Народні кам’яні надмогильні хрести Українських Карпат середини ХVIII – першої половини ХХ століття (історія, типологія, художні особливості)

Краткое описание

Прикарпатський національний університет
імені В.Стефаника

На правах рукопису

Кузенко Петро Ярославович
УДК 726. 825 (477)

Народні кам’яні надмогильні хрести Українських Карпат середини ХVIII першої половини ХХ століття (історія, типологія, художні особливості)

17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства,
професор О.К. Федорук

Івано-Франківськ 2005

Зміст
Вступ.................................................................................................................................... 3
Розділ І. Історіографія проблеми, методика та джерела дослідження..........................................................................................................9
Висновки до розділу І...............................................................................................24
РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ КАМ’ЯНОГО ХРЕСТОРОБНОГО РЕМЕСЛА КАРПАТ.................................................................................................26

2.1. Хрест символ сакральної історії.............................................................................. 26

2.2. Кам’яні надмогильні хрести в Україні.......................................................................37
2.3. Матеріалізація в хресті світоглядних уявлень жителів карпатського регіону.....................................................................................................................................47
2.4. Сировинна й технологічна основи кам’яного хресторобного ремесла
Карпат.................................................................................................................................... 58

Висновки до розділу ІІ ........................................................................................................67

Розділ ІІІ. Регіональні особливості архітектури кам’яних надмогильних хрестів Карпат.................................................................70
3.1. Форми хрестів.....................................................................................................70
3.2. Форми постаментів.............................................................................................90
Висновки до розділу ІІІ...........................................................................................107
Розділ IV Система художнього оздоблення тла
пам’ятників......................................................................................................110
4.1. Геометричні елементи......................................................................................110
4.2. Рослинні мотиви...............................................................................................129
4.3. Фігурне різьблення...........................................................................................137
4.4. Меморіальні написи.........................................................................................153
Висновки до розділу IV..........................................................................................161
Висновки.............................................................................................................164
Список використаних джерел...............................................................171

