ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ (на матеріалі уроків української літератури)

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ
ім. Г.С. Костюка АПН УКРАЇНИ

Видолоб Наталія Олексіївна

УДК 159.922.7/.8

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ УЧНІВ
ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
(на матеріалі уроків української літератури)

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Київ - 2003

Зміст

ВСТУП................................................................................................................ 3
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ 10
1.1. Теоретико-методологічні основи формування української ментальності. 10
1.2. Джерела формування української національної ментальності.. 29
1.3. Сучасна практика формування української ментальності учнів середнього шкільного віку............................................................................................... 51
Висновки до першого розділу............................................................ 70
Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ........................................................................................................................... 72
2.1. Психолого-педагогічні умови формування української ментальності учнів основної школи засобами українського фольклору і літератури.............. 72
2.2. Особистісно зорієнтовані технології навчання в системі формування української ментальності учнів основної школи....................................... 105
2. 3. Етнічна ідентифікація як провідний психологічний механізм розвитку української ментальності підлітків............................................................. 131
Висновки до другого розділу........................................................... 162
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................................. 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 171

ВСТУП
Актуальність дослідження. Процес розбудови й утвердження суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави Україна органічно пов’язаний із становленням громадянського суспільства, що, у свою чергу, передбачає істотну трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості народу. Школа, поряд з іншими соціальними інститутами виховання, у суспільстві перехідного періоду відіграє важливу роль у формуванні особистості, яка б органічно поєднувала високі моральні чесноти, громадянську зрілість, патріотизм, професійну компетентність, активність, творчий потенціал, почуття обов’язку і відповідальності перед Батьківщиною, тобто все те, чим так багата ментальність українського народу.
З огляду на сказане, пошук перспективних шляхів виховання підростаючого покоління, які б забезпечували розвиток у школярів глибокого відчуття належності до українського народу, потреби й готовності захищати інтереси своєї Вітчизни, реалізовувати свій особистісний потенціал на благо Української держави є актуальною проблемою.
У вирішенні визначених завдань чільне місце вітчизняною наукою відводиться дослідженню феномену української ментальності. Методологічні, світоглядні проблеми української ментальності досліджували В. Вернадський, Б. Грінченко, М. Грушевський, М. Драгоманов, Д. Донцов, О. Духнович, М.Костомаров, П. Куліш, В. Липинський, К. Ушинський. Психологічні та педагогічні аспекти формування у підростаючого покоління елементів української ментальності обґрунтовували В. Ващенко, О.Кульчицький, І.Огієнко, С. Русова, М. Стельмахович, В. Сухомлинський, В. Янів, Я. Ярема, М.Шлимкевич та інші.
Сутність понять ментальності і менталітету українського народу в останнє десятиліття ΧΧ століття на теренах української філософської науки проаналізовано у дисертаційних дослідженнях Гетало Т., Красовської О., Макаренко Е., Михайловської Н., Старовойтової І., Шведової А. та інших.
За останнє десятиліття проведені чисельні дослідження проблем морального виховання особистості засобами народної педагогіки, спрямовані на встановлення педагогічних умов, які забезпечують ефективність цього процесу. У працях О. Воропая, П. Ігнатенка, О. Киричука, П. Кононенка, В.Кравця, В. Кузя, Ю. Руденка, З. Сергійчика, Є. Сверстюка, Р. Скульського, Б.Ступарика, Є. Сявавко, Б. Цимбалістого обґрунтовується необхідність використання у навчально-виховній роботі з учнями морально-етичних принципів народу, відображених у звичаях, традиціях, фольклорних творах. Роботи О. Вишневського, С. Бабишина, Н. Ганнусенка, Є. Маланюка, В.Марного, І. Мартинюка, С. Єрмоленко, Г. Онкович, В. Онопа, Ю. Ступака, І.Суханова, Є. Сявавка, В. Ужченка аналізують різні аспекти української національної морально-етичної концепції та особливості її втілення як у народній педагогіці, так і в сучасних умовах.
Формування в учнів окремих компонентів української ментальності досліджували Р. Булашов, І. Бужина, С. Горбенко, В. Горленко, Т.Гуменникова, Г. Довженок, М. Іванчук, В. Киричок, С. Литвиненко, В. Сапіга, Н. Сумцов та інші автори.
Разом з тим педагогічні умови, що забезпечують сучасне формування в учнів основної школи української ментальності засобами української літератури і фольклору, досліджені явно недостатньо. Як результат, робота педагогічних колективів у цьому напрямку не є цілісною системою, здійснюється спорадично у рамках неузгоджених між собою уроків та виховних заходів, містить у собі багато суперечливого, дискусійного.
