ФОРМУВАННЯ БІОМЕХАНІЧНИХ ЗНАНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое описание

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Куртова ГалинаЮріївна
УДК 378:796.012 (043.3)
ФОРМУВАННЯ БІОМЕХАНІЧНИХ ЗНАНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Науковий керівник
Носко Микола Олексійович,
доктор педагогічних наук,
професор
Чернігів – 2009

2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………….………
ВСТУП…………………………………………………………….…….……….
РОЗДІЛ 1. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ БІОМЕХАНІЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ………………………………....…..
1.1. Аналіз сучасної системи професійної підготовки вчителя
фізичної культури……………………………………………………….………
1.2. Роль біомеханіки у неперервній освіті вчителя фізичної
культури……………………………………………………………………….…
1.3. Біомеханічні знання у професійній підготовці майбутніх вчителів
фізичного виховання……………………………………….…………………….
Висновки до першого розділу…………………………………….....……
РОЗДІЛ 2. УДОСКОНАЛЕННЯ БІОМЕХАНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ…………………………...
2.1. Дослідження рівня сформованості готовності майбутніх учителів
фізичної культури до здійснення біомеханічної діяльності при діючій
системі професійної підготовки.………………………………………………..
2.2. Модель біомеханічної підготовки майбутнього фахівця з фізичної
культури і спорту в умовах педагогічного ВНЗ………………………………..
2.3. Експериментальна програма і методика формування
біомеханічних знань майбутнього учителя фізичної культури………….........
2.4. Вплив експериментальної навчальної програми на рівень
сформованості готовності майбутніх вчителів фізичної культури до
здійснення біомеханічної діяльності……………………………………………
Висновки до другого розділу…………………………………..…………
РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНА ТА ПРАКТИЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ
ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ…...............................................................................
3.1. Теоретична оцінка результатів власних досліджень……………….
4
3.2. Практична оцінка результатів власних досліджень……………….
Висновки до третього розділу………………………………..…………..
ВИСНОВКИ………………………………………………………........................
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВНЗ Вищій навчальний заклад
ЗМС Заслужений майстер спорту
КДІФК Київський державний інститут фізичної культури
ЕОМ Електронно-обчислювальні машини
ЄС Європейський Союз
ЄФО Європейський фонд освіти
МОН Міжнародна організація праці
МС Майстер спорту
МСМК Майстер спорту міжнародної категогрії
ПОН Професійна освіта і навчання
ФВ Фізичне виховання
ЮНЕСКО
Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури
ЦМ Центр маси біоланки тіла
ЗЦМ Загальний центр маси тіла
ОРА Опорно-руховий апарат
СДС Статодинамічна стійкість
Асер.(х) Середня амплітуда коливань ЗЦМ відносно сагітальної осі, мм
Асер.(у)
Середня амплітуда коливань ЗЦМ відносно фронтальної осі,
мм
Acеp. Загальна середня амплітудна складова коливань ЗЦМ, мм
Аmax(x)
Максимальна амплітуда коливань ЗЦМ відносно сагітальної
осі, мм
Аmax(у)
Максимальна амплітуда коливань ЗЦМ відносно фронтальної
осі, мм
Аmax Максимальна амплітудна складова коливань ЗЦМ, мм
fсер.(х) Середня частота коливань ЗЦМ відносно сагітальної осі, Гц
fсер.(у) Середня частота коливань ЗЦМ відносно фронтальної осі, Гц
fсер. Загальна середня частота коливань ЗЦМ, Гц
T(x) Період коливань відносно сагітальної осі, с
T(y) Період коливань відносно фронтальної осі, с
Fz max
Максимальна сила відштовхування відносно вертикальної
осі, Н
5
Fу max
Максимальна сила відштовхування відносно фронтальної
осі, Н
Fх max Максимальна сила відштовхування відносно сагітальної осі, Н
Fmax
Максимальне значення складових опорних реакцій при
виконанні технічних дій (результуюча сила), Н
Fmax/P
Співвідношення максимального значення силових показників
опорних реакцій до ваги тіла спортсмена, ум. од.
