Худайбердиєва Оксана Аширгельдиєвна. Вплив доісламських вірувань на формування духовної культури та побуту кримських татар і ногайців

Краткое описание

Худайбердиєва Оксана Аширгельдиєвна. Назва дисертаційної роботи: "Вплив доісламських вірувань на формування духовної культури та побуту кримських татар і ногайців"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 394[(=512.123)+(=512.145)](477.7):297.000.9(043.3)

ХУДАЙБЕРДИЄВА Оксана Аширгельдиєвна

ВПЛИВ ДОІСЛАМСЬКИХ ВІРУВАНЬ НА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ПОБУТУ КРИМСЬКИХ ТАТАР І НОГАЙЦІВ

Спеціальність 07.00.05 – етнологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

КИЇВ – 2016

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ………………………………………………..……4

ВСТУП………………………………………………………………………..6

Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………………19
1.1. Історія вивчення проблеми………………………………………........19
1.2. Аналіз джерельної бази ..……………………………………………...47

Розділ 2. РЕЛІГІЙНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ХАРЧУВАННЯ………….74
2.1. Харчові настанови в ісламі….………………………………………...74
2.2. Моделі харчування кримських татар і ногайців, їх генезис та еволюція………………………………………………………………………….76
2.3.Немусульманські елементи в системі харчування кримських татар і ногайців…………………………………………………………………………..80

Розділ 3. ДОІСЛАМСЬКИЙ КОМПОНЕНТ У ПОХОВАЛЬНО-ПОМИНАЛЬНІЙ ОБРЯДОВОСТІ: МИНУЛЕ Й СУЧАСНІСТЬ…...………100
3.1. Поховання за законами шаріату..……………………………………100
3.2. Домусульманські елементи у середньовічному поховальному обряді ногайців Причорномор’я………………………………………………………104
3.3. Неісламські уявлення і традиції в поховально-поминальному комплексі кримських татар………………………………………..…………...117

Розділ 4. РЕЛІКТИ ДОМУСУЛЬМАНСЬКИХ ВІРУВАНЬ В КАЛЕНДАРНІЙ І СІМЕЙНІЙ ОБРЯДОВОСТІ ТА КУЛЬТОВІЙ ПРАКТИЦІ…………………….……………………………………………......151
4.1. Календарна обрядовість……………………………………………...154
4.2.Народні свята…….……………………………………………………162
4.3. Обряди життєвого циклу…………...……………………………….166
4.4. Культові практики: дуваїзм, азізізм, ворожіння та інші вірування й уявлення………….....………………………………………………………......178

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….200

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……...........209.

ДОДАТКИ
Додаток 1. Запитальник «Релігійна культура кримських татар»……………………………………………………………………………252
Додаток 2. Словник особистих імен північнопричорноморських ногайців…………………………………………………………………………254
Додаток 3. Європейські карти Північного Причорномор’я середньовічних часів……………………………………………………….......285

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЖМНП – Журнал Міністерства народної просвіти
ЗІФ – Записки історичного факультету
ЗООИД – Записки Одеського товариства історії та старожитностей
ЗОСХЮР – Записки Товариства сільського господарства Південної Росії
ИТУАК – Вісті Таврійської вченої архівної комісії
КУТЕП – Київський університет туризму, економіки і права
МАИЭТ – Матеріали з археології, історії, етнографії Таврії
ПСРЛ – Повне зібрання руських літописів
РТЗВК – Російське товариство з вивчення Криму
РФКЕК – Рукописний фонд при кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка
СЭ – Радянська етнографія
ТУАК – Таврійська вчена архівна комісія
ТОИАЭ – Таврійське товариство історії, археології та етнографії
ЭО – Етнографічний огляд

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ПРИ МОВНИХ ПРИКЛАДАХ

КОІ – компонент особистого імені
КП – компонент прізвища
ОІ – особисте ім’я
Т – титул
алт. – алтайська мова
араб. – арабська мова
баш. – башкирська мова
болг. – болгарська мова
бур.-монг. – бурятсько-монгольські мови
гаг. – гагаузька мова
дав.-євр. – староєврейська мова
кр.-тат. – кримськотатарська мова
крх.-уйг. – караханідо-уйгурскі мови
молд. – молдавська мова
монг. – монгольська мова
ног. – ногайська мова
перс. – перська мова
рос. – російська мова
сер.-кипч. – середньо-кипчакська мова
срб.-хрв. – сербохорватські мови
тат. – татарська мова
тибет. – тибетська мова
тур. – турецька мова
тюрк. – тюркські мови (загальнотюркська)
тюрк.-кипч. – тюрко-кипчакскі мови
тюрк.-монг. – тюрко-монгольські мови
узб. діал. Хорезм. – хорезмійсько-узбекський діалект
укр. – українська мова
хак. – хакаська мова
чаг. – чагатайська мова
чув. – чуваська мова
шор. – шорська мова

