ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКСІОГЕНЕЗУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Краткое описание

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

УДК 159.923.2:159.923.5+37.015.3

Мицько Володимир Мирославович

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКСІОГЕНЕЗУ
МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук,
професор
Карпенко З.С.

Івано-Франківськ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ РАКУРСИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКСІОГЕНЕЗУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ . . .

12

1.1.

Структурно-функціональний аналіз аксіопсихіки особистості . . . .

12

1.1.1.

Смисл як онтологічна одиниця аксіопсихіки . . . . . . . . . . . . . .

12

1.1.2.

Психологічна природа і ґенеза особистісних цінностей . . . . .

21

1.1.3.

Форми репрезентації ціннісно-смислових утворень особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

38

1.2.

Професійний аксіогенез майбутніх психологів як психолого-педагогічна проблема . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

45

1.2.1.

Порівняльний аналіз підходів до визначення завдань і засобів професійно-особистісного становлення студентів-психологів

46

1.2.2.

Аксіопсихологічні чинники професійного становлення майбутніх психологів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

53

1.2.3.

Базова нормативна модель професійного аксіогенезу психолога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

57

1.3.

Аксіопсихологічне конструювання процесу психологічної консультації: прогностична функціональна модель. . . . . . . . . . . . . .

68

Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

84

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНІ ПОКАЗНИКИ АКСІОГЕНЕЗУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

87

2.1.

Організація, методичні засоби та математичний апарат експериментально-діагностичного дослідження . . . . . . . . . . . . . . . .

87

2.2.

Результати психолого-педагогічного моніторингу аксіогенезу майбутніх психологів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

99

2.3.

Дисперсійний аналіз результатів когортного емпіричного дослідження аксіогенезу студентів-психологів . . . . . . . . . . . . . . . . .

123

Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

135

РОЗДІЛ ІІІ. СТРУКТУРНО-ДИНАМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКСІОГЕНЕЗУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

139

3.1.

Визначальні фактори та кластерні угруповання емпіричних показників аксіогенезу майбутніх психологів . . . . . . . . . . . . . . . . . .

139

3.2.

Динамічні тенденції професійно-особистісного становлення студентів-психологів за роками навчання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

150

3.2.1.

Адаптація першокурсників до освітнього середовища ВНЗ . . .

150

3.2.2.

Професійно-учбове самоствердження на другому курсі . . . . . .

159

3.2.3.

Криза середини професійної підготовки (третій курс) . . . . . . .

167

3.2.4.

Професійно-особистісна інтеграція бакалаврів . . . . . . . . . . . . .

175

3.2.5.

Формування готовності до самостійної професійної діяльності у випускників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

