ПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ ІЗ ЗАЙМЕННИКОВИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Краткое описание

Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка

УДК 811.161.2+81’367

На правах рукопису

Огарєнко Тетяна Анатоліївна

ПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ ІЗ ЗАЙМЕННИКОВИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Науковий керівник:
Ожоган В.М.,
доктор філологічних наук,
професор

Кіровоград 2004

Зміст

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ............................................................ 5
ВСТУП ............................................................................................................ 10
Розділ1.ТРАДИЦІЙНА І НОВІТНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СТРУКТУР ЗАЙМЕННИКОВО-СПІВВІДНОСНОГО ТИПУ ....................... 15
1.1. До питання про складнопідрядні речення і статус підрядної частини ..................................................................... 16
1.2. Своєрідність синтаксичних конструкцій із прислівно-кореляційним зв’язком ............................................................. 20
1.3. Фразова номінація як специфічна одиниця у структурі речень займенниково-співвідносного типу ........................... 24
1.4. Функціональний синтаксис і поняття функції у зв’язку зроллю фразових номінацій .................................................... 29

Розділ 2.СУБСТАНЦІАЛЬНІ ФРАЗОВІ НОМІНАЦІЇ ЯК СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ЗАЙМЕННИКОВО-СПІВВІДНОСНОГО ТИПУ ..................................................... 35
2.1. Суб’єктні фразові номінації ...................................................... 38
2.1.1. Фразові номінації у функції суб’єкта процесу ................ 39
2.1.2. Фразові номінації у функції суб’єкта дії .......................... 46
2.1.3. Фразові номінації у функції суб’єкта якості .................... 52
2.1.4.Суб’єктні фразові номінації при предикатах стану, кількості, екзистенційних і локативних ......................... 56
2.2.Фразові номінації у функції об’єкта ........................................ 58
2.2.1.Займенниково-співвідносні речення з корелятом те із’ясувальні конструкції ...................................................... 59
2.2.2. Фразові номінації у функції прямого об’єкта ................. 66
2.2.3. Фразові номінації у позиції непрямого об’єкта ............... 75
2.2.3.1.Фразові номінації з корелятом у формі знахідного відмінка прийменникового ................... 77
2.2.3.2.Фразові номінації з корелятом у формі давального відмінка .................................................. 80
2.2.3.3. Фразові номінації з корелятом у формі родового та орудного відмінків ............................................... 83

Розділ3.ПРЕДИКАТНІ ФРАЗОВІ НОМІНАЦІЇ У СТРУКТУРІ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ЗАЙМЕННИКОВО-СПІВВІДНОСНОГО ТИПУ ......................................................... 89
3.1.Фразові номінації у функції предиката якості ........................ 90
3.2.Фразові номінації у функції предиката кількості ................... 97

Розділ4.ЗАЙМЕННИКОВО-СПІВВІДНОСНІ КОНСТРУКЦІЇ ЗАТРИБУТИВНИМИ ФРАЗОВИМИ НОМІНАЦІЯМИ ....... 101
4.1.Атрибутивні фразові номінації з одиничними прономінативами у ролі опорних компонентів ................... 102
4.2. Атрибутивні фразові номінації зі сполукою слів у функції корелята .................................................................................... 106
4.2.1.Фразові номінації з атрибутивною семантикою увидільно-означальних реченнях ................................. 110
4.2.2.Фразові номінації з атрибутивною семантикою вякісно-означальних реченнях ..................................... 115

Розділ 5.АДВЕРБІАЛЬНІ ФРАЗОВІ НОМІНАЦІЇ У СТРУКТУРІ РЕЧЕНЬ ЗАЙМЕННИКОВО-СПІВВІДНОСНОГО ТИПУ .... 120
5.1. Фразові номінації з темпоральною семантикою .................. 121
5.2. Локативні фразові номінації ................................................... 129
5.2.1. Фразові номінації із значенням місця дії ....................... 131
5.2.2. Фразові номінації із семантикою напряму дії ............... 140
5.2.2.1.Фразові номінації із значенням кінцевого пункту ....................................................................... 140
5.2.2.2.Фразові номінації із семантикою вихідного пункту ........................................................................ 142
5.3. Фразові номінації із значенням умови .................................. 144
5.4. Фразові номінації з якісно-кількісним значенням ............... 151
5.4.1. Квалітативні фразові номінації ....................................... 153
5.4.2. Фразові номінації із семантикою способу дії ................ 159

ВИСНОВКИ ................................................................................................. 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 168

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
І
ГЧ головна частина складнопідрядного речення
ЗСР займенниково-співвідносне речення
К (З+І) + ПЧ корелят (займенник + іменник) + підрядна частина
К+ПЧ корелят + підрядна частина
Р предикат
ПЧ підрядна частина складнопідрядного речення
S суб’єкт
СПР складнопідрядне речення
СР складне речення
ФН фразова номінація