GRAD Градієнт сили, Н х с-1
І Імпульс сили, Н х с
Hmax
Максимальна висота підйому ЗЦМ тіла спортсмена при
відштовхуванні від опори, м

ВСТУП
Актуальність теми. Пріоритетним завданням державної політики
щодо розвитку освіти в Україні стає впровадження сучасних соціальних,
педагогічних, інформаційно-комунікаційних та комп’ютерних технологій до
навчально-виховного процесу вищої школи. Розробка єдиної концепції
вирішення проблеми виходу системи освіти на якісно новий рівень розвитку
обумовлена так званим “інформаційним вибухом”. Швидкими темпами
відбуваються такі процеси, як звуження різних спеціальностей, поява
принципово нових технологій, нових спеціалізацій.
Сучасні підходи в освіті вимагають радикальних змін у використанні
освітніх технологій в напрямку гуманізації і демократизації навчання і
виховання студентської молоді та інтеграції до Європейського та світового
освітнього простору (А.М. Алексюк, В.П. Андрущенко, А.М.Бондар,
М.І.Жалдак , В.Г. Кремінь, В.І. Лозова та інші).
З огляду на важливість вирішення зазначеної проблеми актуальними є
праці багатьох вітчизняних науковців. Зокрема, концептуальні засади
професійної підготовки педагогічних кадрів та питання, пов’язані з
реформуванням, оновленням змісту освіти, досліджували В.П. Андрущенко,
Ю.К. Бабанський, В.П. Безпалько, С.У. Гончаренко, Р.С. Гуревич, В.Г. Кузь,
А.О. Лігоцький, Н.Г. Ничкало, В.К. Сидоренко, Л.О. Хомич, Я.В.Цехмістер
та інші вчені. Проблеми змісту, методів та форм навчання і виховання
майбутніх фахівців знайшли відображення у працях О.В.Бріжатого, Ю.О.
Коваленка, В.М. Мазіна, С.О.Сисоєвої, О.В.Тимошенка, Г.А.Чередниченко та
інших науковців. Питання аналізу і розвитку професійної компетентності
сучасного фахівця, її складових вивчали Л.В.Безкоровайна, В.А. Болотов,
Ю.В. Варданян, О.В. Онопрієнко та інші.
У сучасному суспільстві існує попит на виховання творчої особистості,
здатної мислити самостійно, генерувати оригінальні ідеї, приймати
нестандартні рішення. Сучасна система вищої освіти в Україні ставить нові
вимоги до професійної підготовки майбутніх педагогів. Критерієм
7
формування готовності студентів факультету фізичного виховання до
викладацько-тренерської діяльності має бути достатній рівень їх
компетентності, що виражається в опануванні теоретико-методичними
знаннями навчальної програми, вмінні використовувати педагогічні,
фізіологічні та біомеханічні знання та навички у професійній діяльності.
В існуючій сучасній системі наукових знань біомеханіці відводиться
важливе місце. Фахівці сьогодні відносять її до найбільш значущих наук ХХІ
століття (О.А.Архипов, В.В.Гамалій, С.В.Гаркуша, С.С.Єрмаков,
В.О.Кашуба, А.М.Лапутін, М.О.Носко, О.В.Осадчий, Т.О.Хабінець та інші).
З цієї точки зору біомеханіка - галузь природничих наук, що на основі ідей та
методів механіки вивчає фізичні якості біологічних об’єктів, закономірності
їх адаптації до навколишнього середовища, поведінку (навчання) та їх
механічні рухи на всіх рівнях організації у різних станах [172]. Окремі
напрями біомеханіки забезпечують конкретні галузі рухової діяльності
людини: біомеханіка трудових процесів, ергономічна біомеханіка, медична і
клінічна біомеханіка, біомеханіка фізичного виховання та спорту тощо.
Значного розвитку набула біомеханіка у фізичній культурі та спорті. У
цій галузі більш наочно виявляються і найгостріше випробовуються рухові
можливості людини.
Біомеханіка фізичних вправ вивчає рухову систему людини та її рухові
акти (вправи) під час занять фізичною культурою і спортом з метою
забезпечення раціональних методів фізичного виховання населення і
створення міцної наукової основи сучасної системи підготовки спортсменів
високої кваліфікації [25].
