НОРМИ ТА ДЕВІАЦІЇ СУЧАСНОГО ШЛЮБУ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
Щербина Віта Вікторівна

УДК 316.023.4

НОРМИ ТА ДЕВІАЦІЇ СУЧАСНОГО ШЛЮБУ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
Швець Дмитро Євгенійович
кандидат соціологічних наук, доцент

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ

1. Теоретико-методологічні засади вивчення норм та девіацій сучасного шлюбу

12

1.1. Визначення та сутність понять дослідження

12

1.2. Соціологічні підходи до аналізу родини й шлюбу і сучасний стан проблеми

20

1.3. Історико-правові засади шлюбних норм та девіацій

35

1.4. Нормативна криза як джерело шлюбних девіацій

41

1.5 Соціальна легітимізація цивільного шлюбу та його функції

57

Висновки до першого розділу

66

Розділ

2. Шлюбні норми та девіації з погляду мікро- і макросоціології

69

2.1. Формування родинності в шлюбі: мікросоціологічний підхід

69

2.2. Шлюб на фоні соцієтальної кризи

83

2.3. Сучасні шлюбні девіації

95

Висновки до другого розділу

104

Розділ

3. Норми та девіації шлюбу у вимірі емпіричної соціології

107

3.1. Цивільний шлюб у системі позитивної й негативної аргументації

107

3.2 Цивільний шлюб у соціологічному дискурсі

120

3.3. Детермінанти офіційного шлюбу: соціологічна інтерпретація

144

Висновки до третього розділу

155

Висновки

158

Додатки

169

Список використаних джерел

182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасне українське суспільство називають суспільством перехідного типу, у якому трансформації відбуваються на рівні соціальних, політичних, культурних, економічних процесів. Звичайно, ці зміни не можуть не стосуватися й важливого соціального інституту суспільства сім`ї.
Незважаючи на те, що для стабільної сім`ї характерні традиціоналізм і консерватизм, вона не може не відчувати на собі вплив сучасного інформаційного суспільства, частиною якого є.
Такі фактори, як вплив європейських зразків гендерних відносин, нівелювання українських культурних традицій, прояви аномії пострадянського суспільства, демографічна криза створили передумови кризи авторитету сім`ї. Цьому сприяв і такий важливий процес, як певний відхід від релігійних традицій. Адже саме релігія укорінює в суспільній свідомості цінності моральної поведінки. Трансформаційні процеси в суспільстві, і, відповідно, у родині призводять до збільшення девіацій у сімейних відносинах.
Такі проголошувані демократичними державами норми, як лібералізм, індивідуалізм, егалітарність, економічна незалежність жінок, окрім очевидних позитивних результатів для окремої особистості, мають ще й приховані негативні наслідки для сім`ї в цілому. У суспільстві, де права людини всебічно захищені, будь-який сімейний конфлікт може закінчитися руйнуванням сім`ї. І це є негативним, латентним наслідком норм сучасної західної цивілізації. Сучасне суспільство, що проголошує цінності індивідуалізму й незалежності, усе менше втручається в особисте життя людей, молодь усе рідше зважає на громадську думку. Тому регульовані раніше через шлюб статеві відносини, усе частіше набувають неінституціоналізованих форм.
Соціально обумовлені форми шлюбних і сімейних девіацій стають різноманітнішими. Чим більше ускладнюється й диференціюється суспільна культура й норми громадського життя, тим суттєвіший відхід від норми і традицій можна побачити в багатьох сферах, а особливо в сімейно-шлюбній. Зміна традиційних канонів сім`ї не завжди має негативний характер. Такі тенденції, як перехід від патріархальної до патерналістської форми сім`ї з добровільним вибором чоловіка й жінки, є, безумовно, позитивним моментом. Перенесення акцентів з раніше головної економічної функції сім`ї на психологічну, емоційну допомагає людині впоратися із щоденними стресами сучасного життя.
Інститут шлюбу наразі характеризується двома процесами: дією традицій, норм, сформованих у попередній період розвитку суспільства і формування новоутворень, що зумовлені сучасними соціальними явищами. Це потребує дослідження взаємозв’язку норм і відхилень у життєдіяльності інституту шлюбу. Виникають питання: які кількісні параметри поширення в сучасній Україні шлюбних девіацій, які форми взаємозв’язків шлюбних норм і девіацій, якого ступеня досягла соціальна легітимізація шлюбних девіацій? Відповіді на ці питання потребують конкретних соціологічних досліджень шлюбних норм і девіацій.
Конкретні соціологічні дослідження дозволяють зібрати необхідні дані для соціально-демографічних прогнозів, для соціального проектування у фамілістиці. Застосування соціологічного підходу дозволяє конкретизувати, уточнити, охарактеризувати явище в кількісній формі, спиратися на емпіричні дані при вивченні шлюбно-сімейних відносин.
Вивчення ступеню соціальної легітимізація девіантних форм шлюбу здійснюється автором у концептуальних рамках соціології шлюбу й родини, з урахуванням інституціонального підходу.
Практично всі класики соціологічної думки висловлювали своє розуміння сутності та функцій родини. Питання соціології сім’ї порушувались у великій кількості сучасних наукових праць. Так, дослідниками цієї проблематики в США є У.Гуд, І.Най, Дж.Хілл, у Німеччині Р.Кеніг, в Англії Р.Флетчер, у Франції Л.Руссель, Ф.Мішель.
