Метафоричність казки як засіб активного соціально-психологічного навчання

Краткое описание

Слов’янський державний педагогічний університет

На правах рукопису

СОЛОДУХОВ ВАСИЛЬ ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 159. 964

Метафоричність казки як засіб активного соціально-психологічного навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Науковий керівник
Яценко Тамара Семенівна
доктор психологічних наук,
професор, академік АПН України

Слов’янськ − 2006

ЗМІСТ
вступ........................................................................................................................ 3
Розділ 1. Метафоричність казки та її врахування в діагностико-корекційному процесі................................................................................ 12
1.1. Поняття метафори та його висвітлення в науковій літературі 12
1.2. Метафорична сутність казки. 21
1.3. Типологія казок та психологічні особливості їх сприймання. 29
1.4. Діагностичні та корекційні функції казки. 39
1.4.1. Феномен психологічної казки в контексті різних теоретичних підходів.. 44
1.4.2.Зв’язок архетипної символіки з феноменом казки.. 55
Висновки до першого розділу. 67
Розділ 2.Глибинно-психологічне пізнання цілісної психіки за допомогою психоаналізу казки у АСПН........................................ 69
2.1. Метафоричні засоби групової психокорекції 69
2.1.1. Форми групової психокорекційної роботи.. 69
2.1.2. Психологічні особливості "Казки про власне життя"......................................... 89
2.2. Особливості інтерпретації казки в процесі активного соціально-психологічного навчання. 95
2.3. Інтерпретативні можливості метафоричного змісту казки у форматі АСПН.. 120
2.4. Результативність використання казки у контексті глибинно-психологічного пізнання 150
2.5. Фактори ефективного застосування метафоричності казки у професійній діяльності практичного психолога. 157
Висновки до другого розділу. 172
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................ 176
додаткИ.............................................................................................................. 192
Додаток А. Стенограма групової психокорекційної роботи з використанням прийому казки. 193
Додаток Б. Фрагмент стенограми роботи з протагоністом А. 217
Додаток В. Фрагмент стенограми роботи з емпіричним матеріалом протагоніста І. 221
Додаток Д. Методика вияву особистісної тривожності (Дж.Тейлор) 275

ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. На сучасному етапі становлення України як незалежної демократичної держави пріоритетним напрямком її діяльності є забезпечення можливостей всебічного особистісного розвитку кожної людини.
Піклування про здоров’я нації та її високий освітній рівень передбачає створення необхідних передумов для оптимізації психічного розвитку кожного громадянина. Психологічні проблеми конкретної людини повинні перебувати у сфері інтересів суспільної практики, про що свідчить Закон України Про освіту”, де вказується на створення державної психологічної служби.
Сучасні завдання, поставлені перед освітою у зв’язку з її реформуванням, сприяють посиленню уваги до підготовки психологів-фахівців. Зрозуміло, що реформування освіти неможливо успішно здійснювати без розуміння глибинної сутності психіки людини, що дозволяє розвивати її потенціал, як суб’єкта, здатного до самореалізації.
Актуальність розв’язання поставленої у дисертації проблеми Метафоричність казки як засіб активного соціально-психологічного навчання” зумовлена необхідністю подальшого розвитку практичної психології і психологічної служби.
Розробка ефективних методів психологічної допомоги та їх наукове обґрунтування є досить актуальним для вітчизняної психології, про що засвідчують дослідження Г.О. Балла, О. Ф. Бондаренко, Ж.П. Вірної, П. П. Горностая, З.С. Карпенко, С. Д. Максименка, Н. В. Чепелєвої, Т. С. Яценко та ін. Загалом практична психологія перебуває сьогодні в процесі становлення і розвитку. Підготовка ж психологів-практиків ще недостатньо синтезує процеси психологічного пізнання та самопізнання. Здобуваючи стандартизовані знання в процесі опанування академічною психологією, майбутні практичні психологи недостатньо розвивають свій рефлексивний потенціал та не мають змоги опановувати навичками самоаналізу й цілісного аналізу ситуації спілкування. Тобто у процесі підготовки психологів до цього часу недостатня увага приділяється забезпеченню взаємозв’язку психологічного пізнання і самопізнання, психокорекції власних проблем з метою запобігання викривлень соціально-психологічного сприйняття взаємодії з реципієнтом на емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях.
Необхідною передумовою професійного становлення психологів-практиків є їх особистісна психокорекція, зорієнтована на виявлення глибинно-психологічних основ особистісних проблем, що деструктують процес спілкування з іншими людьми. Психологічна зрілість психолога пов’язана з умінням перетворювати себе на об’єкт дослідження, що сприяє здійсненню глибинної рефлексії інфантильних витоків особистісної проблематики, аналізу власного життя та усвідомлення програм” власної психіки, детермінованих дитинством.
Вивчення глибинно-психологічних аспектів психіки психічно здорових людей започатковано ще у 80-ті роки в науковій школі О. О. Бодальова. Його послідовниця, академік АПН України Т. С. Яценко розробила метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), який дозволив обґрунтувати ефективність групової взаємодії для самопізнання особистості та розкрити сутність процесу глибинної психокорекції.
