МОДЕЛЮВАННЯ ЕМПАТІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. І. І. МЕЧНИКОВА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОВАЛЕВСЬКА Тетяна Юріївна

УДК 811.161.2’22/’23:159.964

МОДЕЛЮВАННЯ ЕМПАТІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
доктор філологічних наук,
професор Ю.О.Карпенко

Київ - 2002

З М І С Т

Вступ................................................................................................................ 5

Розділ І. Філософсько-психологічне підґрунтя комунікативної емпатії..... 20
1.1.Фактори емпатичної взаємодії ............................................................... 20
1.2.Психолінгвістична природа емпатії ...................................................... 35
1.3.Лінгвістичні основи комунікативної емпатії ......................................... 42
1.4.Висновки.................................................................................................. 46

Розділ ІІ. Концепції нейролінгвістичного програмування.......................... 48
2.1.Методологічні засади нейролінгвістичного програмування................ 48
2.2.Концептуальна база нейролінгвістичного програмування................... 59
2.2.1.Філософські основи.............................................................................. 65
2.2.2.Когнітивно-психологічні концепції .................................................... 69
2.3.Лінгвістичне підґрунтя............................................................................ 74
2.3.1.Актуальні положення трансформаційної граматики.......................... 86
2.3.2.Метамодельна інтерпретація мови.................................................... 101
2.4.Постулати нейролінгвістичного програмування................................. 137
2.5.Базові методики..................................................................................... 169
2.5.1.Мовленнєві предикати........................................................................ 169
2.5.2.Субмодальнісні експоненти............................................................... 176
2.5.3.Комунікативна ін конгруентність...................................................... 184
2.5.4.Рефреймінгування.............................................................................. 193
2.5.5.Поведінкові якорі............................................................................... 198
2.5.6.Галузі використання методик нейролінгвістичного програмування 203
2.6.Висновки................................................................................................ 208

Розділ ІІІ. Психолінгвістичні основи емпатичної взаємодії...................... 212
3.1.Феномен ментальності як субстрат комунікативної гармонійності.... 212
3.2.Ментальні метапрограми в нейролінгвістичному програмуванні...... 219
3.3.Психосемантика автостереотипних характеристик............................. 229
3.4.Висновки................................................................................................ 236

Розділ ІУ. Емпатичне моделювання на рівні аналогових структур......... 238
4.1.Комунікативна конструктивність паралінгвістичного знака .............. 238
4.2.Паралінгвістична систематика.............................................................. 244
4.3.Проксеміко-гаптичні аспекти невербального спілкування.................. 257
4.4.Невербаліка в нейролінгвістичному аспекті........................................ 263
4.5.Висновки................................................................................................ 280

Розділ У. Емпатичне моделювання на лінгвістичному рівні..................... 283
5.1.Природа мовної сугестії........................................................................ 283
5.2.Психолінгвістичне підґрунтя мовного впливу..................................... 291
5.2.1.Фонетичні аспекти сугестії................................................................. 300
5.2.2.Лексико-семантичні аспекти сугестії.................................................. 306
5.3.Впливові константи фідеїстичних контекстів....................................... 308
5.4.Мілтон-модель мови.............................................................................. 315
5.5.Нейролінгвістична кваліфікація ретіальних контекстів....................... 331
5.5.1.Рекламний дискурс............................................................................. 335
5.5.2.Політичний дискурс........................................................................... 354
5.6.Асоціативні характеристики впливових дискурсів.............................. 367
5.6.1.Специфіка апелятивних асоціатів...................................................... 372
5.6.2.Специфіка онімних асоціатів.............................................................. 381
5.7.Висновки................................................................................................ 390

Висновки...................................................................................................... 393

Додаток 1. Короткий словник термінів нейролінгвістичного
програмування............................................................................................ 398

Перелік умовних скорочень........................................................................ 405

Список використаної літератури................................................................ 406

