МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ МІСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Чорномаз Віктор Цезаревич

УДК: 614.2:616-083.98

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
СИСТЕМОЮ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ
ДОПОМОГИ МІСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Журавель Володимир Іванович
доктор медичних наук, професор

Одеса - 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ......................................... 4
ВСТУП............................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1
ЗАДАЧІ СУЧАСНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ
СИСТЕМИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ МІСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ ........... 14
1.1. Концептуальні підходи щодо сутності механізмів державного
управління системи охорони здоров’я............... 15
1.2. Організаційно-управлінські аспекти діяльності систем охорони
здоров’я................................................................................................................. 42
Висновки до першого розділу............................................................................. 60

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ
ДОПОМОГИ МІСЬКОМУ НАСЕЛЕННЮ........................... 63
2.1. Загальна характеристика та основні показники діяльності... 64
2.2. Організація та управління ................................ 87
2.3. Результати соціологічного дослідження думки управлінського і
медичного персоналу щодо оцінки чинної системи медичної
допомоги та її реформування ... 104
Висновки до другого розділу ... 124

РОЗДІЛ 3
КОНЦЕПТУАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СХЕМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ
СИСТЕМИ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ
НАСЕЛЕННЮ МІСТА ..................................................................................... 125
3.1. Організаційно-методологічне забезпечення .................... 126
3.2. Моделювання системних складових та їх діяльності...... 133
3.2.1. Процес управління .................................. 133
3.2.2. Організація роботи .................. 139
3.2.3. Фінансовий супровід діяльності..................................................... 156
3.2.4. Споживач медичної допомоги і медичних послуг................................ 162
3.3. Математичне обґрунтування та прогностичне моделювання. 169
Висновки до третього розділу .. 175

ВИСНОВКИ........................................................................................................ 176
Список використаних джерел...................................................... 180
ДОДАТКИ....................................................................................................... 202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЛ Асоціація лікарів;
АПД амбулаторно-поліклінічна допомога;
АПЗ амбулаторно-поліклінічні заклади;
АУ апарат управління;
БНР блок наукового регулювання;
ДЛ дільничний лікар;
ЗПСМ загальна практика/сімейна медицина;
ЛПЗ лікувально-профілактичні заклади;
ЛТС лікарсько-територіальна служба;
МЗ медичні заклади;
МД медична допомога;
МП медичний працівник;
МОЗ міністерство охорони здоров’я
МУОЗ міське управління охорони здоров’я;
ОУ об’єкт управління;
ПМСД первинна медико-санітарна допомога;
ПУ процес управління;
СЛА сімейна лікарська амбулаторія;
СЛ сімейний лікар;
СУ суб’єкт управління;
СМ сімейна медицина;
СМДН система медичної допомоги населенню;
СОЗ система охорони здоров’я;
УР управлінське рішення;
ФС фінансові структури.

Вступ

Актуальність теми. У відповідності з основним Законом України Конституцією, держава визначає і формує політику охорони здоров’я, забезпечує її реалізацію, гарантує громадянам отримання доступної і якісної медичної допомоги. Водночас, інтенсивні демократичні, соціальні, державно-правові перетворення, що відбуваються начасі в Україні, істотно змінюють роль держави, її функції і зумовлюють кардинальне реформування соціально-політичної сфери.
Напрямки та шляхи реалізації державної політики щодо реформування вітчизняної охорони здоров’я визначені в Указі Президента України Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” (2000), за яким модель української державної системи охорони здоров’я визнано державно-комунальною” [1], а також у Міжгалузевій комплексній програмі Здоров’я нації” на 2002-2011 роки” [2], затвердженої Кабінетом Міністрів України (2002), у програмі діяльності Президента України В.А.Ющенка, що оприлюднена під час інаугурації 23.01.2005 р., та програмі Кабінету Міністрів України на 2005-2009 рр. Назустріч людям” (2005).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 р. № 989 Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я”[3], сформовано нормативну базу та проведено ряд дійових організаційно-управлінських заходів по розвитку загальної практики/сімейної медицини, що сприяло впровадженню різних моделей організації системи медичної допомоги населенню на засадах сімейної медицини.
Разом з тим, при об’єктивному збільшенні потреб населення у медичній допомозі з року в рік зменшуються можливості системи охорони здоров’я через її нераціональну, економічно недоцільну інфраструктуру, помітне обмеження фінансових джерел, застарілу і неадекватну ресурсну базу та медичні технології. А перехід до ринкових відносин призвів до випереджального росту цін на медикаменти, енергоносії, комунальні послуги й ін., що ще більш збільшило скрутне економічне становище галузі. У цих умовах діяльність громіздкої, неефективної, з деформованою структурою медичних послуг державної системи охорони здоров’я України, вкрай негативно позначилася на доступності, якості і прозорості медичної допомоги населенню [4].
В чинній здоровоохоронній галузі України через не відпрацьованість на практиці організаційно-функціональних механізмів державного управління відсутній чіткій поділ на служби первинної і вторинної медичної допомоги населенню. Пацієнти звертаються до лікарів-спеціалістів медичних закладів вищих рівнів самостійно без направлення дільничними лікарями, що порушує єдність і послідовність медико-діагностичного маршруту, лікувально-профілактичний принцип, призводить до недоцільного використання системних ресурсів і етапів медичної допомоги, а тому і не сприяє забезпеченню її якості та технологічності [5; 6].