182

Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

190

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

196

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

217

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Стрімка глобалізація, зростаюча дезінтеграція та розшарування суспільства, знецінення культурної, моральної, етнічної ідентичності і, зрештою, розмивання” індивідуальних контурів людської особистості, а відтак все більша закритість” та багатовекторність” внутрішньоособистісних процесів задають нові орієнтири високопрофесійної психологічної освіти, вказують на необхідність переорієнтування методів професійної підготовки у ВНЗ з їх вузькоутилітарною спрямованістю (набуття знань, умінь та навичок) на процес становлення особистості майбутнього психолога.
Констатація недостатньої ефективності психологічної допомоги (О.Ф.Бондаренко, Н.Ф.Каліна, Т.А.Кадикова, Л.М.Карамушка, З.Г.Кісарчук, Н.Л.Коломінський, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, О.Л.Подолянюк, В.А.Семиченко, Т.Ф.Шевченко, Т.С.Яценко) ставить питання про перегляд змісту і методів професійної освіти як такої і спрямовує пошуки шляхів розв’язання даної проблеми. І хоча низький рівень ефективності психологічної діяльності спричинений низкою соціальних чинників та стереотипів, серед яких неготовність потенційних клієнтів бачити у психологах людей, здатних допомогти у вирішенні їхніх проблем, брак психологічної обізнаності у суспільстві тощо, все ж головною проблемою недовіри до професійної компетентності психолога в суспільстві є його власна особистісна незрілість і невідкоректованість”.
Виправити становище у царині ставлення до психологічного супроводу навчально-виховного процесу можуть і відповідним чином орієнтовані психолого-педагогічні дослідження. З цією метою важливо виробити об’єктивні критерії ефективності професійної психологічної діяльності, виокремити складові професійної компетентності, забезпечити повноту спектру і гармонійності ціннісно-смислової сфери особистості та відповідність особистісних властивостей психолога професійним вимогам, стимулювати мотивацію до покращення професійних умінь ще на етапі вузівської освіти.
Стан наукової розробки теми. З урахуванням вищезазначеної проблематики дослідження в галузі педагогічної психології в основному зорієнтовані на створення нормативної професіографічної моделі психолога з чіткими етико-нормативними координатами та особистісною відповідальністю щодо результатів майбутньої діяльності (Г.С.Абрамова, О.Ф.Бондаренко, О.К.Дмитренко, І.В.Дубровіна, В.Г.Панок, А.А.Марголіс, О.А.Бєлобрикіна, М.А.Єгорова, І.Г.Тимощук), вивчення індивідуально-типологічних властивостей особистості, що визначають ефективність професійного становлення і спрямованості у психологів (Ж.П.Вірна, Л.В.Чуніхіна, Я.Чаплак, В.Д.Потапова), розкриття чинників формування професійно значущих рис майбутніх психологів (Х.М.Дмитерко-Карабин, О.К.Дмитренко, О.Л.Подолянюк, Т.М.Буякас, І.А.Дружиніна, О.О.Міненко, Н.В.Чепелєва), професійної самосвідомості (Н.Ф.Шевченко, А.Г.Самойлова) та розвитку рефлексивних умінь як визначального чинника професійної ефективності (І.П.Андрійчук, М.В.Бадалова, І.Я.Мельничук), формування професійних мисленнєвих умінь студентів-психологів під час навчання у ВНЗ (Н.П.Локалова, О.А.Кондрашихина, Н.Ф.Литовченко, Н.І.Пов’якель). Деякі дослідники доводять необхідність пропедевтичної підготовки та профвідбору адекватних професії психолога осіб (Ю.З.Гільбух, Г.С.Костюк, В.І.Сметаняк, Н.А.Сургунд), інші акцентують увагу на змісті та методиці викладання психології (Є.В.Заїка, О.І.Климишин, Т.С.Яценко, Н.Л.Коломінський, В.Г.Панок, В.В.Рибалка, Л.М.Романкова, В.А.Семиченко). Низка наукових праць присвячена вивченню динаміки аксіопсихологічних та особистісно-професійних чинників самоздійснення і самореалізації майбутніх психологів (Г.А.Берулава, М.Д.Белей, Т.А.Кадикова, З.С.Карпенко, Т.Є.Тітова, Т.А.Флоренська).
Аналіз проблем, що існують у діяльності психологів, приводить до висновку про необхідність оптимізації їх професійної освіти, що супроводжується розвитком особистісної готовності майбутніх фахівців до вирішення завдань у просвітницькій, корекційно-розвивальній, психодіагностичній та профілактичній сферах. Становлення такої готовності залежить від особливостей розвитку ціннісно-смислової сфери (аксіогенезу) особистості та особливостей її професійного самосприйняття. Адже тільки зінтегрована і згармонізована ціннісно-смислова свідомість психолога дає йому змогу стати повновладним суб’єктом життєздійснення і професійної самореалізації. Зазначені обставини і визначили тему даного дисертаційного дослідження Психологічні особливості аксіогенезу майбутніх психологів”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості” (протокол № 5 від 25 грудня 2001 р.) та наукового проекту Психолого-педагогічний моніторинг і корекція професійного аксіогенезу в умовах ВНЗ” (протокол № 4 від 17 листопада 2005 р.). Тему затверджено Вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 6 від 4 березня 2003 р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 29 листопада 2005 р.).