Примітки............................................................................................................. 186
Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Становлення та розбудова української держави створили необхідне підґрунтя для всебічного дослідження в мистецтвознавстві сакральної тематики, насамперед однієї з малодосліджених її галузей меморіапластики в контексті традиційних форм народної культури.
Надмогильна пластика протягом століть була міцно утвердженою галуззю українських народних художніх промислів, що уособлювала розвиток та спадкоємність творчої практики українців. Через те, що меморіальні пам’ятки хресторобного ремесла розташовані під відкритим небом на давніх сільських цвинтарях, більшість із них зазнали руйнівних впливів природи та людини. Закономірно, що для вивчення даного виду творчості нагально необхідним є проведення експедицій у справі фіксації, охорони, збереження та аналізу цих нерухомих об’єктів народної культури.
Кількість наукових праць сучасних учених із питань розвитку кам’яної мемо­ріа­пластики Українських Карпат є незначною. Так, розвиток каменярства Лемківщини розглядає Г.Горинь, Гуцульщини Г.Горинь, Я.Грендиш, О.Ни­ко­рак, Закарпаття й Галичини Т.Чаговець. У дослідженнях М.Моздира та В.Ма­ли­ни наведено приклади іконографії надмогильних пам’ятників і згадки про діяль­ність майстрів-каменотесів гуцульських сіл Тюдів, Кути, Соколівка. М.Прий­­мич аналізує форми ландшафтних, у тому числі кам’яних хрестів Закарпаття. На вивчення певних процесів розвитку кам’яної меморіапластики в Галичині звертали увагу М.Моздир, Р.Одрехівський, М.Станкевич, Л.Хом’як та ін. У їх публікаціях увага зосереджена на аналізі пам’яток з Опілля, Поділля та Розточчя.
Констатуючи активний інтерес науковців до розвитку хресторобного ремесла різних регіонів, треба відзначити відсутність праць, у яких було б здійснено аналіз розвитку народної кам’яної меморіальної різьби Українських Карпат. Проте саме надмогильні хрести є пріоритетним видом кам’яної меморіальної пластики краю. Значна перевага такого виду надгробка вирізняє Карпати з-поміж сусідніх регіонів Поділля та Опілля, для яких характерним є інтенсивне використання об’ємної фігурної скульптури.
Варіативність мистецьких рішень простежується у характеристиках меморіального ремесла на різних етапах його розвитку, якщо порівнювати їх із середини ХVІІІ до першої половини ХХ ст. Усе це обумовило вибір хроно-логічних меж дослідження. Спрямованість розвитку хресторобного ремесла зумовила необхідність вивчення історії, типології та художніх особливостей народних кам’яних надмогильних знаків, а також комплексного висвітлення їх архітектури й іконографії у різних частинах Українських Карпат середини ХVІІІ першої половини ХХ ст.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до наукової теми Українська культура у міжнародних зв’язках”, шифр теми 4.6.9.3. за планом Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України від 17.05.2002 р. (Бюро відділення ЛММ НАНу від 17.01.2001 р.).
Мета роботи охарактеризувати стан та визначити тенденції розвитку народної кам’яної меморіальної різьби Українських Карпат.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
проаналізувати процес формування меморіалознавства в Україні;
з’ясувати історичні передумови розвитку знаку хреста та простежити його трансформацію в мистецьких витворах хресторобного ремесла України;
визначити регіональні умови становлення народних кам’яних надмогильних хрестів Карпат;
здійснити класифікацію архітектурних форм кам’яних надмогильних пам’яток Українських Карпат, визначити їх локальні художні риси;
проаналізувати особливості декору кам’яних надмогильних хрестів, простежити його еволюцію.
Об’єкт дослідження процес розвитку народних кам’яних над­мо­гиль­них хрестів Карпатського регіону середини ХVІІІ першої половини ХХ ст.
Предмет дослідження історія, типологія та художні особливості народних кам’яних надмогильних хрестів Українських Карпат.
Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань дисертантом використовувалися такі методи: аналізу для всебічного вивчення кам’яної меморіалопластики та її генези, детального дослідження специфіки архітектури хреста, постаменту та їх декоративного оздоблення; порівняльно-історичний при визначенні основних етапів становлення та розвитку надмогильного пам’ятникарства Українських Карпат; синтезу при створенні цілісної картини історії та художніх особливостей надмогильних хрестів Карпат; типології задля проведення класифікації форм архітектури та елементів оздоблення кам’яних хрестів; системності у розкритті кам’яного пам’ятникарства Українських Карпат як елемента національної народної творчості, висвітленні матеріального відображення світоглядних уявлень та вірувань, філософсько-етичних і естетичних поглядів жителів Карпат.
Територіально дослідження охоплює етнографічний регіон Карпат, що знаходиться в межах сучасної України. Це гірська частина Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької та Закарпатської областей.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що дисертантом вперше:
комплексно розглянуто хрест як важливий елемент художньої культури Карпат;
установлено діалектичний зв’язок між культурними традиціями і кам’яним хресторобним ремеслом Українських Карпат, що уособлює світоглядні уявлення народу цього регіону;
проаналізовано розвиток народних кам’яних надмогильних хрестів Карпат і показано передумови становлення та еволюцію українського кам’яного хрестовиробництва;
здійснено аналіз архітектоніки й художнього оздоблення кам’яних надмогильних пам’яток Українських Карпат і на цій основі розроблено їхню класифікацію;
простежено динаміку взаємовпливів різних мистецьких традицій регіону та виявлено їх роль у процесі вдосконалення практики виготовлення народних кам’яних надмогильних хрестів;
до наукового обігу введено велику кількість пам’яток народної кам’яної архітектури та установлено відомості про окремих майстрів-хресторобів.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що основні положення дисертації можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії українського народного та сакрального мистецтва, включені до навчальних курсів з української культури, історії українського мистецтва, народознавства. Зібраний і проаналізований польовий матеріал може використовуватись у практичній діяльності музеїв та державних служб охорони й збереження нерухомих пам’яток культури.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднені у доповідях та повідомленнях на конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції Ідея української церкви в Україні” (Тернопіль, 1997 р.); науково-практичній конференції Колекції Державного музею українського народного декоративного мистецтва 100 років” (Київ, 1999 р.); ХІІІ щорічній Міжнародній науково-практичній конференції Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства” (Київ, 2004 р.); у виступах на засіданнях методологічного семінару кафедри мистецтвознавства та експертної діяльності Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у восьми наукових публікаціях, п’ять із них у виданнях, що затверджені рішенням ВАК України як фахові за напрямом Мистецтвознавство”.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (217 найменувань), приміток, 12 додатків, що містять 125 фотоілюстрацій, 17 таблиць, 9 графічних рисунків. Загальний обсяг роботи з додатками становить 360 сторінок, у тому числі основний текст викладено на 182 сторінках. Загальний обсяг додатків 160 сторінок.

