукопису

РИБАЛКО СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

Економічні напрямки капіталізації у аграрній галузі: теорія, методологія, практика

08.00.03 економіка та управління національним господарством

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук

Науковий консультант:
Бендасюк Олег Олександрович:
доктор економічних наук. доцент

Херсон 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

4

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження економічних напрямків і механізмів капіталізації у аграрній сфері

17

1.1.Категорійний апарат і сутність капіталізації у аграрній сфері

17

1.2. Вплив економіки землекористування на капіталізацію ресурсів аграрних підприємств

39

1.3. Проблеми функціонування механізмів управління капіталізацією ресурсів в аграрній сфері

54

1.4. Основні завдання трансформації земельного законодавства України та впорядкування процесів капіталізації ресурсів агросфери з метою адаптації до вимог Європейського Союзу

73

Висновки до першого розділу

86

Розділ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ КАПІТАЛІЗАЦІЇ РЕСУРСІВ В АГРАРНІЙ ГАЛУЗІ

88

2.1. Основні методологічні принципи капіталізації та управління капіталізованими земельними ресурсами у аграрній галузі

88

2.2. Передумови переходу сучасного землекористування аграрних підприємств на модель стійкого розвитку

106

2.3. Методичні основи моніторингового дослідження капіталізації ресурсів аграрної сфери

127

2.4. Методологічні засади формування джерел капіталізації аграрної галузі

151

Висновки до другого розділу

193

РОЗДІЛ 3. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ РЕСУРСІВ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ

200

3.1. Аналіз функціонування аграрної галузі України

200

3.2. Формування земельного капіталу і проблеми капіталізації земельних ресурсів

219

3.3Сучасний стан і проблеми забезпечення основними засобами аграрних підприємств

243

3.4. Оцінка інвестиційної привабливості аграрної галузі та проблеми залучення інвестицій

Висновки до третього розділу

260

РОЗДІЛ 4. Організаційно-економічні засади підвищення ефективності управління капіталізацією у аграрній сфері

264

4.1. Трансформація економіко-правових засад володіння і ефективного використання земельних ресурсів у аграрній сфері

264

4.2. Методологічні засади формування, оцінки та обліку вартості прав на землю як земельних активів

289

4.3. Організаційно-економічні засади підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу аграрного сектору

312

4.4. Моделювання вибору оптимальних механізмів капіталізації ресурсів аграрних підприємств через залучення інвестицій

332

Висновки до розділу четвертого

358

РОЗДІЛ 5. СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ КАПІТАЛІЗАЦІЇ У АГРАРНІЙ ГАЛУЗІ

362

5.1. Цільова спрямованість та пріоритети капітал-стратегії у аграрній галузі

362

5.2. Державна програма як інструмент активізації процесів капіталізації ресурсів у аграрній сфері

375

5.3. Стратегічні пріоритети формування економічно ефективного землекористування

394

5.4. Стратегія оновлення основних виробничих засобів аграрних підприємств на основі фінансових інструментів