Зазначене зумовило вибір нами теми дисертаційної роботи Психолого-педагогічні умови формування української ментальності учнів основної школи (на матеріалі уроків української літератури)”.
Об’єкт дослідження процес формування української ментальності в учнів основної школи.
Предмет дослідження зміст і психолого-педагогічні умови ефективного використання української літератури і фольклору як засобів формування української ментальності в учнів основної школи.
Мета дослідження полягала у теоретичному та експериментальному обґрунтуванні змістовно-системного компоненту процесу формування в учнів основної школи української ментальності засобами української літератури і фольклору та встановленні психолого-педагогічних умов його оптимального використання у роботі педагогічного колективу.
Гіпотези дослідження:
§ системний підхід до конструювання змістовного компоненту процесу формуванню в учнів основної школи української ментальності засобами української літератури і фольклору забезпечує ефективність цієї роботи, оскільки створює передумови як для оволодіння необхідними теоретичними знаннями, так і для вироблення відповідної мотивації та поведінки (практичних умінь і навичок);
§ значні можливості у формуванні кращих характеристик української ментальності підлітків надає впровадження в педагогічний процес сучасної основної школи особистісно зорієнтованих технологій вивчення української літератури і фольклору;
§ використання у навчально-виховному процесі психологічних механізмів національної (етнічної ) ідентичності та ідентифікації в поєднанні з емоційно-мотиваційним рефлективним сприйняттям інформаційного матеріалу уроків української літератури в основній школі забезпечує формування у учнів кращих рис української ментальності.
У відповідності з метою та гіпотезою було визначено такі завдання дослідження:
§ проаналізувати сучасні наукові підходи та наявний досвід роботи загальноосвітніх шкіл із проблеми дослідження;
§ змоделювати змістовний компонент процесу формування в учнів основної школи української ментальності засобами фольклору та української літератури;
§ виявити психолого-педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування в учнів української ментальності засобами фольклору та української літератури;
§ розробити та апробувати систему навчально-виховних засобів (навчальні та тренувальні вправи, завдання, тести та теми письмових робіт для використання на уроках української літератури та у позаурочний час ) особистісно-зорієнтованих технологій, спрямованих на формування в учнів української ментальності.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є теорія наукового пізнання; філософські, психолого-педагогічні концепції вітчизняних та зарубіжних учених про сутність особистості, єдність свідомості й діяльності людини; концепція оптимізації педагогічного процесу на основі органічного поєднання віковічного досвіду народної педагогіки з досягненнями сучасної психолого-педагогічної науки.
Для вирішення поставлених завдань у роботі використано комплекс теоретичних та емпіричних методів: історико-генетичний метод при вивченні теоретичних основ проблеми; методи системного аналізу та синтезу при визначенні мети, предмета, гіпотези та напрямків вирішення проблеми, формулюванні теоретичних висновків; метод теоретичного моделювання при конструюванні змісту навчально-виховної роботи по формуванню в учнів української ментальності; педагогічні спостереження, аналіз досвіду роботи учителів, узагальнення усних та письмових відповідей учнів, анкетування, тестування, бесіди з учителями та учнями, аналіз результатів пізнавальної і суспільної діяльності вихованців, педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий); методи математичної статистики при обробці отриманих баз даних.
Дослідження проведено у три етапи. На першому етапі (1996 - 1997 рр.) опрацьовано філософську та історичну, етнографічну і фольклористичну, культурологічну та психолого-педагогічну літературу з проблеми, з’ясовано ступінь її розробленості; проаналізовано практику використання педагогічними колективами елементів гуманно-особистісної педагогіки у навчально-виховній роботі, визначено мету, робочу гіпотезу, завдання та методику дослідження, розпочато експериментальну роботу з метою виявлення дієвих шляхів формування в учнів української ментальності та психолого-педагогічних умов, що забезпечують їх ефективність. На другому етапі (1997 - 2000 рр.) були вивчені навчальні плани і програми, проаналізовано шкільні підручники, навчальні посібники, літературні твори, фольклорні джерела, етнографічний матеріал тощо, що дозволило визначити змістовний компонент формування в учнів української ментальності засобами української літератури та фольклору, розробити необхідне навчально-методичне забезпечення і розпочати його експериментальне впровадження у педагогічний процес у школах м. Переяслав-Хмельницького, Пирятинського та Переяслав-Хмельницького районів Хмельницької області. На третьому етапі (2000 - 2002 рр.) було здійснено формуючо-експериментальну роботу та підведено її підсумки, зроблено теоретичні узагальнення, уточнювалися теоретичні висновки і методичні рекомендації.
