Михайленко Ірина Володимирівна. Право людини на недоторканність приватного життя: поняття, аспекти, механізм реалізації

Краткое описание

Михайленко Ірина Володимирівна. Право людини на недоторканність приватного життя: поняття, аспекти, механізм реалізації.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.01, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2014.- 231 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

УДК 340.111.5:342.721

МИХАЙЛЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

ПРАВО ЛЮДИНИ НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ: ПОНЯТТЯ, АСПЕКТИ, МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

науковий керівник:
Петришин Олександр Віталійович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 Соціально-правова характеристика права
на недоторканність приватного життя
1.1 Формування й розвиток уявлень про право на
недоторканність приватного життя 12
1.2 Міжнародні стандарти в царині недоторканності приватного життя 35
1.3 Поняття і зміст права на недоторканність приватного життя 54

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 81

РОЗДІЛ 2 Аспекти права на недоторканність приватного життя
2.1 Тілесна (фізична) приватність 84
2.2 Територіальна приватність 100
2.3 Комунікативна приватність 109
2.4 Інформаційна приватність 119

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 134

РОЗДІЛ 3 Механізм реалізації права на недоторканність
приватного життя
3.1 Проблеми реалізації права на недоторканність приватного життя 136
3.2 Обмеження права на недоторканність приватного життя 152
3.3 Гарантії права на недоторканність приватного життя 167

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 187
ВИСНОВКИ 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

ВСТУП

Актуальність теми. Світовий досвід розвитку суспільства свідчить, що без визнання, дотримання й захисту прав і свобод людини химерно побудувати демократичну, соціальну, правову державу. Цей принцип покладено в основу Конституції України, яка проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження й забезпечення прав і свобод – головним обов’язком держави. Одним із фундаментальних прав людини, що відображає її свободу, є право на недоторканність приватного життя.
Наразі суспільство характеризується глобалізацією світового економічного простору й високими темпами науково-технічного прогресу, це породжує появу все нових загроз недоторканності приватного життя індивіда з боку як держави, так і окремих індивідів. Найбільш очевидний приклад – проблема захисту персональних даних, їх недоторканність у мережі Інтернет, створення кредитних історій і медичних баз даних для дослідження.
Саме тому все більше актуалізується потреба в осмисленні значущості права на недоторканність приватного життя. Серед проблем, які потребують свого якнайшвидшого розв’язання, слід виокремити, в першу чергу, теоретико-правові питання, пов’язані зі з’ясуванням понятійного апарату, об’єкта й суб’єктів досліджуваного права, а також питання його забезпечення й захисту, можливих меж та правомірних обмежень.
У практичному плані проблема реалізації права на недоторканність приватного життя полягає в тому, що підвищення ролі людини в соціумі спонукає її до соціально-правової активності, використання всіх дозволених засобів для задоволення власних інтересів. Така постановка питання повинна зорієнтовувати правотворчі і правозастосовні органи на вдосконалення процесу реалізації цього права.
Як показує практика, незважаючи на гарантування права на недоторканність приватного життя нормами Конституції України й закріплення його в галузевому законодавстві, воно залишається ще дуже уразливим і недостатньо захищеним. Сучасний стан його реалізації потребує врахування іноземного досвіду (як позитивного, так і негативного), поступового розширення судової практики щодо його відновлення, визначення шляхів подолання існуючих недоліків його забезпечення.
На доктринальному рівні проблема наукового осмислення прав людини і громадянина як соціального й політико-правового феномена неодноразово була самостійним предметом численних досліджень. Ідеться про наукові праці таких учених, як С. С. Алексєєв, М. В. Баглай, Ю. Г. Барабаш, С. В. Бобровнік,
М. В. Вітрук, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, О. Є. Кутафін, В. В. Лазарєв,
О. В. Малько, М. І. Матузов, О. А. Лукашева, Л. Р. Наливайко, В. С. Нерсесянц, Н. М. Оніщенко, В. Д. Перевалов, О. В. Петришин, А. С. Піголкін,
В. Ф. Погорілко, С. П. Погребняк, П. М. Рабінович, С. Г. Серьогіна,
О. Ф. Скакун, Ю. М. Тодика, В. Є. Чиркін, С. В. Шевчук, Л. С. Явич та ін. Серед публікацій, у яких безпосередньо аналізуються теоретичні підвалини права особи на недоторканність приватного життя, заслуговують на увагу роботи
І. В. Балакшиної, Н. Г. Бєляєвої, В. І. Бобрика, Н. О. Горобець, В. Є. Гулієва,
Ю. І. Дем’яненко, Л. О. Красавчикової, В. М. Лопатіна, М. С. Малеїна,
С. Т. Мішуровської, М. С. Петросяна, І. Л. Петрухіна, Н. С. Полторацької,
Т. О. Праницької, Г. Б. Романовського, Ф. М. Рудинського, В. О. Серьогіна,
В. С. Сивухіна, С. В. Солгалова, Р. О. Стефанчука, Ю. І. Стецовського,
Н. В. Устименко, А. І. Філімонової, І. М. Хужокової та ін.
При написанні дисертації використовувалися праці зарубіжних дослідників прайвесі, зокрема, Л. Брандейса, Е. Бредлі, К. Вазака, А. Вестина,
Д. Гомьена, М. Дженіса, Л. Зваака, Т. Кулі, Р. Кея, Ф. Люшера, Р. Мертона,
М. Новака, В. Проссера, Дж. Сторі, С. Уоррена, Д. Харріса та ін. Відзначимо, що дослідження цих правників здійснювалися на підставі міжнародних договорів з прав людини, актів універсальних і регіональних міжнародних організацій та практики матеріалів міжнародних судових органів із захисту прав людини.
Отже, різні аспекти права людини на недоторканність приватного життя вивчались багатьма науковцями, а правові положення про його значимість поступово збагачуються завдяки як надбанням теорії держави та права, так і теоретичним здобуткам різних галузевих наук. Проте дотепер бракує комплексних загальнотеоретичних наукових праць, які розкривали б сутність права на недоторканність приватного життя саме в площині теорії держави та права. Також варто констатувати наявність причин, які гальмують належну реалізацію права на приватність: по-перше, існуюче доволі розмите уявлення особи про нього позбавляє її можливості користуватися ним повною мірою; по-друге, на сьогодні спостерігається значне уповільнився процесу виконання державною своїх зобов’язань щодо цього права.
