Олійник Оксана Олексіївна ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Олійник Оксана Олексіївна

УДК 159.923.2-053.4

психологічні умови Формування самооцінки у старших дошкільників

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Сергєєнкова Оксана Павлівна,
доктор психологічних наук,
доцент

Київ − 2010

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
1.1. Поняття самооцінки в психолого-педагогічній науці
1.2. Проблема самооцінки у дітей старшого дошкільного віку в психологічних дослідженнях
1.3. Концептуальна основа дослідження самооцінки у старших дошкільників
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Організаційно-методичні засади констатувального експерименту
2.2. Вивчення самооцінки та рівня у домагань старших дошкільників
2.3. Дослідження мисленнєвої діяльності та пізнавальної активності у старших дошкільників
2.4. Особливості оцінки дорослими дітей старшого дошкільного віку
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
3.1. Організаційні засади формувального експерименту
3.2. Програма формування адекватної самооцінки у старших дошкільників
3.3. Порівняльний аналіз результатів та динаміка формування адекватної самооцінки в експериментальній та контрольній групах
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

3

11
11

19

37
58

61

61
80

97
119
132

135
135

146

177
205
208
212
238

ВСТУП

Актуальність теми. Національна доктрина розвитку освіти в Україні ставить завданням виховання старших дошкільників, які мають навчитися жити в демократичному суспільстві, що передбачає розвиток поваги до загальнолюдських цінностей, переконаність у пріоритетах прав особи, толерантність. Формування самооцінки дошкільника вирішує проблему системоутворення особистісного ядра, що збалансовує індивідуальні можливості та розвиває здібності дитини. Вирішення цих завдань потребує вдосконалення системи дошкільної освіти, організації випереджувального навчання та формування в дошкільників адекватної самооцінки.
Проблема формування самооцінки дитини у старшому дошкільному віці є однією з пріоритетних у вітчизняній та закордонній психології. Вітчизняні науковці відзначають, що два найважливіших аспекти психічного розвитку дитини, особистісний та діяльнісний, не існують відокремлено один від одного, вони здійснюються на основі мисленнєвих процесів і узгоджені між собою. Так психологічні особливості формування самооцінки старших дошкільників в умовах ігрової діяльності висвітлено в дослідженнях Н.Є.Анкудінової, Д.Б.Ельконіна, Г.Б.Тагієвої, С.П.Тищенко і Л.І.Уманець. Дослідження впливу самооцінки на розвиток мислення дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку представлені в роботах О.Д.Главінської, А.І.Ліпкіної, М.Мамажанова, М.С.Неймарк, М.А.Резніченко, Л.О.Рибак, Є.О.Серебрякової, Я.Х.Шакенової, Я.В.Шараги. У контексті досліджень досягнень дошкільників в ігровій діяльності, їх самостійності та активності в ситуаціях успіху чи невдачі, вчені досліджували зв’язок самооцінки з домаганнями та мотивацією як показниками ціннісного ставлення до себе (О.Л.Кононко). Психологічні умови розвитку самоповаги, самоставлення та впливи пізнавальної активності на формування самооцінки досліджувалися в роботах Н.М.Дятленко, І.С.Литвиненко.
У дослідженнях представників західної інтеракціоністської психології (Дж.Мід, Т.Шибутані) самооцінка розглядається як компонент „ідеї Я”, що формується під впливом оточуючих. Представники гуманістичної психології (Р.Бернс, К.Роджерс) ототожнюють самооцінку з ціннісним ставленням, самоповагою, розглядають її як структурний компонент Я-концепції в контексті понять „Я” і „внутрішній світ”. Представники суб’єктивного біхевіоризму і когнітивної психології розглядають відображення та оцінку себе як багатоетапний процес, який дитина опановує за допомогою значущих дорослих (Х. Маркус). Обмеженістю даних підходів є надання індивідові пасивної ролі у процесі спілкування, яке розглядається незалежно від практичної діяльності.
Результати аналізу досліджень з вікової та педагогічної психології засвідчують, що у формуванні самооцінки дитини раннього і дошкільного віку провідна роль належить оцінкам дорослих, які діти отримують у спільній діяльності і спілкуванні (Б.Г.Ананьєв, Н.Є.Анкундінова, Л.І.Божович, Н.В.Корепанова, М.І.Лісіна, Г.О.Люблінська, І.С.Кон, О.Л.Кононко, А.В.Петровський, А.І.Сильвестру, Г.Б.Тагієва, І.І.Чеснокова, М.Г.Ярошевський).
