Кравців Василь Степанович. Регіональна екологічна політика в умовах становлення ринкової економіки в Україні (теорія, методи, практика)

Краткое описание

Кравців Василь Степанович. Регіональна екологічна політика в умовах становлення ринкової економіки в Україні (теорія, методи, практика): Дис... д-ра наук: 08.00.06 2007

Кравців В.С.Регіональна екологічна політика в умовах становлення ринкової економіки в Україні (теорія, методи, практика). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06. Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена теоретикометодологічним і прикладним питанням формування та реалізації регіональної екологічної політики в період трансформації соціально-економічних відносин в Україні. В роботі обґрунтовано теоретичну сутність та зміст поняття «регіональна екологічна політика», визначено її місце в системі регіональної політики, проведено конструктивний аналіз законодавчонормативної бази у сфері управління екологічною безпекою на регіональному рівні.
Розкрито соціальноекономічний зміст екологічної безпеки, показано її особливості, висвітлено методологічні підходи до вивчення взаємозв’язків між економічним розвитком та станом довкілля, показано роль ринкових важелів у системі інструментів реалізації регіональної екологічної політики.
Розроблено концептуальну модель регіональної екологічної політики, запропоновано методичні положення щодо розробки регіональних екологічних програм, здійснено оцінку ефективності фінансово економічних механізмів реалізації регіональної екологічної політики. Опрацьовано конкретні пропозиції щодо інституційного забезпечення регіональної екологічної політики та запровадження нових форм її активізації.

Виконане дослідження дає підстави зробити наступні висновки теоретичного та прикладного характеру.
1. В екологічній, як і в будь-якій іншій політиці, завжди присутній елемент регіоналізму, який надає їй не тільки специфічних рис, а й трансформує у нове поняття регіональної екологічної політики, що потребує відповідного теоретичного аналізу й осмислення.
Потребу регіоналізації екологічної політики можна пояснити не тільки значною екологічною диверсифікацією території України, а передусім особливостями соціально-економічних процесів у регіонах, які в історичному, природному, соціальному, економічному відношеннях є далеко не однорідними.
Звідси випливає об'єктивна необхідність регіональної диференціації управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації. Потреба проведення регіональної екологічної політики виникає тоді, коли в умовах диверсифікованого екологічного простору стає очевидною низька результативність уніфікованих механізмів регулювання стану довкілля.
2. Основою сучасної екологічної політики є нормативні підходи, які орієнтують природоохоронну діяльність на досягнення визначених нормативів якості природного середовища. Вони, як відомо, регламентують якісні параметри гранично допустимого вмісту хімічних речовин та інших видів шкідливого впливу на природні компоненти. Вважають, що ці норми є екологічно допустимими, а тому й соціально безпечними. Такій концепції відповідає чинна модель управління природним середовищем.
Зараз об'єктивно назріла потреба формування екологічної політики на принципово нових засадах. Теоретичною базою такої політики може слугувати концепція ризику.
Досвід свідчить, що теорія абсолютної екологічної безпеки виробництва є нереальною і, за своєю суттю, вторинною щодо концепції ненульового ризику, яка дає змогу суттєво змістити акценти практичних дій з виробництва на людину і відповідно будувати тактику і стратегію природоохоронних заходів.
3. Результативність регіональної екологічної політики залежить від ефективності інструментів її практичної реалізації. Під ними слід розуміти сукупність адміністративних, правових, економічних, соціально-психологічних важелів регулювання суспільних відносин для досягнення цілей екологічної політики. Серед них, безумовно, провідне місце займають економічні.
В Україні такими важелями є збори за забруднення довкілля як основне джерело фінансування природоохоронних заходів.
У цілому погоджуючись з тим, що чинна практика нарахування і стягнення зборів за забруднення довкілля, особливо в частині фактичної сплати, має ряд недоліків, видається, що діючий механізм себе не вичерпав і в найближчій перспективі в Україні йому альтернативи немає.
Треба констатувати, що з арсеналу сучасної екологічної політики фактично випав недержавний сектор економіки. Тому актуальним видається питання запровадження ефективних механізмів стимулювання підприємницьких структур та приватного бізнесу до участі у вирішенні екологічних проблем.