Таким чином, важливість реалізації досліджуваного права, невизначеність поняття «право на недоторканність приватного життя», недостатня сформованість вихідних положень стосовно організації і здійснення його захисту, а також недосконалість його нормативно-правового регулювання зумовлюють актуальність цієї наукової роботи і сприятимуть як вирішенню низки теоретичних проблем, так і підвищенню якості й ефективності нормотворчої і правозастосовної діяльності, що стосується розглядуваного права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії держави і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у межах державної комплексної цільової програми «Теоретичні проблеми розвитку державотворчих процесів правової системи України» (державна реєстрація – № 0111U000969). Тема дисертації затверджена вченою радою Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (протокол № 8 від 18.03.2011 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою даної дисертації є комплексне наукове опрацювання основних теоретико-правових проблем права людини на недоторканність приватного життя та підготовка науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правових актів, які його регулюють. Реалізація основної мети передбачає вирішення наступних конкретних завдань:
− визначити головні умови, що сприяли виникненню й розвитку права на недоторканність приватного життя у правовій доктрині України й зарубіжних держав;
– розглянути зміст права на недоторканність приватного життя, визначити його суб’єктний склад, розкрити поняття «приватне життя» і «право на недоторканність приватного життя»;
– охарактеризувати практику Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, що стосується різних аспектів досліджуваного права;
− обґрунтувати сутність і зміст механізму реалізації права на недоторканність приватного життя на сучасному етапі розвитку державності;
− висвітлити актуальні проблеми здійснення права на приватність, показати причини недостатньої ефективності його правового регулювання;
− розкрити проблеми правомірного обмеження права на недоторканність приватного життя в законодавстві України;
– виявити сутність гарантій належної реалізації досліджуваного права.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення права на недоторканність приватного життя.
Предметом дослідження є право людини на недоторканність приватного життя, його аспекти й особливості механізму реалізації й захисту.
Методи дослідження. В основу методології цього дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений специфікою теми дисертації і пов’язаний з використанням системи філософських, загальнонаукових і спеціальних підходів і методів пізнання. Діалектичний метод застосовувався на всіх етапах дослідження, що дозволило найповніше з’ясувати специфічні особливості генези права на приватність, його поняття, сутність, зміст, а також визначити його майбутність в діяльності держави.
Загальнонаукові методи сприяли створенню цілісного уявлення про розглядуване явище. Логічний метод дозволив проаналізувати елементи права на недоторканність приватного життя; історичний було задіяно при розкритті тенденцій формування концепції недоторканності приватного життя, що сприяло висвітленню розвитку поняття «недоторканність приватного життя»; системний метод допоміг розглянути правові норми, що регламентують охорону й захист права на недоторканність приватного життя як комплексного правового інституту, а також надав можливість з’ясувати особливості реалізації права на приватність; прогностичний послужив для прогнозування необхідності прийняття окремих нормативно-правових актів щодо забезпечення права на недоторканність приватного життя; звернення до герменевтичного методу забезпечило наведення дефініції таких понять, як «приватне життя», «особисте життя», «міжнародні стандарти», «механізм реалізації»; оперування феноменологічним методом зумовило здійснити аналіз особливостей утвердження права на недоторканність приватного життя як цінності на індивідуальному рівні сприйняття.
Особливе значення приділялося використанню спеціальних методів: формально-юридичному, який знайшов відбиття у процесі аналізу нормативно-правових актів і законопроектів, теоретичних праць науковців про зміст, межі, способи забезпечення права на недоторканність приватного життя й надав змогу описати отримані при дослідженні результати для цілей їх подальшого використання, а також порівняльно-правовому – при порівнянні вітчизняного законодавства із законодавством низки зарубіжних держав і при виявленні основних перспектив розвитку законотворчого процесу в царині охорони й захисту права на приватність.
Нормативно-правову та емпіричну базу дослідження становлять положення міжнародно-правових актів (Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Міжнародний пакт про громадянські й політичні права (1966 р.), Конвенція Ради Європи «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних» (1981 р.), Директива «Про захист осіб у зв’язку з обробкою персональних даних та вільним обігом цих даних» (1995 р.), Директива «Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному секторі» (1997 р.), норми Конституції та законодавства України, а також конституцій та законодавства зарубіжних держав, що стосуються права на недоторканність приватного життя, практика Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції, роботи вітчизняних та зарубіжних науковців, довідкова література, аналітичні і статистичні матеріали.
Наукова новизна дисертації визначається передусім тим, що робота є одним з перших у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві на монографічному рівні системним дослідженням теоретичних та практичних проблем права людини на недоторканність приватного життя та розвиває перспективні напрямки досліджень у сфері загальної теорії прав людини.
Уперше:
– у вітчизняній правовій науці розроблено теоретичну конструкцію права на недоторканність приватного життя, досліджено його особливості у світлі загальної теорії прав людини: природність, невід’ємність, універсальність, спрямованість на індивідуальність та автономність особи, соціально-історичний характер;
– робиться висновок про недоцільність вичерпного визначення права на недоторканність приватного життя. По-перше, кожен вміщує в нього власний, індивідуальний зміст, по-друге, неможливо охопити всі сфери його прояву з огляду на сучасний стан і розвиток суспільних відносин. Тому узагальнено приватне життя визначено як фізичну й духовну царину, що формується й контролюється самою людиною і є вільною від зовнішнього втручання;
– доводиться, що право на недоторканність приватності, спираючись на норми моралі, повинно регулюватися правовими нормами, не порушувати при цьому права і свободи інших осіб, а закріплення цього права в законодавстві забезпечує його дотримання й захист і надає людині можливості захищати своє приватне життя;
– робиться висновок, що до механізму охорони й захисту права індивіда на приватне життя входить такий елемент, як самозахист, право на який полягає в тому, що у випадку порушення права на приватність або такої загрози, особа має можливість самостійно здійснювати дії фактичного чи юридичного характеру, спрямовані на запобігання або усунення цього порушення. Разом із цим такі дії не повинні виходити за встановлені законом межі.
Удосконалено:
– знання про те, що право на недоторканність приватного життя реалізує так звану негативну свободу особи – бути вільною від держави, що останній належить не лише утриматися від втручання у сферу приватного й сімейного життя людини, а й застосовувати необхідні засоби для гарантування цього права;
– розуміння міжнародних стандартів права на недоторканність приватного життя, які формують його основні риси, встановлюють обов’язок держав щодо його визнання, забезпечення й гарантування, визначають умови його обмеження;
– уявлення системи юридичних гарантій права на недоторканність приватності й погляд на цю систему як на сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих нормативних, інституціональних і процесуальних гарантій.