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Починаючи із зародження етнологічної науки і до теперішнього часу вивчення релігійних вірувань, особливо в їх народно-побутовій формі, як одного з найважливіших складників духовної культури народів світу, є невід'ємною частиною цієї науки. Цілі напрямки в етнології (соціокультурній антропології) виникали передусім на основі вивчення релігійних вірувань. Так, формування еволюціоністської теорії пов'язане з анімістічною гіпотезою Едуарда Тайлора [315], теорія культурних кіл – з теорією прамонотеїзму патера Вільгельма Шмідта [396], структуралізму в етнології – з вивченням міфології та тотемізму первісних народів Клодом Леві-Строссом [242], функціоналізму – з вивченням вірувань папуасів Броніславом Малиновським [246-247]. Вивчали релігійні вірування такі найвідоміші етнологи як Еміль Дюркгейм [394], Джеймс Фрезер [334], Люсьєн Леві-Брюль [241], С.О. Токарєв [318- 319] і багато-багато інших [281; 125]. Дослідження побутового (народного) ісламу, який містить багато елементів доісламських, язичницьких вірувань, також є важливим складником етнологічного вивчення народів, які сповідують цю релігію.
Релігійне питання було і залишається одним з найважливіших і водночас найбільш гострих в поліконфесіональних державах. Тому вивчення релігійних вірувань і практики має не тільки велике пізнавальне, а й важливе суспільно-політичне значення. Крім того, актуальність ісламознавчих досліджень посилюється також у зв’язку з сусідством нашої держави з країнами, в яких значна частина населення сповідує іслам. На теренах України з давніх часів мешкають тюрки-мусульмани, історія і культура яких має бути об’єктом всебічного вивчення. В цьому контексті дане дисертаційне дослідження є спробою висвітлити деякі з основних особливостей побутового ісламу корінних мусульманських народів України – кримських татар і ногайців.
За відсутності комплексного дослідження релігійних вірувань кримських татар, які є корінним народом нашої держави, і ногайців, які займали значну частину степової України з кінця XV до кінця XVIII ст., актуальність обраної теми, на наш погляд, не може викликати сумнівів. Територія півдня України має важливе геополітичне значення, знаходячись на стику Сходу і Заходу, мусульманського і християнського світів, кочової та осіло-землеробської моделі господарювання. Не дивлячись на те, що іслам на території України існує сотні років і має складну історію, а тюркське населення зіграло виняткову роль в історичній долі Східної Європи в цілому, і в Північному Причорномор’ї зокрема, релігія у кримських татар досі залишається маловивченою темою, а релігія ногайців Північного Причорномор’я взагалі ніколи не була предметом наукового дослідження.
Релігійна приналежність кримських татар і ногайців до ісламу стала одним із важливих чинників їхнього етнополітичного і етнокультурного розвитку. Проте нас цікавить не сам факт приналежності до цієї конфесії, а ті конкретні форми, що їх під впливом різних історичних обставин в різні епохи набував практичний іслам в широких масах тюркського населення Північного Причорномор’я – так званий «народний» або «побутовий» іслам, який спричинив значний вплив на стиль їхнього життя, особливості побуту, специфіку господарювання, духовну культуру та ментальність.
Іслам у різних груп ногайців та кримських татар набув синкретичного характеру, увібравши в себе як неісламські (християнські) уявлення, так і давні доісламські (язичницькі) культи і магічні практики, такі як культ святих місць і культ природи (азізізм), тотемізм, дуваїзм, суфізм, та в наші часи – неосуфізм, «політичний іслам». Також для зазначених етнічних спільнот був притаманним так званий «кочовий іслам», який полягав у специфічному ставленні до мусульманських настанов і їх дотриманні в умовах ведення кочового способу життя та господарства.
Нині у Криму зіткнулися різні типи ісламської релігійності – традиційна конфесійна культура кримських татар, що відрізняється толерантністю і синкретичним характером, а також різні напрямки модернізованого ісламу, так званий «політичний іслам». Вивчення різних течій ісламу у кримських татар має не тільки науково-пізнавальну цінність, проливаючи світло на релігійні уявлення і світогляд цього народу, але й практичне значення, особливо з огляду на ті процеси, що зараз відбуваються в Криму і в світі загалом – поширення фундаменталістських ісламістських течій, які намагаються змінити побутову основу ісламу. Від того, які тенденції запанують у релігійній свідомості і практиці у мусульманського населення Криму залежить не тільки майбутній розвиток цієї конфесії і її носіїв на півострові, але і багато в чому динаміка історичного процесу в Україні в цілому.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація була складовою частиною планових науково-дослідних тем кафедри археології та етнології України історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова: з 10. 2007 до 12. 2008 – «Етнокультурні процеси в Південно-Західній Україні в XVI – XX ст.» – державний реєстраційний номер теми: 0104V010089; з 10. 2009 до 10. 2010 – «Етнічна історія і традиційна культура населення Півдня України» – державний реєстраційний номер теми: 0109V008118. Дисертація була виконана в рамках загальної науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 11 БФ 046-01 «Українська нація в загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» та пов’язана з науковими дослідженнями кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета роботи полягає у комплексному дослідженні особливостей виникнення, еволюції та побутування домусульманських та ісламізованих релігійних вірувань у кримських татар і причорноморських ногайців, що функціонують в народно-побутовій формі.
Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію наступних завдань:
– визначити ступінь вивченості релігійних вірувань в зазначених етнічних спільнотах;
– розглянути комплекс наявних джерел з теми дослідження та з’ясувати їхню інформативність і достовірність;
– розкрити особливості моделей харчування ногайців і кримських татар, проаналізувати їх походження та еволюцію;
– з’ясувати ступінь і особливості дотримання харчових норм ісламу у процесі формування системи харчування у цих етнічних спільнот;
– дослідити ісламські і не- /доісламські компоненти у віруваннях та практиці кримських татар і ногайців в процесі розвитку їхнього поховально-поминального комплексу;
– виявити й проаналізувати доісламські вірування в календарній і
сімейній обрядовості та культовій практиці мусульманських народів півдня України.
Об'єктом дослідження є доісламські елементи релігійно-світоглядної системи причорноморських ногайців і кримських татар, як важливі складники їхньої духовної культури та побуту.
Предмет дослідження – зумовленість, еволюція та специфіка побутування доісламських, народних релігійних вірувань у ногайців і кримських татар, їх вплив на формування культурно-побутової сфери цих етнічних спільнот.
Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період XІ – початок XXI століть. Нижня хронологічна межа обумовлена появою та поширенням ісламської релігії на теренах України серед окремих груп тюркського населення. Верхня хронологічна межа сягає етнографічної сучасності і обумовлена, зокрема, тим, що дане дисертаційне дослідження значною мірою спирається на польовий етнографічний матеріал автора. Такий тривалий період дозволяє простежити особливості виникнення, еволюцію та побутування домусульманських та ісламізованих релігійних вірувань у кримських татар і причорноморських ногайців, що функціонують в народно-побутовій формі.
Географічні межі дослідження обумовлені теренами розселення причорноморських та приазовських ногайців на території Південної України та кримських татар, які населяли територію півострова Крим. На материковій частині України ногайське населення кочувало майже на всій території Одеської області, у західній та південній частині Миколаївської, південній частині Херсонської, Запорізької, Донецької областей. Таким чином, причорноморські ногайці займали значну смугу степу та лісостепу вздовж північного узбережжя Чорного та Азовського морів. На півночі кордон проходив в районі рік та однойменних поселень Кодима та Саврань, вздовж ріки Південний Буг, до земель в районі гирла рік Інгула та Дніпра, вздовж узбережжя Азовського моря до східного кордону в районі міста Маріуполь. На заході ногайське населення мешкало на землях від рік Дунай та Прут межуючи з Молдавською державою. Однак, враховуючи те, що ця тема є недостатньо дослідженою, то в даний час можливо намітити основні кордони проживання мусульманського населення, без їх точного визначення.
Також для здійснення аналізу релігійно-світоглядної системи кримських татар і ногайців, ми використовували матеріали з духовної культури інших тюркських народів ісламського віросповідання, які в деякій мірі мають спільну етнічну історію та культурну близькість і мешкають в державах Середньої Азії, республіках Поволжя та Північного Кавказу Російської федерації.
Методологічна основа дисертації має комплексний характер, ґрунтується на принципах історизму та науковості, які дозволяють схарактеризувати ступінь впливу доісламських вірувань на формування духовної культури та особливостей побуту кримських татар і ногайців. Для розв’язання поставлених завдань даного наукового дослідження, яке характеризується міждисциплінарністю, знаходиться на стику етнології, історії, археології, релігієзнавства та етнолінгвістики, нами були застосовані як спеціальні історичні, так і загальнонаукові методи, такі як логічний і гіпотетико-дедуктивний.
Для розгляду історіографічного аспекту та визначення ступеню вивченості релігійних вірувань у зазначених етнічних спільнот застосовано порівняльно-типологічний та хронологічний методи. Особливість джерелознавчої бази даної проблеми дозволила застосувати спеціальні методи, такі як етнолінгвістичний – при аналізі ногайських антропонімів, та картографічний – для уточнення часу та етапів поширення ісламу.
Застосування типологічного та порівняльно-історичного аналізу дозволило виокремити дві моделі харчування у тюрків України та виявити і простежити характер трансформації неісламських елементів харчування. Загальними методами дослідження поховально-поминальної обрядовості є ретроспективний та діахронічний методи, метод пережитків, які дають змогу реконструювати загальні особливості погребального ритуалу від тюрків кочівників до сучасної поховально-поминальної традиції кримських татар. Для виявлення особливих форм народного ісламу та інших доісламських вірувань ми використовували методи реконструкції та крос-культурного аналізу, що дозволило виявити зв'язок кримськотатарської і ногайської релігійної-світоглядної системи з канонічною мусульманською традицією і загальнотюркським світом.
Одними з основних методів збору польової етнографічної інформації, які широко нами застосовувались, були загальноетнологічний метод безпосереднього спостереження та соціологічні методи. На етапі обробки польової інформації, отриманої шляхом проведення етнографічних маршрутно-кустових експедицій, нами використовувалися методи типологізації, контент-аналізу, порівняльно-історичний та статистичний, за допомогою яких складені статистичні дані розповсюдження кримськотатарських антропонімів. Робота значною мірою базується на власних польових матеріалах автора, тому значне застосування отримав основний метод польової етнографії – метод безпосереднього включеного спостереження, а також інші конкретні методики збору польового матеріалу, такі як анкетування, інтерв'ювання та ін. Для збору етнографічного матеріалу спеціально розроблено та застосовано тематичний запитальник з релігійної культури кримських татар.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в наступному:
вперше:
– в науковий обіг введені терміни «азізізм» та «дуваїзм», визначено та докладно охарактеризовано їхню роль в традиційній обрядовості та культовій практиці досліджуваних етнічних спільнот, простежено їх історичну обумовленість та зв'язок з доісламськими віруваннями;
– на основі археологічних матеріалів та власних польових досліджень автора реконструйовано поховальний обряд кочівників України, простежено його еволюцію з доісламських часів до сучасності, охарактеризовано його немусульманський складник;
– розроблено класифікацію моделей харчування кримських татар та ногайців, проаналізовано еволюцію системи харчування в контексті дотримання харчових норм ісламу;
– використано лінгвістичні матеріали з антропонімії північно-причорноморських ногайців, на основі яких виявлено ступінь релігійності цього етносу;
– у науковий обіг введено матеріали польових етнографічних досліджень автора, які здебільшого не мають аналогу в джерелах та літературі;
удосконалено:
– знання про походження та побутування в світогляді та релігійній практиці кримських татар і ногайців доісламських вірувань та обрядів, які в процесі історичного розвитку тісно переплелися з офіційною ісламською релігією й часто самими представниками народу сприймаються у нерозривній єдності;
– уточнено час проникнення і процес поширення ісламу на українських теренах;
отримало подальший розвиток:
– розгляд історіографічної спадщини вітчизняних вчених, систематизація писемних та залучення археологічних, етнографічних і лінгвістичних джерел, що дозволило повною мірою проаналізувати релігійні погляди ногайців і кримських татар.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що робота, яка має певне теоретичне значення, може бути використана в подальших наукових дослідженнях в галузі етнологічної науки та історії і культури народів України.
Практичне значення отриманих результатів визначається також можливістю їх використання в навчальному процесі у вищих і середніх навчальних закладах, при підготовці загальних та спеціальних (за спеціальністю «етнологія», «релігієзнавство», «історія України») курсів, методичних посібників та підручників.
Отримані результати варто використати для розробки прогнозів, документів, законодавчих актів та в практичній діяльності регіональних державних органів влади в районах компактного проживання мусульманських народів.
Їх також доцільно використати й при формуванні експозицій етнографічних та історико-краєзнавчих музеїв.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені в дисертацію, викладені на 16 наукових і науково-практичних конгресах, конференціях, читаннях: Всеукраїнська наукова конференція до «170-річчя корифея українського народознавства Петра Васильовича Іванова» (Харків, 1-2 грудня 2007 р.); 64-а звітна студентська наукова конференція історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (Одеса, 22 квітня 2008 р.); Міжнародна наукова конференція «Православ'я та ідентичність гагаузів» (Комрат-Чадир-Лунга, 6-8 листопада 2008 р.); Міжнародна наукова конференція «Спадщина Омеляна Пріцака і сучасні гуманітарні науки» (Київ, 28-30 травня 2008 р.); Міжнародна наукова конференція «Проблеми історичної регіоналістики» (Чебоксари, 23 травня 2008 р.); III Російсько-Молдавський симпозіум «Курсом Молдови, що йде курсом розвитку «Традиції та інновації в соціонормативній культурі молдаван і гагаузів» (Комрат, 10 жовтня 2008 р.); Міжнародний науковий симпозіум «Трансформація традиційної культури в умовах глобалізації» (Одеса, 11-13 вересня 2009 р.); 27 міжнародні наукові читання «Культура народів Причорномор'я: від найдавніших часів до сьогодення» (Сімферополь-Коктебель, 22-23 квітня 2009 р.); XIII Сходознавчі читання А. Кримського (Київ, 22-23 жовтня 2009 року); XVII Сходознавчі читання ім. А. Кримського «Тюркський світ у цивілізаційних просторах Євразії» (Київ, 16-18 жовтня, 2013 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Ісламська цивілізація: історія та сучасність» (Київ, 25 березня, 2009 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні процеси в релігійному житті світу та України» (Одеса, 19-20 березня 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Іслам в Росії та за її межами: історія, суспільство, культура» (Магас, Республіка Інгушетія, 22-23 жовтня 2011 р.); Міжнародна наукова конференція «Етнічна культура в глобалізованому світі» (Одеса, 1-2 лютого 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Значення науково-інтелектуальної спадщини Мухаммеда Асада в осмисленні актуальних проблем сучасного розвитку» (Київ, 16 травня 2013 р.); III Міжнародна науково-практична конференція «Іслам та ісламознавство в Україні» (Донецьк, 19 вересня 2013 р.).
Автор стала лауреатом IV-го Всеукраїнського конкурсу ісламознавчих досліджень молодих вчених ім. Агатангела Кримського за дослідження «Історія ісламу в Буджаці» і призером VI-го Всеукраїнського конкурсу ісламознавчих досліджень молодих вчених ім. Агатангела Кримського за дослідження «Побутовий іслам у кримських татар».
Автор стала учасником міжнародного проекту HESP ReSET, діяльність якого спрямована на підтримку і розробку наукових досліджень та удосконалення викладання у вищій школі в галузі релігієзнавства та ісламознавства. Під час реалізації цього проекту брала участь у наукових семінарів «Islam: Religious and Social Practices. Universality and Locality», 1-14 липня 2011 р., Ізмір-Стамбул, Туреччина; «Islamic education and Islamic studies: between devotional pedagogy and Academic teaching/ research», 29 квітня – 9 травня 2013, Баку, Азербайджан.
Публікації. Основні положення та зміст дисертації викладено в 17 опублікованих статтях загальним обсягом 7,9 д.а – 5 наукових статей у фахових виданнях (2,1 д.а.), у тому числі 4 у вітчизняних фахових виданнях і одна в іноземному виданні, та 12 матеріалів і тез доповідей на наукових конференціях (5, 7 д.а.).
