Кобченко Наталя Віталіївна Явища подвійності й пере­хідності в системі синтаксичних зв’язків сучасної укра­їнської мови

Краткое описание

Кобченко Наталя Віталіївна, докторант кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інститу­ту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Явища подвійності й пере­хідності в системі синтаксичних зв’язків сучасної укра­їнської мови» (10.02.01 - українська мова). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КОБЧЕНКО НАТАЛЯ ВІТАЛІЇВНА
УДК 811.161.2’367
ДИСЕРТАЦІЯ
ЯВИЩА ПОДВІЙНОСТІ Й ПЕРЕХІДНОСТІ В СИСТЕМІ СИНТАКСИЧНИХ
ЗВ’ЯЗКІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
10.02.01 – українська мова
Подано на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають покликання на відповідне джерело
____________ Н. В. Кобченко
Науковий консультант – Мойсієнко Анатолій Кирилович, доктор філологічних
наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ......................................................................... 21
ВСТУП........................................................................................................................... 22
РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ “ПОДВІЙНИЙ СИНТАКСИЧНИЙ
ЗВ’ЯЗОК” НА ТЛІ СТАНОВЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ СИНТАКСИЧНИХ
ЗВ’ЯЗКІВ ....................................................................................................................... 31
1.1. Періодизація вивчення синтаксичних зв’язків ................................................... 34
1.2. Класифікаційні пошуки в галузі синтаксичних зв’язків.................................... 56
1.3. Еволюція поняття “подвійний синтаксичний зв’язок” ...................................... 65
1.3.1. Потрактування природи синтаксичного зв’язку в конструкціях
структурної моделі S1+Vf+Adj1,5............................................................................ 66
1.3.2. Студіювання інших сфер реалізації подвійного синтаксичного зв’язку. 80
1.4. Тяжіння: проблема дефініції................................................................................. 90
1.5. Тип синтаксичного зв’язку в реченнях зі складеним іменним присудком ...... 97
Висновки до розділу 1 ................................................................................................ 105
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЙНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЯВИЩ ПОДВІЙНОСТІ Й ПЕРЕХІДНОСТІ ФОРМАЛЬНО-СИНТАКСИЧНОГО
РІВНЯ........................................................................................................................... 108
2.1. Концептуальні засади студіювання явищ подвійності й перехідності
синтаксичного ярусу мовної системи ....................................................................... 108
2.2. Методика дослідження подвійного синтаксичного зв’язку ............................ 133
2.2.1. Застосована термінологія........................................................................... 133
2.2.2. Етапи й методи аналізу .............................................................................. 136
2.3. Типологійні ознаки подвійного синтаксичного зв’язку................................... 147
2.4. Причини перехідності між подвійними та одиничними синтаксичними
зв’язками...................................................................................................................... 163
2.4.1. Проблема граматичних параметрів зв’язок.............................................. 165
17
2.4.2. Чинник міжкатегорійної транспозиції...................................................... 170
2.4.3. Граматична значущість порядку слів ....................................................... 177
2.4.4. Одинична/ подвійна природа синтаксичного зв’язку відокремлених
членів ..................................................................................................................... 180
2.4.5. Потрактування супідрядності в контексті синтаксичної подвійності... 195
2.5. Принципи систематизації різних виявів подвійного синтаксичного зв’язку 200
2.5.1. Класифікаційна схема подвійних синтаксичних зв’язків ....................... 200
2.5.2. Місце подвійних зв’язків у загальній класифікації................................. 209
Висновки до розділу 2 ................................................................................................ 211
РОЗДІЛ 3. ГРАМАТИЧНА ПРИРОДА Й СФЕРИ ПОШИРЕННЯ ПОДВІЙНОГО
ПРЕДИКАТИВНОГО ЗВ’ЯЗКУ................................................................................ 215
3.1. Власне-предикативний тип подвійного зв’язку................................................ 215
3.1.1. Граматичні параметри подвійного власне-предикативного зв’язку
в синтаксичних трійках структурної моделі S1+Vf+Adj1,5. ............................... 215
3.1.2. Синтаксичний статус ад’єктива в реченнях з подвійним власнепредикативним зв’язком ...................................................................................... 226
3.1.3. Розмежування синтаксичних трійок з подвійним власне-предикативним
зв’язком та граматичних центрів з одиничним предикативним зв’язком....... 251
3.1.3.1. Дериваційний чинник...................................................................... 252
3.1.3.2. Семантичний чинник....................................................................... 253
3.1.3.3. Синтагматичний чинник ................................................................. 266
3.1.3.4. Граматичний чинник ....................................................................... 268
3.1.3.5. Чинник модальності ........................................................................ 269
3.1.3.6. Чинник актуального членування.................................................... 272
3.1.3.7. Чинник синтаксичної синонімії ..................................................... 274
3.1.4. Конкуренція номінатива й інструменталя в складі синтаксичних трійок
структурної моделі S1+Vf+Adj1,5.......................................................................... 277
3.2. Взаємодія подвійного власне-предикативного зв’язку з іншими
синтаксичними зв’язками .......................................................................................... 306
18
3.2.1. Модифікація синтаксичних трійок з власне-предикативним зв’язком,
у яких недієслівний компонент присудка виражений неускладненим
прикметником, іменником чи цілісним словосполученням............................. 307
3.2.2. Модифікація синтаксичних трійок з власне-предикативним зв’язком,
у яких недієслівний компонент ускладнений прономінативом такий ........... 313
3.2.3. Модифікація синтаксичних трійок з власне-предикативним зв’язком,
у яких недієслівний компонент присудка виражений займенниковим
прикметником такий............................................................................................ 320
3.3. Перехідні вияви подвійного власне-предикативного зв’язку ......................... 330
3.3.1. Зона синкретизму між подвійним і складеним іменним присудками ... 330
3.3.2. Зона синкретизму між недієслівним компонентом подвійного присудка
та обставиною ....................................................................................................... 343
3.3.3. Зона синкретизму між недієслівним компонентом подвійного присудка
та означенням........................................................................................................ 352