Наукова новизна дослідження полягає у постановці та вирішенні проблеми визначення змістовного компоненту навчально-виховної роботи по формуванню в учнів української ментальності на уроках української літератури в основній школі та виявленні психолого-педагогічних умов, що забезпечують ефективність його впровадження.
Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту понять менталітет”, ментальність”, українська ментальність”, визначенні основних літературних і фольклорних джерел формування сучасної української ментальності учнів основної школи, встановленні й обґрунтуванні найважливіших психолого-педагогічних засад здійснення цієї роботи зусиллями педагогічних працівників.
Практичне значення роботи полягає у тому, що вперше запропоновано навчально-методичне забезпечення процесу формування в учнів основної школи української ментальності засобами словесності, яке може бути використане у практичній роботі учителів основної школи на уроках гуманітарного циклу та у позаурочний час. Основні положення дослідження стануть у нагоді при створенні навчальних програм, посібників для учителів та учнів загальноосвітньої школи.
Обґрунтованість та вірогідність результатів дослідження та основних висновків і рекомендацій забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, використанням комплексу теоретичних і експериментальних взаємодоповнюючих методів дослідження, всебічною перевіркою розроблених положень і рекомендацій, ретельним вивченням педагогічного досвіду.
Особистий внесок автора полягає у:
§ розробці та обґрунтуванні змістовно-системного компоненту формування в учнів української ментальності засобами української літератури і фольклору;
§ виявленні та апробації ефективних особистісно-зорієнтованих технологій і навчально-методичних засобів, які застосовуються на уроках гуманітарного циклу при вирішення вищезазначених завдань;
§ виявленні та перевірці ефективних психолого-педагогічних умов, що забезпечують формування кращих рис української ментальності в учнів основної школи в навчальному процесі засобами української літератури і фольклору.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях Українського державного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (1997, 1998 рр.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди (1995, 1996 рр.). Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Українського державного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди, кафедри педагогіки й психології Білоцерківського інституту післядипломної педагогічної освіти, а також висвітлювалися у циклі лекцій для педагогів Київської області. Впровадження результатів дослідження здійснювалось у процесі експериментального навчання у школах м. Переяслав-Хмельницького, Пирятинського та Переяслав-Хмельницького районів Хмельницької області. За матеріалами дисертаційного дослідження підготовлено й видано ряд методичних розробок і статей.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, бібліографії (282 найменувань) і додатків (11 документів). В роботі 10 таблиць і 4 діаграми. Обсяг дисертаційної роботи - 169 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дослідження, вирішені його завдання, отримані позитивні результати дозволили зробити певні висновки і визначити перспективи подальшої розробки проблеми.
Кожен народ у процесі свого історичного буття виробив особливий менталітет, тобто своєрідний спосіб усвідомлення й ставлення до світу, який задається мовою, традиціями, вихованням, релігійними уявленнями тощо, тобто усією суспільною практикою людей. Менталітет народу формується історично, однак сам процес його творення носить неусвідомлений характер; при цьому саме менталітет детермінує цінності певної людської спільноти та визначає поведінку, почуття, думки її окремих представників.
Виконаний нами аналіз праць зарубіжних і вітчизняних вчених дав можливість зробити висновок, що в сучасних наукових школах розрізняють поняття менталітет” і ментальність”. Менталітет інтегральна ціннісно-мотиваційна характеристика соціальної спільності; сформована система елементів духовного життя і світосприймання, яка зумовлює відповідні стереотипи поведінки, діяльності, способи життя різноманітних соціальних груп і індивідів; включає сукупність ціннісних, символічних, свідомих чи підсвідомих відчуттів, уявлень, настроїв, поглядів, світобачення. До менталітету належать звички, прагнення, символіка, традиції, інтуїтивне, несвідоме, що існують на рівні несвідомих психічних процесів.