Список литературы

Висновки

1. Аналіз формування меморіалознавства переконливо засвідчує, що українські народні кам’яні надмогильні хрести як невід’ємна сутність національної культури привертають увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників: краєзнавців, етнографів, істориків, мистецтвознавців. В історіографії досліджень надмогильних хрестів виділено чотири періоди, починаючи з середини ХІХ ст. і до наших днів. Окреслено основні принципи, за якими здійснювалися наукові розробки про хресторобну культуру.
Встановлено, що праці першого періоду, поява яких спричинена інтересом до козацького минулого, мали історичний характер. У наступний період розвитку меморіалознавства, що означений початком ХХ ст., історичний підхід поєднується з мистецтвознавчим. Пам’ятник зацікавлює дослідників більше з культурно-естетичного, мистецького боку; форма хрестів і зображення на них піддаються науковому аналізу. Третій період історіографії меморіапластики припадає на радянський добу в історії України, коли у мистецтвознавстві вивчення такого роду пам’яток обминалося або розглядалося завуальовано у контексті інших видів творчості. Відродження меморіалознавства у четвертий період після довгого занепаду відбулося із здобуттям Україною незалежності. На тлі всебічних наукових зацікавлень духовністю, релігією, призабутими глибинними традиціями народу меморіалознавство стає одним з провідних напрямів культурологічних досліджень.
2. Доведено, що хрест, виступаючи сакральним символом із давньою історією, утвердився в культурах народів світу, у тому числі й духовних надбаннях українців. У мистецтві набули розвитку мультиваріантні форми цього знаку, а завдяки художньо-естетичному потенціалу майстрів він знайшов втілення у багатьох галузях народної творчості.
Глибока шана до хреста як знаку страждань Сина Божого та символу спасіння людства спричинилася до розвитку української хресторобної культури, що досягнула високого рівня завдяки національним традиціям та засвоєнню елементів західного мистецтва. Хрещення Київської Русі мало непересічне значення для піднесення культурного рівня на теренах України і спричинилося до поширення на її землях хрестовиробництва. Піднесення хресторобного мистецтва відбувається з XV-XVI ст., коли виникли нові форми і типи хрестів, удосконалилася техніка їх виготовлення. З цього часу і до початку ХХ ст. збереглися хрести різного призначення з металу, дерева, каменю, виготовлені міськими ремісниками, монастирськими майстернями, народними умільцями.
3. Вагому частку хресторобної культури України становлять кам’яні надмогильні хрести. Активізація розвитку хресторобного ремесла відбулася в козацьку добу, коли високорозвинена кам’яна надмогильна скульптура запорожців спонукала до практики виготовлення меморіальних хрестів цивільного населення, і з певними локальними художніми особливостями розповсюдилася у різних регіонах. Зокрема, на західноукраїнських землях, починаючи з ХУІІІ ст., формується традиція кам’яної хресторобної культури, характерними особливостями якої стали лаконічність форм, рельєфна виразність декору та використання рослинних, геометричних форм і фігурного різьблення надмогильників. Формування численних осередків виготовлення кам’яних хрестів у дослідженому регіоні припадає на ХІХ першу половину ХХ ст.
4. Встановлено, що народні кам’яні надмогильні хрести Карпат розвивалися на полі міцно сформованої в регіоні культури хреста. У світогляді гірських мешканців та народній творчості символ Христової Віри переплівся з елементами язичництва. Регіональні етнокультурні особливості вплинули на мистецьке вирішення та художні видозміни зразків хресторобного мистецтва, зокрема ландшафтних хрестів, які встановлювали на цвинтарях, біля доріг, подвір’ях церков тощо. Матеріалом для виготовлення таких знаків слугували дерево, залізо і камінь, хоча найпоширенішим з них було дерево. Незважаючи на те, що свого часу хрести побутували по всій території Карпат, до наших днів збереглася незначна їх кількість. Аналіз емпіричного матеріалу свідчить про те, що при виготовленні ландшафтних хрестів широко використовувався камінь. Крім надмогильних, з нього виконували знаки іншого призначення: пам’ятні, на славу Божу” та ін., які уособлюють історію та особливості духовної культури горян. Простежено, що в контексті спільності традицій народної культури на всій території Карпат, у різних їх частинах розвинуті характерні форми хрестів.