Родина завжди була важливою темою в російській соціологічній традиції. Проблеми родини та шлюбу в сучасній Росії досліджували А.І.Антонов, С.І.Голод, В.Б.Голофаст, О.М.Здравомислова, М.С.Мацковський, В.В.Солодников, А.Г.Харчев. Вони вивчали такі проблеми, як: динаміка складу родини, місце родини в структурі родинності, загальна структура взаємозв'язків в родині, життєвий цикл родини, стабільність шлюбу та сімейне щастя, структура цінностей шлюбу тощо. В Україні проблеми родини та шлюбу вивчають Л.Р.Аза, М.Й.Боришевський, Л.М.Бучинська, С.М.Вакуленко, С.О.Войтович, І.С.Дьоміна, В.І.Зацепін, Г.О.Ковтун, Н.В.Лавриненко, С.М.Оксамитна, В.М.Піча, В.Ф.Рибаченко, Б.О.Татенко, О.Д.Цимбалюк, Ю.М.Якубова та інші. Вивчаються демографічні проблеми сім’ї, ряд важливих питань, пов’язаних із репродуктивною поведінкою сім’ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілом обов’язків у сім’ї тощо.
У соціологічній літературі докладно розглядається історія родини, риси патріархальної та сучасної родини. Однією з найбільш обговорюваних проблем є криза родини. У сучасних наукових дослідженнях родини наводять такі ознаки її кризи: збільшення числа самотніх чоловіків і жінок, розлучень, зниження рівня народжуваності, зростання кількості неповних родин, активізація дошлюбних і позашлюбних сексуальних зв'язків, криза моногамності і т.п.
Проблеми, порушувані в нашому дослідженні, є також предметом розгляду соціальної демографії. Фахівці з цього наукового напрямку вважають, що шлюбні девіації викликані глобальними процесами, обумовленими, так званим, другим демографічним переходом”. Його типовою рисою є радикальні зміни в інституті сім'ї.
Не зважаючи на активізацію досліджень в галузі соціології родини, залишається ще багато аспектів, що потребують вивчення. У зв’язку з цим наукове завдання роботи полягає у дослідженні взаємозв’язку функцій родини та шлюбу, вивченні впливу соцієтальних факторів на трансформацію шлюбу як соціального явища. Зокрема розглядаються питання шлюбних девіацій та феномена родинності. У дослідницьке поле даної дисертаційної роботи ввійшли малодосліджені питання, які стосуються соціології шлюбу та родини.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексної теми Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (номер державної реєстрації 0106U000729), що виконується кафедрою соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету. Зокрема, здобувачем розроблявся підрозділ цієї теми: Соціокультурні фактори перетворень у соціальному інституті сім’ї”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні якісних і кількісних аспектів шлюбних норм та девіацій у сучасній Україні. Досягнення окресленої мети зумовило розв’язання таких завдань:
- дослідити теоретико-методологічні засади вивчення норм та девіацій сучасного шлюбу;
- визначити проблеми шлюбних девіацій на фоні соцієтальної та нормативної кризи;
- проаналізувати формування родинності в шлюбі із застосуванням мікросоціологічного підходу;
- розглянути норми та девіації шлюбу у вимірі теоретичної й емпіричної соціології;
- дослідити проблеми соціальної легітимізації цивільного шлюбу та його функції з погляду громадської думки;
- розробити систему аргументації щодо стримування процесу деінституціоналізації традиційного шлюбу.
Об'єкт дослідження шлюб як соціальне явище.
Предмет дослідження шлюбні норми та девіації.
Методи дослідження. Складність і багатозначність процесів, що вивчаються у зв'язку з різноманітним впливом суспільства на родину, на шлюбні відносини й особистість подружжя, обумовлює для свого аналізу використання кількох методологічних підходів.
Родина є цінністю це обумовлює необхідність використання ціннісного підходу при дослідженні проблем цивільного шлюбу. Важливо знати, якими саме цінностями обумовлений вибір цивільного шлюбу, яке місце цього виду шлюбу в ціннісних диспозиціях. Родина є системою. Відповідно розгляд проблем шлюбних норм і девіацій вимагає комплексного, цілісного підходу із застосуванням структурно-функціонального аналізу. Водночас варто враховувати, що інституціоналізація альтернативних форм шлюбу має риси соціальної дії та впроваджується людьми, які діють у певній ситуації, мають певні настанови, мотиви, цілі. Тому доцільно використання теорії соціальної дії та інституціонального підходу.
Предмет дослідження вимагає врахування соціокультурного аналізу шлюбних норм і девіацій, що зумовлює увагу до ідентифікацій, норм і уподобань суб’єктів шлюбних відносин.
Інституціональний і функціональний підходи, які використані в нашій роботі, обумовлюють необхідність звернути увагу на явні та латентні функції, наслідки шлюбних девіацій, вплив їх на трансформацію соціального інституту родини та шлюбу.
До кола методологічних проблем належить міждисциплінарна взаємодія. Так, соціологія родини зближується із соціальною фамілістикою та демографією. Важливими питаннями, що вивчаються спільно соціологією особистості та соціологією родини, є формування цінностей і світогляду сучасної людини, особливості соціального типу особистості постмодерного інформаційного суспільства.
Існує розбіжність між процесами інституціоналізації альтернативних форм шлюбу, що відбуваються, та рівнем знань щодо якісних і кількісних параметрів співвідношення шлюбних норм і девіацій, наслідків процесу поширення шлюбних девіацій. Гносеологічний бік цієї проблеми полягає в протиріччі між рівнем розуміння наслідків шлюбних та родинних девіацій і масштабом трансформації соціального інституту родини й шлюбу.
Методами дослідження є аналіз і синтез, критичний і міждисциплінарний підхід до досліджуваної проблеми, логічний і системний аналіз проблем, метод ідеального типізування, залучені також методи соціологічного дослідження.