В С Т У П

Антропоцентризм сучасної наукової парадигми [11, 26, 29, 113, 222] зумовлює необхідність об’єднання різноманітних видів знання для пояснення мови як поліфункціонального феномена людської свідомості, в якому сконцентровано концептуальну інформацію, пов’язану з ментальною інтеріоризацією довкілля особистістю й соціумом. У цьому аспекті великої ваги набуває проблема гармонізації мовного буття людини / соціуму через ідентифікацію емпатичних конструктів мови, що детермінують позитивне / негативне сприйняття отриманої інформації та відповідну раціональну й аксіосистемну маркованість у процесах мовленнєвої інтерпретації світу, визначаючи в такий спосіб або пріоритети асоційованості індивіда до площини актуальних інформаційних континуумів, або її дисоційованість, маргіналізацію [9, 148, 317, 358, 429]. Оскільки мова є не тільки засобом передавання інформації, а передусім феноменом, в якому сконцентровано ввесь комплекс духовних, психологічних, фізіологічних та інших чинників, що і формують своєрідність, неповторність особистості як представника певного соціуму [29, 74, 100, 352, 480], то релевантними методами досліджень вважають такі, що засновані на експансіонізмі та експланаторності як загальнотеоретичних принципах сучасного мовознавства [113, 222, 389].
Крім того, зазначений підхід перебуває в площині філософської проблематики «Я та Інший» [47, 234, 236, 297, 330, 350, 372], орієнтованої не тільки на інтраперсональне вдосконалення аксіальних дискурсів, а й на встановлення гармонійного співіснування з іншою особистістю / особистостями, що сприятиме актуалізації толерантного сприйняття і відповідному врахуванню особистісних ментальних потенцій мовців.
Загальне підґрунтя роботи становлять лінгво-філософські та психологічні теорії, у межах яких виділено такі основні постулати: 1) феномен мови - це комплексне явище, що виступає головним експлікатором індивідуальної сутності людини, глибинно пов’язаної з концептами етнічної ідентичності, які формують власне національний модус світобачення [73, 74, 250, 262, 319, 352, 460, 480, 501, 502]; 2) суть комплексного характеру мови передбачає використання експансивних методів дослідження, які враховують психофізіологічні характеристики мовців і є обов’язковими для досягнення релевантних загальній меті результатів [84, 222, 242, 253, 326, 354, 360, 379, 440, 469, 473]; 3) провідну функціональну характеристику мови визначає її впливова скерованість, знання психолінгвістичних механізмів якої сприятиме коректному моделюванню відповідних дискурсів та гала-контекстів [35, 42, 43, 77, 109, 159, 253, 349, 454, 475, 476].
Для сучасних мовознавчих студій є актуальним системне висвітлення лінгвістичних та невербальних складників спілкування, які зумовлюють гармонійне, емпатичне підґрунтя загального комунікативного буття людини. Відповідний аналіз передбачає дослідження і сфери інтраперсональної специфіки, і тла ретіальних (опосередкованих) контекстів, які визначають, з одного боку, прогностику текстового синтезу, а з іншого - адекватність чи неадекватність декодувальних процесів. Актуальність теми дисертації зумовлена насамперед потребою вивчення теоретичних засад комунікативної емпатії як основи гармонійного буття особистості та соціуму. Зазначений феномен є комплексним психолінгвістичним конгломератом, що ґрунтується на природній неподільності й функціональній синестезії психологічних, лінгвістичних та невербальних структур у просторі індивідуально-колективної ментальності, які визначають проспективні поведінкові програми особистості та широкого загалу національної аудиторії й реалізуються в інтерактивних процесах. Важливо реконструювати емпатичні домінанти, що спирається на сучасні принципи гуманітарної парадигми та класичні мовознавчі й креативні методи психолінгвістики, сугестивної лінгвістики та нейролінгвістичного програмування. Це сприятиме виявленню універсальних тенденцій, властивих інтерактивному спілкуванню, та їхніх варіативних особливостей в комунікативній динаміці українського соціуму. Використання нестандартних методів дослідження уможливлює репрезентацію прихованих, латентних вербально-невербальних структур комунікації, що, у свою чергу, відкриває нові шляхи синтезу й аналізу комунікативних домінант.
Ідентифікація лінгвальних та тісно пов’язаних із ними імагенних (невербальних) елементів у загальному спектрі позитивної комунікативної амплітуди на сучасному етапі розвитку України не тільки уможливлює загальну оптимізацію інтерактивних процесів, а й сприяє усвідомленому й адекватному використанню ментальної та лінгвоментальної специфіки конкретного соціального середовища, поліпшенню міжперсональної взаємодії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов’язана з науковою програмою кафедри української мови філологічного факультету Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова «Актуальні питання лексичної та граматичної системи української мови» (номер державної реєстрації 0101001415).
Мета дослідження полягає у створенні теорії емпатичної комунікації в українськомовному середовищі на основі методологій нейролінгвістичного програмування, психолінгвістики та сугестивної лінгвістики. У цьому зв’язку доцільно кваліфікувати актуальні маркери комунікації та її лінгвоментальне підґрунтя, що окреслює напрямки лінгво-імагенного моделювання позитивної комунікації. Для досягнення зазначеної мети розв’язано такі завдання:
-розроблено основні положення теорії емпатичної комунікації, реалізованої на вербальному та невербальному рівнях;
- запропоновано релевантні методики дослідження комунікації (операційні техніки й технології нейролінгвістичного програмування та сугестивної лінгвістики);
- з’ясовано філософсько-психологічну природу комунікативної емпатії та її лінгво-імагенних складників;
- встановлено істотні характеристики невербального спілкування та комунікативну актуальність аналогової взаємодії;
- реконструйовано домінанти національної паравербаліки та виявлено специфіку інтерактивних репрезентацій;
- проаналізовано мовне буття людини як комплексне явище, тісно пов’язане з нейрофізіологічними, психолінгвістичними та власне ментальними векторами індивідуально-колективної свідомості;
- ідентифіковано ментальні домінанти української національної аудиторії за допомогою когнітивно-феноменологічних методик нейролінгвістичного програмування та психолінгвістичних експериментів;
- з’ясовано специфіку універсальних законів мовного моделювання та доведено їх релевантність в аналізі українськомовної комунікації;
- встановлено специфіку метамодельних інваріантів в українській мові;
