ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ АМБІВАЛЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЛУК'ЯНЕНКО ТЕТЯНА НИКИФОРІВНА

УДК 159.922.83(043.3)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ АМБІВАЛЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07- педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Зелінська Тетяна Миколаївна,
кандидат психологічних наук,
доцент

КИЇВ-2003

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................................... 5

РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ АМБІВАЛЕНТНОСТІ
1.1. Експлікація змісту поняття амбівалентності як психологічної категорії .. 15
1.2. Науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення проблеми амбівалентності ...................................................................................................... 23
1.3. Вікові особливості прояву амбівалентності особистості ............................ 40
1.4. Структура та критерії особистісної амбівалентності .................................. 52
Висновки до першого розділу ............................................................................... 61

РОЗДІЛ ІІ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ
ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ АМБІВАЛЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
В РАННІЙ ЮНОСТІ
2.1. Методичні засади дослідження амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці ....................................................................................................... 65
2.2. Вивчення проявів амбівалентності в мотивації афіліації особистості старшокласників .................................................................................................... 75
2.3. Характеристика амбівалентності фрустраційної інтолерантності толерантності учнів раннього юнацького віку ................................................... 86
2.4. Аналіз поведінкових особливостей амбівалентності особистості старшокласників .................................................................................................. 109
2.5. Характеристика рівнів особистісної амбівалентності учнів у ранньому юнацькому віці ..................................................................................................... 124
Висновки до другого розділу .............................................................................. 130

РОЗДІЛ ІІІ
СИСТЕМА РОБОТИ ЗІ ЗНИЖЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ОСОБИСТІСНОЇ АМБІВАЛЕНТНОСТІ УЧНІВ РАННЬОГО ЮНАЦЬКОГО ВІКУ
3.1. Теоретико-методичне обґрунтування системи роботи зі зниження інтенсивності особистісної амбівалентності ..................................................... 134
3.2. Характеристика психологічної програми зі зниження інтенсивності амбівалентності особистості старшокласників ................................................. 145
3.3. Динаміка прояву особистісної амбівалентності в експериментальній
та контрольній групах .......................................................................................... 169
Висновки до третього розділу ............................................................................. 176

ВИСНОВКИ ........................................................................................................ 179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 183

ДОДАТКИ ........................................................................................................... 208

ВСТУП

Актуальність дослідження. Упродовж останніх років Україна переживає становлення нової соціальної реальності. Тривала криза усіх сфер суспільного життя ускладнюється перманентною психологічною кризою. В суспільстві домінує стан невизначеності, неусвідомленого страху, фрустрованість, соціальний песимізм, зростає соціальна відчуженість, деморалізованість індивідів і соціальних груп, амбівалентність прагнень, почуттів, думок, цінностей тощо.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства, в умовах радикальних соціально-економічних змін масова та індивідуальна свідомість характеризується протилежністю оцінок подій, що відбуваються, суперечливістю внутрішнього світу особистості. Нерозривний зв'язок між проблемами суспільства й особистості, наростання колізій оточуючого світу підвищують рівень особистісної амбівалентності, яка відображає тенденцію до одночасного відкидання і прийняття індивідом як зовнішнього, так і свого внутрішнього світу. У свою чергу, це обумовлює дисгармонію особистості, що розвивається. Вивчення амбівалентності як особистісної риси, яка проявляється у співіснуванні рівних за силою взаємовиключних протилежностей, є однією з необхідних і важливих умов розв'язання суперечностей шкільного навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності.
Особистісна амбівалентність носить як конструктивний, гармонійний (інтеграція протилежностей у позитивну стійку спрямованість), так і деструктивний, дисгармонійний характер (розбалансованість, дезінтеграція протилежностей у негативну спрямованість). Даний феномен особливо загострюється у ранньому юнацькому віці, психологічними особливостями якого є індивідуалізм і спрямованість до людей; толерантність та інтолерантність; недовіра, страх і прагнення довіряти; доброзичливість та агресивність; потреба мати стосунки з іншими й потреба в самостійності, незалежності все це сприяє виникненню інтенсивної амбівалентності.
Водночас соціальна ситуація розвитку старшокласника характеризується такою психологічною особливістю, як його "зустріч" з мінливим уявним світом майбутнього в нестабільному, кризовому соціумі, що переживається учнями як проблема з позитивно-негативним забарвленням та прагненням урівноважити, інтегрувати протилежності, визначити власну позицію в сучасному взаємозалежному і суперечливому світі. Тому саме в ранньому юнацькому віці, з одного боку, особистісна амбівалентність розвивається на високому рівні інтенсивності, що спричиняє дискордантні характеристики особистості, а з іншого боку, психологічні особливості старшокласників ("яким бути?") є сензитивними для формування професійно орієнтованих знань, умінь та навичок, а також змін у мотиваційній, афективно-когнітивній і поведінковій сферах особистості.
Амбівалентність є необхідною складовою внутрішнього світу індивіда. Дослідники розглядають наявність амбівалентних ознак не тільки в патологічних формах розвитку індивіда, а й у психічно здорових людей. Більш того, саме амбівалентність низької інтенсивності є необхідною умовою інтеграції Я, психічного здоров'я індивіда.
Феномен амбівалентності знаходиться в полі зору філософії, соціології, медицини, педагогіки, психології, причому кожен з названих напрямків розглядає її в своєму специфічному ракурсі дослідження.
Філософське розуміння амбівалентності як відображення в людській свідомості суперечливих процесів і протилежних сил в універсумі ґрунтується на принципах дуалізму, плюралізму, причинності, полярності, універсальності (М.О. Бердяєв, Ф. Ніцше, А. Камю).