На відміну від менталітету, під ментальністю слід розуміти частковий аспектний прояв менталітету не тільки в умонастрої суб`єкта, а й у його діяльності. Ментальність, як явище розумового порядку, зовсім не тотожний суспільній свідомості. Ментальність - це категорія, яка визначає сучасний контекст онтології людини в культурі, її світосприйняття та світобачення крізь призму власного етносу (нації, народності) чи соціальності страти. Ментальність відноситься до числа найбільш ґрунтовних основоутворюючих та фундаментальних культурних традицій. Спільним моментом поглядів вітчизняних вчених є акцентування зв’язків даного поняття з поняттям душі народу та її складовими: психічними характеристиками, волею, розумом. Ментальність має здатність виявлятись безпосередньо у матеріалізованих формах, характерних для певної людності: актах, вчинках, формах діяльності, реакціях і т. п. Етнічна ментальність проявляється у домінуючих життєвих настроях людей, у характерних особливостях світовідчуття, світосприймання, у системі моральних вимог, норм, цінностей та принципів виховання, у співвідношенні магічних і технологічних методів впливу на дійсність, у формах взаємин між людьми, у сімейних засадах, у ставленні до природи та праці, в організації побуту, свят, у конкретних актах самоорганізації етносу і т. ін. У структурі ментальності розрізнюють готовності, установки, налаштування індивіда чи групи людей діяти, мислити, відчувати, сприймати й розуміти навколишній світ певний чином.
Менталітет українського етносу є сформований історично не на деструктивних, а на конструктивних духовно-творчих джерелах, на силі гуманізму, життєлюбства, життєпримирення з представниками інших етносів в межах своєї території.
Хоча українська ментальність складалася й розвивалася у взаємодії з ментальностями народів Росії, Литви, Польщі та інших етносів, для українців приоритетними залишаються ставлення до землі як до Батьківщини-матері, до своїх культурно-історичних вартостей; толерантність до інших культур і релігій; волелюбність; прагнення до чистоти крові”; перевага емоційності над раціональністю (філософія серця”); орієнтування на горизонтальне нівелювання; господарність і працьовитість; характерний індивідуалізм, поєднаний з ідеєю рівності, поваги до окремого індивіда та його свободи, гостре несприйняття деспотизму й абсолютної монархічної влади.
У сучасній закордонній та вітчизняній психологічній літературі в структурі ментальності” розрізнюють емоційний (емотивний), вербальний (когнітивний) і поведінковий (конативний) компоненти.
Концентрованим вираженням ментальності (на зазначеному колективному рівні) виступає національна мова, яка є основною формою існування ментальності народу у історичному просторі та часі, усна народна творчість (прислів’я, приказки, загадки, пісні, казки, скоромовки, фразеологізми тощо), сукупність народних звичаїв, традицій та ритуалів. Серцевину, внутрішнє ядро ментальності складає певна системи етичних принципів та моральних норм.
Отримані результати констатуючого експерименту, їх статистичний, кількісний і якісний аналіз дають право стверджувати наступне:
§ учні виявляють значний інтерес до цієї проблеми; знання учнів про ментальність і менталітет носять досить поверховий характер; рівень сформованості структурних компонентів української ментальності у учнів основної школи низький; учні не завжди можуть пояснити генезис прояву ментальної поведінки;
§ у сучасній шкільній практиці відсутня цілісна системи формування рис української національної ментальності учнів основної школи, натомість має місце лише спорадичне застосування окремих її компонентів у вигляді неузгоджених між собою окремих уроків та виховних заходів. Причини цього це брак, відповідних настанов, теоретичної та дидактичної літератури, так і у відсутності усвідомленої потреби педагогів прикладати цілеспрямовані зусилля у цьому напрямку;
§ фахова підготовка вчителів української мови та літератури не забезпечує якісної цілеспрямованої системної роботи по формуванні української ментальності засобами фольклору, мистецтва, літератури, зокрема, на предметних уроках в основній школі.
Виховання в учнів української ментальності, формування у кожної дитини національного менталітету це системний процес становлення чіткої уяви про наукові закономірності розвитку ментальних понять, розуміння ролі прояві ментальності в житті як конкретної людини, так і народу в цілому; оволодіння життєво важливими національними звичаями і традиціями українського народу та етносів, що історично проживають на теренах України; вироблення позитивного ставлення та збереження історично виправданого відношення українського народу до своєї землі, праці на ній, культури життя в сім’ї та громаді, сусідів по дому і кордонам, свободи і відповідальності за своє майбутнє; реалізація набутих знань і мотивів в активному громадянському житті.
Експериментальна робота дисертації підтвердила гіпотези дослідження.