В.Барка, 2000 Василь Барка. Жовтий князь. К.: Наук. думка, 2000. 298с.
В.Винниченко, 1991 Володимир Винниченко. Вибрані п’єси. К.: Мистецтво, 1991. 605 с.
В.Симоненко, 2001 Василь Симоненко. Ти знаєш, що ти людина. Вірші, поеми, казки. байки. К.: Наук. думка, 2001. 294с.
В.Стефаник, 1987 Василь Стефаник. Кленові листки. Оповідання. К.: Дніпро, 1987. 237с.
Г.Косинка, 1990 Григорій Косинка. Заквітчаний сон. Оповідання, спогади про Григорія Косинку. К.: Веселка, 1990. 287 с.
Г.Півторак, 1993 Григорій Півторак. Українці: Звідки ми і наша мова. К.: Наук. думка, 1993. 200 с.
Г.Хоткевич, 1991 Гнат Хоткевич. Два гетьмани. К.: Дніпро, 1991. 106с.
Є.Гуцало, 1981 Євген Гуцало. Шкільний хліб. К.: Рад. письменник, 1981. 407с.
Є.Маланюк, 1997 Євген Маланюк. Невичерпальність. Поезії, статті. К.: Веселка, 1997. 318с.
І.Багряний, 1992 Іван Багряний. Сад гетсиманський. К.: Дніпро, 1992. 528с.
Л.Куценко, 2003 Леонід Куценко. Князь Духу. Статті про життя і творчість Євгена Маланюка. Кіровоград, 2003. 183с.
Ліна Костенко, 1999 Ліна Костенко. Навчальний посібник-хрестоматія. Кіровоград: Степова Еллада, 1999. 319с.
О.Гончар, 1988 Олесь Гончар. Твори. Т.6. Берег любові. Оповідання. Статті. К.: Вид-во художньої літератури Дніпро”, 1988. 703 с.
О.Довженко, 1986 Олександр Довженко. Кіноповісті. Оповідання. К.: Наук. думка, 1986. 709с.
О.Олесь, 1958 О. Олесь. Вибране. К.: Рад. письменник, 1958. 518с.
П. Куліш, 1998 Пантелеймон Куліш. Твори: В 2т. К.: Наук. думка, 1998. Т.1. 750с.
П.Наніїв, 1993 Наніїв П. Тричі продана. К.: Український письменник, 1993. 302с.
Р.Іванчук, 1982 Роман Іванчук. Вода з каменю. Роман. Львів: Каменяр, 1982. 261с.
СУЛМ, 1997 Грищенко А.П., Мацько Л.І., ПлющМ.Я., ТоцькаН.І., УздиганІ.М. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. К.: Вища шк., 1997. 493с.
Чому”, 1998 газета Чому”. 1998. №25.
Ю.Яновський, 1988 Яновський Ю. Мир. Київська соната. К.: Рад. письменник, 1988. 236с.

