Сиваш Олена Василівна. Гомоцистеїн та дисліпідемія у хворих на хроничний гломерулонефрит

Краткое описание

Сиваш Олена Василівна. Гомоцистеїн та дисліпідемія у хворих на хроничний гломерулонефрит: дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Харківський держ. медичний ун-т. - Х., 2005

Сиваш О.В. Гомоцистеїн і дисліпідемія у хворих на хронічний гломерулонефрит. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Харківський державний медичний університет, МОЗ України, Харків, 2005.
Дисертацію присвячено вивченню впливу гомоцистеїну та дисліпідемії на розвиток серцево-судинних ускладнень у хворих на хронічний гломерулонефрит з порушенням функції нирок.
Показано, що гіпергомоцистеїнемія різного ступеня виразності спостерігається у 64% хворих на хронічний гломерулонефрит з порушенням функції нирок. У 85% хворих на хронічний гломерулонефрит з різним ступенем порушення функції нирок розвиваються виражені порушення метаболізму ліпідів, які реєструються на ранніх етапах розвитку ниркової недостатності. Виражені серцево-судинні ускладнення у всіх хворих на хронічний гломерулонефрит з порушенням функції нирок супроводжуються гіпергомоцистеїнемією і дисліпопротеїдемією. В ході роботи встановлено, що гіпергомоцистеїнемія і дисліпопротеїдемія є достовірними чинниками ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих на хронічний гломерулонефрит із хронічною нирковою недостатністю.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове рішення конкретної наукової задачі уточнення ролі гомоцистеїну в розвитку порушень ліпідного обміну і серцево-судинних ускладнень у хворих на хронічний гломерулонефрит з порушенням функції нирок.
Гіпергомоцистеїнемія різного ступеня виразності виявлена в 64% хворих на хронічний гломерулонефрит з порушенням функції нирок. Найбільш виражене підвищення рівня плазмового гомоцистеїну серед пацієнтів із ХНН I ступеня відмічено у хворих зі змішаною формою ХГН, найнижчий рівень плазмового гомоцистеїну спостерігається при латентній формі ХГН. У хворих на хронічний гломерулонефрит із хронічною нирковою недостатністю II ступеня спостерігається як помірний, так і середній ступінь гіпергомоцистеїнемії. У 50% хворих на хронічний гломерулонефрит із хронічною нирковою недостатністю III ступеня реєструється середній ступінь гіпергомоцистеїнемії, у такої ж кількості хворих цієї групи відмічається нормальний рівень Гц.
У 85% хворих на хронічний гломерулонефрит з різним ступенем порушення функції нирок спостерігаються виражені порушення метаболізму ліпідів, які реєструються на ранніх етапах розвитку ниркової недостатності. Найчастіше відзначені гіперліпопротеїдемія ІІа й ІІб типів за класифікацією D.Fredrickson.
У хворих на гіпертонічну форму хронічного гломерулонефриту з ХНН I ступеня з однаковою частотою діагностується як ГЛП ІІ а типу, так і ГЛП ІІ б типу; ГЛП IV типу в пацієнтів даної групи не реєструвалася. У хворих на змішану форму ХГН найчастіше зустрічається ГЛП II б типу, а в хворих на латентний гломерулонефрит ГЛП II а типу. У 55,8% хворих із ХНН II ступеня виявлені різного типу ГЛП по класифікації D.Fredrickson (переважно, ГЛП II б типу), розлади обміну ліпідів спостерігаються в 73,5% пацієнтів даної групи. У хворих із ХНН III ступеня переважає ГЛП II б типу (46,6% від загального числа ГЛП), порушення ліпідного обміну зустрічається в 59,3% обстежуваних цієї групи.
Виявлено позитивні кореляційні зв'язки між рівнем плазмового Гц і атерогенними фракціями ліпідів і негативні між Гц і ХС ЛВЩ, що свідчить про високий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих на хронічний гломерулонефрит з різним ступенем порушення функції нирок.
Нормальний рівень плазмового гомоцистеїну і нормоліпопротеїдемія спостерігається у хворих старших вікових груп з відносно вищими показниками швидкості клубочкової фільтрації і загального білка в крові, що свідчить про сприятливіший перебіг гломерулонефриту.
Виражені серцево-судинні ускладнення у всіх хворих на хронічний гломерулонефрит з порушенням функції нирок супроводжуються гіпергомоцистеїнемією і дисліпопротеїдемією. Гіпергомоцистеїнемія і дисліпопротеїдемія є достовірними чинниками ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих на хронічний гломерулонефрит із хронічною нирковою недостатністю.