Виняткове значення у формуванні кам’яної меморіапластики Карпат мають соціально-економічні перетворення та духовно-матеріальні надбання культури горян. Важливе місце у цьому процесі належить передусім наявності у досліджуваному регіоні покладів каменю, придатного для художнього різьблення, його промислова розробка, розвиток каменярства. У дисертації проаналізовано специфіку видобутку та обробки; визначено основні етапи розвитку технологї виготовлення кам’яного хреста шляхом ускладнення форми, конструкції та техніки різьблення. У процесі польових досліджень встановлено імена майстрів-хресторобів Карпат першої половини ХХ ст. (І. Фіцич, С. Капітанчук, В. Федюшко), їх значення у культуротворчих процесах досліджуваного періоду.
5. Виявлено, що архітектура народних кам’яних пам’ятників розвивалася від надгробка у вигляді хреста до надмогильника хреста з високим постаментом. Такі кам’яні знаки запроваджені в регіоні під впливом козацької меморіальної різьби в середині XVІІІ ст. поступово утверджувалися в культурі регіону і набували особливого використання наприкінці ХІХ у першій половині ХХ ст. Висвітлення регіональних особливостей архітектури кам’яних надмогильних хрестів Карпат підтверджує багатогранність їх форм та різноманітні трансформації.
Польові спостереження в досліджуваному регіоні показали, що художні перетворення хреста відбувалися, як правило, на основі найуживанішої у Карпатах чотирикінцевої форми. Вибір такого типу хреста зумовлений насамперед конфесійними нормами. На художній обробці форм хрестів позначалися особливості регіону, що перебуває у полі мистецьких впливів як Східної, так і Західної культури. Це зумовило виважений підхід до художньої трансформації форми, що при тім не порушував конструкцію знаку. Художні зміни різьбяр вносив легко, тактовно, виявляючи при таких трансформаціях суб’єктивне ставлення до цього знаку естетичне і рівно ж символічне.
У процесі дослідження трансформації форм хреста встановлено їх зв’язок з давньоукраїнською хресторобною традицією, козацькою меморіапластикою, елементами язичництва та міською культурою. На Гуцульщині простежується спорідненість з кам’яним різьбленням Покуття. Відчутний зв’язок з керамікою та іншими видами хресторобної культури регіону спричинився до використання оригінальних розширень у нижній частині знаків, наголошення на середхресті.
Встановлено, що під потужним впливом міської культури знаходилося виконання постаментів народних надгробків Карпат. Цей функціональний і символічний компонент надгробка розвинувся від малих форм, що були поширені на початку ХІХ ст., до масивних ускладнених композицій, що на зразок міської меморіальної скульптури, представленої на цвинтарях Стрия, Коломиї, інших міст регіону, почали утверджуватися з другої половини ХІХ ст.
У результаті дослідженого матеріалу спостережено, що у східній частині Карпат розвинуті форми постаменту подібні до паралелепіпеда, виконані здебільшого окремо від хреста. Така традиція зумовлена історико-політичним, культурним розвитком цієї частини регіону. Спорідненість з козацькою надмогильною різьбою, що простежується на початковому етапі, переходить тут наприкінці ХІХ початку ХХ ст. у зв’язок з міською галицькою надмогильною пластикою та польською пам’ятниковою культурою. Серед визначених типів постаментів простежено різний ступінь впливу міського пам’ятникарства. Так, найбільше надгробків, основи яких наближені до професійних зразків, зосереджено на Бойківщині, а для гуцульських форм постаментів характерна деяка автономність, унезалежненість від зовнішньокультурних чинників.
Геополітичні особливості карпатського регіону зумовили розвиток на території Закарпаття постаментів оригінальної конструкції. На процес формотворення постаментів вплинуло, зокрема, полікультурне середовище краю. Так, використання плити слід пов’язувати з традиціями угорської народної меморіальної скульптури, під впливом якої вона як основа для творення форм увійшла у міське угорське ремесло та народну творчість українців Закарпаття.
6. Установлено, що народні кам’яні надмогильні хрести Українських Карпат мають сформовану систему художнього оздоблення, найпоширенішими компонентами яких є геометричні, рослинні елементи та меморіальні написи. Аналіз декору кам’яних надмогильних хрестів дозволяє зробити висновок, що у надмогильниках Карпат використовують різноманітне рослинне та геометричне оздоблення. Їх особливості визначені перш за все колом специфічних зображень, структурою композиції тощо. Доведено вплив культури надгробків Покуття на композиційне вирішення надмогильних хрестів досліджуваного регіону. Водночас встановлено, що використання рослинного і геометричного декору не є однаковим у межах Карпатського регіону. Найпомітнішими є різьблення геометричних форм на хрестах закарпатського типу, особливо на Гуцульщині, яка, перебуваючи у полі найменшого зовнішньокультурного впливу, найкраще зберегла традиційні форми народного мистецтва, має відчутний зв’язок з дохристиянською культурою
