СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКО-СТЕПОВЕ ДІАЛЕКТНЕ ПОРУБІЖЖЯ У СВІТЛІ ІЗОГЛОС

Краткое описание

Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького

На правах рукопису

Щербина Тетяна Василівна

УДК 811.161.2' 282.2

Середньонаддніпрянсько-степове діалектне порубіжжя у світлі ізоглос

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Гриценко П.Ю.,
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2003

Зміст
Умовні скорочення 4
Вступ 7
Розділ 1. Структурна організація й семантика лексики на позначення одягу,
взуття, головних уборів та прикрас у говірках середньонаддніпрян-
сько-степового порубіжжя 14
1.1. Логіко-предметне членування тематичних груп назв одягу, взуття,
головних уборів та прикрас 14
1.2. ТГЛ назв одягу 19
1.2.1. ЛСГ загальних назв одягу 20
1.2.2. ЛСГ назв супровідних до одягу реалій 24
1.2.3. ЛСГ назв сорочки та її елементів 27
1.2.4. ЛСГ назв предметів, що входять до складу чоловічого костюма 38
1.2.5. ЛСГ назв жіночого одягу, який носили поверх сорочки 44
1.2.6. ЛСГ назв верхнього одягу 52
1.2.7. ЛСГ назв супровідних до одягу понять 67
1.3. ТГЛ назв взуття 71
1.3.1. ЛСГ загальних назв взуття та супровідних понять 72
1.3.2. ЛСГ назв взуття з довгими халявами та його елементів 73
1.3.3. ЛСГ назв взуття з короткими халявами 83
1.4. ТГЛ назв головних уборів 93
1.4.1. ЛСГ назв чоловічих головних уборів 94
1.4.2. ЛСГ назв жіночих головних уборів 99
1.5. ТГЛ назв прикрас 108
1.5.1. ЛСГ назв прикрас одягу 108
1.5.2. ЛСГ назв прикрас людини 112
Розділ 2. Ареалогія лексики на позначення одягу, взуття, головних уборів та
прикрас у говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя 127
2.1. Просторова диференціація середньонаддніпрянсько-степового порубіж-
жя 127
2.2. Західна зона середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя 130
2.2.1. Північно-західна група говірок середньонаддніпрянсько-степо-
вого порубіжжя 148
2.3. Східна зона середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя 154
2.3.1. Центральна група говірок середньонаддніпрянсько-степового
порубіжжя 169
2.3.2. Наддніпрянська група говірок середньонаддніпрянсько-степо-
вого порубіжжя 176
2.3.3. Північна група говірок середньонаддніпрянсько-степового
порубіжжя 184
2.3.4. Південна група говірок середньонаддніпрянсько-степового
порубіжжя 189
2.4. Середньонаддніпрянсько-степова діалектна межа за даними лексики
одягу, взуття, головних уборів та прикрас. 198
2.5. Перехідні говірки середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя 202
Висновки 216
Список використаних джерел 222
Література 239
Додаток А. Атлас лексики назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас
у говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя 267
Додаток Б. Таблиці 471
Додаток В. Індекс слів та словосполучень 501

