Каталог / МЕДИЦИНСКИЕ НАУКИ / Гастроэнтерология и диетология
скачать файл:
- Название:
- КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КИСЛОТОЗАЛЕЖНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, АСОЦІЙОВАНИХ З HELICOBACTER PYLORI
- Альтернативное название:
- Клинико-патогенетические особенности ТЕЧЕНИЯ кислотозависимых заболеваний, ассоциированных с HELICOBACTER PYLORI
- ВУЗ:
- ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
- Краткое описание:
- МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
ДЗВОНКОВСЬКА ТЕТЯНА ТАРАСІВНА
УДК [616.329-002+616.33-002.2+616.342-002.44]-02:579.835.12-07
КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КИСЛОТОЗАЛЕЖНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, АСОЦІЙОВАНИХ З HELICOBACTER PYLORI
14.01.36 гастроентерологія
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор
Нейко Василь Євгенович
Івано-Франківськ 2008
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2
ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
5
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКУ ТА ЛІКУВАННЯ КИСЛОТОЗАЛЕЖНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, АСОЦІЙОВАНИХ ІЗ HELICOBACTER PYLORI (огляд літератури). . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.1. Сучасні уявлення про етіологію і патогенез кислотозалежних захворювань, асоційованих із Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.2. Діагностична цінність різних методів визначення Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.3. Сучасні підходи до лікування кислотозалежних захворювань, асоційованих із Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
15
15
29
32
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЛІКУВАННЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.2. Інструментальні методи дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.2.1.Метод ендоскопічного дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.2.2.Світлооптичні і електронномікроскопічні дослідження слизової оболонки стравоходу, шлунка і ДПК. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2.2.3. Методи виявлення Helicobacter pylori інфекції. . . . . . . . . . . . . . .
2.2.4. Оцінка кислотопродукуючої функції шлунка. . . . . . . . . . . . . . . . 2.3. Методи лікування хворих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.4. Статистичні методи дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
40
40
43
43
43
44
46
47
48
РОЗДІЛ 3. КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА КИСЛОТОЗАЛЕЖНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, АСОЦІЙОВАНІ З HELICOBACTER PYLORI. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.1. Клінічні особливості перебігу кислотозалежних захворювань, асоційованих із Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2. Характеристика паратипових факторів у хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з Helicobacter pylori. . . . . 3.3. Ендоскопічні особливості змін слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони у хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.4. Особливості кислотоутворюючої функції шлунка у хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з Helicobacter pylori. . . . .
50
50
53
55
58
РОЗДІЛ 4. МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ У СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ ВЕРХНІХ ВІДДІЛІВ ТРАВНОГО ТРАКТУ У ХВОРИХ НА КИСЛОТОЗАЛЕЖНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, АСОЦІЙОВАНІ З HELICOBACTER PYLORI. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
4.1. Динаміка патогістологічних змін у слизовій оболонці стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки при кислотозалежних захворюваннях, асоційованих із Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . .. .
4.2. Ультраструктурні зміни слизової оболонки стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки при кислотозалежних захворюваннях, асоційованих із Неlicobacter pylori . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
65
65
73
РОЗДІЛ 5. ПОРІВНЯЛЬНА ЧУТЛИВІСТЬ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ НELICOBACTER PYLORI ТА ЙОГО ВИЯВЛЕННЯ ПРИ КИСЛОТОЗАЛЕЖНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ У РІЗНИХ БІОЛОГІЧНИХ СЕРЕДОВИЩАХ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
5.1. Порівняльна чутливість різних методів діагностики Нelicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
5.2. Аналіз хелікобактеріозу в різних біологічних середовищах за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
86
86
91
РОЗДІЛ 6. ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ЕРАДИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА КИСЛОТОЗАЛЕЖНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, АСОЦІЙОВАНІ З HELICOBACTER PYLORI. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6.1.Дослідження ерадикаційної ефективності 3-компонентної схеми лікування у хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6.2. Дослідження ерадикаційної ефективності 4-компонентної схеми лікування у хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з Helicobacter pylori. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
98
98
107
АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
119
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
137
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
140
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
141
ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
167
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АХТ
антихелікобактерна терапія
ВХ
виразкова хвороба
ГДЗ
гастродуоденальна зона
ГЕРХ
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
ДПК
дванадцятипала кишка
ЕГДС
езофагогастродуоденоскопія
ПЛР
полімеразна ланцюгова реакція
СО
слизова оболонка
ФІ
функціональний інтервал
ХГ
хронічний гастрит
Н. pylori
Нelicobacter pylori
tox+
токсигенний штам Нelicobacter pylori
tox-
нетоксигенний штам Нelicobacter pylori
CagA+
позитивний цитотоксичний антиген
CagA-
негативний цитотоксичний антиген
cagA
ген, відповідний за синтез цитотоксина
VacA+
позитивний вакуолізуючий антиген
VacA-
негативний вакуолізуючий антиген
vacA
ген, відповідний за синтез вакуолізуючого антигена
ВХ ДПК
виразкова хвороба дванадцятипалої кишки
ВСТУП
Актуальність теми. Захворювання верхніх відділів травного каналу найбільш поширені серед усіх хвороб органів травлення. В їх структурі основне місце за частотою і різноманітністю ураження органів належить кислотозалежним захворюванням, до яких прийнято відносити гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), хронічний гастрит В, виразкову хворобу. Ці захворювання спричинюють значні економічні збитки, оскільки виникають у людей працездатного віку [18, 45, 139].
