ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПОДОЛАННЯ ДЕЗАДАПТАЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Литвинова Лариса Володимирівна

УДК 159.947

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ПОДОЛАННЯ ДЕЗАДАПТАЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Максименко Сергій Дмитрович,
доктор психологічних наук, професор

Київ - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АДАПТАЦІЇ
І ДЕЗАДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
1.1. Аналіз науково-теоретичних аспектів дослідження
процесів адаптації і дезадаптації особистості 10
1.2. Адаптація як проблема розвитку особистості 24
Висновки до Розділу І 36
РОЗДІЛ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ
2.1. Вузівська адаптація: причини психологічної дезадаптації
студентів-першокурсників 37
2.2. Методи та загальна характеристика дослідження адаптації
студентів-першокурсників 67
2.3. Характеристика груп і загального рівня адаптації студентів
першого курсу 76
Висновки до Розділу ІІ 109
РОЗДІЛ ІІІ. ПОДОЛАННЯ ДЕЗАДАПТИВНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ТРЕНІНГОВИХ ФОРМ КОРЕКЦІЇ
3.1. Особливості становлення самооцінки молодої людини в процесі адаптації до навчання у вищому навчальному закладі 111
3.2. Психокорекційна програма для подолання дезадаптивних переживань студентів-першокурсників 136
3.3. Результати проведення психокорекційної програми 146
Висновки до Розділу ІІІ 161

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку психології, в тому числі і української, відзначаються значними зрушеннями її предметної галузі, яка донедавна обмежувалася колом проблем академічного змісту, використовуючи сферу практичної діяльності, головним чином, в якості зручного ілюстративного матеріалу. Нова соціально-економічна та ідеологічна ситуація, що склалася в країні, відкрила психологічній науці перспективи реального втілення результатів і наукових технологій у процес безпосередньої соціальної взаємодії. Прикладом активного опанування психологією зазначеного досвіду можуть бути такі галузі, як психологія менеджменту, екологічна психологія, юридична психологія, індивідуальна та групова психологічна допомога та консультування тощо.
Не залишилась осторонь наведеної загальної тенденції і психологія навчання, яка, хоч і була традиційно простором застосування психологічної науки, вельми серйозно змінюється, набуваючи форми активного діагностично-корекційного втручання науки в практику. Важливим напрямом, навколо якого центрується значне коло дослідницьких інтересів представників психології вищої освіти, з яким небезпідставно пов’язуються далекоглядні практичні перспективи і який зберіг свою безперечну актуальність у сьогоденні, є той, предметна галузь якого обіймається таким ключовим поняттям, як адаптація. Проблема загострюється кількома суттєвими соціально-онтологічними факторами, серед яких різнобарвність пропонованих молоді систем вищої освіти, загалом знижена соціальна, психологічна і психофізіологічна готовність випускників шкіл до набуття вищої освіти тощо.
Тому цілком логічною і закономірною є особлива увага до поняття адаптації як з боку теорії (Г.О.Балл, Р.М.Грановська, Т.Б.Карцева, О.Г.Мороз, А.А.Налчаджян, Н.І.Сарджевеладзе, В.А.Семиченко), так і у контексті розв’язання широкого кола прикладних психологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних проблем (М.Й.Боришевський, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, О.І.Борисенко, І.С.Кон, І.Г.Щедрик та ін.).
Попри велику кількість наукової літератури з питань адаптації, науковий аналіз соціально значущих аспектів адаптації є, на нашу думку, недостатнім. Зокрема, вивчаючи проблему забезпечення України висококваліфікованими фахівцями-медиками, ми не знайшли досліджень з питань адаптації до навчання у вищих медичних закладах освіти. Крім того, існує необхідність поглиблення і уточнення взаємозв’язків між теоретичним обґрунтуванням проблеми і розробкою активних методів корекції дезадаптаційних проявів студентів-першокурсників. Перераховані вище факти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Об’єкт дослідження процес адаптації студентів-першокурсників до нових умов життєдіяльності, зумовлених специфікою організації вузівського навчання.
Предмет дослідження дезадаптаційні переживання студентів-першокурсників і механізми подолання цих переживань (на прикладі студентів медичного вищого навчального закладу).
Мета дослідження полягає у встановленні провідних тенденцій переживань першокурсників, пов’язаних з процесом адаптації до нових умов навчання, а також у розробці спеціальних корекційних заходів, спрямованих на подолання дезадаптаційних явищ.
