Снісар Людмила Миколаївна. Клінічна, лабораторна і морфологічна характеристика та лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом

Краткое описание

Снісар Людмила Миколаївна. Клінічна, лабораторна і морфологічна характеристика та лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом : Дис... канд. наук: 14.01.37 2009

Снісар Л.М.Клінічна, лабораторна і морфологічна характеристики та лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.37. нефрологія. ДУ „Інститут нефрології АМН України”, Київ, 2009 р.
Дисертація присвячена вивченню клініко лабораторної та морфологічної характеристик мезангіопроліферативного гломерулонефриту з нефротичним синдромом; підвищенню ефективності лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом на основі вивчення клініко-лабораторних та морфологічних характеристик хвороби.
При клініко-лабораторному та морфологічному співставленні відмічено чітке зростання рівнів систолічного артеріального тиску, діастолічного артеріального тиску, креатиніну сироватки крові, зменшення швидкості клубочкової фільтрації по мірі збільшення проявів екстракапілярних, тубуло-інтерстиціальних та фібропластичних змін. Відмічено наростання рівня протеїнурії зі збільшенням ступеня вираженості екстракапілярних та фібропластичних змін (для всіх випадків р < 0,05).
Прогнозопозитивними критеріями лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом є: відсутність артеріальної гіпертензії, порушення функції нирок, відсутній та слабкий ступінь екстракапілярних, тубуло-інтерстиціальних та фібропластичних змін, а також вік менше 40 років та жіноча стать.
Враховуючи частоту ремісій, частоту та структуру рецидивів, монотерапія преднізолоном не доцільна; методом вибору лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом є застосування пульсових доз циклофосфану у поєднанні з преднізолоном.

В дисертації наведено вирішення актуальної наукової проблеми підвищення ефективності лікування хворих на МезПГН з НС на основі вивчення клінічних, лабораторних та морфологічних характеристик хвороби.

Встановлені частота і структура варіантів мезангіальних змін, cтупінь вираженості ЕКЗ, ТІЗ та ФПЗ, переважно мезангіальна локалізація електроннощільних депозитів та депозиція IgM.

На момент морфологічної верифікації діагнозу у 74,5 % хворих протеїнурія була від 4 до 8 г/добу; у 25,5 % пацієнтів протеїнурія перевищувала 8 г/добу, рівень протеїнурії > 8 г/добу асоціювався з вираженою ЕКЗ та ФПЗ.
АГ (82,2 %), зниження ШКФ < 60 мл/хв (15,6 %) спостерігались у пацієнтів з вираженими ЕКЗ, ТІЗ та ФПЗ.
Лікування Пр супроводжувалось розвитком ПКЛР у 10,4 ± 3,0 % та ЧКЛР у 18,8 ± 3,9 % хворих з наступним раннім (33,3 %) та пізнім (9,1 ± 2,0 %) рецидивом НС; стероїдорезистентність спостерігалась у 70,8 %. Лікування ЦФ + Пр дозволило досягти лише розвитку ЧКЛР у 25,8 ±
4,3 % пацієнтів; у 34,2 ± 3,4 % хворих спостерігалось пізнє рецидивування. Застосування пульс-доз ЦФ супроводжувалось розвитком ПКЛР у 16,7 ± 3,7 % та ЧКЛР у 23,3 ± 4,2 % хворих; у 23,3 ± 3,2 % пацієнтів мали місце пізні рецидиви НС.

Враховуючи частоту ремісій, частоту та структуру рецидивів, монотерапія Пр не доцільна; методом вибору є застосування пульсових доз ЦФ у поєднанні з Пр.
Прогнозопозитивними критеріями лікування хворих на МезПГН з НС є: відсутність АГ, порушення функції нирок, відсутні та слабо виражені ЕКЗ, ТІЗ та ФПЗ, а також вік менше 40 років та жіноча стать.