ЛЕКСИКА КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ ПОЕЗІЇ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка

На правах рукопису

УДК 811.161.2

Круть Ірина Юріївна

ЛЕКСИКА КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ ПОЕЗІЇ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТИ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Лучик Василь Вікторович

Кіровоград 2004

Зміст

ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ І. КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВА ЛЕКСИКА ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.. 8
РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ ПОЕЗІЇ 26
2.1 Назви родинного та суспільного стану. 27
2.2. Назви осіб за соціальним статусом.. 49
2.3. Етнолексика календарної обрядовості 55
2.4. Назви надприродних істот. 58
2.4.1. Імена божеств. 59
2.4.2. Християнські імена (бога, святих, культових персонажів) 69
2.4.3. Назви міфічних персонажів. 73
2.4.4. Номени представників демонології 76
2.5. Назви календарно-обрядових свят. 79
2.6. Назви природних об’єктів, явищ і лексеми, які позначають елементи світобудови. 87
2.7. Назви на позначення числа в календарній обрядовості 105
2.8. Ботанічна лексика. 110
2.9. Зоологічна лексика. 132
2.10. Назви, пов’язані з господарською діяльністю.. 142
РОЗДІЛ ІІІ. СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ЛЕКСИКИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ ПОЕЗІЇ 148
ВИСНОВКИ.. 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 173

ВСТУП

Календарно-обрядова поезія виникла ще в первісному суспільстві за умов і з потреб культу, що зумовлює її глибоку своєрідність. Щоб наблизитися до розуміння змісту обрядових текстів, необхідно враховувати умови, в яких вони виникли, усталювались, існували, і ті погляди, уявлення, вірування, що їх породили. Слова в цих текстах (особливо в архаїчному пласті календарно-обрядових пісень) можна вважати своєрідним кодом, який містить пам’ять про світогляд давніх слов’ян і українців зокрема. Семантика, внутрішня форма та етимологія лексем, фразеологічний та пареміологічний матеріал дають змогу частково реконструювати народну мовну картину світу наших предків. Ураховуючи наявність різних часових пластів у текстах та сучасні мовні факти, можна простежити зміни у світогляді та аксіології українців у діахронії.
Актуальність теми. Посилення інтересу до мови культури, помітне у лінгвістиці останнім часом, зумовлене загальною тенденцією дослідження мови як семіотичної системи, що відображає ментальну картину світу її носіїв. Базові основи цього напрямку закладені ще В.Гумбольдтом, О.Потебнею, М.Костомаровим. У сучасному українському мовознавстві мову як культурний код нації досліджують Ю.Карпенко, О.Тищенко, Ю.Мосенкіс, Н.Слухай, В.Жайворонок, Р.Кісь, Т.Лукінова, В.Шевченко, Н.Хобзей, Н.Алатирєва. Над когнітивним аспектом семантики мовних одиниць в українській контрастивній лінгвістиці активно працюють В.Манакін, І.Швед таін. У російському мовознавстві етнолінгвістика представлена насамперед московськими науковцями С.Толстою, Н.Арутюновою, С.Неклюдовим, Л.Виноградовою, О.Гурою. Основне поле їх діяльності семантика слова та шляхи її творення. Представники польської школи на чолі з Є.Бартмінським, розглядаючи мову народу як систему, що інтерпретує дійсність і містить аксіологію певної спільноти, розробляють питання культурного стереотипу.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науково-дослідною темою кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка „Актуальні проблеми лексикології й граматики української мови”. Дослідження виконане в межах реалізації наукової програми „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” (протокол №5 від 16.12.2003; реєстраційний номер 131/45) Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України.
Метою дослідження є комплексний аналіз лексики календарно-обрядових пісень з позицій лексико-семантичного та стилістичного аспектів, з’ясування загальних закономірностей розвитку значень слів в обрядовому тексті.
Завдання роботи полягають у тому, щоб:
окреслити своєрідність календарно-обрядової лексики як об’єкта наукових досліджень;
виділити культурно значимі лексичні одиниці й описати ключові культурні стереотипи українців;
об’єднати календарно-обрядову лексику в тематичні групи;
змоделювати семантичну структуру лексем, враховуючи їх культурні та символічні значення в обрядовому контексті;
простежити своєрідність значення розгляданих номенів порівняно з їх лексикографічними дефініціями;
дослідити розвиток семантики аналізованих одиниць та його причини;
виявити своєрідність стилістичного оформлення календарно-обрядових пісень;
охарактеризувати емоційно-експресивні засоби в розглянутих текстах.