Необхідно зауважити, що протягом останніх десятиліть в Україні зріс інтерес науковців до проблем самосвідомості і самооцінки в ранньому онтогенезі. Свідченням цього є дослідження таких науковців, як О.М.Байєр (розвиток саморегуляції старших дошкільників), І.Д.Бех (розвиток моральної свідомості), М.Й.Боришевський (самосвідомість як механізм регуляції поведінки), М.В.Вовчик-Блакитна (передумови розвитку особистості в ранньому онтогенезі), Н.М.Дятленко (психологічні умови розвитку самоповаги дошкільників), О.Л.Кононко (самолюбність як базова якість особистості), С.Є.Кулачківська (емоційні взаємини дитини з дорослим), Т.О.Піроженко (комунікативно-мовленнєвий розвиток дитини), С.П.Тищенко (емоційно-ціннісне ставлення до себе, рефлексія), Т.М.Титаренко (проблеми особистісного розвитку дошкільника).
На сучасному етапі розвитку педагогічної та вікової психології проблема психологічних умов формування самооцінки старшого дошкільника залишається розробленою, проаналізованою лише у контексті окремих аспектів особистісного становлення дошкільника. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження „Психологічні умови формування самооцінки у старших дошкільників”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та психології професійної освіти Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету „Системне моделювання навчально-виховного процесу у ВТНЗ в умовах особистісно-розвивального навчання на основі інтегративних курсів” (номер державної реєстрації 0107U002817), що координувалася Міністерством освіти і науки України. У межах даної теми автором досліджувалася проблема впровадження особистісно орієнтованих навчально-виховних технологій у систему освіти на різних етапах онтогенезу. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (протокол № 4 від 14 лютого 2008 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 22 квітня 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні психологічних умов формування самооцінки у старших дошкільників.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми самооцінки дітей старшого дошкільного віку у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці.
2. Обґрунтувати концептуальну основу експериментального дослідження проблеми самооцінки старшого дошкільника та визначити психологічні умови її формування.
3. Виявити психологічні ознаки самооцінки дітей 5-6 років за видами, рівнями та якісними змістовними характеристиками.
4. Визначити та дослідити психологічні умови формування самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.
5. Розробити та експериментально перевірити системну програму формування адекватної самооцінки у старших дошкільників.
Об’єкт дослідження: самооцінка дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження: психологічні умови формування самооцінки дітей старшого дошкільного віку.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження виступають: принцип розвитку, єдності зовнішнього та внутрішнього (Г.С.Костюк, А.В.Петровський, В.А.Роменець); принцип детермінізму, єдності особистості, діяльності та свідомості (Б.Ф.Ломов, С.Л.Рубінштейн); вчення про сутність особистості та закономірності її формування (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв); положення про особистість та особистісно-орієнтований підхід (І.Д.Бех, В.В.Рибалка); положення вікової та педагогічної психології про сутність та закономірності особистісного розвитку дітей раннього та дошкільного віку (Л.І.Божович, О.В.Запорожець, М.І.Лісіна, В.К.Котирло, В.С.Мухіна); принцип соціальної детермінації особистості та інтелектуального розвитку дитини (Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, Г.С.Костюк, Д.І.Фельдштейн та інші); теорія навчальної діяльності та розвивального навчання (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, О.І.Кульчицька, С.Д.Максименко, В.В.Рєпкін).
Методи дослідження. Для розв’язання дослідницької проблеми був застосований комплекс методів, який зумовлено предметом, метою та завданнями дослідження. До комплексу увійшли: теоретичні − аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення, синтез, систематизація наукової інформації; емпіричні − спостереження, індивідуальна бесіда, анкетування батьків та педагогів для отримання оцінки рівня розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності старших дошкільників, констатувальний та формувальний психолого-педагогічний експеримент; обробки та інтерпретації результатів методи статистичної обробки даних, кількісні і якісні інтерпретації та узагальнення даних експерименту. Обробка емпіричних даних проводилася за допомогою методів математичної статистики: кореляційний аналіз, метод лінійної кореляції Пірсона, критерій Пірсона, критерій кутового перетворення Фішера. В ході дослідження використовувалися стандартизовані, адаптовані опитувальники та методики для вивчення компонентів досліджуваного феномена самооцінки дітей старшого дошкільного віку.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі дошкільних навчальних закладів № 637 Оболонського району, № 79 Шевченківського, № 770, № 778 Деснянського району міста Києва. Експериментом охоплено 146 дошкільників 5-6 років, в анкетуванні брали участь батьки досліджуваних та 22 вихователі означених дошкільних навчальних закладів міста Києва.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