Проблема кислотозалежних захворювань гастродуоденальної зони (ГДЗ) актуальна вже багато років. Її важливість зумовлена як високою поширеністю запальних і ерозивно-виразкових захворювань стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки (ДПК), так і частотою хелікобактеріозу.
Частота інфікування населення Helicobacter pylori (Н. pylorі) в різних країнах світу коливається в межах 10-98% [64, 69, 168, 196]. При цьому поширеність даної інфекції залежить від загального соціально-економічного розвитку країни і дотримання при харчуванні санітарно-гігієнічних вимог. В Україні частота інфікування клінічно здорових людей складає 61-65%, при дуоденальних виразках 82-98% [21, 115, 116, 157,159].
Одне з перших місць у структурі кислотозалежних захворювань посідає виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК). Результати світової статистики свідчать, що поширеність ВХ ДПК коливається від 6 до 25% [10, 42, 49, 117, 222].
Згідно з епідеміологічними дослідженнями, в останні роки намітилось зниження поширеності виразок шлунка і ДПК, асоційованих із H.pylorі, а по відношенню до рефлюксної хвороби і функціональної диспепсії, які часто виявляються клінічним еквівалентом хронічного гастриту (ХГ), відмічається стійка тенденція до їх росту.
Однак, поглиблений аналіз по регіонах, виявив, що в Західному (Закарпатська, Івано-Франківська області) та Північно-Східному регіонах спостерігають ріст захворюваності на ВХ. Зокрема, в Івано-Франківській області за 2000-2005 роки вона зросла на 7,0% [169].
Сучасні публікації свідчать про стійкість тенденції ГЕРХ до подальшого зростаючого розповсюдження [14, 20, 73, 107, 180, 243], збільшення числа ускладнених форм, позастравохідні прояви захворювання [11,27,165]. Так, за даними багатоцентрових досліджень, симптоми ГЕРХ відмічають 40-50% населення Землі [78,127, 157, 166]. За матеріалами публікацій, поширеність ГЕРХ коливається від 4% в Японії до 23% в Великобританії та 42,4% у США [264], а серед дорослого населення України складає в середньому 30% - 25,1% у чоловіків та 39,1% у жінок [107].
Патогенез кислотозалежних захворювань різний, однак механізм їх розвитку безпосередньо пов’язаний зі спільним патогенетичним фактором соляною кислотою шлункового соку. Серед численних механізмів, які лежать в основі виникнення і прогресування як ВХ ДПК, ХГ, так і ГЕРХ, головним є дисбаланс між елементами захисту слизової оболонки (СО) езофагогастродуоденальної зони (ЕГДЗ) і факторами кислотно-пептичної агресії шлункового вмісту, ступінь вираженості якої визначає не тільки виникнення та важкість захворюваннь, але й розвиток інших ускладнень [76, 140].
Відкриття H.pylori радикально змінило науковий погляд на патогенез захворювань ГДЗ і дало потужний поштовх до подальшого проведення досліджень у цій області [25, 44,63].
Було встановлено залежність виявлення запалення СО шлунка від ступеня колонізації H. pylorі [267]. Відтоді еволюція поглядів на рівень запальної відповіді при інфекції H. pylorі привела до виявлення полярних станів СО ГДЗ: від відсутності змін у СО до вираженого запального інфільтрату і раку шлунка [216]. Між цими полюсами і розташовується спектр клінічних і морфологічних особливостей, які визначають те чи інше H.pylorі -асоційоване захворювання. На сьогодні однозначно доведено роль Н. pylorі в розвитку і прогресуванні ряду захворювань шлунково-кишкового тракту, а численні епідеміологічні дослідження свідчать про високу поширеність хелікобактерної інфекції в усьому світі [9, 168].
При персистенції H. pylorі соляна кислота стає агресивнішою для СО ЕФГДЗ. H.pylorі виділяє цілу низку токсинів і ферментів, що сприяють порушенню природних захисних властивостей СО. Результатом такої ацидо-пептичної та H.pylorі-асоційованої агресії може стати розвиток хронічних хелікобактерних гастритів, пептичних виразок шлунка та ДПК, ГЕРХ [229].
Характерно, що при цьому відбувається формування цитотоксичних і нецитотоксичних реакцій сповільненого типу, які призводять до запальної інфільтрації, а згодом і до імуноцитолізу на СО стравоходу, шлунка або ДПК із пониженою резистентністю [29, 69].
З одного боку, причина того, що один і той самий патогенний фактор приводить до різних захворювань, полягає в генетичній гетерогенності H.pylori, а з іншого - в особливостях організму хворих [250].
Дослідження останніх років дозволили розшифрувати нуклеотидну послідовність генома H.pylori та ідентифікувати ряд чинників вірулентності мікроорганізму [92]. Встановлено, що не всі штами хелікобактерій однаково патогенні і, відтак, володіють різною пошкоджуючою дією на СО ГДЗ [29, 111, 130, 263].