У наш час активно розвиваються психокорекційна практика та методи експериментального дослідження особистості. Останні неспроможні розв’язувати завдання глибинного дослідження психіки суб’єкта у єдності свідомих та несвідомих аспектів. Крім того, у більшості різновидів психокорекційної практики спостерігається розмежування психодіагностики та психокорекції як окремих процесів. Наше дослідження передбачає пошук шляхів оптимізації розвитку особистісних властивостей суб’єкта шляхом глибинного пізнання психіки, що може бути забезпечено за допомогою застосування метафоричності казки в межах методу АСПН.
У процесі аналізу казки психодіагностична і психокорекційна процедури хоч і знаходяться в єдності, але провідної функції набуває діагностичний аспект. Точність психодіагностики у поєднанні із рефлексуванням казки самим її автором, зумовлює потужний психокорекційний ефект. Результативність аналізу казки забезпечується знаходженням зв’язку між свідомими і несвідомими аспектами психіки, що сприяє розширенню меж самоусвідомлення і тим самим відкриває нові перспективи особистісного росту.
Дослідження проблеми Метафоричність казки як засіб активного соціально-психологічного навчання” спрямоване на виявлення діагностико-корекційних особливостей використання метафоричності казки як прийому групової психокорекції. Розробка даної дисертаційної теми пов’язана з реалізацією основних напрямів державної програми Освіта” (Україна ХХ століття”).
Дисертаційне дослідження виконано в ракурсі глибинної психології за методом групової психокорекції АСПН з використанням прийому «казки про власне життя» в її метафоричному змісті відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри практичної психології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького: Психологічні основи групової психокорекції (методу АСПН)” (номер держреєстрації 23452 U 264) та плану наукових досліджень АПН України (16 напрям): Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, (Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”). Тему дисертації затверджено Вченою радою Слов’янського державного педагогічного університету (протокол № 7 від 29.01.2004 р.) й узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 25.05.2004 р.).
Об’єкт дослідження емпіричний матеріал психокорекційних груп активного соціально-психологічного навчання з використанням прийому казки про власне життя” в її метафоричних формах.
Предмет дослідження психологічні особливості використання метафоричності казки з метою глибинно-психологічного пізнання та психокорекції особистісних проблем учасників активного соціально-психологічного навчання.
Мета дослідження науково обґрунтувати та емпірично дослідити особливості використання метафоричності казки в глибинному пізнанні психіки у форматі методу АСПН.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що використання метафоричного змісту казки в психокорекції за методом АСПН дозволяє більш ефективно здійснити діагностику глибинно-психологічних (інфантильних) передумов особистісних проблем учасників навчання.
Відповідно до мети, предмета та гіпотези дослідження було визначено такі завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз психологічної літератури з поставленої в дисертації проблеми метафоричності казки про власне життя” як окремої методики активного соціально-психологічного навчання.
2. Дослідити феномен метафоричності казки в контексті різних теоретичних підходів до психокорекції та психотерапії.
3. Психологічно обґрунтувати методичні особливості використання казки в її метафоричному змісті у груповій роботі АСПН з глибинно-психологічною орієнтацією та здійснити їх порівняння з психоаналітичною роботою з предметною моделлю.
4. Виявити діагностико-корекційні механізми використання казки з її метафоричним змістом в процесі АСПН.
5. Сформулювати методичні рекомендації психологам-практикам на основі результатів дисертаційного дослідження, спрямовані на ефективне використання метафоричності казки з метою глибинно-психологічного пізнання.
Концепція дослідження ґрунтується на положеннях: підготовка фахівців-психологів вимагає не лише академічних знань, а й методів, що сприяють оволодінню рефлексивними знаннями та розвитку соціально-перцептивного інтелекту; існує необхідність цілісного пізнання психіки в єдності свідомих та несвідомих проявів; активність несвідомих детермінант може мати спонтанне виявлення у метафоричних формах. Активні методи соціально-психологічного навчання гуманізують взаємодію між його учасниками та поєднують в собі можливість глибинно-психологічного дослідження інфантильних першопричин деструктивних проявів психіки. Інтерпретація метафоричного змісту казки дозволяє учасникам психокорекційної групи здійснювати глибинно-психологічне самопізнання та пізнання іншої людини.
Провідна ідея дослідження полягає у тому, що метафоричний зміст казки спроможний символічно виражати особистісну проблему суб’єкта, яка піддається об’єктивуванню шляхом психоаналітичної інтерпретації, що сприяє рефлексії глибинно-психологічних чинників його поведінки і виробленню раціональних паттернів життєздійснення.
Методологічну основу дослідження становлять положення сучасної психології: про взаємозв’язок свідомого і несвідомого в структурі психіки; про цілісність психічної організації особистості, єдність емоційного і раціонального компонентів соціальної перцепції. Дослідження базується на основних принципах психологічної науки: детермінізму, взаємної зумовленості психічних та соціальних феноменів, єдності теоретичного та емпіричного, діяльнісного і культурологічного підходів, положення про соціальний конструктивізм, творчу сутність особистості та її суперечливий характер та ін.