3.3.4. Зона синкретизму між недієслівним компонентом подвійного присудка
та відокремленим означенням............................................................................. 355
3.4. Реалізація подвійного власне-предикативного зв’язку та його перехідного
вияву в синтаксичних трійках структурної моделі S1+Vf+Vf ................................. 358
3.5. Граматична сутність подвійного предикативно-кореляційного зв’язку ........ 366
Висновки до розділу 3 ................................................................................................ 382
РОЗДІЛ 4. ТИПОЛОГІЯ ПОДВІЙНОГО ПІДРЯДНОГО ЗВ’ЯЗКУ ..................... 392
4.1. Безпосередній вияв подвійного підрядного зв’язку ......................................... 392
4.1.1. Подвійний зв’язок у конструкціях з об’єктним інфінітивом ................. 392
4.1.2. Специфіка подвійного синтаксичного зв’язку в реченнях
з прономінативно-інфінітивним комплексом .................................................... 397
4.1.3. Реалізація подвійного підрядного безпосереднього зв’язку на рівні
складного речення ................................................................................................ 405
4.2. Опосередкований вияв подвійного підрядного зв’язку ................................... 414
4.2.1. Подвійний опосередкований зв’язок у структурі формально
неускладненого речення....................................................................................... 414
19
4.2.2. Опосередкований синтаксичний зв’язок уточнювальних компонентів та
його перехідний вияв............................................................................................ 416
4.2.3. Особливості підрядного опосередкованого зв’язку в реченнях
з узагальнювальними компонентами.................................................................. 430
4.2.4. Реалізація подвійного підрядного опосередкованого зв’язку на рівні
складного речення ................................................................................................ 437
4.3. Подвійна природа підрядного прислівно-кореляційного зв’язку ................... 441
4.4. Взаємодія подвійних підрядних зв’язків з іншими синтаксичними
зв’язками...................................................................................................................... 447
4.4.1. Модифікації синтаксичних трійок з безпосереднім виявом подвійного
підрядного зв’язку ................................................................................................ 448
4.4.2. Модифікації синтаксичних трійок з опосередкованим виявом подвійного
підрядного зв’язку ................................................................................................ 455
Висновки до розділу 4 ................................................................................................ 461
РОЗДІЛ 5. КОНТАМІНОВАНІ ВИЯВИ ПОДВІЙНОГО ЗВ’ЯЗКУ...................... 467
5.1. Підрядно-предикативний тип подвійного зв’язку в структурі простого
речення......................................................................................................................... 467
5.1.1. Механізм реалізації подвійного підрядно-предикативного зв’язку
в синтаксичних трійках структурної моделі Vf+S4+Adj4,5 ................................ 467
5.1.2. Синтаксична роль ад’єктива в реченнях з подвійним підряднопредикативним зв’язком ...................................................................................... 479
5.1.3. Конкуренція акузатива й інструменталя в синтаксичних трійках
структурної моделі Vf+S4+Adj4,5.......................................................................... 482
5.1.4. Реалізація підрядно-предикативного зв’язку в синтаксичних трійках
структурної моделі V+S3+Adj3,5 .......................................................................... 492
5.1.5. Перехідний вияв подвійного підрядно-предикативного зв’язку ........... 494
5.2. Взаємодія подвійного підрядно-предикативного зв’язку з іншими
синтаксичними зв’язками .......................................................................................... 496
5.2.1. Модифікація синтаксичних трійок структурної моделі Vf+S4+Adj4,5
з неускладненим ад’єктивом................................................................................ 497
20
5.2.2. Модифікація синтаксичних трійок структурної моделі Vf+S4+Adj4,5
з ад’єктивом, ускладненим компонентом такий............................................... 508
5.2.3. Модифікація синтаксичних трійок структурної моделі Vf+S4+Adj4,5
з ад’єктивом такий............................................................................................... 511
5.3. Функціювання підрядно-предикативного зв’язку на рівні
складного речення....................................................................................................... 518
5.4. Підрядно-взаємозумовлений тип подвійного зв’язку в конструкціях зі
звертанням................................................................................................................... 523
5.5. Перехідні вияви супідрядності ........................................................................... 530
Висновки до розділу 5 ................................................................................................ 536
ВИСНОВКИ ................................................................................................................ 540
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................... 554
ДЖЕРЕЛА ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ............................................................... 600
ДОДАТОК 1. Історія вивчення синтаксичних зв’язків........................................... 612
ДОДАТОК 2. Класифікація подвійних синтаксичних зв’язків.............................. 614
ДОДАТОК 3. Загальна класифікаційна схема синтаксичних зв’язків .................. 619
ДОДАТОК 4. Відношення між різними типами одиничних і подвійних
синтаксичних зв’язків................................................................................................. 620
ДОДАТОК 5. Перехідні вияви подвійного синтаксичного зв’язку ....................... 621
ДОДАТОК 6. Конкуренція називного й орудного відмінків у конструкціях
з подвійним предикативним зв’язком....................................................................... 624
ДОДАТОК 7. Конкуренція знахідного й орудного відмінків у конструкціях
з подвійним підрядно-предикативним зв’язком...................................................... 628
ДОДАТОК 8. Список опублікованих праць за темою дисертації.......................... 629

Список литературы

ВИСНОВКИ
Відтоді як О. Шахматов запропонував інтерпретувати аналітичні присудки
як подвійні, склалася традиція вузького тлумачення подвійного синтаксичного
зв’язку, реалізацію якого констатують лише в конструкціях СМ S1+Vf+Adj1,5, порізному потрактовуючи її синтаксичний статус. Спроби розширити поняття
подвійного синтаксичного зв’язку дотепер були поодинокими. Одним із здобутків
української граматичної думки в цій галузі є винайдення спеціального терміна для
позначення синтаксичного зв’язку між компонентами зазначеної тричленної
конструкції – тяжіння. Різні погляди науковців на механізм цього поєднання
спричинили різне змістове наповнення поняття тяжіння. Найбільш обґрунтованим
вважаємо кваліфікувати його як складник подвійного синтаксичного зв’язку в
конструкціях СМ S1+Vf+Adj1,5, а саме ту його лінію, що проходить між дієсловом
та ад’єктивом чи його еквівалентом.