413

Висновки до п’ятого розділу

425

ВИСНОВКИ

427

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

434

ДОДАТКИ

466

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з основних проблем, що постають перед інвестором, є обрання як об’єкту інвестування саме таких інвестиційних проектів, що характеризуються високим рівнем прибутковості іноземних інвестицій та мають найкращі перспективи щодо їх реалізації. Масштаби залучення останніх не справляють суттєвого впливу на розвиток аграрного сектору.
Формування інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва пов’язане з широкомасштабним залученням іноземних інвестицій шляхом макроекономічних важелів впливу, покликаних компенсувати недоліки загальноекономічної кон’юнктури країни і підсилити інвестиційну привабливість окремих галузей та регіонів.
В економічній літературі провідними науковцями багато уваги приділяється питанню інвестицій загалом і визначенню інвестиційної привабливості зокрема. У своїх працях інвестиційну привабливість вивчали І.О.Бланк, С.М.Кваша, Н.А.Лісова, А.А.Пересада, В.І.Топіха, А.А.Садекова та ін. Регіональний аспект інвестування детально проаналізовано в наукових публікаціях Ю.О.Болейка, В.П.Клочан, М.М.Недашківського, В.Є.Швеця, а дослідження галузей інвестиційної привабливості сільського господарства займаються Л.О.Абсова, В.В.волкодав, А.А.Гайдуцький, С.О.Буткевич та ін. Проте все ж ряд проблем залишаються не до кінця вирішеними. До них насамперед відносяться питання інвестиційної привабливості окремих сільськогосподарських підприємств певного регіону для іноземних інвесторів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах комплексної науково-дослідницької роботи Міжнародного університету бізнесу і права за темою «Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу господарського комплексу регіону» (номер державної реєстрації 0111U008418). Особистий внесок автора полягає у розробці теоретичних, методологічних та прикладних засад формування і функціонування системи діагностики і механізмів регулювання економічної безпеки регіону.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка обґрунтованих наукових і практичних рекомендацій щодо забезпечення інвестиційної привабливості аграрних підприємств для іноземних інвесторів. Вказана мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
- дослідити теоретичні аспекти інвестиційної привабливості аграрного сектору для іноземних інвесторів з метою узагальнення і уточнення поглядів учених-економістів на їх суть та значення;
- з’ясувати сутність, форми та види іноземних інвестицій;
- визначитись з методичними підходами до оцінки інвестиційної привабливості аграрних підприємств;
- проаналізувати інвестиційний потенціал агарного сектору Веселинівського району;
- проаналізувати фактори впливу на інвестиційну привабливість сільськогосподарських підприємств;
- визначити комплекс заходів щодо формування сприятливого інвестиційного клімату;
- розробити стратегію залучення іноземних інвестицій;
- обґрунтувати напрями удосконалення маркетингової інфраструктури підприємств.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні питання інвестиційної привабливості аграрних підприємств для іноземних інвесторів.
Об’єктом дослідження є процеси формування стратегії інвестиційної привабливості аграрних підприємств Веселинівського району для іноземних інвесторів.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовувалась низка методів, серед яких діалектичний та абстрактно-логічний (при узагальненні теоретичних і методичних засад формування інвестиційної привабливості аграрних підприємств для іноземних інвесторів), монографічний (при висвітленні поглядів учених на досліджувані в роботі проблеми); графічний (при вивченні динаміки і структур змін у розвитку підприємств, відображенні результатів аналізу інвестиційної привабливості); аналітичний (при проведенні SWOT-аналізу інвестиційної привабливості підприємств для іноземних інвесторів, розробці стратегії створення спільного підприємства).
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи представлена сукупністю теоретичних, методологічних та методичних положень, що виносяться на захист. Основними елементами наукової новизни є:
вперше:
- розроблено методологію комплексної оцінки стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування, що охоплює визначення і систематизацію екологічних регламентацій, обмежень, критеріїв стійкого розвитку землекористування на тривалу перспективу, за трьома напрямами: на макро- та мезорівні, порівняння стійкості землекористування регіонів та сільських територій; методику оцінки стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування на макрорівні;
- розроблено наукові підходи до здійснення класифікації і побудовано ієрархію систем землекористування та землеробства на основі визначених передумов виникнення та особливостей їх розвитку на території сучасної України на основі використання історичного та синергетичного підходів;
- наукового обґрунтовано і розроблено Концепцію стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування, структурний зміст якої враховує вимоги не лише вітчизняного законодавства, а й європейського (система моніторингу та оцінки);
удосконалено:
- систему показників стійкості розвитку сільськогосподарського землекористування на макрорівні та методику визначення інтегрального показника для порівняння стійкості землекористування сільських територій або регіонів України;
- класифікатор документації із землеустрою за рівнем і видом документу, категорією земель, основним призначенням та цільовою спрямованістю документу, принциповою особливістю якого є деталізація переліку документів відповідно до основного призначення та цільової спрямованості видів робіт за категоріями земель та рівнем застосування;
- методологічний підхід до обґрунтування і реалізації принципів управління земельними ресурсами, в основу якого покладено види та етапи формування і реалізації принципів землеустрою та землевпорядкування;
- механізм управління землями сільськогосподарського призначення (обґрунтована об’єктивна необхідність поділу категорії управління землями сільськогосподарського призначення на галузеве управління та внутрішньогосподарське управління і відповідні їм форми, інструменти та засоби);
- зміст та структуру Схеми землеустрою та охорони земель сільськогосподарського призначення регіону, що включає напрями вдосконалення економіки землекористування та перспективи розвитку обігу земель;
одержали подальший розвиток:
- теоретичні положення теорії стійкого розвитку землекористування: систематизовано наукові підходи щодо визначення змісту «sustainable development» та обґрунтовано доцільність застосування терміну «стійкий» замість «сталий»; визначено теоретичні і методологічні підходи до формування концепції стійкого розвитку (антропоцентричний, біосферно-центричний і ноосферний); визначено стійкий розвиток сільськогосподарського землекористування як модель функціонування системи сільськогосподарського землекористування із обмеженими параметрами, що забезпечує збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої соціо-економіко-екологічної системи протягом визначеного проміжку часу;
- дослідження хронології ідеї стійкого розвитку: виокремлено головні етапи, їх цілі та результати;
- система закономірностей, особливостей позитивного та негативного впливу, а також існуючих передумов і таких, які потрібно створити, для переходу сучасного землекористування на модель стійкого розвитку в Україні за такими ознаками: ґрунтово-кліматичні, соціальні, економічні, екологічні, політичні умови;
- стратегія реформування земельної політики держави, орієнтованої на перехід на модель стійкого розвитку землекористування, та напрями трансформації земельного законодавства України з метою адаптації його до вимог Європейського Союзу.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження спрямовані на запровадження моделі стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування в Україні.
Практичне значення одержаних у процесі дослідження результатів підтверджується довідками про їх використання:

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо вирішення методологічних, методичних та прикладних проблем забезпечення переходу на модель стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування в Україні. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистих досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, проміжні та кінцеві результати і практичні розробки дисертації оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських, науково-практичних конференціях, річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів аграрників: Міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (м. Київ, НАУ 56 жовтня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, Уманський ДАУ 56 червня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції присвяченій 35-річчю кафедри економіки підприємств і соціально-трудових відносин (м. Кам’янець-Подільський, ПДАТУ 2325 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва» (м. Мелітополь, Таврійський ДАТУ 1011 червня 2010 р.); Першій міжнародній науково-практичній конференції «Управління розвитком підприємництва в сучасних умовах» (м. Севастополь АР Крим, 69 жовтня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні аспекти реструктуризації регіональної економіки 2011» (ВФЕУ м. Вінниця, 12 грудня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток економіки України на інноваційній основі» (м. Мелітополь, Таврійський ДАУ 1215 червня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка, бізнес і фінанси: стан та перспективи розвитку» (м. Кам’янець-Подільський, ПДАТУ 2425 жовтня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «проблеми управління економікою та шляхи їх вирішення» (м. Львів, Львівський НУВМБ імені С. З. Гжицького 89 листопада 2012 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіко-технологічно-правові засади еколого безпечного виробництва продукції і екологізація територій» (Польща (OLSZTYN) 1718 травня 2012 р. www.stelmaschuk.info); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Механізми формування конкурентоспроможності продукції підприємств і територій» (Україна (м.Хмельницький) 1112 жовтня 2012 р. www.stelmaschuk.info); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Стратегія і тактика сталого розвитку економіки України» (Україна (м. Кам’янець-Подільський) 12 листопада 2012 р. www.stelmaschuk.info); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Продовольча, енергетична і екологічна проблеми: механізми вирішення» (Польща (OLSZTYN) 1314 грудня 2012 р. www.stelmaschuk.info); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ» (м. Київ, НАУ 45 жовтня 2007 р.); Міжрегіональному зібранні учасників Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Луганськ, 22 грудня 2008 р.); Дванадцятих зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 2526 лютого 2010 р.); Тринадцятих зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників «Інституціальні засади трансформації в аграрній сфері» (м. Київ, 2021 червня 2011 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано одну одноосібну монографію обсягом 20,5 друк. арк. та 34 наукові праці (27 наукових статей у фахових виданнях, 5 тез доповідей та матеріалів конференцій, 2 у інших виданнях). Загальний обсяг наукових публікацій становить 42,6 друк. арк., з яких 41,5 друк. арк. особисто належить дисертанту.