ІІІ
ЛК лексична картотека (вибірка з фондів Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України):
А.Крижанівський, 1990 Крижанівський А. Томагавки і макогони. К., 1990.
В.Підмогильний, 1990 Підмогильний В. Невеличка драма: Роман, повісті. Дніпропетровськ: Промінь, 1990. 118 с.
В.Сосюра, 1957; 1958 Сосюра В. Твори: В 3т. Т.1. К.: Держлітвидав, 1957. 511с.; Т.2. К.: Держлітвидав, 1958. 518с.
В.Шевчук, 1985 ШевчукВ. Син волі: Роман: У 2кн. К.: Дніпро, 1985. 715с.
Г.Квітка-Основ’яненко, 1956 Г.Квітка-Основ’яненко. Твори: В 6т. К.: Держлітвидав, 1956. Т.2: Повісті. Оповідання. 492с.
Г.Хоткевич, 1966 Хоткевич Г. Твори: В 2т. К.: Дніпро, 1966. Т.1: Оповідання та нариси. Драматичні твори. Статті та спогади. 534с.; Т.2: Камінна душа. Повість. Гірські акварелі. Гуцульські обравки. Статті та спогади. 602с.
Д. Бузько, 1971 Бузько Д. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1971. 539с.
З.Тулуб, 1964 Тулуб З. В степу безкраїм... за Уралом. Роман. К.:Держлітвидав УРСР, 1964. 508с.
І. Нечуй-Левицький, 1951; 1956; 1966 Нечуй-Левицький І. Микола Джеря. 1951; Нечуй-Левицький І. Твори. К.: Держлітвидав, 1956. Т.1. 634с.; Т.3. 501с.; 1966 Т.4, 5, 6, 7.
І.Кириленко, 1960 Кириленко І. Вибране. К.: Держлітвидав, 1960. 437с.
І.Котляревський, 1928 КотляревськийІ. Енеїда. Книгоспілка, 1928.
І.Франко, 1950 Франко І. Твори. К.: Наук. думка, 1950. Т.4. Поезії. 471с.
Культура слова, 1992 Культура слова. К.: Наук. думка, 1992. Вип.42. 97с.
Л.Глібов, 1951 Глібов Л. Вибрані твори. К.: Держлітвидав, 1957. 470с.
Л.Дмитерко, 1958 Дмитерко Л. В обіймах сонця. 1958.
Л.Мартович, 1954 Мартович Л. Твори. 1954.
Легенди, 1985 Легенди та перекази. К.: Наук. думка, 1985. 400с.
Леся Українка, 1930; 1951; 1952; 1954; 1956 Леся Українка. Твори. 1930. Т.7, 8; Леся Українка. Твори в 5-ти томах. К.: Держлітвидав, 1951. Т.1. Поезії, легенди 18801913. 540с.; Т. 2. Драматичні твори. 672с.; Леся Українка. Твори в 5-ти томах. К.: Держлітвидав, 1952. Т.3. Драматичні твори. Прозові твори. 802с.; Леся Українка. Твори в 5-ти томах. К.: Держлітвидав, 1954. Т. 4. Художні переклади, статті. 18841910. 520с.; Леся Українка. Твори. 1956. Т.5; Леся Українка. Твори. К.: Держлітвидав, 1965. Т. 8.
М. Коцюбинський, 1936; 1955; 1956 Коцюбинський М. Вибрані твори. 2-е вид. Харків-Одеса: Дитвидав, 1936. Т.3. 170с.; Коцюбинський М. Твори. 1955. Т.1, 2; 1956. Т.3.
М.Зеров, 1966 Зеров М. Вибране. К.: Дніпро, 1966. 539с.
М.Куліш, 1969 Куліш М.Вибрані твори. К.: Дніпро. 1969. 559с.
М.Нагнибіда, 1974 Нагнибіда М. На полі битви. 1974.
М.Рильський, 1960; 1961 Рильський М. Твори: В 10т. К.: Держлітвидав, 1962. Т.1: Творчість Рильського. Лірика. (19101932). 1960. 355с.; Т.3: Лірика (19481959). 1961. 342 с.
М.Стельмах, 1962 Стельмах М. Твори. К.: Дніпро, 1962. Т.1. 656с.; Т.2. 592с.
Марко Вовчок, 1955, 1956 Марко Вовчок. Твори: В 6т. К.: Держлітвидав, 19551956. Т.1. 398с.
О.Бердник, 1988 Бердник О. Вогнесміх. К., 1988.
О.Гончар, 1959; 1960; 1963; 1973 Гончар О. Твори: В 4т. К.: Держлітвидав, 1959. Т.1, 2. 444с.; Т.3. 461с.; 1960. Т.4. 622с.; Гончар О.Тронка. 1963; Гончар О. Бригантина. Повість. К.: Дніпро, 1973. 188с.
О.Довженко, 1958; 1959 Довженко О. Твори. 1958, 1959. Т.1.
П.Мирний, 1949; 1954 Мирний П. Твори. 1949; Твори. К.:Вид‑во АН УРСР, 1954. Т.2, 3.
Сільські вісті, 1991 газета Сільські вісті”. 23 лютого. 1991.
Т.Шевченко, 1953 Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10т. К.:АНУРСР, 1951. Т.2: Поезії 18471861. 1953. 574с.
УНПП, 1963 Українські народні прислів’я та приказки. 1963.
Ю.Яновський, 1958 Яновський Ю. Твори: В 5т. К.: Держлітвидав, 1958. Т.2: Романи. 451с.
Я.Мамонтов, 1962 Мамонтов Я. Твори. К.: Держдлітвидав, 1962. 586с.