Теоретичну основу дослідження становить:
- наукове розуміння структури та функційних особливостей несвідомої сфери психіки (Ф.В. Басін, І.А. Зязюн, С.Д. Максименко, З. Фрейд, К.Г. Юнг, Н.Ф.Каліна, В.П. Москалець, О.С. Кочарян, В.О. Татенко, Т.М.Титаренко, Т.С. Яценко та ін.);
- особливості соціальної природи особистості, суспільно-історичних закономірностей формування психіки і Я концепції” (О.О. Бодальов, О.Ф. Бондаренко, Л.В. Долинська, І.А. Зязюн, М.В. Савчин, С.Д. Максименко, Н.І.Пов’якель, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, В.В. Рибалка, В.А. Семиченко, А.В. Фурман, Т.С. Яценко та ін.);
- положення психодинамічної теорії (Т.С. Яценко);
- уявлення про можливості використання символічного змісту емпіричного матеріалу для цілісного пізнання психіки і метафоричності казки, зокрема з метою психодіагностики і психокорекції особистості (Б.Б.Іваненко, І.В. Євтушенко, М.-Л. фон Франц, Є.Ю. Петров, С.О. Черняєва, І.В. Вачков, У.Грумес, Л.Ф.Дунаєвська, В.Я. Пропп, Ю.В. Тимошенко, Т.С.Яценко та ін.);
- твердження про можливість символічної репрезентації психіки суб’єкта в єдності її свідомих і несвідомих проявів (А. Адлер, С.Гроф, З.С. Карпенко, А. Маслоу, К.Роджерс, С.Л. Рубінштейн, З. Фрейд, К.Г. Юнг, Т.С.Яценко та ін.).
Організація й етапи дослідження. Науково-дослідна робота проводилася впродовж п’яти років (2001-2006 рр.). Перший етап (2001-2002 рр.) вивчення стану розробки наукової проблеми, окреслення предмета й об’єкта дослідження, формування відповідної методики; другий етап (2002-2004 рр.) аналіз психологічної літератури, включене спостереження в групах АСПН, здійснення наукової інтерпретації емпіричних даних, їх узагальнення, публікація статей. Третій етап 2004 2006 рр. − узагальнення і систематизація отриманих результатів, їх впровадження в практику підготовки майбутніх психологів-практиків; оформлення рукопису дисертації.
У дослідженні брали участь 190 осіб (студенти психологічного факультету та слухачі факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів зі спеціальності Практична психологія” Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, студенти психологічного факультету Слов’янського державного педагогічного університету, студенти факультету соціології та психології Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, Донецького інституту ринка і соціальної політики та Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та перевірки сформульованої гіпотези використовувалися загальнонаукові методи теоретичного рівня: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення емпіричних даних, отриманих в процесі активного соціально-психологічного навчання. Крім того, використовувався цілісний і багаторівневий психоаналіз метафоричного змісту казок в процесі глибинної діагностики та психокорекції за методом АСПН.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше поставлено проблему використання прийому психоаналізу метафоричного змісту казки з метою каталізації розвитку соціально-перцептивного інтелекту та рефлексивних знань учасників АСПН. Виявлено можливості використання метафоричного змісту казки для об’єктивування неусвідомлених змістів індивідуально-неповторного феномену психіки, пов’язаних з інфантильним досвідом суб’єкта. Розширено розуміння можливостей репрезентації цілісного змісту психіки суб’єкта у символічній формі метафоричної казки. Подальшого розвитку набула проблема використання таких прийомів АСПН в процесі підготовки психологів-практиків, як метафорична Казка про власне життя” та робота з предметною моделлю (предметом, об’єктом).
Теоретична значущість дослідження полягає: у розширенні уявлень про можливості репрезентації цілісного змісту психіки суб’єкта в символічній формі метафоричності казки; у виявленні можливостей метафоричності казки виражати системні характеристики несвідомого в його усталених тенденціях, що впливають на поведінку особи; у розкритті глибинно-психологічних передумов деструктивних проявів психіки, пов’язаних з фіксаціями дитинства (едіпова залежність, психологічні захисти у базових та ситуативних формах); у виявленні діагностико-корекційних механізмів використання ролі несвідомого в обумовленні полівалентного змісту метафоричної символіки.
Практичне значення дослідження полягає: у виявленні зв’язку метафоричної казки з внутрішньою суперечністю психіки суб’єкта-автора казки; у дослідженні діагностичних і корекційних можливостей використання метафоричної «казки про власне життя» у груповій психокорекції; у розробці методичних рекомендацій щодо використання прийому метафоричної казки в АСПН з метою глибинно-психологічної корекції; у доведенні діагностико-корекційного значення метафоричного змісту казки в психокорекційному процесі; в обґрунтуванні необхідності застосування прийому метафоричної казки (в методиці АСПН) у професійній підготовці практичних психологів в єдності з предметною моделлю (об’єктом).
Впровадження результатів дослідження. Основні висновки та рекомендації впроваджені та використані в навчально-виховному процесі Слов’янського державного педагогічного університету. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у навчальному посібнику Використання казки в процесі активного соціально-психологічного навчання” та під час проведення спецсемінару Метафоричність казки”.
Основні висновки і рекомендації впроваджено також в навчальний процес Донецького інституту ринка і соціальної політики (довідка № 1/211 від 15.11.2005р.), Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (довідка 01-08-333 від 11.05.2006 р.), Харківського національного педагогічного університету ім.Г.Сковороди (довідка 01-553 від 11.09.2006 р.), Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (довідка від 20.11.2005 р.) та Слов’янського державного педагогічного університету (довідка 66-06-93 від 26.12.2006 р.).
