Механізми ДЕРЖАВНого РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ людського капіталу

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Харківський регіональний інститут
державного управління

На правах рукопису

Дунаєв Ігор Володимирович

УДК 351.82:331.522.4

Механізми ДЕРЖАВНого РЕГУЛЮВАННЯ
РОЗВИТКУ людського капіталу

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Яковлєв Анатолій Іванович
доктор економічних наук,
професор,
Заслужений працівник освіти України

Харків 2008

Зміст

Вступ...............................................................................................

3

Розділ1. теоретичні засади державного регулю-вання розвитку людського капіталу...................

10

1.1.Гносеологічні основи дослідження державного регулювання розвитку людського капіталу .............................................

10

1.2.Людський капітал у сучасних національних стратегіях розвитку........................................................................................

32

1.3.Складові державного регулювання соціальних процесів..

53

Висновки до розділу 1......................................................................

74

Розділ2. стан та Результативність сучасної полі-тики формування людського капіталу в Україні....

77

2.1.Сучасні тенденції формування людського потенціалу

77

2.2.Функціонування організаційно-інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу.........................

97

2.3.Оцінка результативності державного регулювання формування і розвитку людського капіталу.............................................

117

Висновки до розділу 2......................................................................

132

Розділ3. Пріоритетні напрями Вдосконалення державного регулювання розвитку людського капіталу..................................................................................................

134

3.1.Концептуальні підходи до вдосконалення механізмів державного регулювання...........................

134

3.2.Трансформація складових інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу.

153

3.3.Особливості партнерства органів державної влади та бізнесу у сфері інтелектуалізації праці.........................................

180

Висновки до розділу 3......................................................................

188

Висновки..

191

Список використаних джерел.........................................

195

Додатки ........................................................................................