Для розв’язання поставлених завдань біомеханіка використовує різні
методи дослідження, запозичені з анатомії, фізіології, педагогіки, механіки,
математики та ін. наук. Разом з тим, у біомеханіці розроблені власні
оригінальні способи вивчення рухів, котрі сформувалися у самостійні
методичні прийоми, що визначають так званий біомеханічний метод
дослідження.
8
Незважаючи на роботу спеціалістів в галузі освітніх біомеханічних
технологій, спрямовану на теоретичне обґрунтування ефективності
використання біомеханічних знань у викладацько-тренерській роботі,
розробку нових технологій навчання майбутніх фахівців, що базуються на
можливостях сучасних технічних засобів, а також багаточисельні
експерименти з впровадження інновацій, що підтверджують доцільність їх
використання у вищих навчальних закладах, у наш час залишається велика
кількість невивчених питань у цій галузі знань. Зокрема, питання оволодіння
майбутніх викладачів-тренерів знаннями та навичками використання
біомеханічних методів дослідження, що дозволить значно підвищити рівень
професійної діяльності.
Аналіз, узагальнення і систематизація навчально-методичної і
спеціальної літератури з проблем розробки та впровадження біомеханічних
технологій до навчального процесу, вказує на зростаючу зацікавленість та
активну роботу науковців у цьому напрямку. Проведені дослідження
визначення ефективності застосування у навчальному процесі студентів
електронних дидактичних матеріалів (В.М.Богданов, В.С.Пономарев,
А.В.Соловов, Т.В.Уткина), використання діагностичної системи рівня знань з
біомеханіки на основі сучасних інформаційних технологій (П.К. Петров, О.Б.
Дмитриев, Е.Р. Ахмедзянов), а також дослідження з розробки інноваційних
методик навчання, що спираються на комплексне використання
комп’ютерних засобів та біомеханічних методів.
Вивчаючи рухові дії людини, біомеханіка як наука, допомагає
зрозуміти закономірності, що лежать в основі різноманітних способів руху.
Рухи людини – одне з найскладніших явищ у світі. Актуальність проблеми
полягає в тому, що володіючи необхідними знаннями та розумінням
інтеграції рухових процесів під час їх виконання, викладач-тренер на більш
високому якісному рівні зможе вирішувати завдання навчально-
тренувального процесу.
9
Таким чином, актуальність даної проблеми для фізкультурної освіти
України, недостатній рівень її дослідженості педагогічною наукою та
практикою, наявність суперечностей, потреба в системному дослідженні
біомеханічної складової професійної підготовки і зумовили вибір теми
дисертації: “Формування біомеханічних знань у майбутніх учителів
фізичної культури в процесі професійної підготовки”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Тема
дисертаційної роботи відповідає зведеному плану кафедр: педагогіки,
психології і методики фізичного виховання та спорту; спорту та спортивних
ігор Чернігівського державного педагогічного університету імені
Т.Г.Шевченка, зведеному плану науково-дослідної роботи Державного
комітету у справах молодіжної політики, спорту та туризму на 2001-2005 рр.
(наказ № 1171 від 28.04.2001 р.). Тема 1.4. “Біомеханічні дослідження
рухових можливостей спортсменів, спортивної техніки, дослідження,
спрямовані на розробку та удосконалення технічних засобів, спортивного
інвентарю, тренажерів, устаткування, спортивної форми”. Дисертаційне
дослідження виконано відповідно до зведеного плану науково-дослідної
роботи Чернігівського державного педагогічного університету імені
Т.Г.Шевченка (№ 0108Y000854 від 27.11.2007 р.) “Дидактичні основи
формування рухової функції осіб, які займаються фізичним виховання та
спортом”. Тема дисертації затверджена вченою радою Чернігівського
державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (протокол №. 7
від 27 лютого 2004 р.) та узгоджена у Міжвідомчій раді з координації
наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні
(протокол № 8 від 28.10.2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у
визначенні, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці
ефективності організаційно-педагогічних умов підготовки спеціалістів з
фізичного виховання на основі формування біомеханічних знань.