Особистий внесок автора полягає:
- у теоретичному обґрунтуванні можливостей використання метафоричності змісту казки у дослідженні глибинно-психологічних аспектів психіки за методикою АСПН;
- у розкритті глибинно-психологічних передумов деструкції взаємин інфантильними тенденціями, які виявляються за допомогою метафоричності казки.
Особистий внесок у спільні публікації полягає в презентації змісту метафоричності казки та розкритті психоаналітичного підходу до її пізнання.
Надійність і вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується дотриманням методологічних та теоретичних положень; використанням комплексу методів, які мають глибинно-психологічну орієнтацію та відповідають меті і завданням дослідження; системним аналізом емпіричного матеріалу, отриманого в процесі роботи груп АСПН.
На захист виносяться положення:
1. Теоретичне та практичне обґрунтування діагностичних та корекційних можливостей використання психоаналізу казки в її метафоричному змісті з метою пізнання системних характеристик несвідомого конкретної особи.
2. Процесуальна психодіагностика як провідна у дослідженні глибинних аспектів психіки за допомогою прийому казки у АСПН.
3. Психологічне обґрунтування методичних особливостей використання казки в її метафоричному змісті в глибинній психокорекції (АСПН) та виявлення спільного і відмінного порівняно з психоаналізом комплексу тематичних малюнків.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх публікацій у наукових та науково-методичних виданнях, висвітлення у доповідях, повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: м. Одеса (2001, 2002), м. Слов’янськ (2000-2006 рр.), м. Черкаси (2001; 2002; 2003; 2005), м. Харків (2003-2005 рр.).
Основні результати дослідження висвітлені у 11 публікаціях, з них 7 одноосібні, що відображено у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у навчальному посібнику Використання казки в процесі активного соціально-психологічного навчання”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, 4 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 178 сторінках. Список використаних джерел включає 236 найменувань, з них 16 − іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проаналізовані літературні джерела та проведене експериментальне дослідження дають можливість зробити наступні висновки:
1. Актуальність даного дослідження визначається сучасним станом розвитку в Україні психологічної служби та практичної психології, що потребує поглиблення уваги до закономірностей функціонування цілісної психіки в її свідомих та несвідомих проявах.
2. Дослідження показало, що серед групових форм психокорекційної роботи, рефлексивно та емпірично спроможним є метод АСПН, орієнтований на глибинно-психологічне пізнання і цілісну реконструкцію психіки суб’єкта.
3. Актуальність застосування прийому метафоричної казки в межах АСПН зумовлена: необхідністю поповнення методичного інструментарію практичних психологів в ракурсі цілісного підходу до дослідження психіки; орієнтацією на глибинно-рефлексивне розуміння психіки самим суб’єктом, що дозволяє йому виробляти навички самоаналізу і самокорекції.
4. Результати дослідження дозволили констатувати вагому роль метафоричного змісту казок не лише у формуванні та розвитку особистості, але й визначити їх діагностичну та психокорекційну спроможність, що дало можливість використати психоаналіз казок як один з прийомів дослідження особистісної проблеми суб’єкта.
5. Прийом казки, розроблений в межах АСПН, є діагностичним інструментарієм, який реалізує цілісний підхід до розуміння психічної реальності у єдності свідомих і несвідомих складових психіки.
6. Прийом казки носить захисну функцію для казкаря, оскільки він дає змогу в метафоричній формі доторкнутися до болючих точок” власного Я”. Використання казки відкриває великі можливості метафоричної активності, у здатності в замаскованому переносному смислі об’єктивувати інтимні аспекти особистісного досвіду.
7. Ефективність застосування прийому казки в групі АСПН порівняно іншими методиками полягає в тому, що учасники групового процесу мають змогу використовувати відомі з дитинства казкові персонажі, наповнюючи їх певним значущим для них змістом. Цей суб’єктивний смисл набуває метафоричної форми. Сприйняття групою та психологом, метафоричного змісту казки відкриває можливості її інтерпретації з метою психокорекційного впливу. Інтерпретація казки в АСПН носить глибиннопсихологічний характер, який передбачає виявлення системних характеристик такої розповіді.
8. Інтерпретація казки є діагностико-корекційним процесом, що допомагає розкривати глибиннопсихологічні передумови деструктивних проявів психіки суб’єкта, усвідомлення яких сприяє конструктивним змінам. Зменшується також рівень тривожності, набуваються навички рефлексивного самоаналізу, відбувається поглиблення самоусвідомлення, зміна ставлення до себе й до інших людей, коригується сприйняття ситуацій спілкування, покращується соціально-психологічна адаптація. Показниками результативності й психокорекційного ефекту застосування прийому казки в АСПН є послаблення психологічних захистів”, відкриття перспектив подальших особистісних змін, що сприяє гармонізації емоційного стану учасників.