На основі зафіксованих зразків декоративних елементів на надмогильних пам’ятниках регіону виділено космогонічні, християнські та національні символи. Елементи оздоблення пам’яток відображають особливості народної культури, вірування та світоглядні уявлення горян. Зазначено, що активне використання у надмогильних пам’ятниках розвинутих у сакральному мистецтві символів супроводжувалося язичницькими традиціями, що в досліджуваний період відігравали важливу роль у культурі українців Карпат.
Визначено, що іконографія геометричного декору виявлених хрестів ХІХ ст., формувалася під значним впливом загальноукраїнської хресторобної культури Козацької доби. У процесі еволюції оздоблення надмогильників кінець ХІХ ст. першу половину визначено як період нововведень в іконографії та пластичному вирішенні системи геометричниго декору, виразного окреслення відмінностей між його художнім вирішенням у східній частині Карпат та на Закарпатті.
Вивчення конкретних пам’яток під час експедиційної практики дає підстави стверджувати, що поруч з геометричними елементами важливе місце в оздобленні надгробків кінця ХІХ першої половини ХХ ст. належить рослинним формам. Такий декор найбільше розвинувся у східній частині Карпат. Найбільшої пластичної виразності такі форми досягли на Гуцульщині. Встановлено їх взаємозв’язок з міфологією,конфесійною приналежністю майстра. Зображення рослини на надгробку втілює не тільки естетичний потенціал, але й спрямоване на пробудження оптимістичних почуттів, віри у продовження життя після смерті.
Відповідно до утвердженої на західноукраїнських землях традиції кам’яні надмогильні хрести середини ХІХ першої половини ХХ ст. східної частини Карпат оздоблюються фігурним різьбленням Розп’яття та святих. Найуживанішим зображенням у надгробках регіону є різьблення Розп’яття Сина Божого на середхресті. При вирішенні фігури Ісуса Христа майстри не тільки наслідували іконографічні канони, але й виявляли творчий підхід до художньої інтерпретації образу. Аналіз стилістичних ознак фігурного різьблення в різних частинах Українських Карпат стверджує різний рівень уявлень про реалізм у трактуванні фігури Ісуса. За стилістичними ознаками виділено дві школи бойківську та гуцульську.
Для Гуцульщини притаманна спрощеність і деформація образу. Його виконання тут позначене особливою інваріантністю, яскравою народною стилістикою. У трактуванні постаті Ісуса на бойківських надгробках простежується більше тяжіння до реалізму. Особлива прив’язаність багатьох із них до міського ремесла, прагнення до реалізму привело до наслідування складних ракурсів. Водночас у віддалених гірських селах зустрічаються роботи, виконані у народному стилі, позначені творчою безпосередністю майстра.
Найдавніші зображення у регіоні виконуали на вглибленому тлі. Така оригінальна практика характерна для Гуцульщини. Згодом поширюються випуклі зображення, властиві для бойківської та гуцульської меморіапластики.
Тенденції, характерні для Розп’ять, простежуються у різьбленні інших фігур. Їх виконували на постаментах. Це передусім найшанованіші в пантеоні святих Богородиця та Микола. Виробилися їх іконографія, схеми розташування, стилістика. На Гуцульщині вони розміщувалися з фасаду та у повний зріст, а на Бойківщині постамент міг різьбитися фігурами з усіх боків.
Важливе місце у надмогильних хрестах досліджуваного регіону належало меморіальним написам. Вони викликають інтерес насамперед з точки зору меморіальної лексики” та звичаїв, що пов’язані з нею. Попри їх різноманітність простежуються окремі закономірності вислову, зв’язок із культурою регіону. Маючи інформаційне призначення, написи творчо впліталися у систему оздоблення надгробка. Традиція провідного значення напису у виконанні надгробків, що розвинулася в меморіапластиці України ХVІІ ХІХ ст., суттєєво позначилася на декорі пам’яток Карпат середини ХVІІІ ХІХ ст. У характерних для того часу пам’ятниках, де хрест виконувався без основи або на невеличкому постаменті, напис заповнював нижню частину вертикального рамена або різьбився на середхресті чи заповнював усе тло вирізного знаку. З поширенням наприкінці ХІХ ст. з високих постаментів меморіальний напис з форми хреста переноситься на його основу, поступово втрачаючи свою роль у декорі.
Вивчення народних кам’яних надмогильних хрестів українських Карпат середини ХУШ першої половини ХХ століття підтверджує, що ця глибока культурологічна проблема не вичерпується межами одного дослідження і вимагає подальших наукових розробок.

