ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОМУНІКАТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

Краткое описание

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

ГРИНЧУК ОЛЕКСАНДРА ІВАНІВНА

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОМУНІКАТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна
доктор психологічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Івано-Франківськ - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Теоретичні підходи до проблеми комунікативної підготовки майбутніх спеціалістів галузі управління у сучасній психології
1.2. Професійна комунікативна підготовка як чинник ефективної управлінської діяльності майбутнього менеджера
1.3. Місце і роль спілкування в управлінській діяльності та в системі підготовки менеджера
1.4. Обумовленість ефективності управлінської діяльності особливостями вияву комунікативних здібностей менеджера
1.5. Структурні складові комунікативної підготовки спеціалістів Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У РЕАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ ВУЗІВСЬКОГО НАВЧАННЯ
2.1. Програма та методика експериментального дослідження
2.2. Індивідуальні комунікативні особливості студентів-менеджерів та їх вплив на ефективність комунікативної підготовки в умовах вузівського навчання
2.3. Комунікативні можливості групи у контексті професійної підготовки майбутніх менеджерів
2.4. Модель комунікативної підготовки спеціаліста як основа ефективного управлінського спілкування
Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
КОМУНІКАТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ
3.1. Аналіз результативності комунікативної підготовки майбутніх менеджерів в реальній вузівській практиці
3.2. Програма вдосконалення комунікативної підготовки майбутніх менеджерів
3.3. Шляхи оптимізації комунікативної підготовки майбутніх менеджерів
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Інтенсивність та динамічність економічних відносин, ринковий уклад життя суспільства зумовлює підвищення не лише освітнього, культурного, а й професійного рівнів розвитку людини, створює ситуацію дефіциту особистої відповідальності, активності, підприємництва. Зміни, які відбуваються в соціально-політичному та економічному устрої суспільства ставлять нові завдання щодо реформування всієї системи освіти, висувають нові вимоги до підвищення рівня професійної підготовки. Нагальна потреба у докорінному реформуванні системи професійної освіти, відповідно до сучасних вимог, породжує необхідність у проведенні постійних теоретичних та практичних досліджень в галузі підготовки спеціалістів для тієї чи іншої сфери діяльності.
Важливою та багатофункціональною ланкою суспільного регулювання ринкового середовища, без якої неможливе управління різноманітними ресурсами, в тому числі і людськими, є менеджер. Саме люди цієї професії здатні подолати стереотипи старого управлінського мислення, творчо перебудувати процеси діяльності та взаємодії в управлінській системі, змінити підходи до розв’язання виробничих проблем.
Наукові праці багатьох соціологів, теоретиків управління, педагогів і психологів довели, що в комплексі взаємопов’язаних і взаємозалежних чинників, від яких залежить ефективність формування всіх підструктур професійної діяльності, системоутворюючим є комунікативна підготовка спеціаліста (Л.С.Возняк, О.Ю.Кощинець, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Рижов, М.В.Савчин, та ін.). Саме тому вона розглядається як важливий напрям в системі професійного навчання майбутніх менеджерів, як чинник ефективної управлінської діяльності. Необхідність розгляду цієї проблеми пов’язана передусім з розробленням науково обґрунтованої системи комунікативної підготовки, оскільки на сьогоднішній день в цій царині існує багато суперечностей як на теоретичному, так і на практичному рівні.