Список литературы

висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичні узагальнення та розроблено методологічні засади щодо вирішення наукової проблеми формування та реалізації стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування. Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити наступні висновки та пропозиції теоретичного, методологічного і науково-прикладного характеру.
1. Обґрунтовано доцільність та розроблено три методичних підходи до оцінки стійкості землекористування: побудова агрегованого індикатора, на основі якого можна судити про ступінь стійкості розвитку землекористування на макрорівні; побудова системи індикаторів, кожний з яких відображає окремі аспекти стійкого розвитку землекористування на мікро- та макрорівнях; побудова інтегрального показника для порівняння стійкості землекористування сільських територій або районів України. Проведені дослідження за цими методиками показали, що сільськогосподарське землекористування в Україні не відповідає вимогам стійкого розвитку.
2. Встановлено, що у визначенні змісту теорії стійкого розвитку виділяються декілька підходів, основні відмінності яких полягають у визначенні пріоритетів у взаємозв’язках між людиною та природою: «антропоцентричний», біосферно-центричний підхід та вчення про ноосферу. Жоден із зазначених підходів у повній мірі не відповідає принципам стійкого розвитку, проте окремі елементи кожного є його складовими.
3. Доведено, що стійкий розвиток землекористування слід визначити як модель функціонування системи землекористування із обмеженими параметрами, що забезпечує збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої соціо-економіко-екологічної системи протягом визначеного проміжку часу.
4. Формування систем землекористування в Україні визначали соціально-економічні передумови (формували певну систему землекористування) та еколого-економічні особливості розвитку (визначали необхідність переходу до іншої, нової системи). Зміна систем відбувалась еволюційним шляхом і перехід від примітивних до стійкої системи є цілком закономірним та природнім. Дослідження особливостей та передумов переходу на модель стійкого розвитку землекористування в Україні за ґрунтово-кліматичними, соціальними, економічними та екологічними ознаками дає підстави стверджувати про необхідність та своєчасність переводу землекористування на модель стійкого розвитку.
5. Встановлено, що система екологічних регламентацій щодо стійкого сільськогосподарського землекористування має включати обмеження екологічні, економічні та соціальні, тобто: регламентації і обмеження у вигляді вибору систем землекористування, пов’язані з ранжируванням господарських функцій земельних ділянок за рівнем пріоритетності, та такі, що відображають загальне гранично допустиме навантаження в результаті господарської діяльності на земельні ресурси.
6. Доведено, що критерії стійкого розвитку землекористування на тривалу перспективу полягають у наступному: кількість земельних ресурсів або їх можливість продукувати біомасу повинні не зменшуватися протягом часу; для відходів повинна бути передбачена можливість мінімізації їх кількості на основі впровадження маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій; забруднення земельних ресурсів (як сумарне, так і по видах) в перспективі не повинно перевищувати його сучасний рівень. При цьому зміни в економіці земельних ресурсів повинні базуватися на методологічних принципах сучасної ресурсології, яка, крім іншого, передбачає, що невичерпних ресурсів не існує, а тому встановлювана людськими законами власність на земельні ресурси завжди відносна і ніколи не може бути повною.
7. За запропонованою системою показників побудовано індикативну модель стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування в Україні, за результатами якої із 130 індикаторів лише 30 відповідають вимогам стійкого розвитку землекористування. Аналіз системи показників, запропонованих для використання на макрорівні, також показав негативні тенденції: в кожній групі за визначеними проблемами кількість індикаторів, що мали позитивну динаміку, не перевищувала 50%.
8. Визначено, що в рейтингу стійкості розвитку сільськогосподарського землекористування регіонів України перші три місця посіли Закарпатська, Волинська та Чернівецька області, а останні Донецька, Запорізька та Луганська області. Для вирішення проблем в сфері сільськогосподарського землекористування державі особливу увагу слід приділяти тим регіонам, де складна екологічна ситуація (АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська та Луганська області), знижені продуктивність (АР Крим, Запорізька, Луганська та Херсонська області) та культура землеробства (Дніпропетровська, Херсонська та Черкаська області), сповільнено приріст населення (Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська та Чернігівська області) та надмірними є міграційні процеси (Закарпатська, Кіровоградська, Луганська та Херсонська області).
9. Встановлено, що теоретичні трактування землеустрою та його сутності мають еволюційний розвиток й зумовлюються завданнями, які висуваються відповідним суспільним ладом. Тому, обґрунтовано доцільність вживання двох термінів: «землеустрій», коли мова йде про земельний лад будь-якої країни, про форми власності на землю, та «землевпорядкування», якщо йдеться про процес, тобто сукупність заходів щодо організації землекористування. Отже, землевпорядкування за більшістю ознак є складовою землеустрою, однак має значні відмінності за видами (міжгосподарське та внутрішньогосподарське) та формами (різні організаційні форми господарювання). В цілому загальні характерні риси землеустрою та землевпорядкування щодо їх сутності можна визначити через такі їх елементи: призначення, суб’єкти, об’єкти, соціально-економічне значення.