ВСТУП

Визначення середньонаддніпрянсько-степової межі є складовою у вирішенні проблеми діалектного членування української мови. У південно-східному наріччі вчені виділяють три говори і наголошують на невиразності демаркаційних ліній між ними [181, 364; 185, 42 59]. Встановлення діалектних меж та визначення їх характеру вимагає залучення широкого фактичного матеріалу та багатогранного його аналізу. У цьому відношенні говірки середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя є найменш вивченими. Особливість досліджуваного ареалу полягає в тому, що він становить зону контактування говорів, які відрізняються часом постання: старожитнього середньонаддніпрянського та новоствореного степового; останній з них виник унаслідок заселення території вихідцями з різних діалектних регіонів. Виявити наслідки такої взаємодії, виділити структурні особливості говірок контактної зони, визначити смугу їх міждіалектного розмежування неможливо без аналізу просторового розміщення мовних явищ. Однак досі лінгвогеографічний метод у вивченні середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя майже не застосовували. На відміну від архаїчних діалектів, новожитні говори відносно недавно стали об’єктом вивчення (праці В.А. Чабаненка [Чабаненко], В.Д. Ужченка [283; 284; 285; 286], К.Д. Глуховцевої [77; 78], Л.Д. Фроляк [295; 296], В.В.Лєснової [161], І.О. Ніколаєнко [213], І.В. Магрицької [170] та ін.); тому чимало питань структури говірок, генези, як і їх групування, досі не мають глибокого опису й надійного пояснення.
Перші спроби класифікації діалектів української мови не містять вказівок на розмежування говірок досліджуваної території. За картою К.П Михальчука, яку додано до праці Наречия, поднаречия и говоры Южной России в связи с наречиями Галичины”, зазначено, що ... почти весь Уманскій, за исключениемъ сьверо-западныхъ полосъ, и весь Чигиринській, ... южный уголъ Кременчугского уьзда” [191, 477 479] належали до так званого слобідсько-українського різноріччя. Воно входило до складу південноукраїнського піднаріччя і охоплювало також говірки на північ від сучасної Кіровоградщини до лінії, приблизно, Липовець (Вінницької обл.) Черкаси Чигирин. К.П. Михальчук вказував на обмеженість лінгвістичного матеріалу, на підставі якого було виділено зазначену територію [191, 477]. Не репрезентують діалектної диференціації південно-східного наріччя й карти В.М. Ганцова [76] та І.М. Зілинського [130].
За схемою поділу українських говорів, удокладненою й описаною Ф.Т. Жилком, розмежувальна лінія між середньонаддніпрянським та степовим говорами на середньонаддніпрянському Правобережжі проходить уздовж північної межі Кіровоградської області, по лінії: на південь від Умані на північ від Новомиргорода на південь від Чигирина; північну межу степового діалекту дослідник окреслює лінією Балта Первомайськ на північ від Кіровограда і Олександрії [116, 164, 176]. Вчений зауважує, що для степових говірок характерні маловиявлені, майже непомітні діалектні межі, які ледве почали складатися, однак через значне загальмування діалектотворчого процесу виявилися дуже невиразно” [112, 10].
Ряд говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя в лінгвогеографічному аспекті вивчав В.С. Ващенко. У регіональних атласах З історії та географії діалектних слів” [45] та Лінгвістична географія Наддніпрянщини” [46] він відтворив поширення окремих лексем, однак без протиставлення їх іншим членам ареальної опозиції. Обмеженість такого прийому картографування позначилася на результатах праці: так, назву с’ір’ак ‘верхній довгополий одяг із грубого сукна’ вчений фіксує лише в нижньонаддніпрянських та лівобережних середньонаддніпрянських говірках [45, 140], номен ботинки ‘шкіряне взуття з халявами на шнурках чи ґудзиках’ у п’ятьох говірках (Лебедин Шполянського р-ну, Рацеве Чигиринського р-ну Черкаської обл., Листопадове Новомиргородського р-ну, Цибулеве Знам’янського р-ну, Успенка Онуфріївського р-ну Кіровоградської обл. [там же, с. 155]), хоча ці лексеми утворюють суцільні ареали [див. додаток А, к. 74, 93].
Поширення деяких лексем у говірках правобережної Черкащини засвідчує словник П.С. Лисенка [Лисенко 4]. Проте репрезентація окремих слів у регіональних атласах та словниках не виявляє докладної картини ареальної диференціації лексики в досліджуваному мовному континуумі, оскільки представляє багатогранний цілісний об’єкт дослідження фрагментарно.