Подвійна граматична природа мовного явища є його об’єктивною, не
залежною від контексту чи ситуації спілкування, властивістю, яка полягає в
акумуляції істотних ознак двох інших мовних явищ. Важливо диференціювати
поняття “подвійність” і “перехідність”. Подвійний зв’язок кваліфікуємо як
комплексний синтаксичний зв’язок, що об’єднує три різні форми того самого типу
зв’язку або різних типів зв’язків з повним набором їхніх диференційних ознак і
реалізується в тричленних конструкціях – СТ, ґрунтуючись на одночасних
граматичних “стосунках” кожного з трьох компонентів із двома іншими.
Перехідний, або синкретичний, вияв синтаксичного зв’язку полягає в
акумулюванні лише деяких істотних ознак двох інших синтаксичних зв’язків.
Зокрема, синтаксичний зв’язок, перехідний між одиничним і подвійним,
охоплюючи деякі істотні ознаки обох цих типів, виявляє здатність до домінування
тих чи тих залежно від компонентного оточення СТ або синтагматичного
оформлення речення, до складу якого вона входить.
541
Подвійний синтаксичний зв’язок є не одиничним явищем, а становить у
загальній системі синтаксичних зв’язків підсистему явищ, об’єднаних на ґрунті
спільних граматичних ознак та специфіки реалізації. Подвійний синтаксичний
зв’язок – це особливий тип синтаксичного зв’язку, що функціює лише на рівні
семантично неелементарного речення в СТ і полягає в реалізації граматичних
відношеннях кожного з трьох компонентів з двома іншими водночас. Ці граматичні
відношення постають у таких варіантах: 1) в одночасній взаємозалежності одного
компонента СТ з двома іншими; 2) в одночасній залежності одного компонента від
двох інших; 3) в одночасній залежності одного компонента від другого й
взаємозалежності з третім.
Однією з найістотніших ознак подвійного синтаксичного зв’язку є його
вторинність у структурі речення, що зумовлено його постанням унаслідок
об’єднання двох (зрідка трьох) елементарних вихідних речень у похідну
конструкцію, у межах якої вирізняється СТ – безпосередня сфера реалізації
подвійного синтаксичного зв’язку. Іншими типологійними ознаками подвійного
синтаксичного зв’язку є такі: 1) замкнена траєкторія розгортання, зумовлена тим,
що лінії синтаксичних залежностей/ взаємозалежностей між поєднаними
компонентами утворюють трикутник; 2) комплексність, яка полягає в тому, що
кожен з членів СТ вступає в синтаксичний зв’язок з двома іншими не поетапно, а
водночас; 3) порушення принципу закритості, спричинене тим, що за одноразового
застосування зв’язку сполучають не дві, а три синтаксичні одиниці; 4) однотиповий
(коли вершина СТ концентрує навколо себе два синтаксичні зв’язки тієї самої
граматичної природи – два предикативні або два підрядні) або контамінований
(коли вершина СТ одному компонентові підпорядковується, а з іншим перебуває у
взаємозалежності) вияви; 5) передбачуваність, тобто прогнозованість
семантичного наповнення й морфологійної форми певного компонента,
приєднання якого до двох інших утворює СТ; 6) необов’язковість, яка випливає з
того, що наявність у певному реченні СТ слугує засобом його семантичного або
структурно-семантичного ускладнення й не є передумовою його утворення;
7) безпосередній (лінія синтаксичного зв’язку між членами основи СТ
542
встановлюється без участі вершини СТ) або опосередкований (лінію
синтаксичного зв’язку між членами основи СТ опосередковує вершина СТ)
характер розгортання; 8) функціювання на рівні простого речення й складного;
9) реалізація в комбінації трьох форм, з-поміж яких специфічною є лише тяжіння.