10. Обґрунтування та реалізація принципів управління земельними ресурсами має першочергове значення щодо забезпечення стійкого розвитку землекористування. Цей процес умовно можна поділити на два етапи: формування та реалізація принципів землеустрою та землевпорядкування. Основними формоутворюючими факторами та чинниками визначено: потреби сучасного землекористування в Україні, специфіка землекористування в Україні та в світі, динаміка змін землекористування в Україні та світі, що дозволяє виділити два види принципів: сучасні (що вже діють) та перспективні (умовні, можливі). Відповідно до чинного законодавства розроблено механізм сучасного управління землями сільськогосподарського призначення, який передбачає галузеве державне управління (землеустрій) та внутрішньогосподарське управління (землевпорядкування) і відповідні їх форми, інструменти та засоби управління.
11. З метою вдосконалення методично-правових підходів до планування використання земель, формування режиму землекористування та підвищення ефективності регулювання земельних відносин, автором запропоновано п’ятирівневний Класифікатор документації із землеустрою земель сільськогосподарського призначення за рівнем документації, видом документу, категорією земель, основним призначенням та цільовою спрямованістю документу.
12. Доведено, що перенесення законодавства ЄС в систему вітчизняного шляхом прямого «копіювання» неможливе. Зважаючи на це, необхідним є застосування принципів селективного підходу та руху на випередження. З цією метою визначено пріоритетні завдання земельної політики України, реалізація яких сприятиме стійкому розвитку землекористування та наближенню вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу.
13. Стратегічним завданням сучасної державної земельної політики є перехід на модель стійкого розвитку землекористування, що включає забезпечення екологічної, економічної та соціальної рівноваги сільськогосподарського землекористування. Відтак, основними пріоритетними напрямами земельної політики слід вважати: державне сприяння при здійсненні консолідації земельних угідь сільськогосподарського призначення; встановлення регіональних обмежень концентрації земельних угідь з метою запобігання монополізації землекористування та формування надвеликих господарств латифундистського типу; прийняття Концепції та Державної програми стійкого розвитку землекористування та їх послідовна реалізація на основі виділення необхідних коштів з державного і місцевих бюджетів.
14. Відповідно до визначених пріоритетних напрямів земельної політики держави розроблено Концепцію стійкого розвитку землекористування, що включає 7 розділів: 1. Передумови та закономірності переходу сучасного землекористування на модель стійкого розвитку; 2. Оцінка відповідності сучасного землекористування моделі стійкого розвитку; 3. Основна мета; 4. Система моніторингу та оцінки; 5. Механізм реалізації Концепції; 6. Цільові напрями та основні завдання стійкого розвитку землекористування; 7. Очікувані результати.
15. Запропоновано структуру та зміст Схеми землеустрою використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, що крім визначених чинним законодавством показників включає напрями щодо вдосконалення економіки землекористування та перспектив розвитку обігу земель. Реалізація запропонованих напрямів за Схемою землеустрою та охорони земель сільськогосподарського призначення Миколаївської області дозволить: підвищити вартість ріллі на 4,2 млрд грн, збільшити надходження до бюджету в розмірі близько 684,8 тис. грн, залучити до сільського господарства додаткових інвестицій близько 9,7 млрд грн. При цьому передбачається розмір орендної плати в середньому по області за земельну ділянку встановити на рівні не менше 4,0% від її нормативної грошової оцінки та не менше 20% від урожаю зерна, особливо щодо селян-пенсіонерів; встановити прогресивний коефіцієнт строку оренди (Ксо); встановити коефіцієнт плати за землю (Кзп) (земельного податку), що сприятиме антимонопольному регулюванню земельного ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник. / За ред. Савлука П.Т. К., 2008. 764 с.
2. Андришин В.П. Відповідальність експортної діяльності Закарпатської області її експортним можливостям / В.П. Андришин // Науковий Вісник УжНУ. 2006. Спецвипуск 20. С. 140-145.
3. Андрийчук В.Г. Эффективность использования производственного потенциала в сельском хозяйстве / В.Г. Андрийчук. М.: Экономика, 1983. 208 с.
4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник.- 2-ге вид., доп. і перероблене. / В.Г. Андрійчук. К.: КНЕУ, 2002. 624 с.
5. Березовський В.В. Фінансовий механізм регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією / В.В. Березовський // Економіка АПК. 2008. - №1. С. 94-100.
6. Березюк Ю.Б. Експортна діяльність підприємств АПК Вінницької області / Ю.Б. Березюк // Економіка АПК. 2010.-№3. С. 118-122.
7. Березюк Ю.Б. Формування експортного агропродовольчого потенціалу регіону / Ю.Б. Березюк // Економіка АПК. 2009.-№10. С. 123-126.
8. Бортник В.А. Демографічні проблеми формування кадрового потенціалу аграрних підприємств / В.А. Бортник // Економіка АПК. 2009.-№1. С. 136-139.
9. Борщ А.Г. Бюджетна підтримка аграрного сектору в умовах трансформаційних процесів в економіці України / А.Г. Борщ // Економіка АПК. 2009.-№2. С. 111-116.
10. Бочаров С. Н. Інтеграція Польщі до Європейського Союзу (1989-2004 pp.) / С.Н. Бочаров // Схід. 2008. №4. 88 с.
11. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти) / Відп. Редактор акад. УААН В.М. Трегобчук. Київ: Ін-т економіки НАН України, 2003. 259 с.