ВСТУП
Функціональний синтаксис привертає все більшу увагу лінгвістів, що пояснюється загальною тенденцією до встановлення зв’язку мовних явищ із дійсністю. Зважаючи на це, важливим є визначення функції кожного елемента в побудові цілісного синтаксичного утворення.
Проблема кваліфікації складнопідрядних речень постала водночас із виникненням поліпредикативних синтаксичних одиниць. Різне трактування речень із підрядними частинами спостерігаємо у працях М.І.Греча, Ф.І.Буслаєва, О.Х.Востокова, О.М.Пєшковського, Л.А.Булаховського, О.О.Шахматова, В.В.Виноградова та ін.
Особливу увагу дослідників привернули нерозчленовані конструкції з прономінативними компонентами в обох частинах, тобто займенниково-співвідносні, теорію яких ґрунтовно опрацював М.С.Поспєлов. Позиційна структура таких речень характеризується специфічними рисами.
До аналізу зазначених синтаксичних одиниць зверталися такі російські мовознавці, як В.А.Бєлошапкова, Л.Ю.Максимов, В.В.Бабайцева, С.Є.Крючков. Об’єктом вивчення речення займенниково-співвідносного типу стали у кандидатській дисертації А.М.Іванової. На матеріалі української мови проблема одиниць із прислівно-кореляційним зв’язком розробляється І.Р.Вихованцем. Докторська дисертація С.В.Ломакович стала першою спробою ґрунтовно опрацювати займенниково-співвідносні речення рідної мови. Останні наукові розвідки з досліджуваної проблеми належать О.В.Нітенко та М.В.Арделян.
Кваліфікуючи конструкції прислівно-кореляційного типу, більшість учених висловлюють думку про те, що аналізовані речення мають специфічну рису, яка докорінно вирізняє їх з-поміж усіх складних одиниць, опорний прономінатив у головній частині й підрядна частина посідають одну синтаксичну позицію. Таким чином, варто трактувати увесь блок корелят+підрядна частина” як один компонент фразову номінацію (ФН), що бере участь у формуванні семантико-синтаксичної організації речення.
До цього часу дослідження займенниково-співвідносних одиниць проводилось на основі виділення традиційних головної та підрядної частин, а не з урахуванням наявності номінативних блоків. Тому важливим і необхідним постає комплексний аналіз фразових номінацій, здійснення їх кваліфікативної характеристики, встановлення функцій виокремлених блоків у позиційній структурі речень займенниково-співвідносного типу. Саме цим зумовлена актуальність теми Позиційна структура речень із займенниковими компонентами”, якій присвячена виконана дисертаційна праця.
Об’єктом дослідження є складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу.
Предмет вивчення становлять особливості позиційної структури речень з прислівно-кореляційним зв’язком, компонентами яких виступають фразові номінації.
Мета дисертаційного дослідження здійснити аналіз структури займенниково-співвідносних складнопідрядних речень на основі вирізнення у їх складі специфічних синтаксем фразових номінацій.
Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких основних завдань:
виокремити у межах займенниково-співвідносних речень фразові номінації;
установити функції фразових номінацій у структурі речень із займенниковими компонентами;
провести функціонально-семантичний розподіл номінативних блоків;
проаналізувати визначені фразові номінації з погляду структури та семантики;
простежити відмінність між лексемою та фразовою номінацією як засобами називання;
визначити вплив одиниць лексичного рівня на формування семантики синтаксичної конструкції;
виявити ступінь наближеності структур із фразовими номінаціями до простих чи складних речень.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Для розв’язання поставлених завдань застосовано методологічні засади про розуміння мови як явища об’єктивної дійсності, що функціонує за законами діалектики; про єдність одиничного і загального; про єдність змісту і форми. Теоретичним підґрунтям наукової роботи стали праці російських та українських мовознавців.
Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкта і мета дисертації зумовили використання описового методу, комплексного аналізу (для характеристики своєрідних синтаксем фразових номінацій), зіставно-порівняльного, трансформаційного методів (зіставлення і порівняння семантичних можливостей ФН і лексеми), статистичного методу (вирахування кількісних показників уживання окремих груп ФН).
Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження стало понад 3000 складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу, дібраних методом суцільної вибірки й окремих фіксацій з творів художньої, наукової літератури та з використанням фондів Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертації пов’язаний із комплексною науковою темою Актуальні проблеми лексики і граматики української мови” (№0204V000690) кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка і затверджений фаховою координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол №18 засідання наукової координаційної ради (Українська мова”) від 4 грудня 2003року).
Наукова новизна роботи та особистий внесок здобувача. Уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний функціональний аналіз фразових номінацій як структурно-семантичних компонентів складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу: проведено функціонально-семантичний розподіл номінативних блоків, простежено вплив одиниць лексичного рівня на формування синтаксичної одиниці; визначено переваги фразової номінації як засобу називання порівняно з лексемою. Усі результати дослідження структурних особливостей речень із займенниковими компонентами отримані особисто здобувачем.
Теоретичне значення роботи полягає у виокремленні й обґрунтуванні визначальних ознак фразових засобів номінації як елементів структури речень прислівно-кореляційного типу, у спробі здійснити класифікаційну характеристику вирізнених ФН, дослідити функціональні властивості номінативних блоків, установити взаємозв’язок одиниць лексичного і синтаксичного рівнів. Результати проведених спостережень мають значення для подальшого розвитку функціонального аспекту вивчення синтаксичних явищ.