9. Результати експериментального дослідження свідчать про можливості діагностики індивідуально-неповторної особистісної проблематики за допомогою метафоричного змісту казки, який передбачає цілісний аналіз презентованого матеріалу, і на його основі системну реконструкцію глибиннопсихологічних чинників поведінки, що відповідає критеріям емоційної зрілості, соціальної адаптованості і творчої зреалізованості.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми використання метафоричності казки в активному соціально-психологічному навчанні. Зокрема, подальшого вивчення чекають питання особливостей вікових впливів метафоричності казки та її зв’язків з життєвими програмами” особистості. Важливо також провести детальний аналіз деструктивних дій учасників АСПН та можливостей їх корекції з допомогою роботи з казкою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александров А. А. Современная психотерапия. Курс лекций. СПб: Академический проект. 1994. 237 с.
2. Алексеев К. И. Метафора как объект исследования в философии и психологии // Вопросы психологии. 1996. − № 2. С. 73 − 85.
3. Аристотель. Поэтика /Собр. соч. в 4 т. Т. 4, АН СССР: Мысль, 1983. С. 669-670.
4. Арнаудов М. Психология литературного творчества / Пер. с болг. Д.Николаева. М.: Прогресс, 1970. 656 с.
5. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. 532 с.
6. Афанасьев А. Н. Происхождение мифа. М.: Индрик, 1996. 196 с.
7. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. М.: Рефл-бук, 1994. 314 с.
8. Ахола Т., Фурман Б. Краткосрочная позитивная психотерапия. СПб: Речь, 2000. 220 с.
9. Баркер Ф. Использование метафор в психотерапии / Пер. с англ. Воронеж: Модэк, 1995. 224 с.
10. Бауэр В., Дюмоти И., Головин С. Энциклопедия символов / Пер. с нем. Г. Гаева. М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. 512 с.
11. Берн Э. Введение в психоанализ для непосвященных. М.: Изд-во Трансперсонального Института, 1994. 278 с.
12. Бернс Д. Хорошее самочувствие. Новая терапия настроений. М.: Вече, Персей, АСТ, 1995. 400 с.
13. Бессонова О. М. Референция, метафора и критерий метафоричности / Логико-семантический анализ структур знания: Основания и применение. Новосибирск: Наука, 1989. С. 31 63.
14. Беттельхейм Б. Использование волшебства / Пер. с англ. М.: Наука, 1976.
15. Блэк М. Метафора / Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 153 172.
16. Бондаренко А. Ф. Социальная психотерапия личности: психосемантический подход К.: ГПИИЯ, 1991. 187 с.
17. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К: Укртехпрес, 1997. 216 с.
18. Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. − № 3. С. 26 33.
19. Браун Д., Пэддер Д. Введение в психотерапию. СПб: Класс, 1998. 215 с.
20. Бретт Д. Жила-была девочка, похожая на тебя. М.: Класс, 1997. 112 с.
21. Брун Б., Педерсен Э., Рунберг М. Сказки для души. Использование сказок в психотерапии. М.: Информационный центр психологической культуры, 2000. 184 с.
22. Булашевич Т. С. Через дремучий лес к душевной гармонии и к гармонии с внешним миром // Журнал практического психолога. 1997. − № 6. С. 123 126.
23. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоровье, 1989. 168с.
24. Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Психология жизненных ситуаций. М.: РПА, 1998. 262 с.
25. Бурлачук Л. Ф., Грабская И. А., Кочарян А. С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр, 2001. 212 с.
26. Бурнард Ф. Тренинг навыков консультирования. СПб.: Питер, 2002. 252 с.
27. Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта. СПб: Питер, 2001. 294 с.
28. Вачков И. В. Сказкотерапия. Развитие самосознания через психологическую сказку. М.: Ось-89, 2001. 144 с.
29. Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники. Учебное пособие. М.: Ось-89, 2001. 224 с.
30. Введенская Т. Ю. Сказка как инструмент детской повествовательной терапии /Вісник Дніпропетр. університету. Педагогіка і психологія. 2000. Вип. 5.
31. Веселовский А. Н. Сравнительная мифология и ее метод // Собр. соч.: Статьи о сказке. М., Л:, 1938. Т.26.
32. Виглсуорт М. Ф. Вилли и его друзья: Руководство по созданию метафор для развития у ребенка чувства собственного достоинства / Пер. с англ. Воронеж: Модэк, 1995. 210 с.
33. Витакер К. Группы как инструмент психологической помощи. СПб: Класс, 2000. 432 с.
34. Волков Р. М. Сказка. Разыскания по сюжетосложению народной сказки. Сказка великорусская, украинская, белорусская. Одесса, 1924. Т.1. 238 с.
35. Выготский Л. С. Психология искусства. М.: Искусство, 1987. 343с.
36. Гинзбург М. Р. Использование метафоры изменения при работе со старшими подростками // Психологическая наука и образование. М: 1997. − № 1. С. 66 75.
37. Гнездилов А. В. Авторская сказкотерапия. СПб.: Речь, 2002. 290с.
38. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2 т., М.: Мир, 1992. Т. 2. 376с.
39. Гордон Д. Терапевтические метафоры: оказание помощи другим посредством зеркала. СПб.: Белый кролик, 1995. 96 с.
40. Гроф С. Области человеческого бессознательного. Данные исследования ЛСД / Пер. с англ. М.: Издательство Трансперсонального Института, 1994. 278 с.