Об’єкт дослідження становлення особистості психолога у процесі професійної підготовки.
Предмет дослідження структурно-динамічні показники аксіогенезу студента-психолога в умовах професійного навчання.
Мета дослідження полягає у знаходженні чинників, психологічних механізмів і тенденцій аксіогенезу студентів-психологів на етапі первинної професіоналізації.
Основною гіпотезою дослідження стало припущення про те, що професійна підготовка у ВНЗ спричиняє полімотивовану структурно-динамічну трансформацію особистості студента-психолога у спосіб актуалізації його суб’єктних властивостей та екстеріоризації сутнісних духовних інтенцій у напрямі становлення ціннісно-смислової сфери майбутнього психолога, релевантної вимогам професійної діяльності.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати теоретико-методологічні підходи до проблеми аксіогенезу особистості в процесі її професіоналізації.
2. Обґрунтувати аксіопсихологічну модель становлення психолога-професіонала.
3. Здійснити експериментально-діагностичне дослідження структурно-динамічних показників аксіогенезу студентів-психологів.
4. Визначити ключові детермінанти, тенденції та психологічні механізми аксіогенезу особистості майбутніх психологів у процесі навчання у ВНЗ.
Теоретико-методологічну основу дослідження визначили результати персонологічних студій, а саме: системно-структурний підхід до вивчення особистості (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, З.С.Карпенко, О.В.Киричук, О.І.Климишин, Б.Ф.Ломов, А.В.Петровський, К.К.Платонов), психодинамічний підхід (З.Фройд, Е.Фромм, К.Хорні, Т.С.Яценко), гуманістичний підхід (Дж.Б’юдженталь, А.Маслоу, В.П.Москалець, К.Роджерс, М.В.Савчин), культурно-історичний підхід (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Д.О.Леонтьєв, О.В.Запорожець, С.Д.Максименко), феноменологічно-рефлексивний підхід (А.В.Брушлинський, Ф.Ю.Василюк, П.Я.Гальперін, Н.В.Чепелєва, Т.М.Титаренко), вітакультурний підхід (А.В.Фурман, О.Є.Гуменюк); дослідження особливостей професійної самореалізації особистості (О.Ю.Артемьєва, Є.І.Головаха, М.Й.Варій, Є.О.Клімов, Ж.П.Вірна, Л.М.Мітіна, Л.Е.Орбан-Лембрик, І.В.Ханіна та ін.), обґрунтування специфіки професійної діяльності психолога (Г.С.Абрамова, М.О.Амінова, О.Ф.Бондаренко, Н.І.Пов’якель, І.В.Дубровіна, Л.М.Карамушка, В.Г.Панок, Н.В.Чепелєва та ін.).
Базовою в теоретичному та методологічному відношенні для нашого дослідження стала аксіопсихологічна концепція особистості З.С.Карпенко, базована на принципі інтегральної суб’єктності. За З.С.Карпенко, суб’єктність виступає інтегральною здатністю людини, що акумулює різні плани її буття і духовно-ціннісного самовизначення”; ...суб’єктність є способом реалізації людиною свого духовного потенціалу, що репрезентує її вроджену здатність до саморозвитку і самовизначення в просторі мотиваційно-ціннісних відношень” (З.С.Карпенко). Авторка виокремлює п’ять рівнів онтогенезу ціннісно-смислової свідомості суб’єкта: відносний суб’єкт (людина як об’єкт соціального впливу, індивід), моносуб’єкт (людина як активний діяч, суб’єкт відносно індивідуальної діяльності), полісуб’єкт (суб’єкт групової взаємодії, особистість), метасуб’єкт (суб’єкт суспільно значущої творчої діяльності, індивідуальність) та абсолютний суб’єкт (суб’єкт духовної практики, універсальність). Їх змістова характеристика фіксується взаємозв’язками і взаємоперетвореннями в динамічній системі аксіопсихіки, центральними конструктами якої є ціннісно-смислове (життєве) відношення, смислоутворювальний мотив і диспозиція поведінки. Поступальний перехід з нижчих на вищі рівні ціннісно-смислової свідомості повно описується поняттям аксіогенез”.
У процесі дослідження застосовано такі методи:
теоретичні: аналіз, синтез та узагальнення теоретико-методологічних засад досліджуваної проблеми, представлених у науковій літературі;
психодіагностичні: Методика вивчення суб’єктних властивостей та особистісних цінностей” З.С.Карпенко, Тест смисложиттєвих орієнтації” (СЖО) Д.О.Леонтьєва, Опитувальник невротичних тенденцій ціннісного змісту” (НТЦЗ) З.С.Карпенко, В.М.Мицька, Методика визначення типів особистості і їх ймовірних розладів” Дж.Олдхема і Л.Морріса, Методика вивчення професійної мотивації” І.Г.Кокуріної;
статистичні: знаходження середніх величин, процентних співвідношень, дисперсії, стандартного відхилення та достовірності відмінностей χ2 Пірсона, t-критерій Стьюдента, дисперсійний, кореляційний, факторний, кластерний аналізи;
інтерпретаційні: структурний метод;
організаційні: метод поперечних зрізів (когортне порівняння).
Таке методичне забезпечення дозволило отримати емпіричні показники перебігу аксіогенезу майбутніх психологів у процесі здобуття ними професійної освіти у ВНЗ, що дасть змогу виробити стратегію гармонізації їх професійно-особистісного становлення згідно з нормативно визначеним тезаурусом компетентностей.