Дістали подальшого розвитку:
– теоретичні обґрунтування про юридичну природу досліджуваного права і про ознаки, які відбивають його сутність – природний характер, невід’ємність, невідчужуваність, особистісність і гарантованість його державою;
– погляди щодо природного характеру права на недоторканність приватного життя, на те, що це право існує незалежно від держави й передує її появі, а тому держава не вправі ні заперечувати, ні посягати на нього. При цьому регулювання права на приватність полягає не у створенні, а лише в упорядкуванні останнього;
– визначення найголовніших аспектів, які конкретизують зміст права на недоторканність приватного життя: (а) тілесну (фізичну) приватність, (б) територіальну приватність, (в) комунікативну та (г) інформаційну приватність.
– аргументація на користь підвищення інформованості населення про методи можливого захисту й самозахисту права на недоторканність приватного життя, про державні й недержавні структури, які володіють базами персональних даних, про необхідність створення громадського контролю за збиранням, обробкою та розповсюдженням персональних даних та ін.;
– положення про те, що процедури обмеження права на недоторканність приватного життя, правомірного втручання в його реалізацію мають бути чітко регламентовані законом.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали, положення і пропозиції не лише розвивають теоретико-правову основу права на недоторканність приватного життя, а й спрямовані на вдосконалення нормотворчої і правозастосовної діяльності. Висновки, отримані при дослідженні проблеми приватного життя, значною мірою уточнюють, а в деяких випадках і переглядають наявні в сучасній правовій доктрині уявлення про нього. Використання одержаних результатів у правозастосовній діяльності дозволить підвищити ефективність забезпечення й захисту цього права насамперед шляхом покращання практичної діяльності органів виконавчої влади, адвокатури, суду. У науково-дослідницькій сфері – пожвавить подальші наукові пошуки в цій царині; у навчальному процесі – сприятиме підготовці підручників, навчальних посібників з курсів «Загальна теорія держави і права» та «Конституційне право України» і навчальних спецкурсів «Право на прайвесі та юридична практика» і «Захист персональних даних», а також викладанню відповідних навчальних дисциплін.
Апробація результатів дисертації відбувалася шляхом оприлюднення концептуальних положень останньої на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях: «Проблеми реформування місцевого самоврядування в Україні в контексті наближення до європейських стандартів» (м. Харків, 28 жовтня 2009 р.); «Громадянське суспільство і права людини» (м. Харків, 9 грудня 2010 р.); «Конституція України – основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи» (м. Харків, 23-24 червня 2011 р.); «Особистість, суспільство, право» (м. Полтава, 15 березня 2012 р.); «Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина» (м. Полтава, 23 листопада 2012 р.).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки і пропозиції знайшли відбиття у 10-ти наукових публікаціях: у 5-х статтях, опублікованих у провідних наукових фахових періодичних виданнях, у тому числі – 1 в іноземному, а також у тезах 5-ти доповідей і наукових повідомлень на зазначених наукових і науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті комплексного і всебічного теоретико-правового дослідження здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання, котре полягає в комплексному науковому опрацюванні основних теоретико-правових проблем права людини на недоторканність приватного життя та підготовці науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правових актів, які його регулюють.
До найважливіших результатів дослідження належать такі положення:
1. Дослідження історичного розвитку ідеї приватного життя вказує на те, що його зміст змінювався залежно від соціально-політичних умов. На сьогоднішній день право на недоторканність приватного життя покликано віднайти оптимальний баланс між особистими та суспільними інтересами. Головною його метою, в кінцевому результаті, має стати захист інтересів приватної особи. У випадку надання переваги інтересам держави, приватне життя може перетворитися на фікцію. А без «розумного» обмеження воно може перейти межі дозволеного, порушуючи права інших.
2. Право на недоторканність приватного життя, закріплене в численних міжнародно-правових актах, тлумачиться світовим співтовариством, як право, що реалізує «негативну» свободу особи – бути вільною від держави. Остання повинна не лише утриматись від втручання в сферу приватного і сімейного життя людини, а й здійснювати позитивні дії – застосовувати необхідні засоби (юридичні і практичні) для гарантування досліджуваного права.
3. На основі аналізу поняття «приватне життя» людини зазначено, що дуже складно дати йому вичерпне тлумачення, оскільки, по-перше, кожен вміщує в нього власний, індивідуальний зміст, по-друге, не можливо охопити всі сфери його прояву, враховуючи сучасний стан і розвиток суспільних відносин. Тому, узагальнено приватне життя можна визначити як фізичну та духовну царину, що формується й контролюється самою людиною і є вільною від зовнішнього втручання.
Дослідивши поняття «приватне життя», зміст, ознаки та суб’єкт права на недоторканність приватного життя, авторка робить висновок, що будь-яка його «рамкова» дефініція буде неповною та спірною. Це можна пояснити тим, що саме право на приватність не містить чітко сформованого ядра, а об’єднує в собі невизначене коло інтересів, які важко описати одним поняттям. Тому не варто давати йому вичерпного визначення та суворо окреслювати його межі.
4. Тілесна (фізична) приватність розглядається як право людини на фізичну й психічну цілісність. Основними видами порушення якої є: 1) небажаний тілесний контакт (особистий обшук, освідування); 2) втручання в організм людини без її згоди (хірургічні операції, введення зонду для примусового годування тощо); 3) свідоме посягання на здоров’я; 4) будь-який психічний примус.
Територіальна приватності розглядається як право людини на свободу дій у власному житлі (будь-які дії у власному помешканні на власний розсуд) і неприпустимість неправомірного обмеження цього права з боку держави чи суспільства (охорона та захист господаря від неправомірного вторгнення в житло). У результаті аналізу випадків законного проникнення в житло поза волею осіб, які в ньому проживають робиться висновок, що таке проникнення можливе: (а) при надзвичайних обставинах (у випадках аварій, пожеж, витоку газу та в невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна); (б) при фактичній необхідності (профілактичні чи попереджувальні дії); (в) при захисті правопорядку (безпосередньому переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину).