Не дивлячись на те, що впровадження сучасних методів дослідження СО травного тракту дозволило покращити діагностику багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту, а розробка нових методів терапії оптимізувала лікувальний процес, ряд проблем патоморфогенезу кислотозалежних захворювань залишається до цього часу невирішеним [80, 145].
На сьогоднішній день зберігається невизначеність в існуванні природних резервуарів H.pylori в організмі людини та у відношенні шляхів передачі мікроорганізму в людській популяції. Основним резервуаром H.pylori є шлунок. У той же час з’явилися дослідження, в яких показано, що до природного резервуару H.pylori може належати і ротова порожнина [77 ].
Найбільш перспективним напрямком у вивченні ефективності лікування хворих вважають оцінку наслідків впливу лікарських середників на H.pylorі і взаємодію між хелікобактеріями і організмом людини [10, 84]. Причому поряд з особливостями реагування макроорганізму суттєвими вважають і біологічні властивості різних штамів H.pylorі [28, 47].
І якщо в розвитку ХГ та ВХ ДПК при розгляді агресивних факторів роль інфекційного [16, 31, 60, 99, 142] та кислотно-пептичного факторів [50, 112, 140] не викликає сумнівів, то у відношенні щодо ГЕРХ досі немає чіткого уявлення відносно кислотно-пептичного і особливо інфекційного факторів. Проблема впливу інфекційного фактора на розвиток ГЕРХ залишається суперечливою, а проведені дослідження дотепер однозначно не визначили роль H.pylorі в патогенезі ГЕРХ [90, 130, 146].
Якщо раніше діагностика ряду кислотозалежних захворювань завершувалася констатацією рівня кислотності та наявності чи відсутності запальних або деструктивних змін СО верхніх відділів травного каналу, то зараз у комплекс діагностичних заходів необхідно включати методи дослідження, які дозволяють прямо або опосередковано підтвердити наявність хелікобактерій. У даний час запропоновано методи виявлення H.pylori, які мають різний ступінь діагностичної чутливості та специфічності.
Новим перспективним методом, який дозволяє не тільки ідентифікувати H. pylori на СО, але й вивчити патогенність штамів мікроорганізму, є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Крім того, ПЛР відкриває широкі можливості для визначення наявності мікроорганізму в різних біологічних середовищах [123, 128].
Дослідження патогенності штамів хелікобактерій є поодинокими і стосуються в основному хворих на ВХ ДПК. Подальше поглиблене вивчення впливу на СО верхніх відділів травного тракту різних штамів H.pylori та вияснення всіх можливих природних резервуарів хелікобактерій в організмі людини має важливе теоретичне і практичне значення і сприятиме профілактиці реінфекції та рецидивів захворювання. Застосування такого підходу видається нам доцільним щодо оптимізації діагностики хелікобактерної інфекції при кислотозалежних захворюваннях.
Розроблено основні принципи терапії кислотозалежних захворювань, головним з яких є корекція кислотного продукування [15, 67]. Найефективнішими засобами для пригнічення кислототворення визнані антисекреторні препарати з класу інгібіторів протонової помпи (ІПП) [12, 13, 145, 146, 153, 162]. Враховуючи, що ряд кислотозалежних захворювань часто асоціюється з хелікобактеріями, можливо і з їх патогенністю, питання першочергового призначення потрійної чи квадротерапії в даної категорії хворих залишається відкритим [6, 87, 105, 113,118 ].
Антихелікобактерну терапію вважають обов’язковою при лікуванні ХГ і ВХ, що знайшло відображення в офіційних рекомендаціях Американської (1994 р.), а потім Європейської (1996 р.) і Російської (1997 р.) гастроентерологічних асоціацій [16, 128], Маастрихтських консенсусів-1-1996 та 2-2000 і 3- 2005 [17, 116, 154, 164, 167]. З часу прийняття цих рекомендацій в області знань про H.pylori відбувся значний прогрес, поглибилось розуміння багатьох питань діагностики і лікування захворювань, пов’язаних із H.pylori.
Відповідно до рекомендацій Маастрихтських консенсусів, до стандартних схем антихелікобактерної терапії включають не менше двох антибактеріальних препаратів у поєднанні з ІПП. Однак, як засвідчили дослідження останніх років, ефективність таких схем не завжди є належною. Це зумовлено виникненням і збільшенням первинної та вторинної резистентності H.pylori до антибактеріальних препаратів, зокрема до метронідазолу та кларитроміцину [22].
За даними [23, 94, 114], ВХДПК рецидивує в 5-10% хворих протягом 5 років після антихелікобактерної терапії, зазвичай внаслідок реінфекції H.pylori, а серед пацієнтів, які не одержували такої терапії у 100% протягом 2 років після лікування.
Тому подальше вирішення проблеми кислотозалежних захворювань, асоційованих з H.pylori, враховуючи багатогранність патогенетичних процесів, залишається актуальним завданням сучасної гастроентерології і вимагає розробки нових підходів щодо оптимізації діагностики та раціональної терапії хворих шляхом подальшого вивчення особливостей мікробного агента, диференціювання його штамів та індивідуального підходу до призначення лікування. Це дозволить диференційовано впливати на патогенетичні ланки хвороби, запобігати невиправданим витратам на лікування та розвитку побічних ефектів антибактеріальної терапії та рецидивів захворювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Івано-Франківського державного медичного університету на тему ”Вплив мінеральних вод Прикарпаття та використання вітчизняних лікарських препаратів при захворюваннях сполучної тканини і шлунково-кишкового тракту” (номер державної реєстрації 0103U004147). Дисертант є одним із виконавців даної роботи.