Емпірична база дисертації соціологічні дослідження, проведені у 2007році в м. Запоріжжя. Загалом було опитано 1700 респондентів. Вибірка репрезентативна для дорослих мешканців м. Запоріжжя 1855 років. Опитано також 250 студентів ВНЗ м. Запоріжжя відповідно до завдань дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вирішене наукове завдання яке знайшло відображення у дослідженні взаємозв’язку функцій родини та шлюбу, вивченні впливу соцієтальних факторів на трансформацію шлюбу як соціального явища. Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних та емпіричних засад для аналізу механізмів і наслідків сучасної трансформації соціального інституту шлюбу.
- Розглянута система функцій і дисфункцій цивільного шлюбу, якими є: демократична, яка полягає в реалізації права людини на вільний вибір способу свого життя і форм відносин із людьми, дистанціювання сфери особистого життя від втручання держави; гуманістична, яка полягає в сприянні розвитку особистості через стосунки з коханою людиною завдяки вільно обраним формам шлюбу; підготовки морально- психологічних і матеріальних умов шлюбу; страхування від ризиків офіційного шлюбу; надання стійкості подальшому офіційному шлюбові; формування подружньої сумісності, а також функції перевірки, розвідки, спроби, гри. (с. 5768; с. 120144).
- Вперше доведено, що цивільний шлюб значно послаблює процес формування відносин і почуттів родинності подружжя, акцентовано увагу на загальній деформації відносин родинності в сім’ї, що позначається зменшенням відповідальності, зниженням емоційного підґрунтя відносин у родині. (с. 120143).
- Подальшого розвитку набула мікросоціологічна концепція формування родинності в шлюбі, суть якої полягає в розгляді процесу формування родинних почуттів згідно з розвитком сприйняття подружжя як цілісної особистості в сукупності її соціальних, фізичних і духовних якостей. У такому аспекті причини шлюбних девіацій розглядаються в неповноті сприйняття подружжя як цілісної особистості. (с. 6983).
- Удосконалено теорію нормативної девіації за рахунок авторської концепції мережевої природи деяких шлюбних девіацій, сутність якої полягає в розгляді мережевого механізму поширення девіацій, чому сприяють властивості й якості сучасного інформаційного суспільства. (с. 95106).
- Подальшого розвитку дістала теорія соціальної легітимізації нових форм шлюбу за рахунок застосування концепції подвійної інституалізації, сутність якої полягає в тому, що поряд із поширенням альтернативних форм шлюбних відносин, продовжують існувати також і традиційні норми та практики шлюбу. Доведено, що результатом сучасної трансформації інституту шлюбу й родини є збагачення культурних форм і збільшення варіативності шлюбно-сімейних відносин. Вони стають індивідуалізованими, більш диференційованими і різноманітними. (с. 5768).
- Удосконалена система позитивної та негативної аргументації щодо вибору форм шлюбу. На підставі результатів соціологічного дослідження доведено, що найбільш переконливими аргументами на користь офіційного шлюбу громадськість вважає інтереси дітей і наявність юридичного підтвердження родинності. Переконливішими аргументами на користь цивільного шлюбу є почуття неготовності до зрілих, стабільних відносин, необхідність перевірки психологічної й сексуальної сумісності. (с. 107120).
- Подальшого розвитку дістали дослідження причин цивільного шлюбу, якими є зниження соціального контролю та формування позитивного відношення громадськості до цієї форми шлюбу, неготовність до зрілих, стабільних відносин, прагнення суб'єктів зберегти за собою більше ступенів свободи, посилення раціоналізму, несформованість почуття родинності, бажання плавного переходу до зрілих відносин”, обережність у прийнятті шлюбних рішень, інфантильність і низька правова культура подружжя. (с. 120144).
Практичне значення результатів. Представлені в роботі матеріали і сформульовані положення, висновки й рекомендації можуть бути використані для подальшої розробки соціологічної теорії, орієнтованої на осмислення нових явищ і процесів, що відбуваються в суспільстві, у цілому й у родині, зокрема, зважаючи на поглиблення трансформаційних процесів у цьому соціальному інституті, а також для розробки навчальних посібників і матеріалів з дисциплін галузевої соціології та соціальної роботи, пов'язаних зі шлюбом і родиною, а саме з соціології особистості, соціології родини, соціальної роботи з сім’ями, сімейного консультування тощо.
Аналіз соціокультурних аспектів трансформації шлюбу і родини також може реально послужити основою для уточнення програм з сімейної політики, зміцнення сім’ї, репродуктивної поведінки тощо.
Результати теоретичного й емпіричного дослідження можуть стати компонентом комплексного вивчення умов для забезпечення стабільності сім’ї. Згідно з сучасними вимогами до системного, комплексного підходу в управлінні сімейною політикою для реалізації заходів із укріплення сім’ї необхідна відповідна система аргументації. Це дозволить здійснювати програми у сфері сімейної політики в певному регіоні з урахуванням соціальних аспектів, досліджуваних у цій роботі.
Апробація результатів. Основні положення дисертації були виголошені на таких наукових конференціях, як: XV Міжнародна наукової конференції молодих науковців Наука і вища освіта” (Запоріжжя,2007), Міжнародна науково-практична конференція Від конфлікту до порозуміння: теорія і практика громадянського суспільства” (Львів,2007), IX Міжнародна науково-практична конференція Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2007), Всеукраїнська науково-теоретична конференція Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми” (Запоріжжя, 2005), Всеукраїнська науково-практична конференція Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери” (Мелітополь, 2007), Дні науки Гуманітарного університету ЗІДМУ” (Запоріжжя, 2005, 2007), XIV міжвузівська студентська наукова конференція Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2006).
