КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗНИЩЕННЯ, ПІДРОБКУ АБО ЗАМІНУ НОМЕРІВ ВУЗЛІВ ТА АГРЕГАТІВ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

ВІСКУНОВ ВІКТОР ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 343.346.1

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗНИЩЕННЯ,
ПІДРОБКУ АБО ЗАМІНУ НОМЕРІВ ВУЗЛІВ
ТА АГРЕГАТІВ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Костенко Олександр Миколайович
доктор юридичних наук,
професор

ЛУГАНСЬК – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДУ ЗНИЩЕННЯ, ПІДРОБКИ АБО ЗАМІНИ НОМЕРІВ ВУЗЛІВ ТА АГРЕГАТІВ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 290 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ…………...……………………………………………………..…….14
1.1 Проблема об’єкта складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу………….………………………………..…14
1.2 Визначення предмета складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу……..….…………………………….41
1.3 Об’єктивна сторона складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу: проблеми криміналізації та правозастосування…………………………….……………………...……….…67
Висновки до розділу 1………………………………………………………...113
РОЗДІЛ 2 СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДУ ЗНИЩЕННЯ, ПІДРОБКИ АБО ЗАМІНИ НОМЕРІВ ВУЗЛІВ ТА АГРЕГАТІВ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 290 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ………………………………………………..……….…………….120
2.1 Суб’єкт складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу: кримінально-правова реґламентація кваліфікуючих ознак.…………….……………………………...................................................120
2.2 Суб’єктивна сторона складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу: теоретико-прикладний аспект визначення вини, мотиву та мети цього злочину.…........................................131
Висновки до розділу 2.......................................................................................152
РОЗДІЛ 3 СПІВВІДНОШЕННЯ СКЛАДУ ЗНИЩЕННЯ, ПІДРОБКИ АБО ЗАМІНИ НОМЕРІВ ВУЗЛІВ ТА АГРЕГАТІВ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ З СУМІЖНИМИ СКЛАДАМИ ЗЛОЧИНІВ, ІНШИМИ ПРАВОПОРУШЕННЯМИ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ САНКЦІЇ СТ. 290 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.................................................155
3.1 Відмежування складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу від суміжних складів злочинів та інших правопорушень……..…......................................................................................155
3.2 Кримінально-правовий аналіз санкції за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу …………………………..171
Висновки до розділу 3……...……………………………………..………….182
ВИСНОВКИ........................................................................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..………………….201
ДОДАТКИ...........................................................................................................221

ВСТУП

Актуальність теми. Права і свободи людини та їх гарантії, закріплені в Конституції України, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Розвиток ринкових відносин протягом останніх років вплинув на зростання кількості автотранспортних засобів серед населення України, переважно за рахунок імпорту транспортних засобів іноземного виробництва. Значна кількість транспортних засобів, що реалізовуються через автосалони, ринки, підставних осіб, виявляються викраденими, а їх ідентифікаційні номери кузова, двигуна, шасі – підробленими. Протидія такого роду підробкам є дуже складною і вимагає від правоохоронців високого професіоналізму, чіткої й оперативної взаємодії між різними службами та відомствами.
Проблема незаконного обігу транспортних засобів на території України дотепер залишається невирішеною, оскільки питома вага злочинів, пов’язаних із незаконним обігом транспортних засобів, є достатньо високою. Найбільша кримінальна активність у сфері незаконного обігу транспортних засобів спостерігається в тих регіонах України, які межують з країнами – імпортерами автомобілів.
Протягом тривалого часу поставлений на потік незаконний обіг транспортних засобів в Україні приносив кримінальному бізнесу незаконні доходи внаслідок недостатнього державного контролю та нестабільної соціальної обстановки. Відсутність належної правової реґламентації, технічних можливостей, що забезпечують оперативне виявлення «кримінальних» транспортних засобів, некомпетентність ряду співробітників правоохоронних органів у вирішенні цих завдань, дає можливість безкарно вчиняти підробку номерів вузлів та агрегатів викрадених автомобілів і «леґалізувати» їх в обхід існуючих правил. Неефективна боротьба з цими злочинами створює умови для розвитку в злочинців певних навичок, удосконалення технічних можливостей, набуття корупційних зв’язків у правоохоронних органах.
У юридичній літературі питанням кримінально-правової протидії знищенню, підробці або заміні номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу приділялося уваги, зокрема в роботах: Л.О. Букалерової, М.П. Бікмурзіна, М.Й. Коржанського, А.В. Лесниха, В.А. Мисливого, В.О. Навроцького, А.Р. Саруханяна, С.С. Тучкова, М.І. Хавронюка та інших фахівців.
Дисертант також спирався на загальнотеоретичні положення науки кримінального права, адміністративного права, криміналістики та інших галузей права, які є близькими до обраної теми та викладені в роботах П.П. Андрушка, Д.С. Азарова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Є.В. Благова, Ф.Г. Бурчака, П.С. Берзіна, А.Р. Бєлкіна, Б.В. Волженкіна, П.А. Вороб’я, Р.В. Вереші, В.К. Глістіна, В.К. Грищука, С.Б. Гавриша, О.О. Дудорова, В.М. Кудрявцева, О.М. Костенка, В.Д. Корми, О.І. Калешиної, М.В. Карчевського, М.О. Кауфмана, В.В. Колосовського, Л.І. Казміренка, О.М. Литвака, Є.В. Лащука, М.І. Мельника, А.А. Музики, А.А. Митрофанова, П.С. Матишевського, О.Л. Мартенка, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, В.С. Постнікова, Ю.О. Пономаренка, М.І. Пикурова, Д.В. Попандопуло, Г.В. Прохорова – Лукіна, А.І. Рарога, О.Є. Радутного, В.В. Сташиса, М.Д. Сергієвського, С.В. Склярова, В.Я. Тація, В.І. Терентьєва, Є.В. Фесенка, О.С. Шаталова, С.С. Яценка та інших. Проте проблематика знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу в працях цих учених висвітлювалася лише в частині тлумачення складу злочину, передбаченого ст. 290 Кримінального кодексу України, або розглядалася в іншій науковій площині.