Мета дослідження: підвищити ефективність діагностики та лікування хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з H.pylori шляхом вивчення характеру інфікування слизової оболонки порожнини рота і шлунка та визначення ролі H.pylori в патогенезі пошкоджень слизової оболонки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки.
Завдання дослідження:
1. Вивчити зв’язок кислотозалежних захворювань з CagA-позитивними та CagA-негативними штамами H.рylori та вияснити ефективність ПЛР, швидкого уреазного тесту і цитологічного методу для верифікації хелікобактерій.
2. Встановити природні резервуари H.рylori в організмі людини шляхом ідентифікації мікроорганізма та характера інфікування ним різних біологічних середовищ (слина, зубний наліт, шлунковий сік, слизова оболонка шлунка) за допомогою ПЛР.
3. Виявити вплив хелікобактерної інвазії на клініко-ендоскопічні ознаки кислотозалежних захворювань, їх взаємозв’язок із цитотоксичністю штамів H.pylori.
4. Дослідити світлооптичними і електронномікроскопічними методами динаміку розвитку запально-деструктивних змін слизової оболонки езофагогастродуоденальної зони у хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з H.pylori.
5. Оцінити ефективність і доцільність використання трійної та квадротерапії в залежності від типу H.pylori, що викликав захворювання.
Об'єкт дослідження кислотозалежні захворювання в 120 хворих.
Предмет дослідження клініко-функціональні, ендоскопічні та морфологічні особливості перебігу і лікування кислотозалежних захворювань, асоційованих із H. pylori, діагностика хелікобактерної інфекції в різних біологічних середовищах.
Методи дослідження: клінічні (скарги, анамнез хвороби, анамнез життя), фізикальні та загальноприйняті клініко-лабораторні дані, езофагогастродуоденофіброскопія з прицільною біопсією СО стравоходу, шлунка та ДПК для патоморфологічного і електронномікроскопічного дослідження, комп’ютерна інтрагастральна рН-метрія, діагностика H.pylori з допомогою ПЛР, швидкого уреазного тесту та цитологічного методу.
Наукова новизна дослідження.
Доповнено концепцію ролі H.pylori в розвитку і рецидивуванні кислотозалежних захворювань.
Вивчено залежність клінічного перебігу, функціонального стану кислотозалежних захворювань, ендоскопічних та гістологічних змін слизової оболонки стравоходу, шлунка та ДПК від наявності патогенних та непатогенних штамів H. pylori.
Проведено порівняльне дослідження діагностичної цінності сучасних методів діагностики хелікобактеріозу: швидкого уреазного тесту, цитоскопії мазків-матричок, ПЛР. Показано високу чутливість молекулярно-біологічного методу ПЛР для виявлення як банального, так і токсигенного штамів H. pylori.
Уперше в Україні проведено моніторинг персистування H.pylori порожнини рота у хворих на кислотозалежні захворювання. Доведено, що резервуаром H. pylori може бути не тільки слизова оболонка шлунка і шлунковий сік, але і слина та зубний наліт.
Виявлена відмінність патогенності штамів H. pylori в залежності від кислотозалежного захворювання.
Розроблено диференційовані підходи до лікування кислотозалежних захворювань, асоційованих із різними штамами H. pylori. Встановлено, що при ХГ типу В та ГЕРХ, незалежно від штаму H. pylori, достатньо проводити 3-компонентну антихелікобактерну терапію, а найбільш раціональною для лікування хворих на ВХДПК із персистенцією токсигенних штамів H.pylori є квадротерапія.
Практичне значення одержаних результатів.
Визначено оптимальний комплекс досліджень, який дозволяє достовірно діагностувати H.pylori не тільки в шлунку, але і в ротовій порожнині.
Моніторинг наявності H. pylori в слині та зубному нальоті дасть можливість попередити реінфекцію і загострення кислотозалежних станів.
Виявлені закономірності перебігу ГЕРХ, ХГ типу В, ВХ ДПК, асоційованих із H. pylori, до і після антихелікобактерної терапії сприятимуть розробці комплексних методів профілактики реінфекції верхніх відділів травного тракту.
За результатами роботи підготовлені й оформлені методичні рекомендації, затверджені ЦМК МОЗ України для практичного застосування.
Впровадження результатів дослідження.
Результати дисертаційної роботи впроваджено в роботу лікувально-профілактичних закладів області та міста: гастроентерологічних відділень обласної клінічної лікарні, міської клінічної лікарні №1 та терапевтичного відділення №2 центральної міської клінічної лікарні м.Івано-Франківська, гастроентерологічних відділень Коломийської та Калуської центральних районних лікарень Івано-Франківської області. Матеріали дослідження використовуються на кафедрах терапевтичного профілю Івано-Франківського, Буковинського та Тернопільського державних медичних університетів.
Особистий внесок здобувача.
Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею здобувача. Автором особисто сформульовано мету та завдання дослідження, проведені інформаційний пошук та аналіз джерел науково-методичної інформації. Здобувачем самостійно проведена рандомі
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі одержані нові науково обгрунтовані результати, що в сукупності вирішують актуальну наукову задачу клінічної гастроентерології покращення ранньої діагностики та ефективності лікування кислотозалежних захворювань, асоційованих із Helicobacter pylori, шляхом виявлення природних резервуарів хелікобактерій та дослідження впливу різних за токсигенністю штамів на клініко-ендоскопічні, морфологічні та електронномікроскопічні ознаки хвороби і диференційованих підходів до лікування.
1. Кислотозалежні захворювання в 60,00% викликані Сag A-позитивними, а в 30,00% випадків Сag A-негативними штамами H.pylori. У 10,00% пацієнтів жоден зі штамів хелікобактерій не виявлявся. При ВХ ДПК в 3,25 рази частіше виявляються штами Helicobacter pylori І типу (76,47%), при ХГ типу В - штами хелікобактерій І та ІІ типів діагностуються приблизно в однаковій кількості (54,54% та 45,45%), а при ГЕРХ - в 1,25 рази частіше виявляються штами H.pylori ІІ типу ( 33,33%).
2. Для верифікації хелікобактерій у хворих на кислотозалежні захворювання використаний швидкий уреазний тест, цитологічний метод та ПЛР. Частота виявлення інфекції Helicobacter pylori у хворих на кислотозалежні захворювання швидким уреазним тестом склала 80,00%, цитоскопією мазків-матричок -71,66%, а ПЛР 90,00%.
3. За допомогою полімеразної ланцюгової реакції виявлено інфікування H. pylori різних біологічних середовищ, а саме: слини в 20,58% на ВХ ДПК, у 9,09% хворих на ХГ типу В та в 6,66 % хворих на ГЕРХ; зубного нальоту в 30,88% хворих на ВХ ДПК і в однакової кількості пацієнтів на ХГ типу В та ГЕРХ (27,27% і 26,26% відповідно). У біоптатах СО шлунка H. pylori виявлений у 100,00% хворих на ВХ ДПК та ХГ типу В і в 60,00% пацієнтів на ГЕРХ; у шлунковому соці - у 92,64% хворих на ВХ ДПК, у 81,81% хворих на ХГ та в 53,33% хворих на ГЕРХ.
4. У хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з H.pylori відсутні специфічні клінічні ознаки, а вираженість болевого і диспепсичного синдромів не залежить від штаму H. pylori; персистенція токсигенних штамів хелікобактерій супроводжується більш вираженими ендоскопічними (запалення по типу пангастриту в 54,54% хворих на ХГ типу В, при ВХДПК в 13,23% пангастрит, в 63,23% антральний гастрит, при ГЕРХ в 16,66% хворих виявлений пангастрит, а в 10,00% - антральний гастрит), морфологічними та ультраструктурними запальними і деструктивно-дегенеративними ознаками та перебудовними змінами СО ГДЗ.
5. При кислотозалежних захворюваннях, асоційованих з H. pylori в 79,20% пацієнтів підвищується шлункова секреція: для хворих на ВХ ДПК більш характерним є стан вираженої гіперацидності (69,11%), для хворих на ГЕРХ - стан помірної гіперацидності (46,66%), а при ХГ типу В помірна та виражена гіперацидність діагностувалися майже з однаковою частотою (36,36% та 40,90% відповідно). Виражена гіперацидність частіше розвивається в інфікованих Саg А+ штамом H. pylori: 69,11% хворих на ВХ ДПК, 40,90% хворих на ХГ типу В та 16,66% хворих на ГЕРХ.
При інфікуванні Саg А- штамом Helicobacter pylori при ВХ ДПК спостерігається нормацидність ( у 13,23% хворих) та помірна гіперацидність ( у 10,29% хворих); при ГЕРХ у 3,33% та 30,00% хворих відповідно, а при ХГ типу В - у 22,72% пацієнтів нормацидність і помірна гіперацидність.
6. Лікування 3- компонентною схемою було ефективним у 100,00% випадків при інфікуванні банальним штамом H. pylori, як при ХГ, так і при ГЕРХ і у 87,50% хворих на ВХ ДПК. При інфікуванні токсигенним штамом Helicobacter pylori лікування виявилось ефективним у 100,00% пацієнтів ГЕРХ, у 91,67% при ХГ і у 85,72% хворих на ВХ ДПК. Квадротерапія сприяла 100,00% ерадикації банального штаму H. pylori незалежно від форми кислотозалежного захворювання. При наявності токсигенного штаму ефективність ерадикації складала 90,91% у хворих на ВХ ДПК і 100,00% у хворих на ХГ типу В та ГЕРХ.
7. Розроблені диференційовані підходи до лікування кислотозалежних захворювань, асоційованих із різними штамами H. pylori. При ХГ типу В та ГЕРХ незалежно від штаму H. pylori достатньо проводити 3-компонентну антихелікобактерну терапію, а найбільш раціональною для лікування хворих на ВХ ДПК із персистенцією токсигенних штамів хелікобактерій є 4- компонентна антихелікобактерна терапія.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Із метою первинної діагностики інфекції Helicobacter pylori рекомендовано використовувати метод ПЛР, який має високу чутливість і специфічність і дає можливість отримання в одному біоптаті характеристик генотипу хелікобактерій.