Не менш важливим завданням є налагодження чітких процедур екологічної регламентації здійснюваних приватизаційних процесів. Насамперед це стосується встановлення взаємоприйнятних правил розподілу відповідальності між державними органами і приватизованими підприємствами за уже завдані збитки. Екологічний фактор має відображатись у вартості майна об'єктів, які приватизуються.
4. Формування та реалізація регіональної екологічної політики в Україні здійснюється на основі законодавчо-нормативної бази.
Одним із найважливіших завдань наукових досліджень на сучасному етапі у сфері екологічного законодавства є розроблення уніфікованого правового акту екологічного законодавства у формі Екологічного кодексу, адже у сфері взаємодії суспільства і природи існує багато проблем, що не можуть бути вирішені в галузевому законодавстві земельному, надровому, водному, лісовому та іншому.
Одним із важливих напрямів удосконалення екологічного законодавства України на сучасному етапі є його гармонізація із законодавством економічно розвинутих держав, які впродовж останніх десятиліть створили ефективне екологічне законодавство та накопичили значний досвід забезпечення його реалізації на практиці.
5. Важливе місце серед теоретичних моделей економічного розвитку, що тісно пов'язані з екологічною безпекою, посідає теорія суспільних благ.
Що стосується екологічної безпеки у сучасному контексті, то варто згадати гуманітарні аспекти питання у різних його вимірах (духовному, культурному, моральному тощо). Вони, як правило, визначаються рівнем екологічної свідомості населення, яка формується під впливом багатьох чинників, і в першу чергу через виховання, освіту, традиції народу. Під дією цих та інших факторів поступово формується екологічний менталітет нації, що надає їй рис самобутності та своєрідності.
Зазначимо, що гуманітарний зріз екологічної безпеки потребує глибоких і всебічних наукових досліджень з погляду розвитку процесів державотворення. В цьому плані надзвичайно актуальне вивчення екологічної безпеки як засобу консолідації української нації.
6. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми взаємозв’язку між економічним розвитком і економічною безпекою дозволяє зробити важливі висновки. Перший: екологічна безпека стає одним із ключових елементів глобальної безпеки і ніхто не заперечує факту загострення екологічної ситуації і необхідності здійснення ефективної політики щодо її стабілізації і покращення. Другий: на сьогоднішній день відсутнє однозначне тлумачення характеру взаємозв’язків між економічним ростом і рівнем екологічної безпеки. Погляди вчених на цю проблему значно різняться, часто набувають полярних форм, що ускладнює можливість вироблення взаємоприйнятної концепції екологобезпечного розвитку цивілізації. Третій: спільною домінантою існуючих теоретичних підходів до питання оптимізації взаємодії суспільства і природи є визнання факту зростання антропогенного навантаження на природне середовище і, як результат, зменшення асиміляційного потенціалу екосистем, тобто зниження рівня їх здатності до самовідновлення. А раз так, то функцію регулятора в системі «суспільствоприрода» в теперішній ситуації може виконати лише суспільство.
7. Принципове значення для ефективної державної регіональної політики в сфері екологічної безпеки має чітке теоретичне обґрунтування її місця в системі ринкової економіки. На думку автора, інтервал дії ринкових регуляторів у сфері охорони навколишнього середовища значно звужується порівняно з традиційними господарськими сферами, тому можна говорити винятково про ринок засобів досягнення соціально необхідних рівнів екологічної безпеки. При цьому просторово-часова регламентація цих рівнів та її інфраструктурне забезпечення входять до компетенції адміністративних методів.
Отже, екологічна безпека, як специфічний вид суспільних благ та невід’ємний елемент національної безпеки, є одним з пріоритетних напрямів державної політики, регіональний зріз якої відіграє провідну роль у гарантуванні екологобезпечного розвитку держави в цілому.