- вперше на основі теоретичного аналізу визначено вплив мисленнєвих операцій та пізнавальної активності на стан часткової самооцінки старших дошкільників; обґрунтовано концептуальну основу експериментального дослідження самооцінки та розроблено системну програму формування адекватної самооцінки у старших дошкільників;
- уточнено та поглиблено уявлення про психологічні параметри, показники та якісні змістовні характеристики самооцінки старших дошкільників; підтверджено зв’язок між самооцінкою, рівнем домагань та мисленнєвою діяльністю старших дошкільників;
- набуло подальшого розвитку теоретичне обґрунтування та практична перевірка ефективності організації інноваційних форм навчально-виховного процесу в умовах дошкільного навчального закладу.
Теоретичне значення дослідження. Розроблена концептуальна основа дослідження самооцінки та системна програма формування адекватної самооцінки старших дошкільників надають наукову можливість розглядати таку як інтегральну характеристику особистості дитини, показник її соціальної компетентності. У роботі розкрито психологічні параметри самооцінки дошкільника; проаналізовано динаміку розвитку самооцінки та мисленнєвої діяльності, пізнавальної активності; доведено значення дошкільного віку для формування самооцінки, запропоновано систему оптимізації умов її формування в сім’ї та дошкільному навчальному закладі.
Практичне значення одержаних результатів визначається забезпеченням методичного інструментарію виявлення психологічних параметрів самооцінки, рівня домагань, рівнів розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності як умов формування самооцінки; розробкою та впровадженням психолого-методичного комплексу „Самооцінка та інтелектуальна сфера дошкільників”. Результати дослідження можуть бути використані у практиці дошкільного виховання при укладанні навчально-розвивальних програм для дошкільників, викладачами ВНЗ в процесі викладання курсів „Вікова психологія”, „Педагогічна психологія”, „Психологія особистості”, під час організації та проходження фахової ознайомлювальної та психолого-педагогічної практики студентами спеціальності „Психологія”. Результати дисертаційного дослідження були впроваджені в практику роботи педагогів і психологів дошкільного навчального закладу № 596 Голосіївського району міста Києва (довідка про впровадження від 07.07.2009 року за № 16), № 636 Оболонського району міста Києва (довідка про впровадження від 02.12.2009 року за № 4), у навчальний процес Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університетуімені Бориса Грінченка при визначенні структури та змісту підготовки бакалаврів за спеціальністю „Практична психологія” (довідка про впровадження від 04.12.2009 року за № 63), у навчально-виховний процес навчально-виховного комплексу „ДНЗ-ЗНЗ „Дзвіночок” міста Києва (довідка про впровадження від 11.12.2009 року за № 167).
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечена різнобічним теоретичним і методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням якісного та кількісного аналізу; статистичною обробкою даних психолого-педагогічного експерименту.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у доповідях та повідомленнях на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (24-26 березня 2004 року, м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (15 лютого 2005 року, м. Київ); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Гуманітарна освіта в профільних вищих технічних навчальних закладах: проблеми і перспективи” (16-18 березня 2005 року, м. Київ); V Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених „ПОЛІТ” (12-13 квітня 2005 року, м. Київ); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (29-31 березня 2006 року, м. Київ); VI Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених „ПОЛІТ” (11-12 квітня 2006 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми емпіричних досліджень у психології” (до 150-річчя Альфреда Біне) (6-7 грудня 2007 року, м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми практичної психології” (12-14 квітня 2008 року, м. Севастополь); Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми психології особистості: теорія, досвід, практика” (25-26 вересня 2009 року, м. Одеса).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження представлені у 12 друкованих працях, серед яких 5 одноосібних наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 7 додатків, списку використаних джерел із 274 найменувань, з них 12 іноземною мовою. Повний обсяг дисертації 264 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 202 сторінках. Текст містить 37 рисунків та 39 таблиць