41. Груммес У. Значение сказки для психоанализа. // Энциклопедия глубинной психологии: Т.1. З. Фрейд: жизнь, работа, наследие / Пер. с нем. / Общ. ред. А.М. Боковинова. М.: ЗАОМГ Менеджмент, 1998. С. 569 − 586.
42. Гудмен М. Метафора // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С.153 172.
43. Гусев В. Е. Эстетика фольклора. Л.: Наука, 1967. С. 124 − 130.
44. Гусев С. С. Наука и метафора. Л.: ЛГУ, 1984. 126 с.
45. Гусев С. С. Упорядоченность научной теории и языковые метафоры. / Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 119 144.
46. Гуггенбюль-Крейг А. Наивные старцы. Анализ современных мифов. СПб. Б. С. К. 1997. 96 с.
47. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. М., 1994. Т.4. 360 с.
48. Дэвидсон Д. Что означают метафоры. Метафорические чтения / Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990.
49. Демин В. Н. Заветными тропами славянских племен. М.: Гранд, 2002. 114 с.
50. Дикман Х. Юнгианский анализ волшебных сказок / Пер. Г. Дроздецкой и В. Зеленского; Под общ. ред. В.В. Зеленского СПб: Академический проект, 2000. 256 с.
51. Добжинская Т. Метафора в сказке. // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 124130.
52. Доценко Е. Л. Семантическое пространство психотехнической сказки. // Журнал практического психолога. М., 1999. − № 10/11. С. 72 − 87.
53. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: Феномены, механизмы и защита. М.: ООО «Фирма», Изд-во «АСТ», 2000 416 с.
54. Дунаєвська Л. Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа, 1987. 128 с.
55. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: ЛГУ, 1985. 166 с.
56. Ермолаева М. В. Восприятие и переживание сказки путь от смысла житейского к смыслу жизненному // Мир психологии. 1998. № 3. С.5460.
57. Жоль К. К. Мысль, слово, метафора. К.: Наукова думка, 1984. 154 с.
58. Журбин В. И. Понятие психологической защиты в концепциях З. Фрейда и К. Роджерса // Вестник МГУ. Сер. 14 «Психология». 1990. − № 4. С. 14 22.
59. Захаров А. И. Неврозы у детей. СПб.: Дельта, 1996. 480 с.
60. Зеленин Д. К. Религиозно-магическая функция волшебных сказок. Л., 1934.
61. Зеленин Д. К. Тотемы-деревья в сказаниях и обрядах европейских народов. М. Л., 1937.
62. Зеленский В. В. Аналитическая психология. Словарь. СПб: Б. С. К. 1996. 324 с.
63. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Путь к волшебству. Теория и практика сказкотерапии. СПб.: ООО „Речь”, 1998. 246 с.
64. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д., Грабенко Т. М. Чудеса на песке. Песочная игротерапия. СПб.: ООО „Речь”, 1998. 186 с.
65. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д., Нискевич Л. А. Как помочь ребенку. СПб.: ООО „Речь”, 1998. 192 с.
66. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Практикум по сказкотерапии. СПб.: ООО «Речь», 2001. 310 с.
67. Зязюн І. А. Безсвідомість. Підсвідомість. Творчість // Мистецтво та освіта. 2001. − № 3. С. 3 10.
68. Игровая семейная психотерапия / Ред. Ч. Шефер, Л. Кэри. СПб.: Питер, 2001. 384 с.
69. Исурина Г. Л. Групповые методы психотерапии и психокоррекции. // Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. С. 231 254.
70. Исурина Г. Л. Механизмы психологической коррекции личности в процессе групповой психотерапии в свете концепций // Групповая психотерапия. М.: Медицина, 1990. С. 89 120.
71. Калина Н. Ф., Варфоломеева О. Ф. Речевое общение в психотерапии. Симферополь - М.: «Рефл-бук», 1996. 61 с.
72. Калина Н. Ф. Основы психотерапии. К.: Ваклер, 1997. 272 с.
73. Кабанов М. М., Личко А. Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. 312 с.
74. Кэрлот Х. Э. Словарь символов. М.: Refl-book, 1994. 608 с.
75. Карвасарский Б. Д. Психотерапия. СПб.: Питер, 1985. 297 с.
76. Кедьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии. СПб: Питер, 2000. 415 с.
77. Киршбаум Э., Еремеева А. Психологическая защита. М.: Смысл, 2000. 181 с.
78. Ковалев Г.А. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения: Автореф. дисканд. психол. наук. М.: НИИОП, 1980.
79. Ковалев Г.А. Основные направления использования методов активного социального обучения в странах Запада. // Психологический журнал. 1989. - Т. 2. № 1. С. 127-136.
80. Колакоглоу К. Сказочный проективный тест //Журнал практической психологии и психоанализа. 2003. - № 4. С. 1-6.
81. Корольчук М. С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я. К.: Фірма Інокс”, 2002. 272 с.
82. Коротаева Г. В. Хочу, могу, умею! Обучение, погруженное в общение. М.: КСП, Институт психологии РАН, 1997. 224 с.
83. Куликов А. Сказ П. Бажова Медной горы хозяйка» как инцестуозно-симбиотическая фантазия // Исследование по психоанализу культуры. СПб.: Алетейа, 2000. С. 117129.