2. Хворим на кислотозалежні захворювання, асоційовані з Helicobacter pylori, із метою попередження реінфекції необхідно проводити діагностику хелікобактерій не тільки в біоптатах, а й у ротовій порожнині (слина та зубний наліт) методом ПЛР.
3. Хворим на ХГ типу В та ГЕРХ, асоційовані з Helicobacter pylori при виявленні як токсигенного, так і нетоксигенного штамів хелікобактерій, рекомендовано призначати 3- компонентну антихелікобактерну схему лікування, яка включає ІПП, амоксицилін та кларитроміцин.
4. При виявленні у хворих на ВХ ДПК нетоксигенного штаму, показана 3-компонентна схема лікування (ІПП, амоксицилін та кларитроміцин), а при її неефективності перехід на квадротерапію.
Пацієнтам на ВХ ДПК при виявленні токсигенного штаму Helicobacter pylori рекомендовано починати курс лікування з 4- компонентної схеми, а при її неефективності проводити визначення чутливості до антибіотиків.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Авраменко А.А. К вопросу о преобладании группы крови 0(I) Rh+ у больных язвенной болезнью 12-ти перстной кишки / Материалы Международного симпозиума ”Диагностическая и лечебная эндоскопия” Гурзуф 24-27 сентября 1998. С. 8-10.
2. Авраменко А.А. О влиянии курения на уровень обсеменения слизистой желудка хеликобактерной инфекцией у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / Материалы Международного симпозиума ”Диагностическая и лечебная зндоскопия”. Гурзуф 24-27 сентября 1998. С. 10-12.
3. Авраменко А.А., Боженко А.И. Хеликобактериоз. Одесса: Фотосинтетика, 2004. 326 с.
4. Авраменко А.А., Боженко А.І. До питання про наявність активних форм гелікобактерної інфекції у ротовій порожнині як чинника формування орально-орального шляху передачі // Одеський мед. журнал. 2003. №3. С. 82-83.
5. Агибалов А.Н. Результаты использования схем тройной терапии. Дыхательный тест как контроль эффективности эрадикации Helicobacter pylori // Новости медицины и фармации. 2005. №19 (179). С. 10.
6. Алексеенко С.А. Влияет ли предшествующее лечение ингибиторами протонной помпы на эрадикацию Helicobacter pylori // Клин. перспективы гастроэнтерол., гепатологии. 2005. №2. С.3 7-40.
7. Аруин Л.И. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь // Клин. медицина. 2000. №10. С. 62-68.
8. Аруин Л.И. Морфологическое исследование материала гастробиопсий / Методические рекомендации/. Москва, 1977. 28 с.
9. Аруин Л.И. Helicobacter (Campylobacter) pylori в этиологии и патогенезе гастрита и язвенной болезни // Архив патологии. 1990. Т.52. №10. С. 3-8.
10. Аруин Л.И., Капуллер Л.Л., Исаков В.А. Морфологическая диагностика болезней желудка и кишечника. Москва, 1998. 496 с.
11. Ахмедов В.А. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь после антихеликобактерной терапии: миф или реальность? // Эксперим. и клинич.гастоэнтерология. 2003. №1. С. 80-81.
12. Бабак О.Я. Ингибиторы протонной помпы. Все ли они равнозначны при лечении гастроэзофагеальной рефлюксной болезни? // Сучасна гастроентерологія. 2002. №4 (10). С. 26-30.
13. Бабак О.Я. Ингибиторы протонной помпы // Сучасна гастроентерологія. 2003. №3. С. 4-7.
14. Бабак О.Я. Как и чем выгоднее лечить гастроэзофагеальную болезнь: медико-экономическое обоснование // Сучасна гастроентерологія. 2004. №1. С. 54-57.
15. Бабак О.Я. Лікування кислотозалежних захворювань: що ми сьогодні про це знаємо? // Сучасна гастроентерологія. 2001. №4 (6). С. 4-8.
16. Бабак О.Я. Нужна ли антихеликобактерная терапия при хроническом гастрите и пептических язвах // Сучасна гастроентерологія. 2001. №3. С. 3-9.
17. Бабак О.Я. Стандартная антихеликобактерная терапия (Maastricht 2-2000 Consensus): насколько она актуальна сегодня? // Сучасна гастроентерологія. 2005. №2 (22). С. 4-7.
18. Бабак О.Я., Соломенцева Т.А. Влияние комбинированной антигомотоксической терапии на состояние слизистых оболочек желудка и пищевода у больных хроническим гастритом и эзофагитом // Сучасна гастроентерологія. 2005. №4 (24). С. 6-7.
19. Бабак О.Я., Соломенцева Т.А. Морфометрическая характеристика хронического гастрита типа В у лиц молодого возраста // Врачебная практика. 2000. №3. С. 4-6.
20. Бабак О.Я., Фадеенко Г.Д. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь К.: Информа, 2000. 176 с.
21. Бабак О.Я., Фадеенко Г.Д. Helicobacter pylori. Достижения, проблемы, стратегия борьбы в Украине. Харьков, 1997. 44 с.