Проблема кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу в Україні є досі недослідженою. Із цього питання немає жодних монографічних досліджень. Недостатньо дослідженою в науці кримінального права України залишається проблема такого злочинного діяння, як «підробка», що безпосередньо пов’язана з кримінальною відповідальністю за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу та ознаками досліджуваного складу злочину. Суперечливість практики застосування ст. 290 КК України, недостатність теоретичних положень науки кримінального права, недосконалість складу злочину та інших аспектів кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу на фоні виявлення щорічно тисяч випадків підробок ідентифікаційних номерів транспортного засобу зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Здебільшого Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» не містить роз’яснень щодо застосування ст. 290 КК України.
Все вищенаведене свідчить про актуальність, важливість і своєчасність обраної для дослідження теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пункту 14 розділу 3 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2011 рік (погоджено на засіданні вченої ради ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, протокол № 6 від 24 грудня 2010 року); пункту 6 «Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» (затверджено наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних задач кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу, а також формулювання науково обґрунтованих пропозицій вдосконалення чинного кримінального законодавства та рекомендацій щодо практики застосування ст. 290 КК України.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі задачі:
- дослідити об’єктивні ознаки складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу;
- дослідити суб’єктивні ознаки складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу;
- установити й проаналізувати ознаки складу цього злочину, які в умовах співвідношення із суміжними злочинами та іншими правопорушеннями дають підстави для відмежування та кваліфікації за сукупністю злочинів;
- проаналізувати санкцію ст. 290 КК України;
- визначити кримінально-правові, кримінологічні та міжнародно-правові умови криміналізації знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу;
- вивчити стан практики застосування ст. 290 КК України;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення ст. 290 КК України, а також сформулювати практичні рекомендації щодо вдосконалення практики застосування ст. 290 КК України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується знищенням, підробкою або заміною номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення задач дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні наукові методи.
Використання історичного методу дозволило встановити, що вплинуло на появу кримінально-правової норми про відповідальність за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу, а також дослідити розвиток цієї кримінально-правової норми та зміну позиції законодавця в умовах часу. Догматичний (юридичний) метод та метод системного аналізу забезпечили всебічне дослідження складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу в системі норм Кримінального кодексу України, з’ясування змісту складу злочину, а також його співвідношення із суміжними складами злочинів та іншими правопорушеннями. Установити наявність кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу в зарубіжному кримінальному законодавстві та з’ясувати відмінність ознак складів злочинів дозволив порівняльно-правовий метод дослідження. Створення фактичних обставин вчинення досліджуваного злочину з метою кваліфікації за ст. 290 КК України здійснювалося за допомогою методу ідеального моделювання.
Для оцінки статистичних даних, що свідчать про поширеність зазначеного явища та інших негативних явищ, застосовувався статистичний метод, а в межах соціологічного методу було проведено інтерв’ювання 25 спеціалістів та анкетування 83 співробітників, які здійснюють протидію знищенню, підробці або заміні номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу.
Правову базу дослідження складають Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, кримінальне та інше законодавство України та зарубіжних країн, відомчі нормативні акти, що регулюють відносини у сфері транспортних засобів.
Емпіричну базу дослідження становлять: дані, одержані в результаті вивчення 250 матеріалів дослідчих перевірок і постанов про відмову в порушенні кримінальних справ за ст. 290 КК, винесених органами внутрішніх справ у різних регіонах України протягом 2005–2011 років; дані, отримані в результаті вивчення 50 кримінальних справ, порушених органами внутрішніх справ за ст. 290 КК у різних регіонах України протягом 2005–2011 років; дані, одержані в результаті вивчення 30 обвинувальних вироків судів за ст. 290 КК, які набрали чинності в різних регіонах України, у тому числі постановлених Верховним Судом України протягом 2005–2010 років; статистичні дані МВС України про кількість зареєстрованих на території України злочинів, передбачених ст. 290 КК, та інших суміжних злочинів протягом 2005–2010 років; статистичні дані Верховного Суду України про кількість засуджених на території України осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 289 КК, протягом 2001–2005 років; статистичні дані про поширеність на території України злочину, передбаченого ст. 290 КК, одержані в глобальній мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що з моменту набрання чинності Кримінальним кодексом України 2001 року дисертація є першим в України дослідженням, присвяченим аналізу проблем кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу. На основі здійсненого дослідження обґрунтовано й сформульовано нові для науки кримінального права та юридичної практики положення та висновки, що виносяться на захист. До найбільш важливих у теоретичному та практичному аспектах серед них слід віднести такі:
уперше :
- визначено, що основним безпосереднім об’єктом складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу є порядок відносин між органами державного управління, фізичними та юридичними особами з приводу державної реєстрації й обліку транспортних засобів, їх митного оформлення, забезпечення охоронюваного офіційного інформаційного обігу шляхом контролю за достовірністю ідентифікаційних номерів кузова, двигуна або шасі транспортного засобу в процесі їх використання (експлуатації) та вчинення цивільно-правових угод, а додатковим (факультативним) слід вважати порядок відносин із приводу безпеки руху й експлуатації транспортних засобів, правосуддя, господарської діяльності, власності, службової діяльності, а також використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку;