84. Кроль Л. Психотерапия как путешествие по «дереву» состояния. // Журнал практического психолога. М., 1999. № 5/6. С. 85101.
85. Кроль Л. Образы и метафоры в интегративной гипнотерапии. СПб: Класс, 1999. 144 с.
86. Куттер П. Современный психоанализ. Введение в психологию бессознательных процессов. СПб.: Б.С.К., 1997. 412 с.
87. Лакан Ж. Функция и поле речи в психоанализе. М.: Изд-во Гнозис, 1995. 214 с.
88. Лакофф Д., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем. // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 387-415.
89. Леви-Стросс К. Структурная антропология. М.: Наука, 1985. 612с.
90. Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Дж. Морено. М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. 352 с.
91. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Ярцевой. М.: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.
92. Ломов Б. Ф. Проблемы образа в психологии. // Вестник АН СССР. М., 1985. − № 6. С. 85 92.
93. Лосев А. Ф. Логика символа. // Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. С. 247 255.
94. Лундгрен Д., Норрби Б. Исцеляющая сила сказок. СПб.: Питер, 2001. 118 с.
95. Лэндрет Т. Л. Игровая терапия: искусство отношений. М.: МПА, 1994. С. 3487.
96. Лэнктон К., Лэнктон С. Волшебные сказки: ориентированные на цель метафоры при лечении взрослых и детей / Пер. с англ. Воронеж: НПО «Модэк», 1996. 432 с.
97. Максименко С. Д. Общая психология. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1999. 528 с.
98. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження / НДІ психології. К., 1990. 239 с.
99. Максименко С. Д., Пелех О. М. Фахівця потрібно моделювати. Наукові основи готовності випускника педвузу до педагогічної діяльності // Рідна школа. 1994. № 34. С. 68 72.
100. Максименко С. Д. Основи генетичної психології. К.: НПЦ Перспектива”, 1998. 220 с.
101. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе. М.: Класс, 1998. 480 с.
102. Макшанов С. И. Психология тренинга. СПб.: Питер, 1997. 186 с.
103. Марасанов Г.И. Методы моделирования и анализа ситуаций в социально-психологическом тренинге. Киров, 1995. 152 с.
104. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / Пер. с англ. М.: Смысл, 1999. 425 с.
105. Мелетинский Е. М. Герой волшебной сказки. Происхождение образа. М.: Издательство восточной литературы, 1958. 264 с.
106. Менжулин В. Расколдовывая Юнга. От апологетики к критике. К.: Сфера, 2002. 198 с.
107. Миллс Дж., Кроули Р. Терапевтические метафоры для детей и внутреннего ребенка. М.: Класс, 1996. 216 с.
108. Мифы народов мира. / Энциклопедия в двух томах / Под ред. С. Токарева. М.: Российская энциклопедия, Олимп, 1997. 671 с.
109. Мошенская Л. В. Диагностические возможности комплекса тематических психорисунков в исследовании глубинных аспектов психики: Дисканд. психол. наук. К.: 1998. 254 с.
110. Мустакас К. Игровая терапия. СПб.: Речь. 2000. 282 с.
111. Мей Р. Искусство психологического консультирования. / Пер. с англ. М.: Класс, 1994. 144 с.
112. Нартова-Бочавер С. К. Народная сказка как средство стихийной психиатрии. // Хрестоматия. Сказки народов мира. М.: Институт практической психологии. 1996. С. 314.
113. Никифоров А. И. Победитель змея: Из северно-русских сказок // Сов. фольклор. 1936. № 45. С. 143-242.
114. Никольская И.М. Диагностика эмоциональных и поведенческих отклонений у школьников // Обозрение психиатрии и медицинской психологии им. Бехтерева. 1996. № 2. С. 184185.
115. Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. СПб.: ООО «Речь», 2000. 504 с.
116. Новиков Н. В. Образы восточнославянской волшебной сказки. Л.: Наука, 1974. 255 с.
117. Нойман Э. Происхождение и развитие сознания / Пер. с англ. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1998. 464 с.
118. Обухов Я. Л. Для чего нужны страшные сказки // Школа здоровья. 1997. № 3. С. 115117.
119. Обозов Н. Н., Щекин Г. В. Психология работы с людьми. 3-е изд. К.: МАУП, 1996. 136 с.
120. Огинская М. М., Розин М.В. Мифы психотерапии и их функции //Вопросы психологии. М., 1991. № 4. С. 1-7.
121. Ожегов С. И. Словарь русского языка. М., 1989. Т. 4. 375 с.
122. Орбан П. О процессе смыслообразования // Энциклопедия глубинной психологии. Т. 1. З. Фрейд: жизнь, работа, наследие. /Пер. с нем. /Общ. ред. А. Боковикова. М.: ЗАО МГ Менеджмент, 1998. С. 532568.
123. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. М.: Просвещение, 1991. 287 с.
124. Ортега-и-Гасет Х. Две великие метафоры / Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 68 81.
125. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепєлєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 1999. 536 с.
126. Панок В.Г. Українська практична психологія: визначення, структура та завдання. // Практична психологія та соціальна робота. Жовтень, 1997. - № 10. С.810.