Статті опубліковані у фахових виданнях:
1. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Концепция словаря личных имен ногайцев Северного Причерноморья и Приазовья / Оксана Худайбердыева // Культура народов Причерноморья / Крымский научный центр НАН Украины, Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, Межвузовский центр «Крым». – 2009. – № 174. – Т. 2. – С. 69-71.
2. Худайбердиєва (Аширгельди-гизи) О. А. До питання вивчення ісламських настанов в системі харчування кримських татар / Оксана Худайбердиєва // ЗІФ / Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. – 2011. – Вип. 22. – С. 28-38.
3. Худайбердиєва О. А. Етапи проникнення ісламу в Буджак / Оксана Худайбердиєва // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – 2014. – Вип. 44. – С. 37-42.
4. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Религиозные верования ногайцев Северного Причерноморья в записках путешественников / Оксана Худайбердыева // Revista de etnologie și culturologie / Academia de Ştiinţe a Moldovei, Institutul Patrimoniului Cultural, Centrul de Etnologie / Col. red. Svetlana Procop – Chișinău: Notograf Prim SPL, 2010. – Volumul VII. – S. 54-58.
5. Худайбердиєва О. А. До питання вивчення історії та духовної культури ногайців Буджацької Орди: історіографічний огляд / Оксана Худайбердиєва // Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць. – Черкаси: Вид. Чабаненко Ю. А., 2014-2015. – Вип. 8-9. – С. 9-11.
Праці, що додатково відображають наукові результати дисертації:
6. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Антропонимия и религиозные верования ногайцев Буджакской Орды / Оксана Худайбердыева // Лукоморье: археология, этнология, история Северо-Западного Причерноморья. – Одесса: Издательский дом «Паллада», 2008. – Вып. 2. – С. 119-126.
7. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. К проблеме изучения религиозных верований ногайцев Буджакской Орды / Оксана Худайбердыева // Аль-Калям. Збірка наукових праць УЦІД. Бібліотека ісламознавства. – Донецьк: Донбас, УЦІД, 2013. – Вип. 2 – С. 101-109.
8. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Религиозные верования ногайцев Буджакской Орды / Оксана Худайбердыева // Матеріали 64-ї звітної студентської наукової конференції історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. 22 квітня 2008 р. – 2008. – С. 56-60.
9. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Материалы к словарю личных имен ногайцев Северного Причерноморья / Оксана Худайбердыева // Лукоморье: археология, этнология, история Северо-Западного Причерноморья. – Одесса: Издательский дом «Паллада», 2009. – Вып. 3. – С.134-155.
10. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Особенности погребального обряда у крымских татар / Оксана Худайбердыева // XIII Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції (22–23 жовтня 2009 року, м. Киïв) / НАН Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського. – 2009. – С. 50–52.
11. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. История ислама в Буджаке / Оксана Худайбердыева // Ісламська цивілізація: історія та сучасність «Іслам в Європі: вчора, сьогодні, завтра». Роботи учасників IV та V всеукраїнських конкурсів ісламознавчих досліджень молодих учених ім. А. Кримського. – К.: Ансар Фаудейшн, 2013. – С. 115-132.
12. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. «Бытовой» ислам у крымских татар / Оксана Худайбердыева // Аль-Калям. Збірка наукових праць УЦІД. Бібліотека ісламознавства. – Донецьк: Донбас, УЦІД, 2013. – Вип. 1. – С. 313-331.
13. Худайбердиєва (Аширгельди-гизи) О. А. Деякі особливості сучасної кримськотатарської антропонімії / Оксана Худайбердиєва // Етнічна культура в глобалізованому світі. Збірка наукових праць Першої Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 20-річчю кафедри археології та етнології України Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. – Одеса: Освіта України, 2013. – С. 196-206.
14. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Домусульманские верования крымских татар / Оксана Худайбердыева // XVII Сходознавчі читання А. Кримського. Тюркський світ у цивілізаційних просторах Євразії. Тези доповідей міжнародної наукової конференції (16–18 жовтня 2013 року, м. Киïв) / НАН Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського. – 2013. – С. 54–55.
15. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Мусульманские предписания в системе питания крымских татар / Оксана Худайбердыева // Ислам в России и за ее пределами: история, общество, культура: Сборник материалов международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня кончины выдающегося религиозного деятеля шейха Батал-хаджи Белхароева. – СПб., Магас, 2011. – С. 546-552.
16. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. Всеукраинская научная конференция «Петр Васильевич Иванов – корифей украинского народоведения» / Оксана Худайбердыева // Лукоморье: археология, этнология, история Северо-Западного Причерноморья. – Одесса: Издательский дом «Паллада», 2008. – Вып. 2. – С. 221-225.
17. Худайбердыева (Аширгельды-гызы) О. А. IV Всеукраинский конкурс исламоведческих исследований молодых ученых им. Агатангела Крымского «Исламская цивилизация: история и современность» / Оксана Худайбердыева // Лукоморье: археология, этнология, история Северо-Западного Причерноморья. – Одесса: Издательский дом: «Паллада», 2009. – Вып. 3. – С.426-429.