Важливою для вирішення проблеми середньонаддніпрянсько-степової межі стала розвідка І.О. Варченка. Залучивши результати експедиційного обстеження говірок Кіровоградщини (Великовисківський і Аджамський р-ни) і матеріали до І тому Атласу української мови (далі АУМ), він уклав сімнадцять лінгвістичних карт, вісім із яких відображають явища фонетики й наголосу, сім морфології, а дві лексику. На підставі аналізу ізоглос скартографованих явищ (спорадичне [еи], [ие] відповідно до літературного [о] в словах чорніти, вечоріти, на чолі, нашої, збереження [о] в слові бод’ак, наголошення [о] в звороті на чол’і; флексія -ом в ор. відм. множини іменників типу дощ дошчом, кл’учом; поширення слова чекати та ін.) він дійшов висновку, що південну межу середньонаддніпрянських говорів треба шукати на північ від м. Кіровограда” [39, 44] і визначає її вздовж умовної лінії Тальне р. Гірський Тікич р. Велика Вись Знам’янка р. Псьол [там же, с. 50].
С.П. Бевзенко розмежувальну лінію між середньонаддніпрянськими та степовими говірками проводить по лінії поблизу Шполи Чигирина Кременчука і зазначає, що вона дуже невиразна” [18, 235].
Значним кроком у вирішенні проблеми середньонаддніпрянсько-степової межі стала публікація Атласу української мови. І.Г. Матвіяс, спираючись на результати картографування матеріалів у І томі АУМ, визначив демаркаційну лінію між середньонаддніпрянським говором та степовим так: Умань Новомиргород Знам’янка Олександрія Верхньодніпровськ Новомосковськ [185, 45]. Межу окреслено на підставі відмінностей у поширенні окремих мовних явищ (рефлекси е в числівнику шість; [д] / [й] в іменнику дятел; структура іменника огірок, флексія орудного відмінка однини іменників колишніх јǒ-основ після шиплячих; а-ля, чу-чу ‘вигуки відганяти свиней’) [там же]. Зауважимо, що дослідник для висновків про середньонаддніпрянсько-степове порубіжжя залучає незначну кількість мовних одиниць і не робить необхідної структурно-ціннісної оцінки матеріалу.
Таким чином, відсутній єдиний погляд на проблему середньонаддніпрянсько-степової межі. Її визначення ускладнюється тим, що досліджувані суміжні діалекти мають багато спільного в лінгвальному відношенні. За матеріалами АУМ важко визначити риси, які були б властиві тільки середньонаддніпрянському чи степовому говорам, вони, як правило, диференціюються... за більшою або меншою інтенсивністю функціонування деяких діалектних елементів” [185, 45]. Причина цього, на нашу думку, в тому, що в національному атласі основну увагу приділено фонетиці й морфології (відповідно 160 і 113 карт), а лексика та синтаксис відображені менше (69 і 79 карт). Фрагментарне представлення лексики в АУМ позначилося на оцінці її лінгвогеографічної інформативності: виявлені у межах південно-східного наріччя лексичні ареали вважають нечіткими [181, 363]. Проте, як зауважує П.Ю. Гриценко, висновки про нечіткість ізолекс та невиразну диференціацію між деякими діалектними зонами мають відносний характер, оскільки ґрунтуються лише на частині лексики зіставлюваних діалектних систем без урахування значного за обсягом шару словника народних говорів” [85, 14].
Лінгвогеографічні дослідження різних зон українського мовного простору говорів Закарпаття Й.О. Дзендзелівським [Дзендзелівський 1], гуцульських говірок Т.О. Ястремською [317], поліських діалектів В.М. Куриленком [157], західнополіських О.М. Євтушком [107], Г.О. Козачук [145; 146; 147], Р.С. Омельковець [218], середньополіських М.В. Никончуком та О.М. Никончуком [210], Г.І. Гримашевич [84], східнополіських М.В. Никончуком [211; 212], Н.П. Дейниченко [98; 99], правобережних середньонаддніпрянських Г.І. Мартиновою [176], східностепових Л.Д. Фроляк [295; 296], В.І. Дроботенко [105], східнослобожанських К.Д. Глуховцевою [77; 78], В.В. Лєсновою [161], І.В. Магрицькою [170], І.О. Ніколаєнко [213], південнослобожанських говірок Л.М. Тищенко [267; 268] свідчать про ареалогічну релевантність лексики і семантики для групування говорів та визначення діалектного членування окремого регіону. Праці О.М. Євтушка [107], Г.І. Мартинової [176], Н.П. Шеремети [303], В.М. Куриленка [157], Т.М. Тищенко [270] доводять, що картографування лексичних та семантичних явищ дає багатий, цінний і переконливий матеріал для визначення меж діалектів. Тому видається актуальним дослідження лексики говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя, адже вона є індикатором ареальних відмінностей, відображаючи в слові поєднання результатів розвитку інших структурних рівнів просодії, фонетики, морфеміки [85, 4].
