ОБРАЗ „Я” ЯК РЕГУЛЯТОР ПОДРУЖНІХ взаємин

Краткое описание

Інститут психології ім.Г.С.Костюка
АПН України

На правах рукопису

ДАВИДЮК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 159.922; 159.922.6; 159.923

ОБРАЗ „Я”
ЯК РЕГУЛЯТОР ПОДРУЖНІХ взаємин

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
М.Й.Боришевський
доктор психологічних наук, професор

Київ - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП...................

4

РОЗДІЛ І. ОБРАЗ „Я” ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ...............................................................................................................

12

1.1. Теоретико-методологічні засади проблеми дослідження образу Я” у психології...............................................................................................................

12

1.1.1.

Теоретико-методологічне підґрунтя розв’язання питання про природу самосвідомості.......................................................

12

1.1.2.

Концептуальні підходи до визначення феномена „Я” у психології........................................................................................

14

1.1.3.

Образ „Я” як когнітивна складова самосвідомості.............

18

1.1.4.

Регулятивна функція образу „Я” ..................................

24

1.2. Образ „Я” у просторі життєвих ставлень особистості ..........................

31

1.2.1.

Генеза образу „Я” в контексті життєвих ставлень особистості .............................................................................

32

1.2.2.

Образ „Я” як регулятор життєвих ставлень особистості....

40

1.3. Образ „Я” як детермінанта подружніх взаємин: гендерний аспект ...

42

1.3.1.

Подружні взаємини як об’єкт психологічного аналізу ......

42

1.3.2.

Подружні стосунки як складова сімейної системи

55

1.3.3.

Особистість у системі подружніх взаємин: гендерний аспект

61

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГУЛЯТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ОБРАЗУ „Я” У ПРОЦЕСІ ПОЖРУЖНІХ ВЗАЄМИН................................ 69

2.1.

Теоретико-методологічні основи дослідження та принципи побудови експерименту .................................................

69

2.2.

Особливості образу „Я” подружніх партнерів .....................................

79

2.2.1.

Напрями констатувального експерименту та характеристика вибірки..........................................................................................

79

2.2.2.

Дослідження особливостей образу „Я” партнерів подружжя

82

2.2.3.

Особливості самоставлення подружніх партнерів...................

92

2.2.4.

Дослідження самоставлення за допомогою кольорового тесту ставлень.................................................................................

98

2.3.

Дослідження особливостей подружніх взаємин ..................................

100

2.3.1.

Причини та структура конфліктів молодого подружжя..........

100

2.3.2.

Дослідження рольових очікувань та домагань у шлюбі як важливої складової подружньої взаємодії................................

104

2.3.3.

Дослідження самоставлення та взаємин у подружній парі.....

110

2.4.

Образ „Я” як регулятор взаємин: аналіз та інтерпретація результатів експериментального дослідження.....................................

117

2.4.1.

Зв'язок між образом „Я” та типом подружніх взаємин............

117

РОЗДІЛ ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ
ПРОЦЕСУ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ У ПОДРУЖНІЙ ПАРІ........................ 128

3.1.

Напрями та методи психологічної допомоги подружжю....................

128

3.2.

Психологічне консультування з проблем подружньої взаємодії........

137

3.2.1.

Організація процесу психологічного консультування: структура, цілі, динаміка............................................................

137

3.2.2.

Індивідуальне консультування з проблем подружньої взаємодії.............................................................................................

143

3.2.3.

Особливості консультування подружньої пари........................

144

3.3.

Тренінг для подружніх пар як засіб оптимізації подружньої взаємодії (формувальний експеримент)................................................

146

3.3.1.

Можливості тренінгу як методу психокорекції у контексті завдань формувального експерименту......................................

146

3.3.2.

Тренінг оптимізації подружньої взаємодії................................

148

3.3.3.

Методи та прийоми тренінгу подружньої взаємодії................

155

3.3.4.

Обговорення результатів формуючого експерименту.............

159

ВИСНОВКИ..........................

167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................

172

ДОДАТКИ.............