Публікації. Головні ідеї дисертаційного дослідження автора знайшли відображення у 8 публікаціях, з яких 4 статті у виданнях, що входять до переліку видань затверджених ВАК України фаховими з соціології.
Структура дисертаційного дослідження відображає його характер, мету, специфіку досліджуваних завдань, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 198сторінок, список використаних джерел (загальна кількість 16 сторінок) включає 200найменуваннь, з них 2 іноземними мовами та 8 електронних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом дослідження є вирішення важливого наукового завдання, що полягає у взаємозв’язку функцій родини та шлюбу, вивченні впливу соцієтальних факторів на трансформацію шлюбу як соціального явища.
При вивченні сучасного шлюбу були використані такі теоретико-методологічні підходи, як інституціональний, системний, функціональний, соціокультурний.
Трансформація сімейних норм, що відбувається під впливом соціально-економічних і політичних перетворень у нашій державі, призвела до численних деформацій у функціонуванні інституту сім`ї. Не викликає сумніву кризове положення цього найголовнішого суспільного інституту, як у глобальних масштабах, так і в нашій країні.
Соціокультурними умовами, що вплинули на погіршення стану інституту сім`ї, стали зміни нормативно-ціннісних установок громадської думки в галузі сімейно-шлюбних відносин. Зміни норм сім`ї тільки частина загальних зрушень суспільної свідомлості убік західноєвропейських цінностей.
Урахування сучасного стану соціального інституту шлюбу спонукало дослідника визначити шлюб як форму взаємовідносин осіб, які вважають себе подружжям. Урахована та обставина, що індивідуалізація суспільства призвела до того, що велика частка людей не має потреби в суспільному визнанні своїх шлюбних відносин. Урахована можливість шлюбних відносин осіб однієї статі.
Залучення до західних зразків суспільної моралі має не тільки позитивні, але й негативні наслідки. Серед них множинні девіації структури й функцій сім`ї та шлюбу. Результати проведених досліджень довели, що люди, котрі орієнтовані на західноєвропейські стандарти, більш зазнають шлюбним девіаціями. Копіюючи ліберальні суспільні норми, для яких пріоритетними є цінності індивідуалізму й незалежності, представники які мають такі ціннісні орієнтації особливо не тяжіють до сімейного способу життя.
Проявами кризи сучасної сім`ї є поширення її девіантних форм (цивільний, одностатевий шлюб); величезна кількість розлучень; скорочення народжуваності; народження дітей поза шлюбом; погіршення сімейних відносин тощо.
Багато уваги в нашій роботі було приділено цивільному шлюбу й шлюбно-сімейним відносинам. Теоретичними засадами роботи були як власні емпіричні дослідження, так і аналіз робіт інших дослідників. У роботах, присвячених вивченню сім`ї й шлюбу, досить мало приділяється уваги проблемі родинності. У своєму дослідженні ми виявили, що відчуття родинності є найбільш дефіцитним саме в цивільному шлюбі. Ми розглядаємо це як прояв сімейної девіації.
Родинність формується в результаті тривалих емоційно-близьких відносин між подружжям, при наявності любові між ними. Мікросоціологічна концепція любові розглядає її як сукупність почуттів, відносин і дій, які згодом призводять до виникнення родинних почуттів. Родинність є специфічною формою соціальних відносин, що мають нееквівалентні обміни й систему ексклюзивних прав стосовно суб'єктів цих відносин.
Рушійною силою процесу формування родинності є протиріччя між почуттєвим, індивідуально-вільним характером утворення міжособистісного зв'язку й необхідністю формування його згідно з соціально прийнятними нормами.
Процес формування родинності відбувається в результаті особистісних трансформацій. Цей процес можна розділити на певні періоди. За основу своєї періодизації ми взяли використовуваний у соціології особистості аксіологічний підхід, відповідно до якого кожний період відрізняється від інших особливостями ціннісного сприйняття об'єкта любові. Зрілість” любові залежить від того, наскільки суспільно значимі ті потреби, для задоволення яких індивід зв'язує свої дії з об'єктом любові. Тобто на ступінь зрілості” любові впливає те, наскільки повно індивід оцінює об'єкт своєї любові як особистість, як істоту, наділену суспільними, духовними й біологічними характеристиками.
У процесі формування родинності особистісна трансформація проходить кілька періодів. У періодизації ми застосували виправданий у соціології особистості аксіологічний підхід, тобто періоди ми характеризували за особливостям ціннісного сприйняття об'єкта любові. Зрілість любові визначається тим, наскільки суспільно зрілі ті потреби, для задоволення яких індивід зв'язує свої дії з об'єктом любові. Фактично це означає, наскільки повно індивід оцінює об'єкт любові як особистість, цілісно як істоту суспільну, духовну та біологічну. Еволюція формування родинність включає п’ять періодів: безсуб’єктний, платонічний, біологічний, любов, родинності. Зупинка відносин на одній зі стадій є причиною або формою девіацій у стосунках.