- досліджено й визначено лінгвістичну специфіку опосередкованих дискурсів як найвагоміших у сучасному комунікативному просторі;
- обґрунтовано домінантність сугестивної функції мови;
-розкрито механізм дії впливових складників мови і мовлення;
-встановлено сугестивно марковані елементи української мови;
-запропоновано напрямки емпатичного моделювання комунікативних процесів в українськомовному середовищі.
Об’єктом дослідження є комунікативне буття особи й соціуму, у межах якого виокремлені різнопланові тенденції, зафіксовані на рівні вербальної й невербальної поведінки.
Предметом дослідження є вербальні та невербальні вияви комунікативної взаємодії, використання яких або сприяє гармонійності спілкування, або спричиняє його неадекватність. Особливу увагу надано ідентифікації впливових ефектів комунікації.
Матеріалом дослідження слугували: 1) тексти Біблії як втілення коректних впливових можливостей української мови (зауважимо, що впливовий ефект мовлення не заперечують представники Української Православної Церкви, що виявили наші бесіди з настоятелем Української церкви Різдва Христового (м.Одеса) та секретарем Володимирського собору (м.Київ)); 2) фольклорні джерела (прислів’я, приказки, замовляння), відповідний аналіз яких дав змогу: а) встановити ментальні домінанти українства, пов’язані з його актуальними раціональними та аксіо-емотивними орієнтирами, б) виокремити національно марковані номени і сигнатури, характерні для українських сугестивних дискурсів; 3) матеріали рекламного теле- та радіомовлення національних каналів, аналіз яких уможливив ідентифікацію психоактивних вербальних одиниць та моделювання відповідних контекстів із прогнозованим впливовим ефектом; 4) рекламні слогани, представлені в зовнішній (щитовій) рекламі, скерованій на симультанність та максимальну ефективність сприйняття, зумовленого їхніми локальними характеристиками; 5) записи політичного телемовлення як такого, що має раціональні пріоритети в процесах декодування, оскільки апелює до глибинних імплікатур національної аудиторії; 6) тексти майстрів гіпнотичного спілкування, представлені на відео та аудіокасетах й у відповідних збірках; 7) експериментальні вербальні характеристики, орієнтовані на асоціювання рекламних слів-стимулів, тестові реконструкції психологічних домінант як підґрунтя мовленнєвих реалізацій та виявлення ціннісних детермінант національної аудиторії; 8) роздруки текстів української мережі Інтернету, що дає змогу простежити не тільки загальні тенденції комп’ютерного спілкування, а й визначити характерну тематику та її вербалізовані репрезентації, актуальні для україномовних користувачів.
Методологія і методи дослідження. У дисертаційному дослідженні реалізовано комплексний підхід, який враховує синестезійний характер мовленнєвих репрезентацій у їхньому глибинному співвіднесенні з раціональними та емоційно-аксіологічними орієнтаціями мовців. Його використання ґрунтується на коректному поєднанні досягнень у галузі психолінгвістики, сугестивної лінгвістики, нейролінгвістичного програмування та почасти соціоніки, що уможливлює фіксацію в мовленні психоактивні номени й сигнатури, семантична ідентифікація яких сприяє оптимізації міжособистісного й ретіального спілкування та емпатичному реконструюванню комунікативних процесів. Додатково залучаємо метод інтроспекції як такий, що дає змогу «зупинити мить» мовної екстерналізації на точці її вербального оформлення, а також (у разі зворотного процесу) зафіксувати активні елементи впливових контекстів для їхньої комунікативної ідентифікації. Використовуємо також метод верифікації основних гіпотез дослідження через доцільні психолінгвістичні експерименти- автостереотипні характеристики та асоціативні експерименти. Дослідження ґрунтується на принципах антропоцентризму, системності лінгво-аналогових репрезентацій, філософських положеннях про нетотожність об’єктивного світу та його суб’єктивних інтерпретацій, а також на теорії ізоморфізму мовленнєвих, психологічних та нейрофізіологічних виявів особистісно-колективної свідомості. Крім того, визнаємо актуальність раціонально-ірраціонального сприйняття навколишньої інформації [349, 460, 501], що акцентує на необхідності врахування латентних психоструктур, які й детермінують актуальну поведінку особистості в площинах соціальних інтеракцій. Ці теорії є когнітивною рушійною силою дослідження. Лінгвістичні методи підпорядковано потребам реалізації конкретних завдань дмсертації, які випливають з її основної мети. У межах дослідження актуальними є методи якісно-кількісного аналізу, моделювального прогнозування, а також метод семантичного аналізу в комплексі зі статистичним. Конструювання проспективної генези актуальних контекстуальних маркерів спирається на методи компонентного аналізу. У дисертації використано і метод верифікації основних гіпотез дослідження, розроблено й використано методику лінгво-імагенної гармонізації комунікативної взаємодії, яка ґрунтується на запропонованій нами теорії емпатичного моделювання. Відповідно до визначеної мети наукове осмислення та аналіз проблеми проведено в синхронному плані.
Наукова новизна виконаного дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
1.Уперше розроблено основи теорії емпатичної комунікації. Висунуто гіпотезу про конструктивність та комплексну природу комунікативної емпатії, яка містить ментальні, психолінгвістичні, нейрофізіологічні та власне мовні й невербальні складники. Доведено, що за такого підходу аналіз комунікативного буття людини повинен мати комплексний, синтетичний характер, оскільки сегментований підхід не дає повного уявлення про справжню природу індивідуально-колективних інтеракцій.
2.Уперше на матеріалі української мови запропоновано комплексну методологію дослідження комунікації, яка спирається на релевантні положення і методи нейролінгвістичного програмування, сугестивної лінгвістики та психолінгвістики. Обґрунтовано доцільність конкретних психолінгвістичних верифікацій теоретичних положень цього дослідження.
3.Уперше на підставі проведених психолінгвістичних експериментів теоретично обґрунтовано основні домінанти української ментальності. Фактичний матеріал дисертаційного дослідження інтерпретовано за допомогою вільних асоціативних експериментів, а також методик, скерованих на виявлення автостереотипних характеристик, психоознаки локус контролю”, метапрограмних ідентифікацій відцентрово-доцентрової аксіосистемності та предикатних характеристик мовлення.