192

ВСТУП

Актуальність дослідження. Загальнокризова ситуація в державі не могла не позначитись на сім’ї як соціальному інституті. Зниження рівня народжуваності, деформація шлюбно-ціннісних стосунків, економічні проблеми, безробіття послаблюють адаптаційні можливості сім’ї і призводять до порушень у її функціонуванні. Це дає підстави говорити про кризу сім’ї як соціального інституту. Особливих труднощів зазнає молода сім’я. За статистичними даними станом на 2003 рік, на 100 шлюбів припадало 58 розлучень, до того ж більшість подружніх пар, які розлучалися це молоді сім’ї [109]. І хоч зараз ситуація дещо стабілізувалася, вона все ж залишається досить складно.
Серед актуальних завдань, що постають перед психологічною наукою, одне із центральних місць посідає дослідження психологічних особливостей людини, вікових змін та розвитку особистості протягом її життєвого шляху. Науковий інтерес до проблеми особистості у період подружнього життя зумовлюється наступним. З одного боку, індивідуальні характеристики людини (настанови, потреби, ціннісні орієнтації, інтереси, особливості характеру, рівень домагань та ін.) мають значний вплив на вибір партнера та характер подружніх взаємин. Вони можуть як сприяти швидкому пристосуванню партнерів один до одного, формуванню їхньої оптимальної взаємодії, так і перешкоджати становленню подружніх взаємин (наприклад, у випадку відсутності у членів подружжя рис, важливих для налагодження міжособистісних контактів, взаєморозуміння, інтеграції тощо), призводити до дезадаптації партнерів, виникнення суперечностей, конфліктів тощо. З іншого боку, слід очікувати на зворотній вплив подружньої взаємодії (позитивної чи негативної), на особистісний онтогенез, наприклад, на формування самооцінки, самоставлення, оцінки партнера та ін.
Пізнання і врахування особливостей розвитку подружніх взаємин та особистісної динаміки в подружньому житті є корисним для застосування в практиці консультування проблемних сімей, а також для розробки заходів ефективної підготовки молоді до сімейного життя. Незважаючи на численні емпіричні дослідження, різноманітність і різноплановість підходів до вивчення особистісних характеристик шлюбних партнерів та їх міжособистісної взаємодії, питання особистісних змін, зокрема, образу „Я” шлюбних партнерів у процесі їхньої взаємодії та особливості функціонування подружньої пари в різні періоди шлюбу, залишаються недостатньо вивченими. Крім того, переважна більшість досліджень проводилась на вибірках конфліктних сімей, які потребували спеціалізованої психологічної допомоги.
Успіх шлюбного життя залежить значною мірою від того, наскільки члени подружжя є партнерами, чи можуть вони зрозуміти один одного, збагнути внутрішній світ, проблеми та переживання іншого. Від цього залежить весь процес взаємної адаптації, перехід від Я” до нового психологічного утворення Ми”.
Психологічна атмосфера сім’ї, психологічний комфорт кожного з членів подружжя, їх психічне здоров’я залежить від міри досягнення всього того, що складає унікальність та неповторність людської особистості. Тому природно звернути увагу на стрижень”, ядро” особистості і, зокрема, на образ „Я” та його регуляторний вплив на взаємини подружжя.
Образ „Я” як особливе психічне утворення був виокремлений та охарактеризований В.Джемсом ще в 1892 році у межах вивчення самосвідомості. Вже на початку 50-х років представники гуманістичної психології (К.Роджерс, А.Маслов та ін.), розглядаючи Я” як ядро” особистості, почали вивчати розвиток образу „Я” як динамічну систему уявлень людини про саму себе.
У вітчизняній психології велику увагу вчені приділили дослідженню особливостей та генези самосвідомості, яка формується в основному під впливом двох головних чинників власної практичної діяльності людини та її взаємин з оточуючими (П.Р.Чамата, М.Й.Боришевський).
Один з напрямків психологічних досліджень у цій сфері стосується проблеми становлення образу „Я” особистості як інтегрованої форми самосвідомості, що виникає на більш пізньому етапі соціально-психологічного розвитку в результаті тривалого самопізнання. Він визначається у формі узагальненого уявлення людини про себе (М.Й.Боришевський).
Ґрунтовні праці у системі дослідження самосвідомості особистості, формування „Я-концепції” належать І.С.Кону, В.В.Століну, К.Т.Соколовій, О.Є.Гуменюк та іншим науковцям. Останніми роками окремі аспекти самосвідомості, її складові („Я-концепція”, образ „Я”, емоційно-оцінне ставлення до себе) вивчали такі науковці, як О.М.Кочубейник, М.В.Савчин, О.Є. Гуменюк, О.В.Шевченко, Т.М.Яблонська та інші. „Я-концепція” містить образ „Я” як когнітивну складову, емоційно-ціннісний, афективний образ, який відтворює ставлення до себе загалом, котре проявляється у системі самооцінки, і дійовий компонент як потенційна поведінкова реакція людини.
Образ „Я” розглядається у сучасній психологічній науці з двох позицій: 1) як синонім самосвідомості (Л.І.Божович, Т.В.Єрмолова, М.І.Лісіна, Г.І.Сільвестру та ін.), 2) як результат розвитку самосвідомості (Н.М.Авдєєва, М.Клє, В.І.Юрченко та ін.). Регулятивна функція образу „Я”, зокрема його регулятивний вплив на взаємини подружжя, не дивлячись на актуальність проблеми гармонізації подружніх взаємин, є недостатньо вивченою.
Викладені міркування зумовили вибір теми дослідження Образ „Я” як регулятор подружніх взаємин”.