Під правом на комунікативну приватністю слід розуміти гарантовану державою можливість повідомляти інформацію іншій особі (поштою, телефоном, іншими видами комунікації), будучи впевненим в тому, що не лише передані відомості будуть збережені в таємниці, а й сам факт їх відправлення не набуде розголошення. Доведено, що сучасне суспільство не може існувати без таємниці листування, телефонних розмов та інших видів комунікації, оскільки їх розголошення стане причиною руйнування соціальних контактів між людьми.
Під інформаційною приватністю пропонується розуміти право людини визначати ким, коли, з якою метою та яким чином інформація про неї буде використовуватися іншими особами. Широке застосування сучасних інформаційних засобів і телекомунікаційних мереж, розвиток комп’ютерних технологій сприяють підвищенню ролі персональних даних. Від усвідомлення вразливості останніх й необхідності їх ефективного захисту залежить рівень довіри до держави.
5. Мета реалізації права на недоторканність приватного життя полягає у правомірному задоволенні особою своїх індивідуальних інтересів і потреб засобами, що безпосередньо не мають соціального значення. Механізм реалізації досліджуваного права – складний процес, який відбувається у певному порядку під дією факторів правового й неправового характеру. Він включає безпосереднє здійснення права, обов’язкове гарантування його реалізації, дії посадових осіб з охорони та захисту, відновлення у випадку порушення.
На підставі аналізу різних підходів досліджується співвідношення понять реалізації, охорони та захисту права на недоторканність приватного життя. Підкреслюється, що поняття «охорона» і «захист» – це два етапи єдиного, послідовного процесу забезпечення приватного життя. Охорона включає в себе сукупність взаємопов’язаних заходів, скерованих на попередження правопорушень, усунення причин, що їх породжують і сприяють нормальному процесу реалізації особою свого права. Захист прав здійснюється в тих випадках, коли право вже порушено, і проявляється в системі заходів, спрямованих на зупинення правопорушення, усунення його наслідків та притягнення винних до відповідальності.
6. Обмеження права на недоторканність приватного життя є важливим і необхідним явищем, оскільки завдяки йому забезпечується баланс між приватними та публічними інтересами. Обмеження повинно мати виключно правомірний, тимчасовий та цільовий характер і припускає не припинення права, а звуження можливості його реалізації.
Конституцією України визначено мету обмежень права на недоторканність приватного життя: лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32). Таким чином, обмежуючи право одного суб’єкта, держава тим самим захищає ті цінності (людини і суспільства в цілому), що є пріоритетними в окремо взятому випадку.
При розгляді обмежень права на недоторканність приватного життя слід умовно їх розділити на 3 види: (1) загальні (встановлюють межі правомірної поведінки); (2) спеціальні (розглядаються як наслідок настання певного режиму чи стану); (3) конкретно-індивідуальні (застосовуються як наслідок протиправної поведінки особи).
7. Формування в Україні демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства безпосередньо пов’язано з потребою створення системи гарантій права на недоторканність приватного життя. Робиться висновок, що саме юридичні гарантії складають підґрунтя цієї системи, це зумовлено їх конкретним характером, цілеспрямованістю, правовим закріпленням, постійним характером дії гарантій, наявністю санкцій за їх невиконання.
Систему юридичних гарантій слід розглядати як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих нормативних, інституціональних та процесуальних гарантій.
Особливістю нормативних гарантій є те, що вони повинні забезпечувати: реалізацію прав, виконання обов’язків, притягнення до юридичної відповідальності. Систему інституціональних гарантій становлять держава та її органи: Верховна Рада, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Президент, Конституційний Суд, органи правосуддя, органи прокуратури, Кабінет Міністрів та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, а також органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, адвокатура, політичні партії та громадські організації, профспілки та інші неурядові організації, засоби масової інформації. Метою процесуальних гарантій визначено ретельну регламентацію підстав та порядку проведення будь-якої процесуальної дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Герцен А.И. Собрание сочинений [в 30-ти т. – 1954 – 1966] / А.И. Герцен; ред. Я. Е. Эльсберг. – М. : Академия наук СССР, 1954. – Т.2: Статьи и фельетоны. 1841 – 1846. – Дневник. 1842 – 1845. – 516 с.
2. Посикалюк О.О. Особисте немайнове право фізичної особи на приватність: компаративістський підхід / О.О. Посикалюк //Наук. чит. пам’яті В.М. Корецького: зб. наук. праць. – К. : Вид-во Європ. Ун-ту, 2008. – 322 с.
3. Платон. Сочинения [в 4-х т.] / Под общ. ред. А. Ф. Лосева и В. Ф. Асмуса. – М. : Мысль, 1994. – Т. 3. Филеб. Государство. Тимей. Критий. – 657 с.
4. История политических и правовых учений: учеб. / под ред. В. С. Нерсесянца– М. : Норма, 2001. – 727 с.
5. Аристотель. Сочинения [в 4-х т.] / под общ. ред. А. И. Доварута. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – 830 с.
6. Бэдан Ш. Право лица и государство. Введение к изучению юридических наук / Ш. Бэдан. – Воронеж, 1917. – 187 с.
7. Чалоян В. К. Восток – Запад. Преемственность в философии античного и средневекового общества / В.К. Чалоян. – М. : Наука, 1979. – 216 с.
8. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: учебн. пособие [в 2-х т.] / под ред. З. М. Черниловского. – М. : Гардарика, 1998. Т. 1 – 413 с.
9. Шпренгер Я. Молот ведьм / Я. Шпренгер, Г. Инститорис. – Саранск : «Норд», 1991. – 352 с.
10. Антология мировой правовой мысли [в 5-ти т.] / Нац. общ.-науч. фонд / под ред. Н. А. Крашенинникова. – М. : Мысль, 1999. – Т. 2: Европа, V-XVII вв. – 829 с.
11. Панкевич О. З. Концепція прав людини Руської Православної Церкви: ціннісно-антропологічні аспекти / О. З. Панкевич // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2013. – № 25. – С. 63 – 74.
12. Регистры ремесел и торговли города Парижа / пер. Л. И. Киселевой, под ред. А. Д. Люблинской // Средние века. – 1957. – Вып. 10. – С. 306 – 364.
13. Черниловский З. М. Всеобщая история государства и права / З. М. Черниловский. – М. : Проспект; ТК Велби, 2002. – 592 с.
14. Серьогін В. О. Право на недоторканність приватного життя у конституційно-правовій теорії та практиці: монограф. / В. О. Серьогін. – Х. : «ФІНН», 2010. – 608 с.
15. Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої «Політики» / пер. з латини / Т. Аквінський. – К. : Основи, 2000. – 794 с.
16. Полный православный богословский энциклопедический словарь [в 2-х т.]. Т. 2. – 1912. СПб : изд-во П. П. Сойнина, 1912. – 696 с.
17. Судебный контроль и права человека: материалы росс.-брит. семинара / под ред.: В. М. Савицкого – М. : Права человека, 1996. – 224 c.
18. Хужокова И. М. Конституционное право человека и гражданина на неприкосновенность частной жизни в Российской Федерации: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / И. М. Хужокова / Сарат. юрид. ин-т МВД России. – Саратов, 2007. – 26 с.
19. Демиденко Г. Г. Історія вчень про право і державу: підруч. / Г. Г. Демиденко. – Х. : Консум, 2007. – 432 с.
20. Макиавелли Н. Избранные сочинения /пер. с ит. / Н. Макиавелли. – М. : Худож. лит., 1982. – 349 с.
21. Тимошенко В. І. Права і свободи людини у вітчизняній політико-правовій думці епохи Відродження і Просвітництва // В. І. Тимошенко // Бюлетень Мін-ва юстиції України. – 2010. – № 2. – С. 32 – 40.
22. Антологія лібералізму: політико-правові вчення та верховенство права / упор. С. Головатий, М. Козюбра, О. Сироїд. – К. : «Книга для бізнесу», 2008. – 992 с.
23. Рогович М.Д. Філософія в Києво-Могилянській академії: Інокентій Гізель / М. Д. Рогович // Філософська думка. – 1970. – №1. – С. 102 – 113.
24. Історія філософії на Україні [в 3-х т.] / Ін-т філософії АН УРСР / гол. ред. В. Шинкарук. Т. 1: Філософія доби феодалізму/ відп. ред. В. Нічик, В. Горський, М. Попович. – К. : Наукова думка, 1987. – 399 с.
25. Локк Дж. Избранные философские произведения [в 2-х т.] / Дж. Локк. – М. : Мысль, 1960. – Т. 2. – 532 с.
26. Государство, общество, личность: проблемы совместимости: моногр. / под общ. ред. Р. А. Ромашова, Н. С. Нижник. – М. : Юристь, 2005. – 303 c.
27. Мудрость тысячелетий. Энциклопедия / авт.-состав. В. Балязин. – М. : ОЛМА – ПРЕСС, 2002. – 848 с.
28. Руссо Ж.-Ж. Суспільний договір. Антологія лібералізму: політично-правові вчення та верховенство права / відп. ред. С. Головатий. – К. : «Книги для бізнесу», 2008. – 992 с.
29. Правовая мысль: антолог. / автор-сост. В. П. Малахов. – М. : Академ. проек; Екатеринбург : Деловая книга, 2003. – 1016 с.
30. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане [соч. в 8-ми т.] / И. Кант. – М. : Чоро, 1994. Т. 8. – 718 с.
31. Міль Дж. С. Індивідуальна свобода і межі суверенності індивіда / Дж. С. Міль / Лібералізм: Антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К. : Смолоскип, 2002. – 1126 с.
32. Луис Брэндейс, Сэмюэль Уоррен. The Right to Privacy // журнал «Harvard Law Review», 1890 г. // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://louisville.edu/library/law/brandeis/privacy.html.
33. Gellhorn Walter, American Rights: The Constitution in Action / Walter Gellhorn. – New York: Macmillan, 1960. – 196 p.
34. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001.– 752 с.
35. Симпсон Гарфинкль. Все под контролем: частная жизнь под угрозой / Симпсон Гарфинкль // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://bugtraq.ru/library/books/dbnation/
36. Полный свод законов Российской империи (по сост. на 1 сентября 1910 г.): [в 2-х кн.] / под ред. А.А. Добровольского. – СПб. : Изд. кн. маг. И. И. Зубкова под фирмою «Законоведение», 1911. – Кн. 1. Томы I-VIII. – 3522 c.
37. Покровський И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – М. : Статут, 1998. – 353с.
38. Хвостов В. М. Общая теория права. Элементарный очерк / В. М. Хвостов. – М. : Университет. тип., 1905. – 211 с.
39. Чичеринъ Б. Н. Курсъ государственной науки [в 3-х т.] / Б. Н. Чичеринъ. – М. : Типо-литографiя Т-ва И. Н. Кушнерев и Ко, 1894. – Т. 1. Общее государственное право. – 492 c.
40. Петросян М. Е. Право на неприкосновенность частной жизни / М. Е. Петросян // Неприкосновенность частной жизни. Права и обязанности граждан: сб. мат. МХТ. – М. : БЕК, 1998. – Вып. 8 – 9. – С. 4 – 9.
41. Яневський Д.Б. Маловідомі конституційні акти України 1917 – 1920 рр. / Д. Б. Яневський. – К. : Ін-т історії України, 1991. – 61 с.
42. Рейснер М. Основы Советской Конституции: Лекции, читанные на ускоренном курсе Академии Генерального Штаба Рабоче-крестьянской Красной Армии в 1918/19 уч. году / М. Рейснер. – М. : Госиздат, 1920. – 400 с.
43. Ленін В. І. Повне зібрання творів [ 5-те вид.] / В. І. Ленін. – К. : Вид-во політ. л-ри України, 1974. – Т. 44. – 784 с.
44. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР / Н. В. Витрук. – М.: Юрид. лит., 1985. – 176 с.
45. Флейшиц Е. А. Личные права в гражданском праве СССР и капиталистических стран / Е. А. Флейшиц. – М. : Юрид. изд-во, 1941. – 204 с.
46. Тугаринов В. П. Личность и общество / В. П. Тугаринов. – М. : Мысль, 1965. – 327 с.
47. Советское государственное право [2-е изд. испр. и доп.] / под ред. С. С. Кравчука. – М. : Юрид. лит. – 1985. – 462 с.
48. Гражданский кодекс Польской Народной Республики / пер. с польск. Н. Г. Комлева / под ред. И. А. Грингольца. – М. : Прогресс, 1966. – 374 с.
49. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: учеб. пособие / под ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М. : Изд-во Ун-та дружбы народов, 1986. – 336 с.
50. Петришин О. В. Громадянське суспільство – підґрунтя формування правової держави в Україні / О. В. Петришин // Вісник Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 142 – 161.