4.Уперше зафіксовано й систематизовано мовні та мовленнєві маркери сугестивної комунікації, виокремлені в межах пропонованих універсальних процесів мовного моделювання. Доведено, що максимальний впливовий ефект таких маркерів сконцентрований у площині їхнього семантичного наповнення, яке може зазнавати контекстуального варіювання. Установлено актуальні елементи й сигнатури невербальних інтеракцій, а також деталізовано роль невербаліки в електронній комунікації та ідентифікації інконгруентності висловлення.
5. Уперше з позицій емпатичної комунікації проаналізовано мовні аспекти опосередкованого спілкування: рекламне й політичне мовлення, фідеїстичні контексти тощо.
6.Доведено, що врахування специфіки всього комплексу власне мовних, психолінгвістичних, нейрофізіологічних та інших чинників, які беруть участь в оформленні спілкування, дає змогу адекватно декодувати і відповідно прогнозувати міжперсональну та ретіальну комунікації.
Теоретичне значення дисертації полягає в розробленні якісно нової теорії комунікативної емпатії, яку експоновано на функціональну вісь національної специфіки. Основні засади пропонованої теорії можуть бути перспективними для подальших наукових досліджень у галузях психолінгвістики, лексичної та граматичної семантики української мови. Перспективною видається, зокрема, теорія емпатичної домінанти комунікації, де потенційно закладено потребу перегляду наявних принципів комунікативного аналізу. Певний потенціал для подальшого розвитку можуть мати також розділи про статику та динаміку впливових експлікацій у площинах вербального та невербального спілкування, а також результати аналізу рекламного та політичного мовлення українців. Перспективними для наукових досліджень є й когнітивні, психолінгвістичні та нейрофізіологічні засади теорії комунікативної гармонійності, більшість положень якої можуть бути використані як часткові методи лінгвістичного дослідження. Дисертація містить також нові результати й теоретичні узагальнення, актуальні для морфології та стилістики сучасної української мови.
Теоретичний внесок автора в теорію мовознавства конкретизується в низці положень, які виносяться на захист:
1. Основою загального буття людини є гармонійна взаємодія з природним і соціальним оточенням. Саме в комунікації особа розгортає свій внутрішній світ назустріч довкіллю, у межах якого найактуальнішим є спілкування з іншими особами, відповідна ефективність якого і визначає оптимальну чи маргінальну домінанту людського життя. Ідентифікація конструктивних центрів комунікації сприятиме її загальному поліпшенню, що зумовлено і зростанням агресивності сучасного комунікативного простору. Наскрізною настановою комунікації запропоновано вважати його емпатичну домінанту, яка має комплексний, синкретичний характер. Основними компонентами комунікативної емпатії вважаємо психологічні, мовні та нейрофізіологічні фактори перебування людини в соціумі.
2. У відповідності до зазначеного аналіз комунікації передбачає комплексний підхід, у межах якого враховуватиметься мультиплікативний характер спілкування. Використання лише власне лінгвістичних методологій уможливить тільки аналіз формального вияву комунікації, який буде мати дескриптивний, описовий, результативний характер і не сприятиме загальному усвідомленню комунікативної природи. Наведене орієнтує на використання такого операційного комплексу у відповідних дослідженнях, який міститиме не лише мовний, а й інші аспекти, які відбиватимуть континуальну сутність людини в комунікативному просторі буття. Застосування новітніх технологій у поєднанні з класичними методами мовознавства уможливить отримання стереоскопічного уявлення про природу та закономірності комунікації. Актуальною в цьому аспекті є парадигма нейролінгвістичного програмування, яка враховує комплексний характер інтерактивного буття людини. У межах цього напряму поєднано філософський, лінгвістичний, психологічний, нейрофізіологічний аспекти аналізу, що дає підстави вважати його використання релевантним загальній меті дослідження.
Аналіз комунікативного буття особи й соціуму дає підстави константувати, що його інваріантними складниками є ментальні (психолінгвістичні), вербальні та невербальні складники, які перебувають у безпосередньому і тісному взаємозв’язку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність відповідної детальної ідентифікації з використанням комплексних операційних методів і технологій.
3. Концептуальним підґрунтям інтерактивного буття особи й соціального оточення є ментальні орієнтири, які визначають актуальні шляхи й аксіосистемні цінності комунікаторів. Феномен ментальності представляє конгломерат психосемантичних перетинів з акцентуванням на пріоритетних центрах, які й визначають актуальні орієнтири. Виокремлено три основних складники ментальності, співвідносні з раціональними, вольовими та ірраціональними особливостями інтерпретації довкілля. Психолінгвістична верифікація дала підстави твердити, що для української ментальності є характерною власна специфіка, урахування якої є необхідним фактором у моделюванні гармонійної взаємодії.
4. Комунікативну вагу невербальних аспектів спілкування обґрунтовано через результати психолінгвістичних досліджень. Невербальний рівень відіграє значну роль у загальній комунікативній аксіології. Природжені невербальні структури вкорінені в загальну психосемантику свідомості й підсвідомості, а у процесі соціалізації особистості набувають значення національних раціонально-аксіосистемних маркерів комунікації.
5. На вербальному рівні активізуються основні конструктивні показники психовиявів особистості й соціуму. Феномен мови є комплексним утворенням, аналіз якого передбачає використання експансивних методів дослідження. Функціональною домінантою мови є її впливова скерованість, виокремлення складників якої уможливлює моделювання гармонійної комунікації. Крім того, мовні експлікації є наслідком активізації нейрофізіологічних та психосемантичних процесів, що відбуваються у свідомості й на позараціональному рівні особистісної психоструктури. Знання відповідних механізмів, а також тих закономірностей, яким підлягає мовне функціонування в оригінальних комунікативних контекстах, надає підстави для адекватного аналізу інтерактивної взаємодії та толерантного, емпатичного реконструювання актуальних дискурсів.
Практична цінність отриманих результатів та основних ідей дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані в загальному моделюванні гармонійної та адекватної взаємодії в межах національної аудиторії, в іміджелогії, а також у виготовленні рекламних та інших ретіальних текстів, які передбачають коригування масової свідомості. Крім того, матеріалами дослідження можна скористатися у викладанні сучасної української мови, теорії мовленнєвої діяльності, основ нейролінгвістичного програмування, сугестивної лін