Об’єктом дисертаційного дослідження обрано лексеми, які представлені у календарно-обрядових піснях.
Предметом аналізу є своєрідність їх значення у порівнянні з лексикографічними дефініціями.
Для глибшого розкриття семантико-стилістичних особливостей обрядової лексики обрано інтенсивний, а не екстенсивний підхід. Відповідно до завдань у роботі використано такі методи: описовий дав можливість охарактеризувати лексичний склад календарно-обрядових текстів, компонентний аналіз залучений для моделювання семантичної структури слів, порівняльно-історичний метод застосовано при дослідженні розвитку значень лексем, контекстуальний аналіз дозволив простежити своєрідність семантики лексем в умовах їх функціонування, метод стилістичного аналізу допоміг виявити виражальні засоби календарно-обрядових творів.
Джерельною базою картотеки фактичного матеріалу стали збірки „Ігри та пісні” (К.,1963) і „Колядки та щедрівки” (К.,1965), упорядковані О.Деєм, а також численні записи, зібрані етнографами та письменниками і видані у 6090-х роках ХХ століття (Зоріана Доленги-Ходаковського, Володимира Гнатюка, Івана Франка, Юрія Федьковича, Марка Вовчка та Опанаса Марковича, Євгенії Ярошинської). Матеріал дослідження складає близько 950 лексем календарно-обрядових пісень і понад 2700 семем.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що це перша спроба системного структурно-семантичного, семіотичного та стилістичного аналізу лексики календарно-обрядової поезії як вияву мовної картини світу українців.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її результати поповнять знання про культурний компонент у складі мовного знака, розширять уявлення про мову як форму етнічної свідомості та про лінгвістичну детермінованість у пізнанні й категоризації дійсності.
Практична цінність дисертації визначається тим, що зібраний і проаналізований матеріал може бути використаний при укладанні довідкової літератури різних типів (зокрема етнолінгвістичних, когнітивних, тлумачних та ідеографічних словників). Основні результати дослідження можуть знадобитися при підготовці окремих курсів чи розділів (лексикології, етнолінгвістики, стилістики), а також під час читання спецкурсів і спецсемінарів, присвячених вивченню мови й культури („Календарно-обрядова лексика й мовна картина світу”, „Мова й культура давніх українців”). Деякі положення роботи можуть бути залучені при написанні курсових та дипломних робіт.
Особистий внесок здобувача. Відбір і систематизація фактичного матеріалу, структурно-семантичний і стилістичний аналіз вербальної частини календарно-обрядової поезії та узагальнюючі висновки здійснені автором дисертації самостійно.
Апробація дисертації. Результати дослідження висвітлювалися на трьох звітних конференціях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2002, 2003, 2004 рр.). Основні положення й висновки роботи обговорено на чотирьох міжнародних конференціях: Міжнародна наукова конференція „Мова і культура” (Київ, 2002), Міжнародна наукова конференція „Актуальні напрями сучасної слов’янської та романо-германської філології” (Рівне, 2003), Міжнародна науково-практична конференція „Українська ментальність: діалог світів” (Одеса, 2003), VII Міжнародні семантичні читання (Івано-Франківськ, 2003).
Публікації. Основні положення дисертації викладені в шести статтях, п’ять із них опубліковані у виданнях, визначених ВАКУкраїни як фахові.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження є всебічним системним аналізом лексики календарно-обрядової поезії. Розглянуто близько 950 слів, що становлять найважливіші культурні стереотипи. При моделюванні семантичної структури лексем виділено семеми (загальною кількістю понад 2700), які дозволили окреслили семантичну парадигму культурних понять, виявити коливання у їх значенні, а також допомогли простежити напрямки розгортання семантики.
У рамках дисертаційного дослідження виокремлено культурно значимі лексеми і класифіковано їх за тематичними групами. Це дало можливість окреслити картину світу, втілену в календарно-обрядових піснях, а також простежити, які сфери життя були міфологізовані давніми слов’янами. У результаті виділено десять тематичних груп, в одній з них чотири тематичні підгрупи. Аналіз семантики засвідчив антропоцентризм дослідженої лексики, що полягає в проектуванні людської моделі розуміння й організації довкілля на теологічну сферу, тваринний і рослинний світ.