216

Вступ

Актуальність теми. Становлення України як незалежної, демократичної держави з ринковою економікою зумовлює зосередження уваги суспільства на проблемах збереження і поступового нарощування її освітнього та науково-технічного потенціалу, що формують основу людського капіталу. Сьогодні, коли спостерігається тенденція загального старіння населення країни при зростаючому в економіці попиті на послуги, актуалізуються питання запровадження нової моделі і стратегії розвитку держави, які, насамперед, спиратимуться на наявний людський капітал та інновації, оскільки країна, що здатна сформувати ефективну модель розвитку, отримує значні конкурентні переваги в сучасному постіндустріальному світі.
За даними Програми розвитку ООН Україна має порівняно високий рівень людського розвитку. Проте, це не гарантує сильних позицій як за вже накопиченим потенціалом, так і за деякими інституційними умовами його формування. Для України, зважаючи на розбалансованість економічної та соціальної політики, відносно низьку якість життя більшості населення і нові зовнішньополітичні виклики, що створюють реальну загрозу національній безпеці, немає альтернативи посиленню державного впливу на процеси розвитку освітньої та науково-інноваційної складових людського капіталу.
Стан наукової розробки проблеми. Питання розвитку теорії та методології державного управління як наукової галузі, оцінки ефективності державної соціально-економічної політики розглядаються у працях В.Авер’янова, О.Амосова, В.Бакуменка, В.Дзюндзюка, В.Князєва, М.Корецького, В.Корженка, Ю.Куца, С.Майбороди, В.Мамонової, О.Мордвінова, П.Надолішнього, Н.Нижник, Г.Одінцової, Я.Радиша, В.Ребкала, Ю.Сурміна, В.Тертички, В.Токовенко, В.Троня, Ю.Шарова та ін. Проблеми реалізації механізмів державного управління за умов формування інноваційно-орієнтованої економіки України знайшли своє відображення в дослідженнях О.Власюка, А.Гальчинського, М.Гамана, І.Грицяка, А.Дєгтяря, В.Дорофієнка, В.Лобаса, Д.Карамишева, Н.Колісніченко, М.Латиніна, В.Огаренка, В.Пономаренка, В.Рижиха, І.Розпутенка, О.Суходолі, В.Юрчишина та ін.
Шляхи раціоналізації використання наявних в Україні ресурсів відновлення і модернізації економіки на ринкових засадах обґрунтовуються в роботах С.Білої, В.Бодрова, В.Воротіна, В.Гейця, А.Гриценка, Б.Данили-шина, Я.Жаліла, І.Крючкової, Т.Лукіної, В.Мартиненка, С.Пирожкова, В.Семиноженка, В.Соловйова, Ю.Чернецького, С.Чукут, А.Яковлєва та ін.
Переважно економічним та соціальним питанням регулювання людського розвитку та розвитку людського капіталу приділялась увага як у доповідях та звітах міжнародних організацій (Програма розвитку ООН, Організація економічного співробітництва та розвитку, Світовий банк), так і в роботах окремих вітчизняних фахівців (Д.Богиня, І.Бондар, Н.Верхоглядова, О.Грішнова, І.Джаін, М.Кизим, М.Кім, О.Кендюхов, Н.Корабльова, Т.Заяць, А.Колот, Н.Лакіза-Сачук, В.Лич, Е.Лібанова, Л.Михайлова, В.Трощинський, А.Чухно, Л.Шаульська, К.Якуба та ін.).
Проте питання державного регулювання розвитку людського капіталу виявилися недостатньо розробленими, а управлінські механізми щодо розвитку освітньої та науково-інноваційної складових людського капіталу не знайшли достатнього комплексного відображення, що частково обумовило панування в Україні концепції дешевої робочої сили та ігнорування довгострокової концепції підвищення конкурентоздатності національної економіки. Саме нагальність подальшого пошуку й наукового обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні шляхом створення сприятливих умов для повнішої реалізації громадянами освітнього та фахового потенціалу вимагають подальших глибоких досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною двох науково-дослідних робіт: „Державне регулювання процесів соціального і економічного розвитку аграрної сфери регіону” (державний реєстраційний №0102U001591) (внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств) та „Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (державний реєстраційний №0105U002741) (внесок здобувача: визначено особливості державного впливу на формування та розвиток людського капіталу і соціальної інфраструктури в аграрному секторі економіки).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні. Для досягнення цієї мети було визначено такі завдання:
уточнити складові механізму державного регулювання розвитку людського капіталу;
узагальнити особливості сучасних національних стратегій розбудови інформаційного суспільства у напрямку повнішої реалізації кожною людиною своїх знань, навичок і досвіду;
оцінити стан та результативність впливу органів державної влади на розвиток людського капіталу в Україні;
з’ясувати особливості функціонування організаційно-інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні;
вдосконалити структуру комплексного інституційного та організаційного механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу;
опрацювати систему оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу;
обґрунтувати підходи до вдосконалення процесів узгодження цілей суб’єктів розвитку людського капіталу.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку людського капіталу.
Предмет дослідженнятеоретичні, методологічні та прикладні аспекти формування і функціонування механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дослідження в роботі використано такі загальнонаукові та спеціальні підходи і методи, як інституційний підхіддля формулювання визначень термінів розвиток людського капіталу” (даліРЛК) і державне регулювання розвитку людського капіталу” (підрозділ 1.1); класифікаційно-аналітичний методпри визначенні сутності та змісту людського капіталу, встановленні основних цілей РЛК за рівнями його реалізації, методів і засобів державного регулювання РЛК, при з’ясуванні показників і критеріїв оцінки державного регулювання РЛК, при побудові матриці партнерства держави і бізнесу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 3.3); абстрактно-логічний, монографічний та дедукціїпри дослідженні складових державного регулювання РЛК та декомпозиції організаційної частини комплексного інституційного механізму (підрозділи1.3 та 3.2); порівняльний метод та прийом узагальненняпри оцінці стану та тенденцій РЛК в Україні (підрозділ2.1); функціональний підхіддля визначення і класифікації функцій центральних органів виконавчої влади стосовно РЛК (підрозділ2.2); метод експертного опитуваннядля вивчення результативності державного регулювання РЛК (підрозділ2.3) та визначення коефіцієнтів значущості показників оцінки державного регулювання РЛК (підрозділ3.1); інтеграційний, процесний і маркетинговий підходипри багаторівневому вдосконаленні блоків інституційного механізму державного регулювання РЛК (підрозділи3.1 та 3.2); метод аналізу ієрархійдля впорядкування груп чинників, які впливають на дієвість державних цільових програм (підрозділ3.2); системний підхіддля представлення національної економіки з точки зору формування механізмів державного регулювання та структуризації факторів впливу на РЛК (підрозділ3.2).
Інформаційну базу дослідження склали нормативно-правові акти України, дані Державного комітету статистики України, офіційні матеріали Єврокомісії, Програми розвитку ООН, Світового банку, Організації економічного співробітництва та розвитку, Всесвітнього економічного форуму, а також результати власних соціологічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Одержані наукові результати відрізняються від існуючих здобутків тим, що у дисертації пропонується структурне та багатокомпонентне удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні на основі якісних змін у системі взаємодії органів державної влади та суб’єктів господарювання. У дисертації
вперше:
обґрунтовано декомпозицію організаційної складової комплексного інституційного механізму на два блокиорганізаційний (за ознакою відповідності системи регулювання результат-орієнтованій послідовності дій) та організаційно-інституційний (за ознакою відображення функціональної структури суб’єктів державного регулювання), а також з’ясовано зміст процесу цілеспрямованого державного регулювання, що забезпечує більш чітку та ефективну організацію управління як функції;