Іншою проблемою, якій приділялося багато уваги, це основна та найпоширеніша шлюбна девіація цивільний, або громадський шлюб.
У нашому і в інших дослідженнях цивільного шлюбу доведено, що відбувається процес інституціоналізації цієї форми шлюбу перш за все за рахунок її соціальної легітимізації. Переважна кількість дорослої частини суспільства позитивно відноситься до цивільного шлюбу, дошлюбні відносини стають звичною нормою. У юридичній площини частково зрівнюються права подружжя офіційного та цивільного шлюбів.
На погляд дослідників, поширення цивільного шлюбу має як позитивні так і негативні аспекти. Це позначається на системі функцій цих шлюбів
У загальному значенні, провідною функцією цивільного шлюбу є демократична”, яка полягає в реалізації права людини на вільний вибір способу свого життя та форм відносин з людьми. Далі слід відзначити гуманістичну функцію, яка полягає в сприянні розвитку особистості через стосунки з коханою людиною завдяки не тільки традиційним формам шлюбу, а й новим його формам. Одна з функцій цивільного шлюбу маніфестує особистісну автономію від держави, дистанціювання сфери особистого життя від утручання держави. Формулою цієї функції є вислів: Справжня любов не має потреби в реєстрації”.
Якщо розглядати конкретні шлюбні практики, то найважливішою причиною цивільного шлюбу є неготовність до зрілих, стабільних відносин”. Вона містить у собі декілька аспектів таких, як: прагнення суб'єктів зберегти за собою більше ступенів волі, посилення раціоналізму, несформованість почуття родинності, бажання плавкого переходу до зрілих відносин”, обережність у прийнятті шлюбних рішень, інфантильність суб'єктів, попередження про передчасність остаточного рішення.
Важливою функцією цивільного шлюбу є підготовча”. Ця функція забезпечує підготовку матеріальних умов і морально-психологічної готовності до народження, формування культури відносин між подружжям у період до народження дитини.
Функція додання міцності, стійкості, надійності, стабільності, зміцнення шлюбних відносин має, з точки зору громадської думки, середнє значення. Також середнє значення мають моральні аргументи запобігання цивільному шлюбу.
Однією з функцій цивільного шлюбу є страхування від ризиків офіційного шлюбу. У свою чергу, офіційний шлюб страхує від ризиків цивільного шлюбу. Вони симетричні за своїми ризиками. Цивільний шлюб страхує від домагань на житло, матеріальні блага. Офіційний шлюб страхує від ризику залишитися без житла і коштів. Прийняти рішення на офіційний шлюб це наважитися на можливість нееквівалентного обміну. Офіційний шлюб може розглядатися як вид цінністно-раціональної соціальної дії, що призводить до нееквівалентних обмінів. Він також може виступати і як вид ціле-раціональної дії, що забезпечує еквівалентні обміни. Різниця залежить від мотивації і ціннісної основи, що визначає поведінку партнера. Цілком можлива ситуація, коли з боку одного партнера шлюб є цінністно-раціональною дією, а з боку іншого ціле-раціональною. Очевидно, що функція страхування, насамперед, значима для ціле-раціональної дії. Людина, що щиро любить, не думає про майбутні еквівалентні обміни, не замислюється над прагматичною функцією офіційного шлюбу.
Юридична неграмотність, низька правова культура обумовлює зневагу юридичним боком шлюбу майбутнім подружжям. При виїзді закордон, при розлученні юридичне підтвердження родинності важливе для людей. Але цим боком шлюбу значна кількість людей зневажає.
Законодавець йде на зустріч юридичної безоглядності більшості людей і включає в Сімейний кодекс і інші правові акти норми права, які деякою мірою зрівнюють офіційний і неофіційний шлюб для екстрених випадків, насамперед по відношенню до дітей. У деяких державах законодавець йде ще далі, максимально скорочує різницю у формах шлюбу.
Постає питання: чи треба далі знижувати правове значення офіційного шлюбу? На погляд дослідників, ні, не треба. Інакше ще більше зменшиться статус офіційного шлюбу, знімуться розходження з цивільним шлюбом. Необхідно затримати процес зниження юридичних розходжень між формами шлюбу для стримування подальшого поглиблення кризи родини.
Цивільний шлюб не дійсний, підробка”, симуляція шлюбу. Цивільний шлюб позбавляє важливої складової суті шлюбу, а саме того, що шлюб робить подружжя родичами. Це ще один важливий довід проти подальшої юридичної легалізації цивільних шлюбів і лібералізації законодавства у відношенні їх.
У цій роботі пропонується система аргументів проти подальшої легітимізації цивільних шлюбів. Ця система розроблена з опорою на спеціальне аргументологічне дослідження серед молоді. Респондентам було задано низку запитань з метою виявлення аргументів за” офіційний шлюб та проти” цивільного шлюбу для молоді є більш переконливими .
За результатами дослідження виявлено, що найбільш переконливими аргументами проти цивільного шлюбу є те, що він звільняє від відповідальності, порушує традиції”. Цивільний шлюб легше може зруйнуватися”.
Найбільш переконливі аргументи на користь офіційного шлюбу це краще для дітей”, наявність юридичного підтвердження родинності”, офіційний шлюб міцніший за цивільний”.
Криза родини виражається, певним чином, у великій кількості розлучень. Суспільство і держава зацікавлена в тому, щоб розлучень було менше, а сімейно-шлюбні відносини розвивалися нормально й удосконалювалися. Розлучення в будь-якому випадку свідчить про неміцність і руйнування сімейних зв'язків, а тому не може об'єктивно розглядатися як явище позитивне. Соціологічний аналіз проблем розлучень це аналіз проблем самого шлюбу, в основному його негативних сторін. Дослідження показують, що вірогідність розлучення значно зменшується, якщо подружжя до офіційного шлюбу жили разом, тобто в цивільному шлюбі. Важливою функцією пробного шлюбу є вирішення проблеми сумісності чоловіка і жінки для спільного життя.