51. Устименко Н.В. Тайны личной жизни человека и их гражданско-правовая охрана: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Н.В. Устименко / Нац. юрид. акад. Украины им. Я. Мудрого. – Х., 2001. – 204 с.
52. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / В. І. Бобрик / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 207 с.
53. Горобець Н. О. Право на недоторканність житла: цивільно-правовий аспект : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Н. О. Горобець / Харківській нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2010. – 199 с.
54. Пазюк А. В. Міжнародно-правовий захист права людини на приватність персоніфікованої інформації : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / А. В. Пазюк / Нац. ун.т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 205 с.
55. Мішуровська С. Т. Міжнародно-правовий захист права на недоторканність приватного життя (сучасна теорія і практика) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / С. Т. Мішуровська / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2011. – 217 с.
56. Дем’яненко Ю. І. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя : дис.. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Ю. І. Дем’яненко / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2008. – 215 с.
57. Сивухін В. С. Конституційне право людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та його забезпечення органами внутрішніх справ України : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В. С. Сивухін / Київськиї нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 239 с.
58. Козир О. В. Конституційне право особи на недоторканність житла : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / О. В. Козир / Харківській нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2011. – 198 с.
59. Серьогін В.О. Конституційне право особи на недоторканність приватного життя (прайвесі): проблеми теорії та практики: дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01; 12.00.02 / В.О. Серьогін / Харківській нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2011. – 384 с.
60. Шевчук C. В. Концепція позитивних обов’язків держави / С. В. Шевчук // Право України. – 2010. № 2. – С. 55-64
61. Буроменський М. В. Міжнародно-правові стандарти внутрішньодержавної демократії / М. В. Буроменський // Вісник акад. прав. наук України. – 1997. – №2 (9). – С. 12 – 21.
62. Словарь международного права / [2-е изд. перераб. и доп.] / сост. С. Б. Бацанов, Г. К. Ефимов и др. – М. : Междунар. отношения, 1986. – 432 с.
63. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993-2002 рр.) / редкол.: П.М. Рабінович та ін. – Х. : Консум, 2003. – Вип. 3. – 464 с.
64. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы реальность / Р. А. Мюллерсон. – М. : Юрид. лит., 1991. – 160 с.
65. Бурлак О. В. Міжнародні стандарти щодо статусу і функціонування національних установ із захисту і заохочення прав людини: монограф. / О. В. Бурлак. – Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2012. – 212 с.
66. Юридична енциклопедія: [в 6-ти т.] / редкол.: Ю. Шемшученко та ін. – К. : «Укр. Енцикл.», 1998. – Т. 5. – 733 с.
67. Руднєва О. М. Міжнародні стандарти прав людини та їх роль в розвитку правової системи України: теоретична характеристика : автореф.
дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 / О.М. Руднєва. – Х., 2011. – 36 с.
68. Черниченко С. В. Права человека и гуманитарная проблематика в современной дипломатии / С. В. Черниченко // Москов. журн. межд. права. – 1992. – № 13. – С. 33 – 48.
69. Броунли Я. Международное право [в 2-х кн.] / Я. Броунли/ под ред. Г. И. Тункина. – М. : Прогресс, 1977. – Кн. 2. – 449 с.
70. Конституції зарубіжних країн: навчальний посібник / за заг. ред. В.О. Серьогіна. – Х. : «ФІНН», 2009. – 664 с.
71. Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л. А. Окунькова. – М. : Норма, 1997. – 802 с.
72. Савицкий П. И. Конституция Бельгии / П. И. Савицкий. – Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1998. – 100 с.
73. Балашкина И. В. Особенности конституционного регулирования права на неприкосновенность частной жизни в Российской Федерации / И. В. Балашкина // Право и политика. – 2007. – № 7. – С. 92 – 105.
74. Конституція Республіки Болгарія: прийн. на 7-й сесії Великого Собранія 13.07.1991 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: // http://www.parliament.bg/bg/const/
75. Конституція України: прийн. На 5-й сесії Верховн. Ради України 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996 – № 30. – Ст. 141.
76. Загальна декларація прав людини : прийнята резолюцією 217 А (ІІІ) ГА ООН від 10.12.1948 р. // Кур’єр ЮНЕСКО. – 1998. – Грудень. – С. 1 – 30.
77. Рабінович П. М. Світова «Біблія» людських прав (до 60-річчя проголошення Всезагальної декларації прав людини) / П. М. Рабінович // Вісник Акад. прав. наук України. – 2009. – №1. – С. 21 – 30.
78. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: позиція держави та погляди громадянського суспільства (збірка документів) / наук. ред. О. М. Руднєва. – К. : Істина, 2007. – 240 с.
79. Міжнародне право в документах: [2-ге вид., виправ. і допов.] / за ред. М. В. Буроменського. – Х. : Мачулі, 2006. – 406 с.
80. Human Rights Committee General Comment 16/32 of 23 March 1988 (Privacy) HRI/GEN/1/Rev.2 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www1.umn.edu/humanrts/russian/Rindex.html
81. Privacy and human rights: an international survey of privacy laws and developments. EPIC, 2001 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://gilc.org/privacy/survey/
82. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія та практика / відп. ред. Ю. І. Римаренко. – К. : КНТ, 2006. – 740 с.
83. American Declaration of the Rights and Duties of Man, O.A.S. Res. XXX, adopted by the Ninth International Conference of American States (1948). // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www1.umn.edu/humanrts/oasinstr/-zoas2dec.htm
84. Американська Конвенція про права людини від 22.11.1969 р.// [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.concourt.am/hr/rus/un/6_3.htm
85. Cairo Declaration on Human Rights in Islam of 5.8.1990 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www1.umn.edu/humanrts/instree/cairodeclaration.html
86. Абашидзе А. Х., Абдалла И. А. Арабская хартия прав человека / А. Х. Абашидзе, И. А. Абдалла // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 196 – 200.
87. Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права і основні свободи людини від 26.05.1995 р.// [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_070
88. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р., № 3477-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
89. Куинн Ф. Права человека и ты / Ф. Куинн. – ОБСЕ/БДИПЧ: Варшава, Польша, 1999. – 286 с.
90. Fawcett J.E.S. The Application of the European Convention on Human Rights [2nd ed.] / J.E.S. Faucett. – Oxford: Clarendon, 1987. – 416 р.
91. Микеле де Сальвиа. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / Сальвиа де Микеле. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 1072 с.