- доведено, що предметом злочину, передбаченого ст. 290 КК України, слід вважати справжній ідентифікаційний номер кузова, двигуна або шасі транспортного засобу, у якому міститься соціально значуща, охоронювана офіційна інформація з обмеженим доступом, та інформація, що є об’єктом цивільних прав. Досліджуваний злочин слід уважати «предметним», у якому предмет є обов’язковою ознакою складу злочину;
- з метою вдосконалення ст. 290 КК України пропонується визнати державний реєстраційний номер транспортного засобу предметом складу, передбаченого цією статтею, який є засобом ідентифікації та в якому міститься соціально значуща, охоронювана офіційна інформація з обмеженим доступом та інформація, що є об’єктом цивільних прав;
- зроблено висновок про обґрунтованість криміналізації законодавцем знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу на основі найголовнішої умови криміналізації – суспільної небезпечності, а також кримінологічної та міжнародно-правової умови криміналізації;
- для вдосконалення норм адміністративного та кримінального законодавства пропонується: 1) доповнити диспозицію ст. 290 КК України такою формою злочину, як «збут транспортного засобу з підробленим ідентифікаційним номером кузова, шасі, двигуна, або з підробленим державним реєстраційним номером, або збут кузова, шасі, двигуна з підробленим номером»; 2) виключити з тексту ст. 1211 КУпАП таку ознаку правопорушення, як «експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких знищені або підроблені»; 3) доповнити текст ст. 290 КК України такою ознакою злочинного діяння, як «експлуатація транспортного засобу з підробленим ідентифікаційним номером кузова, шасі, двигуна, або з підробленим державним реєстраційним номером»; 4) виключити з тексту ст. 290 КК України таку форму злочину, як «заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу» через відсутність суспільної небезпечності цього діяння;
- наводяться арґументи на користь того, що кваліфікуючими ознаками, які істотно підвищують суспільну небезпечність злочину, передбаченого ст. 290 КК України, мають визнаватися його повторність, вчинення за попередньою змовою групою осіб, а особливо кваліфікуючою ознакою слід уважати вчинення досліджуваного злочину організованою групою;
- пропонується визнати в ст. 290 КК України такі ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, як «мета приховування іншого злочину, збуту чи експлуатації транспортного засобу» та «завідомість»;
- розроблено санкцію нової статті 3581 КК України «Знищення або підробка ідентифікаційних номерів транспортного засобу» з урахуванням видів і розмірів покарань, що містяться в санкціях близьких за характером і ступенем суспільної небезпечності злочинів, передбачених ст. 198 КК і ст. 396 КК України, однорідного злочину, передбаченого ст. 358 КК України, аналогічних злочинів, передбачених ст. 326 КК РФ і ст. 382 КК РБ, а також у санкції злочину, передбаченого ст. 1941 КК України 1960 року;
- на підставі проведеного дослідження пропонується включення авторської редакції нової статті 3581 КК України «Знищення або підробка ідентифікаційних номерів транспортного засобу», яку, на думку дисертанта, треба включити до чинного Кримінального кодексу України.
удосконалено:
- поняття «транспортний засіб», яке запропоновано включити до ст. 3581 КК як примітку;
- практичні рекомендації щодо практики застосування ст. 290 КК України на основі аналізу судової практики та теоретичних положень науки кримінального права.
дістало подальший розвиток:
- наукова концепція про те, що загальним об’єктом будь-якого злочину є порядок суспільних відносин;
- положення про те, що родовим об’єктом знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу є порядок відносин авторитету органів державного управління, фізичних та юридичних осіб у сфері державної реєстрації й обліку транспортних засобів та їх митного оформлення і пропозиція про те, що ст. 290 КК України, за ознаками родового та безпосереднього об’єктів доцільно включити до розділу ХV «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян», як близьку за змістом до ст. 358 КК України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, викладені в роботі, можуть бути використані: 1) у законодавчій діяльності – як пропозиції щодо внесення змін і доповнень до КК України з питань удосконалення кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (лист голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 01.04.2011 р. № 04–19/14–623); 2) у правозастосовчій діяльності – при кваліфікації знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу, а також для розроблення відповідних роз’яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (акт впровадження від 11.04.2011 р.), органів внутрішніх справ та Державтоінспекції УМВС України в Луганській області (акти впровадження від 21.03.2011 та 22.03.2011 рр.); 3) у науково-дослідній діяльності – як матеріал для подальшого дослідження проблем кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу; 4) у навчальному процесі – на лекціях, семінарських, практичних та індивідуальних заняттях із курсу Особливої частини кримінального права, спецкурсу «Кваліфікація злочинів» та для підготовки підручників і навчальних посібників (акт впровадження від 25.03.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладались автором та обговорювалися на: міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства» (м. Луганськ, 28 травня 2008 року); всеукраїнській науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології» (м. Донецьк, 24 квітня 2009 року); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення законодавства про протидію відмиванню злочинних доходів і корупції (Донбаські правові читання), (м. Луганськ, 15 травня 2009 року).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в дев’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях України, і трьох тезах виступів на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової проблеми, що виявилося у дослідженні кримінальної відповідальності за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у наступному:
1. На підставі аналізу наукових концепцій об’єкта складу злочину, його ролі в механізмі кримінально-правового реґулювання обґрунтовано наукову позицію відносно того, що загальним об’єктом будь-якого злочину є порядок суспільних відносин. Під загальним об’єктом злочину рекомендується розуміти усталений у суспільстві порядок суспільних відносин між їх суб’єктами (державою в особі компетентних органів, фізичними та юридичними особами) у різних сферах їх життєдіяльності (економічній, політичній, соціальній, культурній та іншій) з приводу матеріальних чи нематеріальних цінностей, який охороняється кримінальним законодавством і на який посягає суспільно небезпечне діяння.
2. Доведено, що законодавець необґрунтовано визнав родовим об’єктом складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу безпеку руху й експлуатації транспорту, та науково обґрунтовується, що родовим об’єктом складу досліджуваного злочину є порядок відносин авторитету органів державного управління, фізичних та юридичних осіб у сфері державної реєстрації й обліку транспортних засобів та їх митного оформлення.