1. Системний підхід до конструювання змістовного компоненту процесу формуванню в учнів основної школи української ментальності засобами української літератури і фольклору забезпечує ефективність цієї роботи, оскільки створює передумови як для оволодіння необхідними теоретичними знаннями, так і для вироблення відповідної мотивації та поведінки (практичних умінь і навичок). Автор збагатив прикладами додаткового фольклорного та літературного матеріалу програму курсу української літературі в основній школі, що розкривають специфічні риси ментальності українського народу; провів системно-структурну його впорядкованість як по рокам вивчення, так і в середині тематичних блоків при ознайомленні з творчістю окремих письменників; закцентував численні біографічні приклади авторів творів і літературних героїв, з метою використання їх у процесі формування кращих рис української ментальності у вихованців; розробив систему практичних завдань для уроків української літератури з 5 по 9 класи, що дали можливість не тільки розвивати і формувати ментальні компоненти особистісних характеристик учнів, а здійснювати практичну поточну і кінцеву діагностику широти , глибини та об’єму даної роботи.
2. Значні можливості у формуванні кращих характеристик української ментальності підлітків надає впровадження в педагогічний процес сучасної основної школи особистісно зорієнтованих технологій навчання української літератури і фольклору. Суть експериментальних уроків української літератури в основні школі полягала не в нівелюванні, нехтуванні досвіду дитини як несуттєвого, а, навпаки, у максимальному його виявленні, використанні, «окультуренні» шляхом збагачення ментально несучим змістом фольклорних та літературних творів, прикладів суспільно-історичного досвіду.
Реалізація особистісно зорієнтованого системи навчальних занять вимагала зміни орієнтації в педагогічних установках учасників педагогічного процесу: від навчання жорстоко регламентованого, як нормативно побудованого процесу, до навчання, як індивідуальної діяльності школяра, її корекції і педагогічної підтримки. Виховна функція діяльності вчителя полягала в тому, щоб замінити наставницьке моралізування і научіння правильному поводженню на розуміючу і співпереживаючу співучасть. Реалізація експериментальної навчальної системи засобами особистісно зорієнтованих технологій, було пов'язано з адаптацією до особистісних особливостей учнів, їх типологічних і індивідуальних властивостей, що істотно впливало на результати навчальної діяльності. Особливої уваги набували гнучкість цих технологій, їхня варіативність, етапи виконання дій учнями. Дидактична і психологічна конструкція особистісно зорієнтованих технологій уроку здійснювалась шляхом адаптації освітнього процесу (цілей, змісту і структури освітньо-інформаційного компоненту, методів навчання і діагностики результатів учіння ) до особистісних можливостей учнів відповідно до планованих завдань розвитку особистісних ментальних характеристик кожного вихованця.
3. Використання у навчально-виховному процесі психологічних механізмів національної (етнічної ) ідентичності та ідентифікації в поєднанні з емоційно-мотиваційним рефлективним сприйняттям інформаційного матеріалу уроків української літератури в основній школі забезпечує формування у учнів кращих рис української ментальності. Провідними психологічними механізмами, що нами використовувавалися в процесі формування основних рис сучасної української ментальності у учнів основної школи були національна ідентичність і самоідентифікація. Названі процесуальні механізми акцентують когнітивну, афективну , комунікативно-діючу грань процесу ідентифікації. Позитивні зміни, що відбулися у учнів експериментальних груп підтвердили, що ефективний механізм переходу знань у переконання і ідеали включає в себе вироблення особистісного ставлення до морально-ментальних норм, формування позитивних емоцій, накопичення досвіду морально-ментальної поведінки, оскільки це досягається через особисту заангажованість і учителя і його учнів. Етнічна і національна самоідентифікація відбувається як процес і як результат гармонійного розвитку особистості, що з наймолодшого віку живе в оточенні реалій свого народу, поступово оволодіває багатством мови цього народу, вбирає його традиції, естетичні смаки й уподобання, його гуманізм і прагнення до цивілізації та прогресу.
У методичному плані така робота повинна:
§ забезпечувати формування у дітей необхідного автоматизму у щоденному відтворенні узвичаєної поведінки, яка б відповідала нормам і духу української ментальності, що передбачає залучення їх до кращих народних традицій та звичаїв;
§ створювати необхідні психологічні передумови для переходу від поведінки узвичаєної, буденної до високоморальної, навіть героїчної, що суттєво залежить від рівня значущості (за національними і загальнолюдськими ціннісними критеріями) тих традицій та звичаїв, які були покладені в основу формування дитячої особистості;
§ формувати в учнів адекватну самооцінку та розвивати у них навички саморегуляції свого життя, що, наряду з почуттям провини й сорому, є найважливішими в українській ментальності механізмами координації поведінки людини, і, у силу цього, чинниками становлення моральності і громадянськості підлітка;
§ серед якостей, виховання які мають бути у полі постійної уваги педагогів і батьків, насамперед назвемо: активність, наполегливість, уміння домагатися свого; чуйність, поштивість, привітність, ввічливість, вдячність; здатність самостійно визначати чіткі орієнтири власного життя.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів цієї складної проблеми. Перспективи подальшого наукового пошуку ми вбачаємо у впровадженні у навчально-виховну практику ЗОШ I-III ступенів загальноосвітньої школи запропонованого змісту компонентів української ментальності та експериментальному виявленні нових організаційних, психологічних, дидактичних і методичних умов, які б забезпечували ефективне формування в учнів 12-річної школи сучасної української національної ментальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К.: Видавництво Право”. Українська Правнича Фундація, 1996. 64 с.