Гіпотезою дослідження є припущення про те, що оптимізації процесу адаптації студентів-першокурсників до учіння у вищому навчальному закладі сприяє спеціальне формування системи учбових дій, релевантних як новим вимогам навчання, так і індивідуально-особистісним якостям і тенденціям індивіда.
Завдання дослідження:
1. На основі узагальнення існуючих у науковій літературі підходів до проблеми адаптації, визначити і обґрунтувати загальну стратегію дослідження провідних тенденцій процесу адаптації студентів-першокурсників.
2. Розробити та впровадити систему методичних процедур, спрямовану на дослідження причин і змістовних особливостей дезадаптаційних переживань студентів-першокурсників.
3. З'ясувати шляхи можливого подолання дезадаптивних переживань студентів-першокурсників.
4. Розробити систему практичних психологічних заходів, спрямованих на подолання негативних дезадаптаційних переживань студентів і дослідити їх ефективність.
5. Створити методичні рекомендації для викладачів та вузівських практичних психологів, спрямованих на подолання дезадаптації студентів-першокурсників.
Методологічну основу дослідження склала система пояснювальних принципів психологічної теорії особистості (К.О.Абульханова-Славська, О.Г.Асмолов, Л.І.Божович, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко, О.Ю.Коржова, К.Роджерс, А.Маслоу, А.Бандура, Дж.Роттер), концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (С.Д.Максименко, А.В.Петровський), наукові уявлення про особистість професіонала (К.М.Гуревич, Є.О.Климов, Б.Ф.Ломов, Л.Д.Столяренко, Б.О.Федоришин, В.Д.Шадріков, М.О.Юдіна); уявлення про закономірності і механізми адаптації до діяльності (Г.О.Балл, Ф.Б.Березін, О.І.Борисенко, В.С.Заслуженюк, Н.Г.Колизаєва, О.Г.Мороз, Ю.А.Олександровський, Н.І.Пов'якель, К.О.Сантросян, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва).
Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження було підібрано систему психодіагностичних прийомів, що включали: опитувальник соціально-психологічної адаптації Роджерса-Даймонда (СПА) для визначення загального рівня адаптованості студентів-першокурсників; методика семантичного диференціалу для дослідження кількісного і якісного індексування значень самооцінки і вольової сфери; методика кольорових виборів М.Люшера для дослідження емоційної сфери; "Шкала самооцінки тривожності" (Ч.Спілбергер, Ю.Ханін) для дослідження особистісної тривожності; методика ДМО (Т.Лірі) для діагностики рівня міжособистісних стосунків і аналізу відповідності образів "Я-реальне" і "Я-ідеальне". У процесі дослідження використовувалися психокорекційні техніки, спрямовані на розвиток здатності до саморегуляції діяльності та саморозвитку особистості, навчальний експеримент.
Статистична обробка даних та графічна презентація її результатів здійснювались за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм. Статистична достовірність показників оцінювалась за t-критерієм Ст'юдента з обчисленням у відповідних випадках коефіцієнту рангової кореляції Спірмена.
Дослідженням було охоплено 149 студентів-першокурсників Націо- нального медичного університету ім. О.О.Богомольця.
Наукова новизна дослідження отриманих результатів полягає в обґрунтуванні концептуальної моделі особистісної детермінації процесу адаптації до нових умов життєдіяльності; у побудові, на основі отриманих даних, різних стратегій подолання особистістю дезадаптаційних переживань; у встановленні вихідної змістовної одиниці” адаптаційних процесів студентів-першокурсників, якою є складне й суперечливе відношення спосіб учбової діяльності переживання успіху”; у визначенні психолого-педагогічних умов і послідовності етапів розвитку адаптованості студентів у нових умовах життєдіяльності.

Теоретичне значення дослідження полягає: в обґрунтуванні теоретико-експериментальної стратегії дослідження проблеми адаптаційних можливостей людини у процесі здійснення нею учбово-професійної діяльності на засадах, що поєднують у собі парадигмальні установки особистісного і діяльнісного підходів; в уточненні і поглибленні уявлень щодо провідної ролі інтрапсихічної складової у детермінації ефективності діяльності, зокрема, завдяки дії механізму взаємозв’язку самооцінки особистості з операціональними структурами способів учбових дій, з одного боку, та системою переживань "успіху неуспіху" в діяльності з іншого.