Останнім часом процес вивчення зазначеної проблематики суттєво прискорився. Зокрема, зазнали подальшої конкретизації аспекти, пов’язані з дослідженням місця і ролі спілкування у розвитку та становленні особистості (М.Н.Корнєв, О.М.Коропецька, В.П.Москалець, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко, М.В.Тоба та ін.). Необхідні передумови для розв’язання проблеми комунікативної підготовки майбутніх менеджерів створюють дослідження, в яких розглядаються теоретико-методологічні основи професійного спілкування (Г.О.Балл, А.О.Деркач, М.С.Каган, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, Т.М.Титаренко, Т.С.Яценко та ін.), сутність та структура комунікативних здібностей (Г.С.Васильєв, Н.Р.Вітюк, О.О.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, М.М.Обозов, К.К.Платонов та ін.), психологічна специфіка комунікативної компетентності особистості (Ю.Н.Ємельянов, Л.А.Петровська, В.В.Рижов, С.В.Терещук та ін.), особливості комунікативної підготовки майбутніх менеджерів, психологів, економістів (В.С.Пілецький, Т.Л. Шепеленко, Я.І.Шкурко, В.П.Черевко та ін.).
Разом з тим, цей напрям досліджень є настільки широким та різнобічним, що і сьогодні ще залишаються недостатньо висвітленими питання, пов’язані з моделюванням, психолого-педагогічним забезпеченням комунікативної підготовки, визначенням комунікативних можливостей групи у цьому процесі. Соціальна значущість та недостатнє вивчення саме цих аспектів проблеми й зумовили вибір теми дослідження: „Психологічні засади комунікативної підготовки майбутніх менеджерів”.
Зв’язок дисертації з науковими проблемами, програмами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукового напряму досліджень кафедри соціальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника як складова теми Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста” (протокол № 2 від 5 вересня 2001року).
Об’єкт дослідження комунікативна підготовка студентів (майбутніх менеджерів) до професійного спілкування.
Предмет дослідження психологічні особливості комунікативної підготовки майбутніх менеджерів.
Мета дослідження виявити психологічні чинники, які сприяють ефективній комунікативній підготовці майбутніх менеджерів, визначити шляхи оптимізації даного процесу.
Гіпотези дослідження:
1. Якісні показники комунікативної підготовки майбутніх менеджерів знаходяться в безпосередній залежності від рівня розвитку їх індивідуальних комунікативних особливостей, моделювання комунікативної підготовки та специфіки організації навчального процесу вузу.
2. Цілеспрямоване здійснення комунікативної підготовки з допомогою розв’язання комплексу завдань психолого-комунікативного змісту, в умовах функціонування груп психотренінгу, суттєвим чином підвищує рівень професійної самосвідомості та професійного поступу майбутніх менеджерів.
Згідно з поставленою метою та висунутими гіпотезами визначено завдання дослідження:
1. Проаналізувати сучасні підходи до проблеми комунікативної підготовки майбутніх менеджерів у науковій літературі і на цій основі сформулювати вихідні теоретичні засади дослідження.
2. Встановити залежність між ефективністю комунікативної підготовки та індивідуальними комунікативними особливостями майбутніх менеджерів.
3. Теоретично обґрунтувати і експериментально апробувати психолого-педагогічну модель комунікативної підготовки студентів до управлінського спілкування в загальній системі їх професійної освіти.
4. Розробити спеціальну систему занять учасників групи психотренінгу, яка забезпечила б інтенсивний розвиток рефлексії як важливого механізму самопізнання (зокрема, пізнання „професійного Я”) та самовдосконалення.
5. Визначити шляхи оптимізації комунікативної підготовки майбутніх менеджерів у процесі їх вузівського навчання, підготувати методичні матеріали та рекомендації щодо її ефективного здійснення.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають: документи про вимоги до підготовки фахівців на сучасному етапі розвитку національної освіти (Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття), Закон України Про освіту”, Конституція України), фундаментальні положення філософів, психологів, соціологів про загальнопсихологічні підходи до вивчення проблем діяльності й спілкування (Г.М.Андрєєва, О.О.Бодальов, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, І.Д.Пасічник, Л.А.Петровська, В.А.Семиченко, Т.С.Яценко та ін.), акмеологічна концепція становлення особистості (А.О.Деркач, Н.В.Кузьміна, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін.), загальні засади теорії управління (В.П.Казміренко, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Третьяченко, Ю.М.Швалб та ін.), основні принципи здійснення комунікативної підготовки майбутніх спеціалістів (В.І.Кабрин, С.Д.Максименко, В.В.Рижов, М.В.Савчин, Т.Л.Шепеленко, В.П.Черевко та ін.).