Архаїчний характер і належність до культу календарно-обрядової лексики зумовили глибоку своєрідність її семантики: синкретизм денотативного значення з соціально-оцінним, наявність обрядового, міфологічного й символічного компонентів у структурі поняття, взаємозв’язок і взаємозумовленість естетичної, емотивної та прагматичної функцій складають ту специфіку, дослідження якої є основною проблемою при моделюванні обсягу смислу виділених слів.
Важливою рисою лексем у календарно-обрядових піснях є можливість послаблення реалемної співвіднесеності й посилення ролі метафізичних чинників, коли центральними стають власне обрядове, міфічне чи символічне значення, які зумовлюють сполучуваність та роль мовних одиниць у тексті. Тоді при інтерпретації семантики лексем і пісень загалом важлива роль належить контексту й екстралінгвальним (а саме етнологічним, фольклорним, міфологічним, релігійним) факторам.
З’ясування семантики лексем у календарно-обрядових текстах підтверджує думку про вербальні одиниці як культурний код. Архаїчні та онтологічно важливі концепти дерева, води, сонця виявляються спільними для індоєвропейського континууму. Їх семантична модель експлікує провідну роль категорії ознаки для культурних значень слів. Так, для дерева визначальними є характеристики пряме, високе, кроною сягає неба, що зумовлює символічне значення „нерухома вісь світу”, а також зелене, квітуче, плодоносне, що зумовлює вегетативну символіку. Аналіз матеріалу виявив також власне українські культурні символи й обереги (калина, рожа).
Виділення синонімічних лексем (у тому числі й оказіональних номенів) у текстах слугувало виявленню диференційних семантичних рис, поповнило уявлення про парадигматичні відносини між його компонентами і водночас сприяло виокремленню релевантних сем у їх значенні. Перспективним виявився також гніздовий принцип аналізу: разом з найпростішою лексемою, яка вимагає інтерпретації, врахована семантика споріднених з нею слів, словотворчий зв’язок між якими сумніву не викликає, що дало змогу виявити імпліцитні компоненти значення.
Принципи номінації, можливість розвитку значення та перенесення назви засвідчують семантичний потенціал, закладений у лексемі. Співіснування різних діахронічних пластів в обрядових текстах творить певний конфлікт у сприйнятті, його з’ясування дозволяє простежити генезу значення або оцінного компонента окремих слів. Аналізовані лексеми виявили такі основні шляхи розвитку значень: переосмислення, зміна у конотації та метафоризація.
Одним із центральних позамовних факторів зміни у складі лексики календарно-обрядової поезії та переосмислення семантики архаїчних понять було прийняття християнства. Дослідження виявило такі тенденції: зміна у семантиці уже існуючих концептів; негативна конотація стосовно язичницьких понять; підміна архаїчних слів християнськими поняттями при збереженні контекстуального значення; поява християнської конфесійної лексики.
Дослідження стильових ознак календарно-обрядових пісень приводить до висновку про надзвичайно важливу роль демінутивів. Причому пестливі форми можуть творитися від лексем усіх тематичних груп. До того ж здрібніння в піснях значно відрізняється від здрібніння в поточному мовленні. Пестливі форми можуть творитися від тих слів, від яких у літературному мовленні не творяться, або за участю суфіксів, не притаманних мові загалом. Окрім того, у творенні образності важливу роль відіграють різноманітні мовностилістичні засоби, найперше метафора, епітет, порівняння і повтор.
Особливістю календарних пісень є низький ступінь універсалізації в текстах: переважно моделюється конкретна подія з конкретними учасниками. Ця риса позначилась на складі лексики українських календарно-обрядових пісень: превалюють видові назви. Родові поняття якщо фігурують у текстах, то переважно зі звуженим значенням (на що вказує контекст). Ця риса засвідчує архаїчні пласти аналізованих пісень, бо, як відомо, племінні мови характеризувались значною кількістю лексем із конкретним значенням і видових понять. Водночас, виявляє схильність поетичного слова до оперування образами, а не поняттями.