10
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити такі
завдання:
1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії
та практичній діяльності, вплив методів біомеханіки на якість
професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури та
спорту.
2. Визначити організаційно-педагогічні умови професійної підготовки
фахівців з фізичної культури та спорту до застосування
біомеханічних методик та теоретично обґрунтувати концепцію
формування готовності викладачів-тренерів до професійної
діяльності на засадах біомеханіки.
3. Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити
структурну модель формування готовності майбутніх учителів
фізичної культури до впровадження біомеханічних знань у
професійній діяльності.
4. Розробити комплект навчально-методичних матеріалів з біомеханіки
для забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів
фізичної культури.
Об’єкт дослідження – професійна підготовка студентів факультету
фізичного виховання.
Предмет дослідження – процес формування у студентів готовності до
застосування біомеханічних методик у викладацько-тренерській діяльності.
Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень
було використано такі методи досліджень:
теоретичні: аналіз - для вивчення навчально-нормативної документації,
психологічної, педагогічної, методичної та спеціальної літератури, навчальних
програм і навчальних планів, дисертацій та авторефератів, матеріалів конференцій і
періодичних фахових видань з метою визначення стану розробки та перспектив
досліджуваної проблеми; зіставлення - для порівняння різних поглядів учених на
досліджувану проблему, визначення напрямів дослідження та понятійно-
11
категорійного апарату; синтез, порівняння, узагальнення, моделювання - для
визначення необхідних компонентів моделі формування готовності до
використання біомеханічних знань у професійній діяльності;
емпіричні: спостереження за навчальним процесом, анкетування,
тестування, методи самооцінки, бесіди зі студентами та викладачами факультетів
фізичного виховання вищих педагогічних навчальних закладів з метою визначення
реального стану сформованості біомеханічних знань у майбутніх фахівців,
виявлення труднощів формування та оцінювання рівня готовності випускників до
застосування біомеханічних знань у професійній діяльності; педагогічного
експерименту (констатувального, формувального), який дав можливість отримати
достовірні дані про результати формування біомеханічних знань майбутніх
фахівців; приватні біомеханічні методи: кількісні методи дослідження моторики,
методи кількісної реєстрації структури рухів, антропометрії,
тензодинамографії, стабілографії, відеокомп’ютерного аналізу; математичної
статистики - для обробки результатів наукового пошуку, визначення стану та
динаміки рівнів сформованості біомеханічної готовності до професійної діяльності
майбутніх учителів фізичної культури.
Названі методи взаємно доповнювали один одного і забезпечили можливість
комплексного пізнання предмета дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в
тому, що:
- вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено
педагогічні умови формування біомеханічних знань студентів факультетів
фізичного виховання вищих навчальних педагогічних закладах, які полягають в
усвідомленні ними значущості біомеханічних знань у професійній діяльності
учителя фізичної культури; цілеспрямованому відборі й структуруванні змісту
навчального матеріалу; реалізації системи методів навчання, спрямованих на
оволодіння біомеханічними знаннями;
- розроблено модель формування готовності до використання біомеханічних
знань у професійній діяльності, яка описує систему взаємозалежних складових:
12
мети, дидактичних завдань, що ґрунтуються на загальнодидактичних та
специфічних принципах навчання міждисциплінарності, орієнтації на професійну
діяльність, компонентів, підходів та відповідної методики; уточнено етапи
формування цієї моделі (діагностичний, організаційно-моделюючий, практичний);
- розроблено критерії та рівні готовності майбутніх учителів фізичної
культури до впровадження біомеханічних знань у професійній діяльності;
- конкретизовано якісну характеристику рівнів готовності майбутніх
фахівців фізичної культури у вищих навчальних закладах до впровадження
біомеханічних знань;
- подальшого розвитку набули: формування готовності майбутніх
фахівців фізичної культури у вищих навчальних закладах до впровадження
біомеханічних знань; форми і методи формування готовності майбутніх
фахівців до впровадження набутих знань з біомеханіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та
впровадженні у навчально-виховний процес підготовки майбутніх фахівців з
фізичної культури комплекту навчально-методичних матеріалів, до якого увійшли:
навчальні програми з дисциплін “Біомеханіка фізичного виховання та спорту”,
“Метрологія фізичного виховання та спорту”, лабораторний практикум із курсу
“Біомеханіка фізичного виховання та спорту”, інформаційний пакет для
забезпечення дисципліни “Біомеханіка фізичного виховання та спорту” та
“Метрологія фізичного виховання та спорту”, програма тестування для оцінки знань
студентів.