2. Закон України Про освіту” ( з доповненнями ) // Голос України. 1996. 25 квітня. С.1-3.
3. Закон України Про загальну середню освіту” // Освіта України. 1999. - 23 червня. - С. 5-8.
4. Закон України Про національні меншини в Україні” // Голос України. 1992. 16 липня. - С. 2.
5. Указ Президента України Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” від 27 квітня 1999 року № 456/99 // Нормативно-правова база діяльності громадських молодіжних організацій. К.: Четверта хвиля, 2001. С. 174-178.
6. Освіченість, інтелект, творчий потенціал особистості наріжний камінь прогресу цивілізації. Виступ Президента України Леоніда Кучми на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти 8 жовтня 2001 року // Освіта України. 2001. 16 жовтня. С. 3-4.
7. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. 2002. 24 квітня- 1травня. С. 2-4.
8. Державна національна програма "Освіта ( Україна XXI століття)". - К.: Райдуга, 1994 .- 62 с.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. 339 с.
10. Ануфриев Е. А., Лесная Л. В. Российский менталитет как социально-политический и духовный феномен // Социально-политический журнал. 1997. - N4. - С. 31-33.
11. Асмолов А. Г., Шлягина Е. И. Национальный характер и индивидуальность: опыт этнопсихологического анализа // Психологические проблемы индивидуальности. Вып.2. - М., 1984. С.84-92.
12. Баронин А.С. Этнопсихология: Учебное пособие. К.: МАУП, 2000. 116 с.
13. Баряктарович М.К. К вопросу об изменении этнического самосознания ( на материалах Югославии ) // Советская этнография. 1974. - № 2. С. 48-62.
14. Битинас Б.П. Структура процесса воспитания (методологический аспект). Каунас, 1988. 189 с.
15. Бергер Питер, Лукман Томас. Социальное конструирование реальности. М., 1995. 286 с.
16. Бердяев Н.А. Философия неравенства. - М., 1994. - 248 с.
17. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание (пер. с англ.) - М., 1987.-181 с.
18. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
19. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1997. - № 1. С.110-117.
20. Бешимов К. Народные традиции в нравственном воспитании старших классов: Автореф. дисс канд. пед. наук. Казань, 1975. 32 с.
21. Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К.: Рідна мова, 1998. 475 с.
22. Бодалев А.А. Психология личности. М., 1988. 187 с.
23. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 2000. - № 1. С.142-146.
24. Боришевський М.Й. Ціннісні орієнтації у контексті психологічних механізмів становлення особистості // Духовність як основа консолідації суспільства. Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Міжвузівський науковий збірник / Керівники авторського колективу: А.І. Комарова, В.Г. Табачківський, І.М. Кучерук, Л.П. Виговська. К.: НДІ Проблеми людини”, 1999. Т.16. С. 67 71.
25. Братусь Б. С. Аномалии личности. - М.: Мысль, 1988. 234 с.
26. Бугаева А.Л. Прогрессивные идеи и опыт народной педагогики в нравственном воспитании младших школьников: Автореф. дисс канд. пед. наук. Казань, 1987. 20 с.
27. Бунашев Р.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах і віруваннях. К.: Довіра, 1993. 414 с.
28. Валеев Д. Ж. Этнопсихология // Башкирская энциклопедия. - Уфа, 1996. С.752.
29. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава: Полтавський вісник, 1994. 192 с.
30. Ващенко Т.Г. Діагностика моральних цінностей особистості школярів // Рідна школа. 1996. - № 2. С.23 -26.
31. Винниченко В. Сонячна машина. К.: Радянський письменник, 1989. 157 с.
32. Вишневський О. В пошуках джерел духовності // Педагогічна газета АПН України. 2001. - №6 (червень). С.3.
33. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Львів, 1996. 238с.
34. Волков Г.Н. Этнопедагогика. Чебоксары: Чувашкнигоиздат, 1958. 262 с.
35. Волков Ф.Е. Украинский народ в его прошлом и настоящем. М.: Проспект, 1912. 18 с.
36. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1991. 398 с.
37. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис: В 2-х т. Мюнхен: Українське видавництво, 1958. Т. 1. 449 с.; Т. 2. 441 с.
38. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти т. М.: Педагогика. Т. 4. 432 с.
39. Габдулгафарова И. М. Национальный характер. О проблеме национального характера и менталитета. М., 1997. 125 с.
40. Галкина Е. М. Методический аспект изучения проблемы этнической идентификации // Духовная культура и этническое самосознание. Вып.1. - М.: Изд-во ИЭА РАН, 1990. - С. 57-82.
41. Гершунский Б.С. Менталитет и образование. М.: МПСИ, Флинта, 1996. 432 с.
42. Гетало Т.Є. Онтология ментальності // Вісник Харківського ДУ. Наука і соціальні проблеми суспільства. 1998. № 414. С. 237 - 238.
43. Гетало Т.Є. Онтологія ментальності: філософсько-культуролопчний аналіз: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія та філософія культури. Харків: Харківський державний університет, 1999. 17с.
44. Гинецинский В.И. Основы теоретической педагогики. - С.-Петербург, 1992. - 154 с.
45. Гнатенко П.И. Национальный характер: Монография. Днепропетровск, 1992. 236 с.
46. Гнатенко П.И., Кострюкова Л.О. Национальная психология: анализ проблем и противоречий. К., 1990. 142 с.
47. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: Философский и психологический анализ. К.: Арт-Пресс, 1999. 466 с.
48. Гнатенко П.І. Український національний характер. К., Док-К., 1997. 114 с.
49. Гнатюк В. Зміст і форми національного виховання учнів // Рідна школа. 1999. - №9. С.17-21.
50. Гончар О. Наші здобутки і прорахунки // Літературна Україна. 1994. 16 лютого. С.2.
51. Гончаренко С.У. І все-таки гуманітаризація // Педагогіка і психологія. 1998. № 1. С. 1-5.
52. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.
53. Горленко В.Ф. Нариси історії української етнографії. К., 1964. 217с.
54. Горпинюк В. Український менталітет і проблема національного відродження // Освіта. 1997. 3-10 вересня. С.11.
55. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
56. Грінченко Б.Д. К чему приготовляет детей наша школа. Конец 19ст. Рукопись ЦНБ. Ф. 114. № 62.
57. Грушевський М.С. Історія української літератури. К.-Л., 19231925. 689 с.
58. Грушевський М.С.: Ілюстрована історія України. До заснування Київської держави. К.; Львів, 1990. 147 с.
59. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. Київ-Харків, 1991. 156 с.
60. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа «Анналов». М.: Наука, 1993. 240 с.
61. Гуслистий К.Г. Етнографія. К., 1956. 182 с.
62. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Львів, 1992. - 176 с.
63. Даниленко Л. Методи творчого розвитку // Завуч. 2001. - №9. С.4.
64. До пошуків нової парадигми освіти // Директор школи. 2000. - № 29-32. С. 1-2,7.
65. Дорошенко О.А. Із джерел народної педагогіки // Радянська школа. 1990. - №11. С.29-37.
66. Драгоманов М.П. Народні школи // Громада. Українська збірка. Женева, 1987. № 2. С. 16-20.
67. Драгоманов М.П. Вибране. К.: Либідь, 1991. 668 с.
68. Дробязко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність: Посібник. - К.: Академія, 1997. 181 с.
69. Дубов И.Г. Феномен менталитета: психологический анализ // Вопросы психологии. 1993. - №5. С.20-29.
70. Духнович А.В. Народная педагогика в пользу училищ и учителей сельских. Львов, 1897. Ч. І. 92 с.
71. Дяченко П.Г. Моральні подвиги Г. Сковороди // Луганська Світлиця. 1994. С. 8491.
72. Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Краткий психологический словарь: Личность, образование, самообразование, профессия. Минск: Хэлтон, 1998. 399 с.
73. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, І.Ф. Курас. К., 1993. 340 с.
74. Етнопсихологія: Навч. - метод. посібник / За ред. Л.Е. Орбан, В.Д. Хрущ. Івано-Франківськ, 1994. 83 с.
75. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наукова думка. 1987. 233 с.
76. Житецький П.С. Малорусские вирши нравоучительного содержания // Киевская Старина, 1892. С. 403.
77. Життя етносу: Соціокультурні нариси / Б. Попов, В. Ігнатов, М.Степико та інш. К.: Либідь, 1997. 240 с.