Гостро постає проблема можливості вибору і зміни лікаря, яку слід розглядати як невід’ємне право пацієнта, обов’язкову передумову для переорієнтації здоровоохоронної галузі з потреб медичного закладу на потреби населення. Вибір повинен оформлятися документально і представляти своєрідний договір між лікарем і пацієнтом, як споживачем медичної допомоги чи послуги. Відсутність таких договірних взаємовідносин не дозволяє активно включати чинні механізми контролю за обсягом, якістю та доступністю медичної допомоги/послуги, як і їх відповідність відомчим технологічним вимогам, системі управління якістю за стандартом, наприклад, типу ISO-9000/2000.
Актуальність теми дослідження зумовлена, перш за все, практичною значимістю вдосконалення організаційно-функціональної інфраструктури системи медичної допомоги; по-друге, невирішеністю ряду теоретико-методологічних аспектів адекватного застосування інструментів державного управління в системі первинної медико-санітарної допомоги. Питанням державного управління в галузі охорони здоров’я присвячено чимало зарубіжних та вітчизняних наукових праць політичного, медичного, психологічного, соціологічного спрямування, робіт з менеджменту, економіки, права, що в свою чергу визначає багатоаспектний, міждисциплінарний характер аналізу проблем системи охорони здоров’я.
В теоретичному аспекті проблемам механізмів державного управління в здоровоохоронній галузі присвячені роботи ряду вітчизняних дослідників (З.Гладун, 1999; В.Журавель, 2000-204; В.Загородній, 2001; С.Козуліна, 2004; О.Корвецький, 2002; В.Лехан, 2001-2002; О.Литвинова, 2001; В.Лобас, 2004; В.Мегедь, 2004; Н.Нижник, О.Перетяка, 2001; І.Солоненко, 2001; Я.Радиш, 2001, 2003; І.Рогач, 1998; О.Шаптала, 2003 та ін.). Проте використання науково-обґрунтованих механізмів державного управління в практиці чинної системи охорони здоров’я, незважаючи на очевидну організаційну, економічну і соціальну доцільність, залишається проблемним і мало дослідженим завданням, що не сприяє подоланню кризи та організації здоровоохоронної галузі, як системи. Відтак організація дієздатної системи державного управління охороною здоров’я в умовах обмеженого фінансування вимагає реалізації на практиці нових принципів, підходів та механізмів обґрунтування таких схем-моделей медичної допомоги, котрі не суперечать статтям 36, 42 і 49 Конституції України.
Проте не зважаючи на активне вивчення основних понять досліджуваної теми, поняття державне управління системи охороною здоров’я” і державне управління у системі охорони здоров’я” є певною мірою дискусійними, не існує їх достатньо обґрунтованого визначення. Також поза зором дослідників залишились як питання підвищення доступності, якості та прозорості, так і фінансового супроводження медичної допомоги чи послуги, і перш за все її первинної ланки.
Все вищезазначене зумовило актуальність цього дослідження, визначило його мету, завдання та гіпотезу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у межах планової НДР кафедри соціальної медицини, управління та економіки охорони здоров’я Одеського державного медичного університету за темою Реорганізація та оптимізація управління систем медичної допомоги в умовах ринкової трансформації суспільства” (№державної реєстрації 0100U006458), в розробці якої дисертант брав участь як виконавець. Особистий внесок автора полягає в оцінці діяльності та управління системи первинної медико-санітарної допомоги населенню м. Одеси, обґрунтуванні підходів державного управління до реструктуризації її за принципом сімейної медицини.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування механізмів державного управління міською системою охорони здоров’я та розробка функціонально-структурної схеми управління системою первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини.
Відповідно до основної мети було визначено такі завдання:
· дослідити теоретико-методологічні підходи до аналізу чинної моделі державного управління системою охорони здоров’я;
· уточнити сутність понять державне управління”, державне управління охороною здоров’я” і механізми державного управління в охороні здоров’я”;
· проаналізувати систему надання первинної медико-санітарної допомоги населенню міста, виявити здобутки та недоліки її функціонування;
· обґрунтувати концептуальну схему реструктуризації чинної системи первинної медико-санітарної допомоги населенню;
· визначити шляхи удосконалення механізмів державного управління в здоровоохоронній галузі і інших відомчих системах охорони здоров’я.
Об’єктом дослідження є система охорони здоров’я в Україні.