запропоновано систему показників оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу, яка враховує кількісні та якісні індикатори ди-наміки об’єктів і ефективності суб’єкта регулювання, а також містить розра-ховані вагові коефіцієнти кожного показника і дозволяє оцінювати результа-тивність державного регулювання за допомогою узагальненого показника;
удосконалено:
логіко-структурну модель дослідження процесу регулювання розвитку людського капіталу з конкретизацією його суб’єктів і об’єктів, етапів, груп факторів впливу на людський капітал, що у сукупності дає змогу уточнити зміст та принципи формування комплексного інституційного механізму;
структуру комплексного інституційного механізму шляхом уточнення засобів та заходів його запровадження, вдосконалення нормативно-правового забезпечення державного регулювання розвитку людського капіталу, що дало можливість оцінити результативність державної політики та поглибити обґрунтування засад результат-орієнтованого державного регулювання у цій сфері;
дістали подальший розвиток:
класифікація показників оцінки соціально-економічного розвитку країн відносно суб’єкта й об’єкта державного регулювання, яка враховує рівень життя населення, рівень розбудови інформаційного суспільства і конкурентоспроможності економіки;
обґрунтування побудови організаційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу на основі удосконаленої структури концептуальної моделі інвестування, яка об’єднує такі її рівні, як платформа, політика, програма і проект;
підхід до системного дослідження механізмів державного регулювання розвитку людського капіталу з урахуванням методу аналізу ієрархій, який описує низку характеристик об’єкта регулювання (складові системи та їх властивості, процеси системи, функціональну і організаційну структуру системи, її межі та матеріал), а також враховує вплив чинників прямої і непрямої дії у динаміці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових перспективних напрямів розвитку системи державного регулювання та комплексу заходів щодо удосконалення механізмів державного регулювання РЛК на регіональному і національному рівнях.
Розроблену методику оцінки державного регулювання РЛК використано Головним управлінням економіки Сумської облдержадміністрації під час підготовки Програми соціально-економічного розвитку Сумської області на 2007р. (довідка №02-01/740 від 28.04.2007р.) та Головним управлінням освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації при реалізації обласної програми розвитку освіти на період 19992012років (довідка №1/5-3061 від 11.10.2007р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне наукове завдання щодо обґрунтування та удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання РЛК за такими функціями менеджменту, як планування, органі-зація, контроль та облік. У роботі не використовувались ідеї, що належать А.Яковлєву, у співавторстві з яким підготовлено одну наукову працю.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження оприлюднені на міжнародних наукових конгресах „Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 20032008рр.), міжнародному науковому форумі „Державна влада і місцеве самоврядування в Росії: історія та сучасність” (м.Санкт-Петербург, 2007р.), міжнародних науково-практичних конференціях „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м.Харків, 2002р.), „Державне регулювання економіки і підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання” (м.Мінськ, 2005р.), „Актуальні проблеми державного і муніципального управління: зміст та механізми трансформації” (м.Курськ, 2006р.), „ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (м.Київ, 20052007рр.), науково-практичних семінарах „Узбекистан і Україна: грані співробітництва ” (м.Ташкент, 2005р.) та „Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (м.Феодосія, 2005р.), „Школі молодого вченого” (м.Феодосія, 2005р.), Міжнародних молодіжних муніципальних слуханнях (м.Комсомольськ, 2006р.), при проходженні навчально-методичного курсу „Поглиблені студії” (м.Краків, 2006р.), та навчально-практичних тренінгів Аналіз політики” (м.Київ, 2006 2007рр.).