Проведений аналіз дав можливість виявити певні мовні механізми збереження та передачі людського досвіду, уявлень і цінностей, що полягають у формуванні чітких (часто підсвідомих) асоціативних зв’язків, а відтак ментальних стереотипів стосовно виділених понять і явищ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Джерела

1. Жниварські пісні / Упор. та вст.ст. Ю.З.Крутя. К.: Муз.Україна, 1971. 270 с.
2. Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року / Упорядкування, передмова і примітки О. І. Дея. К.: Наук. думка, 1963. 670 с.
3. Календарно-обрядові пісні. / Упор. і вст. ст. О.Ю. Чабанюк. К.: Дніпро, 1987. 390с.
4. Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. / Упорядкування, передмова і примітки О. І. Дея. К.: Наук. думка, 1963. 804 c.
5. Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. К.: Музична Україна, 1968.222 с.
6. Народні пісні в записах Івана Франка. К.: Наук. думка, 1981. 335 с.
7. Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської. К.: Музична Україна, 1972. 323с.
8. Пісні з Волині. К.: Муз.Україна, 1970. 332с.
9. Пісні Поділля. К.: Наукова думка, 1976. 523с.
10. Українські народні пісні в записах Володимира Гнатюка. К.: Муз.Україна, 1971. 323с.
11. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського. К.:Наукова думка, 1974. 782с.
12. Українські народні прислів’я та приказки. К.: Видавництво АН УРСР, 1961. 526с.
13. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. / Упор. А.П.Пономарьова та ін. К.: Либідь, 1992. 638с.
14. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича. К.: Наук.думка, 1983. 526 с.

Бібліографія
15. Адамчук Н.В.Лексико-семантический анализ названий хищных животных в русском языке донационального периода (в сопоставлении с украинским) / Дис. ... канд. філол.. наук: 10.02. 01, 10.02.02. Киев, 1993. 259с.
16. Арват Н.Н. Концепт душа в лингвальном контексте // Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации: Сборник научных докладов Х Международной конференции по функциональной лингвистике. Симферополь: Доля, 2003. С.19-20.
17. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 895с.
18. Архаический ритуал в фольклоре и раннелитературных памятниках. М, 1988. 346с.
19. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу в 3 т.: Т.1. М.: Современный писатель, 1995. 411с.
20. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. СПб.: Наука, 1993. 238с.
21. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 392с.
22. Барвінський Олександр. Історія української літератури в 2 частинах: Ч.І. Усна народна словесність. Львів: Накладом книгарні наукового товариства ім.Т.Шевченка, 1920. 548с.
23. Бартминский Е., Небжеговская Ст. Языковая картина польского рая и ада // Славянские этюды. М.: Индрик. 1999. С.58-69.
24. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. М.: Художественная литература. 1990. 527c.
25. Бенвенист Эмиль. Словарь индоевропейских социальных терминов. (І Хозяйство, семья, общество. ІІ Власть, право, религия): Пер. с фр. / Общ. ред и вступит. ст. Ю.С.Степанова. М: Прогресс Универс, 1995. 456с.
26. Березин Ф.М. История лингвистических учений. М: Высшая школа, 1975. 304с.
27. Бирих А.К., МокиенкоВ.М., СтепановаЛ.И. Словарь русской фразеологии. Историко-этимологический справочник. СПб.: Фолио-Пресс, 1998. 704с.
28. БігусякМ.В. Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі. / Дис. ... канд. філол.. наук: 10.02. 01. Івано-Франківськ, 1997. 208с.
29. БолдирєвР.В. Міграційна термінологічна номінація і слов’янська етимологія // Проблеми зіставної семантики. К.: КДЛУ, 1999. С.125-130.
30. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. К.: АНУРСР, 1961. 149с.
31. ВаленцоваМ.М. Отражение категории „мужской женский” в календарной обрядности славян // Славянские этюды. М.: Индрик. 1999. С.116-133.
32. ВарботЖ.Ж. Славянские представления о скорости в свете этимологии (к реконструкции славянской картины мира) // Славянское языкознание. ХII Международный съезд славистов. М.: Наука, 1998. С.115-129.
33. Вежбицкая Анна. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 776с.
34. Вежбицкая Анна. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. М.: Языки славянской культуры, 2001. 280с.
35. Вежбицкая Анна. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 416с.
36. Вовк Федір. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
37. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис, в 2т. Мюнхен, 1958. Т.1,2.
38. Втілений час. Магія і астральний смисл української традиційної обрядовості / Підгот. П.І.Селецький. Кіровоград: Облполіграфвидав, 1990. 65с.