Соціологи трактують амбівалентність як суперечливість соціальної системи або ж як особливість індивідуальної свідомості (О.А.Донченко, Е.Дюркгейм, І.М.Лисий, Р.Мертон). Плідно ця проблема досліджується в зарубіжній і вітчизняній психіатрії (Д.Атвуд, Е.Блейлер, Б.Брандшафт, П.В.Ганнушкін, Д.Голбер, Ю.Г.Дем'янов, Н.В.Дмитрієва, Ц.П.Короленко, Л.М.Собчик, К.Спетт, Р.Столороу, Д.Шапіро), де увага акцентується на патологічних проявах амбівалентності.
У зарубіжній психологічній літературі феномен амбівалентності досліджується як результат неусвідомленого зіткнення двох протилежних форм інстинктивних потягів, конфлікту між різними інстанціями особистості (З.Фрейд); як необхідна складова психічного розвитку (К.Абрахам, Г.Блюм, Е.Еріксон, М.Клейн, Г.Нюнберг, Ф.Ріман, Д.Уіннікотт, Е.Френкель-Брюнсвік); як конфліктні емоції, потреби (А.Адлер, К.Юнг, Е.Фромм, К.Хорні). Амбівалентність репрезентується також як вид психологічного конфлікту (К.Левін) та як результат незадоволення потреби людського розуму в послідовності (С.Осгуд, Ж.Піаже, Л.Фестінгер).
У гуманістичних теоріях особистості амбівалентність аналізується як особистісна диспозиція в контексті її взаємозв'язку з психічним здоров'ям, особистісним зростанням і самоактуалізацією (К.Роджерс, А.Маслоу).
У вітчизняній психології проблема амбівалентності досліджувалася побіжно, як супутня до інших проблем, зокрема, таких, як діагностика розвитку і педологічна клініка важкого дитинства (Л.С. Виготський); властивість емоцій, почуттів (Г.М.Бреслав, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семиченко, Д.В.Солошенко); внутрішньоособистісні суперечності і конфлікти (С.В.Бадмаєва, Є.Ф.Баранова, Є.С.Калмикова, Л.М.Мітіна, О.В.Кузьменкова, О.Б.Фанталова, Н.Є.Щуркова); в межах теорії провідних тенденцій (Л.М.Собчик); як трансформація особистості (М.Ш.Магомед-Емінов).
Ряд авторів досліджували амбівалентність, використовуючи близькі за змістом терміни: двоїстість, амбітендентність, внутрішня суперечність, бівалентність, полівалентність (В.Г.Асєєв, В.М.Блейхер, А.Б. Єсін, І.В.Імедадзе, П.А.Кравченко, І.В.Крук, Б.Г.Херсонський).
Лише декілька вітчизняних досліджень присвячені окремим аспектам особистісної амбівалентності: як морально-психологічній проблемі (І.Н.Ми-хєєва), амбівалентності у поведінці дітей раннього віку по відношенню до незнайомого дорослого (Т.М.Сорокіна); розвитку у дітей уявлень про амбівалентні емоції (О.В.Гордєєва).
Вчені України роблять перші спроби у вивченні конструкту амбівалентності (Н.М.Ануфрієва, Є.І.Головаха, Н.В.Паніна, Т.М.Зелінська, І.М.Лисий, А.Е.Хурчак, Г.В.Чуйко).
Експериментальний напрямок вивчення психологічної проблеми амбівалентності особистості спрямований на дослідження соціально- психологічного аспекту "посттоталітарної амбівалентності" (Є.І.Головаха, Н.В.Паніна), особливостей поведінки дітей у ранньому віці (Т.М.Сорокіна).
У ряді праць з проблем профілактики і корекції особистісної амбівалентності у зв'язку з дослідженням інших проблем приділялась увага створенню методик та прийомів її дослідження (Р.Ассаджолі, Е.Берн, І.В.Дубровіна, А.М.Прихожан, К.Роджерс, К.Рудестам, І.Ялом, Т.С.Яценко). Вивчався також вплив художніх творів на прояви амбівалентності (І.Н.Михєєва, М.Є.Осипов, Г.В.Чуйко) та їх роль у розвитку самосвідомості (Г.С.Абрамова, М.М.Бахтін, Л.С.Виготський).
Разом з тим дослідники не приділяють достатньо уваги вивченню проблеми амбівалентності як усталеної риси особистості. Звідси очевидно, що дослідження окресленої проблематики передбачає визначення сутності, структури та психокорекційних аспектів зниження особистісної амбівалентності, що дає змогу на основі системного підходу розкрити механізми зменшення її рівня, створює умови для врівноваження, узгодження та взаємозв'язку протилежностей у збалансовану конкордантну амбівалентність особистості.
Проведений аналіз показує, що проблема психологічних особливостей проявів амбівалентності особистості у ранньому юнацькому віці не досліджувалась. На сьогоднішній день у вітчизняній психології виникла потреба вивчати дану особистісну рису не на рівні часткових аспектів, що є необхідним етапом вивчення будь-якого явища, а досліджувати психологічні особливості, структуру, механізми та засоби зниження її інтенсивності. Таким чином, соціальна значущість проблеми та її недостатнє вивчення і зумовили вибір теми нашого дослідження "Психологічні особливості прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Тема дисертації входить до плану наукових досліджень кафедри психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, затверджена Вченою радою університету (протокол №9 від 29.03.2001 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 25.09.2001 р.).
Об'єкт дослідження: амбівалентність особистості в ранньому юнацькому віці.
Предмет дослідження: психологічні особливості прояву особистісної амбівалентності старшокласників.
Мета дослідження розкрити зміст, структуру, вікові і статеві особливості прояву амбівалентності особистості старшокласників, визначити шляхи та засоби зниження інтенсивності цієї риси особистості в ранньому юнацькому віці.
В основу нашого дослідження було покладене припущення про те, що зниження інтенсивності прояву амбівалентності як риси особистості в мотиваційній, афективно-когнітивній та поведінковій сферах особистості старшокласників шляхом активізації механізмів інтеграції дезінтеграції психокорекційними засобами зумовлює розвиток її збалансованих проявів у ранньому юнацькому віці.