Проблеми подружньої сумісності є одними з головних у виборі цивільного шлюбу, тому що люди побоюються труднощів у сімейній комунікації. Але при цивільному шлюбі змінюються цільові установки людей, встановлюється інший статус шлюбу й людини ніж при звичайному шлюбі.
Причинами цивільного шлюбу є зниження соціального контролю та формування позитивного відношення громадськості до цієї форми шлюбу, неготовність до зрілих, стабільних відносин, прагнення суб'єктів зберегти за собою більше ступенів свободи, посилення раціоналізму, не сформованість почуття родинності, бажання плавкого переходу до зрілих відносин”, обережність у прийнятті шлюбних рішень, інфантильність суб'єктів, низька правова культура подружжя,
Свобода від юридичної легітимності, від установлених зразків утворює форму і принцип, що породжує все нові різновиди і змісти шлюбу.
Форма шлюбу бере верх над змістом відносин людей. Ці відносини можуть бути ідентичними при офіційному і цивільному шлюбах, але суть їх різна. Нові форми відносин виводяться з моделі вільного шлюбу шляхом модулювання розходжень. Аналіз розпізнавальних опозицій цивільного й офіційного шлюбів показує безсумнівні переваги традиційної форми шлюбних відносин для формування родини як одного з важливих соціальних інститутів.
У загальному вигляді, офіційний традиційний шлюб є нормою, інші форми девіацією. Але в ширшому значенні, норму можна протиставити девіації в різних площинах вивчення явища, що досліджується. Так, шлюб ми аналізуємо в межах функціональної, інституціональної, системної та динамічної парадигм.
Відповідно нормою є повнота реалізації функцій шлюбу, а девіацією є неповнота реалізації цих функцій або вкрай слабкий прояв тієї чи іншої функції.
Далі нормою є повнота інституціоналізації легітимної форми шлюбу, коли закон підтримується громадською згодою. Девіацією є соціальна делегітимізація традиційної форми шлюбу й паралельна соціальна легітимізація цивільного шлюбу.
Нормою є повнота сприйняття шлюбних партнерів одне одного як цілісної особистості в єдності її біологічної, духовної та соціальної сутності. Девіацією є зневага будь-якою з цих сторін особистості свого партнера. Джерелом девіації є також неузгодженість сімейних ролей.
Нормою є формування родинності шлюбних партнерів відповідно до динаміки розвитку їх відносин. Девіацією є зупинка розвитку відносин на одній із стадій формування родинності. Іншими словами, шлюбні відносини є девіантними, якщо вони не породжують родинності.
У даній роботі теоретично та емпірично проаналізовані різні сучасні шлюбні девіації, такі як екстериторіальний шлюб, гостьовий, або маятниковий шлюб, свінгер (обмін подружжям) та одностатевий.
Виявлено, що ці девіації на противагу цивільному шлюбу не підтримуються більшістю громади, навіть засуджуються. Тобто соціальної легітимізації стосовно цих девіацій не відбувається. Але певна частина суспільства, яка більш орієнтовна на європейські нормативні зразки, з більш еластичними постмодернізаційними цінностями відноситься до цих шлюбних девіацій лояльніше.
Вивчення сучасного стану шлюбу може призвести до двох рядів висновків: катастрофічного і конструктивного.
З позицій катастрофічного підходу, аналіз стану інституту шлюбу розкриває загальний механізм руйнування основних інститутів суспільства.
Головною його особливістю є суспільна підтримка соціальних девіацій. Причому руйнуються основні цінності, тоді як відносно дрібні, другорядні технічні сторони відносин можуть залишатися старими і навіть посилюватися. Це створює ілюзію наведення порядку й утримання ситуації під контролем. У цьому полягає парадокс.
Цивільний шлюб руйнує, принаймні, три найважливіші функції шлюбу.
1. Зневажається соціальна санкція на спільне проживання для здійснення подружніх відносин.
2. Народження дитини і реалізація репродуктивної функції родини, у більш широкому значенні, не є в цій формі шлюбу основною.
3 Цивільний шлюб не породжує родинність.
Без цих функцій шлюб як соціальний інститут утрачає своє значення. З погляду соціального призначення цього виду відносин це вже щось інше, не шлюб. І такий вид відносин соціально легітимізується: його підтримує значна частина населення і словом, і справою. Нові форми шлюбу, вільні від класичних традицій, покликані задовольнити запити вільного від умовностей і соціального контролю індивіда. Лібералізм знаменується розпадом основних умов буття людини і суспільства і загрожує їх фізичною і моральною деградацією.
Але, проте, іронія в тому, що юридичний бік шлюбу знаходить своє вираження в найдокладніших правових актах: Сімейному кодексі й інших правових документах.
З конструктивної точки зору робляться такі висновки.
Насправді традиційна форма шлюбних відносин не втрачає свого значення. Відбувається подвійна інституціоналізація (Є.Головаха). Поряд з повноцінним функціонуванням традиційних шлюбних відносин існують цивільний шлюб та інші форми шлюбних відносин з деякими варіаціями. Цивільний шлюб розглядається як тимчасовий стан, що готує до основного шлюбу. Інші шлюбні девіації мало поширені і є окремими випадками міжособистісних відносин у шлюбі й істотно на сам інститут шлюбу не впливають.