Практична цінність наукової роботи полягає в тому, що матеріали наукової розвідки можуть бути використані при вивченні курсу сучасної української літературної мови. Положення, викладені у дисертації, можна застосовувати при написанні навчально-методичних посібників, курсових, дипломних, магістерських робіт, на спецсемінарах, присвячених проблемам лексикології, синтаксису, при читанні спецкурсу Семантико-синтаксична структура складних речень”.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми граматики” (Кіровоград, 2000), на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1998, 2003, 2004).
Публікації. Результати наукової розвідки викладено в семи публікаціях, п’ять з яких у фахових виданнях.
Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається зі списку умовних позначень, вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури. У роботі наявні 5 таблиць. Повний обсяг дисертації становить 186 сторінок, текстова частина викладена на 167 сторінках. Список використаної літератури налічує 204 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Структура речень займенниково-співвідносного типу вирізняється з ‑поміж інших нерозчленованих конструкцій наявністю специфічних синтаксем фразових номінацій.
Фразові номінації це особливі предикативні перифрази, виникнення яких зумовлене низкою характеристик складних займенниково-співвідносних одиниць, а саме:
1)підрядна частина залежить від синсемантичного прономінативного компонента головної предикативної частини, наповнюючи його змістом;
2)семантика корелята збігається із семантикою підрядної частини;
3)залежна частина не виступає поширювачем співвідносного слова, а посідає з ним одну синтаксичну позицію;
4)граматична природа корелята зумовлює вибір засобів зв’язку в підрядній частині;
5)наявність прислівно-кореляційного зв’язку.
Узявши за основу положення, що прономінатив-корелят у головній частині та підрядна частина посідають одну синтаксичну позицію, виокремлено номінативний блок корелят+підрядна частина” (фразова номінація) як структурно-семантичну єдність, що функціонально зіставлювана із синтаксемою.
Фразові номінації за роллю у структурі речень прислівно-кореляційного типу диференційовано на чотири групи: субстанціальні (суб’єктні та об’єктні), предикатні, атрибутивні, обставинні.
Визначальним фактором для формування того чи того значення номінативного блоку виступає граматична природа співвідносного слова. З‑поміж опорних займенникових слів вирізнено багатозначні, що репрезентують різноманітні семантики, та однозначні, спеціалізовані, які є показниками вузько окреслених з погляду значення фразових номінацій. До першої групи віднесено кореляти той, такий, що беруть участь у формуванні всіх типів відношень: субстанціальних, предикатних, атрибутивних, обставинних. Однозначними можна визнати більшість прономінативів, які реалізуються в адвербіальних номінативних блоках (тоді, доти, поки, поти, відколи, відтоді, скільки, стільки, там, тут, куди, звідки, звідти, туди та ін.). Для вираження ними інших семантик залучаються додаткові фактори: позиція підрядної частини, спеціальне лексичне оточення, морфологічні засоби (частки) та ін.
Становлення семантики фразових номінацій значною мірою залежить від характеру сполучного засобу в підрядній частині. Домінантне значення породжується типологічними особливостями опорного займенникового слова; додаткові змістові ускладнення зумовлені специфікою сполучних компонентів. Кваліфікативною ознакою всіх проаналізованих структурно-семантичних типів фразових номінацій визнано наявність супровідних семантичних нашарувань.
Посідаючи позицію певної синтаксеми, фразові номінації набувають характерних валентних властивостей. Доведено, що суб’єктні номінативні блоки зазвичай функціонують перед предикатом; об’єктні фразові номінації реалізують правобічну валентність предикатів тих самих семантичних груп, що й об’єкти-лексеми.
Важливим показником аналізованих синтаксичних конструкцій виступає прислівно-кореляційний зв’язок, який слабшає за певних умов, що спричинює непередбачуваність у структурі номінативних блоків.
Основними факторами послаблення кореляційного зв’язку визначено такі:
1)несиметричність корелятивної пари; співвідносне і сполучне слова не однотипні за семантикою, не віддзеркалюють” один одного;
2)компоненти корелятивної пари мають неузгоджені морфологічні категорії;
3)дистантне розташування корелятів.
Позиційна тотожність корелята і підрядної частини зумовила трактування всього блоку як одного компонента. У зв’язку з цим постала необхідність визначення статусу всієї синтаксичної одиниці як простої чи складної.
З’ясовано, що на ступінь наближеності займенниково-співвідносних речень до полі- чи монопредикативних конструкцій впливають такі показники, як функціонування у головній та підрядній частинах одного чи різних суб’єктів і рівень ускладненості підрядної частини. З погляду традиційної формальної організації структура аналізованих конструкцій із фразовими номінаціями характеризується складністю у зв’язку із наявністю кількох предикативних центрів. Семантико-синтаксична структура речення свідчить про його монотипність, оскільки номінативний блок посідає позицію однієї синтаксеми. Таким чином, виникає лінгвістична дилема, однозначне розв’язання якої неможливе у зв’язку із багатогранністю мовного явища.