Об’єкт дослідження: розвиток психологічного змісту подружніх взаємин на різних етапах шлюбу.
Предмет дослідження: психологічні особливості та закономірності прояву регулятивної функції образу „Я” на різних етапах розвитку подружньої взаємодії.
Мета роботи полягає у дослідженні взаємозв’язку особливостей подружніх стосунків та специфіки образу „Я” шлюбних партнерів у продовж їх спільного життя та розробці на цій основі програми оптимізації подружньої взаємодії шляхом самопізнання, саморозвитку кожного з партнерів.
В основу дослідження покладено такі гіпотези:
1. Між образом „Я” шлюбних партнерів та характером їх подружніх взаємин існує складний взаємозв’язок: з одного боку, образ „Я” виступає детермінантою поведінки кожного зі шлюбних партнерів, а відповідно і їхніх взаємин; з іншого боку, розвиток подружніх стосунків впливає на особистість кожного партнера і може спричинити деякі трансформації образу „Я”.
2. Подружні взаємини в силу їх значущості є вагомим чинником збагачення образу „Я” особистості, причому, чим більш значущою для особистості є сфера подружнього життя, тим більшою мірою образ „Я” відображає сферу подружніх стосунків.
3. На різних етапах розвитку шлюбу образ „Я” та самоставлення партнерів мають якісні відмінності, що пов’язані, зокрема, з особливостями подружніх взаємин.
Відповідно до поставленої мети та гіпотез дослідження основні завдання наукового дослідження склали наступні:
1. Розкрити психологічний зміст образу „Я” як когнітивної складової Я-концепції”, його зв’язок із самоставленням та саморегуляцією особистості.
2. Експериментально дослідити психологічні особливості образу „Я” як регулятора подружніх взаємин, з’ясувати специфіку взаємозв’язку між образом „Я”, іншими компонентами самосвідомості та типом взаємин у шлюбі.
3. Проаналізувати структуру та динаміку образу „Я” шлюбних партнерів у контексті розвитку подружніх стосунків; вивчити гендерні особливості образу „Я” та самоставлення.
4. Розробити програму психокорекційної роботи, спрямованої на оптимізацію подружніх взаємин шляхом самопізнання, саморозвитку кожного з партнерів.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: положення про структуру і феномени самосвідомості особистості (М.Й. Боришевський, А.В. Фурман, І.С. Кон, В.В. Столін, М.В. Савчин, П.Р. Чамата); положення про динамічність особистісних характеристик протягом життєвого шляху (Л.І. Анциферова, О.Є. Гуменюк, К.О. Абульханова-Славська, З.С. Карпенко, Ї.С. Кон, Г.С. Костюк, І.А. Зязюн, Г. Олпорт, Т.М. Титаренко, В.В. Рибалка, М.-Л.А. Чепа, І.А. Слободянюк та ін.); положення про єдність свідомості, діяльності та спілкування (М.І.Алексєєва, Г.О.Балл, М.И.Боришевський, О.В.Киричук, З.С.Карпенко, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, Н.В.Чепелєва та ін.); положення про трьохкомпонентну структуру міжособистісної взаємодії (О.О.Бодальов, Я.Л.Коломинський, Б.Ф.Ломов, М.М.Обозов та ін.) та різнорівневість існування міжособистісних стосунків (С.Будассі, А.В.Петровський та ін.); положення про прояви та функції конфлікту у сумісній діяльності та спілкуванні (Г.В.Ложкін, М.І.Пірен, В.О.Сисенко, В.В.Столін та ін.).
Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, аналіз та узагальнення експериментальних даних; емпіричні констатувальний та формувальний експерименти. Для реалізації мети і завдань дослідження були обрані наступні методи та методики: спостереження, бесіда, моделювання експериментальних ситуацій, інтерв’ю, анкетування, проективні методики, методика Куна-Макпартленда Хто Я?”, її варіант Який Я?”, РОД (рольові очікування та домагання у шлюбі), методика вивчення самоставлення С.Р.Пантилєєва, кольоровий тест Люшера, кольоровий тест ставлень Бажина-Еткінда, метод активного соціально-психологічного навчання. Для обробки даних застосовувались методи математичної статистики кореляційний аналіз, методи порівняння груп за різними показниками (Т-критерій Стьюдента та ін.).
Організація дослідження. Дане дослідження було проведене на базі Державного Центру розвитку сім’ї м.Києва. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено 68 подружніх пар віком від 20 до 49 років, які перебували у першому шлюбі, із стажем подружнього життя від 1 до 25-ти років. Вся вибірка подружніх пар була розділена на три групи:
- молоді сім’ї 25 подружніх пар. Це молоді люди віком 20-26 років, котрі на момент проведення експерименту вступали в шлюб уперше і мали досвід спільного ведення господарства;
- зрілі сім’ї склали другу групу 25 подружніх пар віком від 28 до 49 років. Ці пари мали тривалі взаємини від 10 до 25 років та прагнули продовжувати їх надалі;
- пари, що розлучаються, 18 подружніх пар, які подавали заяву на розлучення.
Надійність отриманих результатів. Відповідність отриманих емпіричних результатів загальноприйнятим науковим критеріям надійності і валідності забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним психологічним аналізом і репрезентативністю вибірки.
Наукова новизна роботи полягає у встановленні діалектичного взаємозв’язку образу „Я” (у поєднанні його когнітивної та афективної складових) шлюбних партнерів та специфіки подружніх взаємин. Доведено, що релевантними, когнітивними характеристиками образу „Я” як регулятора подружніх взаємин виступають повнота, диференційованість, репрезентованість у йому сфери подружніх взаємин; афективними впевненість у собі, самоприхильність і самоприйняття, емоційно ціннісна ідентифікація з партнером. Обґрунтовано вплив цих характеристик образу „Я” на перебіг подружнього життя, що простежується на трьох категоріях сімей: молодих, зрілих і таких, що перебувають на стадії розлучення.