Досягти об’єктивного і всебічного опису лексичної диференціації діалектного простору можна за умови максимально повного охоплення лексики, здійснюваного поетапно за окремими сегментами системи” [85, 14]. Дотримання принципу ви­вчення цілісних фрагментів системи є спільним для багатьох досліджень лексики різних тематичних груп [див. 85, 14; 270, 2], зокрема і назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас. Серед діалектологічних студій, предметом є яких зазначений сегмент лексики, звертають на себе увагу дослідження Н.І. Пашкової за матеріалами говорів Карпат [227], говірок Прикарпаття Я.Ю. Вакалюк [37], гуцульських говірок Г.В. Войтів [61; 62], наддністрянських З.М. Бичка [22], поліських Ф.І. Бабія [8; 9], західнополіських Л.Г. Пономар [231], середньополіських Г.І. Гримашевич [84], слобожанських Л.А. Лисиченко [164], степових говірок О.О. Коваленко [144], Н.Б. Клименко [142]. Особливо­сті традиційного народного одягу відтворено в численних етнографічних працях, зокрема в дослідженнях О.О. Воро­пая [65], Т.О. Ніколаєвої [208], Л.І. Булгакової [Булгакова 1, 2], Г.Г. Стельмащук [261; 262] та ін.; цю лексику відтворюють і лексикографічні джерела етнографічні словники К.І. Матейко [Матейко 2], Є.І. Шевченка [301], а також діалектний словник Г.І. Гримашевич [Гримашевич].
Увага до лексики одягу, взуття, головних уборів та прикрас не випадкова, оскільки ці назви є одними з давніх і дозволяють простежити зв’язки між розвитком лексичної системи мови й матеріальною та духовною культурою народу. Тому осмислення мовних і культурних явищ не лише у їх системних зв’язках, історичному розвиткові, а й у просторі забезпечує якісно нову їх інтерпретацію” [91, 5], розкриває перспективи вирішення складних проблем діалектології.
Актуальність теми дослідження зумовлена потребою уточнити середньонаддніпрянсько-степову діалектну межу, виявити внутрішню диференціацію говірок порубіжжя на підставі картографування назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас; необхідністю дослідити склад, семантику й географію елементів цієї тематичної групи лексики (ТГЛ) в говірках суміжжя; які ще не були предметом спеціального аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження є складовою комплексної теми Інституту української мови НАН України Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти”, пов’язане з підготовкою Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.
Метою дисертаційного дослідження є окреслення й докладний опис середньонаддніпрянсько-степової мовної межі, вияв лексичної диференціації середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя за матеріалами структурно розгалуженої ТГЛ.
Завдання роботи:
1) дослідити склад, семантичну структуру та географію назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас у говірках середньонаддніпрянсько-степового суміжжя;
2) змоделювати структурну організацію цієї ТГЛ у говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя;
3) з’ясувати основні принципи мотивації назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас у говірках середньонаддніпрянсько-степового суміжжя;
4) окреслити середньонаддніпрянсько-степову мовну межу за даними лексики;
5) установити внутрішню диференціацію говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя;
6) виявити міжмовні і міждіалектні зв’язки назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас.
Об’єктом дослідження є діалектна зона середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя.
Предмет дослідження становить лексика на позначення одягу, взуття, головних уборів і прикрас та її просторова поведінка у говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя.
Методи дослідження: у роботі використано лінгвогеографічний, зіставний методи із залученням прийомів моделювання та лінгвістичної статистики.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше уточнено середньонаддніпрянсько-степову діалектну межу, з’ясовано ареальну стратиграфію одиниць аналізованої ТГЛ, здійснено системний опис досліджуваних груп лексики.
Джерелом дослідження послужили польові записи автора, зібрані впродовж 2000 2002 рр. у 101 говірці південної Черкащини, північної Кіровоградщини та західних районів Дніпропетровської, Полтавської областей за спеціально укладеною програмою (420 питань); магнітофонні записи, матеріали АУМ та регіональних атласів, діалектні словники, збірники текстів, фольклорні та етнографічні матеріали; картотека обіймає понад 1000 номінативних одиниць.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теорії лінгвістичної географії та просторової варіативності мови, діалектної лексикології.
Практичне значення. Дослідження розширює емпіричну базу української діалектології, дає нову інформацію про лексику говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя, її варіювання в мовному просторі. Матеріал роботи може бути використаний у студіях з української діалектології, у лінгводидактиці вищої школи, при укладанні Лексичного атласу української мови, Словника українських говорів. Магнітофонні записи ввійдуть до Українського діалектного фонофонду.
Апробація роботи. Основні положення й результати дослідження викладено в доповідях на Всеукраїнських діалектологічних нарадах (Умань, 2000 р., Луганськ, 2001 р., Київ, 2002 р.), Міжнародних наукових конференціях (Умань, 2002 р., Житомир, 2002 р.).