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми адекватної самооцінки у старшому дошкільному віці, яке полягає у визначенні видів, рівнів та адекватності самооцінки, психологічних внутрішніх та зовнішніх умов її формування; створенні та експериментальній апробації системної програми формування адекватної самооцінки.
1. В умовах трансформаційного суспільства й модернізації вітчизняного освітнього простору наукове вивчення психологічних умов формування самооцінки у старших дошкільників є особливо актуальною і нагальною проблемою, що потребує системного її вирішення у дошкільних навчальних закладах.
Дошкільний вік є сприятливим для формування самооцінки дитини і виступає важливою передумовою зародження її адекватності. Аналіз та узагальнення підходів і концепцій до вивчення проблеми самооцінки дошкільників свідчить, що самооцінка є феноменом самосвідомості, найбільш значущою її складовою. Самооцінка це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, місця серед інших людей і їх ставлення до неї. Самооцінка є результатом інтегральної роботи в сфері самопізнання і емоційно-ціннісного ставлення до себе. Це особливе утворення самосвідомості виступає важливим механізмом саморегуляції поведінки і діяльності і, разом з тим, формується в процесі діяльності і спілкування дитини з іншими людьми. Старші дошкільники відзначаються цілою низкою симптомокомплексів вікового й психологічного характеру та потребують індивідуального підходу і суб’єкт-суб’єктної взаємодії з найближчим соціальним мікросередовищем. У старшому дошкільному віці потреба дитини у оцінці дорослого велика, однак самооцінка дитини починає опиратися на результати і висновки, які дитина отримує в індивідуальному досвіді.
2. На основі узагальненого аналізу ряду теоретичних та емпіричних досліджень нами розроблено концептуальну основу дослідження самооцінки у старших дошкільників, в якій зазначено, що структура самооцінки визначається за такими параметрами: види (загальна і часткова), рівні (високий, середній, низький), якісна змістовна характеристика (адекватна і неадекватна: завищена і занижена); часткова самооцінка виникає раніше загальної і формується в конкретному виді діяльності − мисленнєвому, пов’язана з рівнем розвитку мислення та пізнавальної активності; самооцінка пов’язана з рівнем домагань: адекватна та завищена сприяють розвитку прагнення у дітей до подолання труднощів, досягнення успіхів; занижена − знижує прагнення до нових вищих досягнень, спричиняючи розвиток невпевненості, страху перед невдачами, втрати інтересу до нової діяльності та перемог, що призводить до гальмування психічного розвитку.
3. Вивчення рівнів та дослідження видів самооцінки в ході констатувального дослідження дозволило встановити, що у старших дошкільників переважає висока часткова та загальна самооцінка, а низька самооцінка взагалі не зареєстрована. Вивчення якісної змістовної характеристики самооцінки адекватності, що може виступати показником когнітивного внутрішньоособистісного конфлікту дитини, дало змогу встановити, що у 45,2 % дошкільників виявлено самооцінку з тенденцію до неадекватної: 8,2 % − до завищеної і 37 % − до заниженої. Зняття такого внутрішньоособистісного когнітивного конфлікту дає можливість дитині приймати власні успіхи в діяльності та сприяти загалом формуванню позитивного образу Я.
4. В контексті нашого дослідження нами визначено психологічні умови формування самооцінки, якими виступають мисленнєві операції: синтез, аналіз, узагальнення та пізнавальна активність. Зовнішніми умовами формування самооцінки старших дошкільників виступають оцінки значущих дорослих батьків старших дошкільників та педагогів дошкільних навчальних закладів.