Теоретичне значення дослідження. В роботі поглиблено психологічні знання та уявлення про характер обумовленості подружніх взаємин особливостями розвитку образу „Я” подружніх партнерів, що проявляється в конструктивно-гармонійній, неузгодженій або неконструктивній (формальній чи конфліктній) взаємодії.
Практична значущість дослідження. Отримані результати дають змогу запровадити науково обґрунтовану програму формування позитивного образу „Я” як засобу гармонізації подружніх взаємин, на основі чого можлива організація комплексної психологічної допомоги молодим, „проблемним”, кризовим сім’ям.
Впровадження у практику. Матеріали дослідження були використані у практиці психологічного консультування осіб, які беруть шлюб у м.Києві, в розробці і впровадженні програм соціально-психологічної допомоги молодій сім’ї, а також знайшли відображення в змісті лекційних та практичних занять з тематики міжособистісних взаємин та конфліктології, які проводились для державних службовців Головного управління у справах сім”ї та молоді, Київського міського центру соціальних служб для молоді, Служби у справах неповнолітніх.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були викладені та обговорені на П’ятій міжнародній конференції молодих науковців, яка відбувалася на базі Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка (Київ, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції «Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці» (Кам’янець-Подільський, 2002), на Другій міжнародній науково-практичній конференції «Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства» (Дрогобич, 2005), на засіданнях лабораторії психології особистості ім. П.Р.Чамати Інституту психології АПН України ім.Г.С.Костюка.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 7 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, який включає 237 найменування робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, додатків. Загальний обсяг дисертації 172 сторінки. Робота ілюстрована 1 рисунком, 11 діаграмами, 7 таблицями, обсягом 10 сторінок, та містить чотири додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження підтверджує, що образ „Я” особистості репрезентує в основному когнітивні диспозиції уявлень про себе, є важливим аспектом самосвідомості, і в єдності з емоційно-оцінною скаладовою здійснює регуляторний вплив на поведінку особистості у подружній взаємодії.
На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманого емпіричного матеріалу можна зробити наступні висновки, які загалом підтверджують висунуті гіпотези:
1. В теоретико-експериментальному дослідженні було реалізовано один із підходів до розв’язання означеної проблеми, який ґрунтувався на теоретико-методологічних положеннях про єдність свідомості, діяльності та спілкування, трикомпонентну структуру міжособистісної взаємодії (когнітивний, емоційний, поведінковий складники), суперечливий (конфліктний) характер подружньої взаємодії. У дослідженні також було реалізовано системний підхід: когнітивний компонент самосвідомості (образ „Я”) розглядався як складне системне утворення, що водночас є складовою більш широкої системи самосвідомості особистості, і нерозривно пов’язаний з іншими її складовими емоційно-оцінною, поведінковою. Далі, сама особистість розглядалася у системі шлюбно-сімейних стосунків як елемент і як важлива складова цієї системи.
2. Експериментальне дослідження дозволило виявити істотні характеристики самосвідомості особистості, зокрема образу „Я” та самоставлення, які безпосередньо пов’язані з особливостями подружніх взаємин. Серед когнітивних компонентів це: повнота та диференційованість образу „Я”, репрезентованість у ньому сфери подружніх взаємин. Дослідження підтвердило, що когнітивні аспекти самоставлення нерозривно поєднані з емоційно-оцінною складовою самосвідомості самоставленням, самооцінкою, і продуктивне вивчення цих феноменів можливе у їх єдності.
3. Порівняння емпіричних даних, отриманих у різних групах досліджуваних, дозволяє стверджувати про наявність взаємозв'язків структур самосвідомості і сфери подружніх взаємин. Отже, гіпотеза щодо регуляторного впливу образу „Я” на специфіку подружніх взаємин була підтверджена експериментально.
4. Отримано дані про виняткову значущість сфери подружніх взаємин для особистості, усвідомлення нею себе в специфічному, життєво важливому контексті, розвиток уявлень про себе в результаті подружньої взаємодії. Експериментальні дані переконливо свідчать, що дана сфера складає фундамент ідентифікації особистості.
5. Особливості образу „Я” в контексті подружніх взаємин вивчалася залежно від етапу розвитку, на якому знаходяться подружні стосунки. Виявлені значущі розбіжності між компонентами самоставлення, а також особливостями подружніх взаємин у трьох групах досліджуваних молодих, зрілих та парах, що розлучаються, дозволяють стверджувати наявність зв’язку самоставлення особистості із сферою подружніх взаємин.
Так, емпірично отримано наступні значущі відмінності між групами досліджуваних щодо їх образу „Я”, самоставлення та характеру подружніх взаємин:
- Самоставлення і взаємини між партнерами у молодому подружжі порівняно більш позитивні, ніж в інших групах. Їм притаманна вища самовпевненість, самоприхильність, міра ідентифікації з подружнім партнером. Для молодих подружніх пар характерні два типи взаємин конструктивні та неузгоджені.
- У зрілих парах має місце амбівалентність ставлень (до себе, подружнього партнера, взаємин, сім’ї) або ж всередині даної групи можна виокремити пари з гармонійними та конфліктними/формальними стосунками. Подружнім партнерам цієї групи притаманний середній рівень самовпевненості, самоприйняття, внутрішньої конфліктності.
- Для пар, що розлучаються, характерне більш негативне ставлення до шлюбних партнерів, взаємин, сім’ї. Вони відзначаються вищими показники внутрішньої конфліктності, значними гендерними відмінностями щодо самовпевненості, самоприхильності.
6. Аналіз показників образу „Я” та самоставлення подружніх партнерів у парах з різними типами взаємин конструктивними, неузгодженими, неконструктивними, показав, що хоча загалом не отримано залежності між інтегральними показниками образу „Я” складністю і диференційованістю та якістю подружніх взаємин, виявлено, що ці характеристики образу „Я” достовірно частіше збігаються у подружніх партнерів із конструктивними стосунками порівняно з парами, що мають неконструктивні та неузгоджені стосунки.
Відмінності подружніх пар з конструктивними, неузгодженими, неконструктивними взаєминами можна коротко описати наступним чином:
- Для пар з конструктивними взаєминами характерні високі показники самовпевненості, самоприйняття партнерів. Вищі ранги Я сам(а)”, партнера, середні ранги взаємин та сім’ї. Значна кількість збігу рівнів „Я” в подружніх партнерів. Позитивні ставлення в обох партнерів до власного „Я”, шлюбного партнера, сім’ї загалом, позитивна оцінка стосунків. Відносна узгодженість очікувань/домагань у шлюбі, порівняно нижчий рівень очікувань.
- Парам з неузгодженими взаєминами притаманні середній рівень самовпевненості, самоприхильності, високі показники внутрішньої конфліктності. Найменша кількість збігу рівнів "Я" в подружніх партнерів. Наявність негативних почуттів в одного з партнерів по відношенню до себе самого, шлюбного партнера, сім’ї. Неузгодженість очікувань/домагань у шлюбі.
- У парах з неконструктивними взаєминами мають місце високі показники самовпевненості. Незначна кількість збігів рівнів „Я” в подружніх партнерів. Висока значущість сім’ї, порівняно низькі ранги Я сам(а)” та партнера. Наявність негативних почуттів та тенденцій (агресія, відчуження, залежність) в обох партнерів. Неузгодженість очікувань/домагань у шлюбі.
7. Дослідження та порівняння по групах очікувань/домагань у шлюбі показало, що у групах з конструктивними взаєминами розбіжність між очікуваннями та домаганнями партнерів менша, ніж у групах з іншими типами взаємин. За структурою очікувань/домагань найбільші відмінності зафіксовані стосовно сексуальних очікувань (у групі з конструктивними взаєминами вони вищі) та очікування щодо ідентифікації ("шлюбний партнер має бути схожим на мене"). У групі з конструктивними стосунками рівень останніх очікувань нижчий, а відповідно вища толерантність до розбіжностей, індивідуальності партнера.
8. При дослідженні особливостей образу „Я” подружніх партнерів та системи їх ставлень виявлено досить виразні гендерні відмінності. Так, щодо образу „Я” та самоставлення основні розбіжності полягають у більш виразному позитивному уявленні про себе, а відповідно і самоставленні жінок порівняно з чоловіками: їхні самоописи відзначаються більшою кількістю позитивних самохарактеристик, показники самоприйняття та самовпевненості вищі за відповідні показники чоловіків. Виявлені відмінності у системі емоційних ставлень чоловіків та жінок, що пов’язані з шлюбно-сімейною сферою: жінки схильні менше поціновувати подружнього партнера, часто уособлюючи негатив у ньому, тоді як подружні взаємини і сім’я мають для них більшу значущість. Чоловіки більше поціновують дружин, а взаємини та сім’я мають порівняно меншу значущість для них.
9. Виявлено, що розлучення по-різному впливає на уявлення про себе та самоставлення чоловіків та жінок: і в жінок, і в чоловіків зростає внутрішня конфліктність, істотно знижуються показники самовпевненості та відкритості. При цьому в жінок зростає самозвинувачення, в чоловіків більшою мірою знижуються показники самоприхильності і самоприйняття. Жінки більш схильні виправдовувати себе, використовують компенсаторні механізми, проявом яких є зростання кількості позитивних уявлень про себе, що, вочевидь, дозволяє їм утримувати вищий рівень самоприхильності та самоприйняття, ніж в чоловіків.
10. Запропонована й апробована у роботі методика дослідження особливостей образу „Я” як регулятора подружніх взаємин та виявлені нею закономірності, а також розроблений тренінг оптимізації подружніх взаємин, ефективність якого була доведена експериментально, можуть бути використані в діагностично-корекційній практиці психологічних служб шлюбного знайомства та сімейного консультування.