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Сучасний комунікативний простір переважно сприймають як агресивне середовище, орієнтоване на маніпулятивні, субординаторні відносини між членами спільноти. Його негативне сприйняття опосередковане й сформоване мовленнєвим і немовленнєвим контекстами. У цьому аспекті великої ваги набула проблема гармонізації інтерактивних процесів, які дедалі більше зазнають деструктивного впливу зовнішніх, об’єктивних та внутрішніх, суб’єктивних чинників, сконцентрованих у площинах індивідуальної та колективної свідомості. Розв’язання зазначеної проблеми передбачає ідентифікацію ментальних особливостей та настанов індивіда й нації, бо відповідна корекція, позитивація дійсного становища можлива лише за умови глибинного усвідомлення соціальних психосемантичних домінант. У такому разі аналіз має передбачати детальну реконструкцію вербальних та аналогових показників, оскільки саме вони експлікують латентні складники психокомплексів, сенсове наповнення яких і формує загальне значеннєве ядро спілкування.
2. Субстратом будь-якого комунікативного процесу є його емпатична домінанта, розгортання й моделювання якої співвідносне з усвідомленням багаторівневої ієрархії та сенсових перетинів у загальній сфері людського буття. Проте в сучасних дослідженнях феномен емпатії витлумачений без урахування його комплексної природи, що зумовлює редукцію цього поняття і необхідність уведення в науковий обіг поняття комунікативної емпатії як основи гармонійного спілкування, пов’язаної з вербально-невербальними об’єктиваціями ментальної психосемантики. Комунікативну емпатію вважаємо обов’язковою ознакою гармонійного спілкування, реалізація якої передбачає знання та релевантне використання комунікативних технік і технологій, а також внутрішньопсихологічне щиросердя й толерантність.
3. Мультиплікативна природа комунікації зумовила необхідність використання комлексного підходу до її аналізу. Такий підхід ґрунтується на коректному поєднанні знань із психології, філософії, когнітології, соціології та лінгвістики, оскільки приховані домінанти інтернальних рефлексій мовця є тісно пов’язаними з екстернальними умовами його перебування в континуальному просторі. Сучасна галузь нейролінгвістичного програмування уможливлює фіксацію й аналіз відповідих мовленнєвих та акціальних маркерів, реалізованих у межах певної екстралінгвальної ситуації. Наскрізна гуманістична спрямованість нейролінгвістичного програмування зумовлює екологічність наукових розвідок і дає підстави вважати його функціональним та ефективним методом аналізу та конструювання комунікативних стратегій особистості й соціуму.
4. Ідентифікацію вербаліки за допомогою методик нейролінгвістичного програмування здійснено переважно через метамодельні та предикатні методики, які спираються на положення трансформаційної граматики (тезу про глибинну / поверхневу структуру) та породжувальної семантики, згідно з якими актуалізоване мовлення є наслідком певних універсальних трансформаційних процесів - випущення, узагальнення й викривлення та психосемантичних індивідуацій мовця / соціуму. Унаслідок систематизації відповідних мовленнєвих фактів виявлено лінгвістичну природу та обсяг складників кожного із зазначених процесів, характерних для української мови. Категоріально-значеннєві особливості мовного фонду співвідносні з потенційними напрямками мовленнєвих трансформацій і засвідчують, що комунікативну неадекватність спричиняє переважно функціональна полісемія мовного знака та його контекстуальна специфіка.
5.Зафіксованим лінгвальним експонентам притаманні сугестивні потенції, які реалізуються насамперед у характерних ретіальних контекстах, скерованих на комунікативний вплив. Суть цього мовного впливу полягає в глибинних кореляціях між ментальними й нейрофізіологічними особливостями сприйняття та семантикою мовного і невербального знака.
6.Гуманізація комунікативного буття людини пов’язана з усвідомленням та виокремленням психолінгвістичних складників ментальності, які визначають і скеровують актуальну поведінку особи, реалізовану в специфіці продукування й декодування маркованих контекстів на рівні вербаліки та фонової акціональності.
Верифікована реконструкція психосемантичних детермінант дає змогу твердити, що інваріантами ментальності як світоглядного конгломерата є вектори раціональності, пов’язаної з концептуальною, логістичною діакритизацією довкілля, інораціональності, скерованої в площину емотивних рефлексій, та вольові настанови, детерміновані аксіосистемними глибинними орієнтирами. Ізоморфізм складників унеможливлює чітку формалізацію відповідної структури, але дає підстави константувати пріоритет духовно-емоційного, інтроверсивного в українській аудиторії, почасти співвідносного з доцентровими моментами. Крім того, екстралінгвальний контекст надає актуальності й раціоналістичному усвідомленню довкілля, хоч афективно-емотивний компонент залишається провідним.
7.Психосемантика ментального субстрату та функціональність комунікативних ситуацій зумовили виокремлення акцентованих зон спілкування, концентром яких є рекламне й політичне мовлення. Специфіка цих галузей полягає в усталеній впливовій домінанті, яка монологізує комунікативний процес, нівелюючи позицію адресата. З іншого боку, рекламний та політичний дискурси не збігаються щодо впливових векторів. На рівні рекламної комунікації відбувається формування і корекція особистісних уподобань, що передбачає моделювання прогнозованої результативності в площині індивідуальних рефлексій та відповідне узгодження сформованої в такий спосіб штучної аксіосистеми з константами особистісної амплітуди. В арсеналі політичних опосередкованих інтеракцій напрямок впливу зорієнтований на модифікацію соціальних ідеологем адресата, у межах яких особистісні цінності є природно підпорядкованими загальнішим сутностям. Отже, названі дискурси беруть участь у конструюванні інтернальної, доцентрової аксіосистеми особистості й визначають шляхи її екстерналізованої специфіки в площині колективних домінант. Оригінальність дискурсів полягає у свідомому, переважно прогнозованому використанні мовних можливостей.
У межах актуальних контекстів виокремлено основні лінгвістичні комплекси, які спричиняють змінене сприйняття внаслідок потенційної сугестивності. До них належать елементи всіх рівнів мови, що засвідчує її наскрізний впливовий характер. Об’єднувальним стрижнем таких номенів і сигнатур є семантичне наповнення, яке може змінювати впливову активність залежно від сенсової етіології, контекстуального варіювання та мети прогнозованого використання.