Відповідно до поставленої мети та висунутої гіпотези нами були визначені наступні завдання дисертаційного дослідження:
1. Дослідити теоретико-методологічні підходи до вивчення психологічних особливостей прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці.
2. Виявити психологічні особливості особистісної амбівалентності у старшокласників залежно від статевої належності та вікової динаміки.
3. Визначити систему критеріїв і показників діагностування рівнів прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці.
4. Розробити та апробувати психокорекційну програму зі зниження інтенсивності особистісної амбівалентності у старшокласників, дати практичні рекомендації для роботи шкільних психологів та вчителів загальноосвітньої школи.
Теоретико-методологічною основою дослідження виступають: принципи єдності свідомості, самосвідомості й діяльності (В.А.Авєрін, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Л.Ф.Обухова, С.Л.Рубінштейн), системного підходу (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, О.В.Скрип-ченко та інші); вчення про сутність особистості та закономірності її формування (Р.Ассаджолі, Р.Бернс, І.Д.Бех, Г.С.Костюк, В.С.Мухіна, Н.І.По-бірченко, Т.М.Титаренко, А.Фрейд); наукові положення про особливості особистісного розвитку (Л.І.Божович, Е.Блейлер, Е.Еріксон, І.С.Кон, Г.Крайг, Ф.Райс, А.О.Реан, В.В.Рибалка, З.Фрейд); принцип єдності змістовної та динамічної мотивації (В.Г.Асєєв, М.Ш.Магомед-Емінов); наукові положення про особливості особистісного розвитку в ситуації фрустраційної інтолерантності та агресивності (Р.Берон, В.В.Бойко, І.В.Дубровіна, К.Ізард, Є.П.Ільїн, А.М.Прихожан, Д.Річардсон, Н.М.Толстих); принцип актуалізації особистісного потенціалу як детермінанти розвитку особистості (М.Й.Боришев-ський, І.А.Зязюн, А.Маслоу, Ю.О.Приходько, К.Роджерс, В.І.Юрченко).
Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези нами була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала використання комплексу теоретичних та емпіричних методів: аналіз, співставлення, систематизація, узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу. Прикладна частина дисертації виконана з використанням методів спостереження, бесіди, стандартизованих опитувальників та проективних методик, психолого-педагогічного експерименту (констатуючого, формуючого, контрольного), психологічної консультації, вивчення продуктів діяльності учнів, психокорекційних методів, статистичних методів обробки отриманих даних.
Дослідження проводилося впродовж 1998-2002 років у чотири етапи.
На першому етапі (1998-1999 р.р.) досліджувався стан розробки проблеми амбівалентності особистості в зарубіжній та вітчизняній науці, аналізувався психодіагностичний інструментарій з даної проблематики для проведення дослідження, вивчались особливості шкільного навчально-виховного процесу в старших класах загальноосвітньої школи.
На другому етапі (1999-2000 р.р.) проводилося пілотажне апробування психодіагностичних методик, уточнювалися мета, завдання та гіпотеза дослідження. Була визначена батарея методик для експериментального вивчення особистісної амбівалентності учнів у ранньому юнацькому віці, розроблені програми констатуючого та формуючого експериментів.
На третьому етапі (2000-2001 р.р.) експериментально вивчалися психологічні особливості прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці за допомогою батареї методик, здійснювалася апробація авторської психокорекційної системи формування цієї риси особистості в експериментальній групі, аналізувалися результати її впровадження та порівнювалися з контрольною групою на основі методів математичної статистики.
На четвертому етапі (2001-2002 р.р.) узагальнювалися результати експериментальної роботи, перевірялась їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження, отримані результати були оформлені у кандидатську дисертацію.
Експериментальна база дослідження: учні десятих та одинадцятих класів школи №113 м. Києва (83 респонденти), школи №243 м.Києва (52 респонденти) та Демидівської середньої загальноосвітньої школи Вишгородського району Київської області (45 респондентів).
Загальна кількість досліджуваних 180 старшокласників.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше були вивчені вікові та статеві особливості прояву особистісної амбівалентності в ранній юності; визначено її структуру (мотиваційний, афективно-когнітивний, поведінковий компоненти); критерії (мотивація афіліації, фрустраційна інтолерантність фрустраційна толерантність, агресивність доброзичливість); рівні прояву (конкордантний низький, дискордантні середній розбалансований та високий дезінтегрований) в ранньому юнацькому віці. Обґрунтована психокорекційна програма зі зниження інтенсивності особистісної амбівалентності учнів старших класів. Уточнено зміст поняття "амбівалентність особистості", яке розкривається як риса, що проявляється в будь-яких ситуаціях на різних ступенях вираженості. Подальшого вивчення набула проблема конкордантності дискордантності, а також проблема функціонування психокорекційних механізмів позитивної дезінтеграції вторинної інтеграції.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що були підібрані та модифіковані методики з визначення амбівалентності особистості в ранній юності, а також розроблена і експериментально перевірена психокорекційна програма зі зниження інтенсивності прояву особистісної амбівалентності старшокласників. Сформульовані на основі отриманих результатів практичні рекомендації можуть бути використані шкільними психологами та вчителями для розвитку конкордантних, збалансованих психологічних особливостей прояву амбівалентності в учнів раннього юнацького віку. Виявлені особливості розвитку цієї риси старшокласників можуть бути також використані викладачами психології педагогічних закладів у лекційних курсах з питань розвитку особистості учнів у ранньому юнацькому віці.
Особистий внесок автора полягає в самостійному теоретичному аналізі проблеми дослідження, експлікації змісту поняття амбівалентності, розробці структури особистісної амбівалентності учнів раннього юнацького віку, виявленні критеріїв та показників її діагностування. Експериментально апробована в шкільному навчально-виховному процесі психокорекційна програма зі зниження інтенсивності особистісної амбівалентності в учнів цього віку. Розроблено практичні рекомендації і забезпечено їх впровадження у педагогічну практику. У спільних публікаціях використані результати теоретичного та експериментального дослідження автора дисертації.
Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалися послідовною реалізацією теоретичних положень у розв'язанні завдань емпіричного дослідження; використанням валідних і надійних взаємодоповню-ючих методів, що відповідають меті та завданням дисертаційної роботи, репрезентативністю вибірки досліджуваних; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів; достовірною результативністю формуючого експерименту та використанням методів математичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися й отримали схвалення на засіданнях кафедри психології та звітних наукових конференціях кафедр НПУ імені М.П.Драгоманова (м. Київ, 1999-2002р.р.), на III Харківських міжнародних психологічних Читаннях "Особистість і трансфор-маційні процеси в суспільстві" (6-7 травня 1999р., м. Харків), на Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми юридичної психології" (м. Київ, 18-20 травня 1999р.), на п'ятій Міжнародній науково-практичній конференції "Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму" (13-14 травня 1999р., м. Київ), на п'ятій науково-практичній конференції "Духовність і проблеми розвитку особистості" (23-25 листопада 1999р., м. Житомир), на Міжнародній науково-практичній конференції "Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості" (22-24 листопада 2001р., м. Хмельницький), а також на тематичних нарадах та засіданнях методичних об'єднань загальноосвітньої школи №113 (м. Київ, 2000-2001р.р.).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес у старших класах загальноосвітньої школи №113 м.Києва (довідка №477 від 19 червня 2002р.), середньої загальноосвітньої школи №243 м.Києва (довідка №432 від 20 грудня 2002р.), Демидівської середньої загальноосвітньої школи Вишгородського району Київської області (довідка №1258 від 15 травня 2002р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження представлені в 11 друкованих працях, у тому числі п'ять статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири у збірниках матеріалів наукових конференцій, дві статті в інших психолого-педагогічних наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 343 найменувань, 9 додатків на 23 сторінках. Основний зміст дисертації викладений на 182 сторінках комп'ютерного набору, містить 17 таблиць, 5 рисунків загальним обсягом 7 сторінок. Повний обсяг роботи 230 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні представлено вирішення проблеми амбівалентності особистості учнів раннього юнацького віку: розкрито сутність цієї риси, психологічні особливості її структурних компонентів, критерії діагностування, рівні прояву, механізми впливу на зниження її інтенсивності, динаміку її ієрархічної структури та особливості, а також обґрунтовано та апробовано систему засобів психологічного впливу на зниження інтенсивності прояву особистісної амбівалентності старшокласників.
1. Амбівалентність особистості є важливою складовою її внутрішнього світу. Ми визначаємо амбівалентність як особистісну рису, що проявляється у співіснуванні рівних за силою взаємовиключних протилежностей у мотивації, когніціях, афектах та поведінці відносно зовнішнього чи/та внутрішнього світу. Особистісна амбівалентність проявляється в будь-яких ситуаціях конкордантно (гармонійно), дискордантно (негармонійно) чи патологічно. Зважаючи на те, що в сучасних суспільних умовах постійно підвищується рівень особистісної амбівалентності, стає необхідним дослідження даного психічного утворення та шляхів впливу на нього.
2. Вивчення особливостей прояву амбівалентності особистості в ранньому юнацькому віці є важливим з огляду специфіки даного вікового періоду як проміжного етапу від дитинства до дорослості та впливу цього феномена на психічне здоров'я, особистісне зростання учнів. Розвиток особистості старшокласників може відбуватися конструктивно або деструктивно залежно від інтенсивності прояву даної риси особистості. Особистісна амбівалентність старшокласників є діалектичною єдністю змістовних та динамічних компонентів, що мають специфічні показники та прояви у ранньому юнацькому віці.
3. Структура особистісної амбівалентності в ранній юності включає в себе мотиваційний, афективно-когнітивний та поведінковий компоненти. Критеріями і показниками її прояву є мотивація афіліації (мотиви прагнення прийняття та страху знехтування), фрустраційна інтолерантність толерантність (емоційна нестійкість, невідреагованість під впливом фрустраторів-цінностей та фрустраторів-суб'єктів), агресивність доброзичливість (спонтанність агресії, нездатність її стримувати, задоволення від заподіяння шкоди). Особистісна амбівалентність у ранньому юнацькому віці проявляється на трьох рівнях: конкордантно-збалансованому низькому, дискордантно-розбалансованому середньому та дискордантно-дезінтегро-ваному високому. Конкордантний низький рівень характеризується збалансованою мотивацією афіліації (високий рівень мотиву прагнення прийняття і низький рівень мотиву страху знехтування), фрустраційною толерантністю (емоційна стійкість та відреагованість під впливом фрустраторів-цінностей і фрустраторів-суб'єктів), доброзичливістю в поведінці (агресія проявляється при захисті вітальних потреб, особистість здатна стримувати її й не відчуває задоволення від неї). Дискордантному рівню (середньому та високому) властиві розбалансована або дезінтегрована мотивація афіліації (наявність інтенсивного мотиву страху знехтування при низькій або високій інтенсивності мотиву прагнення прийняття), фрустраційна інтолерантність (емоційна нестійкість та невідреагованість під впливом фрустраторів-цінностей і фрустраторів-суб'єктів) та агресивність (спонтанність агресії, нездатність її стримувати, отримання задоволення або почуття провини від заподіяння шкоди).
4. Індивідуальні особливості особистісної амбівалентності пов'язані зі статтю та віком досліджуваних. За отриманими результатами у юнаків старших класів низький рівень особистісної амбівалентності виражений менше, а високий більше, ніж у дівчат. Аналіз динаміки прояву особистісної амбівалентності показав, що зміни від 10-х до 11-х класів мають тенденцію до збільшення високого і зменшення низького рівнів, проте вони є статистично недостовірними.