Предикативний тип подвійного синтаксичного зв’язку охоплює два підтипи
– власне-предикативний та предикативно-кореляційний, та є його однотиповим
виявом. Безпосередню сферу реалізації власне-предикативного подвійного зв’язку
становлять СТ СМ S1+Vf+Adj1,5 та S1+Vf+Vf, вершиною яких є субстантив у формі
називного відмінка, а членами основи – особова форма дієслова та прикметник чи
його еквівалент (СМ S1+Vf+Adj1,5) або два дієслова в тій самій особовій формі (СМ
S1+Vf+Vf). Власне-предикативному типові подвійного зв’язку притаманний
безпосередній характер розгортання, він постає лише на рівні простого речення в
комплексі трьох форм: подвійної координації (між субстантивом-підметом та
обома компонентами подвійного присудка) та тяжіння (між дієсловом та
ад’єктивом у СТ СМ S1+Vf+Adj1,5) або кореляції (між граматично тотожними
дієсловами в СТ СМ S1+Vf+Vf). У разі, коли недієслівний компонент подвійного
присудка виражений прийменниково-відмінковою формою, подвійний зв’язок
експлікований у формах координації (між субстантивом-підметом та дієслівним
компонентом присудка), співположення (між субстантивом-підметом та
недієслівним компонентом присудка, вираженим відмінковою формою) та тяжіння
(між компонентами подвійного присудка).
На сучасному етапі розвитку української мови поширеним є чергування
номінатива й інструменталя у складі СТ СМ S1+Vf+Adj1,5. Закономірності цього
чергування залежать від лексико-граматичної природи ад’єктивного компонента.
У СТ з ад’єктивом, вираженим якісним прикметником або дієприкметником,
номінатив переважає в чотири рази (80% і 20% відповідно), а причини вибору тієї
чи тієї відмінкової форми перебувають у семантичній, граматичній та прагматичній
площинах. Певні дієслова (мовлення, ментальної діяльності, розташування у
просторі сидіти й стояти) сполучаються лише з називним відмінком ад’єктива,
при інших (вмерти, померти) фіксуємо лише орудний. Вибір відмінкової форми
543
ад’єктива при дієсловах руху залежить від семантичних особливостей їх обох.
Граматичні чинники, що впливають на вибір відмінкової форми ад’єктива,
стосуються ускладнювальних і трансформаційних процесів. Інструменталь
превалює в реченнях, де сполука дієслова й ад’єктива ускладнена предикативними
компонентами модальної семантики, та постає єдиноможливою формою в
конструкціях, де елімінована позиція підмета й дієслово з ад’єктивом
структурують головний член односкладного речення; а також у реченнях, де
сполука дієслова й ад’єктива зазнає синтаксичної субстантивації або де вони
трансформовані в дієприслівниковий зворот. У випадках, коли конструкція
передбачає обидві відмінкові форми якісного прикметника чи дієприкметника,
вибір орудного відмінка зумовлений інтенцією актуалізувати стан чи зовнішню
ознаку суб’єкта, притаманні йому в момент виконання дії.
У СТ СМ S1+Vf+Adj1,5 з ад’єктивом порядкової семантики, навпаки,
переважає інструменталь, постаючи в 72% випадків, причину чого варто вбачати в
тенденції мови до погодження функції компонента з його граматичним
оформленням. Ад’єктивам у таких конструкціях притаманний яскравий
обставинний відтінок, а морфологійною формою, спеціалізованою на втіленні
адвербіальної семантики, є саме інструменталь. СТ зазначеної СМ, що містять
займенниковий прикметник такий, також засвідчують домінування орудного
відмінка – 85%. У позиції теми він постає у формі орудного відмінка, а в позиції
реми – переважно у формі називного.
Подвійний предикативно-кореляційний зв’язок функціює в СТ СМ
Pron S1
IIpers+S7+Vf та має напівопосередкований характер. Він реалізується лише на
рівні простого речення в комплексі трьох форм: подвійної координації –
безпосередньої (між присудком та прономінативом) та опосередкованої (між
присудком і вокативом) – і неповної кореляції (між прономінативом та вокативом).
І прономінатив, і вокатив посідають валентно зумовлену дієсловом-присудком
позицію, дієслово форму роду погоджує з вокативом безпосередньо, а форму особи
й числа – за посередництва прономінатива. Зв’язок між вокативом і займенниковим
іменником ґрунтується на дублюванні прономінативом граматичної категорії числа
544
власне-іменника, а також набутті прономінативом родового значення власнеіменника, та на дублюванні власне-іменником категорії особи прономінатива.
Підрядний тип подвійного синтаксичного зв’язку належить до однотипових,
і йому притаманні два вияви – безпосередній та опосередкований. Їхня реалізація
на рівні і простого, і складного речень відбувається в комплексі трьох форм
підрядного синтаксичного зв’язку. Безпосередній вияв притаманний подвійному
підрядному зв’язкові в СТ СМ Vf+S3+InfО, немає+PronS
2-6+Inf та немає+PronAdv+Inf
та в складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних конструкціях зі
сполучними словами який, котрий, хто і що.
У конструкціях із об’єктним інфінітивом (СМ Vf+S3+InfО) вершиною СТ є
датив, що одночасно перебуває у валентних рамках і особового дієслова, й
інфінітива, який також є членом валентного гнізда особового дієслова. Подвійний
підрядний зв’язок тут реалізований у комплексі трьох форм керування: особове
дієслово керує дативом та інфінітивом, а інфінітив керує цим самим дативом.