11. Перспектива подальшої роботи бачиться нам у двох площинах: 1) вдосконаленні методичного інструментарію для виявлення специфіки образу „Я” як регулятора поведінки особистості у подружній взаємодії, що передбачає розробку інноваційних або модифікацію існуючих методик; 2) вдосконаленні засобів психологічної допомоги сім’ям, причому наданні адресної допомоги, яка б враховувала як загальні, пов’язані з певними етапами розвитку сім’ї, проблеми, так і специфічні для кожної сім’ї, зумовлені особливостями сімейної історії, особистісними якостями, особливостями ставлень подружжя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеева Н.Н. Привязывание ребёнка к матери и образ себя в раннем возрасте // Вопросы психологии. 1997. - № 4. - С. 3-13.
2. Авдеева Н.Н. Становление образа себя у детей первых трёх лет жизни // Вопросы психологии. 1996. - № 4.
3. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М., 1999.
4. Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы / Вестник МГУ. Серия 14. Психология. 1987.- № 2.
5. Алешина Ю.Е., Борисов И.Ю. Поло-ролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношений супругов / Вестник МГУ. Серия "Психология". 1989. - № 2.
6. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений: Спецпрактикум по социальной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1987.
7. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: в 2-х / Под ред. Бодалева А.А., Ломова Б.Ф. М., 1980.
8. Ананьев Б.Г. К постановке проблемы развития детского самосознания// Изд. АПН РСФСР. - 1978. - № 18.
9. Андреева Т.В., Пипченко Т.Ю. Потребности женщин и мужчин в брачно-семейных отношениях и отношение к супружеской верности // Ананьевские чтения-2000: Тезисы научно-практической конференции. СПб, 2000. С.112-114.
10. Баздырев К.К. Как быть счастливым в браке. М., 1987.
11. Базыма Б.А. Цвет и психика. М., 1999.
12. Барцалкина В.Н. Внутренний диалог как ведущая форма развития самосознания личности в подростковом возрасте // Обучение и диалог в практике. Обучение, воспитание и психология. - М., 1987. С. 133-134.
13. Бахарева Н.В. Роль представлений об отношении к себе в формировании взаимоотношений // Тезисы научных сообщений советских психологов к ХХ Международному психологическому конгрессу. - М., 1976. С. 23-25.
14. Бендлер Р., Гриндер Д., Сатир В. Семейная терапия / Пер. с англ. М.: Ин-т Общегуманитарных исследований, 1999.
15. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ./ Общ. ред. М.С.Мацковского; Послесловие Л.Г.Ионина и М.С.Мацковского. СПб.: Лениздат, 1992. 400 с.: ил.
16. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание. М., - 1986. - 416 с., пер. с англ.
17. Бодалев А.А. Личность и общение // Вопросы психологии общения и познания людьми друг друга. Краснодар, 1979.
18. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983. - 272с.
19. Божик Л.М. Підліток на шляху до себе // Педагогічний пошук, науково-методичний вісник. Випуск 1. Луцьк. 1998. С. 33-34.
20. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности М.: Междунар. Пед. Академия, 1995. 212 с.
21. Божович Л.И. Психологические закономерности развития личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1990. - № 6.
22. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогензе // Хрестоматия по детской психологии. М., - 1996. С. 187-213.
23. Боришевский М.И. Влияние позиции подростка на саморегуляцию поведения // Вопросы психологии. 1972. - № 5.
24. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Диссертация в форме научного доклада... д-ра психол наук: 19.00.07. К., 1992. 77 с.
25. Боришевський М.Й. Залежність розвитку альтруїзму особистості від спрямованості її самосвідомості // Розвиток ідей Г.С.Костюка в сучасних психологічних дослідженнях: наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2000. Вип. 20, ч.І. С. 61-68.
26. Боришевський М.Й. Саморух як закон психічного розвитку особистості / Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія. К., 2000. С.27.
27. Бороздина Л. Содержание самооценки (от подросткового возраста)// Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. № 2 (2).- М., 1989.
28. Боцманова М.Э., Давыдов В.В, Психологическое развитие младших школьников. - М., 1981.
29. Боцманова М.Э., Захарова А.В. Психологические условия формирования нравственных понятий в младшем школьном возрасте // Вопросы психологии. - 1980. - № 4. С. 90-99.
30. Будасси С.А. Способ исследования количественных характеристик личности в группе // Вопросы психологии. - 1971. № 3. С. 138-143.
31. Буленко Т.В. особенности формирования психологической готовности к семейной жизни у студенческой молодежи: Автореф. дисс. канд. психол. наук. К., 1995. 16 с.
32. Валлон А. Истоки характера у детей.
33. Васютинський В.О. Особливості статево-рольового самовизначення хлопчиків-підлітків із неповної сім’ї: Дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1991. - 123 с.
34. Визгина А.В., Пантилеев С.Р. Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин // Вопросы психологии. 2001. - №3. С.91-100.
35. Витакер К., Бамберри В. Танцы с семьей. М., 1997.
36. Витакер. К. Полночные размышления семейного терапевта. М.: Независимая фирма "Класс", 1998.
37. Волкова А.Н. Социально-психологические факторы супружеской совместимости: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. Л., 1979.
38. Вопросы самоопределения личности и ее активности: Межвуз. сб. науч. трудов / Башкир. гос. пед. ин-т; [Редкол.: В.Ф.Сафин (отв. ред.) и др.] Уфа: БГПИ, 1985. 107 с.
39. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М. Изд. АПН РСФСР, 1956. - С.141.
40. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.4.: Детская психология / Под ред. Д.Б.Эльконина. - 432с.
41. Выготский Л.С. Сознание как проблема психологии поведения / Собр. соч.: В 6 т. - Т.І. - М.: Педагогика, 1982. - С.50-52.
42. Герасимова Н. Ценностные ориентации личности в период ранней взрослости // Ананьевские чтения-98: Тезисы научно-практической конференции. СПб., 1998. С.90-91.
43. Говорун Т.В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції: Автореф. диск. ... докт. психол наук: 19.00.07. К., 2002. 35 с.
44. Годфруа Ж. Что такое психология: в 2-х т./ Пер. с франц. М,: Мир. 1992.
45. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. - М.,1987.
46. Гринько О. В. Самооцінка учнів засіб пізнавальної самостійності // Рідна школа. - 1998. - № 7-8. С. 58-59.
47. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник. Тернопіль: Економічна думка, 2004. 310 с.
48. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А.Петровской. М.: Педагогика, 1991. 369 с.
49. Диагностика способностей и личностных черт учащихся в учебной деятельности// Под ред. В.Д.Шадрикова. - С.20.
50. Дмитрова Т.В. Образ Я” як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності: Дисс. ...канд. психол. наук: 19.00.07. - К., 1993
51. Дробижева Л.М. Национальное самосознание: база формирования и социально-культурные стимулы развития // Советская энтография. 1985. - № 5. - С.3-15.
52. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд. ЛГУ, 1985. 168с. С. 59.
53. Ермолова Т.В., Комогорцева И.С. Временной аспект «Образа Я» // Вопросы психологии. 1995. № 2. С. 47-58.
54. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. М.: Педагогика, 1987.
55. Зак А.З. Развитие теоретического мышления у младших школьников. - М.: Просвещение, 1984. - 152 с.
56. Захарова А.В., Андрущенко Т Ю. Исследование самооценки младшего школьника // Вопросы психологии. 1980. - № 4. С. 90-99.
57. Захарова А.В., Боцманова М.Э. Развитие знаний о себе в младшем школьном воздасте // Новые исследования в психологии. - Вып. 2 (37). М., 1987. С. 22-25.
58. Захарова А.В., Боцманова М.Э. Самооценка как фактор нравственной саморегуляции в младшем школьном возрасте // Новые исследования в психологии. Вып. 2 (37). М., 1987. С. 41-45.
59. Захарова А.В., Шакелова Л.Х. Учебное сотрудничество как фактор формирования самооценки школьников // Новые исследования в психологии. 1990. - № 2 (35). С. 37-44.
60. Захарова А.В., Шакелова Л.Х., Андрущенко Т.Ю. Особенности формирования оценки и самооценки, качеств личности в младшем школьном воздасте // Новые исследования в психологии. 1981. - № 1 (24). С. 43-44.
61. Зуськова О.З. Становление семьи и развитие личности // Становление брачно-семейных отношений. М., 1989. С.71-83.
62. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.- метод. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП). К.: МАУП, 2000. 312с.
63. Иванов Д.Т. Самореализация личности в брачно-семейных отношениях // Активизация личности в системе общественных отношений: Тезисы докладов к VII съезду психологов СССР. - М., 1989. - №3. - С.112.
64. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. СПб.: Питер, 2003. 544 с.: ил.
65. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики. К.: Рута, 2001. 160 с.
66. Катрич Г.И. Связь самооценок и направленности личности в младшем школьном воздасте // Новые исследования в психологии. - Вып. 2 (34). М. - 1988. - С. 38-42.
67. Кемплер У. Основы семейной гештальттерапии. Санкт-Петербург: Изд. Пирожкова, 2001.
68. Киреева Н.Н., Карпухина О.К. Психологический портрет старшеклассника на пороге ХХІ века // Ананьевские чтения-2001: Тезисы научно-практической конференции. СПб, 2001. С. 304-307.
69. Кісарчук З.Г. Особливості шлюбно-сімейних уявлень старшокласників // Республіканський науково-методичний збірник. Вип. 4. Психологія. К.: Радянська школа, 1990.
70. Кісарчук З.Г. Психологічна допомога сім’ї. К., 1998.
71. Кле М. Психология подростка: психосексуальное развитие / Пер. с фр. М.: Педагогика, - 1991. 176 с.
72. Кобильченко В.В. Самосвідомість підлітка як важливий регулятор соціальної взаємодії // Педагогіка і психологія. 1997. - № 2. С. 19-23.
73. Ковалев П.А. Возрастно-половые особенности отражения в сознании структуры собственной агрессивности и агрессивного поведения: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. СПб., 1996.
74. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. М.: Педагогика, 1987. 160 с.
75. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в группах сверстников: Автореф. дисс. ... докт. психол. наук. М., 1977. 59 с.
76. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1984. - 335 с.
77. Кон И.С. Личность как субъект общественных отношений. - М., 1966.
78. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255 с.: ил.
79. Кон И.С.Открытие «Я». М., 1978.
80. Коростылева Л.А. Психология самореализации личности: брачно-семейные отношения. СПб.: Изд-во СПбГУ, 2000.
81. Костюк Г.С. Принципы развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии. Отв. ред. Е.В.Шорохова. М., 1969. С. 118-152.
82. Кочубейник О.М. Трансформація уявлень про «Я-концепцію» у крос-культурних психологічних дослідженнях: Автореф. дис. ...канд. психол. наук. К., 2003. 16 с.
83. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2000.
84. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.П.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