39. ГайдаєнкоІ.В. Назви на позначення смаку: етимологія, семантика, функціонування / Дис. ... канд. філол.. наук: 10.02. 01. Херсон, 2002. 224с.
40. Гак В.Г. Пространство вне пространства // Логический анализ языка. Языки пространств. / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 127-132.
41. Гамкрелидзе Т.В., Иванов Вяч.Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры. Тбилиси: Изд-во Тбилисского университета, 1984. Т.І-ІІ. 1328с.
42. ГоловачеваА., Вяч.Иванов, Т.Молошная, Т.Николаева, Т.Свешникова. Типология функционирования посессивных конструкций в славянских языках. // Славянское языкознание. Х Международный съезд славистов. М.: Наука, 1988. С. 103-116.
43. Горобань В.В. Емоційно-експресивне поле українських народних пісень. // Мова та стиль українського фольклору. К: ІЗМН, 1996. С.33-39.
44. Гримашевич Галина. Словник назв одягу та взуття середньо поліських і суміжних говірок. Житомир: ПДЦ ЖДПІ, 2002. 184с.
45. Грушевський Михайло. Історія української літератури: в 6 т. К.: Либідь, 1993. т.1 392с.
46. ГураА.В. Символика животных в славянской народной традиции. М.: Индрик, 1997. 912с.
47. Давидюк Віктор. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296с.
48. Данилюк Н.О. Лексико-семантичне поле географічних об’єктів у мовній картині світу української народної пісні // Семантика мови і тексту. Збірник статей VI Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2000. С.146 150.
49. Дей Олексій. Величальні пісні українського народу // Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. К.: Наук. думка, 1963. С.9-40.
50. ДесницкаяА.В. Типы лексической взаимосвязи и образования балканского языкового союза // Славянское языкознание. Х Международный съезд славистов. М.: Наука, 1988. С. 131-150.
51. Дмитришина Леся. Міфологічні імена у творчості поетів празької школи // Наукові записки. Філологічні науки (мовознавство). Випуск 37. Кіровоград, 2001. с.157-161.
52. Євангелія від св. Луки // Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. Лондон, 1962. С.1260-1307.
53. Євангелія від св. Матвія // Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. Лондон, 1962. С.1185-1231.
54. Єрмоленко Світлана. Нариси з української словесності. К.: Довіра, 1999. 431с.
55. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П.,Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. К.: Либідь, 2001. 224с.
56. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наукова думка, 1987. 245с.
57. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народов Причерноморья. №32. 2002. С. 51-53.
58. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство. №5. 2001. С. 48-63.
59. Жайворонок В.В. Українські обрядові мовні формули на етнокультурному тлі // Слово. Фраза. Текст. М.: Азбуковник, 2002. С.182-195.
60. Желєзняк І.М. До проблеми іллірійської топонімії на Україні // Мовознавство. 1990. №6. С.29-35.
61. Златковская Т.Д. Rosalia русалии? // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. VIII Международный съезд славистов. М.: Наука, 1978. С.210-226.
62. Золотослов: Поетичний космос Давньої Русі / Упоряд. М.Москаленко. К.: Дніпро, 1988. 294с.
63. ИвановВяч.Вс., ТопоровВ.Н. Исследования в области славянских древностей. Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов. М.: Наука, 1974. 342с.
64. ИвановВяч.Вс., ТопоровВ.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы. Древний период. М.: Наука, 1974. 248с.
65. ІванськийР.Д. Етнолінгвістична характеристика лексики колискових пісень // Мова та стиль українського фольклору К: ІЗМН, 1996. С.51-56.
66. Івченко Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Х.:Око, 1996. 160 с.
67. Кагановська О.М. Логіко-семантичні зв’язки як фактор співвідношення імплікації та експлікації // Семантика мови і тексту. Збірник статей VIII Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С.229-234.
68. Карпенко Юрій. Власні назви в художній літературі // Наукові записки. Філологічні науки (мовознавство). Випуск 37. Кіровоград, 2001. с.170-172.
69. КарпенкоЮ.О. Етюд про долю // Мовознавство, 1999. №4-5. С.9-15.
70. КарпенкоЮ.О. Слов’янська міфологія і український фольклор. // Мова та стиль українського фольклору: Зб. наук. праць. К.: ІЗМН, 1996. 22-33с.