8. Залежно від поставленої мети і завдань, ключовими принципами регіональної екологічної політики є:
відмова від абсолютно нереальної концепції нульового ризику, як теоретичної основи екологічних програм, і перехід до планування практичних дій, спрямованих на його мінімізацію;
поступовий перехід від тактики ліквідації забруднень до політики превентивних дій, спрямованих на їх попередження;
перехід від локальних орієнтирів нормативного регулювання якості природного середовища до територіальних норм екологічної безпеки, що виражаються формулою «мислити глобально, діяти локально»;
екологізація системи управління, що передбачає обов'язкове врахування екологічних факторів при прийнятті нормативних актів і рішень;
селективне фінансування природоохоронної діяльності, що вимагає концентрації коштів в першу чергу на пріоритетних напрямах екологічної політики, реалізація яких принесе відчутні результати;
партнерство суб'єктів екологічної політики, що означає взаємодію і компроміс обласних і місцевих органів влади, природоохоронних структур, політичних партій і громадських організацій;
перехід від протистояння бізнесу і екології до співробітництва між ними, стимулювання активізації таких процесів;
екологічна орієнтація економічних реформ, тобто, реалізація економічних реформ (структурна перебудова, конверсія, приватизація і т.д.) покращує екологічну ситуацію, а не навпаки;
економічна відповідальність суб'єктів господарювання за стан природного середовища, що виражається загальною формулою «забруднювач платить»;
визнання загальноприйнятих світових орієнтирів екологічної політики, що передбачає максимально можливе в наших умовах врахування в практичних діях визнаних міжнародним співтовариством пріоритетів природоохоронної діяльності;
гласність екологічної політики, що означає постійне інформування населення про стан природного середовища і заходи щодо його покращення.
9. Аналіз наукової літератури засвідчує чималий досвід застосування різноманітних інструментів практичної реалізації регіональної екологічної політики, основними з яких є економічні.
Однак їхній арсенал може і мусить бути значно ширшим, включаючи нові, потенційно ефективні інструменти. До таких можна віднести запровадження еконадбавок за вироблену та ввезену екологічно небезпечну продукцію (наприклад, лаки і фарби, мінеральні добрива та пестициди, синтетичні миючі засоби та ін.), запровадження заставно-депозитної системи для потенційно екологічно небезпечних продуктів та устаткування (відпрацьованих масел, акумуляторів та батарей, люмінесцентних ламп, пластикової тари для напоїв тощо); запровадження спеціального маркування екологічно безпечної продукції та ресурсо- і енергозберігаючих пристроїв; плата за акустичний, електромагнітний, іонізуючий вплив на довкілля; запровадження пільгового оподаткування діяльності, що має природоохоронне значення. При цьому нові надходження мають слугувати не джерелом поповнення загальної частини державного бюджету, а безпосередньо забезпечувати природоохоронну діяльність. Новим і перспективним фінансово-економічним інструментом, впровадження якого може мати масштабний природоохоронний ефект, є екологічна конверсія зовнішнього боргу України.
10. Регіональний екологічний маркетинг, на нашу думку, може стати ефективним інструментом практичної реалізації регіональної екологічної політики.
Регіональний екологічний маркетинг повинен передбачати такі напрямки: а) спрямованість на потенційних туристів, коли за допомогою комплексу маркетингових комунікацій їх заохочують здійснити мандрівку у відповідний регіон з високою якістю довкілля; б) спрямованість на потенційних майбутніх мешканців регіону, коли за допомогою комплексу маркетингових комунікацій їх заохочують поселитися у відповідному регіоні з високою якістю довкілля; в) спрямованість на потенційних інвесторів, успішність діяльності чиїх підприємств сильно залежить від чистого довкілля, коли за допомогою комплексу маркетингових комунікацій їх заохочують здійснювати інвестиції у відповідному регіоні з високою якістю довкілля.
11. Забезпечення екологічної безпеки досягається не тільки засобами регіональної екологічної політики. В практичному плані проявом результативності регіональної екологічної політики є науково обґрунтований вибір та реалізація екологобезпечної стратегії розвитку регіону за рахунок освоєння тих природних ресурсів, раціональна експлуатація яких гарантуватиме екологічну безпеку території, покращення соціальних та економічних умов населення, що на ній проживає. В Карпатському регіоні такими ресурсами виступають рекреаційні.
На нашу думку, стратегічною метою розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні є створення високоякісного рекреаційного продукту та формування конкурентоздатної на світовому ринку сфери рекреаційних послуг за рахунок ефективного використання рекреаційного потенціалу, забезпечення на цій основі комплексного розвитку території та реалізації її соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги в регіоні.