Структура роботи обумовлена поставленими завданнями і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та літератури, а також додатків (запитальник, список особистих імен північно-причорноморських ногайців, Європейські карти Північного Причорномор’я середньовічних часів). Бібліографія містить 421 позицію. Обсяг основного тексту дисертаційного дослідження 208 сторінок, загальний обсяг роботи 288 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проблема вивчення доісламських вірувань у тюркських народів є добре розробленим і досить перспективним напрямом в зарубіжній етнології. Проте в Україні, де іслам має складну багатовікову історію, а його вплив сягає усіх сфер культури та побуту населення, яке його сповідує, ця проблема й досі залишається маловивченою. Одним із завдань даного дисертаційного дослідження було визначення ступеню вивченості релігійних вірувань у кримських татар і ногайців. Проведений історіографічний аналіз показав, що в Україні дотепер не було проведено повного і всебічного дослідження з цієї проблематики. Історіографічний огляд літератури з теми дослідження свідчить про недостатню вивченість релігійних вірувань у кримських татар. Роботи авторів XIX – XX ст., хоча і присвячені традиційній кримськотатарській культурі, часто мають описовий характер, а проблема, яка цікавить нас, висвітлювалася лише фрагментарно. Сучасна ж історіографія представлена переважно дослідженнями історичного і соціологічного характеру, тоді як з етнологічної позиції ця тема залишається маловивченою.
Що ж до вивчення ногайців, то ногаєзнавча література хоч і має тривалу й багату вітчизняну та зарубіжну традицію, проте вона висвітлює в основному історію Великої Ногайської Орди, земель в сучасному Західному Казахстані і пониззях Волги, тоді як історія цього народу на теренах України лише іноді привертала увагу дослідників. Недостатньо дослідженими є походження причорноморських ногайців, етапи формування цього етносу, терени його проживання, «внутрішня історія», побут, а тим більше такі сторони їх культури, як релігійне життя, які ніколи не були предметом наукового вивчення. Заявлена А. Д. Бачинським та А. О. Добролюбським ще в 60-і – 80-і роки минулого століття необхідність для більш повного розкриття історії цього етнічнічного об’єднання кочівників синтезу не тільки власне історичних (писемних) і археологічних, але й топонімічних і антропологічних даних з метою повнішого й достовірнішого вивчення означених проблем, була здійснена лише в цьому дисертаційному дослідженні.
Джерелознавча база дослідження має комплексний характер. Були використані писемні джерела, зокрема, арабські та давньоруські хроніки, які застосовувалися для визначення часу появи ісламу на теренах України. Також широко використовувались різноманітні записки іноземних мандрівників, нариси місцевих краєзнавців, археологічні дані (передусім могильники, котрі відносять до цих народів), польові матеріали, які були зібрані під час етнографічних експедицій до Криму в 2007-2009 рр. Етнографічна робота проводилися методом інтерв'ювання і безпосереднього включеного спостереження. Певну роль в дослідженні зіграли лінгвістичні джерела (антропонімія ногайців та кримських татар, яка вказує на ступінь релігійності цих народів через розповсюдження у них мусульманських імен), а також дані картографії, котрі свідчать про динаміку проникнення в Північне Причорномор’я турок і ногайців, а, отже, і ісламу.
Враховуючи значну кількість та різноплановість наявних писемних джерел, передусім це нариси кінця XV – початку XIX ст. іноземних мандрівників, російських або місцевих краєзнавців, виникла необхідність визначити ступінь їх інформативності та достовірності. Це завдання було обумовлено тим, що аналізуючи нариси іноземних мандрівників впадає у вічі той факт, що дуже часто в них містяться досить суперечливі свідчення про мусульманські народи, які мешкали на цих територіях. В результаті аналізу цих повідомлень до найбільш достовірних джерел ми віднесли твори тих авторів, які досить тривалий час перебували на території України. Також надійність інформації в записках мандрівників передбачала і безпосереднє знання ними мов місцевих етнічних спільнот. Серед авторів, твори яких заслуговують довіри, назвемо Йосафата Барбаро, Д'Артелі Д'Асколлі, Жана де Люка, які добре знали тюркські мови і побут кочівників. Серед досліджень минулих століть чільне місце посідають численні праці організаторів і учасників спеціальних археолого-етнографічних експедицій – У. А. Боданинського та В. Х. Кондоракі, які присвячені різним аспектам культури кримських татар.
Для більш чіткого виокремлення доісламських вірувань в релігійній системі кримських татар і ногайців ми передусім звернулися до такої групи наративних джерел, як арабські та давньоруськи хроніки, які є достатньо достовірними, і уточнили час проникнення та особливості поширення ісламу серед кочового населення на українських теренах. Перші згадки про прийняття ісламу відносяться до часу перебування на цих територіях печенігів і половців. Порівнявши письмові згадки про прийняття ісламу з археологічними даними, які передусім стосуються поховань кочівників, ми дійшли висновку, що іслам на землі України почав проникати на рубежі X – XI ст., але масового поширення серед населення ця релігія тоді не отримала. Більш сприятливі умови для поширення ісламу на українських теренах склалися за часів Золотої Орди, коли він стає офіційною релігією (1312 р.). Цій події передувало прийняття ісламу одним з ханів Золотої Орди – Берке (1257-1266/7 рр.). Саме хан Берке підготував ґрунт для вкорінення ісламу і його сприйняття широкими масами населення. Остаточне ж затвердження ісламу як офіційної релігії припадає на роки правління хана Узбека (1312-1341 рр.). Проте прийняття ісламу кримськими татарами і північнопричорноморськими ногайцями не змінило миттєво, одномоментним актом їх світогляд та релігійні вірування. Іслам, поступово вкорінюючись у цих етнічних спільнот, набув своєрідних форм, які характеризуються, зокрема, наступним: 1) наявністю релігійного синкретизму, у тому числі збереженням елементів християнства; 2) наявністю до теперішнього часу давньотюркських домусульманських вірувань.