У реченнях із прономінативно-інфінітивним комплексом подвійний зв’язок
реалізований через одночасну залежність інфінітива від комплексу “немає +
прономінатив” й від цього прономінатива безпосередньо, а також через залежність
прономінатива від предикативного слова немає. Підпорядкування інфінітива двом
синтаксичним домінантам, між якими проходить лінія підрядного зв’язку у формі
керування, відбувається в комплексі двох форм – вільного поєднання та аналогу
керування, що й зумовлює специфічний набір його граматичних ознак, а саме:
невалентний характер, провідна роль семантичного чинника та порядку слів,
передбачуваність, облігаторність, визначений морфологійний вияв залежного
компонента та сила зв’язку.
У складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних реченнях сполучні
слова який, котрий, з одного боку, корелюють з опорним субстантивом головної
предикативної частини в категоріях роду й числа, а з другого – підпорядковують
свій відмінковий вияв валентним вимогам предиката залежної частини або
набувають відповідної форми для вільного поєднання з її предикативним ядром.
Сполучні слова хто, що в конструкціях цього типу дублюють категорію істоти/
545
неістоти опорного субстантива головної предикативної частини, а їхня відмінкова
форма зумовлена залежністю від предиката підрядної частини. Окрім цього,
займенникові слова який, котрий, хто, що забезпечують підпорядкування
підрядної частини опорному субстантивові головної, тому їм у реалізації
подвійного підрядного зв’язку властивий подвійний граматичний статус: бути й
учасником зв’язку, і одним із засобів його оформлення.
Подвійний підрядний зв’язок має опосередкований вияв у простих реченнях
з давальним адресатно-посесивним, з уточнювальними означеннями чи
обставинами, з узагальнювальними словами та в складних реченнях з
опосередкованими підрядними предикативними частинами. Подвійний підрядний
зв’язок у СТ СМ Vf+S3+(рraеp)S4 розгортається трьома лініями: датив
підпорядкований акузативові у формі вільного поєднання та за його посередництва
– дієслову також у формі вільного поєднання, а лінія підрядного зв’язку між
дієсловом та акузативом реалізована у формі керування.
Опосередкований синтаксичний зв’язок належить до підрядного типу
подвійного зв’язку. На рівні простого речення він постає між певною
синтаксичною домінантою та уточнюваною й уточнювальною одиницями,
реалізуючись у СТ кількох СМ. Уточнюваний компонент, підпорядковуючи собі
уточнювальний, втягує його в орбіту субординації своєї синтаксичної домінанти.
Форми реалізації подвійного опосередкованого підрядного зв’язку варіюються
залежно від граматичної специфіки членів СТ. У СТ СМ S1-7+Adj1-7, (сonj)+Adj1-7
він реалізований у формі кореляції (між уточнюваним та уточнювальним
компонентами), безпосереднього узгодження (між уточнюваним компонентом та
синтаксичною домінантою) та опосередкованого узгодження (між уточнювальним
компонентом та синтаксичною домінантою). У СТ СМ S1-7+Adj1-7,+praepS2-6 – у
формі вільного поєднання (між уточнюваним та уточнювальним компонентами),
безпосереднього узгодження (між уточнюваним компонентом та синтаксичною
домінантою) та опосередкованого вільного поєднання (між уточнювальним
компонентом та синтаксичною домінантою). У СТ СМ Vf+Adv, (сonj)+Adv – у
формі вільного поєднання (між уточнюваним та уточнювальним компонентами),
546
безпосереднього керування або вільного поєднання залежно від валентного/
невалентного характеру зв’язку (між уточнюваним компонентом та синтаксичною
домінантою) та опосередкованого керування або вільного поєднання (між
уточнювальним компонентом та синтаксичною домінантою). У СТ СМ
P+Adv, (сonj)+Adv; P+praepS2-6, (сonj)+praepS2-6; P+Adv, (сonj)+praepS2-6;
P+praepS2-6, (сonj)+Adv подвійний опосередкований зв’язок постає у трьох формах
вільного поєднання.
Опосередкований зв’язок функціює і в реченнях з однорідними членами та
узагальнювальним словом, де узагальнювальне слово виконує функцію
другорядного члена речення. Його особливістю в таких конструкціях є обов’язкова
взаємодія із сурядним, адже СТ в таких випадках складаються з сурядного ряду,
узагальнювального слова та синтаксичної домінанти щодо узагальнювального
слова. Його розгортання відбувається трьома лініями: підрядною у формі
керування або вільного поєднання (між вершиною СТ – узагальнювальним
компонентом – та її синтаксичною домінантою – присудком або предикативним
ядром речення), підрядною з ознаками синкретизму у формі кореляції (між
вершиною СТ – узагальнювальним компонентом, та уточнювальною одиницею –
рядом однорідних членів) та опосередкованою підрядною у формі
опосередкованого керування або вільного поєднання (між членами основи СТ –
присудком чи предикативним ядром речення та сурядним рядом).
На рівні складного речення подвійний підрядний опосередкований зв’язок
функціює в складнопідрядних конструкціях, підрядна частина яких залежить від
опорного компонента головної частини, і за його посередництва підпорядкована
предикатові головної частини або її предикативному ядру. Розгортання цього
різновиду підрядного опосередкованого зв’язку відбувається трьома лініями, одна
з яких завжди є підрядною прислівною (між підрядною частиною та опорним
компонентом головної), друга – підрядною опосередкованою (між підрядною
частиною та предикатом або предикативним ядром головної частини), а третя має
варіативний характер: може бути або підрядною прислівною (між опорним
547
компонентом головної частини та її предикатом), або підрядною детермінантною
(між опорним компонентом головної частини та її предикативним ядром).
До подвійних підрядних зв’язків належить і прислівно-кореляційний, що
постає у складнопідрядних займенниково-співвідносних реченнях. СТ, у яких він
реалізований, складаються з корелята головної частини, його синтаксичної
домінанти – предиката чи предикативного ядра головної частини – та підрядної
частини. Підрядна частина в таких побудовах формально підпорядкована
прономінативові-кореляту головної частини, компенсуючи його семантичну
недостатність, вона набуває тотожної йому функції, завдяки чому за його
посередництва підпорядковується і його синтаксичній домінанті.
Підрядно-предикативний синтаксичний зв’язок є контамінованим типом
подвійного синтаксичного зв’язку, оскільки охоплює одну лінію предикативного
зв’язку й дві лінії підрядного. Вершина СТ Vf+S4+Adj4,5, у якій він функціює, –
субстантив у формі знахідного відмінка – залежить від дієслова й водночас
перебуває у двобічному зв’язкові з ад’єктивом чи його еквівалентом, завдяки чому
втягує його в орбіту підпорядкування цьому дієслову. Підрядно-предикативному
зв’язкові притаманний опосередкований характер розгортання, позаяк лінія зв’язку
між членами основи СТ – ад’єктивом чи його еквівалентом та дієсловом –
встановлюється за посередництва вершини СТ – субстантива. Периферійними
сферами функціювання цього зв’язку є СТ СМ Vf+S3+Adj3,5 та Іnf+S3+Adj5.
Доволі активною є тенденція до витіснення акузатива інструменталем у СТ
СМ Vf+S4+Adj4,5, що можна пояснити прагненням ад’єктива компенсувати
морфологійними засобами позиційну слабкість своєї предикативної функції.
Домінування акузатива відбувається лише в кількох випадках: 1) ад’єктив
виражений словами сам, а також живий, мертвий, п’яний, сонний; 2) дієслівний
компонент представлений предикативним словом немає; 3) ад’єктив репрезентує
актуалізовану зовнішню постійну ознаку суб’єкта.
На рівні складного речення подвійний підрядно-предикативний зв’язок
постає у складнопідрядних присубстантивно-атрибутивних конструкціях зі
сполучними словами який, котрий, хто, що, які в складі підрядної предикативної
548
частини посідають лівобічну суб’єктну позицію у валентній рамці предиката або
разом зі словом-морфемою зв’язкою становлять її предикат. Механізм реалізації
подвійного підрядно-предикативного зв’язку в таких реченнях у загальних рисах
повторює реалізацію подвійного підрядного зв’язку в складнопідрядних
конструкціях цього ж різновиду. Різниця полягає лише в тому, що в структурі
підрядної частини зазначені займенникові слова не підпорядковані жодному
компонентові, а, виконуючи роль підмета або присудка, перебувають у двобічному,
предикативному, зв’язкові з іншим членом предикативного ядра.
Подвійний підрядно-взаємозумовлений зв’язок функціює в реченнях зі
звертаннями, співвіднесеними за змістом із непрямими відмінками другоособових
займенникових іменників, йому притаманний опосередкований характер
розгортання. Взаємозумовленість цього різновиду подвійного зв’язку полягає в
тому, що займенниковий другоособовий іменник вимагає від власне-іменника
дублювання категорії особи, що й утілює відмінкова форма останнього – вокатив,
а власне-іменник зумовлює числовий вияв займенникового іменника.
Класифікація подвійних синтаксичних зв’язків ґрунтована на комплексі
критеріїв, домінантним з-поміж яких є напрямок синтаксичних залежностей між
компонентами СТ, оскільки саме цей чинник зумовлює визначальні ознаки
подвійного синтаксичного зв’язку. Допоміжними є критерії безпосередності/
опосередкованості розгортання зв’язку та ранг синтаксичної одиниці, у межах якої
постає СТ. До однотипових виявів подвійного зв’язку належать предикативний
тип, що може мати безпосередній або напівопосередкований характер та функціює
лише на рівні простого речення; та підрядний тип, якому притаманний як
безпосередній, так і опосередкований характер та реалізація на рівні простого й
складного речень. Контаміновані вияви подвійного зв’язку представлені підряднопредикативним, якому властивий лише опосередкований характер і функціювання
в простому й складному реченнях; та підрядно-взаємозумовлений тип, що також
має опосередкований характер, але реалізується лише на рівні простого речення.
Подвійні зв’язки регулярно взаємодіють з іншими синтаксичними зв’язками,
що спричинює різноманітні модифікації СТ, у яких вони функціюють. Розрізняємо
549
два типи взаємодії: зовнішню (супроводжує поширення й ускладнення СТ загалом)
та внутрішню (передбачає модифікації СТ, що полягають у поширенні чи
ускладненні кожного з їхніх компонентів окремо). Зовнішня взаємодія подвійного
предикативного зв’язку відбувається з підрядним детермінантним на рівні
простого й складного речень, унаслідок чого постають прості речення з
детермінантними обставинами та складнопідрядні конструкції розчленованої
структури з підрядною компаративною частиною. Внутрішня взаємодія подвійного
предикативного зв’язку на рівні простого речення можлива з підрядним
прислівним, напівпредикативним, сурядним, а також опосередкованим зв’язками,
що зумовлює поширення й ускладнення компонентів СТ S1+Vf+Adj1,5.
Ускладнення ад’єктива елементом такий у зазначених СТ або його вираження
лише цією лексемою сприяє активній взаємодії подвійного предикативного зв’язку
із підрядним прислівно-кореляційним, а також із зв’язками текстового рівня.
Наслідком його взаємодії з підрядним прислівно-кореляційним зв’язком є
займенниково-співвідносні речення симетричної та несиметричної структур.
Подвійний підрядний синтаксичний зв’язок не здатен самостійно
структурувати предикативну одиницю, тому його взаємодія з іншими
синтаксичними зв’язками відбувається лише на рівні простого речення й належить
до внутрішнього типу. Виняток становить подвійний підрядний зв’язок, що
функціює в СТ СМ немає+PronS
2-6+Inf та немає+PronAdv+Inf, адже вони завжди є
підґрунтям для формування односкладного речення. На рівні простого речення
подвійний підрядний зв’язок у цих конструкціях взаємодіє з одиничним підрядним
(у прислівному та детермінантному виявах) та сурядним зв’язками. На рівні
складного речення відбувається його зовнішня взаємодія з підрядним прислівним
та підрядним детермінантним, прислівно-кореляційним, сурядним та
недиференційованим синтаксичними зв’язками. Наслідками цих взаємодій
постають відповідні типи складнопідрядних речень, у яких зазначені СТ можуть
структурувати як головну, так і підрядну предикативні частини, а також
складносурядні й безсполучникові конструкції. Внутрішня взаємодія усіх виявів
подвійного підрядного зв’язку відбувається з одиничним підрядним,
550
напівпредикативним, сурядним зв’язками та іноді з подвійним опосередкованим.
Деякі вияви подвійного підрядного зв’язку взаємодіють з одиничним
предикативним, формуючи предикативний центр двоскладного речення.
Внутрішня взаємодія подвійного підрядно-предикативного зв’язку,
реалізованого в СТ СМ Vf+S4+Adj4,5, охоплює одиничний предикативний,
одиничний підрядний прислівний, сурядний зв’язки та подвійний
опосередкований. Унаслідок цього на першому етапі зазначена СТ разом з
номінативом формує просте речення, яке на наступних етапах може бути поширене
детермінантними компонентами, ускладнене різноманітними однорідними,
відокремленими чи уточнювальними одиницями. Зовнішня взаємодія подвійного
підрядно-предикативного зв’язку можлива лише за участі одиничного
предикативного й відбувається з одиничним підрядним зв’язком, сурядним та
подвійним прислівно-кореляційним. Це призводить до утворення
складнопідрядних та складносурядних речень.
Подвійним синтаксичним зв’язкам властива зональність сфери побутування.
Функція подвійного синтаксичного зв’язку – сполучати три компоненти за
одноразового застосування – може бути реалізованою, нереалізованою, або на межі
занепаду. Її занепад пов’язаний із переходом в інше поле – поле одиничного
синтаксичного зв’язку, тому сфери поширення аналізованого феномену ранжовані
на центр і зону синкретизму. Причинами виникнення синтаксичного зв’язку, що
має перехідний характер між подвійним та одиничним виявами, є: 1) активні
процеси граматикалізації у сфері дієслова; 2) транспозиційний діапазон орудного
відмінка, що охоплює спрямування і в предикативну, і в адвербіальну сфери; а
також можливість не лише синтаксичного, а й морфологійного ступеня переходу
ад’єктивів до адвербіальної сфери; 3) здатність порядку слів та інтонації впливати
на функційне навантаження компонентів реченнєвої структури, зокрема залежність
атрибутивної чи предикативної функції ад’єктива від його позиції в реченні;
4) асиметрія семантичної та формально-граматичної структур речення, спричинена
наявністю вторинних знаків предикації; 5) валентні особливості дієслів певних
лексико-семантичних груп; 6) здатність сурядного зв’язку формувати закриті ряди.
551
Власне-предикативний подвійний зв’язок має перехідні зони з одиничними
предикативним, підрядним та напівпредикативним синтаксичними зв’язками.
Перехідна зона між подвійним та одиничним виявами предикативного зв’язку
спричинена зрушеннями в семантичній структурі дієслівного компонента зі
значенням стану, переходу зі стану в стан або руху й, як наслідок, послабленням
або втратою їхньої спроможності структурувати подвійний присудок. Передумови
цих зрушень можуть бути внутрішніми (закладеними в семантичній структурі
дієслів) і зовнішніми (зумовленими дистрибутивними чинниками). У зоні
синкретизму між складеним іменним і подвійним присудками перебувають
насамперед ті, що містять дієслова, один із лексико-семантичних варіантів яких
тотожний значенню зв’язки бути (ходити) або один чи кілька лексикосемантичних варіантів яких функційно наближаються до цього значення в певних
контекстах (ходити, сидіти, стояти, жити). Певним чином здатність/ нездатність
дієслова до граматикалізації залежить від категорії родів дієслівної дії (жити –
прожити, стояти – простояти, рости – вирости). Дистрибутивними чинниками,
що стимулюють перехід подвійного присудка до складеного іменного, є лексичне
наповнення підмета (практично для всіх дієслів зі значенням стану, переходу зі
стану в стан та руху), лексико-граматична специфіка придієслівного компонента
(для дієслів стояти, сидіти, працювати, служити) та семантика адвербіальних
поширювачів (для дієслів ходити, сидіти, стояти, жити).