З’ясуванню цього питання певною мірою допомагає семантичний аналіз, виконаний з використанням трансформаційного методу. Шляхом перетворення фразових номінацій в одиничні лексеми доведено, що конверсію здійснити відносно легко за умови функціонування у складі підрядної частини недієслівного присудка, одного суб’єкта та її неускладненості (напр.: той, хто сильний сильний). У випадках функціонування у підрядній частині ускладнювальних структурно-семантичних компонентів (а таке спостерігається у більшості досліджуваних блоків) заміна фразової номінації одним словом призводить до руйнівних семантичних зрушень у складному реченні. Окрім того, відбуваються зміни в ритміко-мелодійній організації конструкції. Усе вищезазначене свідчить про неможливість рівноцінної трансформації фразової номінації у лексему.
Отже, структурно-семантична єдність корелята й підрядної частини створила підстави для трактування конструкцій із фразовими номінаціями як таких, що формально наближені до простих синтаксичних одиниць, однак виявляють складну семантичну будову.
Рівень наближеності одиниць із фразовими номінаціями до моно- чи поліпредикативних визначається з урахуванням структурних особливостей традиційних головної та підрядної частин.
Спостереження також довели, що, на відміну від слова, фразові номінації одиниці не відтворювані, вони будуються у кожному конкретному випадку за певною структурною схемою.
Доказом семантичних переваг номінативних блоків порівняно із лексемою виступає низка додаткових функцій, які фразові номінації здатні виконувати одночасно з називанням. З-поміж допоміжних функцій відзначено синонімічну, експресивну, евфемістичну, поширювальну, полемічну. Аналіз довів, що основне, номінативне, значення зазвичай у всіх типах фразових номінацій супроводжується додатковими, найпоширенішими з яких визнано експресивне, евфемістичне, поширювальне.
Таким чином, є підстави стверджувати, що фразові номінації як складники речень прислівно-кореляційного типу виявляють багатші семантичні, модально-оцінні можливості порівняно із словом. Залучення того чи того засобу називання залежить насамперед від комунікативної настанови.
У дисертації визначено позиції щодо окремих синтаксичних проблем. Так, у системі гіпотаксису суперечливим залишається питання про кваліфікацію речень з експліцитним чи імпліцитним компонентом те. Проаналізовано різні підходи до розв’язання цієї дилеми. У дослідженні дотримано поглядів на конструкції з матеріально вираженим прономінативним словом те як на займенниково-співвідносне; за умови елімінування займенникового компонента речення набуває статусу з’ясувально-об’єктного.
Складні синтаксичні одиниці, в яких позицію опорного елемента посідає сполука займенникове слово + іменник”, запропоновано кваліфікувати як окремий різновид, що об’єднує ознаки присубстантивно-атрибутивних (підрядна частина містить ад’єктивну характеристику субстантива) та займенниково-співвідносних (корелят логічно наголошений і виступає важливим структурно-семантичним складником) складнопідрядних речень.
Окремі спостереження над стилістичним маркуванням фразових номінацій та використанням номінативних блоків у творчості деяких письменників доводять, що фразові номінації є носіями певних стилістичних функцій і показниками авторського стилю. Ґрунтовне опрацювання окреслених проблем може становити інтерес для подальших досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АвроринВ.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка. Л.: Наука, 1975. 276с.
2. АдмониВ.Г. О синтаксической семантике как семантике синтаксических структур// Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. 1979. Т.38. №1. С.24 35.
3. АдмониВ.Г. Структура грамматического значения и его статус в системе языка// Структура предложения и словосочетания в индоевропейских языках. Л.: Наука, 1979. 256с.
4. Академик В.В.Виноградов. Из истории изучения русского синтаксиса (от Ломоносова до Потебни и Фортунатова). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958. 400с.
5. Алексиюк М.Й. Предикативные наименования лиц в современном украинском языке: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. Харьков, 1988. 24 с.
6. АндершЙ.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в шк. 1974. №10. С.34 40.
7. АндрамоноваН.А. Сложные предложения, выражающие обстоятельственные отношения, в современном русском языке. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1977. 175 с.
8. АрделянМ.В. Складнопідрядні просторово-ототожнювальні речення в сучасній українській мові: Дис. ... канд. філол. наук. Харків, 2002. 211с.
9. АрполенкоГ.П., ЗабєлінаВ.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1982. 131с.
10. Арутюнова Н.Д. О номинативном аспекте предложения // Вопросы языковедения. 1971. №6. С. 63 73.
11. АрхангельскийВ.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 315 с.
12. АстаховаЛ.И. Предложение и его членение. Прагматика. Семантика. Синтаксис. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1992. 160с.
13. БабайцеваВ. В. Лексико-грамматические функции указательных слов в сложноподчинённых предложениях// Рус. язык в шк. 1962. №6. С.3 7.
14. БабаловаЛ.Л. Синтаксические разновидности причинных и условных предложений в современном русском языке: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. М., 1974. 23 с.
15. БархударовЛ.С., КолшанскийГ. В. К проблеме структуры сложного предложения// Сб. статей по языкознанию. Проф. Моск. ун-та академику В.В.Виноградову в день его 60-летия. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958. С.40 50.
16. БаршайД.И. Сложноподчиненные предложения местоименно-союзного типа: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. 10.02.01 М., 1967. 17 с.
17. Бевзенко Степан. З історії вивчення українського синтаксису // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. Вип.1. Київ-Кіровоград, 1996. С. 3 8.
18. БевзенкоС.П.Структура складного речення в українській мові. К.:КДПІ, 1987. 79с.
19. БезобразоваЛ.Л. Местоименно-союзные сложноподчиненные предложения в русском литературном языке второй половины VІІІвека: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. 10.02.01 / Ин-т языкознания им. А.А.Потебни АН УССР. К., 1979. 24 с.