Практичне значення дослідження визначається тим, що:
- врахування у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу встановлених у дослідженні наукових фактів і закономірностей відкриває шлях оптимізації процесу входження студентів у нову соціальну ситуацію, зумовлюючи більш ефективні результати навчання та покращення стану загального психологічного здоров’я особистості молодої людини в вузівській системі;
- розроблений і апробований в дослідженні комплекс методик для вивчення особистісних переживань, пов’язаних зі зміною обставин життя, може бути використаний практичними психологами та викладачами для підвищення ефективності навчального процесу;
- формуючі психокорекційні і навчально-методичні техніки можуть бути безпосередньо впроваджені у навчально-виховний процес вузів.
Впровадження результатів дослідження у навчальний процес вищого медичного закладу освіти здійснювалося у Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця (довідка № 92 від 15.03.2004 р.).
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним психологічним аналізом, достатньою репрезентативністю вибірки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, класами, типами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Психологічні чинники розвиваючого навчання в різних освітніх системах” (номер держреєстрації 0196U006951).
На захист виносяться такі основні положення дослідження:
1. Індивідуальний рівень адаптованості суб’єкта до оволодіння новою життєвою ситуацією постає одним з вагомих чинників становлення і розвитку здатності до ефективного виконання учбово-професійної діяльності, особливостей її перебігу і результативності.
2. Виникнення і розвиток дезадаптаційних переживань студентів першого курсу зумовлюються передусім істотним суперечливим відношенням особистісних механізмів у системі самооцінка індивідуально специфічні способи учбової діяльності переживання успіху”.
3. Адаптованість до нової життєвої ситуації навчання може бути суттєво підвищена в разі застосування спеціальних прийомів її розвитку, які передбачають активні групові психокорекційні техніки та проведення формуючих навчальних експериментів.
Апробація результатів дослідження.
Результати дослідження доповідались та обговорювались: на II міжнародному конгресі "Молодое поколение XXI века: актуальные проблемы социально-психологического здоровья" (Мінськ, 2003); на Міжнародній науково-практичній конференції "Образование взрослых в современном развивающемся обществе" (Санкт-Петербург, 2003); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи" (Тернопіль, 2003); на VI міжнародній конференції молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень" (Київ, 2003); на Науково-практичній конференції "Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень" (Київ, 2003); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології" (Київ, 2003). Основні положення та результати дисертації повідомлялись та обговорювались на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України, на засіданнях кафедри психології та педагогіки Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця, а також на семінарах для викладачів вузів.
Теоретичні положення і висновки дисертації відображені у 12 публікаціях (авторські методичні рекомендації, 5 статей за вимогами ВАК, 6 друкованих тез доповідей на науково-практичних конференціях).
Структура та обсяг роботи.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який включає 132 найменування робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, додатків. Загальний обсяг дисертації 180 сторінок. Робота ілюстрована 10 рисунками та 3 таблицями.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження дозволило констатувати наступне:
1. Психологічний аспект адаптації студентів-першокурсників вищих медичних закладів освіти у психологічній літературі проаналізований недостатньо. Для забезпечення успішної адаптації студентів-медиків першого курсу потрібні спеціальні психокорекційні заходи, спрямовані на подолання дезадаптації, розробка нових принципів побудови навчальних програм, створення психологічної служби у вищому навчальному закладі, індивідуалізація навчально-виховного процесу.
2. Виділено наступні фактори, що впливають на успішний процес адаптації студентів-першокурсників: емоційний стан та емоційна стабільність особистості, самооцінка, рівень самоприйняття, вольова активність, рівень міжособистісних стосунків, ступінь інтеграції образу "Я".
3. Спеціальне формування у студентів нової системи учбових дій, що відповідає як новим вимогам навчання, так і індивідуально-особистісним якостям і тенденціям індивіда, забезпечує істотне вдосконалення процесу адаптації особистості до нових умов діяльності.
4. 53% від загальної кількості опитаних студентів за даними показниками можна вважати адаптованими; група частково адаптованих складає 30% вибірки. Це студенти, які є, в тій чи іншій мірі, дезадаптованими. Основні проблеми сфокусовані навколо одного або декількох факторів з наступних: недостатній емоційний комфорт, неусвідомлений характер перебігу дезадаптації, слабкість вольових зусиль, незадоволеність міжособистісними стосунками. Остання група студентів (17%) характеризується внутрішнім перебігом дезадаптаційних процесів, несформованістю особистісної позиції та образу "Я".