3. На підставі узагальнення теоретичного матеріалу сформульовано власне визначення основного безпосереднього об’єкта складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу як порядку відносин між органами державного управління, фізичними та юридичними особами з приводу державної реєстрації та обліку транспортних засобів, їх митного оформлення, забезпечення охоронюваного офіційного інформаційного обігу шляхом контролю за достовірністю ідентифікаційних номерів кузова, двигуна або шасі транспортного засобу в процесі їх використання (експлуатації) та вчинення цивільно-правових угод, а також як додаткового (факультативного) об’єкта складу досліджуваного злочину, яким уважається порядок відносин із приводу безпеки руху й експлуатації транспортних засобів, правосуддя, господарської діяльності, власності, службової діяльності, а також використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем і комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку.
4. Дістало подальшого розвитку твердження про те, що злочин, передбачений ст. 290 КК України «Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу», за ознаками родового та безпосереднього об’єктів доцільно включити до розділу ХV Особливої частини «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян» як близький за змістом до ст. 358 КК України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів».
5. За допомогою методу системного аналізу зроблено висновок про те, що поняття транспортного засобу на законодавчому рівні слід розглядати як об’єкт права власності, джерело підвищеної небезпечності та об’єкт державної реєстрації та обліку. З урахуванням цього положення в контексті дослідження об’єкта складу злочину, передбаченого ст. 290 КК України, сформульовано авторське визначення поняття транспортного засобу, яким запропоновано доповнити аналізований склад злочину. Транспортний засіб – це механічний пристрій, який призначений для руху на автомобільних дорогах та перевезення людей, вантажів або обладнання, розташованого на ньому, максимальна конструктивна швидкість якого перевищує 50 км/г, а тяглова сила створюється за рахунок двигуна обсягом 50 см3 і більше або потужністю понад 50 к. с., та який має ідентифікаційний номер кузова, двигуна або шасі та підлягає обов’язковій державній реєстрації та обліку. Такими транспортними засобами є: автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли усіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах.
6. Аналіз загальної проблеми визначення предмета складу злочину в науці кримінального права дозволив сформулювати власне визначення поняття предмета складу злочину, під яким рекомендується розуміти передбачені кримінальним законом будь-які об’єкти, котрі мають матеріальну або нематеріальну цінність і в котрих міститься соціально значуща інформація, котрі можуть сприйматися органами чуття чи усвідомлюватися людиною, а також об’єкти цивільних прав, у тому числі людина (потерпілий), або об’єкти, котрі мають обмежений режим цивільного обігу внаслідок своїх специфічних властивостей, з приводу чи за допомогою котрих вчиняється злочин і котрі характеризують його об’єктивні ознаки. З урахуванням цього положення робиться дедуктивний висновок про те, що предметом злочину, передбаченого ст. 290 КК України, слід вважати справжній ідентифікаційний номер кузова, двигуна або шасі транспортного засобу, у якому міститься соціально значуща, охоронювана офіційна інформація з обмеженим доступом та інформація, що є об’єктом цивільних прав. Досліджуваний злочин слід вважати «предметним», у якому предмет є обов’язковою ознакою складу злочину.
7. На підставі теоретичного та емпіричного аналізу доведено, що охоронювана офіційна інформація, яка міститься в ідентифікаційних номерах транспортного засобу, відіграє в механізмі злочину пасивну роль і зазнає злочинного впливу, забезпечуючи посягання на об’єкт розгляданого злочину. Якщо підроблений ідентифікаційний номер кузова, двигуна або шасі використовується для вчинення інших суміжних злочинів, то він стає засобом вчинення цих злочинів і факультативною ознакою їх об’єктивної сторони, яка враховується як при доказуванні в кримінальній справі, так і при призначенні покарання. За цих обставин дії особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.
8. Аналіз практики Верховного Суду України та теоретичних положень дав змогу визначити, що ідентифікаційний номер транспортного засобу (Vehicle Identification Number – VIN) – це унікальна впорядкована та структурна послідовність знаків, які наноситься на кузов або шасі (раму) автомобіля виробником і призначені для розміщення інформації, що ідентифікує транспортний засіб.
9. Виявлення недоліків законодавчої техніки дозволило запропонувати в тексті диспозиції ст. 290 КК України виключити слово «номерів» після слова «ідентифікаційного номера», а також доповнити частину тексту статті словом «транспортного засобу» після слова «кузова» та викласти її в такій редакції: «Знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера двигуна, шасі або кузова транспортного засобу…» (курсив наш – авт.).
10. Дослідження природи державного реєстраційного номера транспортного засобу дало можливість зробити висновок про те, що його доцільно визнати предметом у складі злочину, передбаченого ст. 290 КК України, який виступає засобом ідентифікації та в якому міститься соціально значуща, охоронювана офіційна інформація з обмеженим доступом та інформація, що є об’єктом цивільних прав.
11. На підставі найголовнішої умови криміналізації – суспільної небезпечності, а також кримінологічної та міжнародно-правової умови криміналізації доведено обґрунтованість криміналізації законодавцем складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу.
12. За допомогою юридичного методу дослідження встановлено, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого в диспозиції ст. 290 КК України, є суспільно небезпечні діяння у формі дій, зокрема знищення, підробки або заміни без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу, які є самостійними і незалежними злочинними діями, що утворюють закінчений склад злочину при вчиненні хоча б однієї з них. Кожна перелічена злочинна дія є усвідомленим, вольовим актом людини, який завдає шкоди порядку суспільних відносин, що охороняються законом. Знищення, підробка або заміна ідентифікаційних номерів транспортного засобу за своїми об’єктивними властивостями, сутністю та характером – це завжди дії. Бездіяльність у розгляданому складі неможлива.