20. БезобразоваЛ.Л. Становление и развитие местоименно-союзных предложений (методические рекомендации к спецкурсу для студентов филологического факультета). Полтава, 1978. 27 с.
21. БелошапковаВ.А. Анафорические элементы в составе сложных предложений// Памяти академика В. В.Виноградова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. С.34 43.
22. БелошапковаВ.А. К понятию типа сложного предложения // Вестник Московского ун-та. Серия ІХ. Филология. 1970. №1. С.33 38.
23. БелошапковаВ.А. Сложное предложение в современном русском языке (Некоторые вопросы теории). М.: Просвещение, 1967. 160с.
24. БелошапковаВ.А. Современный русский язык: Синтаксис. М.:Высшая шк., 1977. 248с.
25. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленінград. ун‑та, 1977. 204с.
26. БондаркоА.В. К теории поля в грамматике залог и залоговость (На материале русского языка)// Вопр. языкознания. 1972. №3. С.20 36.
27. БондаркоА.В. К теории функциональной грамматики// Проблемы функциональной грамматики. М.: Наука, 1985. С.16 29.
28. БондаркоА.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208с.
29. БондаркоА.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136с.
30. Бурлака Т.А. Фразові номінації у функції суб’єкта дії // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. Ч. І. Київ, 1999. С. 159 166.
31. Бурлака Тетяна. Фразова номінація як структурна основа складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Вип. 20. Кіровоград, 1999. С. 173 181.
32. БуровА.А. Сложноподчинённое предложение и фразовая номинация// Синтаксические связи, строение формантов и семантические отношения в сложном предложении. Калинин, 1985. С.18 27.
33. ВалгинаН.С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высш. шк., 1991. 432 с.
34. ВащенкоВ.С. Українська мова. Харків: Вид-во Харків. ун-ту, 1961. 349с.
35. ВетроваО.Г. Местоимения как средство выражения синтаксической семантики// Языковые единицы и условия их актуализации: Сб. науч. тр. Рига, 1986. С.35 41.
36. ВиноградовВ.В. Основные вопросы синтаксиса предложения (на материале русского языка)// Вопросы грамматического строя. М.:Изд-во АН СССР, 1955. 481с.
37. ВиноградовВ.В. Русский язык. М.: Высш. шк., 1986. 640 с.
38. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови: Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 367с.
39. ВихованецьІ.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224с.
40. ВихованецьІ.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 232с.
41. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256с.
42. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., ГрищенкоА.П. Граматика української мови. К.: Рад. шк., 1982. 208 с.
43. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 220с.
44. ВолохО.Т., ЧемерисовМ.П., ЧерновЄ.І. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища шк., 1976. 376с.
45. Вопросы синтаксиса сложного предложения: Сб. ст. Иркутск: Иркут. ГПИ, 1981. 139с.
46. Восточное языкознание: грамматическое и актуальное членение предложения. М.: Наука, 1984. 187с.
47. ГакВ.К. К проблеме синтаксической семантики (семантическая интерпретация «глубинных» и «поверхностных» структур)// Инвариантные синтаксические значения и структура предложения (Доклады на конференции по теоретическим проблемам синтаксиса). М.: Наука, 1969. С.77 85.
48. ГалактионоваИ.В. Семантические основания выделения расчлененных и нерасчлененных сложноподчиненных предложений // Синтаксис: изучение и преподавание: Сб. работ учеников В.А.Белошапковой. М.: Диалог-МГУ, 1997. С. 112 121.
49. Галкина-ФедорукЕ.М., ГоршковаК.В., ШанскийН.М. Современный русский язык: Синтаксис. М.: Учпедгиз, 1958. 199 с.
50. ГаничД.І., ОлійникІ.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360с.
51. ГерманК.Г. Структурно-семантичний аналіз складнопідрядних речень сучасної української мови. Чернівці, 1973. 53 с.
52. ГрабовскаяС.В. Семантико-синтаксическая структура сложноподчиненных предложений с придаточными изъяснительными в современном украинском литературном языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук. К., 1987. 19с.
53. ГрабовськаС.В. Синтаксична синоніміка в складних реченнях з підрядними додатковими// Укр. мовознавство. 1978. №6. С.49 55.
54. ГрабовськаС.В. Структурні типи і варіанти складних речень із підрядними додатковими// Укр. мовознавство. 1977. №5. С.29 35.
55. Грамматика простого и сложного предложения: Сб. статей. М.:МГПИИЯ, 1981. 163с.
56. Грамматика современного русского литературного языка. М.:Наука, 1970. 767с.
57. ГужваФ.К. Современный русский литературный язык. К.: Вища шк., 1979. Ч.2. 279с.
58. ГуйванюкН.В., ГнатчукО.С., НечипорукМ.В. Семантична структура тексту: Навч.-метод. посіб. Чернівці: Рута, 2000. 132 с.
59. ДанильчукІ.Г. Функціонально-семантичне поле посесивності в сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук. Одеса, 1995. 245с.
60. ДудикП.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. К.: Наук. думка, 1973. 288c.
61. Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. 331с.
62. Единицы языка в коммуникативном и номинативном аспектах: Межвуз. сб. науч. тр. Л., 1986. 163с.
63. ЕлфимоваТ.В. О порядке частей причинных и условных сложноподчиненных предложений: Автореф. дисс. канд. филол. наук. М., 1976. 19с.
64. ЖовтобрюхМ.А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 255с.
65. Загнітко Анатолій. Співвідношення семантики слова і структури речення // Актуальні проблеми граматики: Зб. наук. пр. Вип.1. Київ-Кіровоград, 1996. С. 113 118.
66. ЗагніткоА.П. Основи функціональної морфології української мови. К.: Вища шк., 1991. 77 с.
67. ЗагніткоА.П. Принципи формальної і смислової організації складного речення // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в пед.вузі: Зб. наук. та науково-метод. праць. Горлівка: ГДППМ, 1997. Вип. ІІІ. С. 239 247.