Основні положення праці відображено в 5 публікаціях.

Список литературы

Висновки
Дослідження структурної організації та ареальної поведінки назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас у говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя дозволяє зробити такі висновки.
1. Аналізований сегмент лексики є складною й розгалуженою системою. Кожна з ТГЛ на позначення одягу, взуття, головних уборів та прикрас складається з окремих лексико-семантичних груп з різнорідною структурною організацією. У межах досліджуваних ЛСГ виділяються мікрогрупи, в основі яких лежать парадигматичні відношення. Системний характер словникового складу говірки визначає розподіл слів за лексико-семантичними парадигмами. Кожне слово входить у певну парадигму, а якщо воно багатозначне у кілька. Мікропарадигму формують репрезентанти опозиції сем.
2. Структурна організація досліджуваної лексики не є однотипною. Навколо багатьох назв групуються номени, які позначають складові частини реалії. За таким принципом утворені ЛСГ назв сорочки та її елементів, взуття та його частин. Однак у кожній з аналізованих тематичних груп лексики є ЛСГ, для яких характерна структурна автономність. Їх включення до лексико-семантичних об’єднань відбувається на логіко-предметній основі й детерміноване позамовною дійсністю (наприклад, ЛСГ назв супровідних до одягу реалій).
3. Узагальнююча модель кожної ЛСГ назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас у говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя відображає диференціацію аналізованих номінацій за рядом ознак. Типовими розрізнювальними ознаками є: матеріал”, крій”, призначення”, стать користувача”; спорадично виявляються ДО вік користувача”, колір матеріалу”.
4. Локальні особливості та специфіка досліджуваної лексики зумовлені різними комбінаціями мотиваційних ознак, принципів і способів номінації. Важливими структурними ознаками для всіх лексико-семантичних груп є мотиваційні ознаки матеріал виготовлення”, форма”, довжина”, колір”, спосіб виготовлення”, спосіб носіння”, частина тіла людини”.
5. Аналізовані назви є однослівними субстантивними або складними описовими найменуваннями. На підставі аналізу близько 1000 номінативних одиниць виявлено, що номінація реалій у говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя виражена, в основному, монолексемами (77% назв); аналітичні назви представлені словосполученнями (23%). Кількакомпонентні найменування характерні для сем, пов’язаних із різновидами реалій. Вторинна номінація (3% від загальної кількості лексем) представлена назвами з первісним значенням частина людського тіла” (тал’іǐка), відетнонімними, відтопонімними, відантропонімними найменуваннями (пол’ка, руминки, москоўка, маринка), назвами морально-етичних понять (сов·іс’т’), фруктів (йаблучко), продуктів харчування (зат’ірка, локшинка), комах (жучка), тварин (бирка, коник, кобилка).
6. У досліджуваних говірках виявлено високу лексичну та формальну варіативність репрезентантів сем; розгалуженими номінативними рядами представлені маніфестанти сем: ‘поділ жіночої сорочки’ (18 назв), ‘святковий одяг (загальна назва)’ (15), ‘частина верхнього одягу для захисту голови в негоду’ (14); фонетичної трансформації зазнали 104 (12%) номінативні одиниці, словотвірної 76 (8%) лексем.
7. Кожна з досліджуваних ЛСГ не творить закритої структури, оскільки компоненти однієї ЛСГ можуть переходити до складу іншої й навіть виходити за межі аналізованої ТГЛ. Моделювання семантичної структури досліджуваної лексики засвідчує, що більшість номенів закріплені за одним денотатом (90%), однак багато слів (10%) виступають компонентами кількох ЛСГ, внаслідок чого є багатозначними. Особливістю функціонування деяких лексем є часткове накладання їх семантичних полів (постоли, личаки, плахта, запаска). Значення частини номенів детермінують зв’язки з іншими ТГЛ.
8. Дослідження показало, що більшість репрезентантів сем представлені питомою слов’янською лексикою (лата, платок, свита, волока та ін.). Значний шар слів утворюють запозичення з польської мови або через її посередництво (ман’кети, крижмо, бекеша, бути), німецької (бушлак, кофта, шуба), французької (тужурка, жилет, с’уртук), тюркізми (учкур, карман, кирейа), деякі номени мають російське походження (лодочки).
9. Лексика говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя сформувалася під впливом екстралінгвістичних чинників: історії заселення й дозаселення досліджуваної території, суттєвих змін структури денотативного плану на різних хронологічних зрізах. Це зумовило дію різних внутрішньомовних законів, які позначилися на формуванні лексики одягу, взуття, головних уборів та прикрас. Особливістю аналізованої лексики є те, що вона відображає еволюцію матеріальної культури; останнє виявляється в архаїзації окремих назв під впливом деактуалізації відповідних реалій (постоли, оч·іпок, плахта) та в появі інноваційних номенів унаслідок поширення нових реалій (бал’етки, колготки, блузка).
10. Картографування матеріалу показало, що лексика говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя є ареалогічно релевантною, що дозволило виявити кілька типів просторової поведінки лексем: утворення суцільного ареалу, мінімальна диференціація території, мікроареали, ареальна мозаїка.