База дослідження. Експериментально-діагностичне дослідження проводилося на базі психологічного відділення філософського факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника протягом 2002-2006 рр. Сукупна вибірка становила 327 осіб, з них 63 студенти-психологи першого курсу, 65 другого, 68 третього, 66 четвертого та 65 п’ятого курсів.
Наукова новизна дослідження полягає в розробленні базової нормативної моделі професійного аксіогенезу особистості, побудованій на засадах принципів інтегральної суб’єктності та множинної детермінації, встановленні генеральних факторів і провідних тенденцій аксіогенезу майбутніх психологів на кожному з етапів професійної підготовки, конструюванні прогностичної функціональної моделі ціннісно-смислової взаємодії у процесі психологічного консультування, уточненні природи кризових явищ та дії психологічних механізмів професійно-особистісного становлення студентів-психологів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається виокремленням форм репрезентації аксіопсихологічних феноменів, обґрунтуванням вибору організаційного формату, методичних засобів, математичного апарату й інтерпретаційної рамки для отримання та кількісно-якісного аналізу емпіричних даних, що збагатило методологію аксіопсихологічних студій у царині вікової та педагогічної психології.
Практична значущість дослідження полягає в експлікації складної полімотивованої феноменології аксіогенезу майбутніх психологів за допомогою комплексу релевантних психодіагностичних методик, у тому числі опитувальника виявлення невротичних тенденцій ціннісного змісту (розробленим автором спільно із З.С.Карпенко), що дозволяє вносити корективи в існуючу практику професійної підготовки майбутніх психологів у ВНЗ.
Надійність та вірогідність результатів дисертаційного дослідження забезпечувалась обґрунтованістю теоретико-методологічних положень, репрезентативністю досліджуваної вибірки, використанням комплексу методів, адекватних меті й завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, використанням статистико-математичних методів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертації стали предметом доповіді та обговорення на І Міжнародній науково-практичній конференції Науковий потенціал світу ‘2004” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнському науковому семінарі Методологічні проблеми психології особистості” (Івано-Франківськ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2006), на щорічних звітно-наукових конференціях кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 20032007).
Впровадження результатів дослідження відбувалося у спосіб використання ключових концептуальних побудов, організаційно-методичних засобів і евристичних висновків даної роботи у змісті та методах викладання психологічних дисциплін в Івано-Франківському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (Довідка № 01/349 від 17.08.2007 р.), Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (Довідка № 640 33/03 від 31.08.2007 р.) та Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (Довідка № 01 05/628 від 04.09.2007 р.).
Публікації. Зміст, основні положення та результати дослідження представлено у 7 наукових публікаціях автора, з яких 1 у співавторстві. 5 статей опубліковано у виданнях, затверджених переліком ВАК України.
Особистий внесок автора полягає в розробці робочого варіанту опитувальника НТЦЗ, його апробації, статистичній обробці первинних даних і формулюванні деяких висновків, що становить 30% тексту спільної публікації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (231 найменувань, з яких 5 іноземними мовами), 8 рисунків, 17 таблиць, 2 додатків. Загальний обсяг роботи викладено на 336 сторінках, з яких 195 основний зміст.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Згідно з принципами інтегральної суб’єктності і множинної детермінації особистісного становлення аксіогенез людини являє собою процес поетапного і порівневого розгортання суб’єктності в діапазоні: відносний суб’єкт (індивід), моносуб’єкт (власне суб’єкт, ініціатор предметної діяльності), полісуб’єкт (особистість як суб’єкт моральної поведінки), метасуб’єкт як творча індивідуальність і абсолютний суб’єкт як носій універсальних сенсів з такими домінантами відповідно: здоров’я, прагнення до істини, справедливості й користі, доброчинність, любов до прекрасного і досконалого, благоговіння перед життям; суб’єктними властивостями як здатностями передчуваю”, треба”, мушу”, буду”, приймаю”.
2. На основі концептуальної моделі аксіогенезу особистості (З.С.Карпенко) було розроблено базову нормативну модель успішного професійного аксіогенезу майбутніх психологів, що складається з чотирьох стадій: допрофесійної підготовки (перехід від відносного до моносуб’єкта), професійного самовизначення (перехід від моно- до полісуб’єктного рівня), професійної підготовки (інтервал від полі- до метасуб’єкта), професійної зрілості та самореалізації (метасуб’єкт абсолютний суб’єкт), співвідносних з чотирма видами причинності (за Арістотелем): матеріальною, динамічною, формальною і цільовою відповідно.