5. На рівень адаптації особистості впливає ступінь узгодженості між цілями і результатами діяльності, рівень психічного пристосування і оволодіння новими формами діяльності, формування і розвиток адекватної самооцінки, рольове моделювання і розвиток Я- концепції.
6. Об’єктом допомоги і корекції в подоланні дезадаптаційних станів виступає система засвоєних способів учбової діяльності, яка має відповідати вимогам вузівського навчання і, водночас, спиратися на індивідуально-типологічні якості особистості.
7. Програма тренінгових занять є ефективною та доцільною формою роботи для підвищення адаптаційних можливостей студентів до навчання у вищому навчальному закладі. Так, рівень адаптованості піднявся у 79% студентів-першокурсників; у 16% студентів, які брали участь у тренінговій програмі, адаптованість залишилась низькою; у 5% опитаних показники адаптованості знизились. Отримані експериментальні дані переконують у необхідності використання апробованої тренінгової програми для подолання дезадаптивних переживань студентів-першокурсників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. - М.: Наука, 1973. 288 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. 334 с.
3. Адаптация как социально-психологическое явление // Cоциальная психология и философия. - Л., 1973. - С. 119.
4. Адлер А. Понять природу человека: Пер. с нем.- СПб.: Академ. Проспект, 1997. 256 с.
5. Алдашева А.А., Медведев В.И., Сарабанов У.К. Федеральная целевая программа "Государственная поддержка интеграции высшего образования и фундаментальной науки на 1997-2000 годы" / Под ред. В.И. Медведева. - Институт психологии РАН. М.: Per Se, 2002. 224 с.
6. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация.- Наука, 1976. 272 с.
7. Александровский Ю.А., Румянцева Г.М., Щукин Б.П., Юров В.В. Состояние психической дезадаптации в экстремальных условиях (по материалам аварии на Чернобыльской АЭС) // Журнал неврол и псих. - 1989. - №5 - С. 111-117.
8. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - СПб.: Питер, 2001. 272 с.
9. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. - М.: Педагогика, 1980. - Т.1. 287 с.
10. Ананьев Б.Г. Некоторые проблемы психофизиологии студенческого возраста. - М.: Знание, 1972. 32 с.
11. Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981. - С. 3-19.
12. Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
13. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. №1. С. 92-100.
14. Бандура А. Теория социального научения. - СПб.: "Евразия", 2000. 320 с.
15. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Л.: Наука, 1988. 270 с.
16. Бернс Р. "Развитие Я-концепции и воспитание" / Пер. с англ. М.Б. Гнедовского, М.А. Ковальчук / М.: Прогресс, 1986. 120 с.
17. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. - 1978. - №4. - С. 23-36.
18. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: МАУП, 2001. 168 с.
19. Борисенко О.І. Психологічна адаптація слухачів-іноземців підготовчого факультету ВМЗ освіти: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.02. К., 2000. 177 с.
20. Боришевский М.И. Ведущие психологические механизмы саморегуляции поведения // Психологическая наука: проблемы и перспективы. Доклады Всесоюзной конференции, посвященной 90-летию со дня рождения Г.С. Костюка. Киев, 1992. Т 1. - С. 66-74.
21. Брушлинский А.В. Зона ближайшего развития и проблема субъекта деятельности // Психологический журнал. - 1994. - Т.15, №3. - С. 17-27.
22. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. - М.: РАН ин-та психологии, 1994. 109 с.
23. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психологический журнал, 1991. - Т.12, №6. - С. 3-10.
24. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике.- СПб.: Питер, 2001. 528 с.: ил. - (Серия "Мастера психологии").
25. Василюк Е.С. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. - М., 1984. 200 с.
26. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990. 288 с.
27. Водопьянова Н.Е., Ходарева А.В. Психология здоровья // Вест. Ленингр. ун-та, 1991. - Сер.6. - Вып.4, №270. - С. 50-58.
28. Выготский Л.С. Педология подростка: Проблема возраста // Собрание соч.: Т.4. - М.: Педагогика, 1984. - С. 170.