Шлюб поступово повертає” форми і функції властиві йому споконвічно, з першого періоду його існування в людському суспільстві. Тобто основною функцією шлюбу поступово стає спільне життя людей, які симпатизують одне одному, які відчувають обопільне тяжіння, без інших суттєвих соціально значущих призначень.
Спочатку, в архаїчному суспільстві, як відомо, народження дитини не пов'язувалося зі статевими відносинами. Тому всі чоловіки роду найменувалися одним терміном як батьки дитини. Іншими словами, спочатку чоловік і жінка жили разом не для народження дітей. Родинні відносини і так охоплювали всіх людей роду. Не шлюб утворював родинність, а приналежність до роду. Тобто родинності формувалася за рахунок інших механізмів соціального взаємозв'язку.
За умов парних родин, однієї з перших форм шлюбу, соціальної санкції на спільне проживання особливо не було потрібне. Соціально-антропологічні дані не підтверджують, що основними функціями шлюбу спочатку були ті, котрі їм приписувалися на більш пізніх етапах. Марксистська теорія походження родини пов’язувала її існування з економічними факторами. Але для сучасної родини, відповідно до досліджень, ці фактори мають другорядне значення.
Сучасний шлюб, виходячи з загальних закономірностей постмодерного суспільства, переходить на стадію архаїзації, але на більш високому рівні. Інші сторони суспільних відносин у постмодерному суспільстві також архаїзуються.
Як і в живому організмі, при неможливості виконання тих чи інших функцій (наприклад, у результаті інвалідності), виникають компенсаторні процеси (при порушенні функції зору, загострюється слух тощо). Так і щодо інституту родини, якщо знижується репродуктивна її функція, то за рахунок інших форм відносин, ця функція все-таки реалізується. Відомо, що значна частина дітей народжується зараз поза шлюбом. Соціально-психологічні відносини стають більш вільними, більш вимогливими з погляду поваги до гідності членів родини.
Без сумніву, у наш час відбувається істотна трансформація інституту родини і шлюбу. Руйнуються звичні форми шлюбних і сімейних відносин, змінюються функції чи змінюється їх ієрархія. Це викликає справедливу тривогу громадськості і держави. Але говорити про крах інституту шлюбу й родини завчасно. У результаті трансформації шлюб для частини людей набуває призначення, перш за все жити разом. Але колишні форми і функції шлюбу не знищуються. Колишні й нові форми, функції шлюбу співіснують паралельно. За рахунок нових форм шлюбних відносин збільшується розмаїтість соціального й особистого життя.
На наш погляд, результатом сучасної трансформації інституту шлюбу і родини є збагачення культурних форм шлюбно-сімейних відносин. Вони здобувають індивідуалізований, більш диференційований і різноманітний характер. Шлюб не руйнується, він стає складнішим.
Майбутнє шлюбу розглядається з урахуванням третього демографічного переходу та в контексті теорії соціокультурної динаміки П.Сорокіна, згідно з якою шлюб стане звичним відповідно до правових і моральних норм. Сучасний кризовий стан інституту шлюбу розглядається як прояв кризи чуттєвої епохи (за П.Сорокіним), яку змінить ідеаційна епоха з її релігійними стандартами та цінностями, завдяки чому соціальний інститут шлюбу подолає свій кризовий стан. Цьому буде сприяти також така риса третього демографічного переходу, як критичне збільшення мусульманського населення в країнах Європи, що призведе до зміни моральних стандартів щодо шлюбу й родини в бік його новітньої традиціоналізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Є.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений: Спец. практикум по социальной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1987. 120 с.
2. Амджадин Л. Трансформационные изменения института семьи и брачных отношений в украинском обществе: гендерный анализ // Социология: теория, методы, маркетинг. 2007. № 3. 60 с.
3. Андреева Т.В. Психология современной семьи. СПб.: Речь, 2005. 435 с.
4. Антонов А., Мацковский М., Хоган М. Дж., Мэддок Дж. Будущее семьи // Семья на пороге третьего тысячелетия. М.: ИС РАН, 1995. С. 199215.
5. Антонов А.И. Возродить семейную жизнь // Социс. 1992. № 10. С. 96100.
6. Антонов А.И. Микросоциология семьи (методология исследования структур и процессов): Учебн. пособ. для вузов. М.: Издательский дом Нота Бене”, 1998. 360 с.
7. Антонов А.И. Семья как институт среди других институтов // Семья на пороге третьего тысячелетия. М.: ИС РАН, 1995. С. 182198.
8. Антонов А.И. Системное представление семьи как объекта исследований // Семья в России. 1998. № 3/4. С. 5268.
9. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи. М.: МГУ, Изд-во международного университета бизнеса и управления (Братья Корич”), 1996. 304 с.
10. Антонов А.И., Сорокин С.А. Судьба семьи в России XXI века. Размышления о семейной политике, о возможности противодействия упадку семьи и депопуляции. М.: Изд. дом Грааль”, 2000. 415 c.
11. Аристова Н.Г. Влияние структуры семьи на успешность выполнения воспитательных функций // Семья как объект социальной политики. М.: ИСИ АН СССР, 1988. С. 4658.
12. Аристова Н.Г. Что думают о разводах будущие невесты? // Социологические исследования. 1985. № 2. С. 111114.
13. Архангельский В.Н., Кучмаева О.В. Личность, семья, общество: взаимодействие в современных условиях // Семья и России. 1996. № 2. С. 6484.
14. АсмоловА.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М.: Смысл”, ИЦ Академия”, 2002. 416 с.