3. Аксіопсихологічне конструювання процесу психологічного консультування як основного виду майбутньої професійної діяльності теперішніх студентів-психологів привело до створення прогностичної функціональної моделі ціннісно-смислової взаємодії психолога і клієнта за такими етапами: сприйняття смислу ситуації клієнта, спроба тлумачення смислів дій клієнта, інтерпретація дій та ситуації клієнта психологом, переструктурування внутрішнього досвіду клієнта, узгодження ціннісно-смислових сфер суб’єктів психологічної консультації, актуалізація смислотворчої активності клієнта, самоактуалізація клієнта через волевиявлення і взяття на себе відповідальності.
4. З метою експериментально-діагностичної перевірки базової нормативної моделі аксіогенезу майбутніх психологів було сплановано і проведено кореляційне емпіричне дослідження (когортне порівняння) у вигляді серій констатувальних зрізів за тестом смисложиттєвих орієнтації (СЖО) Д.О.Леонтьєва, методиками вивчення особистісних цінностей та суб’єктних властивостей З.С.Карпенко, визначення типів особистості і їх ймовірних розладів Дж.Олдхема і Л.Морріса, вивчення трудової мотивації І.Г.Кокуріної, опитувальником виявлення невротичних тенденцій ціннісного змісту (НТЦЗ) З.С.Карпенко, В.М.Мицька, що дозволило здійснити моніторинг показників розвитку аксіопсихологічних чинників професійно-особистісного становлення фахівців зазначеного профілю.
5. Застосування методів описової математичної статистики та дисперсійний аналіз масиву емпіричних даних підтвердив тенденцію поступального (але не безкризового) розгортання суб’єктності за переважною більшістю параметрів аксіогенезу та конвергенції особистісно значущих і професійно релевантних цінностей, рис, здатностей. У загальному циклі професійної підготовки майбутніх психологів у ВНЗ зафіксовано дві кризи середини (ІІІ-й курс) і завершення навчання (V-й курс). Пікові показники аксіогенезу демонструють четвертокурсники (кваліфікаційний рівень бакалавр).
6. Узагальнення результатів факторного аналізу показників аксіогенезу студентів-психологів дало змогу виокремити три основні види спричинення цього процесу: мотивацію результатом (цільова причина), мотивацію сенсом (формальна причина) і мотивацію процесом (рушійна причина), причому формотворче (рефлексивно-феноменологічне) спричинення навантажене суперечливими ціннісно-смисловими факторами, часто не затребуваними чинниками як конкретного освітнього середовища, так і макросоціального гуманітарного (ідейно-політичного, культурного, економічного тощо) контексту. Останнє уможливлює феномен витісненої духовності” фактично, блокади автентичного розвиткового потенціалу студента як суб’єкта професійно-особистісного становлення.
7. Встановлено когортну послідовність генеральних факторів аксіогенезу майбутніх психологів: І-й курс доброзичливість/антагонізм, ІІ-й курс сумлінність/безвідповідальність, ІІІ-й курс емоційна стабільність/невротизм, ІV-й курс екстра (інтро) версія, V-й курс відкритість/закритість новому досвіду, що виконують роль психологічних механізмів професійно-особистісного становлення.
8. Ідентифіковано такі динамічні тенденції професійного аксіогенезу студентів-психологів: адаптація до освітнього середовища ВНЗ (І-й курс), самоствердження у професійно-орієнтованому навчанні (ІІ-й курс), криза середини професійної підготовки (ІІІ-й курс), професійно-особистісна інтеграція (ІV-й курс), формування готовності до самостійної професійної діяльності (V-й курс).
Перспективним напрямом дослідження аксіогенезу майбутніх психологів є вивчення шляхів демократизації та гуманізації освітнього середовища у ВНЗ, розробка і запровадження сучасних психодидактичних і розвивально-корекційних технологій у навчально-виховний процес вищої школи з метою оптимізації професійно-особистісного становлення студентської молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. Изд. третье, стереотипное. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 368 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Личностная регуляция времени // Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. Л. В. Куликов СПб: Питер, 2000. С. 279297. (Серия Хрестоматия по психологии”).
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегии жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
4. Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла. Самара: Изд. Дом Бахрах-М”, 2000. 336 с.
5. Ананьев Б.Г. Психологическая структура личности и ее становление в процессе индивидуального развития человека // Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. Л. В. Куликов. СПб: Питер, 2000. С. 4855. (Серия Хрестоматия по психологии”).
6. Ананьев Б.Г. Структура личности // Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. Л. В. Куликов. СПб: Питер, 2000. С. 9195. (Серия Хрестоматия по психологии”).
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд. Ленинградского ун-та, 1968. 338 с.
8. Андрійчук І.П. Особливості формування позитивної Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів // Психологія. Збірник наукових праць. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. Вип. 18. С. 189193.
9. Анисимов С.Ф. Ценности реальные и мнимые. М.: Политиздат, 1970. 122 с.