Предмет дослідження комплексний механізм державного управління системою первинної медичної допомоги міському населенню.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення складових механізму державного управління системою охорони здоров’я сприятиме реструктуризації діючої моделі медичної допомоги таким чином, щоб вона повністю відповідала завданням і функціям системи первинної медико-санітарної допомоги населенню в сучасних умовах.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано комплекс взаємодоповнюючих методів:
· історичний і логічний метод для теоретико-методологічного аналізу джерел щодо виявлення існуючих проблем та можливості їх розв’язання;
· функціонально-структурний аналіз, за допомогою якого вивчався стан та діяльність чинної міської системи медичної допомоги населенню, виявлялися наявні проблеми та їх причинна зумовленість;
· порівняльний і статистичний аналіз отриманих матеріалів для характеристики фактів і явищ, розуміння динаміки розвитку медико-управлінських процесів;
· соціологічний при вивченні думки посадовців і лікарів щодо оцінки стану та шляхів реорганізації системи первинної медико-санітарної допомоги;
· експертні оцінки, застосування яких забезпечило достовірність даних для обґрунтовування висновків;
· системний підхід, який надав змогу розглядати систему медичної допомоги населенню, як соціальну керовану систему, включену у більш широкий комплекс зв’язків і відносин, виявлення підсистем, складових, процесів, елементів і концептуально обґрунтувати схему її реструктуризації;
· програмно-цільовий, за допомогою якого запропоновані конкретні рекомендації щодо перспектив діяльності галузі охорони здоров’я.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні наукових положень, нових підходів та отриманих висновків у галузі державного управління охороною здоров’я, які в сукупності розв’язують важливе завдання щодо удосконалення діяльності системи первинної медико-санітарної допомоги, підвищення доступності, якості і прозорості медичної допомоги та послуг міському населенню. Зокрема, у дисертації
вперше в Україні:
· досліджено з позицій державного управління діючу міську систему охорони здоров’я на предмет можливості надання адекватної та якісної медичної допомоги населенню, особливо первинної, виявлено її неефективність та обґрунтовано шляхи вдосконалення функціональних, організаційних і правових механізмів підвищення рівня чинної системи;
· розроблено функціонально-структурну схему управління системою первинної медико-санітарної допомоги міському населенню на засадах теорії державного управління, принципів системності, сімейної медицини і розкрито організаційно-правові аспекти її діяльності;
· запропоновано шляхи поповнення основних джерел фінансування та фінансові механізми супроводження медичної допомоги чи послуги населенню, оплати праці;
уточнено глосарій теорії державного управління стосовно системи охорони здоров’я, запропоновано для наукового обігу конкретизований термін державне управління охороною здоров’я” і поняття державне управління у системі охорони здоров’я” та підходи до типології систем охорони здоров’я;
доведено як наукове супроводження організаційно-управлінського моделювання систем первинної медико-санітарної допомоги впливає на напрямки реформування галузі; аргументовано необхідність відпрацювання громадсько-професійних відносин в охороні здоров’я; проаналізовано можливість задіяння відомчих фінансових структур та визначення їх задач, функцій та механізмів діяльності, а також відносин, що виникають при наданні/отриманні медичної допомоги;
дістало подальшого розвитку вивчення та розробка додаткової законодавчої і нормативної бази щодо державного регулювання діяльності та управління системи медичної допомоги у встановленому порядку.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що суб’єкти державного управління системою первинної медико-санітарної допомоги населенню мають змогу одержати в своє розпорядження нові методичні підходи щодо реструктуризації діючої інфраструктури міської системи охорони здоров’я у відповідності до існуючої нормативно-правової бази. Зокрема, одержані в процесі виконання дисертаційної роботи результати використані при підготовці:
· матеріалів до Колегії міністерства охорони здоров’я України Можливий шлях реорганізації системи охорони здоров’я в Україні” (довідка міністерства охорони здоров’я України від 26.11.2004 р. № 080135/2837);
· пакету учбово-методичного забезпечення педагогічного процесу на кафедрі соціальної медицини, управління та економіки охорони здоров’я Одеського державного медичного університету при викладанні учбових дисциплін Основи права”, Соціальна медицина і організація охорони здоров’я” та Економіка охорони здоров’я”, а також при проведенні лекційних та семінарських занять із організаторами охорони здоров’я і сімейними лікарями у системі післядипломної освіти (акт впровадження від 22.02.2005 р.).
Ряд основних положень, висновків і рекомендацій дослідження використовуються Одеською обласною радою (довідка від 22.03.2005 р. № Р48171), Одеською міською радою (довідка від 16.05.2005 р. № 310/исх-гс), медичними закладами (акти про впровадження від 27.02.2005 та 25.03.2005 рр.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, всі науково-аналітичні й теоретико-методологічні висновки та рекомендації розроблені автором на основі джерелознавчого аналізу, опрацювання даних опитувань фахівців, власних спостережень. Для проведення викопіювання необхідних даних до програми-анкети, окрім автора, була залучена спеціально підготовлена група (15 чол.), до складу якої увійшли посадовці від медицини і лікарі (здобувачем заповнено 43,5% анкети). Анонімне соціологічне опитування згідно з анкетами вивчення думки респондентів, після їх попередньої експертизи і апробації, проводилось автором разом зі співпрацівниками кафедри соціальної медицини, управління та економіки охорони здоров’я Одеського державного медичного університету, лікарями медичних закладів (здобувачем опитано 37,0% респондентів).
Для з’ясування наявності логічної залежності між результативністю медичної діяльності і рівня культурно-етичних службових взаємовідносин між управлінцями різних ієрархічних рівнів анкетуванням були охоплені посадовці від медицини та лікарі медичних закладів (відповідно вибіркові сукупності становили 61,9% та 29,5%). З цією ж метою до аналізу були включені за методом випадкової вибірки документи з окремих розділів роботи (вибіркова сукупність дорівнювало ≈ 20,0%). Збір решти первинного матеріалу, його опрацювання й аналіз здійснено автором особисто.