13. З використанням статистичного методу дослідження та емпіричних даних матеріалів дослідчих перевірок за ст. 290 КК України доведено доцільність: 1) доповнення диспозиції ст. 290 КК України такою формою злочину, як «збут транспортного засобу з підробленим ідентифікаційним номером кузова, шасі, двигуна, або з підробленим державним реєстраційним номером, або збут кузова, шасі, двигуна з підробленим ідентифікаційним номером»; 2) виключення з тексту ст. 1211 України такої ознаки правопорушення, як «експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких знищені або підроблені»; 3) доповнення тексту ст. 290 КК України такою злочинною ознакою, як «експлуатація транспортного засобу з підробленим ідентифікаційним номером кузова, шасі, двигуна, або з підробленим державним реєстраційним номером»; 4) виключення з тексту ст. 290 КК України такої форми злочину, як «заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу» за відсутності суспільної небезпечності. (курсив наш – В.В.).
14. За допомогою формально-логічного методу дослідження сформульовано авторські визначення таких форм злочинних діянь, як знищення та підробка ідентифікаційних номерів транспортного засобу. Під знищенням ідентифікаційних номерів транспортного засобу рекомендується розуміти повну або часткову безповоротну фізичну ліквідацію зазначених номерів та втрату їх інформаційного призначення, унаслідок чого виявлення первісних ідентифікаційних номерів транспортного засобу стає неможливим жодним способом, а також стає неможливою ідентифікація транспортного засобу на їх основі. Під підробкою ідентифікаційних номерів транспортного засобу слід розуміти форму кваліфікованого обману, який характеризується активними й фактично закінченими діями у вигляді виготовлення нових ідентифікаційних номерів транспортного засобу або повного чи часткового перероблення (зміни) справжніх ідентифікаційних номерів транспортного засобу та який вчиняється певним способом і з використанням певних засобів, спрямованих на приховування чи викривлення інформації щодо транспортного засобу та завдання шкоди правопорядку.
Стверджено, що підробка ідентифікаційних номерів транспортних засобів – це досить небезпечне самостійне діяння, а також спосіб вчинення інших злочинів, який завдає шкоди цінним об’єктам кримінально-правової охорони та за який передбачається кримінальна відповідальність. Саме за цією ознакою суспільної небезпечності необхідно відрізняти злочинну підробку від дій у формі підробки, за які передбачаються інші види юридичної відповідальності або в яких узагалі відсутні підстави юридичної відповідальності. На основі емпіричного досвіду дисертанта висвітлюються проблеми кваліфікації готування та замаху на злочин, передбачений ст. 290 КК України, і даються практичні рекомендації щодо застосування цієї статті.
15. На підставі семантичного та юридичного аналізу співвідношення та використання в кримінальному законі термінів «підробка» і «підроблення» у складі знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу зроблено висновок про те, що з кримінально-правової точки зору найточніше обсяг і зміст поняття охоплює термін «підробка», а також стверджується, що законодавець обґрунтовано сформулював ознаки об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 290 КК, і використав для позначення форм злочину терміни «знищення» і «підробка», оскільки саме ці терміни відповідають букві та духу кримінального закону.
16. Юридичним методом встановлено, що склад знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу слід вважати формальним та юридично закінченим злочином з моменту фактичного закінчення дій у формі знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу.
17. На основі узагальнення судової практики та теоретичних положень науки кримінального права і кримінології зроблено висновок про те, що суб’єкт складу знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу є загальним, тобто будь-яка фізична осудна особа, яка до вчинення злочину досягла шістнадцятирічного віку. Відсутність хоча б однієї з цих ознак (фізичної особи, осудності або віку кримінальної відповідальності) виключає суб’єкта як елемент складу знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу, а отже, виключає склад злочину та кримінальну відповідальність за ст. 290 КК України. Виключається можливість визначення суб’єкта складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу спеціальним.
18. З урахуванням недосконалості аналізованого складу злочину та результатів вивчення судової практики обґрунтовано доцільність визнання повторності кваліфікуючою ознакою складу знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу та запропоновано: установити в ч. 2 ст. 290 КК України кримінальну відповідальність за повторність досліджуваного злочину; визнати вчинення знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу за попереднім зговором групою осіб також кваліфікуючою ознакою цього злочину, передбачивши кримінальну відповідальність за це діяння в ч. 2 ст. 290 КК України, а вчинення розгляданого злочину організованою групою – особливо кваліфікуючою ознакою, передбачивши кримінальну відповідальність за це діяння в ч. 3 ст. 290 КК України.
19. За допомогою дослідження загальнотеоретичних проблем визначення вини в науці кримінального права встановлено, що суб’єктивна сторона складу знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу характеризується умисною формою вини з наявністю прямого виду умислу. Інтелектуальна ознака умислу полягає в тому, що особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинення знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу, а вольова – що особа бажає вчинити зазначені дії. На основі юридичного методу дослідження доведено положення про те, що у формальному складі знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу необережна форма вини неможлива.
20. З урахуванням власного практичного досвіду роботи в органах внутрішніх справ і результатів судово-слідчої практики стверджується, що знищення, підробку або заміну ідентифікаційних номерів транспортного засобу може бути вчинено з будь-яких мотивів, але домінуючим мотивом досліджуваного злочину виступає саме корисливий мотив. Мотив цього злочину не впливає на його кваліфікацію, однак обов’язково підлягає доказуванню в процесі розслідування злочину та має істотне значення для визначення ступеня суспільної небезпечності злочину, особистості злочинця та визначення виду й розміру покарання засудженому.
21. На підставі порівняльного аналізу норм Загальної та Особливої частин КК і з метою подолання неузгодженості в ч. 2 ст. 24 КК України вольової ознаки прямого умислу із суспільно небезпечним діянням запропоновано внести до ч. 2 ст. 24 КК України доповнення та викласти її в такій редакції: «Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) і бажала його вчинення, або передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання».