29. Выготский Л.С. Собр. соч. - Т.2.- М.: Педагогика, 1982. 504 с.
30. Выготский Л.С. Собр. соч. - Т.5.- М.: Педагогика, 1983. 368 с.
31. Выготский Л.С. Педагогическая психология. - М.: Педагогика-Пресс, 1996. 536 с.
32. Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.: МГУ, 1976. 150 с.
33. Гнатів І.Д. Викладацько-студентський тренінгів центр як альтернатива психологічної служби вузу // Психолого-педагогічні засади становлення особистості практичного психолога і соціального педагога: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Частина ІІІ. - Тернопіль, 2003. - С. 120-126.
34. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - Л.: ЛГУ, 1984. 385 с.
35. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970. 272 с.
36. Деркач А.А., Орбан Л.Э. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности. - М.: МГУ, 1995. 234 с.
37. Джемс У. Психология. - М.: Педагогика, 1991. 368 с.
38. Ермоленко Н.А. Некоторые вопросы содержания социальной адаптации // Молодые ученые науке. - Ростов-на-Дону, 1974. Вып. 2, 2. - С. 18.
39. Заваденко Н.Н., Петрухин А.С. и др. Школьная дезадаптация: психоневрологическое и нейропсихологическое исследование // Вопросы психологии, 1999. - №4. С. 21-27.
40. Запорожец А.В. Основные проблемы онтогенеза психики // Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1986. 451с.
41. Карцева Т.Б. Личностные изменения в ситуациях жизненных перемен // Психологический журнал, 1988. Т.9, №5. С. 120-127.
42. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. - К.: Вища шк., 1993. - С. 190-219.
43. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. М.: Наука, 1983. 368 с.
44. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 512 с.
45. Ковалев Г.А. Активное социально-психологическое обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения. - М., 1980. 259 с.
46. Кокс Т. Стресс. М.: Медицина, 1981. 216 с.
47. Колызаева Н.Г. Формирование адаптивных характеристик личности у студентов в начальном периоде обучения: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / ЛГУ. - Л., 1989. 15 с.
48. Коломенский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах: группа как объект психологического исследования; коллектив. - Минск, 1976. - С. 18-34.
49. Кон И.С. Психология старшекласника: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1980. - С. 84-105.
50. Кон И.С. Открытие "Я". - М.: Политиздат, 1978. 367 с.
51. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
52. Коржова Е.Ю. Развитие личности в контексте жизненной ситуации // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. Е.Ф. Рыбалко, Л.А. Коростылевой. Вып. 4. СПб., 2000. С. 155-159.
53. Короленко И.П. Психофизиология человека в экстремальных условиях. Л., 1978. 271 с.
54. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
55. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. - М.: Педагогика, 1998. 304 с.
56. Лазарус А. Краткосрочная мультимодальная психотерапия / Г. Самигулина (пер. с англ.). СПб.: Речь, 2001. 255 с. (Современная психотерапия).
57. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. М.: Политиздат, 1989. 304 с.
58. Левитов Н.Д. Психическое состояние беспокойства и тревоги // Вопросы психологии, 1969. - №1. С. 26-31.
59. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н.Леонтьев. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
60. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 584 с.
61. Литвинова Л.В. Актуальні проблеми адаптації студентів-першокурсників у ВЗО: Методичні рекомендації. - К.: УБЕНТЗ, 2003. 54 с.
62. Литвинова Л.В. Причини психологічної дезадаптації студентів-першокурсників // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. - К., 2000. - Т.ІІ, ч.6. - С. 300-305.
63. Ломов Б.Ф. Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии / АПН СССР. М.: Педагогика, 1991. 297 с.: ил.
64. Лутошкин А.Н. Межличностные отношения в коллективе // Эмоциональные потенциалы коллектива. - М., 1988. - С. 32-85.
65. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). - М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер", 2000. 320 с.
66. Максименко С.Д. Общая психология. - М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер", 1999. 528 с.
67. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики / Пер. с англ. А.М. Татлыдаевой; Научн. ред., вступ. статья и комментарии Н.Н. Акулиной. - СПб.: Издательская группа "Евразия", 1997. 430 с.
68. Махнач А.В., Бушов Ю.В. Зависимость динамики эмоциональной напряженности от индивидуальных свойств личности // Вопросы психологии. - 1988. - №6. - С. 130-133.
69. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. - М.: Педагогика, 1986. 258 с.
70. Милославова Н.А. Адаптация как социально-психологическое явление // Социальная психология и философия. - Л., 1973. - С. 119.
71. Мирошникова В.П., Михайлова Ф.В., Роженец Р.В. Психологическое здоровье и адаптация студентов // Состояние здоровья и работоспособность студентов вузов. - М., 1974. - С. 151-203.
72. Мороз А.Г. Профессиональная адаптация выпускника педагогического ВУЗа: Автореф. дис. ... д-ра педагог. наук: 13.00.01 / КГПИ. К., 1983. 50 с.
73. Морозов С.К., Мягков И.Ф. Психологическая служба в педагогическом институте // Вопросы психологии. - 1985. - №4. С. 78-82.
74. Налчаджян А.А. Социально-психическая адаптация личности: Формы, механизмы и стратегии / АН АрмССР, 1988. 262 с.
75. Натаров В.И. Адаптивность и ее развитие у студентов в процессе совмещеной научно-производственной деятельности. Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / ЛГУ. Л., 1988. 16 с.
76. Натаров В.И. Влияние курса социально-психологического тренинга на самооценку "Я-образа" // Психологический журнал. 1990. - Том 11. - №5. С. 74-78.
77. Нікітіна І.В. Психологічні умови та фактори суб’єктного самовизначення особистості студента // Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти: Матеріали ІІІ Харківських міжнародних читань. - Харків, 1999. - С. 102-105.
78. Панок В.Г. Основи організації психологічної служби в освітніх закладах // Основи практичної психології: Підручник для студентів ВЗО. - К.: Либідь, 1999. - С. 338-402.
79. Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1988. 608 с.
80. Петровский А.В. Развитие личности и проблема ведущей деятельности // Вопросы психологии. 1987. - №1. С. 76-81.
81. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности. - Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 1996. 512 с.
82. Подоляк Я.В., Нечипоренко Л.С., и др. Классическая педагогика: Учеб.- метод. пособие для студентов вузов / Л.С. Нечипоренко, Я.В. Подоляк, В.Г. Пасынок. Х.: Основа, 1998. 419 с.
83. Профессиональная и социально-психологическая адаптация студентов и молодых специалистов: Обзорная информация / НИИ проблемы высшей школы. Отдел научной информации / В.И. Брудный (подг.). М., 1976. 44 с.
84. Психологія. Збірник наукових праць. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, Випуск 19, 2003. 264 с.
85. Психология воспитания: Пособие / Под. ред. В.А. Петровского. - 2-е изд. - М.: Аспект Пресс, 1995. 152 с.
86. Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. - 2-ое изд., перераб. и доп. - М.: Педагогика-Пресс, 1997. 440 с.
87. Психологія особистості: Словник-довідник / За редакцією П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. - К.: Рута, 2001. 320 с. - Бібліогр.: С. 263-293.
88. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т.М. Титаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998. 348 с.
89. Психологія в медичній і соціальній практиці // Тези доповідей щорічної міжвузівської науково-практичної конференції. - К., 2002. - С. 39-56.
90. Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 лютого). - Тернопіль, 2003. 264 с.
91. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский дом "Бахрах-М", 2001. 672 с.
92. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. - М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер", 1998. 320 с.
93. Розов В.І. Психологічний аналіз адаптивності в екстремальних умовах: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.04 / Ін-т психології. К., 1993. 17 с.
94. Роменець В.А. Психологія творчості. - К.: Вища школа, 1971. 247 с.: іл.
95. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. - М.: Наука, 1979. 352 с.
96. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. / АПН СССР. М.: Педагогика, 1989. 807 с.
97. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / А.В. Брушлинский, К.А. Абульханова-Славская (сост. авт. комент. и послесловия). - СПб.: Питер, 1998. 688 с.
98. Салатинян С.А., Чагарян Р.Н. Подвижность ВНД и процесс адаптации первокурсников // Психол. и соц. - психол. особенности адаптации студента. Ереван, 1973. - С. 29-31.
99. Сантросян К.О., Дохолян С.С., Тутуджян А.О. Значение некоторых личностных качеств в процессе адаптации студентов // Психологические и социально-психологические особенности адаптации студента. - Ереван, 1973. - С. 26-29.