Математичне обґрунтування і прогностичне моделювання здійснено за методичною допомогою професора В.П.Троня. За цим фрагментом дисертації використана комп’ютерна консультативно-експерта програма Салют-2”.
У процесі одержання наукових результатів не використовувалися ідеї В.І.Журавля, В.В.Журавля, В.П.Мегедя, В.Г.Присенка та І.І.Фещенка, разом з якими написано ряд наукових статей. Аналіз і узагальнення результатів, висновки, оформлення дисертаційної роботи та автореферату здійснені дисертантом особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані автором під час:
· міжнародних науково-практичних конференцій: Формування та реалізація регіональної політики у сфері охорони здоров’я” (Одеса, 2002 р.); Регіональна політика в галузі охорони здоров’я: шляхи формування та реалізації” (Одеса, 2003 р.); Сучасний стан та перспективи розвитку соціальної медицини та організації охорони здоров’я: напрямки та шляхи реформування системи охорони здоров’я” (Одеса, 2003 р.); Економічні аспекти в управлінні охорони здоров’я” (Харків, 2004 р.).
· науково-практичних конференцій: Суспільні реформи та становлення громадського суспільства в Україні” (Київ, 2001 р.); Фінансово-економічні засади реформування охорони здоров’я в Україні: нові законодавчі ініціативи” (Київ, 2004 р.); Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню на засадах медичного страхування” (Ірпінь, 2001 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладено у семи публікаціях, три з яких у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій за темою дисертаційного дослідження 3,1 др. арк.

Обсяг й структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку вико­ристаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту становить 179 сторінок, використано 224 джерел. Дисертація містить 18 таблиць, 16 рисунків, 4 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладене в його основу припущення, що вдосконалення складових механізму державного управління в здоровоохоронній галузі сприятиме реструктуризації та вдосконаленню чинної моделі охорони здоров’я таким чином, аби вона повністю відповідала завданням і функціям системи первинної медико-санітарної допомоги міському населенню.
Узагальнення результатів дослідження надає можливість сформулювати низку висновків та рекомендацій, які мають теоретичне та практичне значення.
1. Чинна система охорони здоров’я загалом відповідає національним інтересам держави і за нормативно-правовим забезпеченням має можливості надання гарантованої медичної допомоги міському населенню на рівні дільничної служби амбулаторно-поліклінічних закладів. Проте, задіяна система, через:
· неефективне використання системних ресурсів;
· невиконання вимог діючого законодавства владними і відомчими органами управління по впровадженню в медичну практику структур сімейної медицини, системи управління якістю, стандартів, протоколів;
· територіальний підхід до формування дільниць;
· невідповідність джерел і механізмів фінансування та оплати праці сімейного лікаря до умов ринкового середовища тощо
функціонує не ефективно і не відповідає принципам і підходам державного управління. Тому недостатність наукового обґрунтування діяльності системи медичної допомоги потребує опрацювання функціональних, організаційних, мотиваційних, фінансово-економічних та правових механізмів державного управління.
2. Встановлено, що на такі показники діяльності міської системи первинної медико-санітарної допомоги міському населенню як доступність і якість медичної допомоги, стан здоров’я пацієнтів впливають внутрішньовідомчі організаційно-управлінські чинники:
· нераціональність інфраструктури, необґрунтованість задіяння фахівців поліклінік та інших лікувальних закладів в наданні медичної допомоги;
· відсутність самостійності в діяльності медичних структур і жорстка прив’язаність їх до конкретної території та чисельності населення;
· можливість для населення отримувати консультації і допомогу поза своїм дільничним лікарем та диспетчерські функції останніх і зволікання у дотримуванні медико-організаційних етапів;
· відсутність цілісності процесу та використання застарілих схем управління;
· фінансування за принципом для медичної допомоги”;
· низький рівень підготовки з державного управління та ін.
Тому їх дослідження і наукове обґрунтування повинно бути покладене в підвалини реструктуризації чинної системи охорони здоров’я.
3. Запропонована науково-обґрунтована принципова функціонально-структурна схема організації і діяльності системи первинної медико-санітарної допомоги міському населенню в умовах ринкової економіки, за функціональними, організаційними, фінансовими, мотиваційними та правовими механізмами державного управління та принципами сімейної медицини:
· відповідає державній політиці щодо системи охорони здоров’я;
· відокремлює структури сімейної медицини від поліклінік;
· використовує нові підходи до моделювання її інфраструктури та функціонування;
· диференціює медико-організаційні етапи і механізми фінансування за схемою первинного фондоутримання;
· сприяє підвищенню ефективності діяльності та управління в здоровоохоронній галузі при збереженні загальної схеми підпорядкованості;
· надає можливість організовувати отримувати медичну допомогу (послуги) до 80,0 відсотків пацієнтів на рівні сімейного лікаря і за єдиним
клініко-діагностичним маршрутом;
· застосовує прогресивні форми оплати праці і професійно-правовий і соціальний захист медичних працівників і пацієнтів тощо.
Доцільність вищенаведеної схеми системи первинної медико-санітарної допомоги населенню математично підтверджена.
