Ревенчук Валентина Василівна. Методичні засади взаємодії викладача та студента у процесі навчання гри на фортепіано

Краткое описание

Ревенчук Валентина Василівна. Методичні засади взаємодії викладача та студента у процесі навчання гри на фортепіано : дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Ніжинський держ. ун-т ім. Микола Гоголя. — Ніжин, 2006. — 234арк. — Бібліогр.: арк. 191-215

Ревенчук В.В. Методичні засади взаємодії викладача та студента у процесі навчання гри на фортепіано. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія та методика навчання музики і музичного виховання. Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2006.
У дисертації досліджується проблема організації навчальної взаємодії у класі фортепіано. Конкретизовано поняття «навчальна взаємодія», розкрито теоретичні аспекти її організації. Доведено залежність ефективності навчальної взаємодії від впровадження експериментальної методики, що передбачає розвиток мотивації до навчально-виконавської діяльності, поглиблення теоретичної обізнаності, рівня творчого ставлення до навчально-виконавської діяльності, ступеня виконавської підготовки.
Проаналізовано педагогічні проблеми у класі фортепіано щодо організації навчальної взаємодії, визначено критерії діагностики її ефективності, розроблено педагогічну модель навчальної взаємодії, створено та експериментально перевірено методику її впровадження.

У дисертаційному дослідженні викладено теоретичне узагальнення та запропоновано методичне вирішення проблеми навчання гри на фортепіано майбутніх учителів музики на основі оптимальної організації навчальної взаємодії викладача та студента в класі музичного інструменту; розкрито науково-методичні засади, педагогічні умови та експериментальну методику організації цього процесу.
Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу і дало можливість зробити висновки відповідно до поставлених і вирішених завдань.
1. Актуальність дослідження навчальної взаємодії зумовлена її значущістю в процесі інструментально-виконавської підготовки майбутнього вчителя музики. Взаємодія є основою навчально-виконавської діяльності, яка відкриває великі можливості для вияву студентом творчих якостей, розвитку його індивідуальності, умінь, інтересів, потреб, прагнень.
2. На підставі теоретичного аналізу виявлено сутність навчальної взаємодії, якарозглядається нами як цілісна динамічна педагогічна система, зумовлена об’єктивними (соціально-історичними, функціонально-рольовими) та суб’єктивними (індивідуально-психологічними, особистісними) чинниками; як спосіб організації спільної діяльності, що реалізується у формі спілкування, характеризується взаєморозумінням, взаємопроникненням у духовний світ один одного, спільним аналізом процесу й результату навчальної діяльності.
Аналіз навчальної взаємодії в музично-освітній практиці зумовлює розгляд її як процесуального явища, опосередкованого природою музичного мистецтва,що виступає могутнім джерелом взаємовпливу педагога й вихованця, засобом розкриття їх духовного потенціалу. Це складний багатоаспектний процес, від ефективності якого залежить якість інструментально-виконавської підготовки майбутнього вчителя музики.
3. Встановлено, що цілісність навчальної взаємодії в класі музичного інструменту забезпечується взаємозв’язком таких компонентів: мотиваційного, зорієнтованого на розвиток потреб, прагнень, інтересів, ставлення до музичного мистецтва; когнітивного, пов’язаного з накопиченням грунтовних теоретичних знань, розвитком аналітичного мислення, умінь змістовно інтерпретувати музичні твори; креативного, пов’язаного з розвитком художньо-пізнавальної активності, самостійності в художньо-творчій діяльності, які сприяють формуванню адекватної виконавської інтерпретації; операційного, що акумулює вміння виразно, художньо переконливо, технічно досконало виконувати музичні твори, аналізувати власне виконання.
4. Визначено, що критеріями діагностики ефективності навчальної взаємодії є міра її мотиваційної спрямованості, ступінь теоретичної обізнаності, рівень творчого ставлення до навчально-виконавської діяльності, ступінь виконавської підготовки. У процесі констатувального дослідження виявлено недостатню увагу до організації навчальної взаємодії у класі фортепіано, а саме: стихійний характер її перебігу; недостатнє врахування індивідуально-особистісних, соціально-психологічних аспектів взаємодії; відносно низький інтелектуальний рівень учіння студента.
5. Виявлено, що організація навчальної взаємодії в класі музичного інструменту має спиратися на принципи діалогізації, проблематизації, персоналізації, індивідуалізації. Реалізація цих принципів сприяє створенню умов для самореалізації особистості студента, розвитку його творчих здібностей.
6. Доведено, що ефективність навчальної взаємодії у процесі навчання гри на фортепіано залежить від створення таких умов: цілеспрямованого педагогічного керування процесом навчальної взаємодії; забезпечення її творчого характеру; змістовності художньо-педагогічного спілкування; розвитку мотивації оволодіння грою на фортепіано. Взаємозв’язок цих умов передбачає комплексний підхід до організації навчальної взаємодії у процесі навчання гри на фортепіано. Організована у такий спосіб навчальна взаємодія на кожному з етапів навчання (орієнтувально-адаптаційному, накопичувальному, рефлексивному) сприяла цілеспрямованому розвитку її компонентів, позитивно впливала на формування виконавської культури студентів.
7. Встановлено закономірну залежність між ефективністю навчальної взаємодії в класі основного інструменту та ступенем єдності інтелектуального, емоційного, технологічного, операційно-моторного процесів; органічним поєднанням мотиваційного, когнітивного, креативного, операційного компонентів навчальної взаємодії.
8. Запропонована методика організації навчальної взаємодії у процесі навчання гри на фортепіано показала високу ефективність, про що свідчить позитивна динаміка отриманих результатів. Успішне поєднання й апробація в дослідженні методів художньо-педагогічного спілкування й навчально-виконавської активності дає підставу рекомендувати їх для широкого впровадження в практику професійної підготовки студентів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. Подальшого вивчення і наукового обґрунтування потребують питання поглиблення теоретико-методичних основ організації навчальної взаємодії в системі музично-педагогічної освіти; розкриття взаємозалежностей педагогічних впливів та самоорганізації навчання студентів; типологізації взаємодії, вивчення особливостей впливу типів взаємодії на розвиток творчих здібностей студента; дослідження диференційованих методик організації навчальної взаємодії, розробки нових технологій оптимізації навчально-виконавської діяльності студентів.