68. ЗагніткоА.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): У 2-х ч. К.: ІЗМН, 1996. Ч.І. 202 с; Ч.ІІ. 240 с.
69. ЗолотоваГ.А. К построению функционального синтаксиса русского языка// Проблемы функциональной грамматики. М.: Наука, 1985. С.87 93.
70. ЗолотоваГ.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.:Наука, 1982. 368с.
71. ЗолотоваГ.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351с.
72. ИвановаА.Н. Местоименно-соотносительные предложения в современном русском языке в сопоставлении с украинским и белорусским языками (на материале художественной прозы). Дисс. канд. филол. наук. К., 1976. 164с.
73. ІваницькаН.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища шк., 1986. 167 с.
74. ІвченкоТ.П. Сучасна українська літературна мова. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1962. 580с.
75. КаранськаМ.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312с.
76. КаранськаМ.У. Типи складних речень за семантико-граматичними відношеннями // Українське мовознавство. 1983. №11. С.85 93.
77. КарпенюкН.М. Сложные предложения фразеологического типа с союзом чтобы // Русс. язык в шк. 1962. №2. С.26 29.
78. КващукА.Г. Синтаксис складного речення: Посібник для вчителів. К.: Рад. шк., 1986. 112 с.
79. КодуховВ.И.Объективные отношения и сложноподчиненные предложения // Проблемы русского языкознания: Уч. зап. ЛГПИ им.А.И. Герцена. Ленинград, 1968. Т.281. С.190 298.
80. КолосоваТ.А. Русские сложные предложения асимметрической структуры. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. 164 с.
81. КолосоваТ.А. Семантические отношения в сложном предложении // Науч. доклады высшей шк. Филол. науки. 1972. №5. С.61 72.
82. КолосоваТ.А., ЧеремисинаМ.И. О терминах и понятиях описания семантики синтаксических единиц// Синтаксическая и лексическая семантика (на материале языков разных систем). Новосибирск: Наука, 1986. С.10 32.
83. КолшанскийГ.В. Логика и структура языка. М.: Высшая шк., 1965. 240с.
84. Коммуникативно-прагматическое и семантико-функциональное изучение языковых единиц: Сб. науч. тр. М., 1985. 154с.
85. Коммуникативно-функциональная грамматика: Состояние и перспективы. М.: МГПИИЯ, 1988. 140с.
86. Компоненты предложения: (На материале языков разных систем): Сб. науч. тр. Новосибирск, 1988. 169с.
87. КононенкоВ.И. Системно-семантические связи в синтаксисе русского и украинского языка. К.: Вища шк., 1976. 209 с.
88. КононенкоВ.І. Проблеми стилістичного синтаксису// Укр. мова в шк. 1975. №4. С.25 36.
89. КонюшкевичМ.И. Атрибутивные отношения в сложноподчиненном предложении:(на материале рус. и белорус. языков): Автореф. дисс. канд. филол. наук. Минск, 1979. 25с.
90. КрамскихС.В. О разграничении местоименно-соотносительных (отождествительных) и изъяснительных сложноподчиненных предложений//Сложное предложение в конструктивно-семантическом аспекте: Сб. науч. тр. Калинин, 1984. С.35 44.
91. КрамскихС.В. Семантико-синтаксические отношения предикативных частей в предложениях местоименно-соотносительного типа// Синтаксические отношения в сложном предложении: Сб. науч. тр. Калинин, 1989. С.39 45.
92. КривоносовА.Т. Структурно-функциональные модели в синтаксисе// Вопр. языкознания. 1971. №1. С.65 75.
93. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. М.: Просвещение, 1977. 191с.
94. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Типы сложноподчиненных предложений с придаточной частью, относящейся к одному слову или словосочетанию главной части // Вопр. языкознания. 1960. №1. С.12 21.
95. КузнецоваР.Д. О границах составных подчинительных союзов// Средства выражения синтаксических связей в сложном предложении: Межвуз. темат. сб. науч. тр. Калинин, 1987. С.4 11.
96. КуликБ.М. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис складного речення. К.: Рад. шк., 1963. 147с.
97. КуриловичЕ. Очерки по лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. 456с.
98. ЛеськівМ. Порівняльні конструкції у їх стосунку до речень зі сполукою так як // Нові підходи до філології у вищій школі: Матеріали Третьої всеукраїнської наук. конференції. 1621 вересня 1996 року. Мелітополь, 1996. С. 76 77.
99. Лингвистические исследования. 1983: Синтаксический анализ предложения. М., 1983. 240с.
100. Лингвистические исследования. 1989: Функционирование грамматических категорий: Сб. науч. тр. М., 1989. 208с.
101. ЛободаВ.В. Складні синтаксичні конструкції з підрядним додатковим реченням в українській мові: Дис. канд. філол. наук. К., 1964. 332с.
102. ЛомаковичС.В. Займенниково-співвідносні речення в сучасній українській мові: Дис. докт. філол. наук. Тернопіль, 1993. 382с.
103. ЛомаковичС.В. Роль лексики у формуванні змісту складного речення // Лінгвістичні дослідження. Наук. вісник. Харків: ХДПУ, 1997. Вип. 3. С. 149 153.
104. ЛомаковичС.В. Роль формальных и смысловых признаков в организации сложноподчиненных предложений местоименно-соотносительного типа // Синтаксис: изучение и преподавание: Сб. работ учеников В.А.Белошапковой. М.: Диалог-МГУ, 1997. С.122 136.
105. ЛомаковичС.В. Складнопідрядні речення: предикація і номінація // Актуальні проблеми синтаксису: Матеріали Всеукраїнської наук. конференції, присвяч. 85-річчю проф. І.І.Слинька. Чернівці: ЧДУ, 1997. С. 49 50.
106. ЛомтевТ.П. Структура предложения в современном русском языке. М., 1979. 198с.
107. ЛучикА.А. Російсько-український та українсько-російський словник еквівалентів слова. К.: Довіра, 2003. 494 с.
108. МаксимовЛ.Ю. Местоименно-союзный соотносительный тип сложноподчиненных предложений // Ученые записки МГПИ им.В.И.Ленина: Современный русский язык (морфология и синтаксис) / Под ред. проф.И.Г.Голанова. М., 1964. С.99 118.
109. МаксимовЛ.Ю. Сложноподчиненные местоименно-соотносительные предложения и их место в классификации нерасчлененных предложений // Ученые записки МГПИ. М., 1970. №332. С.152 173.
110. МалащенкоВ.П. Роль детерминантов в ф