Список використаних джерел
ТА літератури

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992. 270 с.
2. Афанасьев А.Н. Древо жизни: Избранные статьи. М.: Современник, 1982. 464 с.
3. Бандрівський М. Археологія Косівщини і суміжного з нею краю// Старожитності Косівщини. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. С.63-74.
4. Бандрівський М. Писаний камінь // Сварожі лики. Львів: Логос, 1992. С.40-49.
5. Барсов Н. Крест Иисуса Христа и его изображения //Энциклопе­дический словарь Ф.А.Брокгауза и И.А.Ефрона. Т.16. СПб., 1895. С.654-658.
6. Березняк В. Бушанський рельєф // Народна творчість та етнографія 1993. № 3. С. 63-69.
7. Біблія, або Книга святого письма старого й нового заповіту.
8. Бидерман Г. Энциклопедия символов: Пер. с нем. / Общ. ред. и предисл. И.С.Свенцицкой. М.: Республика, 1996. 335 с.
9. Бойко В. Бойківські писанки // Матеріали науково-практичної конференції Писанка символ України” з Міжнародного з’їзду писанкарів 27 вересня 1992 року. К., 1993. С.30-32.
10. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1983. 304 с.
11. Боньковська С. До генези форм надбаних хрестів українських церков XVI першої половини XVII століть // Записки НТШ. Праці секції етнографії та фольклористики. Т. ССХХХ. Львів, 1995. С.122-149.
12.Боньковська С. До генезису гуцульських нагрудних хрестів // Українська хрестологія: Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.31-36.
13.Боньковська С. Ковальство на Україні (ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наукова думка, 1991. 110 с.
14.Боньковська С. Синкретичні мотиви на гуцульських нагрудних хрестах // Українська хрестологія: Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.37-40.
15.Валько О. Гуцульський мідний хрестик XVII ст. // Українська хрестологія: Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.41-43.
16.Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М.: Наука, 1978. 237 с.
17.Вертильяк Н. Надгробия кошевых Гордиенка и Ерофеева //Намогильні хрести запорозьких козаків / За ред. І.В. Сапожникова. Т.1. Одеса: ОКФА, 1998. С.27.
18.Вертильяк Н. Надписи, находящиеся на намогильных крестах и склепах //Намогильні хрести запорозьких козаків / За ред. І.В. Сапожникова Т.1. Одеса: ОКФА, 1998. С.73-74.
19.Винклер П. Главнейшие типы геральдических крестов // Энциклопеди­ческий словарь Ф.А. Блокгауза и И. А.Ефрона. Т. ХVI-а. 1895.С. 656.
20.Висоцький С.О. Київська писемна школа ХХІІ ст. ЛьвівКиївНьюЙорк, 1998. 246 с.
21.Виховуймо молодь у тверезости // Нова Зоря. 1927. 20 лютого. С.3.
22.Влахович М., Милосавлевич П. Сельские надгробные памятники Сербии. Белград: Изд. журнала Югославия”, 1956. 32 с.
23.Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
24.Волков Ф. Старинные деревянные церкви на Волыни (фрагмент) // Намогильні хрести запорозьких козаків / За ред. І.В. Сапожникова Т.1. Одеса: ОКФА, 1998. С.166-173.
25.Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: У 2-х т. Т.1. К.: Оберіг, 1991. 449 с.
26.Гаврилів Б., Любінець І. Українське козацтво в пам’ятниках історії. Івано-Франківськ, 1993. 82 с.
27.Ганская О.А. Народное искусство Польши. М.: Наука, 1970. 182 с.
28.Герус Л. Хрестоподібні мороки // Українська хрестологія:. Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.125-128.
29.Гнатюк В. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Упоряд. А. Пономарьов, Т. Космічна, О. Боряк. К: Либідь, 1991. С. 383-407.
30.Гоберман Д.И. Искусство гуцулов. М.: Советский художник, 1980. 184 с.
31.Горинь Г. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (ХІХ 30-ті роки ХХ ст.). К., 1993. 199 с.
32.Горинь Г. Народні промисли лемків Закарпаття // Народна творчість і етнографія. 1986. №1. С.46-49.
33.Горинь Г. Хрест у світогляді та релігіях життя українців // Українська хрестологія: Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.81-86.
34.Горинь Г.Й., Грендиш Я.Д., Никорак О.І. Домашні промисли і ремесла // Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1987. С.125-146.
35.Гошко Ю.Г., Кіщук Т.П., Могитич І.Р., Федька П.М. Народна архітектура Українських Карпат XVX ст. К.: Наукова думка, 1987. 272 с.
36.Грабовецький В. Нариси історії Прикарпаття: У 8ми томах. Т.4. Івано-Франківськ, 1994. 188 с.
37.Грабовецький В. Нариси історії Прикарпаття. У 8-ми томах. Т.8. Гуцульщина в другій половині ХІХ на початку ХХ ст. Івано-Франківськ, 1995. 220 с.
38.Грабовецький В. Уторопи. Сторінки історії. Івано-Франківськ, 1997. 223с.