22. Бабак О.Я., Фадєєнко Г.Д. Порівняльна ефективність потрійних схем антихелікобактерної терапії у хворих з виразкою дванадцятипалої кишки, асоційованої з резистентними штамами Helicobacter pylori // Сучасна гастроентерологія. 2002. №1 (7). С. 39-42.
23. Бабак О.Я., Фадеенко Г.Д. Фармакотерапия пептических язв желудка и двенадцатиперстной кишки. Харьков: Основа, 1997. 240 с.
24. Базлов С.Н., Чернин В.В., Червинец В.М., Егорова Е.Н. Микрофлора гастродуоденальной зоны и морфологическая характеристика фаз рецидива язвенной болезни // Эксперим.и клинич. гастроэнтерология. 2003. №4. С. 32-35.
25. Баранская Е.К. История открытия Helicobacter pylori // Рос. журнал гастроэнтерол., гепатол., колопроктологии. 1999. Т.9. №4. С. 61-66.
26. Бенца Т.М. Застосування антибіотиків в лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки // Клин. антибиотикотерапия. 2005. №2. С.18-20.
27. Болезни пищевода / Под редакц. В.Т. Ивашкина, А.С. Трухманова М., Триада-Х, 2000. 179 с.
28. Бондаренко Т.В. Особливості морфологічного стану слизової оболонки шлунка у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки залежно від наявності і патогенності Helicobacter pylori // Сучасна гастроентерологія. 2004. №4. С. 41-46.
29. Бондаренко Т.В., Червинец В.М., Воробьев А.А. Роль персистирующих условно-патогенных бактерий в патогенезе язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки // Журн. микробиол., эпидемиолог. и иммунологии. 2003. №4. С.11-17.
30. Бурдина Е.Г., Минушкин О.Н., Арутюнов А.Г., Бурков С.Г. Состояние слизистой оболочки желудка при персистенции хеликобактерной инфекции // Матер. 4-го рос. науч. форума гастро -2002. Санкт-Петербург. 2002. № 2-3. С.33.
31. Бурков С.Г., Бурдина Е.Г. Инфекция Helicobacter pylori с позиции практического врача // Клинические перспективы гастроэнтерологии, гепатологии. 2003. №5. С.16-20.
32. Валенкевич Л.Н., Яхонтова О.И. Современные мифы клинической гастроэнтерологии // Гастроэнтерология Санкт-Петербурга. 2003. №2-3. С. 27.
33. Васильева Н.Ю. Особенности клинических проявлений и диагностики язвенной болезни и хронического гастрита, ассоциированных с Helicobacter pylori : Автореф. дис. канд. мед. наук. М., 1997. 25 с.
34. Вдовиченко В.І., Бичков М.А. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та її зв’язок з хелікобактерною інфекцією // Сучасна гастроентерологія. 2002. №3 (9). С. 82-84.
35. Вірстюк Н.Г., Соляник М.М. Особливості перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в залежності від маси тіла хворих // Крымский терапевтический журнал. 2007. №2, Т.1. С. 8-10.
36. Вивчення інфікованості Helicobacter pylori у хворих з пептичною виразкою та хронічним гастритом типу В та членів їх родин / Колесник П.О., Чопей І.В., Кузьмик В.М. та інш. // Наук. вісник УЖ ДУ. Серія ”Медицина ”: 2000. №11. С. 145-147.
37. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в практиці лікаря загальної практики/сімейної медицини. Методичні рекомендації / Є.М. Нейко, В.Є. Нейко, Н.Г. Вірстюк, В.В. Дзвонковська, Т.Т. Дзвонковська, Н.Р. Матковська. Івано-Франківськ. 2006. 22 с.
38. Внутрішньопорожнинна рН-метрія шлунково-кишкового тракту: Практичне керівництво / Під ред. В.М. Чернобрового.-Вінниця: Логос, 1999. 80с.
39. Вплив блокаторів Н2 рецепторів гістаміну на співвідношення агресивних та захисних факторів у хворих на виразку / Дегтярьова І.І., Паладіна О.Л., Лодяна О.В. та інш. //Матеріали конференції ”Актуальні проблеми медичного обслуговування працюючих на залізничному транспорті ”: Ужгород, 1996. С. 99-100.
40. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: Учебно-методическое пособие / Под ред. И.В. Маева и др. М.: ВУНМЦ МЗ РФ, 2000. 52 с.
41. Го М. Инфекция Helicobacter pylori: существует ли связь между геномом микрофлоры и наличием заболевания? // Лечение и диагностика. М. 1999. С. 2-3.
42. Голубчиков М.В. Статистичний огляд захворюваності населення України на хвороби органів травлення // Сучасна гастроентерологія і гепатологія. 2000. №1. С. 17-20.
43. Горшков В.А. Кислотозависимые заболевания и кризис функциональных методов исследования желудка // Сучасна гастроентерологія. 2002. №3 (9). С. 7-12.
44. Грацианская А.Г., Татаринов П.А. Инфекция Helicobacter pylori. История изучения и современные подходы к диагностике комплексной терапии // Международ. журн. мед. практ. 2001. №7. С. 19-24.
45. Гриневич В.П. Кислотозависимые заболевания. Гедеон Рихтер в СНГ. 2001.
46. Гриневич В.П., Щаблин О.А., Богданов И.В. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь и пищевод Барретта: Метод. рекомендации. СПб. 2001. 29с.