5. У старшокласників домінує дискордантний (середній та високий) рівень особистісної амбівалентності. Він проявляється у високому страху знехтування, емоційній нестійкості, невідреагованості під впливом фрустраторів, спонтанності агресії, нездатності її стримувати, задоволенні від заподіяння шкоди. Цей факт, а також відсутність значущої позитивної динаміки у проявах амбівалентності особистості викликали необхідність психокорекційної роботи з учнями старших класів для зниження інтенсивності даної риси. Ефективним шляхом оптимізації цього процесу виявилась активізація засобами психологічного впливу таких механізмів психокорекції особистісної амбівалентності: позитивна дезінтеграція часткова інтеграція глобальна вторинна інтеграція.
6. Дотримання принципів єдності та послідовності етапів, системності, диференційованості, інтегративності засобів впливу, комплексності у використанні методів психокорекційної роботи забезпечувалось поєднанням різних форм роботи (заняття психологічного гуртка, уроки української літератури, індивідуальні бесіди, консультації), які сприяли усвідомленню особливостей амбівалентності особистості та засвоєнню засобів зниження її інтенсивності в мотиваційній, афективно-когнітивній, поведінковій особистісних сферах через активізацію психокорекційних механізмів.
7. Позитивна модальність якісних змін у рівнях прояву показників особистісної амбівалентності характеризується зменшенням мотиву страху знехтування та підвищенням мотиву прагнення прийняття; розвитком фрустраційної толерантності, яка проявляється у формуванні емоційної стійкості, відреагованості негативних переживань під впливом фрустраторів-цінностей та фрустраторів-суб'єктів; розвитком доброзичливості (зниження спонтанності агресії, вміння її стримувати, відсутність задоволення від заподіяння шкоди). Отримані після психокорекційної роботи в експериментальній групі результати дали можливість статистично достовірно констатувати, що в учнів цієї групи конкордантний низький рівень прояву особистісної амбівалентності є домінуючим над дискордантними рівнями, тоді як у контрольній групі зміни виявилися статистично недостовірними.
На підставі отриманих результатів були сформульовані рекомендації для вчителів і шкільних психологів. Вони стосуються врахування вікових і статевих особливостей прояву особистісної амбівалентності у ранньому юнацькому віці; використання психокорекційного впливу бібліотерапії для зниження особистісної амбівалентності; активізації її психокорекційних механізмів (позитивна дезінтеграція, часткова інтеграція, глобальна вторинна інтеграція).
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми особистісної амбівалентності. Подальшої розробки потребують такі її аспекти, як створення психодіагностичних методик дослідження, вивчення видів, умов та особливостей функціонування особистісної амбівалентності впродовж життєвого шляху, виявлення індивідуальних, статеворольових та інших особливостей, що й буде предметом нашого подальшого наукового пошуку.

Список використаної літератури

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - М.: Междунар. Пед. Академ. - 1994. - 237 с.
2. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Академия, 1997. - 704 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1986. - 335 с.
4. Аверин В.А. Психология для детей и подростков: Учебное пособие. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. - 379 с.
5. Адлер А. Наука жить: Пер. с англ. и нем. - К.: Port-Royal, 1997. - 288 с.
6. Адлер А. Понять природу человека: Пер. с нем. - СПб.: Академ. проект, 1997. - 256 с.
7. Айві А. Цілеспрямоване інтерв'ювання і консультування: Сприяння розвитку клієнта: Пер. з англ. - К.: Сфера, 1998. - 342 с.
8. Айзенк А. Структура личности: Пер. с англ. - СПБ.: Ювента, М.: КСП+, 1999. - 464 с.
9. Ананьев Б.Г. Жизненный путь человека история личности субъекта дея-тельности: Избранные психологические труды.- М.: Педагогика, 1980.- 230 с.
10. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ.: В 2 кн. - Кн.1. - М.: Педагогика, 1982. - 320 с.
11. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ.: В 2 кн. - Кн.2. - М.: Педагогика, 1982. - 336 с.
12. Андреева Г.М. Психология социального познания: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 288 с.
13. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 376 с.
14. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы. - М.: Аспект Пресс, 2001. - 288 с.
15. Ануфриева Н.М., Зелинская Т.Н., Зелинский Н.Е. Социальная психология. - К.: МАУП, 2000. - 136 с.
16. Ануфрієва Н.М. Внутрішній конфлікт і амбівалентність особистості в умовах суспільної кризи // Вісник Київського ун-ту. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 3. - К., 1997. - С. 35-43.
17. Анцыферова Л.И. Психология формирования и развития личности // Психология личности в трудах отечественных психологов. - СПб.: Питер, 2000. - С. 207-213.
18. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. - М.: МГУ, 1976. - 158 с.
19. Асеев В.Г. О диалектике детерминации психического развития // Принципы развития в психологии / Отв. ред. Л.М. Анцыферова. - М.: Наука, 1973. - С. 21-38.
20. Ассаджоли Р. Психосинтез: Теория и практика. - М.: Рефл-бук, 1994.-314 с.
21. Астапов В.М. Тревожность у детей. - М.: ПЕРСЭ, 2001. - 160 с.
22. Барко В.І., Панок В.Г., Ваврик Т.Ю. Використання методу портретних виборів для психологічного відбору кадрів в органах внутрішніх справ // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №6. - С. 32-39.
23. Батрашев А.В. Психодиагностика способностей к общению, или Как определить организаторские и коммуникативные качества личности. - М.: Владос, 1999. - 176 с.
24. Батурин Н.А. Психология успеха и неудачи: Учебное пособие. - Челябинск: ЮУрГУ, 1999. - 100 с.
25. Бердяев Н. О назначении человека. - М.: Республика, 1993. - 383 с.
26. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных: Пер. с англ. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001. - 448 с.
27. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений, Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. / Общ. ред. М.С. Мацковского. - СПб.: Лениздат, 1992. - 400 с.
28. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Прогресс, 1986. - 420 с.
29. Бех І. Від волі до особистості. - К.: Україна-Віта, 1995. - 202 с.
30. Бистрицький Є. Конфлікт культур та філософія толерантності // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. - К.: Політ. думка, 1997. - С. 147-168.
31. Блага К., Шебек М. Я твой ученик, ты мой учитель: Книга для учителей: Пер. с чеш. - М.: Просвещение, 1991. - 143 с.
32. Блейлер Э. Аффективность, внушение, паранойя. Методические рекомендации к учебному курсу Психотерапия”. - М.: Центр психологической культуры, 2001. - 208 с.
33. Блейхер В.М., Крук И.В. Толковый словарь психиатрических терминов. - Воронеж: НПО МОДЭК”, 1995. - 640 с.
34. Блюм Г. Психоаналитические теории личности: Пер. с англ. - М.: КСП, 1996. - 247 с.
35. Богдановский А. Ключи доступа к мыслям и поступкам других людей. - СПб.: Невский проспект, 2001. - 160 с.
36. Божович Л.И. Проблемы формирования личности // Избр. психол. труды. - М., Воронеж: НПО МОДЕК”, 1995. - 352 с.
37. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и других. - М.: Филинъ, 1996. - 472 с.
38. Большакова А.Н. Фрустрационная толерантность как составляющая психологической готовности пожарных к профессиональной деятельности в экстремальных условиях: Дис... канд. психол. наук: 19.00.09. - Х., 2000. - 191 с.
39. Большой толковый психологический словарь / А. Ребер. В 2 т. - Т.1: Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ, 2000. - 592 с.
40. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: навчальний посібник для студентів старших курсів психологічних факультетів та відділень ун-тів. - Харків: Фоліо, 1996. - 237с.
41. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Авто-реф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.07 / НИИ психологии. - М., 1990. - 77 с.
42. Братусь В.С., Розовский И.Я., Цапкин В.Н. Психологические проблемы изучения и коррекции аномальной личности. - М.: МГУ, 1988. - 86 с.
43. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения. - М.: Педагогика, 1990. - 144 с.
44. Булах І.С., Хомич Г.О., Виногородський А. М., Сабанадзе І.О. Соціально-психологічні аспекти процесу адаптації учнів: Навчально-методичний посібник. - К.: УДПУ; Переясл.-Хм.: Держ. пед. ін-т., 1997. - 180 с.
45. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 528 с.
46. Бушай І.М. Психологічні особливості розвитку Я-образу” акцентуйованих підлітків: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07. - К., 2000. - 211 с.
47. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб.: Питер, 1997. - 336 с.
48. Вайсман Р.С. К проблеме развития мотивов и потребностей человека в онтогенезе // Вопросы психологии. - 1973. - №4. - С. 30-39.
49. Вакуліна В.М. Двоїстий характер людського буття: Автореф. дис канд. філос. наук: 09.00.04 / Київський ун-т імені Т. Шевченка. - К., 1996. - 23 с.
50. Валлон А. Психологическое развитие ребенка. - М.: Просвещение, 1967. - 196 с.
51. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психології подолання життєвих криз осо-бистості // Практична психологія та соціальна робота. - 1998.- №9.- С. 12-14.
52. Василюк Ф.Е. Психология переживания: Анализ преодоления критических ситуаций. - М.: МГУ, 1984. - 200 с.
53. Вельвовский И.З., Миллер А.М. Библиопсихотерапия в системе психотерапии // Вопросы психотерапии. Сб. научн. трудов. Вып.3. - М., 1972. - С. 62-66.
54. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Моск. ун-т, 1990. - 288 с.
55. Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.
56. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. - 272 с.
57. Всемирная энциклопедия: Философия / Ред. и сост. А.А.Гришанов. - М.: АСТ; Мн.: Харвест, 2001. - 312 с.
58. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6 т. - Т.4.: Детская психология / Под ред. Д.Б.Эльконина. - М.: Педагогика, 1984. - 432 с.
59. Выготский Л.С. Диагностика развития и педологическая клиника трудного детства // Собр. соч. в 6 т. - Т.5: Основы дефектологии / Под ред. Т.А.Власовой. - М.: Педагогика, 1983. - С. 257-321.
60. Ганнушкин П.Б. Клиника психопатий. Их статика, динамика, систематика. - М.: Медицина, 1933. - С. 15-50.
61. Гинзбург М.Р. Сформированность личностной идентичности как показатель успешной социализации в старшем подростковом и юношеском возрастах // Мир психологии. - 1998. - №1. - С. 21-26.
62. Говорун Т. Соціалізація статі та сексуальності: Монографія. - Тернопіль: Богдан, 2001. - 240 с.
63. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2т. - Т.1: Пер. с франц. - М.: Мир, 1992. - 496 с.
64. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2т. - Т.2: Пер. с франц. - М.: Мир, 1992. - 376 с.
65. Голдберг Д., Бенджамин С., Крид Ф. Психиатрия в медицинской практике: Пер. с англ. - К.: Сфера, 1999. - 304 с.
66. Головаха Е.И., Панина Н.В. Посттоталитарная амбивалентность // Социальное безумие: история, теория и современная практика. - К.: Абрис, 1994. С. 132-140.
67. Горбатков А.А. Позитивные и негативные эмоции: Взаимосвязь и ее зависимость от уровня субъективного развития индивида // Психологи-ческий журнал. - 2000. - Т.22, №1. - С. 61-71.
68. Гордеева О.В. Развитие у детей представлений об амбивалентности эмоций // Вопросы психологии. - 1994. - №6. - С. 26-36.
69. Гундерук Л.М. До питання про природу агресії // Вісник Одеського ін-ту внутр. справ. - 1998. - №1. - С. 166-169.
70. Давыдов В.В. Проблемы психического развития детей // Давыдов В.В. Проблемы развивающегося обучения: Опыт теоретического и экспериментального исследования. - М.: Педагогика, 1986. - С. 38-83.