12. Вікіпедія [Електронний ресурс] // Режим доступу: http: // www.uk.wikipedia.org/wiki/Закарпатська_область 13. Волченко Н.В. Передбачувані наслідки членства у СОТ для сільськогосподарських товаровиробників України / Н.В. Волченко // Економіка АПК. 2009.-№6. С. 122-128.
14. Газуда Л.М. Ресурсний потенціал аграрних підприємств в умовах трансформації відносин власності / Л.М. Газуда. Ужгород: УжНУ, ПП «Медіум», 2004. 220 с.
15. Гладій М.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України (питання теорії, методології і практики). / М.В. Гладій. Львів: ІРД НАН України, 1998. 294 с.
16. Гладій М.В. Фінансова політика держави в аграрному секторі економіки / М.В. Гладій, Р.А. Іванух. Київ: Українська книга, 1999. 252 с.
17. Голиков А. П. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. — К.: Либідь, 2007. — 320 с.
18. Головенько В.А. Вплив трансформаційних процесів на становище сільських дітей і молоді в сучасній Україні / В.А. Головенько // Демографія та соціальна економіка. Київ. 2006.-№1. С. 124-138.
19. Горленко Й. А. Проблеми комплексного развития территории / Й. А. Горленко, Л. Г. Руденко, С. Н. Малюк. — К.: Наукова думка, 2008. — 296 с.
20. Горьовий В.П. Розвиток і сучасний стан функціонування фермерських господарств регіону / В.П. Горьовий // Економіка України. 2007.- № 12. С.61-68.
21. Грунти Закарпатської області [Електронний ресурс] // Режим доступу : http: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
22. Губенко В.І. Стан і проблеми забезпечення розвитку виробництва та експорту продукції АПК в умовах СОТ / В.І. Губенко // Економіка АПК. 2008.-№5. С.70-73.
23. Гутко Л.М. Досвід державної підтримки страхування ризиків сільськогосподарського виробництва / Л.М. Гутко // Економіка АПК. 2009.-№10. С. 147-152.
24. Данилишин Б.М. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика. / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський. Черкаси, 2006. 315 с.
25. Державна цільова програма сталого розвитку сільських територій на період до 2020 р. від 03.02.2010р. №121-р.
26. Діброва А.Д. Аграрна політика США: тенденції розвитку та уроки для України / А.Д. Діброва // Економіка АПК. 2007.-№6. С. 127-132.
27. Дієсперов В.С. Земля як головний природний ресурс сільських територій і країни / В.С. Дієсперов // Економіка АПК. 2010.-№9. С. 102-109.
28. Дзямко А.Ю. Ефективність використання земель сільськогосподарського призначення у Закарпатській області / А.Ю. Дзямко // Науковий вісник УжНУ. 2008.- №5. С. 51-55.
29. Долішній М.І. Трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці (теорія і практика) / М.І. Долішній, С.М. Злупко, Т.Б. Токарський. Львів, 1997. 340 с.
30. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3. / Редкол.: С.В. Мочерний та ін. К.: Видавничий центр «Академія», 2002. 952 с.
31. Економічна теорія: Політекономія; підруч. / за ред. В.Д. Базилевича. 5-те вид., стер. К.: Знання-Прес, 2007. 719 с.
32. Економічний довідник аграрника / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. К.: Преса України, 2003. 800 с.
33. Ерфан В.Й. Аграрний ресурсний потенціал в контексті продовольчої безпеки регіону / В.Й. Ерфан // Підприємництво, економіка, право. 2008. - №4. С.12-16.
34. Жибак М.М. Використання трудового потенціалу села в областях західного регіону / М.М. Жибак // Економіка АПК. Київ. 2009.-№7. С. 147-152.
35. Жибак М.М. Організаційно-економічні проблеми зайнятості сільського населення / М.М. Жибак // Економіка АПК. 2008.-№11. С. 124-128.
36. Жибак М.М. Регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій з урахуванням європейського досвіду / М.М. Жибак // Економіка України. 2009. - №5. С. 23-27.
37. Жулканич Н.М. Аграрно-виробничі та соціально-економічні відносини на Закарпатті (1945-1990 роки) / Н.М. Жулканич. Ужгород: Ужгородський національний університет, 2002. 180 с.
38. Жулканич О.М. Регіон в системі зовнішньоекономічних відносин (на прикладі Закарпатської області) / О.М. Жулканич. Ужгород: Мистецька лінія, 2001. 200 с.
39. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24.06.2004 №1877.
40. Закон України «Про зайнятість населення» вiд 21.11.1997 № 665/97-ВР.
41. Закон України «Про зонішньоекономічну діяльність» вiд 16.04.1991 № 959-XII. 42. Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV.
43. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991р. № 2009 ХII.
44. Закон України «Про форми власності на землю» від 30.01.1992р. №2073-ХII. 45. Збарський В.К. Демографічні проблеми в Україні та шляхи їх розв’язання / В.К. Збарський, В.П. Горьовий // Економіка АПК. Київ. 2009.-№11. С.114-117.
46. Збарський В.К. Сталий розвиток сільських територій: проблеми і перспективи / В.К. Збарський // Економіка АПК. 2010.-№11. С. 129-136.
47. Кваша С.М. Заходи єдиної аграрної політики на сільськогосподарських ринках країн ЄС / С.М. Кваша // Економіка АПК. 2008. № 11. С. 144-147.
48. Кваша С.М. Вплив світової продовольчої кризи на формування державної стратегії розвитку АПК / С.М. Кваша, О.М. Синьоокий // Економіка АПК. 2008. № 8. С. 60-67.
49. Кваша К.С. Формування зони вільної торгівлі в інтеграційному процесі України до Європейського Союзу / К.С. Кваша // Економіка АПК. 2009.- №8. С. 64-68.
50. Кирилов Ю.Є. Розвиток малих форм господарювання на селі в умовах глобалізації / Ю.Є. Кирилов, І.В. Осадчук // Економіка АПК. 2010.-№7. С. 91-97.
51. Кириченко А.В. Бюджетне фінансування агропромислового виробництва за регіонами України / А.В. Кириченко // Економіка АПК. 2009.-№6. С. 73-77.
52. Клімова І.М. Економічний механізм регулювання експорту сільськогосподарської продукції / І.М. Клімова // Економіка АПК. 2007. 312. С. 127-132.