39.Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. К.: Освіта, 1999. 192 с.
40.о. Гузар Л., Коровицький І. Хрест // Енциклопедія українознавства. НТШ: У 10-ти томах. ПарижНью-Йорк: Молоде життя, 1984. С. 3633-3634.
41.Гуцало О. Надбанні хрести українських церков //Українське народне мистецтво. Секція мистецтв. Зб. І. К., 1921. С.31-38.
42.Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1987. 472 с.
43.Деделюк М. Дещо про село Балинці // Коломия й Коломийщина.НТШ. Т.46. Філадельфія: Видання комітету коломиян, 1988. 959 с.
44.Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник / За ред. Я.П.Запаска. У 2-х т. Т. 1. Львів: Афіша, 2000. 364 с.
45.Дмитренко М., Іваннікова Л. та ін. Українські символи. К., 1994. 139 с.
46.о. Дорожинській Д. Празднични картины греко-католицкой Церкви. Львовь Липскь: Реньскій институть выдавничій длsі релігійной литератури (густавь Браке), 1908. 699 с.
47.Дорош А. До історії Бруснівського осередку кам’яної пластики //Родовід. 2002. Ч.18-19. С.108-111.
48.Дорош А.Ю. Народная каменная скульптура ХІХ начала ХХ в. мастеров села Демни (Дымовки) // Памятники культуры: Новые открытия. Ленинград, 1985. С.459-467.
49.Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и приданиях народа (фрагменты) // Намогильні хрести запорозьких козаків / За ред. І.В. Сапожникова Т.1. Одеса: ОКФА, 1998. С.100-121.
50.Житія святыхъ, на русскомь языкь изложенныя по руководству четьихь-миней св.Димитрия Ростовскаго. Кн.9. Москва, 1908. Репринтне видання.Москва: Первая Образцовая типография”, 1992. 832 с.
51.Жишкович В. Образ праматері-землі в стародавній пластиці // Образотворче мистецтво. 1997. Ч.1. С.7-10.
52.Жишкович В. Пластика Русі-України Хперша половина ХІV століть. Львів: Інститут народознавства, 1999. 239 с.
53.Жишкович В. Різьблена орнаментальна пластика Київської Русі кінця Х першої половини ХІ ст. // Народознавчі зошити. 1995. Зошит 6. С.340-346.
54.Забашта Р. Монументальні хрести України (до зводу пам’яток) // Народознавчі зошити. 1996. Зошит 3 (9). С.199-201.
55.Забашта Р. До ідейно-формального аналізу найдавніших хрестограм // Українська хрестологія: Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.75-80.
56.Забашта Р. Мусорівський надгробок //Родовід. 1996. Ч. 1 (13). С.10-15.
57.Заєць Іван. Трипільська культура на Поділлі. Вінниця: Тезис, 2001. 184 с.; іл.
58.Захарчук-Чугай Р. Українська народна вишивка. Західні області УРСР. К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
59.Здоровега Н.І. Народні звичаї та обряди // Бойківщина. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1983. С.232-248.
60.Изборник Святослава 1073 года. Научный аппарат факсимильного издания. М.: Книга, 1983. 79 с.
61.Історія української культури / За заг. ред. І.Крип’якевича. К.: Либідь, 1994. 656 с.
62.Календар Просвіти на 1929 р. Львів, 1928. 29 с.
63.Каманинь И.М. Таинственный крест в с.Молчанах (Ямпол. у Подол. губ.) // Чтения в историческом обществе Нестора-летописца. Киев, 1907. Кн.19. Вып. IV. С.81-82.
64.Карелин И. Материалы по истории Запорожья: Никополь (фрагмент) // Намогильні хрести запорозьких козаків / За ред. І.В. Сапожникова Т.1. Одеса: ОКФА, 1998. С.76-79.
65.Каровець М. Правильна форма хреста. З приводу клєпсидр по пок. В.Охримовичі // Нова зоря. 1931. Ч.87. С.1-2.
66.Касперавичюс М. Функции религиозной и светской символики. Ленинград: Знание, 1990. 32 с.
67.Катехизм християнської віри. 1990. 238 с.
68.о.Катрій Ю. Пізнай свій обряд. 485 с.
69.Кісь А. Обереги каменю // Родовід. 2002. Ч. І-ІІ (18-19. С.170-179.
70.Килимов П. Надписи на надгробных крестах // Намогильні хрести запорозьких козаків / За ред. І.В. Сапожникова. Т.1. Одеса: ОКФА, 1998. С.75.
71.Кирчив Р.Ф. Традиционное мировосприятие, верования и народная демонология // Украинские Карпаты. Культура. К.: Наукова думка, 1989. С.125-128.
72.Кобільник В. Знаки на днах посудин княжої доби зі Ступниці пов. Самбір // Літопис Бойківщини. 1936. Ч.8. С.1-6.
73.Ковальчук О.В. Українське народознавство. К.: Освіта, 1994. 176 с.
74.Коковський Ф. Іще про звичай хрещиків // Наша Батьківщина. 1937. Ч.4-5. С.118.
75.Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини: Альбом / Авт.-упоряд. О.А.Кратюк. К.: Мистецтво, 1991. 208 с.
76.Колупаєва А. Хрест та хрестоподібні мотиви на українських кахлях // Українська хрестологія: Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.119-124.
77.Колцуняк Г. Народні хрести в Коломийщині. 1918. 15 с.