Основні положення та результати дослідження впроваджено в систему
підготовки майбутніх фахівців фізичної культури Національного педагогічного
університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 07-10/1846 від 08.09.2009 р.),
Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (№ 04-
11/775 від 16.09.09 р.), Глухівського державного педагогічного університету ім..
О.Довженка (№ 02-14/386 від 12.06.09 р.)
Матеріали дослідження покладено в основу науково-методичного
забезпечення та організації у вищих навчальних закладах процесу підготовки
13
майбутніх фахівців фізичної культури до впровадження біомеханічних знань.
Розроблені матеріали можуть бути використані викладачами вищих
навчальних закладів для підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів
фізичної культури до використання біомеханічних знань у професійні діяльності.
Особистий внесок здобувача полягає в: системному аналізі і
узагальненні теоретичних, методологічних і методичних положень щодо
професійної підготовки студентів факультету фізичного виховання на
засадах біомеханіки, вивченні і аналізі існуючого досвіду професійної
підготовки фахівців з фізичної культури та спорту.
У статті, написаній у співавторстві з А.О. Міненок, І.О. Донцем,
«Особливості впровадження принципів болонського процесу до науково-освітньої
діяльності факультету фізичного виховання» автором розглянуто основні тенденції
переходу до новітньої технології освіти в галузі підготовки фахівців з фізичного
виховання та спорту.
В опублікованих у співавторстві з М.О.Носко, С.В.Гаркуша., Л.В.Жула.
навчальних програмах з курсу “Біомеханіка фізичного виховання та спорту”,
“Метрологія фізичного виховання та спорту”, автору належить розробка змісту
курсу та форм і методів навчання.
У дисертації не використовувалися ідеї і розробки, що належать співавторам.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного
дослідження систематично доповідалися та обговорювалися на засіданнях і
методичних семінарах кафедр педагогіки, психології теорії і методики фізичного
виховання та спорту і кафедри спорту та спортивних ігор, звітних наукових
конференціях викладачів та аспірантів Чернігівського державного педагогічного
університету імені Т.Г. Шевченка (м. Чернігів 2004–2009); відображено у виступах
на наукових та науково-практичних конференціях:
міжнародних: “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (м. Київ, 2005);
“Формування мотивації здорового способу життя засобами освіти” (м. Київ,
2006), “Молода спортивна наука України” (м. Львів, 2007), “Здорове довкілля
– здорова нація” (м. Бердянськ, 2008).
всеукраїнських: “Актуальні проблеми фізичного виховання та спорту
14
на сучасному етапі” (м. Чернігів, 2007–2009), “Освіта і здоров’я: формування
здоров’я дітей, підлітків та молоді” (м. Суми, 2008), “Актуальні проблеми
сучасної біомеханіки фізичного виховання та спорту” (м. Чернігів, 2008–
2009).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати
дисертаційного дослідження висвітлено у 15 публікаціях (8 – одноосібних), з
них: 6 – наукових статей у фахових виданнях, 1 – методичні рекомендації, 1 –
тестові завдання.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до першого та другого розділів, загальних висновків, на
170 сторінках додатків на 51 сторінках, списку використаних джерел (259
найменувань). Загальний обсяг дисертації – 260 сторінок (основна частина –
170 сторінок). Робота містить 11 таблиць, 22 рисунки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснене теоретичне узагальнення й висвітлено нове
вирішення актуальної проблеми формування у майбутніх вчителів фізичної
культури готовності до використання біомеханічних знань, що визначається
обґрунтуванням організаційно-педагогічних засад, які обумовлюють зміст,
форми і методи формування готовності майбутніх фахівців до біомеханічної
діяльності. Узагальнення результатів дослідження стало підґрунтям для
таких висновків:
1. Теоретичний аналіз наукових праць з питань формування у
майбутніх вчителів фізичної культури готовності до використання
біомеханічних знань дозволив зробити висновок, що означена проблема
перебуває в центрі уваги як вітчизняних, так і закордонних дослідників.