11. Диференціація ареалів зумовлена відмінностями в репертуарі лексичних маніфестантів аналізованих сем; особливостями лексичного вираження окремих сем; співвідношенням інноваційних та архаїчних назв; семантичною спеціалізацією назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас; варіативністю фонетичної структури номенів.
12. Своєрідність протікання мовних процесів у досліджуваних говірках зумовила строкатість діалектного ландшафту, співіснування в одній говірці рядів різнодіалектних елементів. Багато ізолекс та ізосем не творять пасом ізоглос, однак значна частина ізоліній виявляє тенденцію до ізотопії, яка детермінує можливість їх типологічного зближення й групування. Це дозволило вичленувати в межах середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя ареали різних рівнів: 1) діалектні зони (західну й східну); 2) групи говірок, які являють собою частини зон (північно-західну, наддніпрянську, центральну, північну, південну); 3) більші чи менші острівні ареали, які можуть мати автономні структурні риси. Виділені групи говірок не є ізольованими територіальними утвореннями, оскільки ізоглоси явищ, які поширені в межах кожного з об’єднань, заходять на територію сусідніх зон або виділяють у них мікроареали специфічних особливостей.
13. Західну й східну зони розділяють 23 ізолінії явищ різних структурних рівнів умовною лінією: Княжа Звенигородського району Вікнине, Петраківка Катеринопільського р-ну Черкаської обл. Надлак, Калинівка Новоархангельського р-ну Кіровоградської обл. Вона є частиною межі між південно-східним та південно-західним наріччями. Говірки західної зони виявляють специфічні ознаки південноподільських говірок. У говірках східної зони виявлено риси середньонаддніпрянського говору зі значними нашаруваннями особливостей північної, рідше південно-західної діалектних систем.
14. Пасма ізоглос, що розмежовують північну і південну групи говірок східної зони, дають підстави кваліфікувати ці групи говірок як ареально протиставні утворення. Ареали північної групи говірок окреслюють 7 ізоліній, південної 15 ізоліній. Накладання та перехрещення частини цих ізоглос (18 ізоліній) утворює смугу говірок середньонаддніпрянсько-степової мовної межі. Вона знаходиться між умовними лініями: Криві Коліна Тальнівського р-ну Кавунівка Шполянського р-ну Дібрівка Новомиргородського р-ну Соснівка Олександрівського р-ну Глинськ, Подорожнє Світловодського р-ну Кіровоградської обл. та Кам’янече, Надлак Новоархангельського р-ну Коробчине, Йосипівка Новомиргородського р-ну Хайнівка Олександрівського р-ну Цибулеве Знам’янського р-ну Косівка Олександрійського р-ну Вишневці, Куцеволівка Онуфріївського р-ну Кіровоградської обл., які маніфестують південні межі поширення середньонаддніпрянських явищ та північні степових особливостей.
15. Розмежувальні смуги між західною та східною зонами й північною та південною групами говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя не однотипні. Ареали північної та південної груп говірок, на відміну від територіальних одиниць східної й західної зон, у яких наявне чітке протиставлення елементів систем, розрізняються здебільшого функціональною активністю окремих діалектних явищ та відмінностями у компонентному складі репрезентантів сем-опозитів.
16. Говірки розмежувальної смуги між середньонаддніпрянським і степовим говорами виявляють ряд спільних особливостей контактних діалектних систем, що зумовлено фузійним обопільним міждіалектним проникненням, а також характеризуються наявністю специфічних локальних явищ, що не сягають жодного зі взаємодіючих діалектів: виникнення нових назв реалій порівняно з тими номенами, які засвідчені в суміжних говорах; збереження архаїчних явищ, семантична дивергенція лексем, постання контамінованих назв, зміни у формальній структурі слова (субституція, метатеза, гіперизми), зміни граматичного роду лексем.
17. Характерна ознака говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя наявність значної кількості мікроареалів, які, ймовірно, є нашаруваннями різнодіалектних елементів під час дозаселення досліджуваної території, а також функціонування регіоналізмів.
18. Дослідження ізоглос лексичних і семантичних явищ та їх інтерпретація в широкому ареальному контексті засвідчує, що значна частина назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас є інтердіалектними та інтермовними. Більшість номенів, засвідчених у західній зоні середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя, мають відповідники в говорах південно-західного наріччя (переважно подільському та волинському), середньополіських, рідше середньонаддніпрянських та степових говірках. Для явищ східної зони засвідчено паралелі переважно в середньополіському, середньонаддніпрянському, степовому та подільському діалектах. Однак висновки про взаємозв’язки з іншими діалектними зонами на лексичному рівні є відносними, оскільки ґрунтуються лише на частині фактів з причини фрагментарності представлення аналізованого сегмента лексики в наявних лексикографічних та лінгвогеографічних працях.