47. Губергриц Н.Б., Прилуцкая О.А. Клиникопатогенетические особенности и лечение гастродуоденальной патологии, ассоциированной с различными штаммами Helicobacter pylori // Сучасна гастроентерологія. 2005. №1 (21). С. 19-30.
48. Гуревич К.Г., Маев И.В. Применение антибиотиков-макролидов для лечения хеликобактерной инфекции // Качественная клиническая практика. 2001. №2. С. 75-78.
49. Дегтярева И.И. Клиническая гастроэнтерология. М.: Медицинское информационное издательство, 2004. 850 с.
50. Дегтярева И.И, Харченко Н.В. Язвенная болезнь. К.: Здоров’я, 1996. 336 с.
51. Дзвонковська Т.Т. Вивчення кислотоутворюючої функції шлунка при кислотозалежних захворюваннях, асоційованих з Helicobacter pylori // Український бальнеологічний журнал. 2006. №1,2. С. 41-42.
52. Дзвонковська Т.Т. Особливості змін слизової при кислотозалежних захворюваннях, асоційованих з Helicobacter pylori //Вісник наукових досліджень. 2006. №4. С. 7.
53. Дзвонковська Т.Т. Ультраструктурні зміни при кислотозалежних захворюваннях, асоційованих з Helicobacter pylori // Архів клінічної медицини. 2007. №1. С. 12-14.
54. Дзвонковська Т.Т., Нейко В.Є. Диференційований підхід до лікування хворих на кислотозалежні захворювання, асоційовані з різними штамами Нelicobacter pylori //Архів клінічної медицини. 2007. №2. С. 73-74.
55. Диагностика, лечение и профилактика обострения и осложнений кислотозависимых и хеликобактерзависимых заболеваний / Григорьев П.Я., Комаров Ф.И., Яковенко Э.П. и др.// М., 1999. 30 с.
56. Диагностическая ценность различных методов определения Helicobacter pylori у пациентов страдающих язвенной болезнью и хроническим гастритом / Минушкин О.Н., Васильева Н.Ю., Минаев В.И. и др. // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктологии. 1997. №4. С. 6-9.
57. Діденко Т.В. Особливості кислотоутворюючої функції шлунка у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, асоційовану з різними серологічними штамами пілоричних хелікобактерій // Вісник Вінницького медич. ун-ту.-2001. №2. С. 407-410.
58. Ефективність потрійної антихелікобактерної терапії у хворих з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки залежно від ступеня обсіменіння Helicobacter pylori слизової оболонки шлунка / Передерій В.Г., Ткач С.М., Тищенко В.В. та інш. // Укр. хіміотерапевтичний журнал. 2001. №4. С. 24-28.
59. Ермолаев М.Н., Сарнан И.В. Плоскоклеточные папилломы пищевода у детей // Укр. журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. 2000. №3. С. 43.
60. Железнякова Н.М. Пути верификации Helicobacter pylori и оценка их информативности при язвенной болезни и хроническом гастрите // Сучасна гастроентерологія. 2004. №4 . С. 46-49.
61. Жуховицкий В.Г. Хеликобактериоз: концепция, постановка проблемы // Спорные, противоречивые и нерешенные вопросы в гастроэнтерологии.- Смоленск, М., 1993. С. 105-108.
62. Ивашкин В.Т. Место антацидов в современной терапии язвенной болезни // Рус. мед. журнал. 2000. №17. С. 697-703.
63. Ивашкин В.Т., Мегро Ф., Лапина Т.Л. Helicobacter pylori революция в гастроэнтерологии. Москва, Триада-Х, 1999. 255 с.
64. Ивашкин В.Т., Баранская Е.К., Лапина Т.Л. Успехи и проблемы лечения инфекции H. Pylori в России // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктологии. 2001. №2. С. 1-4.
65. Ивашкин В.Т., Исаков В.А. Основные положения ІІ Маастрихтского соглашения: какие рекомендации по лечению заболеваний, ассоциированных с Helicobacter pylori в России? // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктологии. 2001. Т.11, №3. С. 77-84.
66. Ивашкин В.Т., Лапина Т.Л. Гастроэнтерология XXI века // Рус. мед. журнал. 2000. №17. С. 697-703.
67. Исаков В.А. Ингибиторы протонного насоса: их свойства и применение в гастроэнтерологии. М.: Медицина, 2001. 304 с.
68. Исаков В.А. Молекулярно-генетические основы патогенности Helicobacter pylori // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктологии. 2002. №6. С. 82-86.
69. Исаков В.А., Домарадский И.В. Хеликобактериоз.-М.ИД ”Медпрактика”. 2003. 412 с.
70. Исаков В.А., Маев И.В., Ганская Ж.Ю., Подгорбунских Е.И. Сравнительный анализ эффективности двух схем эрадикации Helicobacter pylori на основе Омепразола, Кларитромицина и Амоксициллина у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки: результаты рандомизированного двойного-слепого контролируемого исследования // Эксперим. и клинич. гастроэнтерология. 2003. №3. С. 6-9.
71. Исаков В.А., Маев И.В., Симаненков В.И. Результаты открытого многоцентрового исследования эффективности однонедельной антихеликобактерной терапии с применением омепразола, кларитромицин
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн