Кологрімова Валерія Володимирівна. Фактори міжклітинної кооперації імунної системи у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз та можливості впливу на них нових імунотропних препаратів

Краткое описание

Кологрімова Валерія Володимирівна. Фактори міжклітинної кооперації імунної системи у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз та можливості впливу на них нових імунотропних препаратів : дис... канд. мед. наук: 14.03.08 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. НДІ травматології та ортопедії. — Донецьк, 2006. — 161арк. — Бібліогр.: арк. 129-161.

Кологрімова В.В. Фактори міжклітинної кооперації імунної системи у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз та можливості впливу на них нових імунотропних препаратів - Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук по спеціальності 14.03.08 імунологія та алергологія - Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, 2006.
Дисертація присвячена актуальній для теоретичної та клінічної імунології проблемі визначенню особливостей факторів міжклітинної кооперації імунної системи (продукції цитокінів, експресії рецепторів до g-ІФ, молекул адгезії, про- та антиапоптотичних маркерів) у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз та механізмів впливу на них нових імуномодулюючих препаратів манакс і ербісол.
Показані особливості стану цитокінової ланки імунітету у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз в порівнянні з нормою у здорових донорів і пацієнтами з хронічними запальними захворюваннями сечостатевої системи нехламідійної етіології. Так, у хворих на ХССХ відмечено зниження спонтанної і стимульвованої продукції g-ІФ Т-хелперами 1 з підвищеним рівнем клітин, що несуть рецептори до лімфокіну (CD119+-лімфоцитів); підвищення активності Т-хелперів 2 за продукцією ІЛ-4 та високу активність Т-регуляторних клітин за продукцією ІЛ-10 та ТФР-бета. Показані особливості експресії молекул міжклітинної адгезії (ICAM-1) на клітинах периферичної крові та in situ у хворих.
Продемонстрована можливість впливу сучасних імунотропних препаратів (манакс, ербісол) на цитокінову ланку і продукцію оксиду азоту у хворих на ХССХ. Виявлено у хворих на хламідіоз високий рівень лімфоцитів з про- та антиапоптотичними маркерами, їх співвідношення не відрізнялось від норми; in vitro продемонстровано відсутність достовірних змін кількості CD95+- та Bcl-2-клітин під впливом досліджених препаратів.
Отримані результати дозволили заключити, що нові препарати манакс і ербісол впливають на функціональну активність імунокомпетентних клітин у хворих і можуть використовуватися як ефективний інструмент з метою модуляції деяких ланок імунопатогенезу у разі такої патології як ХССХ, а також продемонстрували перспективи їх подальшого використання у разі хронічних інфекцій.

Дисертація присвячена актуальній для теоретичної та клінічної імунології проблемі визначенню особливостей деяких факторів міжклітинної кооперації імунної системи (цитокінів, рецепторів до g-ІФ, молекул адгезії, про- та антиапоптотичних маркерів) у хворих на хронічний сечостатевий хламідіоз та механізмів впливу на них нових імуномодулюючих препаратів манакс і ербісол.
1. Незважаючи на високий рівень NO, виявлено зниження спонтанної (15,96±0,73 та 26,10±0,92 пкг/мл, р<0,01) і індукованої (42,25±1,18 та з 67,44±6,90 пкг/мл, р<0,01) продукції g-ІФ у хворих на ХССХ, тоді як для клітин пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями сечостатевої системи (ХЗЗСС) нехламідійної етіології характерно зниження тільки мітоген-індукованої продукції цього лімфокіну (р<0,05).
2.
Хворі на хронічні інфекції сечостатевої системи мають високий рівень лімфоцитів з рецепторами до гама-ІФ (СД119+) в периферичній крові (34,07±0,80% в порівнянні з 13,87±0,77% у здорових донорів, р<0,01), особливостей цього показника у хворих в залежності від наявності хламідій (33,41±1,41%, р=0,97) не виявлено.
Отримані результати дозволяють вважати, що імунна система у хворих на ХССХ спроможна відповідати на екзогенний чи стимульований ендогенно гама-інтерферон, і пошук нових засобів впливу на цю ланку є доцільним.
3. Показана висока активність клітин по продукції ІЛ-4 (65,24±4,30 в порівнянні з 12,19±0,85 пг/мл, р<0,01) та ТФР- (52,01±3,33 в порівнянні з 22,70±1,73 пг/мл, р<0,01) у хворих на ХССХ в порівнянні з нормою; аналіз в залежності від етіологічних чинників запального процесу у пацієнтів з ХЗЗСС показав, що ці показники були найбільш високими в групі хворих з наявністю хламідійної інфекції (р<0,05).
4. У хворих на ХССХ активність Т-регуляторних лімфоцитів характеризувалась підвищенням спонтанної (374±21 в порівнянні з 191±18 пкгмл, р<0,05) і зниженням стимульованої (295±20 в порівнянні з 988±22 пкг/мл, р<0,01) продукції протизапального ІЛ-10, тоді як у пацієнтів з тривалою інфекцією сечостатевої системи нехламідійної етіології відмічено зниження обох показників.
5. Дослідження продемонстрували підвищення рівня маркерів активації лімфоцитів крові за даними кількості CD95+- та CD54+-клітин (ICAM-1) у хворих з ХЗЗСС; рівень цих показників при хронічному хламідіозі був достовірно вище, ніж у пацієнтів з хронічною інфекцією нехламідійної етіології відповідно, 37,4±1,4 в порівнянні з 27,6±0,7% (р<0,01) і 34,5±1,0 в порівнянні з 26,6±1,5% (р<0,05).
6. Проведені in vitro дослідження впливу нових препаратів манакс і ербісол показали позитивний імунорегулюючий вплив на клітини хворих з ХССХ: обидва препарати підвищували рівень NO і знижену продукцію g-ІФ, знижували ІЛ-10 та не змінювали ТФР-; в той же час, якщо манакс підвищував продукцію ІЛ-4, то ербісол знижував.
7. Інкубація in vitro з манаксом та ербісолом продемонструвала відсутність змін рівня клітин як з про- (CD95+), так і з антиапоптотичними (bcl-2) маркерами, що пояснюється їх початково високим рівнем у хворих на ХССХ і дає підставу говорити про відсутність негативних наслідків, пов’язаних з системою апоптозу, від дії цих препаратів.
8. Отримані in vitro ефекти манаксу та ербісолу дозволяють рекомендувати їх використання у хворих на ХССХ. Найбільш ефективною вважаємо комбіновану терапію з призначенням, по-перше, ербісолу як більш вираженого стимулятора продукції гама-ІФ та оксиду азоту; другим етапом імунотерапії доцільно використовувати манакс, який підвищує продукцію ІЛ-4 та знижує ІЛ-10.