У дисертаційній роботі нами вперше в кримськотатарській етнології здійснена спроба комплексно дослідити проблему формування системи харчування тюрків-кочівників України. Аналіз писемних джерел, які стосувалися харчових традицій кримських татар і ногайців дозволив виявити дві моделі харчування, які значно відрізнялися між собою та були обумовлені певними історичними умовами, господарською діяльністю та їх релігійною приналежністю. Одна з цих моделей існувала у кочового населення степового Криму і ногайців Північного Причорномор’я і Приазов’я, друга – у осілого землеробського населення гірського і південобережного Криму. Проте під впливом низки історичних подій (російської політики вилучання земельних ділянок у кримських татар) практично повністю відбулося стирання харчових особливостей і злиття цих двох моделей.
Оскільки ногайці і кримські татари є мусульманами, то ми особливу увагу приділили вивченню питання дотримання ісламських харчових настанов, що дозволило нам визначити ступінь їх релігійності. Долучений власний польовий матеріал надав нам можливість простежити основні особливості еволюції системи харчування у різних груп кримських татар і в новітній час. Більшість середньовічних авторів відмічали, що кримські татари і особливо ногайці нерідко вживали ряд заборонених ісламом продуктів, проте всі без виключення сучасники стверджували, що вони ніколи не вживали м’яса свині. Причому «погане» дотримання мусульманських харчових приписів, яке було характерним для ногайців Криму, Північного Причорномор’я та Приазов’я, часто зустрічається серед кочівників центральноазійського регіону – це явище отримало назву «кочового ісламу». Ця специфічна форма дотримання ісламських настанов ногайцями була обумовлена особливостями кочового господарства та більш стійким збереженням давніх культурних традицій. Крім того, в цих двох моделях харчування ми також можемо спостерігати опозицію неісламської тюркської кочової культури до ісламізованої осіло-землеробської.
Для комплексного дослідження неісламських рис в обряді поховання у тюрків-кочівників України нами, окрім інших матеріалів, були залучені археологічні джерела. Вони дозволили нам доповнити та інтерпретувати наявні в писемних джерелах відомості про релігійне життя ногайців та кримських татар, виявити неісламські елементи в обряді поховання. Проаналізувавши усе різноманіття деталей поховального обряду у тюрків кочівників України, ми вперше виділили декілька етапів розвитку тюркського поховального обряду, визначили його основні риси. До них треба відносити: трупопокладення на спині, орієнтація покійника головою на схід, південь, або, хоч і нечасто, на захід, підкурганне поховання, часто наявність надмогильних пам’ятників (особливо за даними писемних та етнографічних джерел), здійснення заупокійної трапези, що символізує годування покійника і поховання разом з покійним (чи встановлення біля могили) частини або навіть цілих позбавлених життя тварин, покладення в могилу померлого більш-менш багатого інвентарю (зброя, знаряддя праці, прикраси, посуд, предмети побуту). Таким чином, є очевидним, що практично усі основні особливості тюрксько-кочового доісламського поховального обряду не відповідають ісламським настановам.
Поховальний обряд пізніх кочівників також не повністю відповідав канонам ісламу і містив значну кількість доісламських звичаїв і уявлень, зокрема, язичницькі уявлення про «верхній світ», куди вирушає душа померлого після смерті. В зредукованій, реліктовій формі ці уявлення знайшли відображення в поховальному обряді та інших ритуальних діях, таких як «вивішування» кінської голови. Також були поширені уявлення про загробне життя, згідно з якими родичі померлого повинні потурбуватися про покійника і забезпечити його усім необхідним в побуті в потойбічному житті, підгодовувати його впродовж певного часу. Аналізуючи дані археологічних розкопок і писемних повідомлень, ми дійшли висновку, що починаючи з піздньозолотоординського часу, неісламські уявлення і риси поховального обряду у ногайців і кримських татар були витіснені не відразу після прийняття ісламу, а стійко зберігалися і частково продукуються в сучасному обряді поховання у кримських татар.
Проаналізувавши опубліковані матеріали про сучасні традиції поховально-поминальної обрядовості кримських татар, власні польові матеріали, та порівнявши ці дані з правилами шаріату, нами було виявлено значну кількість домусульманських звичаїв, повір’їв та релігійних уявлень: закривання простирадлами дзеркал у будинку покійника, залишення включеним світла або запаленої свічки упродовж сорока днів, покладення покійному на груди ножиців або ножа, накриття різнокольоровими тканинами, повір'я, пов'язані з «пригощанням» мертвих траурною ритуальною їжею. Немусульманські риси має і звичай облаштування та прикрашання могил, а саме: встановлення на них дерев'яних антропоморфних надгробних пам'ятників – «баш тахтаси» і «аяк тахтаси», кам’яних стел із зображенням померлого, облаштування навколо могили металевої огорожі, висадження квітів. Ці уявлення та обрядові дії є пережитками давніх домусульманських вірувань, таких як культ предків, культ металу, культ вогню та ін. Поминальні дні у кримських татар, що сформувалися в процесі історії та під впливом культурних контактів з іншими народами, також не пов'язані з мусульманською традицією. Проте вони глибоко інтегровані в іслам, оскільки їх обрядовість багато в чому зумовлена ідеологією і практикою ісламу.
У календарній та сімейній обрядовості та культовій практиці кримських татар і ногайців, водночас з мусульманським віросповіданням, зберігалися різні стародавні язичницькі, домусульманські вірування й уявлення та обряди, які іноді найхимернішим чином перепліталися з мусульманською ідеологією. Так, разом із загальноприйнятими ісламськими святами Курбан-байрам та Ораза-байрам, обрядовість яких також має домонотеістичний характер, шанованими залишаються свята Навруз і Хидирлез, в яких чітко простежуються елементи давніх культур землеробів і скотарів.