92. Конституція Румунії: прийн. Установчими Зборами 21.11.1991 р., // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://constitutions.ru/archives/184
93. Конституція Республіки Молдова від 29.07.1994 р., // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view-=doc&id=311496&lang=2
94. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) від 9 жовтня 1979. // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – № 4. – С. 73 – 98.
95. Христова Г. Позитивні зобов’язання держави у сфері прав людини як новий напрям дослідження у вітчизняній теоретичній юриспруденції / Г. Христова // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2012 р. – № 2. – С. 30 – 41.
96. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
97. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курочкін проти України» від 21.08.2012 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
98. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» (Buckley v. United Kingdom) від 25.09.1996 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://echr.ketse.com/doc/20348.92-en-19960925/
99. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Даджен проти Сполученого Королівства» (Dudgeon v. the United Kingdom) від 22.10.1981 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites-/eng/pages/search.aspx?i=00157473#{%22itemid%22:[%2200157473%22]}
100. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Херцегфалви проти Австрії (Hercztgfalvy v Austria) від 24,09.1994 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57781
101. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Насрі проти Франціїї» (Nasri v. France) від 13.07.1995 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=00157934#-{%22itemid%22:[%22001-57934%22]}
102. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щерна проти Фінляндії» (Stjerna v Finland) від 25.11.1994. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.humanrights.is/thehumanrightsproject/human-rightscasesandmaterials/cases/regionalcases/europeancourtofhumanrights/nr/669
103. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брюггеманн та Схойтен протии Німеччини» (Bruggemann and Scheuten v. Federal Republic of Germany) від 19.05.1976 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://echr.ketse.com/doc/6959.75-en-19760519/
104. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гаскін проти Сполученого Королівства» (Gaskin v. the United Kingdom) від 07.07.1989 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://echr.ketse.com/doc/10454.83-en-19860123/
105. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендрікс проти Нідерландів» (Hendriks v Netherlands) від 27.07.1988 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www1.umn.edu/humanrts/undocs/201-1985.html
106. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Класс та інші проти Німеччини» (Klass and others v. Germany) від 6.09.1978 р. // Практика Євросуду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. – № 4. – С.93 – 125.
107. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» (Johansen v Norway) від 07.08.1996 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nkmr.org/pl/import/1062-johansen-v-norway
108. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Z проти Фінляндії» (Z. v. Finland) від 25.02.1997 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-58033#{%22itemid%22:[%22001-58033%22]}
109. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пауел та Райнер проти Сполученого Королівства» (Powell and Rayner v the United Kingdom) від 21.12.1990 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57622
110. Рішення Європейської комісії з прав людини у справі «Х проти Сполученого Королівства» (X v. the United Kingdom) від 05.10.1972 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/-sites/eng/pages/search.aspx?i=00157602#{%22itemid%22:[%2200157602%22]}
111. Віткаускас Д. Право на повагу до приватного життя відповідно до ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод / Д. Віткаускас // Свобода висловлювань і приватність. – 2004. – № 1. – С. 15 – 29.
112. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
113. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дубецька та інші проти України» від 21.08.2012 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
114. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 29.01.2013 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
115. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пантелеєнко проти України» від 21.08.2012 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
116. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєляєв та Дігтяр проти України» від 26.03.2013 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
117. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віслогузов проти України» від 20.05.2010 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
118. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глінов проти України» від 19.11.2009 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
119. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Довженко проти України» від 26.03.2013 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
120. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов проти України» від 29.04.2003 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
121. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Михайлюк та Петров проти України» від 10.12.2009 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19619
122. Рішення щодо України, винесені Європейським судом з прав людини // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/9329
123. Практика Європейського суду з прав людини як джерело тлумачення Конвенції 1950 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: helsinki.org.ua/ Index.php?id=1241692243
124. Хартія основних прав Європейського Союзу// [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994524?test=XX7Mfyr CSgkyEqpIZiriz27FHI4lss80msh8Ie6
125. Про захист цивільного населення під час війни: Конвенція ООН від 12. 08.1948 р. // Офіц. вісн. України. – 2013. – № 27. – Ст. 942.
126. Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних: Конвенція Ради Європи від 28.01.1981 р. // Офіц. вісн. України. – 2011 р. – № 1. – Ст. 85.
127. Порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС у сфері персональних даних / В. М. Брыжко, А. І. Радянська, М. Я. Швець. – К. : Тріумф, 2006. – 256 с.
128. Резолюція Про міжнародні стандарти конфіденційності: міжнародні документи // Свобода висловлювань і приватність : інформаційно-аналітичний бюлетень. – 2010. – № 4. – С. 23 – 31.
129. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. № 2297-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.
130. Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних від 08.11.2001 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 1. – Ст. 86.
131. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве [2-е изд., перераб. и доп.] / А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2005. – 250 с.
132. Соколенко О. Л. Захист прав громадян у діяльності правоохоронних органів України: адміністративно-правові засади : монограф. / О. Л. Соколенко. – Х. : НікаНова, 2012. – 534 с.
133. Рабінович П. М. Права людини: загальнотеоретичні засади / П. М. Рабінович // Пробл. законності: наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 36. – С. 12 – 25.
134. Подопригора А. А. Основы римского гражданского права: учеб. пособ. [2-е изд., перераб.] / А. А. Подопригора. – К. : Вентури, 1995. – 288 с.
135. Мюллер В. К. Великий англо-український словник / В. К. Мюллер. – К. : Арій, 2008. – 784 с.
136. Macmillan English Dictionary for Advanced Learners. International Student Edition / Editor-in-Chief M. Rundell.– Oxford : Macmillan Education. 2002. – 1692 p.
137. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации: учебник [5-е изд., измен. и доп.] / М. В. Баглай. – М. : Норма 2006. – 769 с.
138. Балакшина И. В. Право на неприкосновенность частной жизни в Российской Федерации: конституционно-правовое исследование: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / И. В. Балакшина / Росс. акад. гос. службы при Президенте РФ. – Москва, 2007. – 187 с.
139. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита / М. Н. Малеина. – М. : Статут, 2001. – 244 с.
140. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К. ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
141. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-IV // Відом. Верхов. Ради України – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
142. Смолькова И. В. Тайна: понятие, виды, правовая защита / И. В. Смолькова // Юридический терминологический словарь-комментарий. – М. : Луч, 1998. – 79 с.
143. Красавчикова Л. О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Л. О. Красавчикова / УрГЮА. – Екатеринбург, 1994. – 43 с.