78. Заброцький М. М. Формування ціннісно-смислової сфери особистості // Педагогічна Житомирщина. 2001. - №3. - С. 15-16.
79. Заброцький М.М. Педагогічна психологія. К.: МАУП, 2000. 128 с.
80. Заглада Н.П. Быт крестьянского ребенка. К.: Изд-во музея антропологии и этнологии, 1929. 182 с.
81. Зосимовский А.В. Проблема управления процессом формирования личности. М.: Изд-во МГУ, 1972. 152 с.
82. Зоц В.И. Межличностные отношения в школьном коллективе как фактор эффективности нравственного воспитания: Автореф. дисс канд. пед. наук. К., 1982. 20 с.
83. Зязюн І.А. Естетичний досвід особи. Формування і сфери впливу. К.: Вища школа, 1976. 174 с.
84. Идентичность и конфликт в постсоветских государст­вах. - М., 1997. 245 с.
85. Іванченко А.В., Сбруєва А.А. Особливості світоглядного формування особистості в сучасних умовах // Вісник Житомирського педагогічного університету. 1999. - №4. С.35-40.
86. Ігнатенко П.Р. Національна система виховання. Спроба концепції // Радянська школа. 1991. № 7. С. 4752.
87. Ігнатенко П.Р., Руденко Ю.Д. Народознавство в школі. К.: Знання, 1990. 48 с.
88. Кибальник Ю.Д. Духовная культура населения Украины с древнейших времен. К., 1991. 132 с.
89. Киричук О.А. Національна ідея: витоки і шляхи об’єктивації // Матеріали науково-практичної конференції Ідеологія та ідейно-політичні засади державного будівництва України”. К., 1993. С.234.
90. Киричук О.В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України // Радянська школа. 1991. № 5. С. 3340.
91. Киричук О.В. Ментальність: сутність, функції, генеза // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. Київ Луцьк, 1994. Ч.1. С.92-97.
92. Кобальчицька Р.Р. Золоті ключі. К.: Україна, 1993. 92 с.
93. Кобзарь Б.С., Тайчинов М.Т. Личность и ее становление. К.: Молодь, 1990. 168 с.
94. Ковалева А.Г. Психология личности. 2-е изд. М.: Просвещение, 1965. 238 с.
95. Ковальчук О.В. Українське народознавство: Книга для вчителів. К.: Освіта, 1992. 174 с.
96. Коломієць В. Просвітньо-педагогічні погляди Тараса Шевченка // Дивослово. 1996. № 3. С. 42-45.
97. Коломієць М.П., Молодова Л.В. Словник іншомовних слів. К.: Освіта, 1998. 190 с.
98. Коменский Я.-А., Руссо Ж.-Ж., Локк Д., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Сост. Кларин В.М., Джуринский А.Н. М.: Педагогика, 1987. 471 с.
99. Кононенко П.П., Кононенко Т.П. Феномен української мови. Генеза, проблеми, перспективи. Історична місія. К.: Наша наука і культура, 1999. 168 с.
100. Концепція загальної середньої освіти ( 12-річна школа ) // Педагогічна газета АПН України. 2002. - № 1. С. 4-6.
101. Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти // Інформаційний збірник МО України. К.: Освіта, 1996. - №3. 26 с.
102. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності: Проект // Педагогічна газета АПН України. 2000. - № 6 (червень). С. 4-6.
103. Концепція демократизації українського виховання // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. К.: Школяр, 1997. С. 78-122
104. Концепція сучасного українського виховання: Проект Львівської обласної організації Всеукраїнського Педагогічного товариства ім. Г.Ващенко // Освіта. 1996. 18 вересня. С. 6.
105. Коротєєва-Камінська В.О. Українознавчий аспект змісту педагогічної освіти (1917-1997 р.р.). - К.: Логос, 1997. 262 с.
106. Костенко Л. Маруся Чурай. Історичний роман у віршах. К.: Радянський письменник, 1979. 188 с.
107. Костюк Г.С. Избраные педагогические труды / Под ред. Л.И.Прокопенко. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
108. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989 - 490 с.
109. Красовська О. О. Виховання громадянської самосвідомості старшокласників засобами символіки народного мистецтва України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кан. пед. наук за спеціальністю 13.00.01 теорія та історія педагогіки. К.: Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, 1999. 18 с.
110. Краткий словарь по социологии / Под общ. ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина; Сост. Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. М.: Политиздат, 1988. 479 с.
111. Кривоніс Т.Ф., Тарасович Н.М. Виховання гуманних якостей у підлітків. К.: Знання, 1973. 32 с.