15. Аувяэрт Л.И. О роли семьи в правовой социализации // Социологические исследования вопросов демографии, семьи и здравоохранения. Мат-лы IV науч. конф. социологов Прибалтики. Паланга, 1987. Вильнюс: Ин-т филос., социол. и права АН ЛитССР, 1987. С. 145150.
16. Ачильдиева Е.Ф., Синельников А.Б. Многодетная семья в современной России // Семья в России. 1994. № 2. С. 102117.
17. Ачильдиева Е.Ф., Соколова Л.А., Леушкина Н.А. Многодетная семья в условиях распространения малодетности // Семья в кризисном обществе / Редкол.: М.С. Мацковский, Е.В. Фотеева. М.: ИС РАН, 1993. С. 7985.
18. Бажин Е.Ф., Эткинд А.М. Личностный дифференциал. Методические рекомендации. Л.: НИПИ им. Бехтерева, 1983. 182 с.
19. Балабанова Е.С. Социально-экономическая зависимость и социальный паразитизм: стратегии негативной” адаптации // Социс. 1999. № 4. С. 4657.
20. Бедный М.С. Семья здоровье общество. М.: Мысль, 1986. 242 с.
21. Безменов Я. Люди зустрічаються, люди закохуються, але одружуються не завжди! [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.para.te.ua/info/ statti/happy-married-life/33.php.
22. Берн Ш. Гендерная психология. Секреты психологии мужчин и женщин СПб.: Прайм-Еврознак”, 2004. 320 с.
23. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: Эксмо, 2007. 576 с.
24. Бессчетнова О.В. Девиации семейно-брачных отношений в современной России. // Под ред. Г.В. Дыльнова. Балашов: Изд-во Николаев”, 2001. 24 с.
25. Бестужев-Лада И.В. Будущее семьи и семья будущего в проблематике социального прогнозирования // Детность семьи: вчера, сегодня, завтра. М.: Финансы и статистика, 1986. С. 2734.
26. Бестужев-Лада И.В. Нормативное социальное прогнозирование: возможные пути реализации целей общества. М.: Наука, 1987. 213 с.
27. Биксон Т.К., Пепло Л.Э., Рук К.С., Гудчайлдс Ж.Д. Жизнь старого и одинокого человека // Лабиринты одиночества. М.: Прогресс, 1989. С. 485511.
28. Близость в четыре руки // ФОКУС. № 11 (24). 2007. С. 5456.
29. Богданова Л.П., Щукина А.С. Гражданский брак в современной демографической ситуации // Социс. 2003. № 7. С. 100105.
30. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. М.: Добросвет, 2000. 387 с.
31. Бойко В.В. Рождаемость: социально-психологические аспекты. М.: Мысль, 1985. 238 с.
32. Борьба с преступностью и проблемы нейтрализации криминогенных факторов сферы семьи и быта: Межвуз. сб. / Редкол.: БеляевН.А., ШестаковД.А. (отв. Ред.) и др.; ЛГУ им. Жданова. Л., 1985. 171 с.
33. Бурдье П. Структуры, habitus, практики // Современная социальная теория: Бурдье, Гидденс, Хабермас. Новосибирск: Изд-во Новосибирского Ун-та., 1995. С. 1631.
34. Быков С.В. Проблемы психологии ответственности личности: Монография.- Министерство образования Российской Федерации. Волжский университет им. В.Н. Татищева. Тольятти: ВуиТ, 2004. 214 с.
35. Вакуленко С.М. Соціологія сім'ї. Навчально-методичний посібник. Х.: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2003. 159 с.
36. Валерштейн Д.В., Келли Д.Б. Последствия развода родителей: М.: Прогресс, 1989. С. 361383.
37. Вареник Н. Давай поженимся? // Зеркало недели. 2005. № 46 (574). 26 ноября 2 декабря. С. 61.
38. Васильева Э.К. Семья и ее функции (демографо-статистический анализ). М.: Статистика, 1975. 187 с.
39. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
40. Вдовина М.В. Межпоколенные конфликты в современной семье: Монография. М.: Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2005. 284 с.
41. Витек К. Проблемы супружеского благополучия. М.: Прогресс, 1988. 138 с.
42. Вишневский А. Демографический потенциал России // Вопросы экономики. 1998. № 5. С. 103122.
43. Вишневский А., Андреев Е. Население России в первой половине нового века // Вопросы экономики. 2001. № 1. С. 2744.
44. Волков А.Г. Население России на пороге XX века: тенденции и перспективы // Общество и экономика. 1998. № 89. С. 3144.
45. Волков А.Г. Семья объект демографии. М.: Мысль, 1986. 271 с.
46. ВолковА.Г., НечипуренкоВ.Н., ПоповА.В., СамыгинС.И. Социология. Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. 511 с.
47. Гидденс Э. Трансформация интимности. Сексуальность, любовь и эротизм в современных обществах. Перевод с англ. В. Анурин. СПб.: Питер, 2004. 208 с.
48. Глазунов С.В. Соціологія сім'ї: Навч. посібник для вищ. закл. освіти. Д.: РВВДД. 2000. 140 с.
49. Говако Б.И. Студенческая семья. М.: Мысль, 1988. 158 с.
50. Гозман Л.Я., Алешина Ю.Е. Общение и развитие взаимоотношений в супружеской паре // Общение и оптимизация совместной деятельности. М.: Изд-во МГУ, 1987. С. 140152.
51. Головаха Е., Панина Н. Постсоветская деинституализация и становление новых социальных институтов в украинском обществе. // Социология: теория, методы, маркетинг. 2001. № 4. С. 5.
52. Голод С.И. Семья и брак: историко-социологический анализ. СПб.: Петрополис, 1998. С. 177187.
53. Голод С.И. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты. Л.: Наука, 1984. 135 с.
54. Голод С.И., Клецин А.А. Состояние и перспективы развития семьи: Теорет. - типол. анализ. Эмпирич. Обоснование. СПб.: 1994. 43 с.
55. Голосенко И.А., Голод С.И. Социологические исследования проституции в России. СПб.: Петрополис”, 1998. 127 с.
56. Голофаст В.Б. Социология семьи. Статьи разных лет. СПб.: Алетейя, 2006. 432 с.
57. Гордєєва Н.О. Змінювання сім'ї в умовах трансформації суспільства автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук: спец. 22.00.06 Соціологія культури, науки та освіти” / Н.О. Гордєєва. К., 2000. 20 с.
58. Гордон Л.А. Социальная адаптация в современных условиях // Социс. 1994. № 8. C. 315.
59. Горшкова И.Д., Шурыгина И.И. Насилие над женами в современных россий