127. Перлз Ф. Опыты психологии самопознания: практикум по гештальт-терапии. М.: Гиль-Эстель, 1993. 240 с.
128. Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра. СПб.: ХХІ Век, 1995. 148 с.
129. Петрова Е. Ю. Проблема использования сюжетов народной волшебной сказки в психокоррекционной и педагогической работе. // Журнал практического психолога. 1999. − № 10/11. С. 207225.
130. Петровская Л. А. Теоретические и методологические проблемы психологического тренинга. М.: МГУЮ, 1982. 167 с.
131. Петровская Л. А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг. М.: МГУ, 1989. 216 с.
132. Померанцева Э.В. Судьбы русской сказки. М.: Наука, 1965. 220 с.
133. Пропп В.Я. Русская сказка собр. трудов В.Я. Проппа. М.: Лабиринт, 2000. 618 с.
134. Пропп В.Я. Сказка. Эпос. Песня. М.: Лабиринт, 2001. 367 с.
135. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. М.: Лабиринт, 2002. 331 с.
136. Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. М.: Лабиринт, 1999. С. 220256.
137. Пропп В. Я. Трансформации волшебных сказок // Поэтика фольклора. М.: Лабиринт, 1998. 153 с.
138. Процесс конструирования метафоры как объект психологического исследования // Психологический журнал. 1997. № 6. С.121-128.
139. Психологический словарь / Под ред. В. Зинченко, Б. Мещерякова. М.: Педагогика-Пресс, 1996. 440 с.
140. Психология. Словарь // Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
141. Психотерапевтическая энциклопедия /Под ред. Б.Д. Карвасарского СПб.: Питер, 1999. 752 с.
142. Родари Дж. Грамматика фантазии. Введение в искусство придумывания историй. М.: Прогресс, 1978. 340 с.
143. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление личности. М.: Прогресс, Универс, 1994. 480 с.
144. Роджерс К. Несколько важных открытий // Вестник МГУ. Психология. 1990. № 2. С. 5865.
145. Роджерс К. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы // Под ред. О. Кондратова, Р. Кучкарова. М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 1999. 464 с.
146. Розов М. А. Прошлое как ценность // Путь. 1992. № 1. С. 137 151.
147. Романова Е.С., Потемкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике. М.: Дидакт, 1991. 255 с.
148. Романова Е.С., Гребенников Л.Е. Механизмы психологической защиты. Мытищи: Талант, 1996. 139 с.
149. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2001. 614 с.
150. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. М.: Прогресс, 1993. 368 с.
151. Савушкина Н. И. Метафора в бытовой сказке // Художественные средства русского народного поэтического творчества. М.: Просвещение, 1981. 185 с.
152. Самошкіна Л. М., Якименко В. С. Метафора в роботі з дитячими психологічними проблемами. Навч. посібник. ДНУ. Д.: РВВДНУ, 2002. 40 с.
153. Сапогова Е. Е. Вниз по кроличьей норе: метафора и нонсенс в детском воображении // Вопросы психологии. М., 1996. № 2. С. 513.
154. Семіченко В.А. Пріоритети професійної підготовки: діяльнісний чи особистісний підхід? // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. К.: Віпол, 2000. С. 176203.
155. Серль Дж. Метафора // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 307 341.
156. Ситников А.П. Акмеологический тренинг: Теория. Методика. Психотехнологии. М.: Техническая школа бизнеса, 1996. 428 с.
157. Словник української мови. Т. 4. К.: Наукова думка, 1973. 279 с.
158. Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. М.: Класс, 2000. 148 с.
159. Солодухов В. Л. Використання казки в процесі активного соціально-психологічного навчання. Навчальний посібник. Слов’янськ: ПП Канцлер”, 2004. 126 с.
160. Солодухов В. Л. Деякі особливості використання казки в процесі АСПН: Наук.-метод. зб. К., 2003. Вип. 34. С. 244 251.
161. Солодухов В. Л. Процес особистісного пізнання з допомогою одного з методів АСПН казки. Харків: ХДПУ. 2002. - Вип 9. С. 206 211.
162. Солодухов В. Л. Феномен психологічної казки в контексті різних теоретичних підходів. Харків: ХДПУ. 2002. Вип.. 10. С. 162-168.
163. Солодухов В.Л. Метафорична сутність казки. Харків, ХНПУ, 2005. С. 177-182.
164. Солодухова О.Г., Солодухов В.Л.. Метафора як основа казки. Слов’янськ: СДПУ. 2005. Вип.. 1. С. 261-267.
165. Солодухов В.Л. Казкотерапія як метод психологічної допомоги суб’єктам // Матеріали науково-практичної конференції «Валеологічна культура особистості джерело здоров’я», Слов’янськ, 2006. С. 115-121.
166. Столин В. В. Самопознание личности. М.: МГУ, 1993. 284 с.
167. Титаренко Т.М. Життєва криза як індикатор особистісного розвитку / Практична психологія: теорія, методи, технології. К., 1997. С.7997.
168. Телия В. Н. Метафора как модель смыслопроизводства и ее экспрессивно-оценочная функция // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 26 51.
169. Теслюк П.В. Полівалентність змісту тематичних психомалюнків (на матеріалі професійної підготовки психологів-практикі