ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТІВ У ПРОЦЕСІ СПІЛЬНОЇ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 159.9:316.37+159.922.7/.8

КОВАЛЬ ІРИНА АНДРІЇВНА

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТІВ
У ПРОЦЕСІ СПІЛЬНОЇ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
СТУДЕНТІВ

19.00.07 ПЕДАГОГІЧНА ТА ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
академік АПН України,
доктор психологічних наук, професор
Максименко Сергій Дмитрович

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП
Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТІВ

1.1. Загальна характеристика феномену конфлікт і основні теоретичні підходи до його дослідження
1.2. Понятійний аналіз феномену конфлікт
Висновки до розділу 1

Розділ 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УЧБОВИХ КОНФЛІКТІВ

2.1. Психологічний аналіз типів і причин учбових конфліктів
2.2. Психологічні особливості учбових конфліктів
Висновки до розділу 2

Розділ 3. ВПЛИВ УЧБОВИХ КОНФЛІКТІВ НА ПРОЦЕС І РЕЗУЛЬТАТ СПІЛЬНОЇ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

3.1. Методика дослідження
3.2. Психологічний аналіз перебігу і вирішення конфліктів у процесі спільної учбової діяльності студентів
3.3. Аналіз основних функцій учбових конфліктів і їх вплив на процес і результат спільної діяльності студентів
Висновки до 3 розділу

ВИСНОВКИ
Література
Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема конфлікту належить до числа проблем, що мають глобальний характер і стосуються як суспільства в цілому, так і буття окремої людини. Причому останнім часом актуальність її істотно зросла у зв’язку з значним загостренням конфліктів в усьому світі. Згідно з сучасними поглядами конфлікт вважається неминучим явищем і охоплює найрізноманітніші аспекти буття як окремої людини, так і суспільства в цілому. Він має різноманітні вияви і є предметом багатьох наук, серед яких, як вважають фахівці, домінуюче положення посідає психологія. Про те, наскільки проблема конфліктів приваблює увагу фахівців, свідчить той факт, що кількість щорічних робіт з цієї проблеми досягає кількох тисяч. Можна виділити декілька основних напрямків дослідження проблеми конфлікту. Це передусім теоретико-методологічні праці, що відображають різні наукові підходи до тлумачення сутності конфлікту, його структурних і динамічних характеристик, а також основних його функцій (В.І.Андреєв [6]; Г.М.Андреєва [8]; А.Я.Анцупов, А.І. Шипілов [10]; Е.М. Бабосов [13]; О.М. Бандурка, В.А. Друзь [16]; Р. Берон, Д. Річардсон [28]; Н.В.Гришина [37]; Р.Дарендорф [43]; Ф.В. Дмитрієв [44]; М. Дойч [161; 162; 164]; Е.А. Донченко, Т.М. Титаренко [47]; О.І.Донцов [45]; В.В.Дружинін та ін. [49]; А.А.Єршов [57]; Ю.Г.Запрудський [60]; В.Зігерт, Х.Ланг [61]; Г.Зіммель [62]; А.Т.Ішмуратов [64]; Л.М.Карамушка [67]; Л.Козер [71; 158; 160]; Г.В.Ложкін [89]; Р.Маурер [170]; Л.А.Петровська [109]; М.І.Пірен [112]; Дж.Рубін та ін. [119]; Е.А.Уткін [133]; З.Фрейд [137; 138]; Н.І.Фригіна [140]; В.Н.Шаленко; [151] М.Шеріф [174] та ін.). Значну кількість досліджень присвячено аналізу конфліктів у різноманітних видах діяльності, в тому числі і педагогічної (М.І.Алексєєва [4]; В.М.Афонькова [12]; Г.О.Балл [14]; А.С.Бєлкін та ін. [17]; О.Б.Бовть [18]; М.Й.Боришевський, В.М.Кушнірюк [22]; М.С.Бургін [26]; І.М.Варенікіна [30]; О.А.Гаврилюк [34]; А.І.Донцов, Т.А.Полозова [46]; Т.В.Драгунова [48]; С.М.Ємельянов [53]; В.І.Журавльов [58]; Г.С.Костюк та ін. [80], Н.В.Крогіус [84]; А.М.Лебедєв [85]; Т.І.Марголіна [99]; М.І.Пірен [113]; А.А.Рояк [118]; М.М.Рибакова [122]; В.А.Семиченко, М.В.Семиченко [123]; Г.А.Соколова [127]; Ю.П.Черненький [149] та ін.).
Чимало робіт присвячено також проблемам сімейних конфліктів, значно менше уваги приділено аналізу конфліктів у дітей і юнаків. Ці проблеми досліджуються переважно лише як певний аспект їхніх взаємовідношень.
Значну кількість досліджень присвячено аналізу етнічних, політичних і міждержавних конфліктів, причому число їх в останні роки невпинно зростає. Останнім часом значно зросла кількість досліджень, присвячених проблемі вирішення конфліктів, передусім проблемі посередництва, у цій справі (Ф.М.Бородкін і Н.М.Коряк [23]; Д.Дена [52]; М.Дойч [165]; Д.Джонсон, Р.Джонсон [167]; В.Зігерт, Х.Ланг [61]; Я.Л.Коломінський [72]; У.Корнеліус і Ш.Фейр [77]; М.М.Лебедєва [86]; Р.Маурер [170]; М.І. Пірен [112]; Дж.Г.Скотт [125]; Р.Фішер і У.Юрі [136]; Т.А.Чистякова [150]; В.П.Шейнов [152] та ін.).
Водночас необхідно зазначити, що недостатньо досліджено чимало аспектів проблеми конфлікту, починаючи від сутності конфлікту і його понятійної схеми, і закінчуючи особливостями конфлікту в різних видах діяльності. Останнє чи не найбільшою мірою стосується проблеми конфліктів у процесі учбової діяльності. У переважній кількості робіт (В.В.Андрієвська та ін. [9]; А.К.Дусавицький [50]; Г.С.Костюк та ін. [80]; С.Д.Максименко [95]; Г.А.Цукерман [146] та ін.) в основному дослідження проводилося із молодшими школярами. Майже не досліджено старшокласників і студентів, психологічні особливості конфліктів у процесі спільної учбової діяльності, причини і види цих конфліктів, їх вплив на процес і результати діяльності, а також основні психологічні фактори, що зумовлюють характер цього впливу. Дослідження цих проблем становлять не лише теоретичний, а й практичний інтерес.
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Реєстраційний номер 0196U006943.
Об’єкт дослідження спільна учбова діяльність студентів.
Предмет дослідження конфлікти між студентами у процесі спільної діяльності.
Гіпотези дослідження:
Конфлікти у процесі спільної учбової діяльності (учбові конфлікти) мають специфічні особливості, що зумовлено, по-перше, специфікою учбової діяльності, по-друге, місцем спільної учбової діяльності в навчальній системі і, по-третє, особливостями суб’єктів учбової діяльності (передусім, недостатнім рівнем вмінь спільно працювати, конфліктною і комунікативною некомпетентністю) і т.д.
На причини виникнення, перебіг і способи вирішення учбових конфліктів істотно впливають позаситуаційні фактори, передусім характер взаємин між студентами, що склалися ще до їх включення у спільну діяльність. Саме вони вирішальною мірою визначають тип взаємин (кооперативні, змагальні) студентів у процесі спільної діяльності.
На характер конфліктів, крім особливостей учбової задачі, істотний вплив чинить фактор однорідності малої групи, індивідуальні особливості, соціальний статус її членів, а також спосіб оцінювання результатів діяльності групи.
Мета дослідження - дослідити психологічні особливості учбових конфліктів та їх вплив на спільну учбову діяльність студентів.
Для досягнення цієї мети та перевірки гіпотези були поставлені такі завдання.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати основні теоретичні підходи до психологічних досліджень конфлікту.
2. Здійснити концептуальний аналіз феномену конфлікт.
3. З’ясувати основні типи і причини виникнення учбових конфліктів, їхні психологічні особливості.
4. Дослідити особливості перебігу і вирішення студентами учбових конфліктів.
5. Дослідити основні функції і вплив учбових конфліктів на процес і результати спільної учбової діяльності.
Методологічну основу дослідження становлять теоретичні положення про сутність учбової діяльності і особливості спільної учбової діяльності (Л.С.Виготський [33]; В.В.Давидов [39; 40]; О.М.Леонтьєв [87]; С.Д.Максименко [95; 96]; Ю.І.Машбиць [101]; В.В.Рубцов [121] та ін.), а також про сутність феномену конфлікт (В.І.Андреєв [6]; Г.А.Андреєва [8]; Н.В.Гришина [37]; М.Дойч [161]; Л.Козер [158]; Г.В.Ложкін [89]; Л.А.Петровська [109]; М.І.Пірен [112] та ін.).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи: теоретичний аналіз проблеми, експеримент, тестування, спостереження і бесіда. Для обробки даних застосовувалися відповідні статистичні методи.
Наукова новизна. Обгрунтовано доцільність виділення конфліктів у процесі спільної учбової діяльності як окремого виду учбових конфліктів. Розкрито психологічні особливості учбових конфліктів, уточнено причини і типи цих конфліктів, основні позитивні і негативні їхні функції.
Теоретичне значення. Уточнено психологічні фактори, які зумовлюють виникнення конфліктів і впливають на їх перебіг і способи вирішення. Показано, що принаймні на початкових етапах спільної учбової діяльності вирішальна роль в учбових конфліктах належить позаситуаційним факторам, передусім характеру відношень між студентами, що склалися ще до їх включення у спільну діяльність. Уточнено вплив учбових конфліктів на процес і результати спільної діяльності. Показано, що конфлікти з переважанням деструктивних функцій найбільшою мірою впливають на результативність навчання студентів з посередньою успішністю, в тому числі й тих, хто не був безпосереднім учасником конфлікту.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати дають можливість намітити психолого-педагогічні умови щодо запобігання міжособистісних конфліктів і підготувати майбутніх вчителів до конструктивного вирішення конфліктів.
Апробація результатів дослідження. Зміст основних положень і результатів дослідження подано у вигляді доповідей і повідомлень на міжнародних науково-теоретичних, науково-практичних та науково-методичних конференціях: ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція Психологічна наука в медичній та соціальній практиці”; Міжнародна наукова конференція Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології”, присвячена 30-річчю наукової та педагогічної діяльності видатного українського психолога академіка Сергія Дмитровича Максименка; Міжнародна науково-практична конференція Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології”; IV Всеукраїнська науково-практична конференція Психологічна наука в медичній та соціальній практиці”; виступи на засіданнях кафедри педагогіки та психології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця; виступи на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України; виступи на науково-практичній конференції Питання організації і проведення позакласної практики у школах”; виступи на науково-методчних семінарах, звітних конференціях, педагогічних читаннях у Педагогічному коледжі Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 176 найменувань, в тому числі 21 на іноземних мовах, та трьох додатків. Основний зміст дисертації викладено на 192 сторінках. Дисертація містить 4 таблиці.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. У дослідженні феномену конфлікт, який здавна привертав увагу фахівців, протягом останніх десятиліть намітилися істотні зрушення. По-перше, значно розширився його зміст: тепер до нього включають також когнітивні конфлікти, які відображають певні протиріччя у підходах, стратегіях розв'язання різноманітних задач. По-друге, все більше фахівців визнає традиційні підходи до тлумачення конфліктів однобічними і вважає більш перспективним синтетичний підхід, який враховує різні фактори. По-третє, зазнало істотних змін розуміння місця і функцій конфлікту в житті окремої людини і суспільства в цілому. Визнається, що конфлікти є неминучим явищем, що вони мають не лише негативні, а й позитивні функції, що основною є задача не усунення конфлікту за будь-яку ціну, а конструктивне його вирішення. Саме тому на передній план виступає проблема визначення тих факторів, які сприяють такому вирішенню проблеми.
2. Виокремлення учбових конфліктів як самостійного виду конфліктів у процесі спільної учбової діяльності зумовлене тим, що, по-перше, значно зростає роль саме такої форми організації навчального процесу і, по-друге, ці конфлікти мають істотні психологічні особливості, що відрізняють їх від інших видів конфліктів. Ці особливості зумовлені насамперед специфікою учбової діяльності (мається на увазі співвідношення між результатом розв'язання учбових задач і метою навчання), специфікою спільної учбової діяльності (її місцем у системі навчання), співвідношенням між таким результатом діяльності, як спільний продукт, і індивідні здобутки, їх значущості для учнів (студентів), а також недостатньо сформованими вміннями спільно працювати, низьким рівнем комунікативної компетентності.
3. Одна з найбільш істотних особливостей учбових конфліктів полягає в тому, що на відміну від конфліктів в інших видах діяльності, де саме організація спільної діяльності опосередковує характер взаємин між членами групи, в тому числі і конфліктних, в учбовій діяльності, принаймні на початкових етапах, її організація опосередковується взаєминами, що склалися у членів групи ще до включення їх у спільну діяльність. Характер цих взаємин значною мірою впливає на тип відношень студентів (кооперативний, змагальний) у групі.
4. У групах з кооперативними відношеннями між членами групи переважну більшість конфліктів становлять когнітивні конфлікти. Вони зумовлені когнітивною несумісністю і виявляються у розбіжностях стратегій розв'язання задач. Такі конфлікти подекуди мають досить гострий характер і переходять в особистісно-прагматичні, коли несумісність виявляється на особистісному рівні. Однак у переважній більшості завершуються конструктивно, оскільки в основі цієї несумісності лежать его-потребнісні цілі, що мають миттєвий характер. При цьому конфлікт переводиться у когнітивне русло, внаслідок чого навіть найбільш гострі конфлікти не призводять до дезінтеграції групи.
5. У групах, де зв’язки між їх членами недостатньо міцні і когнітивні, і організаційні конфлікти часто переходять у прагматичо-особистісні. При цьому несумісність когнітивна або поведінкова перетворюється на особистісну. У групах, де між окремими її членами ще до включення у спільну діяльність склалися недоброзичливі взаємини, більшість конфліктів мають чітко виражений міжособистісний характер. Вони спричинені особистісною несумісністю і виникають за будь-якого приводу, досить гострі і довготривалі. Тут конфлікти найчастіше розгортаються за спіральною моделлю. Якщо ж хтось із членів групи виступає на захист одного з учасників конфлікту, він нерідко стає об'єктом конфлікту. Коли ж на бік одного з учасників конфлікту виступають обидва члени групи, конфлікт ще більше розгортається, а інколи призводить до відносної депривації учасника конфлікту.
6. Основними причинами когнітивних конфліктів була когнітивна несумісність, організаційних поведінкова, а особистісно-прагматичних особистісна несумісність. Перехід від когнітивних або організаційних конфліктів в особистісно-прагматичні найчастіше був зумовлений его-потребнісними цілями, бажанням домінувати, довести членам групи свою першість. При цьому індивідуальні цілі переважали спільну мету. В тих випадках, коли такі цілі мали миттєвий характер і усвідомлювалися як перешкода до досягнення спільної мети, конфлікт, як правило, завершувався продуктивно.
7. Істотними факторами, що значною мірою впливають на перебіг конфлікту і способи його вирішення, є загальна підготовленість студентів, їхній статус, однорідність за успішністю членів групи, а також спосіб оцінювання діяльності групи. Останній фактор найбільш істотний вплив чинить у тих групах, де міжособистісні зв'язки між членами групи недостатньо міцні. Вплив цього фактору не спостерігався в групах з міцними міжособистісними зв'язками, а також у групах, де переважали змагальні відносини, зумовлені недружелюбними взаєминами, що склалися ще до включення студентів у спільну діяльність.
8. На тип конфлікту значною мірою впливав статус його учасників. Когнітивні конфлікти найчастіше відбуваються між сильними студентами. Така саме картина має місце і в конфліктах за лідерство. Організаційні конфлікти, як правило, мають характер вертикальних конфліктів: у випадку незадоволення стилем лідерства ініцюють конфлікт "рядові" члени, при значному розходженні очікуваних і фактичних ролей "рядових" членів - лідер. Конфлікти між "рядовими" членами групи найчастіше спричиняються надто значною (на погляд деяких членів груп) активністю члена групи або його комунікативну некомпетентність.
9. Більшість студентів до конфліктів відносить лише такі взаємини, де принаймні один з учасників намагається зашкодити іншому. Тому, як правило, когнітивні конфлікти вони не вважають конфліктами. Виявилося, що в багатьох випадках, особливо в групах з міцними зв'язками, студенти намагаються дещо прикрасити свої взаємини, оскільки вважають, що визнання наявності конфліктів у групі зашкодить її іміджу.
10. Учбові конфлікти виконують як позитивні, так і негативні функції. Позитивні функції конфлікту виявляються в тому, що вони сприяють: а) прийняттю оптимальних рішень; б) поліпшенню діяльності членів групи; в) критичному ставленню до своєї діяльності; г) поліпшенню розуміння особистості партнерів по групі; д) згуртуванню групи. Негативні функції конфлікту виявлялися в тому, що вони: а) відволікали студентів від розв'язання учбових задач; б) негативно впливають на процес розв'язання задач; в) погіршують взаємини між членами групи; г) призводять до її дезінтеграції.
11. Вплив учбових конфліктів на результат учбової діяльності має суперечливий характер. З одного боку, не виявлено зв'язку між рівнем конфліктності студентів і розв'язанням ними критеріальної задачі, а з другого боку конфлікти з переважно деструктивними функціями негативно впливають на результативність навчання студентів посередніх за успішністю.

ЛIТЕРАТУРА
1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М., 1990. 144 с.
2. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии: Пер. с англ. - М.: Прагма, 1993. 123 с.
3. Акатов Л.И., Крикунов А.С., Подорога В.Я., Тимощук Е.И., Шанин Е.А. Реакция контактных групп на конфликтные ситуации // Материалы IV Всесоюзного съезда общества психологов СССР. Тбилиси, 1971. 152 с.
4. Алексєєва М.І. Педагогічний конфлікт очима психолога // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 16-18.
5. Андреев В.И. Деловая риторика: практический курс для творческого саморазвития, делового общения, полемического и ораторского мастерства. Казань, 1993. 276 с.
6. Андреев В.И. Конфликтология (Искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов). М., 1995. 234 с.
7. Андреева Г.М. Психология социального познания. М., 1997. 186 с.
8. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 2001. 376 с.
9. Андриевская В.В., Балл Г.А., Кисарчук З.Г., Мусатов С.А. Психологические предпосылки эффективности совместной учебной работы младших школьников // Вопр. психологии, 1985. №4. С. 38-45.
10. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М., 2000. 551 с.
11. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теория, история, библиография. М., 1996 143 с..
12. Афонькова В.М. Конфликты в коллективе старшеклассников и пути их преодоления: Дис. канд.пед.наук. М., 1975. 201 с.
13. Бабосов Э.М. Конфликтология. М., 1997. 214 c.
14. Балл Г.О. Проблема запобігання конфліктам між педагога- ми і учнями у світлі гуманістичного підходу // Конфлікти в педагогічних системах. - Вінниця, 1997. С. 18-20.
15. Балл Г.О. Теория учебных задач. Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
16. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. Харьков, 1997. 335 с.
17. Белкин А.С., Жаворонков В. Д., Зимина И. С. Педагогическая конфликтология. Екатерингбург, 1995 96 с.
18. Бовть O.Б. Дослідження взаємозв’язку між агресивністю педагогів і їх стилем індивідуальної поведінки в конфлікті // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 27-31.
19. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 283 с.
20. Бондаровская В.М., Горобец Т.К., Моляко В.А., Смульсон М.Л. Исследования стратегий решения задач в зарубежной психологии // Вопр. психологии. 1972. №5. С.174-187.
21. Бондаровская В.М., Смульсон М.Л. Некоторые особенности становления стратегий решения задач. Вопр. психологии. 1973. № 5. С. 58-65.
22. Боришевський М.Й., Кушнірюк В.М. Гуманізація оцінних ставлень як умова попередження конфлікту у педагогічному процесі // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 33-35.
23. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт. Новосибирск: Наука. Сибирское отделение, 1989. 189 с.
24. Брунер Дж. Психология познания. За пределами не- посредственной информации / Под ред. А.Р. Лурии М.: Прогресс, 1977. 412 с.
25. Брунер Дж. Стратегии приема информации при образовании понятий // Хрестоматия по общей психологии. Психология мышления. М.: Изд-во МГУ. 1981. С. 204-209.
26. Бургін М.С. Конфлікти у педагогічних системах: методологічний аналіз // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 42-44.
27. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Понятие ситуации // Психология социалиных ситуаций. М., 2001. С. 133-138.
28. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб: Питер, 1997. 336 с.
29. Вареникина И.М. Преодоление возможных конфликтных ситуаций между учителем и учениками на уроке // Вопр. психол. 1986. № 3. С. 71-77.
30. Вареникина И.М. Ситуация конфликта между учителем и учениками на уроке. М., 1988. 102 с.
31. Васильев Н.А., Куль Ю. Влияние индивидуальных психологических различий на процесс решения задач // Вопр. психол. 1985. № 1. С. 140-148.
32. Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М., 1984. 200 c.
33. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика, 1983. Т.3: Проблемы развития психики. 368 с.
34. Гаврилюк О.А. Конфлікти у навчально-виховному процесі // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 75-78.
35. Гришина Н.В. К вопросу о предрасположенности к конфликтному поведению (на примере изучения членов трудового коллектива) // Экспериментальная и прикладная психология. Вып.10. Психические состояния. Л.: Изд-во ЛГУ., 1981. С. 90-96.
36. Гришина Н.В. Обучение психологическому посредничеству в разрешении конфликтов // Моск. терапевтический журнал. 1992. №2. С. 145-160.
37. Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб, 2000. 464 с.
38. Гришина Н.В. Социально-психологические конфликты и совершенствование взаимоотношений в коллективе // Социально-психологические проблемы производственного коллектива / Отв. ред. Е.В.Шорохова, Е.С.Кузьмин. М., 1983. С. 115-123.
39. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследова- ния. - М.: Педагогика, 1986. 240 с.
40. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: ИНТОР, 1996. 544 с.
41. Данькова Т.М. Некоторые аспекты производственных конфликтов на промышленных предприятиях // Материалы IV Всесоюзного съезда психологов. Тбилиси. 1971. С. 165-166.
42. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. 1996. 192 с.
43. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования. 1994. № 5. С. 142147.
44. Дмитриев Ф.В. Конфликтология. М., 2000. 320 с.
45. Донцов А.И. Психология коллектива. М., 1984. 208 с.
46. Донцов А.И., Полозова Т.А. Проблема объективных детерминант конфликта в группе // Вестник Московского ун-та. Сер. Психология. 1977. № 4. С. 23-32.
47. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К., Политиздат Украины, 1989. 175 с.
48. Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подрoстковом возрасте // Вопр. психологии. 1972. № 2. С. 25-38.
49. Дружинин В.В., Конторов Д.С., Конторов М.Д. Введение в теорию конфликта. М., 1089. 288 с.
50. Дусавицкий А.К. Развитие в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 208 с.
51. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении. М.: Просвещение, 1991. 192 с.
52. Дэна Д. Преодоление разногласий. Как улучшить взаимоотношения на работе и дома. СПб., 1994.
53. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб, 2000. 368 с.
54. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 143 с.
55. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу. Л., 1991. 178 с.
56. Ершов А.А. Личность и коллектив (межличностный конфликт в коллективе и его разрешение). Л., 1976. ­ 40 с.
57. Ершов А.А. Социально-психологические аспекты конфликтов // Социальное планирование / Под ред. Е.С. Кузьмина, А.А. Бодалева. Луганск: ЛГУ, 1973. С. 3339.
58. Журавлев В.И. Основі педагогической конфликтологии. М., 1995. 183 с.
59. Журавлев Л.Л., Рубахин В.Ф. Проблема человеческого фактора в управлении В кн.: Психологические проблемы социальной регуляции поведения. М., 1976.
60. Запрудский Ю.Г. Социальный конфликт (политологический анализ): Дис докт. философ. наук. Ростов-на-Дону, 1992. 239 с.
61. Зигерт В., Ланг Х. Руководитель без конфликтов. М., 1990. 335 с.
62. Зиммель Г. Избранное: в 2 т. М.: Юристь, 1996.
63. Зиммель Г. Человек как враг // Социологический журнал. 1994. №2. С. 114-119.
64. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і злагода. Основи когнітивної теорії конфліктів. К., 1996. 224 с.
65. Івін А.А. Искусство правильно мыслить. М., 1990. 240 с.
66. Кандыбович Л.А. Краткий психологический словарь. Минск, 1996. 399 с..
67. Карамушка Л.М. Попередження та подолання конфліктів в установах середньої освіти. К., 1994. 53 с.
68. Коваль І.А.1. Генетичний аналіз феномену учбовий конфлікт”. // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2001. Т.ІІІ, ч.7. С.88-102.
69. Коваль І.А. Психологічні особливості навчальних конфліктів // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2002. Т.IV, ч.3. С. 8696.
70. Коваль І.А. Спільна учбова діяльність: феномен конфлікту // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2001. Т.ІІІ., ч. 5. С. 214-222.
71. Козер Л. Завершение конфликта // Социальный конфликт: современные исследования. Реферативный сборник. М., 1991. С. 27 35.
72. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах (общие и возрастные особенности). Минск, 2000. 432 с.
73. Конфликтология / Под ред. А.С. Кармина. СПб, 1999. 442 с.
74. Конфликты в школьном возрасте: пути их разрешения и предупреждения. М., 1986.
75. Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. 350 с.
76. Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика // Матеріали третьої Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. Пірен М.Є., Зельницького А.М. 17-20 травня 1995. Київ-Чернівці.
77. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может конфликт: как разрешать конфликты. М., 1992. 212 с.
78. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М., 1988. 304 с.
79. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
80. Костюк Г.С., Андриевская В.В., Балл Г.А., Кисарчук З.Г., Мусатов С.А., Чмут Т.К. Сравнительное исследование индивидуального и совместного решения мыслительных задач младшими школьниками //Психологический журнал. 1983. № 5. С. 23-31.
81. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1985. 431 с.
82. Кримська Г.І., Ложкін Г.В., Панчук В.В. Конфлікти у педагогічному спілкуванні і проблема професіоналізму // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 157-159.
83. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. М., 1991. 207 с.
84. Крогиус Н.В. Личность в конфликте: На материале исследования шахматного творчества. Саратов, 1976. 143 с.
85. Лебедев А.Н. Прогнозирование и профилактика межличностных производственных конфликтов в условиях нововведений // Психологический журнал. 1992. № 6. С. 71 79.
86. Лебедева М.М. Вам предстоят переговоры. М., 1993. 156 с.
87. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
88. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. К.: МАУП, 2000.
89. Ложкін Г.В. Конфлікти у сумісній діяльності. К., 1997 95 с.
90. Ложкін Г.В. Психологічні конфлікти в педагогічних інноваціях // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 194-196.
91. Ложкин Г.В., Зазыкин В.Г. Конфликты и пути преодоления их в женском коллективе. К., 1986. 41 с.
92. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М., 1984. 245 с.
93. Лоренц К. Агрессия. М., 1994. 272 с.
94. Лупьян А.Я. Барьеры общения, конфликты, стресс... Минск: Высшейша школа. 1988. 224 с.
95. Максименко С.Д. Психологічна організація умов розвитку суб’єкта учіння. К.: Просвіта, 1996. 254 с.
96. Максименко С.Д. Психологія в соціальній і педагогічній практиці. Рівне, 1997. 245 с.
97. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДІП, 1990. 240 с.
98. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні фактори конфліктів у сім’ї // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2001. т. ІІІ., ч. 3. С. 140-143.
99. Марголіна Т.І. Метаіндивідуальна конфліктність учителя як джерело міжособистісних конфліктів // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 207210.
100. Маргулис Е.Д. Коллективная деятельность учащихся. Проблемы обучения.- К.: Вища школа, 1990. 136 с.
101. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью К.: Вища школа, 1987. 224 с.
102. Мерлин В.С. Проблемы экспериментальной психологии личности. // Психологические конфликты. Пермь: Пермский пед. ин-т, 1970. Т. 77. С. 103-164.
103. Мид Д. Культура и мир детства. М., 1988. 232 с.
104. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. Л., 1960. 426 с.
105. Найдьонов М.І., Найдьонова Л.А. Конфлікт і конфліктність рефлексивний шлях подолання // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 224226.
106. Орлова Э.А., Филонов Л.В. Взаимодействие в конфликтной ситуации некоторые факторы, определяющие ход взаимодействия // Психологические проблемы социальной регуляции поведения / Под ред. М.И. Бобневой, Е.В. Шороховой. М.: Наука, 1976. С. 319-342.
107. Первышева Е.В. Межличностный конфликт как фактор социализации старших подростков: Автореф. дисканд. психол. наук. М., 1989. 26 с.
108. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. М.: Изд-во МГУ, 1989. 216 с.
109. Петровская Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой. М.: МГУ, 1977. С. 126143.
110. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. М., 1982. 255 с.
111. Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической концепции груповой активности // Вопр. психол. 1973. № 5. С. 3-17.
112. Пірен М. Основи конфліктології. К., 1997. 378 с.
113. Пірен М.І. Конфлікт і управлінські ролі: соціо-психологічний аналіз. К., 2000. 200 с.
114. Полозова Т.А. Межличностный конфликт в группе (теоретические принципы и опыт экспериментального исследования): Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - М., 1980. - 18 с.
115. Полозова Т.А. О методологических принципах исследования внутригруппового конфликта // Новые исследования в психологии. М., 1981. № 2. С. 9498.
116. Психологический словарь / Под ред. В.В.Давыдова, А.В.Запорожца, Б.Ф.Ломова и др. М., 1983.
117. Психология / Под ред. А.А. Крылова. М., 1998. 538 с.
118. Рояк А.А. Психологический конфликт и особенности индивидуального развития ребенка. М., 1988. 118 с.
119. Рубин Дж., Пруйт Д., Сунг К.Х. Социальный конфликт: эскалация, тупик, разрешение. СПб., 2001. 352 с.
120. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М., 1973. 423 с.
121. Рубцов В.В. Организация и развитие совместных действий у детей в процессе обучения. М, 1987. 160 с.
122. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. - М.: Просвещение, 1991. 128 с.
123. Семиченко В.А., Семиченко М.В. Підготовка майбутніх педагогів до конструктивного вирішення міжособистісних конфліктів // Конфлікти в педагогічних системах. Вінниця, 1997. С. 271273.
124. Сепчева А.С. Конфликты в процессе межличностного взаимодействия. // Конфлікти в суспільстві: діагоностика і профілактика. Київ-Чернівці, 1995. С. 405406.
125. Скотт Дж.Г. Конфликты, пути их преодоления. К.: Внешторг, 1991. 191 с.
126. Смолян Г.Л. Принципы исследования конфликта // Вопр. филос. 1968. № 8. С. 3541.
127. Соколова Г.А. Влияние межличностного конфликта на эффективность взаимодействия педагога с коллективом старшеклассников: Дис канд. психол. наук. М., 1992. 174 с.
128. Социальная конфликтология / Под ред. А.В. Морозова. М., 2002. 336 с.
129. Социальная психология: Словарь-справочник. Минск, 2001. 688с.
130. Социологический словарь. Минск: Университетское, 1991.
131. Соціальна психологія : навчально-методичний посібник / за ред. Л. Є. Орбан, В. Д. Хруща., Івано- Франківськ, 1994 101 с.
132. Тернер Дж. Структура современной социологической теории. М.: Прогресс, 1985.
133. Уткин Э.А. Конфликтология. Теория и практика. М., 1998. 264 с.
134. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса. СПб, 1999.
135. Филиппов А.В., Ковалев С.В. Ситуация как элемент психологического тезауруса // Психологический журнал. 1986. № 1. С. 14-21.
136. Фишер П., Юри У. Путь к соглашению или переговоры без поражения. М., 1990. 158 с.
137. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. М., 1989.
138. Фрейд З. Психология "Я" и защитные механизмы. М., 1992.
139. Фрустрация, конфликт, защита // Вопр. психол. 1991. № 6. С. 69-82.
140. Фрыгина Н.И. Факторы превращения когнитивного конфликта в межличностный в условиях группового обучения: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. М. 1980. 21 с.
141. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. М., 1986. т. 1 408 с.
142. Хорни К. Ваши внутренние конфликты. СПб., 1998. 240 с.
143. Хорни Н. Невротическая личность нашего времени. М., 1993.
144. Хрестоматия по социальной психологии. М., 1994. 222 с.
145. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб.: Питер Пресс, 1997. 606 с.
146. Цукерман Г.А. Зачем дети учатся вместе? М., 1985. 80 с.
147. Цукерман Г.А. Обучение учебному сотрудничеству // Вопр. психологии. 1993. № 2. С. 35-4