144. Лепешкина Н. П. Неприкосновенность частной жизни, что это? / Н. П. Лепешкина // Адвокатская практика. – М. : Юрист, 2005. – № 2. – С. 37-39.
145. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): моногр. / Р. О. Стефанчук. – К. : КНТ, 2008. – 625 с.
146. Жеребкин В. Е. Содержание понятий права (логико-юридический анализ): дис. … д-ра. юрид. наук : спец. 12.00.01 / В. Е. Жеребкин / Харьк. Юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского. – Х., 1979. – 319 с.
147. Канина И. А. Частная жизнь в сфере права: дис. канд. юрид. наук. спец. 12.00.01 / И. А. Канина / ТГУ им. Г. Р. Державина – Тамбов, 2006. – 251 с.
148. Воронко В.В. Право на неприкосновенность частной жизни по гражданскому законодательству Российской Федерации: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / В.В. Воронко / Моск. гос. соц. ун-т. – М., 2005. – 22 с.
149. Шевченко И. А. Уголовно-правовая охрана неприкосновенности частной жизни: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / И. А. Шевченко / Юрид. и-та Краснояр. гос. у-та. – Красноярск, 2005. – 23 с.
150. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона / Л. О. Красавчикова – М. : Юрид. литер., 1983. – 160 с.
151. Головкин Р. Б. Правовое и моральное регулирование частной жизни в современной России : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 / Р. Б. Головкин / Нижегород акад. МВД России. – Н. Новгород, 2005. – 57 с.
152. Панов М. Проблеми формування понятійного апарату юридичної науки: методологічні аспекти / М. Панов// Вісн. Акад. прав. наук України. – Х., 2003. – №2/3. – С. 54-67.
153. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб. : Издание юрид. книжн. магазина Н. К. Мартынова, 1909. – 364 с.
154. Загальна теорія держави і права : підручник / за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
155. Флейшиц Е.А. Соотношение правоспособности и субъективных прав / Е.А. Флейшиц // Вопросы общей теории советского права : сб. ст. / под ред. С. Н. Братуся. – М. : Госюриздат, 1960. – 405 с.
156. Петрухин И.Л. Личная жизнь: пределы вмешательства / И.Л. Петрухин. – М. : Юрид. лит., 1989. – 190 с.
157. Полторацкая Н.С. Реализация конституционного права на неприкосновенность частной жизни: теория и практика: дис. …канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / Н. С. Полторацкая / СП ун-т МВД России. – СПб., 2004. – 223 с.
158. Про Національний архівний фонд та архівні установи : Закон України від 24.12.1993 р., № 3814-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 86.
159. Гайворонюк Н.В. Право на приватність у контексті філософської проблеми «людина-світ» / Н.В. Гайворонюк // Право на приватність: тенденції і перспективи: тези Всеукр. наук.-практ. конф. – Л., 2008. – 248 с.
160. Бєляєва Н. Г. Право на неприкосновенность частной жизни: соотношение международно-правовой и внутрегосударственной регламентации: дис. … канд. юрид. наук : спец : 12.00.10 / Н. Г. Бєляєва / Уральская гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 2000. – 201 с.
161. Проблемы общей теории права и государства: учебник / под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 2004. – 832 с.
162. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р., № 2341-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 25. Ст. 131.
163. Савицкая А. Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием / А. Н. Савицкая. – Л. : Изд-во Львовского ун-та, 1982. – 195 с.
164. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 1: А-Г. – 672 с.
165. Поппер К. Открытое общество и его враги [в 2-х т.] / К. Поппер. Т. 2: Время лжепророков: Гегель, Маркс и другие оракулы. – М., 1992. – 487 с.
166. Панкевич І. М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти): автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / І. М. Панкевич / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2000. – 19 с.
167. Рабінович П. Основоположні права людини: соціально-антропна сутність, змістовна класифікація / П. Рабінович // Право України. – 2010. – №2. С. 18 – 23.
168. James М. Privacy and humanrights: an international and comparative study, with special reference to developments in information technology / M. James. - Darmouth : UNESCO Publishing, 1994. – 194 p.
169. Отчет Комитета по неприкосновенности частной жизни: под ред. Дэвида Кэлкатта (David Calcutt). – London: HMSO, 1990. – 1102 р.
170. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
171. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції [3-тє вид.] / С. Шевчук. – К. : Реферат, 2010. – 848 с.
172. Конституція України: наук.-практ. коментар [2-ге вид.] / редкол.: В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін. – Х. : Право, 2011. – 1128 с.
173. Авдеев М. Ю. Конституционное право граждан Российской Федерации на неприкосновенность частной жизни и механизм его реализации в России: дис. … канд. юрид. наук : спец : 12.00.02 / М. Ю. Авдеев / ГОУ ВПО «Росс. ун-т дружбы народов». – М., 2010. – 179 с.
174. Грибанов В. П. Основные проблемы осуществления и защиты гражданских прав: автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук / В. П. Грибанов / Москов. гос. ун-т. – М., 1970. – 28 с.
175. Опалева А. А. Институт личной неприкосновенности (теоретико-правовые проблемы): дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 / А. А. Опалева / Акад. упр. МВД РФ. – Москва, 2008. – 454 с.
176. Про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України : Рішення Констит. Суду України від 20.012012 р., № 2-рп/2012 // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 9. – Ст. 332.
177. Лопатин В. Н. Защита права на неприкосновенность частной жизни / В. Н. Лопатин // Журнал российского права. – 1999. – № 1. – С. 85 – 97.
178. Хужокова И. М. Конституционное право человека и гражданина на неприкосновенность частной жизни в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / И. М. Хужокова / Сарат. юрид. ин-т МВД России. – Саратов, 2007. – 248 с.
179. Воронко В. В. Право на неприкосновенность частной жизни по гражданскому законодательству Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / В. В. Воронко / Моск. гос. соц. ун-т. – М., 2004. – 154 с.
180. Батчаєв В. Захист прав іноземців, біженців та шукачів притулку / В. Батчаєв // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1298364107
181. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р., № 3773-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2012. – № 19-20. – Ст. 179.
182. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 р., № 1382-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
183. Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України: пост. КМУ від 15.02.2012 р. № 150 // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 17. – Ст. 612.
184. Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення : Закон України від 03.03.1998 р., № 155/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 235.
185. Про схвалення цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки: розпор. КМУ від 13.05.2013 р., № 356-р // Офіц. вісн. України.