Шарапов Олександр Всеволодович. Особливості гемодинаміки та функції нирок при хірургічному лікуванні аневризм черевної аорти

Краткое описание

Шарапов Олександр Всеволодович. Особливості гемодинаміки та функції нирок при хірургічному лікуванні аневризм черевної аорти: дисертація канд. мед. наук: 14.01.30 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2003. , табл.

Шарапов О.В. Особливості гемодинаміки та функції нирок при хірургічному лікуванні аневризм черевної аорти. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.30 анестезіологія та інтенсивна терапія. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена проблемі анестезіологічного забезпечення реконструктивних операцій з приводу аневризми черевної частини аорти. На основі аналізу результатів дослідження показників центральної гемодинаміки, видільної функції нирок, характеристик транспорту та споживання кисню визначені провідні чинники, що зумовлюють зміни системного та ниркового кровообігу. Доведено, що одною з основних причин, які зумовлюють ці зрушення, є невідповідність об’єму циркулюючої крові та місткості судинного русла.
На основі отриманих результатів створений систематизований алгоритм проведеня інфузійно-трансфузійної та коригувальної терапії. Алгоритм побудований з огляду на наявність супутніх захворювань та особливостей етапів операції. Впровадження цього алгоритму в практику відділу анестезіології та інтенсивної терапії Інституту хірургії та трансплантології АМН України дозволило скоротити тривалість післяопераційного перебування хворих у відділенні інтенсивної терапії на 1,5 доби та знизити частоту виникнення гострої ниркової недостатності з 3,2%до 1,6%.

1. Зміни показників центральної гемодинаміки та функції нирок при хірургічному лікуванні аневризми черевної частини аорти залежать від вихідного стану хворих, об’єму крововтрати та тривалості затискання аорти. Вихідний стан обстеженних хворих характеризувався тим, що гіпертонічна хвороба відзначена у 56,6%пацієнтів, ішемічна хвороба серця у 50%, захворювання нирок у 20%, цереброваскулярна недостатність у 6,6%, хронічні захворювання легень у 5%, ожиріння у 5%.
2. Зміни центральної гемодинаміки після затискання аорти (зниження серцевого викиду, зростання загального периферичного опору судин, тиску заклинювання легеневої артерії, центрального венозго тиску) та функції нирок (зменшення клубочкової фільтрації, канальцевої реабсорбції води та натрію) вірогідно більшими у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою та порушенням скорочувальної здатності міокарда. Цим пацієнтам необхідна медикаментозна підтримка кардіомиметиками та нітрогліцерином. Затискання аорти на строк, більший 30 хв. може бути причиною значних розладів гемодинаміки і також потребувати медикаментозної підтримки.
3. Крововтрата при хірургічному втручанні на аорті відбувається у великому об’ємі за короткий час, що зумовлює значні зміни показників центральної гемодинаміки та функції нирок. На тлі відповідної компенсації крововтрати та відновлення показників гемодинаміки, порушення функції нирок зберігалися і після операції.
4. Вираженість розладів центральної гемодинаміки та функції нирок значною мірою може бути зменшена завдяки проведенню випереджувальної інфузійної терапії: перед вводним наркозом в об’ємі 10 мл/кг, компенсування втрат, що не визначаються під час операції, в об’ємі 10 мл/(кггод.), забезпечення перед відкриттям аорти показників переднавантаження ЦВТ 8 10 мм.рт.ст. та ТЗЛА 13 14 мм.рт.ст. шляхом інфузії об’єму, що на 13 мл/кг перевищує втрати. Співвідношення колоїдних та кристалоїдних розчинів повинне становити 1:1. Інфузія 200 мг манітолу протягом 10 хв. перед затисканням аорти сприяє збілшенню серцевого викиду внаслідок зменшення загального периферічного опору судин, не спричиняє волемічного перенавантаження і дозволяє вірогідно зменшити вираженість порушень функції нирок під час та після операції.
5. Застосування запропонованої тактики інфузійної терапії дозволило зменшити респіраторні порушення та скоротити інтенсивну терапію з 4,5 до 3 діб, зменшити частоту виникнення гострої ниркової недостатності з 3,2 до 1,6%.