Публікації. Основні наукові положення і висновки дисертації висвітлено у 18 друкованих працях, сім з яких опубліковано у фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження8,95авт.арк.

Список литературы

Висновки

Проведені у дисертації дослідження в сукупності розв’язують нове науково-прикладне завдання зі структурного та багатокомпонентного удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу на національному рівні в Україні. Сутність основних висновків і пропозицій полягає в наступному:
1. Для України питання модернізації механізмів державного регулювання формування та розвитку людського потенціалу набувають особливої ваги на національному рівні. Йдеться про збереження та раціональне використання вже накопиченого людського капіталу через поступову зміну акцентів у державному управлінні від виключно дотримання вимог процедури до досягнення конкретних цілей. На це спрямовується удосконалення комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу. Удосконалення доцільно запроваджувати відповідно до особливостей структури комплексного механізму та з урахуванням його складових організаційно-інституційного та організаційного механізмів державного регулювання.
2. Логіка функціонування комплексного інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу описується через циклічність стадій визначення інституційних важелів державного впливу, формування правового поля і встановлення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку держави, що разом проектується на такі управлінські етапи, як узгодження стратегічних цілей розвитку держави з потребами та інтересами суб’єктів розвитку людського капіталу, розробки адекватної мотиваційної системи на макро-, мезо- і мікрорівнях, застосування прийнятних важелів та ресурсів та оцінки результативності обраних методів із запровадженням показників оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу.
3. Узагальнення концептуальних підходів до розбудови інформаційного суспільства та формування соціально орієнтованих національних спільнот передбачає додаткове дослідження прийнятих методик оцінювання прогресу у цих напрямках. З цією метою виявлені спільні риси їх обчислення, а проекція на державне регулювання розвитку людського капіталу дозволяє класифікувати показники оцінки державного регулювання відносно суб’єкта та об’єкта управління та виокремити з їх складу найбільш прийнятні та ємні показники. Це має істотне значення для подальшого методичного вдосконалення процедур оцінки державного регулювання у заданій предметній області.
4. За освітньою та науково-інноваційною складовими людського капіталу Україна опинилася у такому становищі, коли позитивна динаміка за одними складовими (середня освіта, прикладна наука) вже не здатна забезпечити порівняно високі показники людського розвитку через дуже незначні позитивні зміни у деяких інших напрямках (запровадження навчання протягом життя, популяризація сучасних інформаційних технологій). Для вирішення цих проблем держава повинна більш інтенсивно застосовувати комплекси нормативно-правових та економічних заходів, імплементація яких зараз має найбільший позитивний ефект.
5. Підвищення результативності діючого в Україні організаційно-інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу можливе через зростання рівня демократизації процесів вироблення рішень на національному рівні. З метою посилення впливу громадськості на процеси розвитку людського капіталу, поступового налагодження якісно нових суб’єкт-суб’єктних відносин у державі та активізації серед центральних органів виконавчої влади координаційної роботи у цьому напрямку пропонується вдосконалення регулювання цих процесів шляхом створення при Кабінеті Міністрів України Координаційної ради з питань активізації розвитку людського потенціалу; ревізії та активізації діяльності Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України; парламентських слухань і створення за їх підсумками у Верховній Раді України тимчасової комісії з питань людського розвитку; створення громадської ради при Міністерстві освіти і науки України.
6. З метою підвищення дієвості комплексного інституційного та організаційного механізмів державного регулювання доцільно їх формувати на основі удосконаленої концептуальної моделі інвестування у людський капітал, яка поєднує такі основні рівні, як платформа, політика, програма та проект. Відповідність механізмів державного регулювання цій моделі дозволить активізувати в Україні творчу і підприємницьку ініціативу саме на рівні людини, тобто носія людського капіталу.
7. У якості остаточних організаційних форм сприяння розвитку людського капіталу у межах дії організаційного механізму державного регулювання доцільно розглядати інвестиційні проекти та програми юридичних осіб, оскільки вони віддзеркалюють об’єктоорієнтованість існуючих механізмів регулювання.