8.Вербаліка є основним ланцюжком комунікативної взаємодії. Проте великі інтерактивні потенції сконцентровані в семантиці аналогового (акціального) спілкування, яке слугує загальним фоновим реконструктором вербального повідомлення і часто є інформативно насиченішим від нього. Природа невербального знака є амбівалентною, оскільки вона почасти детермінована генетично, а почасти є наслідком соціалізації та ментальних настанов особистості. Невербаліка має важливе значення для емпатичних інтеракцій та істиннісної атрибуції, де маркером позитивної інформативності є саме невербальне представлення.
Визначальна роль невербальних та паравербальних аспектів спілкування детермінована їхніми філогенетичними взаємозв’язками, де сенсомоторна афективна динаміка є гносеологічним підґрунтям мовної інформативності. Аналітичні напрямки невербаліки зорієнтовані переважно на виокремлення дискурсної інформативності, параметрів національної маркованості та комунікативно-ситуативної релевантності й характерологічності, що засвідчує її комунікативну вагу в міжіндивідуальному й ретіальному спілкуванні.
9. Результати проведеного дослідження дають змогу накреслити ефективні шляхи гармонізації комунікативного буття людини через глибинне усвідомлення та відповідне моделювання її вербальної та невербальної поведінки, концентром якої є комунікативна емпатія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Аватар И. Кинесика // Dokument HTML. - http:// www.avatar-world.narod.ru.
2.Аврамцев В.В., Волков Е.Н. Труднее жить после Полдня” и Вечера трудного дня” // Dokument HTML. - http: // people.nnov.ru / volkov /.
3.Алдер Х. НЛП: современные психотехнологии. - СПб.: Питер, 2000. - 160 с.
4.Алексеев В.П. Становление человечества. - М.:Политиздат, 1984. - 462 с.
5.Алексеева Т.И.Этногенез восточных славян по данным антропологии. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 330 с.
6.Алексеева Т.И., Алексеев В.П. Антропология о происхождении славян // Природа. - 1989. - №1. - С. 60-69.
7.Альдер Х. НЛП: наука и искусство достижения совершенства. - Минск: Издатель В.П.Ильин, 1998. - 189 с.
8.Ангелов Г.В., Заричанский А.П., Кропивко А.Ф., Мазуренко В.И., Черняк Г.А. Психология человеческих взаимосвязей. Ч.ІІ. - Одесса: ВМВ, 1999. -192 с.
9.Андреева Г.М. Социальная психология.- М.:Асток-Пресс, 1998.- 429 с.
10.Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Головченко Г.Т., Д’яченко М.В. Соціологія. - К.: Генеза, 1998. - 622 с.
11.Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и системная лексикография // Избранные труды.- Т.2.- М.: Школа «Языки русской культуры», 1995.- 767 с.
12. Арестова О.Н., Бабанин Л.Н, Войскунский А.Е. Коммуникация в компьютерных сетях: психологические детерминанты и последствия // Вестник Московск. Ун-та. - 1996. - Серия 14. - № 4. - С. 14-20.
13.Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики.- М.: Наука, 1999. - 350 с.
14.Арутюнов С.А. Народные механизмы языковой традиции // Язык. Культура. Этнос. - М.: Наука, 1994. - С. 5-12
15.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: (Логико-семантические проблемы). - М.:Наука, 1976. - 383 с.
16.Арутюнова Н.Д. Язык // Русский язык. Энциклопедия / Гл. ред. Ю. Н. Караулов. - М.: Большая Российская энциклопедия: Дрофа, 1997. - С. 652-658.
17.Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека.- М.:Языки русской культуры, 1999. - І-ХV. - 896 с.
18.Атватер И. Невербальное общение // Психология влияния. - СПб.: Питер, 2001. - С. 209-219.
19.Аткинсон М. Расширение позиции восприятия // Вестник НЛП. Современная практическая психология.- 2000. - №2. - С. 95-114.
20.Аткинсон Р. Управление кратковременной памятью // Психология памяти.- М.: ЧеРо, 1998. - С. 508-546.
21.Аугустинавичюте А. О дуальной природе человека // Соционика, ментология и психология личности. - №1-3. - 1996. Dokument HTML. - http: // socionics.ibc.com.ua.
22.Багмут А.Й., Бровченко Т.О., Борисюк І.В., Олійник Г.П. Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації.- К.: Наукова думка, 1994. - 198 с.
23.Бакиров А. Базовые пресуппозиции - весело о важном, или С чего начинается НЛП // Вестник НЛП. Современная практическая психология. - 2000. - №2. - С.11-57.
24.Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - 358 с.
25.Бардина Н.В.Языковая гармонизация сознания. - Одесса: Астропринт, 1997. - 272 с.
26.Барт Р. Актовая лекция, прочитанная при вступлении в должность заведующего кафедрой литературной семиологии в Колледде Франс 7 января 1977 года // Dokument HTML. - http: // www.philosophy.ru / librari / barthes / lect.
27.Батаршев А.В. Психодиагностика способности к общению, или как определить организаторские и коммуникативніе качества личности. - М.: Владос, 1999. - 176 с.
28.Батороев К.Б. Аналогии и модели в познании. - Новосибирск: Прогресс, 1981. - 319 с.
29.Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Советская Россия, 1972. - 319 с.
30.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1986. - 445 с.
31.Бахтияров О.Г. Постинформационные технологии: введение в психонетику. - К.: ЭКСПИР, 1997. - 160 с.
32.Бацевич Ф.С. Тоталітарний політичний дискурс: когнітивно-риторичні та комунікативно-мовні ознаки // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». - Черкаси: ЧДУ, 2001. - Вип.24. - С. 110-113.
33.Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. - К.: Либідь, 1993. - 336 с.
34.Бэкон Фр. Новый Органон // Бэкон Фр. Сочинения. В 2-х т. - Т.2. - М.: Мысль, 1977. - 575 с.
35.Бэндлер Р., Гриндер Д. Паттерны гипнотических техник Милтона Эриксона. - Сыктывкар: Флинта, 2000. - 184 с.
36.Бэндлер Р., Гриндер Д. Структура магии. - СПб.: Белый кролик, 1996. - 496 с.
37.Бэндлер Р., Гриндер Д. Трансформэйшн. - Сыктывкар: Флинта,1999. - 296 с.
38.Бэндлер Р., Гриндер Д. Шаблоны гипнотических техник Милтона Эриксона с точки зрения НЛП. - Симферополь: Реноме, 1998. - 208 с.
39.Бенвенист Э. Общая лингвистика.- М.: Прогресс, 1974. - 370 с.
40.Белянин В.П. Введение в психиатрическое литературоведение. - Мюнхен: Verlag Otto Sagner, 1996. - 281 с.
41.Белянин В.П. Психолингвистический взгляд на современный русский язык // Психология и бизнес On Line // Dokument HTM. http // www.psycho.ru /magazine / index.
42.Берн Э. Игры, в которые играют люди (Психология человеческих взаимоотношений). Люди, которые играют в игры (Психология человеческой судьбы). - М.: Прогресс, 1988. - 399 с.
43.Бехтерев В.М. Внушение и его роль в общественной жизни. - М.: Питер, 2001. - 256 с.
44.Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови
давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. - М.: Українське Біблійне товариство, 1992. - 1255 с.
45.Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти (теоретико-эмпирические исследования языка и его использования) // Язык и моделирование социального взаимодействия. - М.: Прогресс, 1987. - С. 88-125.
46.Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. - К.: Рідна мова,1998. - 475 с.
47.Бодалев А.А.Личность и общение. Избранные труды. - М.: Педагогика, 1983. - 271 с.