Біомеханічні знання є важливою складовою в структурі сучасної системи
європейської фізкультурної педагогічної освіти. Біомеханіка в циклі наук
освітньо-професійної програми напряму вищої освіти за спеціальністю
6.010201 “Фізичне виховання” є основою для опанування дисциплінами
спортивно-педагогічного циклу і забезпечує природно-наукову підготовку
студентів, необхідну для формування професійних умінь та навичок.
2. Детальне вивчення цієї проблеми дало змогу виявити певні
організаційно-педагогічні умови професійної підготовки фахівців з фізичної
культури до застосування біомеханічних методик та теоретично
обґрунтувати концепцію формування готовності викладачів-тренерів до
професійної діяльності на засадах біомеханіки. До організаційно-
педагогічних умов віднесено: створення стійкої мотивації студентів до
навчальної діяльності, потребу якісного здобуття нових знань умінь та
навичок в процесі фахової підготовки; формування та вдосконалення умінь
конструювати власні висновки та судження на основі аналізу, порівняння,
систематизації та узагальнення навчального матеріалу, здатність творчо
169
використовувати набуті знання, уміння сформувати своє ставлення до певної
проблеми; самостійне застосування набутих знань, умінь та навичок.
Відповідно до зазначених організаційно-педагогічних умов розроблена
методика формування готовності майбутніх учителів до професійної
діяльності на засадах біомеханіки, що передбачає поетапне включення
студентів до навчально-професійної діяльності та створення ними в процесі
цієї діяльності освітніх продуктів: творчих робіт, наукових проектів,
курсових, бакалаврських та дипломних робіт.
3. Запропоновано структурну модель формування готовності майбутніх
вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах до використання
біомеханічних знань у професійній діяльності. До складу моделі входять:
структурні компоненти готовності студентів до використання біомеханічних
знань: мотиваційний – передбачає формування позитивної мотивації щодо
обраної професії, усвідомлення значущості біомеханіки у фізичній культурі
та особистісной орієнтації на самовдосконалення; когнітивний – наявність
отриманої цілісної професійно спрямованої системи теоретичних знань,
спеціальних умінь та практичних навичок з біомеханіки фізичного виховання
та спорту; діяльнісний – формування творчих, самостійних умінь і навичок
студентів професійно здійснювати біомеханічну діяльність; самооцінний –
визначається здатністю до високої критичності щодо своєї особистості, своїх
професійних якостей як учителя фізичної культури, з точки зору біомеханіки.
На основі вивчення науково-методичної літератури, аналізу досвіду роботи
викладачів вітчизняних та зарубіжних вищих навчальних закладів
обґрунтовано критерії та показники сформованості професійних знань, умінь
і навичок майбутніх учителів фізичної культури.
Визначені та обґрунтовані критерії сформованості готовності
майбутніх вчителів фізичної культури до впровадження біомеханічних знань,
що відображають позитивну мотивацію студентів до впровадження
біомеханічних знань; рівень оволодіння студентами теоретичними знаннями
з біомеханіки фізичного виховання та спорту; сформованість у майбутніх
170
вчителів фізичної культури вміння використовувати набуті знання у
практичній діяльності; сформованість самооцінки майбутніх вчителів щодо
біомеханічної діяльності. Розроблено і показано доцільність оцінювання
сформованості готовності майбутніх вчителів фізичної культури до
впровадження біомеханічних знань (високий, середній, низький).
Формувальний експеримент підтвердив гіпотезу щодо ефективності
моделі оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів фізичної
культури на основі виявлених показників готовності до професійної
діяльності.
4. Розроблено і впроваджено до навчально-виховного процесу
підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту комплект
навчально-методичних матеріалів, ефективність впровадження яких
доведена статистично достовірним (р