Для розв’язання накреслених завдань і перевірки гіпотез була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачає застосування комплексу методів: теоретичних (аналіз та узагальнення результатів досліджень в галузі психології, педагогіки, культурології, економіки); експериментальних (дослідження індивідуально-психологічних та соціально-психологічних характеристик з використанням процедур тестування, анкетування, спостереження, проведення індивідуальних та групових бесід, констатуючого та формуючого експериментів); математичних (статистичний аналіз і якісна інтерпретація одержаних даних) з використанням програм комп’ютерної обробки результатів дослідження.
У дослідженні взяло участь 295 студентів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника з них 90 слухачі факультету перепідготовки кадрів (ФПК).
Наукова новизна дослідження полягає у створенні та експериментальному випробуванні моделі комунікативної підготовки як основи управлінського спілкування; накресленні шляхів оптимізації комунікативної підготовки майбутніх менеджерів на етапі їх професійної підготовки, які спрямовані на актуалізацію необхідних знань, умінь і навичок, вдосконалення організації групової діяльності та взаємодії, систематизацію передових технологій і методик підготовки майбутніх менеджерів; розробленні системи занять для підвищення рівня комунікативної підготовки спеціалістів, зокрема рівня розвитку рефлексії, самопізнання, самовдосконалення та професійної самосвідомості.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що в процесі роботи розкрито й поглиблено наукові уявлення про психологічні засади комунікативної підготовки майбутніх менеджерів; виявлено психологічні чинники (індивідуальні властивості особистості, комунікативні характеристики групи, особливості організації навчального процесу у вищому навчальному закладі та ін.), що впливають на оптимізацію даного процесу; обґрунтовано психологічні форми та засоби підготовки студентів до ефективного управлінського спілкування; підтверджено наявність взаємозв’язку між індивідуальними комунікативними особливостями студентів та ефективністю їх комунікативної підготовки.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що обґрунтовані в роботі теоретичні положення та експериментальні результати створюють передумови істотного підвищення якості комунікативної підготовки майбутніх спеціалістів. Розроблений автором комплекс діагностичних методик може бути використаний психологами і менеджерами для роботи з персоналом і при доборі кадрів та формуванні команди, а також у процесі навчання й підготовки спеціалістів. Врахування рекомендацій щодо комунікативної підготовки майбутніх менеджерів на практиці сприятиме подоланню комунікативної некомпетентності та неготовності спеціалістів системи управління, позитивно впливатиме на вдосконалення всієї управлінської структури.
Надійність та вірогідність наукових результатів забезпечувались методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних принципів; застосуванням апробованого інструментарію, який повністю відповідав меті, предмету, об’єкту та завданням дослідження; застосуванням методів кількісного і якісного аналізу отриманого емпіричного матеріалу; експериментальною перевіркою дієвості авторської моделі та методичних матеріалів в умовах навчально-виховного процесу вузу.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Зміст основних положень та результатів дослідження обговорювався на звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника (2001-2004 рр.), міжрегіональному семінарі на тему: ”Соціально-психологічні проблеми становлення сучасної молоді” (11 квітня 2002 р., м. Івано-Франківськ), Міжнародній науковій конференції Управління великими соціальними системами та гуманітарно-технічна еліта” (22-23 травня 2003 р., м. Харків), міжрегіональному семінарі на тему: „Психологія конструювання процесу професійної підготовки спеціаліста в контексті реальних проблем сучасного суспільства” (27 травня 2004р., м. Івано-Франківськ).
Впровадження результатів дослідження відбувалося шляхом читання лекцій, проведення семінарських та практичних занять, ділових та рольових ігор, тренінгів, які використовуються в практичній діяльності викладачами кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка про впровадження результатів дослідження в практику № 01-08-474 від 21.09.2004р.).