22. За результатами вивчення кримінальних справ за ст. 290 КК України та співбесід з експертами, які здійснюють протидію розгляданому злочину, запропоновано доповнити текст ст. 290 КК України такою злочинною ознакою, як «з метою приховування іншого злочину, збуту чи експлуатації транспортного засобу», визнавши мету обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу, а також включити в диспозицію складу знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів транспортного засобу таку ознаку злочину, як «завідомість», що характеризує суб’єктивну сторону складу злочину.
23. На основі вивчення теорії та практики застосування ст. 290 КК України встановлено, що в Україні існує практика застосування ст. 290 КК «Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу». Аналіз судової практики показав, що в 47,6% випадків ознаки складу знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів ТЗ було встановлено судом при вчиненні одиничного злочину, а в 53,3% випадків кваліфікація за ст. 290 КК України здійснювалася за правилами сукупності злочинів. З’ясовується, що суміжними злочинами до ст. 290 КК України були такі склади: ст. 358 КК «Підробка документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документів», ст. 286 КК «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, що управляють транспортними засобами», ст. 289 КК «Незаконне заволодіння транспортним засобом», ст. 190 КК «Шахрайство», ст. 396 КК «Приховування злочину» та ст. 198 КК «Придбання, отримання, зберігання або збут майна, здобутого злочинним шляхом». Стверджується, що суміжними злочинами та правопорушенням, які співвідносяться або які необхідно відмежовувати від ст. 290 КК України, можуть бути: ст. 194 КК «Умисне знищення або пошкодження майна», ст. 209 КК «Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом», ст. 201 КК «Контрабанда», ст. 212 КК «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)» та ст. 1211 КУпАП «Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах».
24. За допомогою юридичного методу доводиться, що в основному критерієм відмежування зазначених злочинів від ст. 290 КК служать об’єктивні ознаки складу злочину (об’єкт складу злочину, предмет складу злочину, об’єктивна сторона та конструкція складу злочину). За наявності відповідних обставин ці злочини слід кваліфікувати за правилами реальної сукупності злочинів. Зроблено висновок про те, що в деяких випадках кваліфікація може здійснюватися за правилами ідеальної сукупності злочинів. Наприклад, у випадку, коли особа заздалегідь не обіцяла іншій особі вчинити знищення, підробку або заміну ідентифікаційних номерів ТЗ з метою приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину, але вчинила зазначене, то дії особи мають кваліфікуватися за ідеальною сукупністю злочинів, передбачених ст. 396 КК і ст. 290 КК.
25. Порівняльно-правовим аналізом встановлено ознаки вищезазначених суміжних злочинів, які відрізняють їх від злочину, передбаченого ст. 290 КК, а також за допомогою методу ідеального моделювання створюються фактичні обставини вчинення досліджуваного злочину та злочинів, передбачених ст. 396 КК «Приховування злочину» і ст. 209 КК «Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом» з метою розроблення правил кваліфікації за сукупністю злочинів, що, на наш погляд, становлять найбільшу складність.
Стверджується, що суб’єктом знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів ТЗ може бути як особа, котра вчинила будь-який предикатний злочин, так і особа, котра заздалегідь не обіцяла вчинити дій, описаних у диспозиції ст. 290 КК, або особа, котра заздалегідь пообіцяла вчинити знищення, підробку або заміну ідентифікаційних номерів ТЗ. Наприклад, якщо особа вчинила знищення, підробку або заміну ідентифікаційних номерів ТЗ з метою приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину, який було вчинено самою винною особою, то за цих обставин дії винного слід кваліфікувати тільки за ст. 290 КК та іншою відповідною статтею, що передбачає відповідальність за тяжкий або особливо тяжкий злочин, оскільки статтею 396 КК охоплюється лише заздалегідь не обіцяне іншій особі приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Інша ситуація, коли особа заздалегідь пообіцяла іншій особі вчинити знищення, підробку або заміну ідентифікаційних номерів ТЗ з метою приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину, то такі дії необхідно, на нашу думку, кваліфікувати також за ідеальною сукупністю злочинів, передбачених ст. 290 КК, ч. 5 ст. 27 КК, і за іншою відповідною статтею.
Якщо особа вчинила приховування або маскування незаконного походження транспортного засобу, володіння ним, прав на нього, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення шляхом знищення, підробки або заміни ідентифікаційних номерів ТЗ, то дії винного необхідно кваліфікувати за ідеальною сукупністю злочинів, передбачених ст. 290 КК і 209 КК України. У цій ситуації ідентифікаційний номер ТЗ виступає предметом злочинів, передбачених ст.ст. 209 КК і 290 КК України.
26. На теоретико-прикладній основі встановлено, що за наявності відповідних обставин дії винного також можуть кваліфікуватися за реальною сукупністю злочинів, передбачених ст. 212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)», ст. 201 КК «Контрабанда» і ст. 290 КК України. Автор вважає, що знищення, підробка або заміна ідентифікаційних номерів ТЗ може передувати вчиненню інших злочинів, передбачених ст. 364 КК «Зловживання владою або службовим положенням», ст. 366 КК «Службове підроблення», ст. 367 «Службова недбалість», ст. 368 КК «Одержання хабара», ст. 369 КК «Пропозиція або давання хабара», ст. 362 КК «Несанкціоновані дії з інформацією, що оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, що вчинено особою, котра має право доступу до неї» та іншими. За цих обставин дії особи кваліфікуються за правилами реальної сукупності злочинів.
27. Дослідженням з’ясовано, що склад злочину, передбачений ст. 290 КК України «Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу», є недосконалим, тому недоцільно здійснювати подальший аналіз санкції чинної ст. 290 КК України, а треба зосередити увагу на визначені санкції складу злочину, який пропонуємо включити до Кримінального кодексу України.