71. Килимник Степан. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Книга ІІ. К.: Обереги, 1994. 524с.
72. Китова А.С. Традиционная и современна поэзия весенне-летних календарных обрядов волынского Полесья / Авторефер. дис. канд. филол. наук: 10.01.09. К., 1976. 20с.
73. Кісь Роман. Ерос і водна стихія // Сучасність. 1994. №1. С.83-98.
74. Кісь Роман. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму). Львів: Літопис, 2002. 304с.
75. Коваленко І.Д Просторові відношення і опозиція „кривий - прямий” у лексико-семантичних системах індоєвропейських мов // Слов’янський вісник. Випуск 3. Рівне: РІСКУ, 2003. С.17-22.
76. Колесник Наталія. Жанрова специфіка використання особових імен (на матеріалі української народної обрядової поезії) // Наукові записки. Філологічні науки (мовознавство). Випуск 37. Кіровоград, 2001. с.174-178.
77. Колесса Філарет. Українська усна словесність. Львів: Накладом фонду „Учітеся, брати мої”, 1938. 641 с.
78. КоломієцьВ.Т. У пошуках походження слова // Українська мова і література в школі. 1967. №6. С. 9-15.
79. КондратьеваТ.Н. Метаморфозы собственного имени. Казань: Издательство Казанского университета, 1983. 110с.
80. Конобродська В.Л. Вербальний компонент традиційного поховального обряду в поліських говорах / Дис. ... канд. філол.. наук: 10.02.01. Житомир, 1999. 673с.
81. Концепт движения в языке и культуре. М.: Индрик, 1996. 384с.
82. КончаС.В. Проблеми спільноіндоєвропейської культурної термінології // Мовознавство, 1998. №1. С. 54-63.
83. Костомаров.М.І. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 384с.
84. Куркина Л.В. К реконструкции древних форм земледелия у славян (На материале лексики подсечно-огневого земледелия) // Славянское языкознание. ХII Международный съезд славистов. М.: Наука, 1998. С.381-397.
85. Лазарович О.М. Еволюція семантичної сторони слова (зіставний аспект) // Проблеми зіставної семантики. К.: КДЛУ, 1999. С.35-38.
86. Левкиевская Е.Е. Мифологический персонаж: соотношение имени и образа // Славянские этюды. М.: Индрик. 1999. С. 243-257.
87. Логический анализ языка. Языки пространств. / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова. М.: Языки русской культуры, 2000. 448с.
88. ЛосевА.Ф. Философия имени. М.: Изд-во Московского университета, 1990. 269с.
89. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек текст семиосфера история. М.: Языки русской культуры, 1996. 448с.
90. Лотман Ю.М. Символ в системе культуры // Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. М.: Языки русской культуры, 1996. С.146-163.
91. Лотман Ю.М. Три функции текста // Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. М.: Языки русской культуры, 1996. С.11-23.
92. ЛукіноваТ.Б. До семантики давніх слов’янських консонантних men- основ // Мовознавство. 2001. №6. С.35-42.
93. ЛукіноваТ.Б. Мовна архаїка слов’янських замовлянь // Мовознавство. 1998. №2-3. С.47-61.
94. ЛукіноваТ.Б. Числівник в слов’янських мовах. К.: Наук.думка, 2000. 369с.
95. Лучик.В.В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. Кіровоград, 1996. 235с.
96. Маковский М.М. Язык миф культура. Символы жизни и жизнь символов. М.: Институт Русского языка им. В.В. Виноградова, 1996. 329с.
97. Максимович М.А. Дни и месяцы украинского селянина. // МаксимовичМ.А. Собрание сочинений. Т.ІІ. Отдел: Историко-топографический, археологический и этнографический. К., 1877. С.463-524.
98. МанакінВ.М. Деякі питання контрастивної лексикології слов’янських мов // Мовознавство. 2003. №4. с.26-37.
99. МанакінВ.М. Когнітивні аспекти когнітивної семантики // Проблеми зіставної семантики. К.: КДЛУ, 1999. С.3-6.
100. Мельник Я.Г. Словесний знак як індекс культури // Семантика мови і тексту. Збірник статей VIII Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С.378-382.
101. Мечковская Н.Б. Язык и религия. Лекции по филологии и истории религий. М.: Гранд, 1998. 349с.
