ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА: СТАНОВЛЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ (20-ті рр. ХХ століття)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ПРОЦИК Леся Лукашівна

УДК 930.85+792

ТЕАТР ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА:
СТАНОВЛЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ (20-ті рр. ХХ століття)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
(спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури)

Науковий керівник -
доктор педагогічних наук, професор
ПОПЛАВСЬКИЙ Михайло Михайлович

Київ - 2005 рік

Зміст:
Стор.

ВСТУП 3

Розділ І. Історіографія проблеми 7

Розділ ІІ. Становлення театру імені І. Франка
2.1. Стан української театральної культури у 20-х рр. ХХ ст. 21
2.2.Соціальні і культурні чинники формування театру
імені І. Франка 51
2.3. Розвиток української театральної драматургії
в 20-х рр. ХХ ст. 74

Розділ ІІІ. Тенденції розвитку драматичного театру імені І.Франка
3.1. Ідейні змагання театральних напрямків 20-х рр.
ХХ ст. 92
3.2. Взаємодія традицій та новаторства у художній
практиці театру імені І. Франка 112 3.3. Жанрово-стильове оновлення в театральному
мистецтві франківців 130

ВИСНОВКИ 150

Список використаних джерел 155

ВСТУП

Актуальність дослідження. Розбудова незалежної української держави, процес національного відродження актуалізував і питання історії, зокрема історії вітчизняної культури, в тому числі мистецтв. Серед останніх чи не найважливіше місце, з точки зору внеску у формування національної свідомості, утвердження демократичних ідеалів є сценічне мистецтво, представлене десятками уславлених колективів, - оперних, балетних, драматичних та музично-драматичних театрів. Одне з чільних місць серед них по праву належить Київському національному театру ім. І.Я. Франка.
Про мистецькі здобутки митців цього театру написано багато книг, статей, спогадів (Ю. Бобошко, М.Вороний, О. Захаржевська, О.Красильнікова, І. Мар’яненко, Ю.Станішевський та ін.). В них автори розглядають переважно мистецькі особливості творчості франківців, аналізують їх драматургічні, режисерські й виконавські традиції та новації. Тим часом історія творчого становлення цього театру за винятком поодиноких праць у контексті загальних тенденцій розвитку українського мистецтва (праці Д. Антоновича, Л.Белецької, В. Василька, Р. Коломійця, О. Красильникової, Ю. Станішевського, С.Якубовського та ін.), поки що не стала предметом спеціального історичного та культурологічного аналізу. Цим і зумовлено вибір теми дослідження „Театр імені Івана Франка: становлення та тенденції розвитку (20-ті рр. ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене за планами науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії культури й тематикою науково-дослідної діяльності Київського національного університету культури і мистецтв в рамках державної комплексної наукової програми Міністерства культури і мистецтв України Культура. Просвітництво. Дозвілля”.
Мета дослідження визначити особливості процесу становлення художньо-естетичних принципів театру імені І.Франка в контексті української театральної культури 20-х років ХХ ст.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
• розкрити стан театральної культури в Україні в 20-х рр. ХХ ст.;
• виявити конкретно-історичні умови, в яких відбувалося створення театру ім. І. Франка;
• з’ясувати соціальні та культурні чинники, що вплинули на становлення театральної естетики франківців;
• простежити вплив творчості франківців на еволюцію театральної культури в Україні у 20-х роках ХХ ст.
Об’єкт дослідження театр імені І. Франка в контексті української театральної культури 20-х рр. ХХ ст.
Предмет дослідження формування художньо-естетичних принципів театру імені І.Франка.
Хронологічні межі дослідження. 20-ті роки ХХ ст. визначаються тим, що саме в зазначений період створювався й формувався за державної підтримки професійний театр України як складова національної культури. З становленням українського драматичного театру імені І.Франка у 20-ті роки ХХ ст. український професійний театр набув нових форм та творчої самобутності: неповторної технології та манери реалізації театрального жанру, володіння законами сцени й драматичної дії на зламі історичних епох в умовах боротьби за суспільно-політичне й культурне оновлення суспільства. Все це плідно позначилося й на діяльності інших драматичних театрів України.
Методи дослідження зумовлені специфікою наукового аналізу його предмету й ґрунтуються на засадах історизму, єдності культурологічного і й історико-мистецтвознавчого підходів, за умови біографічно-типологічної обробки літературних та наукових джерел.
Джерельну базу дослідження становлять матеріали Архіву театру імені І. Франка, Центрального Державного історичного архіву у Києві, Центрального Державного історичного архіву у Львові, Архіву кіно-фотодокументів, Тернопільського обласного краєзнавчого музею, Рукописного відділу Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН України; праці вітчизняних і зарубіжних дослідників історії театрального мистецтва; мемуарна й біографічна література.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації уперше:
• Розкрито стан театральної культури в Україні в 20-х рр. ХХ рр., який в умовах соціально-політичних трансформацій характеризується активізацією формування й реформування театральних труп, посиленням акторської майстерності, утвердженням нових світоглядно-гуманістичних ідеалів та їх втіленням в театральній практиці нової доби.
• Виявлено конкретно-історичні передумови створення українського драматичного театру ім. І. Франка, які сягають мистецької практики першої чверті ХХ століття і позначені синтезом традицій українського класичного театру й мистецтва корифеїв з новаторською діяльністю театральних труп початку зазначеного століття, й передусім „Молодого театру”.
• З’ясовано соціальні та культурні чинники, що вплинули на становлення театральної естетики франківців. Це революційні соціально-політичні процеси, інтеграція української театральної культури у світовий культурний універсум, ідейні змагання театральних напрямків, домінуюча мистецька практика сценічного реалізму, експериментаторство на театральній сцені тощо;
• Визначено вплив творчості франківців на еволюцію театральної культури в Україні 20-х років ХХ ст., репрезентований орієнтацією на твори класичної вітчизняної та світової драматургії, прихильністю до демократичних реалістичних традицій „старої побутової сцени”; на пошуки збагачення жанрово-стилістичної палітри; акторську індивідуальність та експериментальну сценічну техніку; утвердження реалізму як методу та напряму мистецтва.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів у підготовці загальних та спеціальних навчальних курсів: „Українська та зарубіжна культура”, Історія української культури”, Теорія та історія українського театру” тощо.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на кафедрі теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.
Основні результати дослідження доповідатися автором у вигляді доповідей та повідомлень на конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції „Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля” (м. Київ, 2004), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів” (м. Київ, 2005) та на науково-практичних конференціях Дні науки” КНУКіМ (м. Київ, 2003, 2004, 2005 рр.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 5 одноосібних публікаціях, в тому числі 4 - у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження й складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 167 сторінок, у тому числі: список використаних джерел (202 найменування) 13 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Стан театральної культури в Україні в 20-х рр. ХХ ст. характеризується активізацією формування й реформування театральних труп в умовах соціально-політичних трансформацій, вдосконаленням акторської майстерності, утвердженням нових світоглядно-гуманістичних ідеалів та їх втіленням в театральній практиці нової доби. 20-ті роки в історико-культурологічній літературі отримали назву „українського Відродження”, адже саме в цей період відбувається інтеграція національної духовної культури й, зокрема, театральної, у світовий культурний універсум. У сценічній творчості спостерігалися тяжіння до синтетичності як неодмінної умови забезпечення цілісності вистави, відхід від розважальності та „етнографічності”. Розквіт тогочасної української драматургії органічно пов’язаний з іменами В. Винниченка, М. Куліша, О.Олеся. З’явився феномен режисера-особистості, режисера-ідеолога, режисера-борця (Г. Юра, Л. Курбас, І. Микитенко, М. Терещенко, Б.Романицький, В. Василько). Численна плеяда талановитих майстрів виховується на кращих зразках зарубіжної та вітчизняної театральної культури, успадковуються й збагачуються традиції театру корифеїв. Домінуючими у сценічній практиці стають режисерські дидактичні принципи К. Станіславського та В. Мейєрхольда. Провідне місце в тематиці українського театру посідали розкриття смислу соціальних відносин й психологічний аналіз людських характерів. Посилився потяг до авангардизму, сублімування різних мистецьких напрямків: романтизму, суб’єктивізму, формалізму, експресіонізму та конформізму.
2. Передумови виникнення театру ім. І. Франка сягають своїми коріннями глибин історії дореволюційного українського театру, й передусім шкільної драми, вертепу та інтермедії, драматургії І. Котляревського і Т. Шевченка, театру корифеїв. Важливу роль у становленні театру ім. І. Франка як творчого колективу відіграв „Молодий театр” під керівництвом Л. Курбаса. Потяг молодотеатрівців до експериментаторства й модернізації сприяв формуванню творчого почерку франківців з притаманними йому імпровізаційністю, героїко-романтичною піднесеністю та демократичністю. Від молодотеатрівців беруть початок традиції виконавсько-режисерської майстерності франківців з акцентуванням індивідуальної свободи актора та режисера, їхньої творчої взаємодії на засадах професіоналізму й талановитості.