85. Кратохвил С. Психология семейно-сексуальных дисгармоний. М.: Медицина, 1992. 336 с.
86. Крылов А.Н. "Образ-Я" как фактор развития личности: Автореф. дисс. ... канд. психол наук. М., 1984. 20 с.
87. Кузикова С.Б. Коррекция «Я-концепции» как условие преодоления конфликтности у подростков: Дисс. канд. психол. наук: 19.00.07. - К, 2000.
88. Кулагина И.Ю. Развитие ребёнка на разных возрастных етапах // Возрастная психология. Развитие ребёнка от рождения до 17 лет. М., 1996. С.58-172.
89. Кун М., Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология: Тексты / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской. М.: Изд. МГУ, 1984. 255 с. С.180-187.
90. Кухарська В.Б. Формування у підлітків оцінки інших людей та самооцінки // Радянська школа. 1989. - № 1. С. 37-41.
91. Легун О.М. Розвиток у педагогів орієнтації на суб’єкт-суб’єктну взаємодію у процесі післядипломної освіти: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1005. 20 с.
92. Левкович В.П., Зуськова О.Э. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов // Психологический журнал. 1985. - № 3 С. 126-137.
93. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М., - 1977.
94. Леонтьев А.Н. Избраннные психологические произведения: В 2-х томах. - М.: Педагогика, 1983. - Т.І. - 392 с., Т.ІІ. - 320 с. - Т.І. С.360-369.
95. Лисина М.И., Силвестру А.И. Психология самосознания у дошкольников. Кишенёв, 1983.
96. Ломов Б.Ф. Методические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Ю.М.Забродин, Е.В.Шорохова. М.: Наука, 1984. 444 с.
97. Лэнг Р. Расколотое "Я". М., 1995.
98. Люшер М. Цвет вашего характера. Тайны почерка. М.: Вече, Персей, АСТ, 1996. 400 с.
99. Максименко С.Д. Г.С.Костюк і проблеми генетичної психології // Розвиток ідей Г.С.Костюка в сучасних психологічних дослідженнях: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. К., 2000. Вип. 20. Ч.І. С. 7-23.
100. Максименко С.Д. Методологічні і теоретичні питання психології // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д.Максименка. К., 1999. Вип. 19. С.5-13.
101. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури: навчальний посібник для вищої школи. К.: Наукова думка, 1998. 226 с.
102. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге Санкт-Петербург, 1993. 102 с.
103. Маслоу А. Психология бытия. Пер. с англ. М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер", 1997. 304 с.
104. Меновщиков В.Ю. Психологическое консультирование: работа с кризисными и проблемными ситуациями. М.: Смысл, 2002. 182 с.
105. Мерлин В.С. Психология индивидуальности: Избр. психол. труды / Е.А.Климов (ред.). М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. - 446 с.
106. Минухин С., Фишман Ч. Техники семейной терапии. М.: Независимая фирма "Класс", 1998.
107. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. М.: Педагогика, 1991. 151с.
108. Мишина Т.М. Психология и психотерапия супружеских пар // семейная психотерапия при нервных и психических заболеваниях. Л., 1978. С.13-20.
109. Молода сім’я в Україні: Проблеми становлення та розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002 року. К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. 140 с..
110. Морено Я. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / А.Боковиков (пер. с англ.); Р.Золотовицкий (предисл.). М.: Академич. Проект, 2004. 315 с.
111. Мухина В.С. Структура самосознания развивающейся личности // Проблемы возрастной психологии: Тез. докл. к VІІ съезду Об-ва психол. СССР. М., 1989. С. 118-119.
112. Мухина В.С., Венгер Л.А. Психология. М., 1988.
113. Мясищев В.Н. Основные проблемы и современное состояние психологии отношений человека // Психологическая наука в СССР. М., 1960. Т.ІІ. С. 110-125.
114. Навайтис Г.А. Муж, жена и... психолог. - М.,1995. - 128с.
115. Навайтис Г.А. Опыт психологического консультирования супружеских конфликтов // Психологический журнал. 1983. - №4. С.70-72.
116. Налчаджян А.А. Социально-психологическая адаптация личности: (Формы, механизмы и стратегии) / АН АрмССР, Ин-т философии и права. Ереван: Изд-во АН АрмССР, 1988. 262 с.
117. Немов Р.С Психологическое консультирование: Учеб. для студ. педвузов. М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2000. 528 с
118. Николс М., Шварц Р. Семейная терапия. Концепции и методы / Пер. с англ. О.Очкур, А.Шишко. М.: Изд-во Эксмо, 2004. 960 с., ил.
119. Обозов Н.Н. Мужчина + женщина=? СПб, 1995.
120. Обозов Н.Н. О трехкомпонентной структуре межличностного взаимодействия // Психология межличностного познания. - М.: Педагогика, 1981. - С.80-92.
121. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений // Психологический журнал. 1982. Т.3. - №2. С. 147-151.
122. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Три подхода к исследованию психологической совместимости // Вопросы психологии. - № 6. 1981. С. 98-101.
123. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В.. М.: Изд-во МГУ, 1987. 304 с.
124. Олейник Л.Д. Индивидуальное самосознание и пути его формирования: Автореф. дисс. канд. философ. наук. Л., 1974. 25 с.
125. Олейник Ю.Н. Исследование уровней совместимости в молодой семье // психологический журнал, 1986. Т.7. - № 2. С.59-76.
126. Ольшанский Д.В. Я сам! (очерки становления и развития детского «Я»). - М., 1986. С. 96.
127. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности (книга д