102. Мова та стиль українського фольклору: Збірник наукових праць / Відп.ред. Ю.О.Карпенко. К: ІЗМН, 1996. 164с.
103. МосенкісЮ.Л. Мова трипільської культури: Джерела, методи, результати реконструкції. К.: НДІТІАМ, 2001. 164с.
104. Наливайко С.І. Це прадавнє ім’я Володимир // Мовознавство. 1990. №2. С.50-52.
105. Невойт В.І. До питання взаємодії давньоруської та старослов’янської мов // Мовознавство. 1990. №3. С.31-36.
106. Невская Л.Г., Николаева Т.М., Седакова И.А., Цивьян Т.В.. Концепт пути в фольклорной модели мира (от Балтии до Балкан) // Славянское языкознание. ХII Международный съезд славистов. М.: Наука, 1998. С.442-459.
107. Неклюдов С.Ю. Вещественные объекты и их свойства в фольклорной картине мира // Признаковое пространство культуры. М: Индрик, 2002. 21-31с.
108. Нечуй-Левицький Іван. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. К.: Обереги, 2003 144с.
109. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К.: Наук.думка, 1992. 414с.
110. Парахонский Б.А. Стиль мышления. Философские аспекты анализа стиля в сфере языка, культуры и познания. К.: Наук. думка, 1982. 118с.
111. Парахонский Б.А. Язык культуры и генезис знания. К.: Наук. думка, 1988. 209с.
112. ПетрухинВ.Я. «Перебранка» на мировом дереве: к источникам славянского мифологического мотива // Славянские этюды. М.: Индрик. 1999. С.340-347.
113. ПівторакГ. Українці: звідки ми і наша мова. К.: Наук.думка, 1993. 200с.
114. Плотникова А.А. Славянское *viti в этнокультурном контексте // Концепт движения в языке и культуре. М.: Индрик, 1996. С.104-113.
115. ПодолянІ.Є. Національна специфіка семантики фітонімів в українській, англійській та німецькій мовах (контрактивний етнопсихолінгвістичний аналіз). / Дис. ... канд. філол. наук: 10.02. 17. Київ, 2000. 330с.
116. Полесский этнолингвистический сборник. Материалы и исследования. М.: Наука, 1983. 288с.
117. Потебня А. А. Символ и миф в народной культуре. М.: Лабиринт, 2000. 479 с.
118. Потебня А.А. Объяснения малорусских и сродных народных песен. Варшава: В типогр. Мих.Земкевича, 1883. 268с.
119. ПотебняА.А. Колядки и щедровки. Варшава: В типогр. Мих.Земкевича, 1887. 807с.
120. Признаковое пространство культуры / Отв. ред. С.М.Толстая. М: Индрик, 2002. 432с.
121. Проблеми зіставної семантики. Збірник статей за доповідями Міжнародної наукової конференції з проблем зіставної семантики. К.: КДЛУ, 1999. 456с.
122. ПроппВладимир. Русские аграрные праздники (Опыт историко-этнографического исследования). М.: Лабиринт, 2000. 192с.
123. ПроппВладимир. Фольклор и действительность. М.: Наука, 1976. 325с.
124. Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. 216с.
125. Русін М.Ю. Фольклор: традиції і сучасність. К.: Либідь, 1991. 99с.
126. РусяеваА.С. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации // Обряды и верования древнего населения Украины. К.: Наук.думка, 1990. С.40-61.
127. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. М.: Наука, 1987. 782 с.
128. РыбаковБ.А. Из истории культуры Древней Руси. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 240с.
129. РыбаковБ.А. Язычество древних славян. М.: Наука, 1981.
130. СабадошІ.В. Формування української ботанічної номенклатури. / Відп.ред. В.В.Німчук. Ужгород, 1996. 192с.
131. Сімович О.І. Семантична характеристика слів-символів в українській мові / Дис. ... канд. філол.. наук: 10.02. 01. Львів, 1999. 222с.
132. Сімович Оксана. Роль контекстуального оточення у формуванні символічного значення слова // Українська філологія: Школи, постаті, проблеми. Част.ІІ. Львів: Світ, 1999. С.205-211.
133. Скаб М.В. Розгортання семантичного простору слова і мовна картина світу // Семантика мови і тексту. Збірник статей VIII Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С.512-514.
134. СкабМ.В., СкабМ.С. Функціонування лексеми душа в українському фольклорі // Мова та сти