Публікації. Зміст дисертації, її основні теоретичні положення та експериментальні дані розкрито 11 одноосібними публікаціями автора у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (207 найменувань) та додатків. Робота викладена на 183 сторінках і містить 17 таблиць, 19 рисунків. Додатки займають 67 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене нами дослідження дозволило не тільки перевірити правильність наших теоретичних узагальнень і концептуальних побудов, а й дало змогу констатувати наявність серйозних проблем у сфері професійної підготовки майбутніх менеджерів, зокрема того її аспекту, який стосується комунікативного забезпечення.
Цілеспрямоване здійснення комунікативної підготовки з допомогою розв’язання завдань психолого-комунікативного змісту в умовах функціонування груп психотренінгу сприяло значному підвищенню рівня професійної спрямованості і забезпечило зростання професійно-значимих показників діяльності майбутніх менеджерів. Професійно-важливі питання, які в силу різних обставин раніше просто випадали з циклу професійної підготовки, тепер не тільки зайняли у ній достойне місце, а й набули суб’єктної значимості.
Ґрунтовний аналіз структурних складових комунікативної підготовки майбутніх управлінців, а також тих найістотніших зв’язків, які суттєвим чином позначаються на їх професійному зростанні, сприяв не тільки розумінню сутності цього поняття, а й розкрив низку проблематичних аспектів, сприяв процесу визначення найбільш ефективних засобів і методів професійної підготовки студентів-управлінців.
Результати проведеного експерименту щодо підвищення рівня комунікативної підготовки майбутніх менеджерів продемонстрували визначальний вплив комплексу завдань психолого-комунікативного змісту на інтенсифікацію процесу самоаналізу, самопізнання і самопроектування, на активізацію інформаційного пошуку, який має професійне значення, на засвоєння правил і технік спілкування.
У зв’язку з вищесказаним, ми змушені констатувати наступне:
1. Теоретико-експериментальне дослідження існуючих підходів щодо здійснення комунікативної підготовки майбутніх менеджерів переконливо довело, що професіоналізм сучасного управлінця суттєвим чином обумовлений рівнем розвитку цієї складової. В свою чергу, остання безпосередньо пов’язана з рівнем його психологічної підготовки, ефективність якої залежить не лише від простого збільшення годин та дисциплін психологічного циклу, а й від форм організації навчального процесу. Лише ті з них, які сприяють пізнавально-перетворювальній активності суб’єкта професійного становлення, забезпечують необхідні умови для його особистісного і творчого росту.
2. Фундаментальну основу підготовки до управлінського спілкування складають вміння і навички, які забезпечують ефективність міжособистісного спілкування. Процес комунікативної підготовки майбутніх менеджерів слід розпочинати саме з засвоєння основних правил та технік цього виду спілкування, яке завжди є генезисно первинним і більш актуальним в цей період. Адже реалізація багатьох життєвих цілей (в т.ч. і професійних) в значній мірі залежить від рівня сформованості вмінь і навичок у сфері здійснення міжособистісного спілкування.
3. Встановлено, тісний зв’язок між рівнем комунікативної підготовки менеджера і його індивідуальними комунікативними особливостями. Доведено, що зростання рівня потреби у спілкуванні, його якісних мотиваційних аспектів, здібностей, стильового різноманіття, когнітивної складності та ціннісної сфери позитивним чином позначається на результативності комунікативної підготовки.
4. Теоретично обґрунтовано і експериментально апробовано психолого-педагогічну модель комунікативної підготовки студентів-менеджерів до управлінського спілкування в загальній системі їх професійної освіти, яка включає такі компоненти: мотиваційний, когнітивний, особистісний і організаційний.
5. Результати проведеного експерименту щодо підвищення рівня комунікативної підготовки майбутніх менеджерів продемонстрували визначальний вплив комплексу завдань психолого-комунікативного змісту на інтенсифікацію процесу самоаналізу, самопізнання і самопроектування і на активізацію інформаційного пошуку (на засвоєння правил і технік спілкування), який має професійне значення.