8. Механізми державного регулювання розвитку людського капіталу будуть більш збалансованими за умови запровадження комплексного моніторингу і оцінки ключових показників цієї сфери регулювання. Така оцінка має спиратися як на статистичні дані, так і на дані експертних досліджень. Для цього у роботі розроблено систему індикаторів оцінки державного регулювання за чотирма основними групами показників, які характеризують процес державного регулювання зазначеної предметної сфери. Із використанням розрахованих вагових коефіцієнтів показників можливе проведення індексної оцінки процесу державного регулювання у динаміці за запропонованою математичною формулою.
9. Для узгодження цілей суб’єктів розвитку людського капіталу доцільно викорис-товувати комбінований метод аналізу ієрархій із застосуванням методології аналізу систем управ-ління. На їх основі запропоновано науковий підхід до системного представлення механізмів дер-жавного регулювання, який спирається на багатоступеневе визначення елементів системи держав-ного регулювання та їх критичних властивостей, процесів та різновидів структур цієї системи, а також встановлення факторів прямого і непрямого впливу та основних індикаторів їхнього впливу.
10. Основні результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати деякі рекомендації для органів влади в Україні: визначити перелік стратегічних національних пріоритетів; поширити запровадження системи оцінки державного регулювання розвитку людського капіталу на основі запропонованої методики; реформувати систему органів державної влади у напрямку посилення координаційної роботи та активнішого залучення громадськості до цих процесів; розробити стратегію підвищення вартості робочої сили та запровадити заходи щодо її виконання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адыкаева Е.Н. Формирование человеческого капитала в сфере высшего профессионального образования как фактора экономического роста: Дис. ... кандидата экон. наук: 08.00.05; Защищена 23.01.2004. Новосибирск, 2004. 169 с.: ил. Библиогр.: с.151 164.
2. Атаманчук Г. Критерии и процедуры измерения социальной активности государственного управления [Электронный ресурс] // Наша власть: Электрон. информ. журнал. 2006. № 11. Режим доступа: www.nashavlast.ru/archive/ 2006/11/08.htm.
3. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: [Моногр.]. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 326 с.
4. Бальцерович Л. Свобода і розвиток: економія вільного ринку /Пер. з польськ. Львів: Біб-ка журналу Ї”, 2000. 332 с.
5. Бизнес: Оксфордский толковый словарь /Пер. с англ. под общ.ред.И.М.Осадчего. М.: Прогресс-Академия, Изд-во Рос.госуд. гуманит. ун-та, 1995. 752с.
6. Біляцький С., Мірошніченко Т., Хахлюк А. Інтелектуалізація суспільної праці (досвід індустріальних країн для України) // Україна: аспекти праці. 2006. № 2. С.34 38.
7. Богиня Д. Трансформаційні процеси в системі формування національного ринку праці: інституційний аспект // Україна: аспекти праці. 2005. № 1. С. 3 8.
8. Большой толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н.Ушакова. М.: Астрель АСТ, 2004. 1280 с.
9. Боярський О., Чеянов В., Ручайський О. Євроінтеграція України: роль науки та освіти. Загальний аналіз і ряд конкретних пропозицій. Bures-sur-Yvette: Institut des Hautes Études Scientifiques, 2005. 38 с. (Препринт / Інститут високих розробок вчених, Франція).
10. Бушмарин И.В. Конкурентные возможности трудовых ресурсов в экономике России и Запада // Проблемы теории управления трудовыми ресурсами на современном этапе: Сб. науч. ст. СПб.: Маст. 2003. С. 4-9.
11. Блондал С., Филд С., Жирорд Н. Инвестиции в человеческий капитал во вторичном и третичном образовании // OECD Economic Studies. 2002. №34 (2002/І-ru). С. 8 19.
12. Валентей С. Формирование национальной инновационной системы в России: проблемы и условия // Человек и труд. 2006. № 2. С.52 57.
13. Вовканич С. Інтелект у шатах духовності [Електронний ресурс] // Електрон. журнал ін-ту медіаекології. 2003. № 2. Режим доступу: http://franko.lviv.ua/mediaeco/zurnal/N2/Unyk_apokal/vovkanych-intel.htm.
14. Вовканич С., Копистянська Х. Людський вимір інноваційного потенціалу розвитку: глобальний і регіональний аспекти // Регіональна економіка. 2002. № 3. С. 25 41.
15. Воробей В. Корпоративна соціальна відповідальність чи вигода? // Києво-Могилянська бізнес-студія. 2005. № 10. С. 30 37.
16. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: [Моногр.]. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
17. Геєць В., Семиноженко В. Доктрина економіки знань. Х.: Константа, 2005. 40 с.
18. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України Х.: Константа, 2006. 272 с.
19. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество /Пер. с англ. М: Прогресс, 1969. 350 с.
20. Гойло В.С. Современные буржуазные теории воспроизводства рабочей силы. М.: Наука, 1975. 231 с.
21. Голікова Н.В. Людський капітал як фактор зростання та розвитку економіки:Дис. ... кандидата екон. наук: 08.01.01; Захищена 28.04.2004. К., 2004. 190 с.: іл. Бібліогр.: с.181 190.
22. Государственное регулирование рыночной экономики: Учеб.пособие. М.: Дело, 2001. 280 с.
23. Государство и отрасли инфраструктуры в современной рыночной экономике. М.: Наука, 2001. 310 с.