Дані констатувального експерименту свідчать про зв’язок рівня та адекватності самооцінки з рівнем та адекватністю домагань, мисленнєвими операціями та пізнавальною активністю у старших дошкільників. У дітей з адекватною самооцінкою та самооцінкою з тенденцією до завищеної переважає високий рівень розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності, низький майже відсутній. У дошкільників з самооцінкою, що має тенденцію до заниженої, переважно виявлено середній та низький рівні розвитку мисленнєвих операцій синтезу та аналізу, пізнавальної активності.
У результаті емпіричного дослідження встановлено зв'язок оцінки значущих дорослих (батьків старших дошкільників та вихователів дошкільних навчальних закладів) з рівнем та адекватністю самооцінки старших дошкільників. Серед самооцінок дітей і оцінок їх батьків не виявлено низьких, серед оцінок педагогів зустрічаються низькі оцінки мисленнєвого розвитку їх вихованців. Діти з адекватною самооцінкою та самооцінкою з тенденцією до завищеної отримали від батьків та педагогів переважно високі оцінки їх мисленнєвої діяльності. Адекватна часткова самооцінка має зв'язок з високими оцінки батьків (), а самооцінка з тенденцією до заниженої має зв'язок з середніми оцінками педагогів ().
5. На підставі аналізу психологічної літератури, узагальнення результатів констатувального експерименту було розроблено й апробовано системну програму формування адекватної самооцінки, спрямовану на оптимізацію психологічних умов формування самооцінки. Поєднання різних форм роботи (групові заняття зі старшими дошкільниками; методична робота з педагогами, методистами і психологами дошкільних навчальних закладів; просвітницька діяльність з батьками дошкільників) забезпечує дотримання принципів системності, активності, комплексності та диференційованості роботи, що сприяло оптимізації умов формування адекватної самооцінки у старшому дошкільному віці.
Порівняльний аналіз результативних показників дав підстави стверджувати ключові тенденції зростання кількості старших дошкільників з високим рівнем розвитку пізнавальної активності та мисленнєвих операцій й, відповідно, підвищення показників адекватності самооцінки дітей в експериментальній групі.
Продуктивність якісних змін у розвитку психологічних умов формування самооцінки (розвитку мисленнєвих операцій, пізнавальної активності), показника її сформованості (рівня домагань), підвищення рівня оцінок мисленнєвої діяльності дітей, отриманих від батьків та педагогів, зумовили зростання темпів формування адекватності самооцінки в експериментальній групі. Наведені дані підтвердили ефективність розробленої системної програми формування адекватної самооцінки в старшому дошкільному віці.
Стратегію роботи практичних психологів та педагогів дошкільних навчальних закладів зі старшими дошкільниками доцільно визначати на основі результатів експериментального дослідження за підібраною та апробованою нами батареєю взаємодоповнюючих психодіагностичних методик, які дозволяють визначити рівні, дослідити види та адекватність самооцінки, характеризувати рівень домагань, показники розвитку мисленнєвих операцій та пізнавальної активності. Ефективним є впровадження в навчально-виховний процес дошкільних навчальних закладів теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної нами системної програми, спрямованої на оптимізацію умов формування адекватної самооцінки дітей старшого дошкільного віку.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми самооцінки. Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у вивченні напрямів психолого-педагогічного супроводу формування самооцінки на всіх етапах онтогенезу особистості.