6. У результаті формуючого впливу, зокрема після проведення комплексу завдань психолого-комунікативного спрямування, вдалось суттєвим чином вплинути на розвиток рефлексивних механізмів, що позначилось на зростанні рівня професійної спрямованості, на поглибленні цінностей професійної самореалізації та самоутвердження.
7. Соціально-психологічний тренінг, спрямований на підвищення рівня комунікативної підготовки, не тільки сприяв виробленню відповідних умінь і навичок, а й здійснив значний вплив на поглиблення (особистісно-смислових) основ професійної самосвідомості майбутніх менеджерів, перетворюючи їх у свідомих суб’єктів свого професійного зростання.
8. Визначено і описано шляхи оптимізації комунікативної підготовки майбутніх управлінців в навчальному процесі вузу: вивчення передового досвіду підготовки у країнах ближнього зарубіжжя, створення соціально-психологічної теорії управлінського спілкування, збільшення складової психологічної підготовки в системі навчальних дисциплін, здійснення навчального процесу у формі активної взаємодії і т.д. Реалізована програма формуючого впливу суттєво підвищила кількісні і якісні показники комунікативної підготовки досліджуваних експериментальної групи: рівень потреби у спілкуванні, мотивацію спілкування, ціннісну сферу та когнітивну складність професійної самосвідомості.
Результати проведеного нами експерименту підтверджують правильність гіпотез, сформульованих на початку роботи. Тим не менше, проведене дослідження не претендує на вичерпність та завершеність щодо вивчення всіх питань і проблем комунікативної підготовки майбутніх менеджерів. Перспективами дослідження є поглиблення теоретичних уявлень про змістовну та організаційну сферу комунікативної підготовки студентів у процесі навчальної діяльності у вищому закладі освіти, етнопсихологічні особливості даної підготовки, удосконалення та розробка надійного інструментарію діагностики і методичного забезпечення для підвищення рівня професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335с.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. М.: Аспект Пресс, 2001. 370с.
3. Анцыферова Л.И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности // Вопросы психологии. 1978. №1.
4. Аргентова Т.Е. Стиль общения как фактор эффективности совмесной деятельности: Автореф. диссканд. психол. наук. М., 1984. 23с.
5. Байхем У.С., Смит О.Б., Пизи М.Дж. Воспитай своего лидера. Изд-во «Вильямс», М.-С.П.-К., 2002. 412с.
6. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. - № 1. С. 92-100.
7. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: ООО «Фортуна-пресс», 1998. 464 с.
8. Батаршев А.В. Психодиагностика способности к общению, или Как определить организаторские и коммуникативные качества личности. М.: Изд-во ВЛАДОС, 1999. 176 с.
9. Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология личности: Учебное пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2001. 301 с.
10. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг как предпосылка развития общения // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся. М., 1980.
11. Бодалев А.А. О потребности и способности личности к саморазвитию // Социально-психологические проблемы личности и коллектива. 1987. С. 5-14.
12. Бодалев А.А. Психология общения: Избранные психологические труды. 2-е изд. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2002. 256 с.
13. Бодалев А.А. Личность и общение: Изб-ные труды. М.: Педагогика, 1983. 272с.
14. Бодалев А.А. О коммуникативном ядре личности // Совет.педагогика. 1990 . №5. С.77-81.
15. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента: пер. с англ. СПб: «Питер», 1999. 816 с.
16. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт. Новосибирск, 1989. 190с.
17. Бранзбург Е.Д. Роль вузовского коллектива в формировании всесторонне развитого специалиста. Дисс.канд.психол.наук. М., 1977.
18. Братченко С.Л. Якунин В.А. Групповые формы обучения при подготовке студентов как будущих руководителей // Обучение как процес управления: Психологические аспекты. Л.: ЛГУ, 1988. 160 с.
19. Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия. / Пер. с англ. А.Суворовой. М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. 320 с.
20. Вітюк Н.Р. Основні психологічні підходи до визначення категорії „комунікативні здібності особистості” // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2002. Вип.ІІІ. С. 158-167.
21. Власова А.М., Савчук Л.М., Савінова В.Б. Організаційна поведінка: Навчальний посібник. К.: КНЕУ, 1998. 96 с.
22. Возняк Л.С. Психологічні особливості професійної підготовки майбутніх спеціалістів до управлінської діяльності: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.05. /Прикарпатський університет ім. В.Стефаника. Івано-Франківськ, 2000. 19 с.
23. Возняк Л.С. Психологічні особливості професійної підготовки управлінських кадрів // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай”, 2002. Вип. 7. Ч.2. С. 151-156.
24. Возняк Л.С. Актуалізація соціально-психологічного контексту управління // Психологія. № 4-5, 2002. С.22-24.
25. Вудкок К., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. М.: Дело, 1991. 319 с.
26. Галузяк В.М. Мотиваційно-ціннісні детермінанти індивідуального стилю педагогічного спілкування: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 1998. 19с.
27. Гаркуша В.В. Формирование навыков общения и коммуникативных способностей в процессе личностно-ориэнтированного обучения устной иноязычной речи: Автореф. дисс... канд. психол. наук: 19.00.07. / Днепропетровский университет. Дпепропетровск, 1992. 19с.
28. Генов Ф.Ю. Психология управления: Основные проблемы: Пер. с болг. М.: Прогресс, 1982. 422 с.
29. Годфруа Ж. Что такое психология: в 2 т. Т.2. М.: Мир, 1992. 376 с.
30. Гринчук О.І. До проблеми соціально-психологічної та комунікативної компетентності в управлінській діяльності // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002, - Ч.4. С.183-189.
31. Гринчук О.І. Проблема спілкування в структурі підготовки менеджера до управлінської діяльності // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту, 2002. Вип.7. Ч.2. С. 143-151.
32. Гринчук О.І. Проблема комунікативної підготовки майбутніх менеджерів в умовах вузівського навчання // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту, 2002. Вип.8. Ч.1. С.78-88.
33. Гринчук О.І. Спілкування як чинник ефективної комунікативної підготовки майбутнього менеджера // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту, 2002. Вип.8. Ч.2. С.145-156.
34. Гринчук О.І. Психологічна характеристика впливу індивідуальних комунікативних особливостей майбутніх менеджерів на ефективність їх комунікативної підготовки // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту, 2002. Вип.9. Ч.1. С.73-86.
35. Гринчук О.І. Особливості формування комунікативної компетентності майбутніх керівників на етапі професійної підготовки // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Збірник наукових праць / За ред. Л.Л.Товажнянського та О.Г.Романовського. Випуск 2 (6). Харків: НТУ (ХПІ), 2003. С.169-180.
36. Гройсман А.Л. Медико-психологыческие аспекты обучения // Психология и медицина. М., 1978. С.226-230
37. Данч И. Развитие и совершенствование личности в процессе трудового воспитания. // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. 183 с.
38. Дафт Р.Л. Менеджмент: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2000. 832 с.
39. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління: Навчальний посібник. К.: ЗАТ Нічлава”. 2000. 280 с.
40. Дзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. М.: ФИС, 1988. 272с.
41. Девід В. Джонсон Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Пер. з англ. К.: Вид. дім. „КМ Академія”, 2003. 288 с.
42. Дороніна М.С., Григоренко А.М. Психологія управління: Навчальний посібник / Харківський державний економічний університет. Х.: ХДЕУ, 2000. 94с.
43. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1985. 167 с.
44. Экономиченская психология. / Под ред. И.В. Андреевой. СПб.: Питер, 2000. 512 с.