28. Обґрунтовано, що види та розмір покарань у санкції розробленого складу, ознаки якого ми пропонуємо включити до Кримінального кодексу України, повинні співвідноситися із санкціями та коригуватися на основі санкцій близьких за характером і ступенем суспільної небезпечності злочинів, передбачених ст. 198 КК і ст. 396 КК України, а також однорідного злочину, передбаченого ст. 358 КК, і санкцій за аналогічні злочини, відповідальність за які передбачається ст. 326 КК РФ і ст. 382 КК РБ. Також слід ураховувати покарання в санкції ст. 1941 КК України 1960 року. Крім того, види та розмір покарань у санкції розробленого складу злочину мають відповідати положенням Загальної частини КК України. Разом із тим, пропонуємо виключити із санкції ст. 290 КК України такий вид покарання, як виправні роботи через його недієвість і встановити такий вид покарання, як громадські роботи, оскільки з урахуванням безробітного статусу суб’єкта злочину саме цей вид покарання буде доцільним для його виправлення та матиме соціально-корисну спрямованість. Таким чином, санкція розробленого складу повинна охоплювати такі види покарань: штраф, громадські роботи, арешт, обмеження волі та позбавлення волі. Слід зазначити, що альтернативність покарань за вчинення знищення або підробки ідентифікаційних номерів транспортного засобу арґументовано альтернативністю форм злочинних діянь у розробленому складі злочину та варіативністю досліджуваного злочину, що в кожному конкретному випадку сприятиме індивідуалізації покарання за вчинення конкретної форми злочину за певних обставин.
29. Виходячи з того, що в диспозиції розробленого нами складу злочину достатньо широко визначено коло злочинних дій, пропонуємо в основному складі розмір покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк встановити в межах до трьох років позбавлення волі. За ступенем тяжкості основний склад слід уважати злочином середньої тяжкості.
Покарання у вигляді штрафу визначити в межах від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; покарання у вигляді громадських робіт визначити на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин; покарання у вигляді арешту встановити строком до шести місяців; покарання у вигляді обмеження волі визначити на строк до трьох років.
30. При визначенні покарання за кваліфікований злочин ми виходили з того положення, що вища межа санкції в основному складі повинна бути нижчою межею санкції у кваліфікованому складі злочину. Зокрема, за вчинення тих самих дій повторно або за попереднім зговором групою осіб покарання доцільно встановити у вигляді обмеження волі від трьох до п’яти років або у вигляді позбавлення волі від трьох до п’яти років. За вчинення тих самих дій організованою групою покарання слід встановити у вигляді позбавлення волі від п’яти до семи років.
31. На завершення аналізу складу злочину, передбаченого ст. 290 КК України, пропонуємо авторську редакцію нової статті, яку, на думку дисертанта, треба включити до чинного Кримінального кодексу України.
Стаття 3581 Знищення або підробка ідентифікаційних номерів транспортного засобу
1. Знищення або підробка ідентифікаційного номера кузова, двигуна, шасі транспортного засобу, або підробка державного реєстраційного номера транспортного засобу з метою приховування іншого злочину, збуту чи експлуатації транспортного засобу, а також збут або експлуатація транспортного засобу з завідомо знищеним або підробленим ідентифікаційним номером кузова, двигуна, шасі, або з підробленим державним реєстраційним номером, а також збут кузова, двигуна, шасі з завідомо знищеним або підробленим ідентифікаційним номером –
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб –
караються обмеженням волі від трьох до п’яти років або позбавленням волі від трьох до п’яти років.
3. Ті самі дії, вчинені організованою групою –
караються позбавленням волі від п’яти до семи років.
П р и м і т к а. Під транспортним засобом у цій статті слід розуміти механічний пристрій, який призначений для руху на автомобільних дорогах та перевезення людей, вантажів або обладнання, розташованого на ньому, максимальна конструктивна швидкість якого перевищує 50 км/г, а тяглова сила створюється за рахунок двигуна обсягом 50 см3 і більше або потужністю понад 50 к. с., та який має ідентифікаційний номер кузова, двигуна або шасі та підлягає обов’язковій державній реєстрації та обліку. Такими транспортними засобами є: автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика: Монографія / Андрушко П.П. – К.: КНТ, 2007. – 328 с.
2. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д.С. Азаров. – К., 2003. – 18 с.
3. Абдурашидов А. А. Восстановление социальной справедливости как цель наказания. По уголовному законодательству Таджикистана / А. А. Абдурашидов // Закон и право. – 2007. – № 6. – С. 80–81.
4. Архів Лохвіцького районного суду Полтавської області. Справа № 1–15 за 2007 рік.
5. Архів Ратнівського районного суду Волинської області. Справа № 1– 34 за 2007 рік.
6. Архів Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Справа № 1–345 за 2007 рік.
7. Архів Воловецького районного суду Закарпатської області. Справа № 1–32 за 2008 рік.
8. Архів Київського районного суду м. Сімферополя. Справа № 1–17 за 2008 рік.
9. Архів Кіровського районного суду м. Кіровограда. Справа № 1– 198 за 2008 рік.
10. Архів Шумського районного суду Тернопільської області. Справа № 1–27 за 2008 рік.
11. Архів Коропького районного суду Чернігівської області. Справа № 1–62 за 2008 рік.
12. Архів Старовижівського районного суду Волинської області. Справа № 1–52 за 2008 рік.
13. Архів Стрийського районного суду Львівської області. Справа № 1–227 за 2008 рік.
14. Архів Чутівського районного суду Полтавської області. Справа № 1–7 за 2008 рік.
15. Архів Шевченківського районного суду м. Чернівці. Справа № 1– 254 за 2008 рік.
16. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве: Монография / Белкин А.Р. – М.: Издательство «Норма», 2007. – 528 с.
17. Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): дис. …канд. юрид. наук: 12.00.08 / Беніцький Андрій Сергійович. – Луганськ, 2002. – 201 с.
18. Бикмурзин М.П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ: Монография / Бикмурзин М.П.– М.: Издательство «Юрлитинформ», 2006. – 184 с.
19. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика): Монография / Благов Е.В. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический цент Пресс», 2004. – 505 с.
20. Борисов В.И. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения: Монография / В.И. Борисов, С.В. Гизимчук – Х.: Консум, 2001 – 160 с.
21. Букалерова Л.А. Уголовно-правовая охрана официального информационного оборота: Монография / Под ред. докт. юрид. наук, проф. В.С. Комиссарова, докт. юрид. наук Н.И. Пикурова. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2006. – 360 с.
22. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений / Бурчак Ф.Г. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 141 с.
23. Берзін П.С. Злочинні наслідки в механізмі кримінально-правового регулювання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / П.С. Берзін. – К., 2010. – 35 с.
24. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / П.А. Воробей. – К., 1999. – 32 с.
25. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія / Воробей П.А. – К.: Видавництво Національної академії внутрішніх справ України, 1997. – 184 с.
26. Велиев И.В.-оглы. Об объективной стороне преступления: Монографія / Велиев И.В.-оглы. – М.: Московський университет МВД России, ООО «ЮРКОМПАНИ», 2009. – 272 с.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
28. Вереша Р.В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: Підручник / Вереша Р.В. – К.: Атіка, 2006. – 740 с.
29. Волков Б.С. Мотив и квалификация преступлений: Монография / Волков Б.С.– Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1968.– 168 с.
30. Викторов Б.А. Цель и мотив в тяжких преступлениях: Монография / Вікторов Б.А.– М.: Госюридиздат, 1963.– 82 с.
31. Вискунов В.В. Особенности доследственной проверки по факту уничтожения, подделки или замены номеров узлов и агрегатов транспортних средств / В.В. Вискунов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 1. – С. 207–215.
32. Віскунов В.В. Безпосередній об’єкт знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу / В.В. Віскунов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2010. – № 2. – С. 132–142.
33. Віскунов В.В. Інформаційне забезпечення дослідження складу злочину, передбаченого ст. 290 КК України / В.В. Віскунов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – № 4. – С. 225–232.
34. Віскунов В.В. Кримінально-правова характеристика об’єкта знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу / В.В. Віскунов // Спеціальний випуск Вісника Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – № 6. – С. 45–51.
35. Віскунов В.В. Проблема об’єкта складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу / В.В. Віскунов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2009. – № 2. – С. 236–243.
36. Віскунов В.В. Суспільна небезпечність як умова криміналізації складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу / В.В. Віскунов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2010. – № 3. – С. 143–152.
37. Віскунов В.В. Щодо поняття транспортного засобу в диспозиції ст. 290 КК України / В.В. Віскунов // Актуальні проблеми кримінального права та кримінології: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Донецьк, 24 квітня 2009 р.) / Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. – Донецьк: «Норд Комп’ютер», 2009. – С. 112–114.
38. Віскунов В.В. Кримінально-правова характеристика суб’єкта складу знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу / В.В. Віскунов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2010. – № 4. – С. 152–156.
39. Віскунов В.В. Підроблений ідентифікаційний номер як предмет легалізації кримінального транспортного засобу / В.В. Віскунов // Спеціальний випуск Вісника Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2010. – № 8 (ч. 1). – С. 81–93.
40. Віскунов В.В. Проблеми кваліфікації знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу та відмежування від ст. 396 КК України «Приховування злочину» / В.В. Віскунов // Юридична Україна. – 2011. – № 3. – С. 99–102.
41. Віскунов В.В. Проблеми кримінальної відповідальності та покарання за знищення, підробку або заміну номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу / В.В. Віскунов // Держава і право. – 2011. – № 51 – С. 519–522.
42. Віскунов В.В. Поняття підробки ідентифікаційних номерів транспортного засобу: семантичний та юридичний аспекти / В.В. Віскунов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2011. – № 1. – С. 133–137.
43. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений: Монография / Глистин В.К. – Ленинград: Из-во Лен-го ун-та, 1979. – 127 с.
44. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: навч. посіб. [для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл] / Грищук В.К. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006 – 568 с.
45. Гуцуляк М.Я. Деякі аспекти виникнення та розвитку покарання у виді громадських робіт / М.Я. Гуцуляк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДнДУВС, 2008. – № 1. – С. 225–231.
46. Галахова А. В. Вопросы квалификации преступлений в уголовном праве и судебной практике (по признакам объекта) / А.В. Галахова // Российский следователь. – 2010. – № 13. – С. 20–23.
47. Галахова А. В. Вопросы квалификации преступлений в уголовном праве и судебной практике (по признакам объективной стороны) / А.В. Галахова // Российский следователь. – 2010. – № 14. – С. 16–22.
48. Галахова А. В. Вопросы квалификации преступлений в уголовном праве и судебной практике (по признакам субъективной стороны) / А.В. Галахова // Российский следователь. – 2010. – № 18. – С. 13–18.
49. Гришаев П.И. Соучастие по советскому уголовному праву: Монография / П.И. Гришаев, Г.А.Кригер. – Москва: Юрид. лит-ра, 1959. – 255 с.
50. Гнєтнєв М. К. Вопросы отграничения составов преступлений, предусмотренных ст. 198 и ст. 209 УК Украины / М.К. Гнетнев, О.Ю. Якимов // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2005. – № 3. – С. 120–127.
51. Дудоров О.О. Про поняття кримінальної відповідальності / О.О. Дудоров // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. –