48.Бондар О.І. Деградація лінгвосоціуму: ознаки і типи // Записки з загальної лінгвістики. -Одеса: Астропринт, 2001. - №3. - С.10-15.
49.Бондар О.І. Лінгвосоціум: до розбудови термінологічного апарату лінгвістичної екології // Мова. Науково-теретичний часопис. - Одеса: Астропринт, 2001. - №5-6. - С. 37-40.
50.Боно де Э. Рождение новой идеи: О нешаблонном мышлении. - М.: Прогресс, 1976. -143с.
51.Бочковський О. Вступ до націології. - К.: Генеза, 1998. - 144 с.
52.Братасюк М. Історична доля та дух українського етносу // Культурне відродження в Україні. - Тернопіль, 1993.
53.Братко-Кутинський І. Феномен України. - К.: Вечірній Київ, Українська академія оригінальних ідей, 1966. - 304 с.
54.Браун Л. Ваш голос // Dokument HTM. - http: // www.piter.com /.
55.Брегман Г., Гоз И. Захватывающий текст и ВАК // Dokument HTM.- http: // www. psycho.all.ru / nlpvak.
56.Бронштейн Я. Рекламный робот. Всё или почти всё об умении делать «крутую» рекламу. -К.: Украинский Центр духовной культуры, 2000. - 440 с.
57.Брудный А.А. К теории коммуникативного воздействия // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. - М., 1977. - С. 38-49.
58.Брудный А.А. Подтекст и элементы внетекстовых знаковых структур // Смысловое восприятие речевого сообщения в условия массовой коммуникации. - М., 1976. - С. 49-61.
59.Брутян Г.А. Гипотеза Сепира - Уорфа. Лекция, прочитанная в Лондонском университете в 1967г. - Ереван: Луйс, 1968. - 66 с.
60.Брушлинский А. Субъектно-деятельностный и знаково-речевой подходы в психологии // Когнитивное обучение: современное состояние и перспективы. - М.: Институт психологии РАН. - 1997. - С. 35-54.
61.Букалов А.В. Соционика: гуманитарные, социальные, политические и информационные интеллектуальные технологии ХХІ века // Соционика, ментология и психология личности. -2000. - №1. - С. 3-21. Dokument HTML. - http: // socionics.ibc.com.ua.
62.Булыгина Т.В., Крылов С.А. Скрытые категории // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева.- М.: Советская энциклопедия, 1990. - С. 457-458.
63.Бурлачук Л.Ф., Королев Д.К. Адаптация опросника для диагностики пяти факторов личности // Вопросы психологии. - 2000. - №1. - С. 126-134.
64.Бутенко Н.П. Словник асоціативних норм української мови.- Львів: Вища школа, 1979. - 120 с.
65.Бюлер К. Теория языка // Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ и ХХ веков в очерках и извлечениях. - Ч.ІІ. - М.: Учпедгиз, 1960. - С. 21-36.
66.Вандриес Ж. Язык // Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. - С. 146-153.
67.Васильев А.Б. Полиграф и безопасность предпринимательской деятельности (использование детектора лжи” при подборе персонала) // Психология и Бизнес On Line, 2000. Dokument HTM. - http: // www.psycho.ru / magazine / index.
68.Вебер В. Важные шаги к помогающему диалогу. Программа тренинга, основанная на практическом опыте / Под общей редакцией В. Е. Кагана и Е. С. Креславского. - СПб.: РАТЭПП, 1998. - 41 с.
69.Вежбицка А. Из книги «Семантические примитивы» // Семиотика / Сост., вступ. статья и общая ред. Ю.С.Степанова. - М.: Радуга, 1983. - С. 225-252.
70.Вежбицка А. Язык. Культура. Познание.- М.: Русские словари,1996. - 416 c.
71.Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. - М.: Изд-во МГУ,1982. - 336 с.
72.Вербенко Н.В. Вербально-невербальные трансляции психопатологических переживаний при шизофрении. Автореф. дис...канд.психолог.наук. - Харьков: ХНУ. - 1995. - 23 с.
73.Вернадский В.И. Начало и вечность жизни. - М.: Сов.Россия, 1989. - 702 с.
74.Выготский Л.С. Мышление и речь // Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. - Т.2. - М.: Педагогика, 1982. - С. 5-361.
75.Видинеев Н.В. Природа интеллектуальных способностей человека. - М.: Мысль, 1989. - 231 с.
76.Викентьев И.Л. Приемы рекламы и public relations. - СПб.: ООО «Триз-шанс»: Изд. Дом «Бизнес-Пресса», 1999. - 251 с.
77.Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: МГУ, 1990. - 283 с.
78.Винокур Т.Г. Стилистические исследования. - М.: Высшая школа, 1972. - 447 с.
79.Вовк Ф. Антропологічні особливості українського народу. - К.: Фотовідеосервіс, 1994. - 96 с.
80.Волков Е.Н. Существует ли «контроль сознания» («реформирование мышления»)? Теоретические и практические аспекты дискуссии // Dokument HTML - http: // www.people.nnov.ru /volkov /.
81.Волькенштейн В.М. Опыт современной эстетики. - М.-Л.: «Academia», 1931. -188 с.
82.Вундт В. Проблемы психологии народов. - СПб: Питер, 2001.-160 с.
83.Вундт В. Свойства простых чувств // Психология эмоций. Тексты. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - С. 49-84.
84.Гальперин П.Я. Языковое сознание и некоторые вопросы взаимоотношения языка и мышления // Вопросы философии. - 1977. -№4.- С.12-23.
85.Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Российское педагогическое агентство, 1998. - 272 с.
86.Гачев Г. Национальные образы мира. - М.: Сов. писатель, 1988. - 448 с.
87.Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. - М.: ЧеРо, при участии издательства «Юрайт», 2000. - 336 с.
88.Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. - М.: ИНФРА - М, 1997. - 272 с.
89.Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. Дис. д-ра політ. наук. - К.: Академія, 1999. - 379 с.
90.Горго Ю.П. Психофізіологія (прикладні аспекти). - К.: МАУП, 1999. - 128 с.
91.Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. - М.: Наука, 1980. -104 с.
92.Горелов И.Н. Разговор с компьютером: психолингвистический аспект проблемы. - М.: Наука, 1987. - 256 с.
93.Горин С. А вы пробовали гипноз? - М.: КСП+, 1995. - 193 с.
94.Горин С. НЛП: техники россыпью. - М.: КСП+, 1999. - 263 с.
95.Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. - К.: Наукова думка, 1991.- 192 с.
96.Грановская Р.М., Березная И.Я. Интуиция и искусственный интеллект. - Л.: ЛГУ, 1991. - 268 с.
97.Грищенко А.П., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Тоцька Н.І., Уздиган І.М. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища школа, 1993. - 366 с.
98.Гудолл Дж.Шимпанзе в природе: поведение.- М.: Мир, 1992. - 670 с.
99.В.В.Гуленко. Бесконфликтное общение дуальных пар. - К.: Наукова думка, 1988. - 190 с.
100.Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. - 397 с.
101.Гуревич А.Я. Социальная мифология. - М.: Мысль, 1983. - 175 с.
102.Гуссерль Э. Логические исследования. Пролегомены к чистой логике. - К.: Вентура, 1995. - 255 с.
103.Гуцал О.Ф., Недбаєвський С.Л. Портрет політичного лідера в історичному інтер’єрі // Стратегічна панорама. - №1-2. -1999.
104.Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. - Луцьк: Вежа,1997. - 297 с.
105.Дарвин Ч. Выражение эмоций у человека и животных // Дарвин Ч. Сочинения. - Т.5. - М.-Л.: АН СССР, 1953. - 1040 с.
106.Делозье Дж. Интервью редактору издательства «Свет Православья» игумену Евмению // Dokument HTML.- http: // www.science.psychology.practice.