10. Анурин В. Ф. Ценностные ориентации и их влияние на формирование потребностей // Социология высшей школы. Подготовка специалистов для народного хозяйства. Сборник науч. трудов. Горький, 1982. С. 116129.
11. Бадалова М.В. Профессиональная рефлексия практических психологов: опыт изучения // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 4. С. 2830.
12. Балл Г.О. До аналізу сутнісного змісту внутрішньої свободи // Актуальні проблеми сучасної української психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академ. С. Д. Максименка. К.: Нора-Друк, 2003. Вип. 23. С. 3547.
13. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
14. Белей М.Д. Деякі психологічні аспекти формування життєвих смислів особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ, 2005. Вип. 10. Ч. 2. С. 219228.
15. Белей М.Д. Проблеми формування професійних смислів у сучасного студентства // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Львів, 2005. Серія Психологія”. № 2. С. 1321.
16. Белобрыкина О.А. О построении модели профессиональной эффективности психолога // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года: В 8 т. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.1. С. 391395.
17. Белобрыкина О.А. Традиции как средство развития профессиональной идентичности студентов-психологов // Психология в вузе. 2004. № 2. С. 99109.
18. Берулава Г.А. Методологические основы деятельности практического психолога: Учеб. пос. М.: Высшая школа, 2003. 64 с.
19. Бех І.Д. Виховання особистості: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади / Навч.-метод. видання. У 2 кн. Кн.1. К.: Либідь, 2003. 280 с.
20. Бинсвангер Л. Бытие-в-мире. СПб.: КСП+, Ювента, 1999. 300 с.
21. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 309 с.
22. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. М.Воронеж: НПО МОДЭК”, 1995. 76 с.
23. Бойко В.Ю. Типология ценностных позиций и состояние кризисного сознания // Ценности социальных групп и кризис общества: Сб. науч. труд. М.: ИФАИ, 1991. С. 5973.
24. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. М.: Сов. Энциклопедия, 1991. в 2-х т. Т.2. 767 с.
25. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
26. Бондаренко О.Ф. Психологічні особливості сучасної студентської молоді та проблеми професійної підготовки психологів-практиків // Практична психологія та соціальна робота. 2003. № 4. С. 811.
27. Бондаренко О.Ф. Суб’єктність як етичний вимір: у пошуках вітчизняної традиції у психотерапії // Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь. С. 5269.
28. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 144150.
29. Боуен М. Духовность и личностно-центрированный подход // Вопросы психологии. 1992. № 34. С. 2433.
30. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 301 с.
31. Братусь Б.С. Смысловая сфера личности // Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. Л. В. Куликов СПб: Питер, 2000. С. 130139. (Серия Хрестоматия по психологии”).
32. Бреусенко-Кузнецов А.А. Опыт сказочничества. Динамика ценностно-смысловой сферы личности в условиях экзистенциального кризиса: Монография. К.: КВИЦ, 2005. 386 с.
33. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке // Психологический журнал. 1991. Т. 12. № 6. С. 311.
34. Брылева О.А. Психологическое консультирование как работа в ценностно-смысловых полях // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года: В 8 т. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.1. С. 602606.
35. Будинайте Г.Л., Корнилова Т.В. Личностные ценности и личностные предпосылки субъекта // Вопросы психологии. 1993. Т. 14. № 5. С. 99105.
36. Бутківська Т.В. Ціннісний вимір соціалізації учнів // Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 130137.
37. Буякас Т.М. О проблемах становления чувства самоидентичности у студентов-психологов // Вестник МГУ. 2000. Серия 14. Психология. № 1. С. 5963.
38. Варій М.Й. Загальна психологія: Підручник / Для студ. псих. і пед. спеціальностей. 2-ге видан., виправ. і доп. К.: Центр учбової літератури, 2007. 968 с.
39. Варій М.Й. Психологічні основи національної безпеки // Психологічні аспекти національної безпеки / Збірник тез міжнар. наук.-практ. конф.: 22-23 березня 2007 року. Львів: Вид-во ПП Арал”, 2007. С. 11-16.
40. Василенко В.А. Ценность и ценностные отношения // Проблема ценности в философии. М.-Л.: Наука, 1966. С. 4149.
41. Василюк Ф.Е. От психологической практики к психотехнической теории // Моск. психотерапевтический журнал. 1992. № 1. С. 1532.
42. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Изд. Московского ун-та, 1984. 200 с.
43. Веселкова Н.В. Темпоральные координаты взросления // http://www.iriss.ru.
44. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. Луцьк: РВВ Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003. 320 с.
45. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. Философские работы. / Сост. и комент. М. С. Козловой. Пер. с нем. М. С. Козловой, Ю. А. Асеева. Ч.1. М.: Гнозис, 1994. 520 с.
46. Власова Ю.В., Белобрыкина О.А. К вопросу о профессиональном стаповлении и развитии психолога // Психология в вузе. 2004. № 2. С. 8698.