53. Кобута В.І. Оцінка впливу вступу України до СОТ на окремі ринки сільськогосподарської продукції / В.І. Кобута, О.Л. Шевцов // Економіка АПК. 2007.-№1. С. 127-135.
54. Кобута І.В. Політика державної підтримки сільського господарства країн-членів СОТ / І.В. Кобута // Економіка АПК. 2009.-№12. С. 132-136.
55. Конституція України, Київ, «Либідь», 1996.
56. Концепція сталого розвитку Закарпаття. Закарпатська обласна державна адміністрація. Ужгород, 2010. 68 с.
57. Копитко В.І. Реформування та регулювання економіки регіонального агропромислового комплексу. Монографія. / В.І. Копитко. Львів, 2005. 550с.
58. Курило І.О. Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства / І.О. Курило // Демографія та соціальна економіка. Київ. 2006.-№1. С. 38-45.
59. Лендєл М.А. Аграрне виробництво в Карпатському регіоні: сучасний стан, тенденції, перспективи розвитку. Монографія. / М.А. Лендєл. Ужгород: «Карпати», 2006. 216с.
60. Лендєл М.А. Земельні ресурси Карпатського регіону: проблеми використання і охорони. Монографія. / М.А. Лендєл, Р.А. Романович. Ужгород: Карпати, 2007. 256 с.
61. Лендєл М.А. Перспективи інтеграції аграрного сектора України до спільної аграрної політики ЄС: проблемні аспекти / М.А. Лендєл, Н.М. Жулканич // Науковий вісник Ужгородського Національного університету(серія міжнародні відносини). Ужгород, 2007.- №1. С. 6-12.
62. Лендєл М.А. Регіон в системі прикордонного співробітництва. Монографія. / М.А. Лендєл, П.Ю. Студеняк. Ужгород: Карпати, 2009. 472 с.
63. Лендєл М.А. Регіональні особливості розвитку агропромислового комплексу Закарпаття / М.А. Лендєл, Л.М. Газуда Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів. Частина ІІ. Львів, 2009. С. 286-289.
64. Лендєл М.А. Трудовий потенціал села в умовах становлення ринкової економіки. Монографія. / М.А. Лендєл, Г.В. Войтенко. Ужгород: Карпати, 2006. 240 с.
65. Липчук В.В. Оцінка розвитку фермерства в регіонах України / В.В. Липчук, Л.Б. Гнатишин // Економіка АПК. 2010.-№12. С. 47-53.
66. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки / П.М. Макаренко. К.: ННЦ ІАЕ, 2005. 682с.
67. Малік М.Й. Сталий розвиток сільських територій на засадах регіонального природокористування та екологобезпечного агропромислового виробництва / М.Й. Малік, М.А. Хвесик // Економіка АПК. 2010. -№5. С. 3-11.
68. Манівчук Ю.В. Екологічні системи аграрного виробництва в Карпатах / Ю.В. Манівчук Ужгород, 2010. 276 с.
69. Мармуль Л.О. Матеріально-технічне забезпечення регіональних АПК / Л.О. Мармуль // Економіка АПК. 2007. - №2. С. 11-19.
70. Марценюк-Розарьонова О.В. Державна підтримка у страхуванні сільськогосподарських товаровиробників / О.В. Марценюк-Розарьонова // Економіка АПК. 2010.- №10. С. 91-95.
71. Месель-Веселяк В.Я. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації в сільському господарстві / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. 2010.- № 4. С. 3-18.
72. Месель-Веселяк В.Я. Організаційно-економічні умови розвитку аграрного виробництва в Україні / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. 2010.-№9. С. 3-12.
73. Месель-Веселяк В.Я. Підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. 2007.- №12. С. 8-14.
74. Методичні підходи до оцінки ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс] // Режим доступу : http: // www.old.btsau.net.ua/files/list/edition/ed_tsmacvxcko.pdf
75. Мікловда В.П. Ринкова трансформація економіки регіону / В.П. Мікловда. Ужгород: Карпати, 2000. 185 с.
76. Мікловда В.П. Теоретико-методологічні засади регулювання розвитку трудового потенціалу / В.П. Мікловда, Е.Ф. Югас // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Економіка». Випуск 21. 2007. С. 6-12.
77. Мудрак Р.П. Розширення експортних можливостей: зовнішньоторговельні вигоди та внутрішні продовольчі ризики / Р.П. Мурдак // Економіка АПК. 2008.- №4. С. 122-127.
78. Нелеп В.М. Реалії та перспективи сталого використання земельних ресурсів в Україні / В.М. Нелеп // Економіка АПК. 2010.- № 4. С. 177-179.
9. Новаковський Л.Я. Шляхи удосконалення законодавчого забезпечення розвитку земельних відносин в Україні / Л.Я. Новаковський // Економіка АПК. 2009.- № 3(173). С. 21-23.
80. Новицький В.Є. Економічні ресурси цивілізованого розвитку: навч. посіб. / В.Є. Новицький. К.: НАУ, 2004. 286 с.
81. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник / Під заг. ред. Азінова С.П. К., 2008. 834 с.
82. Основи економічної теорії: підруч. / О.О. Мамалуй, О.А. Гриценко, Л.В. Гриценко, Г.Ю. Дарнопих; за заг. ред. О.О. Мамалуя. К.: Юрінком Інтер, 2003. 480 с.
83. Пасхавер Б.Й. Агропродовольче виробництво у 1990-2009рр.: тенденції розвитку / Б.Й. Пасхавер, О.В. Шубравська, Д.Ф. Крисанов, К.О. Прокопенко // Економіка АПК. 2010.- №9. С. 12-20.
84. Писаревський І.М. Підвищення ефективності використання ресурсів у плануванні виробничих процесів / І.М. Писаревський // Фінанси України. 2005. 310. С. 91-100.
85. Підлісецький Г.М. Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу аграрного сектору / Г.М.Підлісецький, М.І. Толкач // Економіка АПК. 2008. - №5. С. 65-66.
86. Підлісецький Г.М. Удосконалення переоцінки основних засобів аграрного сектору в системі їх відтворення / Г.М. Підлісецький, М.М. Могилова // Економіка АПК. 2010.- №12. С. 41-47.
87. Пітюлич М.І. Трудовий потенціал регіону: стратегія розвитку і функціонування / М.І. Пітюлич, М.І. Бібен, В.П. Мікловда. Ужгород: Карпати, 1996. 1 38 с.
88. Попов А.С. Економічна ефективність використання аграрного ресурсного потенціалу сільськогосподарськими підприємствами / Попов А.С. // Інноваційна економіка. 2010.- №4. С. 71-75.
89. Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990р. №563-ХII.
90. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» від 19.09. 2007 р. №1158.
91. Присяжнюк М.В. Законодавче забезпечення земельного ринку / М.В. Присяжнюк // Економіка АПК. 2009.- № 3(173). С. 33-35.
92. Програма охорони і підвищення родючості ґрунтів на 2005-2011 роки. Ужгород, січень 2005 рік. 43 с.
93. Россоха В.В. Методичні підходи до оцінки потенціалу земельних ресурсів / В.В. Россоха // Економіка АПК. 2009.- №10. С. 29-35.
94. Россоха В.В. Формування і розвиток виробничого потенціалу аграрних підприємств. Монографія. / В.В. Россоха. К.: ННЦ ІАЕ, 2009. 444 с.
95. Рубай О.В. Економічна оцінка використання ресурсного потенціалу сільськогосподарськими підприємствами. Автореф. дис канд. екон. наук: 08.07.02 / О.В. Рубай / Сумський національний аграрний ун-т. Суми, 2003. 18 с.
96. Рябоконь В.П. Кадри села: проблеми формування і закріплення / В.П. Рябоконь // Економіка АПК. 2010.- № 5. С. 115-119.
97. Рябоконь В.П. Матеріальні умови формування кадрового потенціалу села / В.П. Рябоконь // Економіка АПК. 2010.- №12. С. 109-113.
98. Рябуха М.С. Про формування і використання кадрового потенціалу в сільському господарстві / М.С. Рябуха // Економіка АПК. Київ. 2009.-№10. С. 132-135.
99. Саблук П.Т Аграрна Реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення) / П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк, М.М. Федоров // Економіка АПК. 2009. - № 12. С. 3-13.
100. Саблук П.Т. Економічний механізм АПК у ринковій системі господарювання / П.Т. Саблук // Економіка АПК. 2007. 32. С. 3-5.
101. Саблук П.Т. Становлення аграрної політики в Україні / П.Т. Саблук // Економіка АПК. 2006. - №1. С. 37.
102. Семененко О.С. Демографічна складова і її вплив на формування і відтворення трудового потенціалу аграрної сфери Закарпатської області / О.С. Семененко // Приднепровский научный вестник. 2011.- № 5(115). С. 76-89.
103. Семененко О.С. Досвід реалізації принципів САП ЄС і розвиток аграрної сфери України / О.С. Семененко // Науковий Вісник УжНУ. 2011.- Спецвипуск 33 (частина 3). С. 184-186.
104. Семененко О.С. Еколого-економічні засади розвитку ресурсного потенціалу аграрної сфери регіону на перспективу / О.С. Семененко // Науковий Вісник УжНУ. 2011.- №32. С. 88-91.
105. Семененко О.С. Напрями відтворення складових аграрного ресурсного потенціалу в контексті стійкого розвитку сільських територій регіону / О.С. Семененко, Н.М. Готько // Науковий вісник УжНУ. 2011. № 34. С. 101-108.
106. Семененко О.С. Проблеми розвитку Агропромислового комплексу Закарпатської області в період поглиблення інтеграційних процесів / О.С. Семененко // Економіка: проблеми теорії та практики. 2009.- №250. С. 1496-1504.
107. Семененко О.С. Спільні підприємства як елемент активізації транскордонного співробітництва / О.С. Семененко // Науковий Вісник УжНУ. 2007.- №21. С. 92-96.
108. Семененко О.С. Сучасні аспекти активізації транскордонного співробітництва регіону / О.С. Семененко // Науковий Вісник УжНУ. 2009.- №27. С.219-224.
109. Семененко О.С. Фермерські господарства на Закарпатті:основні проблеми розвитку / О.С. Семененко // Науковий Вісник УжНУ.- 2009.- №28(частина2).-С. 138-143.
110. Сільське господарство Закарпаття у 2005-2009 роках / Головне управління статистики у Закарпатській області. За ред. Г.Д. Гриник. Ужгород, 2010. 55с.
111. Сільське господарство Закарпаття у 2006-2010 роках / Головне управління статистики у Закарпатській області. За ред. В.І. Онофрія. Ужгород, 2011. 55с.
112. Словарь иностранных слов. 6-е изд., испр. М.: Рус. яз., 1988. 750 с.
113. Словник іншомовних слів / [уклад. Л.О. Пустовіт та ін.]. К.: Довіра, 2000. 1018 с.
114. Спаський Г.В. Інвестиційне забезпечення продовольчих галузей АПК Закарпатської області / Г.В. Спаський // Економіка АПК. 2008.- №9. С.65-67.
115. Спаський Г.В. Інвестиційне забезпечення фермерських господарств в Закарпатті / Г.В. Спаський // Економіка АПК. 2008.- №7. С. 62-64.
116. Статистичний щорічник „Закарпаття 2010” / Головне управління статистики у Закарпатській області. За ред. Г. Д. Гриник. Ужгород, 2011. 543 с.
117. Статистичний щорічник „Регіони України” за 2010 рік / Державний комітет статистики України; за ред. О.Г. Осауленка. Київ, 2010. 807 с.
118. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Державна служба статистики України; за ред. О.Г. Осауленка. Київ, 2011. 559 с.
119. Стратегія демографічного розвитку на 2006-2015 роки // Демографія та соціальна економіка. Київ. 2006.- №1 С. 3-22.
120. Стратегія економічного та соціального розвитку Закарпатської області до 2015 року. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http: // www.carpathia.gov.ua
121. Супіханов Б.К. Перспективи розвитку агропромислового комплексу в умовах членства України в СОТ та формування зони вільної торгівлі з ЄС/ Б.К. Супіханов // Економіка АПК. 2008.- №11. С. 138-144.
122. Тарасова В.В. Сукупні ресурси − корисний аналітичний інструмент/ В.В. Тарасова // Облік і фінанси АПК. 2010.- №4. С. 122-125.
123. Трегобчук В.М. Основні напрями співробітництва у вирішенні міждержавних екологічних проблем / В.М. Трегобчук // Проблеми співробітництва прикордонних територій України і Польщі. Варшава-Київ, 1993.
124. Трегобчук В.М. Проблеми формування ресурсного потенціалу національного АПК в умовах ринкової економіки /В.М. Трегобчук /Ресурсний потенціал АПК у ринковій економіці: теорія і практика формування. Зб. наук. праць НАН України, Інститут економіки. К., 2008. 148 с.
125. Трегобчук В.М. Ресурсно-екологічна складова національної безпеки / В.М. Трегобчук // Економіка України. 2007. - № 2. С. 4-15.
126. Трофименко Н.В. Аналіз сучасного стану та визначення інвестиційно привабливих галузей тваринництва в аграрних підприємствах / Н.В. Трофименко // Економ