Список використаних джерел

1. Авдеева Н.Н. Становление образа себя у детей первых двух лет жизни /Н.Н. Авдеева, И.И. Раку // Развитие психики ребенка в общении со взрослыми и сверстниками. М. : АПН СССР, 1990. С. 4758.
2. Алексеева В.А. Ожидание результатов деятельности как одна из характеристик самооценки личности / В.А. Алексеева // Психолого-педагогическое изучение личности школьника. М. : Изд-во МГПИ, 1977. С. 116128.
3. Алябьева Е.А. Коррекционно-развивающие занятия для детей старшего дошкольного возраста : метод. пособ. в помощь воспитателям дошк. учрежд. / Е.А. Алябьева. М. : ТЦ Сфера, 2005. 96 с.
4. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества /Ш.А. Амонашвили. К. : Рад шк., 1991. 110 с.
5. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания /Б.Г.Ананьев. М.: Наука, 1977. С. 253264.
6. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды : в 2 т. М. : Педагогика, 1980.
Т. 2. 1980. 287 с.
7. Анастази А. Психологическое тестирование / А. Анастази ; под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского ; пер. с англ. М. : Педагогика, 1982.
Кн. 1. 1982. 320 с.
8. Анастази А. Психологическое тестирование / А. Анастази ; под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского ; пер. с англ. М. : Педагогика, 1982.
Кн. 2. 1982. 336 с.
9. Андрущенко Т.Ю. Психологические условия формирования самооценки в младшем школьном воздасте / Т.Ю. Андрущенко //Вопр. психологии. 1978. № 4. С. 147151.
10. Антонова І.П. Індивідуальні особливості в мислительних процесах / І.П. Антонова // Почат. шк. 1985. № 3. С. 4952.
11. Арестова О.Н. Индивидуальные особенности поведения в ситуации хронического неуспеха при работе с компьютером / О.Н. Арестова, А.В. Глухарева // Вестн. Моск. ун-та. Сер. Психология. 1996. №1. С. 1221.
12. Атаханов Р. Соотношение общих закономерностей мышления и математического мышления / Р. Атаханов // Вопр. психологии. 1995. № 5. С. 4151.
13. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкіл. виховання. 1999. № 1. С. 619.
14. Байер О.Н. Педагогическое общение как система социально-ценностных отношений и управление развитием саморегуляции дошкольника / О.Н. Байер // Дошкіл. освіта. 2007. № 4 (18). С. 1318.
15. Байєр О.М. Особливості розвитку саморегуляції старших дошкільників як умова успішної підготовки до шкільного життя / О.М. Байер // Дошкіл. освіта. 2009. № 3 (25). С. 6671.
16. Барташнікова І.А. Розвиток наочно-образного та логічного мислення у дітей 57 років / І.А. Барташнікова, О.О. Барташніков. Тернопіль : Богдан, 1998. 80 с.
17. Барташнікова І.А. Як визначити рівень розумового розвитку дитини? Діагностика готовності дітей до навчання в школі : тести для дітей 57 років / І.А. Барташнікова, О.О. Барташніков. Тернопіль : Богдан, 1998. 84 с.
18. Белобрыкина О.А. Влияние социального окружения на развитие самооценки старших дошкольников / О.А. Белобрыкина // Вопр. психологии. 2001. № 4. С. 3137.
19. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс ; пер с англ. М.: Прогресс, 1986. 423 с.
20. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становлення / И.Д. Бех. Ровно : Редакц.-издат. отдел упр. по печати, 1991. 146 с.
21. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання / І. Д. Бех. К. : ІЗМН, 1998. 204 с.
22. Божович Л.И. Психологисеский анализ значения отметки как мотива учебной деятельности школьников / Л.И. Божович, Н.Г. Морозова, Л.С. Славина // Известия АПН РСФСР. 1951. Вып. 36. С. 105130.
23. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском воздасте /Л.И.Божович. М. : Просвещение, 1968. 375 с.
24. Болбочану А.В. Значение общения для умственного развития детей /А.В. Болбочану // Дошкол. воспитание. 1982. № 11. С. 3639.
25. Болбочану А.В. Влияние общения со взрослыми на развитие действий во внутреннем плане у детей раннего возраста /А.В. Болбочану //Вопр. психологии. 1983. № 2. С. 6873.
26. Большев Л.Н. Таблицы математической статистики /Л.Н. Большев, Н.В. Смирнов М.: Наука. Главная редакция физико-математической литературы, 1983. 416 с.
27. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів / М.Й. Боришевський. К. : Рад. шк., 1980 143 с.
28. Боришевський М.Й. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі : навч.-метод. посіб. / М.Й. Боришевський. К. : Ін-т психол. ім.Г.С. Костюка, 1999. 190 с.
29. Брунер Дж. Психология познания: За пределами непосредственной информации / Дж. Брунер ; [пер. с англ.]. М. : Прогресс, 1997. С.131241.
30. Брушлинский А.В. Психология мышления и кибернетика /А.В.Брушлинский. М. : Мысль, 1970. 191 с.
31. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование /А.В.Брушлинский. М. : Мысль, 1979. 230 с.
32. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение /А.В. Брушлинский. М. : Знание, 1983. 96 с.
33. Булах И.С. Динамика взаимосвязи мыслительных операций у детей младшего и среднего дошкольного возраста : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогическая и возрастная психология» / И.С. Булах. К., 1984. 24 с.