24. Готовность России к информационному обществу: Оценка ключевых направлений и факторов электронного развития: Аналитический доклад /Под ред. С.Б. Шапошника. М.: ИРИО, 2004. 250 с.
25. Грейсон Дж. К. мл., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге ХХІ века / Пер.с англ. М.: Экономика, 1991. 319 с.
26. Грішнова О. Інтелектуалізація праці: українські проблеми на тлі світових тенденцій // Україна: аспекти праці. 2000. № 7. С. 24 29.
27. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти та професійної підготовки: [Моногр.]. К.: Знання, 2003. 256 с.
28. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций: Утвержд. Резолюцией 55/2 Генеральной Ассамблеи ООН от 8.09.2000 г. // Экология-ХХI век. 2002. № 1-2. С. 24.
29. Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2007рік. Ч.ІІ. Заходи державної політики у галузях та сферах економіки [Електронний ресурс] (проект): Затвердж. Постановою Верховної Ради України „Про прийняття за основу проекту Закону України „Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2007 рік” від 03.10.2006 р. № 193-V / Тематичний правовий CD-довідник „Ліга: Знати, щоб Діяти”. К.: Інформац.-аналіт. центр „Ліга”, 2007. 1 електрон.опт.диск (CD-ROM): цв., 12 см. Систем.вимоги: Pentium-233; 32 Mb RAM; CD-ROM; Windows 98/2000/NT/XP.
30. Державне управління та менеджмент: Навч. посіб. у таблицях і схемах /Харк. регіонал. ін-т Укр.акад.державн.управління; Г.С.Одінцова, Г.І.Мостовий, О.Ю.Амосов та ін.: За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С. Одінцової. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.
31. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. К.: Факт, 2003. 384 с.
32. Державне управління: словн.-довідник /За заг.ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
33. Державний комітет статистики України. Рівень освіти населення України: За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / Ред. О.Г. Осауленко. К.: Держкомстат України, 2003. 218 с.
34. Джаин И.О. Экономическая оценка трудового потенциала территории: Дис. ... кандидата экон. наук: 08.09.01; Защищена 2.07.2001. Сумы, 2001. 218 с.: табл. - Библиогр.: с. 163 173.
35. Добрынин А. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования /А.Добрынин, С.Дятлов, Е. Цыренкова. СПб.: Наука, 1999. 309с.
36. Доклад о развитии человека 2004. Культурная свобода в современном многообразном мире /ПРООН. М.: Весь Мир, 2004. 328 с.
37. Доклад о развитии человеческого потенциала в Российской Федерации за 2001 год. М.: Весь Мир, 2002. 154 с.
38. Доклад о торговле и развитии / Конференция ООН по торговле и развитию [Электронный ресурс]. Нью Йорк: ЮНКТАД, 2005. №TDR/2005. Режим доступа: http://www.unctad.org/ru/docs/ tdr2005overview_ru.pdf.
39. Докторович А.Б. Социально ориентированное развитие общества и человеческого потенциала: современные теории, методы системного исследования: Автореф.дисс. доктораэкон.наук: 08.00.05 / Росс. академия госуд. службы. М., 2005. 38 с.
40. Дорогов В.А., Миронов В.В., Смирнов С.В. Анализ возможностей использования рейтингов конкурентоспособности WEF и IMD для выработки рекомендаций в сфере экономической политики. М.: ГУ„ВШЭ”, 2006. WP1/2006/0404-6. 20 с. (Препринт / Госуд. ун-т „Высшая школа экономики”).
41. Дунаев И.В. Методы и критерии экономической оценки человеческого капитала // Узбекистан и Украина: грани сотрудничества. Ташкент: Akademiya, 2006. С. 48 65.
42. Дунаєв І.В. Людський капітал як індикатор рівня розвитку держави і суспільства // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. № 2 (25): У 2-х ч. Ч. 2. С. 122 130.
43. Дунаєв І.В. Оцінка результативності державного регулювання розвитку людського капіталу в Україні [Електронний ресурс] // Державне будівництво: Електронне наук. видання. 2007. №1. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2007-1/doc/2/15.pdf.
44. Дунаєв І.В. Перспективні шляхи вдосконалення нормативно-інституційного забезпечення розвитку людського капіталу // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VІI Міжнар. наук. конгресу, 29-30 березня 2007 р. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2007. С.168 170.
45. Дунаєв І.В. Тенденції розвитку науково-інноваційної складової людського капіталу в Україні // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VI Міжнар. наук. конгресу, 23 лютого 2006 р. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2006. С. 56 57.
46. Дунаєв І. Теоретичні аспекти системного пізнання розвитку людського капіталу // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Вип. 3 (27).Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006.С.283-291.
47. Дунаєв І.В. Удосконалення механізмів організаційного забезпечення розвитку людського капіталу // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр.Вип.2(17). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2007.С.269-279.
48. Дунаєв І. Формування інституційного механізму державного регулювання розвитку людського капіталу // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр.Вип. 4 (28). Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006.С.137144.
49. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” вiд 16.01.2003 № 433-IV // Відомості Верховної Ради. 2003, №13. С.93.
50. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР „Про освіту” вiд 23.03.1996 р. № 100/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 21. С.84.azz
51. Закон України „Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002р. №40-IV // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 36. С. 17.
52. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (із змінами, доповненнями та офіційними тлумаченнями КСУ). Х.: РИА ЗАО „Интехком”, 1998. С. 7 45.
53. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” вiд 09.04.1999 р. № 586-XIV (із змінами та офіційними тлумаченнями Конституційного Суду України) // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 20-21. С. 91.
54. Закон України „Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 9.01.2007 р. № 537-V // Голос України. 2007. № 21. С. 27.
55. Закон України „Про Раду національної безпеки і оборони України” вiд 05.03.1998 р. № 183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 35. С. 38.
56. Закон України „Про вищу освіту” від 17.01.2002 р. № 2984-III // Голос України. 2002. № 43. С. 31.
57. Закон України „Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій” вiд 09.04.2004 р. № 1676-IV // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 32. С. 14.
58. Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. 2004. № 9. С. 34.
59. Закон України „Про колективні договори і угоди ” вiд 01.07.1993р. № 3356-XII // Відомості Верховної Ради України. 1993. №36. С. 50.
60. Закон України „Про наукову та науково-технічну діяльність” (в редакції Закону України від 01.12.1998 р. № 284-XIV) // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 2-3. С. 20.
61. Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23.03.2000 р. №1565-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 25. С.195.
62. Звернення Асоціації ректорів вищих технічних навчальних закладів та керівників провідних промислових підприємств України // Київський політехнік. 2007. № 13. С.1 2.
63. Згуровський М. Науково-технологічний розвиток України за умов глобалізації // Дзеркало тижня. 2001. 24 бер. № 12 (336). С. 12.
64. Индекс Взяткодателей 2006: Вопросы и ответы [Электронный ресурс]. М.: Трансперенси Интернешнл, 2006. № 0100/192. Режим доступа: www.transparency.org.ru/doc/BPI_2006_01000_192.pdf.
65. Индикаторы конкурентоспособности и качества жизни: инструмент оценки результативности государственной политики. М.: ТЕИС, 2004. 37 с.
66. Иншаков О.В. Механизм социально-рыночной трансформации и устойчивого развития АПК России: [Моногр.]. Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1995. 450 с.
67. Іоанніс Л. Правове регулювання відносин України та ЄС у сфері здійснення інвестицій: Автореф. дис. ... кандидата юрид.наук / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К, 2000. 21 с.
68. Каплан Р.С., Нортон Д.П. Измерение стратегической готовности нематериальных активов / Пер. с англ. М.М. Смирнова. // Российский журнал менеджмента. 2004. № 3 С.85 104.
69. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование /Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1978. 275 с.
70. Кірєєва О.Б. Державне управління розвитком інтелектуальних ресурсів в Україні: теоретико-методологічний аспект: Автореф.дис. ... кандидата наук з держ.упр. / Дніпропетр.регіонал.ін-т Нац.акад. держ. управління. Дніпропетровськ, 2006. 21 с.
71. Климко С.Г. Формування людського капіталу та механізм його використання в умовах ринкових перетворень: Автореф. дис. ... кандидата екон. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К., 2004. 20 с.
72. Климко С.Г. Формування людського капіталу та механізм його використання в умовах ринкових перетворень: Дис. ... кандидата екон. наук: 08.01.01; Захищена 30.09.04. К., 2004. 254 с.: іл.-Бібліогр.: с. 205 226.
73. Кодекс лучшей практики в сфере управления региональными финансами (для субъектов Российской Федерации): Проект МБРР „Техническое содействие реформе бюджетной системы на региональном уровне”. М.: Междунар. банк реконструкции и развития, 2003. №RFTAP/QCBS/2.2. 34 с.
74. Кожуро Ю. Индекс человеческого развития Беларуси: вариации интерпретации // Управление персоналом. 2004. № 1. С.32 39.
75. Козбаненко В.А. Государственное управление: основы теории и организации: В 2 т. М.: Статус, 2002. Т. 1. Ч. 1. 366 с.
76. Колісник М.М. Теоретичні засади механізмів державного управління як засобів практичної реалізації державного впливу на процеси суспільного відтворення // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.пр. Вип.4 (20). Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. С. 78 86.
77. Комяков О.М. Державне регулювання перехідної економіки: Автореф. дис. кандидата екон. наук / Київ. нац. екон. ун-т. К., 2000. 19с.
78. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. із змін., внесен. Законом України від 8 груд. 2004р.: Офіц.текст із змін. станом на 1 січ. 2006 р. / Мін-во юстиції України. К.: Мін-во юстиції, 2006. 126 с.