4. Основними шляхами вдосконалення функціональних, організаційних і правових механізмів державного управління у охороні здоров’я для підвищення рівня чинної системи первинної медичної допомоги можуть бути:
· опрацювання та впровадження оптимізованих схем її реструктуризації і управління;
· приведення у відповідність до ринкових умов діяльності нормативної бази;
· підвищення вимог щодо підготовки з державного управління і професійно-посадових якостей до керівного складу і фахівців лікувальних закладів;
· удосконалення механізмів із забезпечення якості медичної допомоги населенню чи послуг у галузі тощо.
5. Про переваги комплексного розв’язання проблем збереження і відновлення здоров’я населення в державній службі охорони здоров’я свідчать проведені заходи по реструктуризації її системи первинної медико-санітарної допомоги міському населенню на засадах механізмів державного управління та принципів сімейної медицини на рівні обласного центру, які сприяли стабілізації і позитивній динаміці діяльності медичних структур та стану здоров’я населення за період 2003-2004 рр. (організовано 8 СЛА і центр СМ при клініці медичного університету; здійснено цільову підготовку 125 сімейних лікарів, 128 соціальних працівників; відкрито при 62,2% поліклініках денні стаціонари терапевтичного і хірургічного спрямування; у 1,2 рази знизились рівні первинної захворюваності органів дихання і ін.).
6. Запропоновані організаційно-управлінські схеми діяльності системи первинної медико-санітарної допомоги міському населенню на перспективу, за функціональними, структурними і системними ознаками, формують максимальну самостійність посадових осіб та медичного персоналу разом із підвищенням вимогливості та відповідальності за здоров’я пацієнтів і населення, що свідчить про їх адекватність сучасному етапу (адміністративної реформи, поглиблених ринкових перетворень та української медичної доктрини на XXI сторіччя), а тому можуть бути використані іншими системами охорони здоров’я, котрі прагнуть до реорганізаційних перетворень.
7. Реалізація науково-теоретичних пропозицій щодо застосування системи первинної медико-санітарної допомоги на засадах державного управління і сімейної медицини в практичну діяльність є можливою за умови впровадження наступних практичних рекомендацій:
· прискорення прийняття Верховною Радою України Закону щодо змін до ”Основ законодавства України про охорону здоров’я” від 19.11.1992 р., в якому необхідно диференціювати державну систему охорону здоров’я на підсистеми охорона здоров’я” і медична допомога” та визначити принципи, функції і механізми їх діяльності на засадах вимог державного управління;
· створення спеціальних організаційних підрозділів з координації діяльності усіх підсистем охорони здоров’я в Кабінеті Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Державної прикордонної служби України, міністерствах оборони, внутрішніх справ та СБУ, обласних та Київській і Севастопольській міських держадміністраціях та забезпечення їх практичної діяльності відповідною нормативно-правовою базою;
· підготовка Міністерством охорони здоров’я України та Академією медичних наук України програми заходів щодо забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної медичної допомоги у структурах сімейної медицини до затвердження її Кабінетом Міністрів України, і відповідного законопроекту про сімейну медицину, лікаря та пацієнта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затверджена Указом Президента України від 7 груд. 2000 р. № 1313/2000.
2. Міжгалузева комплексна програма Здоров’я нації” на 2002-2011 роки”: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 4.
3. Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р., № 989.
4. Лехан В.М. Система охорони здоров’я в Україні: підсумки, проблеми, перспективи. - К.: Сфера, 2002. - 28 с.
5. Лехан В.М., Лакіза-Сачук Н.М., Войцехівский В.М. та ін. Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні / Під заг. ред. В.М.Леха. - К.: Сфера, 2001. - 170 с.
6. Діяльність галузі охорони здоров’я у 2003 році (Довідка до розширеного засідання Колегії МОЗ України) // Медичний всесвіт. - 2004. - Том 4. - № 1.- С. 12-27.
7. Хвисюк М.І., Парфьянова І.І., Титаренко В.М. Державна політика та стратегія в галузі охорони здоров’я: Навч. посіб. - Харків: ХМАПО, 2003. - 96 с.
8. Корнацький В. Проблеми організації та управління охороною здоров’я в сучасних умовах // Вісник УАДУ. - 2001. - № 3. - С. 215-219.
9. Іщенко О. З виступу перед слухачами факультету вищих керівних кадрів Української Академії державного управління при Президентові України // Вісник УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 5-6.
10. Загородній В.В. Механізми державного регулювання реформуванням системи охорони здоров’я (на матеріалах м. Києва): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05. / УАДУ при Президентові України. - К., 2001. - 20 с.

11. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров’я в Україні: генезис, проблеми та шляхи реформування / Передм. і заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во УАДУ. - 2001. - 360 с.
12. Рогач І.М. Реорганізація діяльності та оптимізація управління системою медичної допомоги сільському населенню (на прикладі Закарпатської області: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр. 25.00.05. / УАДУ при Президентові України. - К., 1998. - 20 с.
13. Рудий В.М. Законодавство як інструмент визначення та реалізації державної політики і вдосконалення управління охороною здоров’я в Україні // Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні. К.: Сфера, 2001. - С. 151-174.
14. Бідний В.Г. Наукове забезпечення формування якості медичної допомоги населенню Києва // Оптимізація системи охорони здоров’я м.Києва: Зб. наук.-практ. робіт. - К., 1997. - С. 6-7.
15. Таралло В.Л. Передумови становлення ресурсної стратегії охорони здоров’я в XXI ст. // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. - 2001. - № 4. - С. 68-69.
16. Ціборовський О. Основи державної політики України в галузі охорони здоров’я // Українські медичні вісті. - 1997. - № 1 (56). - С. 37-38.
17. Чмир В., Морозов А., Хонда О., Яніна А., Оришака М. Проблеми реформи системи охорони здоров’я України // Українські медичні вісті. - 1997. - № 1 (56). - С. 38-40.
18. Щепин О.П., Нечаев В.С. О государственных механизмах реформы здравоохранения // Проблемы социальной гигиены и история медицины. - 1997. - № 1. - С. 34-38.
19. Концепція адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 лип. 1998 р. № 810/98 (із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 10 верес. 1998 р. № 1000/98, 21 верес. 1998 р., № 1048/98 та від 2 січ. 1999 р., № 5/99) // Уряд. кур’єр. - 1998. - 25 лип., 24 верес.
20. Доручення Президента України від 05.01.04 р. № 11/22.
21. Журавель В.И. Концептуальное видение стратегии и тактики реформирования здравоохранения Украины // Український медичний часопис. - 1999.- № 5. - С. 38-42.
22. Запорожан В.М., Журавель В.І. Перебудовчі процеси системи охорони здоров’я потребують наукового супроводження // Охорона здоров’я України. - 2002. - № 3-4. ­­- С. 86-88.
23. Дейкун Н.П. Концептуальнотехнологические подходы к управлению здоровьем населения // Лікарська справа. - 1995. - № 3-4. - С. 187-189.
24. Журавель В.И. Дейкун Н.П. О комитете по здоровью Черниговского городского совета / Матеріали 3-го з’їзду соціальних гігієністів і організаторів охорони здоров’я України. - К., 1996.- Част.1. - С. 100-103.
25. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я: Монографія / За заг. ред. Ю.В. Вороненка, В.Ф.Москаленка. - Т.: Укрмедкнига, 2000. - 680 с.
26. Програма реорганізації медичної допомоги в Україні Перспектива 2010”: Матеріали Першого всеукраїнського з’їзду медичних працівників. - К., 1999. - 96 с.
27. Журавель В.І. Обґрунтування притаманних ринковій економіці моделей діяльності та управління системи охорони здоров’я на засадах теорії систем та менеджменту // Зб. анот. до робіт стипендіатів 1997 р. за прогр. "ТРАНС-ФОРМ" Міністерства внутрішніх справ Федеративної Республіки Німеччини. - К.: Дидактичний центр УАДУ, 1999. - С. 148-150.
28. Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров’я і про створення загальнодержавної системи екстремальної медицини: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1995 р. № 819.
29. Про затвердження заходів щодо розвитку Державної служби медицини катастроф на 1998-2001 рр.: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1997 р. № 1379.
30. Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 р. № 1923.
31. Про затвердження Програми надання громадянам гарантованої державою безплатної медичної допомоги: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р., № 955.
32. Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 верес. 1996 р. № 1138: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 989.
33. Матеріали до історії української медицини / Ред. упоряд. В.Плющ, Р.Осінчук. - Чикаго, 1975. - Кн. І - 350 с.
34. Матеріали до історії української медицини / Ред. упоряд. М.Семчишин. - Чикаго, 1988. Кн. ІІ - 298 с.
35. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров’я в Україні: генезис та тенденції розвитку: Автореф. дис. ...д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / УАДУ при Президентові України. - К., 2003. - 38 с.
36. Біла С.О. Структурна політика в системі державного регулювання економіки в умовах суспільної трансформації: Автореф. дис. ...д-ра наук з держ. упр.: 25.00.05 / УАДУ при Президентові України. - К., 2002. - 36 с.
37. Нижник Н. Проблеми управління охороною здоров’я України // Українські медичні вісті. - 1997. - № 2-3 (57-58). - С. 40-41.
38. Журавель В.И., Запорожан В.Н. Менеджмент в системе медицинской помощи. - Одесса: ОДМУ, 2000. - 432 с.
39. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я / Тернопіль-Київ-Вінниця, 1997. - 328 с.
40. Стігліц, Джозеф Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільській. - К.: Основи, 1998. - С. 343-375.
41. Солоненко І. Аналіз державної політики з реформування галузі охорони здоров’я // Управління сучасним містом. - 2001. - № 10-12 (4). - С. 54-59.
42. Журавель В., Колтунов О., Мегедь В., Чорномаз В. Соціально-економічна політика як напрям реформування системи охорони здоров’я: Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. - Вип. 1. - С. 164-169.
43. Охорона громадського здоров’я: управлінські аспекти: Навч. посіб. / Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б. та ін.; Кер. авт. кол. Л.Жаліло. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 144 с.
44. Литвинова О.Н., Горбатюк І.М. Стратегія державного управління в становленні національної системи охорони здоров’я України // Віснник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. - 2001.- № 4. - С. 62-64.
45. Мартинюк О., Малес Л. Стратегічне планування як один із найбільш ефективних засобів удосконалення менеджменту в галузі охорони здоров’я // Українські медичні вісті. - 1997. - № 2 (57-58). - С. 36-37.
46. Перетяка О.П. Державне управління реформуванням системи охорони здоров’я (на прикладі Луганської області): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр. 25.00.05 / ДДУУ. - К., 2001. - 20 с.
47. Крюков С.А. Державне управління в сфері медико-соціальної допомоги безнадійно хворим: Автореф. дис. канд. наук з держ. упр. 25.00.05 / ДДУУ. - Донецьк, 2002. - 18 с.
48. Голяченко О.М. Чи можна реформувати систему медичної допомоги в Україні // Українські медичні вісті. - 1997. - № 1 (56). - С. 9-10.
49. Концепція розвитку системи освіти у галузі громадської охорони здоров’я (проект) / Вороненко Ю.В., Глуховський В.В, Коваленко О.С., Лехан В.М., Рудий В.М., Скоропада Л.М., Солоненко І.М. // Сучасний стан та перспективи розвитку соціальної медицини та організації охорони здоров’я: напрямки та шляхи реформування системи охорони здоров’я (до 80-тиріччя кафедри соціальної медицини, управління та економіки охорони здоров’я) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 18-19 вересня м. Одеса, 2003 р. - О.: ОДМУ, 2003. - С. 238-247.
50. Журавель В.И. Обоснование оптимизации моделей системы управления и управленческой дея­­­тельности в здравоохранении (на примере крупного города, об­­­ластного и районного центров): Автореф. дис. д-ра мед. наук: 14.00.33 / Укр. держ. мед. ун-т. - К., 1994. - 47 с.
51. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За заг. ред. проф. О.Ю. Оболенського. - Хмельницький: Поділля, 1999. - 570 с.
52. Пиріг Л. Охорона здоров'я в державній політиці України на су­­­часному етапі // Українські медичні вісті. - 1997. - № 1. - С. 3-5.
53. Пиріг Л.А. Лікарська громадська організація і культура управління охороною здоров’я // Мат. наук.-практ. конф. за міжнародною участю Управління охороною здоров’я”. - Львів, Наутілус, 2003. - С. 90-91.
54. Основи законодавства України про охорону здоров'я // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 4. - С.59-84.
55. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
56. Державне управління: теорія і практика / Під ред. В.Б.Авер’янова.- К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.
57. Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления. - М: ООО Тесса”, 2000. - 445 с.
58. Єсипчук Н.М. Система органів державного управління як складовий елемент механізму державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІДУ НАДУ Магістр”, 2004. - № 1 (19) - С.151-156.
59. Государственное управление: основы теории и организации / Под ред. В.А.Козбаненко. - М.: Статут”, 2000. - 912 с.

60. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией: Учеб. для вузов. - М.: Рус. Деловая лит-ра, 1998. - С.111.
61. Надолішній П. Теоретичні та організаційні засади державного управління (опорний конспект дистанційного курсу навчальної дисципліни): Навч. пособ. - К.: Міленіум, 2003. - 256 с.
62. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку / Нижник Н.Р., Дубенко С.Д., Плахотнюк Н.Г. / За ред. Н.Р.Нижник. - К.: ЗАТ НІЧЛАВА”, 2003. - 288 с.
63. Райт Глен. Державне управління. - К.: Основи, 1994. - 192 с.
64. Сушинський О. Методи та форми здійснення контрольної влади // Вісник УАДУ, 2002. - № 2. - С.54 - 62.
65. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М., 1998. - С. 482-483.
66. Токовенко В. Основні підходи до визначення поняття державне управління” // Вісник УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 39-47.
67. Юзьков Л.П. Государственное управление в политической системе развитого социализма. - К., 1983. - С. 57-59.
68. Мартиненко М. М. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Каравела, 2005. - 496 с.
69. Государственное управление: Словарь-справочник. - СПб.: Петрополис, 2001. - 384 с.
70. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту Львівська політехніка”, 2002. - 352 с.
71. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - 312 с.
72. Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организаций: Учеб. пособие для менеджера. - К.: Изд-во Епроп. ун-та, 2002. 350 с.
73. Шаптала О.С. Автономна Республіка Крим: проблемні питання державного управління сферою рекреаційного обслуговування: Монографія. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2003. - 264 с.
74. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 702 с.
75. Словарь-справочник менеджера / Под ред. М.Г.Лапусты. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 608 с.
76. Голик Л., Радиш Я., Гак Д. Управління якістю медичної допомоги - складова державного управління охороною здоров’я // Вісник УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 152-160.
77. Тогунов И.А. Соотношение и адекватность понятий модели маркетинговой системы и категорий системы здравоохранения, функционирующей в условиях рынка // Экономика здравоохранения - № 7 - 1998. - С. 27-31.
78. Field M.G. The Health System and Policy: a Contemporary American Dialectic // Sosial Science and Medicine, 1980. - V 14a, № 5. - Р. 401.
79. Наукові засади реформування державного управління охороною здоров’я в Україні / Жаліло Л., Кунгурцев О., Мартинюк О. та ін. // Вісник УАДУ. - 2000. - № 3. - С. 413-416.
80. Уваренко А.Р., Курчатов Г.В. Некоторые медико-социологические аспекты перестройки здравоохранения Украины на современном этапе // Лікарська справа. - 1992. - № 8. - С. 99-102.
81. Дейкун М.П., Журавель В.І. Стан та основні підходи щодо реформування системи охорони здоров’я на сучасному етапі: (наук. огляд) // Мед. реф. журнал. - К., 1998. - Вип. 2, № 1-2.- С. 50-57.
82. Охорона здоров’я в Україні: проблеми та перспективи / За заг. ред. д-ра м.н. В.М.Пономаренка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. - 310 с.
83. Загородній В. Системний аналіз в управлінні охороною здоров’я в період її реформування // Вісник УАДУ. - 1999. - № 4. - С. 367-371.
84. Рудень В., Шурма І. Сімейна медицина в Україні: момент істини // Круглий стіл Сімейна медицина - основа реформування діючої системи охорони здоров’я” - Л.: Ліга-Прес, 2003. - 72 с.
85. Пономаренко В.М. Основні проблеми реформування системи охорони здоров’я України // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я. - 1999. - №1. - С. 7-10.
86. Підаєв А.В. Пріоритетні напрями розвитку системи охорони здоров’я в Україні // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я. - 2002. - № 4. - С. 5-8.
87. Голяченко О. Українська здравоохорона: як вийти із кризи. - 2-е вид. доп. - Тернопіль: Лілея, 2000. - 83 с.
88. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, Европейское региональное бюро ВОЗ. - Копенгаген. -2002. - 156 с.
89. Журавель В.І. в соавт. Договорное медицинское страхование как альтернативная система медицинской помощи гражданам // Ліки України. - 2000. - № 9. - С. 9-12.
90. Дячишин В.І. Державне управління медикаментозним забезпеченням населення України на сучасному етапі формування ринкових відносин: Автореф. дис. канд. наук з держ.упр. 25.00.05 / УАДУ при Президентові України. - К., 2000. - 22 с.
91. Найговзина Н.Б., Ковалевский М.А. Системы здравоохранения в Российской Федерации: организационноправовые аспекты. - М.: Классик-Консалдинг, 1999. - 207 с.
92. Фотаки Марианна. Сочетание общественного/государственного и частного в Российской системе здравоохранения в свете международного опыта // Сб. Общественное и частное в здравоохранении и в медицинском страховании (состояние, проблемы, перспективы)” - М.: Наука, 1999. - С. 8 -11.
93. Фундаментальные основы политики здравоохранения / Под ред. О.П. Щепина. - М.Мысль, 1999. - 367 с.
94. Жаркович Г. Вопросы политики в области здравоохранения в бывших социалистических странах. Стратегия улучшения систем здравоохранения в бывших социалистических странах. - М.: Федеральный фонд ОМС, 1998. - 189 с.
95. Тогунов И.А. Модель маркетинговой системы медицинских услуг (маркетинговая формализованная сущность либеральной системы здравоохранения) // Эксклюзивный маркетинг. - 1999. - № 5. - С. 47-83.
96. Надолішний П. Національна традиція публічної влади й управління та її
значення на етапі адміністративної реформи // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2002. - № 12.- С. 40-57.
97. Кухта Б., Теплоузова Н. Політичні еліти і лідери. - Львів: Кальварія, 1996. - 220 с.
98. Томенко М., Олійник В. Партійна еліта України.- К.: Логос, 2000. - 204 с.
99. Зущик Ю., Кривошеєнко О., Яблонський В. Фігури. Політичне лідерство в сучасній Україні. - К.: Альтерпрес, 1999. - 276 с.
100. Куколев И., Штыков П. Становление элитоведения // Социальные исследования в России. - М.: Полис, 1998. - С. 107-136.
101. Тоффлер Э. Третья волна. - М.: АСТ, 1999. - 782 с.
102. Геллнер Э. Пришествие национализма. Мифы нации и класса // Нации и национализм. - М.: Праксис, 2002. - С.146-201.
103. Удовик С. Особенности современной политико-экономической элиты Украины в контексте глобализации // Социальная экономика. Научный журнал Харьковского национального университета. - 2003. - № 1. - С. 216-227.
104. Козуліна С.О. Медико-правова служба як підсистема державного управління охороною здоров’я // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 12. - С. 195-206.
105. Нижник Н.Р. До проблеми ефективності державного управління в Україні // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: Зб. наук. праць / За заг. ред. В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - С. 6-11.
106. Герасименко Н.Ф. Кризис здоровья и здравоохранения как угроза национальной безопасности страны // Вестник Российской АМН. - 1998.- №4.- С.58-62.
107. Журавель В.И. Основы менеджмента в системе здравоохранения. - К., 1994. - 336 с.
108. Князєв В. Наукове забезпечення адміністративної реформи в Україні вирішальна умова її ефективного здійснення // Матер. щоріч. наук.-практ. конф. наук.-педагог. персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Академії Актуальні проблеми реформування державного управління” 29 травня 1997 / За ред. В.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - С. 3-5.
109. Скуратівський А. Правові засади реформування охорони здоров’я // Українські медичні вісті. - 1997. - Т.1. - №. 2-3 (57-58). - С. 48-49.
110.