45. Экспериментальные и теоретические проблемы психологии обучения: Сб. науч. тр. / Ред. кол.: Я.А. Пономарев (отв. ред.) и др. Новосибирск, 1979. С. 8-13.
46. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Соловьева О.В. Введение в практическую и социальную психологию. М.: Смысл, 1996. 373 с.
47. Жуков Ю.М. Методы диагностики и развития коммуникативной компетентности // Общение и оптимизация совместной деятельности. / Под ред. Г.М.Андреевой, Я.Яноушека. М.: Изд-во МГУ, 1987. 302с.
48. Журавлев А.Л. Коммуникативные качества личности руководителя и эффективность руководства коллективом // Психол. журнал. 1993. - №4. С. 4-15.
49. Журавлев А.Л. Социальная психология личности и малых групп // Психол. журнал. 1983. - №1. С.57-67.
50. Журин Н.В. Удовлетворенность учителей физической культуры своей профессиональной деятельностью: Автореф. дисс канд. психол. наук: 19.00.07. Ленинград, 1991. 18с.
51. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. Закладів / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. К.: Форум”, 2000. 543 с.
52. Зазыкин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. М.: ЦИТП, 1992. 165 с.
53. Заиченко Н.У. Обусловленность личностного самоопределения юношества социальными условиями жизнедеятельности: Автореф. дисс... канд. психол. наук: 19.00.07. Москва, 1993.
54. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов: Сокр. пер. с немец. М.: Экономика, 1990. 335 с.
55. Знаков В.В. Понимание в познании и общении / РАН, Інститут психологи. М., 1994. 237с.
56. Ильин Е.М. Искусство общения. М.: Педагогика, 1982. 109с.
57. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Изд-во Питер, 2000. 512 с.
58. Іржі Т. Мистецтво говорити . К.: Політвидав України, 1989. 293с.
59. Іржі Т. Як удосконалювати самого себе. К.: Політвидав України, 1988. 319с.
60. Кабрин В.И. Коммуникативный мир и транскоммуникативный потенциал личности // Коммуникативный мир личности и проблемы ее социально-психологической культуры. Томск, 1991. С.3-92.
61. Кабрин В.И. Психология коммуникативного развития человека как личности. Автореф. диссдокт. психол. наук. Петербург, 1993. 48с.
62. Каган М.С. Мир общения. М.: Политиздат, 1988. 315с.
63. Каган М.С. Человеческая деятельность: опыт системного анализа. - М.: Политиздат, - 1974. 323с.
64. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
65. Кан-Калик В.А. Основы професионально-педагогического общения. М.: Просвещение, 1979. 138с.
66. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: Навчальний посібник. К.: Інст-т змісту та методів навчання, 1997. 180 с.
67. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. Київ: Ніка Центр, 2000. 332с.
68. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: Тов ”Міжнародна фінансова агенція”, 1998. 216с.
69. Касьянова В.Г. Психологические основы формирования профессионально-коммуникативных иноязычных умений у студентов экономических специальностей вузов: Автореф. дисс... канд. психол. наук: 19.00.01.; 19.00.02. / Московский государственный открытый педагогический университет. Москва, 1995. 20с.
70. Кидрон А.А. Коммуникативная способность и ее совершенствование: Автореф.дисс...канд.психол.наук: 19.00.05/ ЛГУ. Л., 1981. 19с.
71. Киричук О.І. Імітаційне моделювання як метод підготовки до професійного спілкування // Проблеми соціальної психології: Міжвід. наук. збірник. Вип.1. К.: Либідь, 1992. С.59-66.
72. Коломінський Н.Л. Науково-психологічні засади менеджменту в освіті // Освіта і управління. 1998. Т.2, №3. С. 67-74
73. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навчальний посібник. К.: МАУП, 1996. 176 с.
74. Коломинский Я.Л. Психология общения . М.: Знание”, 1974. 96 с.
75. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. 1995. 304 с.
76. Коропецька О.М. Діалог як основна детермінанта ефективності в між особистісному спілкуванні // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту, 1998. Вип.2. Ч.2. С.138-145.