Картографування назв одягу, взуття, головних уборів та прикрас дозволило уточнити середньонаддніпрянсько-степову мовну межу, засвідчило ареалогічну цінність і необхідність використання даних лексичного рівня мови для вирішення актуальних проблем діалектології.

ЛІТЕРАТУРА

1.

Азарх Ю.C. О динамике лексических ареалов // Проблеми сучасної ареалогії. К.: Наук. думка, 1994. С. 216 223.

2.

Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 336 с.

3.

Апресян Ю.Д. Об одном правиле сложения лексических значений // Проблемы структурной лингвистики, 1971. М.: Наука, 1972. С. 439 459.

4.

Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. 356 с.

5.

Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.

6.

Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Наука, 1969. 660 с.

7.

Ахманова О.С., Глушко М.М., Поббенет И.В. и др. Основы компонентного анализа: Учеб. пособие / Под ред. Э.М. Медниковой. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 98 с.

8.

Бабий Ф.И. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни (названия
одежды, обуви и головных уборов): Автореф. дис. канд. филол. наук.
Ужгород, 1985. 24 с.

9.

Бабий Ф.И. Лексико-семантическая группа названий женский платок” в
украинских говорах // Совещание по общеславянскому лингвистическому
атласу (Воронеж, 11 16 сентября, 1974г.). Тезисы докладов М., 1974.
С. 171 174.

10.

Бабий Ф.И. Лексико-семантическая группа одежда обувь” в украинских
говорах // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Ле-
нинград, 26 30 сентября, 1972 г.). Тезисы докладов М., 1972. С. 80 83.

11.

Базелл С.Э. Маргинальные звуковые законы // Вопросы языкознания. 1974. № 4. С. 81 86.

12.

Баранникова Л. И. Говоры территорий позднего заселения и проблема их классификации // Вопросы языкознания. 1975. № 2. С. 22 31.

13.

Баранникова Л.И. Говоры территорий позднего заселения и проблемы методов их изучения // Проблемы изучения русских говоров вторичного образования: Сб. науч. тр. / Редкол.: В.В. Палагина (отв. ред.) и др. Кемерово: КГУ, 1983. 153 с.

14.

Баранникова Л.И. К проблеме изучения взаимодействия языков и диалектов на территориях позднего заселения // Вопросы славянского языкознания. Сборник статей. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1968. С. 42 66.

15.

Баранникова О. О вариантных единицах диалектных систем // Проблемы истории и диалектологии славянских языков. М.: Наука, 1971. С. 31 38. .

16.

Баранникова Л.И. О некоторых особенностях развития диалектов на территории позднего заселения // Язык и общество. Изд-во Саратов. ун-та, 1967. С. 16 35.

17.

Баранович А.И. Население предстепной Украины в ХVІ в. // Исторические записки. Институт истории АН СССР. М.: Изд-во АН СРСР, 1950. Т.32. С. 198 232.

18.

Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 246 с.

19.

Бернштейн С.Б. Изучение диалектов карпатского ареала // 12 респ. діалектол. нарада (Тези доп.). К.: Наук. думка, 1965. С. 13 15.

20.

Бертельс А.Е. Разделы словаря, семантические поля и тематические группы слов // Вопросы языкознания. 1982. № 4. С. 52 63.

21.

Бичко З.М. Діалекти української мови // Етнографія України / За ред.
С.А. Макарчука. Львів: Світ, 1994 С. 159 164.

22.

Бичко З.М. Діалектна лексика Опілля. Львів: Фенікс, 1997. 136с.

23.

Бичко З.М. Назви одягу та взуття в наддністрянському говорі // Діалектологічні студії. 1. Мова в часі і просторі: Збірник на пошану Дмитра Гринчишина / Відп. ред. П.Гриценко, Н. Хобзей. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2003. С.276 281.

24.

Блинова О.И. Введение в современную региональную лексикологию. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1975. 257 с.

25.

Блинова О.И. К вопросу о пределе формального варьирования диалектного слова // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования: Тематический сборник. Вып.1. Новосибирск: Новосибирский ун-т, 1972. С. 99 108.

26.

Блинова О.И Лексическая мотивированность и некоторые проблемы региональной лексикологии // Вопросы изучения лексики народных гово-ров. Л.: Наука, 1972. С. 92 104.

27.

Блинова О.И. Русская диалектология. Лексика. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 133 с.

28.

Блинова О.И. Явления мотивации слов. Лексикологический аспект. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 191 с.

29.

Блинова О.И., Ростова А.Н. Явление мотивации слов по данным языкового сознания носителей диалекта // Лексика и фразеология говоров территорий позднего заселения. Межвузовский сборник научных трудов / Ред. коллегия Л.И. Баранникова (отв. ред.) и др. Кемерово: Кемеровский ун-т, 1985. С. 25 33.

30.

Бородина М.А. Основные типы лингвистических ареалов и их общая характеристика // Взаимодействие лингвистических ареалов. Теория, методика и источники исследования Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1980. 272 с.

31.

Бородина М.А. О типологии ареальных исследований // Проблемы картографирования в языкознании и этнографии. Л.: Наука, 1974. С. 43 53.

32.

Бородина М.А. Понятие маргинального ареала в лингвистическом континууме // Ареальные исследования в языкознании и этнографии / Отв. ред. М.А. Бородина. Л.: Наука Ленинградское отделение, 1977. С. 107 118.

33.

Бородина М.А. Проблемы лингвистической географии (на материале диалектов французского языка). М. Л.: Наука, 1966. 216 с.