47. Выжлецов Г.П. Аксиология: становления и основные этапы развития // Социально-политический журнал. 1996. № 1. С. 8699.
48. Гийому Ж., Мальдидье Д. О новых приемах интерпретации или Проблема смысла с точки зрения анализа дискурса // Квадратура смысла / Под ред. П. Серио. М.: Прогресс, 1999. С. 124136.
49. Голован В.П. Аксіопсихологічний потенціал гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів: Автореф. канд. психол. наук: 19.00.07. (Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника). Івано-Франківськ, 2006. 18 с.
50. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и ценностные ориентации личности // Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. Л. В. Куликов СПб: Питер, 2000. С. 256269. (Серия «Хрестоматия по психологии»).
51. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 201 с.
52. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 288 с.
53. Гудачек Я. Ценностная ориентация личности // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. С. 102109.
54. Гуменюк О.Є. Модульно-розвивальна система як об’єкт соціально-психологічного аналізу: Дис канд. психолог. наук: 19.00.05. К., 1999. 185 с.
55. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2002. 186 с.
56. Гуменюк О.Є. Феномен полімотивації: сутнісний зміст взаємин за модульно-розвивальної оргсистеми // Психологія і суспільство. 2001. № 1(3). С. 74123.
57. Гуревич П.С. Философская антропология: Учебное пособие. М.: Вестник, 1997. 448 с.
58. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. Т.1. / Пер. с нем. А. В. Михайлова. М.: Дом интеллектуальной книги, 1999. 336 с.
59. Данилова Т.Н. Опросник диагностики типа направленности личности практического психолога // Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 8. С. 4144.
60. Деева Н.А. Рефлексивные механизмы функционирования ценностно-смысловой сферы // Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го Всероссийского съезда психологов. 25-28 июля 2003 года: В 8 т. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. Т.3. С. 3538.
61. Дильтей В. Описательная психология / Пер. с нем. СПб.: Алетейя, 1996. 160 с.
62. Дмитерко-Карабин Х.М. Вплив смисложиттєвих орієнтацій на мотиваційну готовність до професійної діяльності майбутніх психологів: Дис канд. психол. наук: 19.00.07. (Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника). Івано-Франківськ, 2004. 212 с.
63. Дмитренко А.К. Мотиваційні та світоглядні аспекти вибору професії психолога // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 4. С. 3134.
64. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. М.: Политиздат, 1978. 272 с.
65. Донцов А.И., Белокрылова Г.М. Профессиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии. 1999. № 2. С. 4250.
66. Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. Проблема ценностей и марксистская философия. М.: Наука, 1967. 74 с.
67. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб.: Изд-во Питер”, 2000. 320 с.
68. Дубровина И.В., Акимова М.К., Борисова Е.М. и др. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. М.: Мысль, 1991. 304 с.
69. Егорова М.А. Модель профессиональной подготовки специалиста-психолога для системы образования // Психологическая наука и образование. 2003. № 4. С.8996.
70. Заика Е.В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в вузе // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 5. С. 1319.
71. Залесский Г.Е. Психологические вопросы формирования убеждений. М.: Изд-во МГУ, 1982. 119 с.
72. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. М.: Политиздат, 1986. 221 c.
73. Зейгарник Б.В. Патопсихология. М.: Изд-во Московского ун-та, 1983. 287 с.
74. Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 128 с.
75. Зинченко В.П. Мысль и слово Густава Шпета (возвращение из изгнания). М.: Изд-во УРАО, 2000. 208 с.
76. Иванько Л.И. Ценностно-нормативные механизмы регуляции // Культурная деятельность: опыт социологического исследования. М.: Наука, 1981. С. 50151.
77. Исаев Е.И., Пазухина С.В. Формирование ценностно-смыслового отношения к психологии у будущих педагогов // Вопросы психологии. 2004. № 5. С. 311.
78. Истомин И.Н. Ценностные ориентации в системе регуляции поведения // Психологические механизмы регулирования социального поведения. М.: Наука, 1979. С. 252261.
79. Кадикова Т.А. Особливості динаміки ціннісних орієнтацій студентів-психологів: Автореферат дис. ...канд. психол. наук: 19.00.01. (ОНУ ім. І.І. Мечникова). Одеса, 2002. 17 с.
80. Каліна Н.Ф., Кейсельман В.Р. Символічне конституювання суб’єкта в психотерапії // Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь. С. 144156.
81. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ Міжнар. фін. агенція”, 1998. 216 с.
82. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики. К.: РУТА, 2001. 160 с.
83. Карпенко З.С. Експериментальна психологія: Методичні рекомендації до практичного курсу. Івано-Франківськ: Плай, 2000. 76 с.
84. Карпенко З.С. Картографія інтегральної суб’єктності: пост-постмодерністський проект // Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / За заг. ред. В.О. Татенка. К.: Либідь. С. 157175.
85. Карпенко З.С. Професійний аксіогенез особистості: проблеми, завдання, досвід, перспективи // Актуальні проблеми практичної психології. Збірник наукових праць. Херсон, ПП Вишемирський В. С., 2006. С. 100102.
86. Карпенко З.С. Феноменологічне поле особистісного вибору // Психологія в ХХІ ст.: перспективи розвитку: Матеріали VI Костюків. читань. К.: Міленіум, 2003. Т.2. С. 6771.
87. Карпенко З.С., Мицько В.М. Соціальні неврози особистості перехідного періоду суспільства // Психологія і суспільство. 2001. № 1(3). С. 124132.
88. Кириллова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. 1999. №4. С. 2937.
89. Климишин О.І. Психологічні особливості розвитку духовності старшокласників у процесі навчання: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07. (Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника). Івано-Франківськ, 2004. 19 с.
90. Климов Е.А. Общечеловеческие ценности глазами психолога профессиоведа // Психол. журн. 1993. т.14. № 4. С. 130136.
91. Климчук В.О. Кластерний аналіз: використання у психологічних дослідженнях // Практична психологія та соціальна робота. №4. 2006. С. 3035.
92. Ковалев В.И. Трансформации личности с позиции темпоральной психологии // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (17-18 травня 2007р.). Чернівці: Рута, 2007. С. 6671.
93. Кокурина И.Г. Методика изучения трудовой мотивации: Учеб.-метод. пособие для студ. фак. психол. гос. ун-тов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 56 с.
94. Коломінський Н.Л. Методологічні засади професійної підготовки практичного психолога // Практична психологія та соціальна робота. 2003. № 4. С. 1213.
95. Комер Р. Патопсихология поведения. Нарушения и патологии психики. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. 608 с. (Серия Психологическая энциклопедия”).
96. Кон И.С. В поисках себя. М.: Политиздат, 1984. 148 с.
97. Кондрашихина О.А. Предпосылки фасилитационных способностей практических психологов // Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 7. С. 14.
98. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Пер. с лит. М.: Академ. проект, 1999. 240 с.
99. Кузнецов М.А. Факторы эмоционального отношения к учению // Вісник Харківського Національного Університету. 2002. Серія Психологія”. № 576. С. 114117.
100. Лазарук А. Розвиток ціннісно-смислової сфери за модульно-розвивального навчання // Психологія і суспільство. 2002. № 3-4. С. 170186.
101. Лазарук А. Цінності людини у науково-психологічному осмисленні // Психологія і суспільство. 2003. № 2. С. 1937.
102. Лазурский А.Ф. Очерк науки о характерах. М.: Орфей, 1995. 271 с.
103. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
104. Леонтьев Д.А. Виктор Франкл в борьбе за смысл / Вступит. стат. к книге В. Франкл. Человек в поисках смысла. M.: Прогресс, 1990. С. 522.
105. Леонтьев Д.А. Внутренний мир личности. Смысл жизни // Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. Л. В. Куликов СПб: Питер, 2000. С. 372377.
106. Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностных ориентаций. M.: Смысл, 1992. 17 с.
107. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, структура и динамика смысловой реальности. М.: Смысл, 1999. 487 с.
108. Леонтьев Д.А. Тест смисложизненных ориентаций. М.: Смысл, 1992. 16 с.
109. Лещинський Є.Б. Експериментальна психосемантика та деякі аспекти вивчення свідомості студентів-психологів // Психологія в ХХІ ст.: перспективи розвитку: Матеріали VI Костюків. читань. К.: Міленіум, 2003. Т.2. С. 98103.
110. Лукина В.С. Исследование мотивации профессионального развития // Вопросы психологии. 2004. № 5. С. 2532.
111. Любимова Г.Ю. Внутренняя картина” процесса профессионального становления психологов // Вестник МГУ. 2001. Серия 14. Психология. № 4. С. 3541.
112. Малахов В.А. Етика. Курс лекцій: Навч. посібник. К.: Либідь, 1996. 304 с.
113. Маслоу А. Психология бытия. Пер. с англ. М.: Рефлбук”, К.: Ваклер”, 1997. 304 с.
114. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. С. 108118.
115. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / Пер. с англ., предисл. Г. А. Балла. Киев-Донецк, 1994. 52 с.
116. Мещерякова И.А., Иванова А.В. Проблемное поле и переживания студентов // Психологическая наука и образование. 2004. № 2. С. 510.
117. Минигалиева М.Р. Стратегии социального поведения психолога-консультанта // Психология зрелости и старения. 2003. № 2 (22), лето. С. 6993.
118. Мицько В.М. Аксіопсихологічні чинники професійної освіти майбутніх психологів // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Ів-Фр.: Вид-во Плай” Прикарпатського у-ту, 2004. Вип. 9. Ч. 1. С. 178185.
119. Мицько В.М. Аксіопсихологічний підхід до проблеми професіоналізації психологів // Вісник Прикарпатського у-ту. Філософські і психологічні науки. 2004. Вип. VI. С. 142149.
120. Мицько В.М. Дослідження професійного аксіогенезу студентів-психологів // Матеріали Першої Міжнар. науково-практичної конференції Науковий потенціал світу ‘2004”. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. Том 54. Психологія. С. 4448.