107.Делозье Дж. Мастерство, Новый Код и системное НЛП // Dokument HTML.- http: // www.nlpcenter.ru.
108.Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. - М.,1994. - № 4. - С. 17-33.
109.Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. - М.: Прогресс, 1989.- 312 с.
110.Дейян А. Реклама. - М.: Мир, 1993. -173 с.
111.Джеймс У. Память // Психология памяти. - М.: ЧеРо, 1998. - С. 200-214.
112.Джонсон Р. 40 упражнений тренинга НЛП. - М.: КСП+, 2000. - 384 с.
113.Дзюба І. Метод - це насамперед розуміння // Слово і час. - 2001. - №7. - С. 4-10.
114.Дымшиц М. Методика работы с системой ВААЛ - 2000 // Dokument HTM.- http: // www.iph.ras.ru / ~ shalack/method.
115.Дилтс Р. Моделирование с помощью НЛП. - СПб.: Питер, 2000. - 288 с.
116.Дилтс Р. Некоторые психологические аспекты теории относительности // Dokument HTML.- http: // www.nlp2000.cjb.net /.
117.Дилтс Р. Пресуппозиции // Психология и Бизнес On Line, 2000. Dokument HTML. -http: // ww.psycho.ru / magazine / index.
118.Дилтс Р. Фокусы языка. Изменение убеждений с помощью НЛП. - СПб.: Питер, 2000. - 320 с.
119.Добрович А. Общение: наука и искусство. - М.: АОЗТ «Яуза», 1996. - 143 с.
120.Домовец В.И. Манипуляции в рекламном дискурсе // Языковая личность: аспекты лингвистики и лингводидактики. - Волгоград: ВГУ, 1999. - С. 61-65.
121.Донцов А.И., Стефаненко Т.Г., Уталиева Ж.Т. Язык как фактор этнической идентичности // Вопросы психологии. - 1997. - №4. - С. 75-86.
122.Доценко Е. Л. Механизм межличностной манипуляции // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. - 1993. - № 4. - С. 3-13.
123.Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. - М.: ЧеРо, 1997. - 344 с.
124.Дубров А.П., Пушкин В.Н. Парапсихология и современное естествознание. - М.: Совместное сов.-америк. предприятие «Соваминко», 1990. - 279 с.
125.Дьячук Н.В. Психотехника. Психические технологии. - М.: КСП, 1996. - 368 с.
126.Дюби Ж. Развитие исторических исследований во Франции после 1950 г. // Одиссей. Человек в Истории/ Под ред. А.Я.Гуревича. - М.: Наука, 1991. - С .48-59.
127.Экман П. Почему мы не ловим лжецов? // Социологические исследования. - Т.63. - №3 .-1996 // Психология и Бизнес On Line, 2000. Dokument HTM. -http: // www.psycho.ru / magazine / index.
128.Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой жизни. - М.: Когито-центр, 1996. -16 с.
129.Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. - М.: Юристъ, 1996. - 631 с.
130.Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. - К.: Наукова думка, 1987. - 243 с.
131.Єрмоленко С.Я. Що таке ментальність // Літературна Україна.-1993.-21 січня.
132.Жайворонок В.В. Мова і духовний розвиток народу // Мовознавство. - 1991. - №3. - С. 22-30.
133.Жайворонок В.В. Словник перебудови: семантичні процеси суспільно-політичної термінології // Теорія та прагматика термінологічної лексики. Тези доповідей республіканської науково-методологічної конференції.- К.: НМК ВО, 1991.- С.30-32.
134.Жайворонок В.В. Сучасний суспільно-політичний словник: процес оновлення // Теорія, стан і перспективи розбудови української термінології. Збірник наукових праць.- К.: НМК ВО, 1992.- С.29-36.
135.Жилин И.М. Ложные стереотипы в буржуазной пропаганде // Функционирование языка как средства идеологического воздействия. - Краснодар: КГУ, 1988. - С. 69-79.
136.Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М.: Наука, 1982. - 160 с.
137.Журавлев А.П. Звук и смысл. - М.: Просвещение, 1991.-160 с.
138.Завгородняя Е.В. Индивидуализация субъекта и уровни деструктивного поведения // Dokument HTM.- http: // www.new.psychol.ras.ru / conf / zav.1.
139.Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. - Донецьк: Вид-во Донецького університету, 1996. - 437 с.
140.Залевская А.А. Ассоциативный тезаурус - словарь нового типа // Национальная специфика языка и её отражение в нормативном словаре. - М.: Наука,1988. - С. 136-141.
141.Зарецкая Е.Н. Риторика. Теория и практика речевой коммуникации.- М.: Дело, 1998. - 480 с.
142.Землянова Л.М. Реклама в период гиперсигнификации // Вестник Московского университета. - Серия 10. Журналистика. - 1995. - №3. - С. 57-64.
143.Зиндер Л.Р. Общая фонетика. - М.: Высшая школа, 1979. - 296 с.
144.Зинченко В.П., Мамардашвили М.К. Проблемы объективного метода в психологии // Вопросы философии. - 1977. - № 7. - С. 117-129.
145.И все-таки: Хед энд шолдерс или Видал сасун? А может, лучше - Херши, или Какую роль играет психология в рекламе? // Экобеседы. Dokument HTM. - http://rezident.narod.ru/suggest.
146.Іваницька Н.Б. Семантична стратифікація абсолютивних дієслів звучання в українській та англійській мовах // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». -Черкаси: ЧДУ, 2001. - С. 96-100.
147.Иванников В.А. К сущности волевого поведения // Психологический журнал.- 1985.- №3. - С. 47-56.
148.Иган Дж. Базисная эмпатия как коммуникативный навык // Журнал практической психологии и психоанализа. - 2000. -№1. - // Dokument HTM. -http://www.new.psychol.ras.ru/ippp_pfr/journal/numbers/99001/papers/05/.
149.Изард К.Э. Психология эмоций. - СПб.: Питер, 1999. - 464 с.
150.Калинаускас И. Наедине с миром. - СПб.: Ключ. - 336 с.
151.Кант И. Антропология. - СПб.: Тип. Сойкина, 1990. - 194 с.
152.Кант И. Сочинения. В 6-ти т. - Т. 3. - М.: Наука, 1964. - 799 с.
153.Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - К.: Оріяни, 2000. - 448 с.
154.Караванський Св. Пошук українського слова, або боротьба за національне «я». - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 240 с.
155.Каракозов Р.Р., Кадырова Р.Г. Психическая структура в контексте Культурной Психологии или Психология культуры в контексте Психической структуры // Dokument HTM. - http://www.www.new.psychol.ras.ru/conf/karakosov.
156.Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. - М.: Наука, 1987. - 263 с.
157.Кармин А.С. Основы культурологии. Морфология культуры. - СПб.: Лань, 1997. - 512 с.
158.Карнап Р.С. Значение и необходимость. Исследование по семантике и формальной логике. - М.: Изд-во иностр. литер., 1959. - 382 с.
159.Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. - Рыбинск: ОАО «Рыбинский Дом печати», 1997. - 800 с.
160.Карпенко Ю.О. О.О.Потебня - зачинатель українського народознавства // Філософська і соціологічна думка. - 1995. - №1 - 2. - С. 30-38.
161.Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української мови. - Одеса: Чорномор’я, 1996. - 144 с.
162.Касарес Х. Введение в современную лексикографию. - М.: Изд-во иностр. литер., 1958. - 354 с.
163.Касевич В.Б. Язык, этнос и самосознание // Язык и речевая деятельность. - Т.2. - СПб., 1999. - С. 159-166.
164.Кассирер Э. Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры // Проблема человека в западной философии. - М.: Прог