У СТ СМ S1+Vf+Vf перехідність предикативного зв’язку між одиничним і
подвійним відбувається в разі вживання дієслів у формі імператива. Тоді в
семантичній структурі дієслова руху домінує сема ‘спонукання до дії’, що
зумовлює частковий перехід цього дієслова до сфери частки, а отже, й послаблення
статусу учасника синтаксичного зв’язку.
Тип синтаксичного зв’язку, що виявляє ознаки перехідності між подвійним
предикативним зв’язком і сумою одиничного предикативного та одиничного
підрядного зв’язків, реалізується в конструкціях двох формально-СМ –
S1+Vf+Adj(S)5 та S1+Vf+Adv – за умови відповідного лексичного наповнення їхніх
компонентів. У побудовах СМ S1+Vf+Adj(S)5 перехідний характер синтаксичного
552
зв’язку зумовлений функцією ад’єктива (або субстантива як його еквівалента),
вираженого лексемою на позначення віку або періоду життя виконавця дії.
Репрезентуючи значення суб’єктивного часу, він реалізує темпоральні семантикосинтаксичні відношення щодо предикативного центру речення, що зумовлює його
підрядний детермінантний зв’язок у формі вільного поєднання з цим
предикативним центром. Водночас цей компонент указує на актуалізовану
нестатичну ознаку суб’єкта під час виконання дії та координує свої граматичні
категорії роду й числа з підметом і тяжіє до дієслова через спільність їхнього
модально-часового плану, що свідчить про його залученість до подвійного
предикативного зв’язку – з субстантивом-підметом і дієсловом. У конструкціях СМ
S1+Vf+Adv морфологійна форма адвербіатива, який є дериватом ад’єктива якісної
семантики й містить вказівку на стан особи, пристосована для підпорядкування
дієслову. Але його значення, що характеризує стан діяча, зумовлює реалізацію
предикативних семантико-синтаксичних відношень щодо іменника-підмета, а
отже, і встановлення предикативного синтаксичного зв’язку між ними.
Синтаксичний зв’язок перехідного характеру – між подвійним власнепредикативним та сумою одиничного предикативного та підрядного прислівного у
формі узгодження – постає в конструкціях СМ Vf+Adj1+S1, принциповим для яких
є порядок розташування компонентів. У певних контекстуальних умовах ад’єктив,
перебуваючи в інтерпозиції щодо субстантива-підмета та дієслова, з одного боку,
має всі риси означення щодо підмета (характеризувальна семантика, повне
узгодження з означуваним компонентом, препозиція щодо нього), а з другого –
відповідає вимогам до недієслівного компонента подвійного присудка (з-поміж
інших містить сему ‘процесуальність’, перебуває в постпозиції щодо дієслова,
речення може бути трансформоване в складнопідрядне з темпоральною підрядною
частиною).
У разі відокремлення ад’єктивного компонента СТ СМ S1+Vf+Adj1,5 вони є
сферою реалізації синтаксичного зв’язку, перехідного між подвійним
предикативним та одиничним напівпредикативним.
553
Підрядний опосередкований зв’язок є перехідним між подвійним та
одиничним у конструкціях двох СМ – Vf+(praep)+S2-6, (сonj)+(praep)S2-6 та
S1-7+S2, (сonj)+S2. Його перехідність спричинена тим, що синтаксичний зв’язок між
уточнюваним і уточнювальним субстантивами може бути реалізований і без участі
третього компонента – безпосередньої синтаксичної домінанти уточнюваного.
Подвійний підрядно-предикативний зв’язок утворює перехідну зону з
одиничним напівпредикативним, яку репрезентують СТ СМ Vf+S4+Adj4,5 з
відокремленим ад’єктивом.
Зона синтаксичного зв’язку перехідного між одиничним підрядним,
закритим супідрядним та відкритим супідрядним зв’язками, сформована так
званими псевдотрійками, що складаються з дієслів зі значенням єднання,
роз’єднання та зіставлення або комплексом дієслова з семантикою розташування у
просторі чи руху й аналітичного постфікса між, валентна об’єктна чи локативна
позиція яких може бути заповнена як сурядним бінарним рядом з єднальним
сполучником, так і субстантивом зі значенням множинності, соціативності або ж
сурядним рядом з трьох і більше компонентів. Перехідна природа цього зв’язку
зумовлена нестійкістю тричленної конструкції, у якій він постає, її схильністю до
перетворення на двочленну або багаточленну. Також зоною поширення цього типу
зв’язку є речення, ускладнені закритим рядом однорідних членів. На рівні
складного речення перехідний між одиничним підрядним і закритим супідрядним
синтаксичний зв’язок постає в трикомпонентних конструкціях з однорідною
одночленною супідрядністю, між супідрядними предикативними частинами яких
реалізовані умовно-наслідкові, причиново-наслідкові, зіставно-протиставні,
розділово-альтернативні або градаційні семантико-синтаксичні відношення.
Перспективи пропонованого дослідження спрямовані в площину
поглибленого вивчення перехідних виявів подвійного синтаксичного зв’язку,
з’ясування особливостей його взаємодії з іншими синтаксичними зв’язками. Воно
може бути теоретичним і методологійним підґрунтям для студіювання подвійних
синтаксичних зв’язків на матеріалі інших слов’янських мов як у типологійному,
так і компаративному аспектах