77. Коць М.О. Комунікативна підготовка майбутнього вчителя інтеракційними методиками: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. / Національний педагогічний університет ім. П.Драгоманова. Київ, 1997. 19 с.
78. Кощинець О.Ю. Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти: Автореф. дис...канд. психол. наук. К., 2001. - 18с.
79. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. М.: Смысл; Академический проект, 1999. 279 с.
80. Кричевский Р.Л. Если Вы руководитель Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. М.: Дело, 1994. 384 с.
81. Крутій О.М. Формування діалогічності як засобу інтелектуального розвитку старшокласника: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.07. Харків, 1998. 16с.
82. Кудряшова Л.Д. Каким быть руководителю: Психология управленческой деятельности. Л.: Лениздат, 1986. 160с.
83. Леви В. Аутогенная тренировка для вас. М., 1990. 32с.
84. Леонтьев А.А. Психология общения. Тарту: Изд-во Тарт. ун-та, 1974. 220 с.
85. Леонтьев А.А. Деятельность и общение // Вопросы фолософии, 1979. - №1
86. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. 2-е изд. М.: Политиздат, 1974. 304с.
87. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навчальний посібник. К., 1997. 242 с.
88. Ломов Б.Ф. Психические процессы и общение // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 151-154.
89. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи. М.: Наука, 1984. 449с.
90. Ломов Б.Ф. особенности познавательных процессов в условиях общения // Психологический журнал. 1980. №5, с.26-42.
91. Макаренко С.С. Психологічні умови розвитку комунікативної компетентності учителя: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2001. 18с.
92. Максименко С.Д. Науково-психологічні основи формування особистості // Рідна школа. 1991. - №11. С.27-31.
93. Максименко С.Д. Общая психология. М.: „Рефл.-бук”, К.: „Ваклер”, 1999. 528 с.
94. Максименко С.Д., Щербан Т.Д. Професійне становлення молодого вчителя. Ужгород: „Закарпаття”, 1998. 106с.
95. Максимова Р.А. Коммуникативный потенциал человека и его влияние на разные стороны жизнедеятельности: Диссканд. психол. наук: 19.00.05. Л., 1981. 191с.
96. Марасанов Г.И. Психолого-акмеологическое консультирование как средство повышения психологической культуры кадров управления: Автореф.дисс.канд.психол.наук: 19.00.13. Москва, 1995. 18с.
97. Мельничук І.Я. Формування рефлексивних механізмів цілетворення у процесі розв’язання професійно-психологічних завдань: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.07. Київ, 2001. - 20с.
98. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. М.: Дело, 1992. 702 с.
99. Митина Л.М. Психология развития конкурентоспособной личности. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2002. 400 с.
100. Мицич Предраг Как проводить деловые беседы. М.: Экономика, 1987. 208с.
101. Молл Е.Г. Менеджмент: организационное поведение. М.: Финансы и статистика, 1998. 160 с.
102. Молл Е.Г. Психологические особенности оперативной управленческой деятельности. Л.: ЛГУ, 1982. 18 с.
103. Молл Е.Г. Психология управленческой карьеры: Автореф. дисс. докт. психол. наук. Санкт-Петербург, 1994. 58 с.
104. Москалець В.П. Психологічне обґрунтування української національної школи. Львів, 1994. - 48с.
105. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2001. Кн.1: Общие сновы психологии. 688с.
106. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 2001. Кн.3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. 640с.
107. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. М., 1990. 191с.
108. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. Л.: ЛГУ, 1979. 150с.
109. Общение и оптимизация совместной деятельности. / Под ред. Г.М.Андреевой, Я.Яноушека. М.: Изд-во МГУ, 1987. 302с.
110. Овсянецька Л.П. Соціально-психологічне прогнозування професійного становлення майбутнього спеціаліста (педагога): Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.05., 1995. 25с.
111. Овсянецька