34.

Бородина М.А., Гак В.Г. К типологии и методике историко-семантических исследований: На материале лексики французского языка. Л.: Наука, 1979. 232 с.

35.

Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования: (Роман. яз.). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. 302 с.

36.

Вайнрайх У. Языковые контакты. Состояние и проблемы исследования. К.: Вища школа, 1979. 262 с.

37.

Вакалюк Я.Ю. Лексико-семантична характеристика назв одягу в говірках Прикарпаття // Проблеми української діалектології на сучасному етапі. Житомир, 1990. С. 181 182.

38.

Варченко І.О. До вивчення говіркових і топонімічних даних східного Поділля // Діалектологічний бюлетень. Вип. 9. К., 1962. С. 31 44.

39.

Варченко І.О. До питання про південну і східну межу середньонаддніпрянських говорів // Праці Х республіканської діалектологічної наради. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. С. 36 51.

40.

Васильев В.П. Промежуточные явления в лексико-семантической системе языка // Лексика и фразеология говоров территорий позднего заселения. Межвузовский сборник научных трудов. / Ред. коллегия Л.И.Баранникова (отв. ред.) и др. Кемерово: Кемеровский ун-т, 1985. С. 58 66.

41.

Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. Уч. пособие для вузов. М.: Вища школа, 1990. 176 с.

42.

Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. №5. С 105 113.

43.

Вахрос И.С. Наименования обуви в русском языке. I. Древнейшие наиме-
нования, до петровской эпохи // Ежегодник Института по изучению СССР
в Финляндии. Приложение к №№ 6 10. Хельсинки, 1959. 271 с, ил.

44.

Ващенко В.С. Групування полтавських говорів та їх межі // Діалектологіч-
ний бюлетень. Вип.6. К., 1956. 116 с.

45.

Ващенко В.С. З історії та географії діалектних слів. Матеріали до вивчен-
ня говорів Середньої та Нижньої Наддніпрянщини. Х.: ХДУ, 1962. 174 с.

46.

Ващенко В.С. Лінгвістична географія Наддніпрянщини. Лексичні матеріали. Дніпропетровськ: ДДУ ім. 300-р. возз’єднання України з Росією, 1968. 158 с.

47.

Ващенко В.С. Полтавські говори. Харків: Держуніверситет, 1957. 540 с.

48.

Ващенко В.С. Про зникання старого в лексиці говорів Наддніпрянщини // Праці 12 респ. діал. наради. К.: Наук. думка, 1971. С. 291 298.

49.

Ващенко В.С. Про наростання нового в лексиці говорів Наддніпрянщини // Праці 11 респ. діал. наради. К.: Наук. думка, 1965. С. 81 89.

50.

Ващенко В.С. Слово та його значення. Посібник з лексикології. Дніпропетровськ : Дніпропетровськ. ун-т, 1979. 39 с.

51.

Ващенко В.С., Поповський А.М. Українізми в російських народних говорах. Дніпропетровськ: Вид. ДДУ, 1994. 97 с.

52.

Вендина Т. Из истории украинской лингвогеографии // Проблеми сучасної ареалогії / АН України. Ін-т української мови / Редкол.: П.Ю.Гриценко (вісп. ред). К.: Наук. думка, 1994. С. 52 65.

53.

Вешторт Г.Ф. Проблема семантического микрополя и картографирование лексики // Проблемы картографирования в языкознании и этнографии. Сб. статей. Отв. ред. С.И Брук. Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1974. С. 155 160.

54.

Взаимодействие лингвистических ареалов. Теория, методика и источники исследований. Л.: Наука, 1980. 272 с.

55.

Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания . 1953. № 5. С. 3 29.

56.

Владимирская Е. Диалектные русско-украинские контакты на территории Украины // Gwary mieszane i przejściowe na terenach Słowiańskich / Pod redakcja S.Warchoła. Lublin, 1993. S. 323 333.

57.

Владимирский-Буданов М.Ф. Акты о заселении Южной России 16 и 17 вв., 1905. Т. 3. Ч.7. С. 40.

58.

Владимирский-Буданов М.Ф. Население Юго-Западной России от половины ХІІІ до половины ХV века // Архив Юго-Западной России. К., 1886. Т.1. Ч.7. С. 1 85.

59.

Владимирский-Буданов М.Ф. Население Юго-Западной России от второй половины ХV века до Люблинской унии (1569г.) // Архив Юго-Западной России. К., 1890. Т.2. Ч.7. С. 1 120.

60.

Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336с.: Іл.

61.

Войтів Г. Назви жіночих шийних прикрас у гуцульському говорі // Гуцульські
говірки. Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження / Відп. ред. Я. Закревсь-
ка Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. С. 149 156.