Релікти доісламських уявлень значною мірою збереглися в комплексі традиційних сімейних обрядів кримських татар. В них широко застосовуються прийоми симпатичної, катартичної, контагіозної, імітативної магії та всілякі забобони. Так в обрядовості, пов’язаної з народженням дитини збереглися домонотеістичні вірування, що пов’язані з охоронною магією від пристріту та злих духів майбутньої матері, табуюванням жінки і дитини в післяпологовий період, використанням фетишів під час пологів, застосуванням різних методик для захисту та відведення пристріту від дитини. Обов’язковим релігійним обрядом для кримських татар, як і для всіх мусульман, є обряд обрізання (сунет). Але хоча цей обряд і здійснюється відповідно до суворих настанов шаріату, проте в Корані немає ні слова про його необхідність. Доісламські вірування знаходять своє стійке відображення і в весільних церемоніальних актах та їх атрибутах, які пов’язані з захисною силою металу, очисною силою вогню, попелу, сажі, солі. Немусульманський характер має заборона одружуватися на родичах до сьомого коліна по батьковій лінії спорідненості та при молочній спорідненості. Крім того, під час проведення різних етапів весільного циклу часто вживаються алкогольні напої, що сприймається більшістю кримських татар як національний звичай.
У кримських татар існує народна форма релігійності, яка проявляється в тому, що здебільшого мусульманське населення не виконує повною мірою основних приписів ортодоксального ісламу і навіть іноді не знає про них. Так, практично не здійснюється намаз, по п'ятницях рідко відвідується мечеть. Але, віддаючи данину святковій молитві, в цю годину люди сидять, не працюють, не займаються ніякими справами. Не завжди кримські татари дотримуються посту. Але, при цьому, значну увагу приділяють колективному читанню дува – особистих молитовних прохань, які складаються з вдячності Богові за зроблене благодіяння або надії на очікуване благодіяння (наприклад, народження дитини, успішна здача іспитів, одужання від важкої хвороби і т. ін.). У кримських татар навіть розрізняють декілька видів дува залежно від цілей та обставин, які читаються не лише в дні календарних та сімейних свят, але й під час різних життєвих подій і побутових дій. Формування цієї форми народного ісламу відбулося в результаті релігійного синтезу ісламу та різних доісламських вірувань, а саме шаманізму (віра в потойбічні сили, які можуть вплинути на хід подій в реальному житті, здійснення символічного жертвопринесення для того, щоб «задобрити» ці сили, використання посередників між силами цього та «іншого» світу), культа предків (основний зміст молитви дува по суті є поминанням предків, які померли та до яких звертаються і просять захисту, допомоги та благословення), суфізм (який також є результатом синтезу ісламських і шаманських традицій‎‎).
Найважливішим культом серед сучасних кримських татар є культ мусульманських святих (азіз баба) – явище, яке виникло в євразійському степу в результаті поєднання мусульманської ідеології і давньотюркських вірувань – Ця форма народного ісламу поєднує в собі культ об'єктів природи, культ предків і шаманізм (віра в особливе посередництво між людським та «іншим» світом людей, наділених особливим даром – шаманів). Цей культ полягає в здійсненні певних обрядів у визначеному місці, що поєднує значимий об'єкт природи (частіше – водний) і могилу святого, який виконував функції, колись властиві предкам (захист тих, які нині живуть, від «того» світу) і шаманам (теж, але з «цього» світу в «інший» світ шаман переміщався лише на якийсь час, в обряді камлання). На території Кримського півострова відомі об'єкти, які мають культове значення не лише для мусульман, але і для представників інших етноконфесійних спільнот. В процесі поширення ісламу місце, яке вже раніше мало сакральне значення, проголошувалося мусульманською святинею, оскільки народна пам'ять і традиція шанування цього місця зберігалися. Відвідування цих «святих» місць не є паломництвом, проте сприяє задоволенню духовних потреб мусульман. Таким чином, під ісламською оболонкою культу мусульманських святих приховуються домусульманські вірування.
Тією чи іншою мірою у кримських татар і ногайців зберігалися й інші вірування, добре відомі у давніх тюрків, такі як елементи тотемізму, культ сонця, місяця, побоювання пристріту та інших «магічних» хвороб, а також чаклунські (шаманські) способи боротьби з ними: обряд викликання дощу і характерне для кочівників ворожіння на баранячій лопатці, віра в щасливі і нещасливі роки, згідно з тюркським 12-річним календарем за тваринним циклом та ін. Доісламською є практика ворожіння, яка поширена серед кримськотатарського населення. Нині основним способом пророцтва майбутнього є ворожіння на кавовій гущі. Деякими інформаторами були згадані й інші: ворожіння на квасолі, а також на хлібі з камінчиками, проте їх можна вважати забутими, оскільки відтворити їх зміст вже не уявляється можливим.
Таким чином, для мусульманських народів півдня України, як і для всіх євразійських кочівників, що прийняли іслам, характерне досить стійке збереження давніх доісламських вірувань і уявлень, які спричинили досить значний вплив на формування духовної культури та побуту цих народів. Проте ці вірування не зберігалися в незмінному вигляді. Під впливом ісламу та інших чинників розвитку суспільства, одна частина з давніх культів поступово відмирала і зникала з побуту, інша – редукувалася, зберігалася як традиція у формі пережитків, третя – складним чином перепліталася з мусульманськими уявленнями і на цій основі виникали нові явища, які не є характерні як для «чистого», канонічного ісламу, так і для домусульманських суспільств.