71. Демьянов Ю.Г. Диагностика психиатрических нарушений: Практикум. - СПб: МиМ, Респекс, 1999. - 224 с.
72. Дмитрова Т.В. Образ Я” як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології. - К., 1993. - 18 с.
73. Долинська Л.В., Бочелюк В.Й. Особистісно орієнтоване навчання як психолого-педагогічна проблема // Психологія. Зб. наук. праць. Вип.2(5). - К.: НПУ, 1999. - С. 79-85.
74. Дольто Ф. На стороне подростка: Пер. с франц. - СПб.: Петербург-ХХІ век, 1997. - 280 с.
75. Донченко О.А. Психічний стан українського соціуму в період межичасся // Наукові студії із соціальної і політичної психології: Зб. ст. Вип. 1(4). - К., 1999. - С. 5-17.
76. Дубчак Г.М. Внутрішньоособистісні конфлікти студентів у період навчання у вузі: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Ін-т психології ім. Г.С.Костюка. - К., 2000. - 19 с.
77. Дымшиц М.Н., Куличенко Т.В., Коростелева И.С. Психологические факторы устойчивости к реакции капитуляции у подростков // Вопросы психологии. - 1991. - №6. - С. 50-57.
78. Дюркгейм Э. Норма и патология // Социология преступности. (Современные буржуазные теории): Сб. ст.: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1966. - С. 39-44.
79. Егорычева И.Д. Личностная направленность подростков и метод ее диагностики // Мир психологии. - 1999. - №1(17). - С. 264-277.
80. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая, социальная и юридическая психология. Краткий энциклопедический словарь. - М.: Юрид. лит., 1997.- 448 с.
81. Есин А.Б. Введение в культурологию: Основные понятия культурологии в систематическом изложении: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений.- М.: Академия, 1999. - 216 с.
82. Ефремцева С.А. Тренинг общения для старшеклассников / Под ред. Ю.З.Гильбуха. - К.: Ин-т психол. АПН Украины, 1994. - 80 с.
83. Журов М.С. Афіліація та влада як соціально-психологічний феномен в організації спільних відносин: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.06 / Ун-т внутрішн. справ. - Х., 2001. - 20 с.
84. Загальна психологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. С.Д.Максименка. - К.: Форум, 2000. - 543 с.
85. Занюк С. Психология мотивации. - К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. - 352 с.
86. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. - СПб: Союз, 1995. - 314 с.
87. Зейгарник Б.В. Патопсихология. - М.: Апрель Пресс, 2000. - 576 с.
88. Зелінська Т. Амбівалентність особистості як психологічний феномен // Психологія і суспільство. - 2001. - №3. - С. 23-32.
89. Зелінська Т. Маскулінність та батьківська амбівалентність // Психологія і суспільство. - 2003. - № 1. - С.45-58.
90. Зелінська Т. Психологія материнської амбівалентності // Психологія і суспільство. - 2002. - №1. - С.18-27.
91. Зелінська Т.М., Ніколаєва І.С. Діагностика форм агресивності в ранньому юнацькому віці // Психологія. Зб. наук. праць. НПУ ім. М.П.Драгоманова. Вип. 2(9), Ч.ІІ, 2000. - С. 10-17.
92. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: Навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів. - К.: Укр.-фінськ. ін-т менеджменту і бізнесу. - 1997. - 302с.
93. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. - М.: МГУ, 1991. - 142 с.
94. Изард К. Психология эмоций: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2000. - 464 с.
95. Ильин Е.П. Психология воли. - СПб.: Питер, 2000. - 288 с.
96. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПБ.: Питер, 2000. - 512 с.
97. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. - СПб.: Питер, 2000. - 752 с.
98. Имедадзе И.В. Проблема полимотивации поведения // Вопросы психологии. - 1984. - №6. - С.87-94.
99. Инновационная психотерапия / Под ред. Д. Джоунса: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2001. - 384 с.
100. Ічанська О.М. Становлення особистісної ідентичності в ранньому юнацькому віці: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07. - К., 2002. - 225 с.
101. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода: основи когнітивної теорії конфліктів. - К.: Наукова думка, 1996. - 190 с.
102. Калмыкова Е.С. Внутриличностные противоречия и условия их разрешения: Дис канд. психол. наук: 19.00.06. - М., 1986. - 200 с.
103. Камю А. Бунтующий человек: Философия. Политика. Искусство: Пер. с франц. - М.: Политиздат, 1990. - 415 с.
104. Квин В. Прикладная психология. - СПб.: Питер, 2000. - 560 с.
105. Кертман Г.Л. К вопросу о нетерпимости и толерантности в России // От нетерпимости к согласию. - М.: Весь мир, 1999. - С. 236-246.
106. Кле М. Психология подростка: Психосексуальное развитие: Пер. с франц. - М.: Педагогика, 1991. - 176 с.
107. Кляйн М. Некоторые теоретические выводы, касающиеся эмоциональной жизни ребенка // Психоанализ в развитии: Сб. переводов / Сост. А.П.По-рошенко, И.Ю.Романов. - Екатеринбург: Деловая книга, 1998. - С.59-107.
108. Козубовська І.І. Рання профілактика протиправної поведінки неповнолітніх (психолого-педагогічні аспекти). - Ужгород: Відділ у справах преси та інформації. - 1996. - 256 с.
109. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию. - М.: Владос, 1999. - 176 с.
110. Кон И.С. Дружба: Этико-психологический очерк. - М.: Политиздат, 1987.- 350 с.
111. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 225 с.
112. Кон И.С. Психология старшеклассника: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1980. - 192 с.
113. Кондаш О. Хвилювання: страх перед випробуванням. - К.: Рад. школа, 1981. - 170 с.
114. Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. - Прага: Авиценум, 1974. - С. 190-192.
115. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. - К.: Освіта, 1998. - 255 с.
116. Конончук В.П. О психологическом смысле суицидов // Психологический журнал . - 1989. - Т.10, №5. - С. 95-102.
117. Конончук Н.В. Формирование стиля разрешения жизненных трудностей в условиях неправильного воспитания // Психологический журнал. - 1985. - Т.6, №3. - С. 117-122.
118. Кордунова Н.О. Психологічні особливості становлення духовних цінностей старшокласників у процесі спілкування: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07. - Луцьк, 2000. - 257 с.
119. Короленко Ц.П., Дмитриева Н.В. Социодинамическая психиатрия. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. - 460 с.
120. Королько Д.К. Структура, детермінанти та функції емоційно-оцінного ставлення до життя: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01. - К., 2001.- 18 с.
121. Кравченко П.А. Бівалентність світоглядової природи духовності та свідомості // Філософська думка. - 2000. - №3. - С. 143-155.
122. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2002. - 992 с.
123. Креч Д., Кратчфилд Л., Ливсон Н. Фрустрация, конфликт, защита (сокращенное изложение главы из книги: Krech D., Cratchfield R., Livson N. Elements of psychology. - N.Y., 1974 (Пер. с англ.) // Вопросы психологии. - 1991. - №6. - С. 69-82.
124. Кречмер Э. Медицинская психология: Пер. с нем. - СПб.: Союз, 1998. - 464с.
125. Кузикова С.Б. Психологическая программа коррекции и развития личности в подростковом возрасте. - Сумы: СДПІ, 1998. - 80 с.
126. Кулагина И.Ю. Возрастная психология: Развитие ребенка от рождения до 17 лет: Учебное пособие. - М.: УРАО, 1997. - 176 с.
127. Курс практической психологии, или как научиться работать и добиваться успеха. - Ижевск: Удм. ун-т, 1996. - 448 с.
128. Куттер П. Современный психоанализ: Пер. с нем. - СПб.: Б.С.К., 1997. - 351с.
129. Кушнірук Т.Д. Подолання конфліктності серед педагогів. Соціально-педагогічний аспект // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - №8. - С. 32-34.
130. Лактионов А. Координаты индивидуального опыта. - Х.: Бизнес Информ, 1998. - 492 с.
131. Лантушко Г.Н. Развитие личностного целеполагания старшеклассников // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №1. - С. 18-23.
132. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу: Пер. с франц. - М.: Высшая школа, 1996. - 623 с.
133. Левин К. Разрешение социальных конфликтов: Пер. с англ. - СПб.: Речь, 2000. - 408 с.
134. Левитов Н.Д. Фрустрация как один из видов психических состояний // Вопросы психологии. - 1967. - №6. - С. 118-129.
135. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. - М.: Моск. ун-т, 1971. - 38 с.
136. Лещинская Е.А. Тренинг общения для учащихся 4-6-х классов. Программа и методические рекомендации для психологического кружка Учимся общению” / Под ред. Ю.З.Гильбуха. - К.: НПЦ Психодиагностика и дифференцированное обучение”, 1994. - 32 с.
137. Лисий І. Українці: амбівалентність менталітету і дуальність культури // Філософія. Історія культури. Освіта: Доповіді та повідомлення ІІІ Міжнар. конгресу україністів. - Х.: Око, 1996. - С. 115-121.
138. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. - 444 с.
139. Лэндрет Г.Л. Игровая терапия: Искусство отношений: Пер. с англ. - М.: Междунар. пед. академия, 1994. - 368 с.
140. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.
141. Магомед-Эминов М.Ш. Трансформация личности. - М.: Психоаналитич. Ассоциация, 1998. - 496 с.
142. Магомед-Эминов М.Ш. Мотивация достижения: Дис... канд. психол. наук: 19.00.01. - М., 1987. - 183 с.
143. Магун В.С. Потребности и психология социальной деятельности личности. - Л.: Наука, 1983. - 175 с.
144. Максименко С.Д. Генетическая психология (методическая рефлексия проблем развития в психологии). - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. - 320 с.
145. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. - К.: Наукова думка, 1998. - 216 с.
146. Максимова Н.Ю., Милютина Е.Л., Пискун В.М. Основы детской патопсихологии: Учебное пособие. - К.: НПЦ Перспектива, 1999. - 432 с.
147. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге: Каталог в 2 ч. - Ч.1. - СПб.: Союз, 1993. - 108 с.
148. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге: Каталог в 2 ч. - Ч.2. - СПб.: Союз, 1993. - 92 с.
149. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование: Пер. с англ. - К.: ИП АПН Украины, 1994. - 52с.
150. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики: Пер. с англ. - СПб.: Евразия, 1997. - 430 с.
151. Менегетти А. Психология лидера. - М.: Агроконсалт, 1996. - 142 с.
152. Меннингер К. Война с самим собой: Пер.с англ. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. - 480 с.
153. Мерлин В.С. Очерк исследования индивидуальности. - М.: Педагогика, 1986. - 256 с.
154. Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социология преступности. - М., 1966. - С. 299-313.
155. Мещерякова И.А. Проблемное поле и мир переживаний старшеклассников // Психологическая наука и образование. - 1998. - №3-4. - С. 18-30.
156. Милтс А.А. Гармония и дисгармония личности: Философско-этический очерк: Пер. с латыш. - М.: Политиздат, 1990. - 222 с.
157. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. - М.: Педагогика, 1991.- 152с.
158. Митина Л.Н. Экспериментальное изучение фрустрационной толерантности учителя // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. - М.: Педагогика, 1990. - №2(4). - С. 44-48.
159. Митина Л.М., Кузьменкова О.В. Психологические особенности внутриличностных противоречий учителя // Вопросы психологии. - 1998. - №3. - С. 3-16.
160. Михеева И.Н. Амбивалентность личности: Морально-психологический аспект. - М.: Наука, 1991. - 128 с.