100. Сантросян К.О., Марикян М.О. Адаптация первокурсника и сила нервной системы // Психол. и соц. - психол. особенности адаптации студента. - Ереван, 1973. - С. 26-29.
101. Сарджевеладзе Н.И. Личность и ее взаимодействие с социальной средой. - Тбилиси, 1989. 204 с.
102. Селье Г. Стресс без дистресса. М.: Прогресс, 1982. 128 с.
103. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологічна структура педагогічної діяльності. Частина І: Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2001. 217 с.
104. Скрипченко О.В., Левченко М.В., Булах І.С., Долинська Л.В., Лисянська Т.М., Артемчук О.Г. Психологія особистості та міжособистістних стосунків (діагностичний практикум). К.: УДПУ ім. М.П. Драгоманова, 1994. 71 с.
105. Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности: Теория и практика психодиагностики. - М.: Институт прикладной психологии, 1998. 512 с.
106. Столин В.В. Самосознание личности. М., 1983. 256 с.
107. Столяренко Л.Д. Основы психологии. 7-е изд., перераб и доп. Учебное пособие. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. 672 с.
108. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. - М.: Прогресс, 1982. 232 с.
109. Татенко В.А. Субъект психологической активности: поиск новой парадигмы // Психологический журнал. - 1995. - Т.16, №3. С. 23-34.
110. Татенко В.А. Субъект психической активности: природа, функции развития // Психология субъективной активности личности. - Киев: Институт психологии АПН Украины, 1993. - С. 91-93.
111. Титаренко Т.М. Поняття життєвого шляху особистості. Основи практичної психології. - К.: Либідь, 1999. - С. 136-148.
112. Титаренко Т.М. Рання молодість: Проблеми смислоутворення, подальше професійне і життєве самовизначення. - К.: Либідь, 1999. - С. 447- 454.
113. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. - К.: Либідь, 2003. 376 с.
114. Федоришин Б.О. Психологічні аспекти профорієнтації учнів. К., 1976. 47 с.
115. Франкл В. Доктор и душа / А.А. Бореев (пер. с англ.). - СПб.: Ювента, 1997. 288 с.
116. Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ. и нем. - М.: Прогресс, 1990. 256 с.
117. Фрейнджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. - СПб.: прайм-Еврознак, 2002. - С. 311-352.
118. Фромм Э. Человек для себя. - Минск: Коллегиум, 1992. 253 с.
119. Фромм Э. Психоанализ и религия; Искусство любить; Иметь или быть?: Пер. с англ. - К.: Ника-Центр, 1998. 400 с.
120. Хоружий С.М. Психологічне консультування. К.: КНЛУ, 2002. 57 с.
121. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования, применение). - СПб.: Питер, 1999. 608 с.
122. Чепелєва Н.В., Литвинова Л.В. Історія психології: навчально-методичний посібник. - К., 2003. 140 с.
123. Чепелєва Н.В., Пов'якель Н.І. Психологічна служба у вищих закладах освіти. Основи практичної психології. - К.: Либідь, 1999. - С. 377-384.
124. Чудновский В.Э. К проблеме соотношения "внешнего" и "внутреннего" в психологии // Психологический журнал. - 1993. - Т.14, №5. - С. 8-9.
125. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учебное пособие для вузов. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Логос, 1996. 320 с.: ил.
126. Щедрик И.Г. Психологические особенности самоопределения на этапе перехода от детства к взрослости: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. - М., 1989. 127 с.
127. Элькин Д.Г. Некоторые типологические особенности высшей нервной деятельности и вопросы адаптации студентов к новым условиям учебной деятельности // Психологические и социально-психологические особенности адаптации студентов. - Ереван, 1973. - С. 25-26.
128. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. А.В Толстых. - М.: Прогресс, 1996. 344 с.
129. Юдіна О.М. Професійно значимі якості особистості лікаря // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2003. - Т.V. - ч.4. - С. 366-370.
130. Юнг К.Г. Собрание сочинений. Психология бессознательного / Пер. с нем. - М.: Канон, 1994. 320 с.
131. Якиманская И.С. Требование к учебным программам, ориентированым на личностное развитие школьников // Вопросы психологии. - 1994. - №2. - С. 64-76.

132. Rogers C.R. A theory of therapy, personality and interpersonal relationships, as developed in the client-centered framework // Psychology: A study of a science. 1959.Vol.3. P.184-256.