78.Копчак С. Населення українського Прикарпаття. Львів, 1974. 169 с.
79.Коргородський Р. Відродження джерел // Образотворче мистецтво. 1992. №1 С.38-40.
80.Кравченко В. Ламання скелі та виробництво хрестів з каменю (Записи оповідей каменотеса Отокара Длоугі) // Родовід. 2002. Ч.1-2 (18-19). С.164-169.
81.Красовський І. Камінь і дерево в народних промислах лемків // Народна творчість і етнографія. 1987. № 5. С. 21-28.
82.Криворучко Ю. Генезис символу хреста в урбаністиці // Українська хрестологія: Спец. випуск НЗ”. Львів, 1997. С.53-64.
83.Кузенко П. Каменеробні ремесла Українських Карпат кінця ХІХ ХХ ст. // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Випуск 11. К., 2004. С. 318-324.
84.Кузенко П. Фігуративне різьблення кам’яних надмогильних хрестів Карпат (кін. ХІХ пер. Пол. ХХ ст.) // Пам’ятки України. 2004. № 4. С.102-113.
85.Культурне відродження Гуцульщини // Новий час. 1930. Ч.96. С.3.
86.Лащук Ю. Косівська кераміка. К.: Мистецтво, 1966. 97 с.
87.Лащук Ю.П. Кераміка // Гуцульщина: історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1987. С.405-411.
88.Лемківщина. Історико-етнографічне дослідження: У 2-х т. Т. 1.: Матеріальна культура. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. 358 с.
89.Ліндсей Дж. Коротка історія культури / Пер. з англ. В. та Л. Герасимчуків: У 2-х томах. Т.1. К.: Мистецтво, 1995. 240 с.
90.Лопаткевич Т., Лопаткевич М. Мала сакральна архітектура на Лемківщині. Нью-Йорк, 1993. 490 с.
91.Лубів А. Обеліск на скелі сокільській // Радянська Гуцульщина. 1971. 11 березня. С.4.
92.Лужицький Л. Літургіка греко-католицької церкви. Львів, 1922. 128 с.
93.М.Вчк. Ще про правильний вид хреста. З приводу клєпсидр по пок. В.Охримовичі // Нова зоря. 1931. Ч.89. С.3-4.
94.Малина В. Архетип кам’яного хреста: взаємозв’язок між теперішнім, минулим і майбутнім // Мистецтвознавчі записки. Зб. наук. праць. Випуск 1 (2). К., 2002. С.137-149.
95.Малина В. Кам’яні хрести півдня України // Образотворче мистецтво. 1991. №4. С.13-15.
96.Малина В. Оздоблення кам’яних хрестів // Родовід. 2002. Ч.18-19. С.95-107.
97.Макаренко Н. Отчет об археологических исследованиях в Полтавской губернии в 1906 г. // Известия Археологической Комисии. Вып.22. С.-Петербург, 1907. С.87-90.
98.Маковский С. Народное искусство Подкарпатской Руси. Прага, 1925. 155с.
99.Мацюк О. Залишки пам’яток оборонного будівництва // Бандрівський, Л. Мацкевий, О. Мацюк, П Сіреджук Старожитності Косівщини: Історичні нариси.Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1997. С. 92-109.
100. Моздир М. Архаїчні знаки // Народна творчість та етнографія. 1991. №4. С.20-23.
101. Моздир М. До генези намогильного знака в Україні // Народознавчі зошити. Ч.2. 1995. С.69-79.
102. Моздир М. Каменярство // Лемківщина: У 2-х томах. Т. 2: Духовна культура. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2002. С. 305-317.
103. Моздир М. Кам’яні свідки мистецьких зв’язків // Родовід. 2002. Ч.18-19. С.82-93.
104. Моздир М. Намогильний знак у гуцулів (до генези намогильного знака) // Проблеми Гуцульщини: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Косів, 23-27 травня 1993. Чернівці. 1993.С.59-61.
105. Моздир М.І. Українська народна дерев’яна скульптура. К.: Наукова думка, 1980. 190 с.
106. Моздир М. Українська народна меморіальна скульптура. К.: Наукова думка, 1996. 128 с.
107. Моздир М. Хрест у селі Зимне біля Володимира (до питання атрибуції) // Галич і галицька земля в державотворчих процесах України (матеріали Міжнародної наукової конференції). Івано-Франківськ Галич: Плай, 1998. С.146-149.
108. Моздир М., Федорук О. Різьбярство і народна скульптура // Поділля: Історико-етнографічне дослідження. К.,1994. С.439-450.
109. Моран Анри де. История декоративно-прикладного искусства. М.: Искусство, 1982. 576 с.
110. Навроцький В. Козацька пам’ятка на кримській горі // Пам’ятки України. 1993. Ч.1-6. С.72.
111. Надписи Новороссийского края // Намогильні хрести запорозьких козаків /За ред. І.В. Сапожникова. Т.1. Одеса: ОКФА, 1998. С.80-83.
112. Найден О.С. Орнамент українського народного розпису: витоки, традиції, еволюція. К.: Наукова думка, 1989. 131 с.
113. Намогильні хрести запорозьких козаків / За ред. І.В.Сапожникова. Т.1. Одеса.: ОКФА, 1998. 220 с.
114. Народы мира. Этнографические очерки / Под общ. ред. С.П.Толстова. Том І./ Под ред С.А.Токарева. Народы Зарубежной Европы. Москва: Наука, 1964. 998 c.
115. Нейхард А. Происхождение креста. М., 1975. 56 с.
116. Нельговський Ю.П. Скульптура та різьб