3. Соціальними та культурними чинниками, що вплинули на становлення театральної естетики франківців, є: революційні соціально-політичні процеси, інтеграція української театральної культури у світовий культурний універсум, ідейні змагання театральних напрямків, домінуюча мистецька практика сценічного реалізму, експериментаторство на театральній сцені тощо.
4. З самого початку свого існування театр ім. І. Франка постав як непересічне мистецьке явище. Його мистецьке новаторство полягало у наполегливому утвердженні методу сценічного реалізму. Ця домінуюча мистецька практика другої половини 20-х років ХХ ст. виступала альтернативою модному тоді театрові умовних форм з властивими йому елементами стилізації, конструктивізму, експресіоністично-умовної загостреності, гротескності тощо. У результаті театр, керований Г. Юрою, спромігся стати осередком справді народної демократичної культури, орієнтованим на високі гуманістичні ідеали.
5. У процесі взаємодії традицій та новаторства у художній практиці театру імені І.Франка можна виокремити наступні етапи: вінницький період діяльності театру (1920-1923) - збереження демократичних основ старої побутової сцени”, орієнтація на твори вітчизняної й світової літератури; харківський період (1923-1926) - інтерпретація героїко-романтичних типажів у стилі психологічної драми; київський період (з 1926) - революційно-романтична орієнтація на засадах психологічного реаліз­му.
6. 20-ті роки ХХ ст. позначені конкурентним ідейним змаганням між прибічниками експериментального авангардистського напрямку, очолюваного Л. Курбасом, та прихильниками реалістичного універсалізму (Г. Юра). Авангардистсько-модерністські схильності Курбаса зумовили створення театру символічних форм”, своєрідного театру-студії, призначення якого полягало в утвердженні нових мистецьких ідеологем. Театр ім. І. Франка обрав шлях репертуарного театру”, проголосивши себе прямим спадкоємцем реалістичних традицій театру корифеїв. Орієнтація на реалізм як художній метод позначилась процесами ідейно-естетичного збагачення режисури, й виконавської майстерності, взаємовпливами умовно-метафоричного та психологічно-героїчного напрямків постановочної діяльності.
7. Творча еволюція театру ім. І. Франка відбувалася на діалектичній взаємодії мистецьких традицій та новаторства. Традиційне у сценічній практиці репрезентоване орієнтацією на твори класичної вітчизняної та світової драматургії; прихильністю до демократичних реалістичних традицій „старої побутової сцени”; опорою на справді „народний театр”. Новаторськими здобутками правомірно вважати: формування світоглядно-мистецької платформи для втілення оригінальних режисерських ідей та замислів; пошуки збагачення жанрово-стилістичної палітри; кристалізацію ідейно-художніх прийомів; орієнтацію на акторську індивідуальність та експериментальну сценічну техніку; творення сучасної драматургії; протистояння натуралістичним тенденціям; утвердження реалізму як методу, характеру та напряму мистецтва; соціалізацію сценічного героя зі складним світом його думок та почуттів.
8. Розвиток української драматургії 20-х років ХХ ст. позначився сходженням від літератури агітаційно-пропагандистського характеру до якісно нових зразків української прози з притаманним їй інтересом до проблем соціального буття, високим смисловим навантаженням та узагальнюючим філософським змістом.
8. Тенденція жанрово-стилістичного оновлення простежується у відході від стихійності, випадковості застосування художніх прийомів і стилів до усвідомле­них шукань, коли доцільність використання виражальних засобів детермінується змістом та формою драматургічного твору, режисерським задумом вистави. Театральній практиці франківців 20-х років властиві полістилізм, поєднання умовності і гротеску, патетики й життєвої правди, експресіоністичності та конструктивізму, підкресленої емоційності і психологічної поглибленості. Поступово формується притаманна колективові франківців манера гри, позначена емоційною пластичністю та імпровізаційністю на засадах реалістичності та психологізму. Серед драматургічних жанрів домінують соціальна драма, психологічна драма, героїчна та побутово-психологічна п’єса, лірична комедія. Слід особливо відзначити гнучкість репертуарної політики й об’ємність репертуарного діапазону.
Провідне місце у творчості театру ім. І. Франка посідає героїко-романтичний напрям, репрезентований передусім шевченківською літературною спадщиною. Здійснюються постановки п’єс, позначених мотивом тираноборства, пафосом невпинної боротьби за прогресивні ідеали людства (Фуенте Овехуна” Лопе де Вега, Уріель Акоста ” К.Гуцкова). Важливим напрямком сценічної діяльності франківців стала разюча соціальна сатира на рівні відвертого гротеску. Сюди слід віднести постановку шевченківської містерії Великий льох”, а також творів М.Гоголя, І. Франка, П. Бомарше, О. Мірбо. Традиційною для сценічної діяльності театру ім. І. Франка була й залишається соціально-психологічна драматургія (постановки класичних п’єс І.Карпенка-Карого, інсценізація творів М. Горького.
10. Вплив творчості франківців на еволюцію театральної культури в Україні 20-х років ХХ ст. репрезентований орієнтацією театральних колективів на твори класичної вітчизняної та світової драматургії; прихильністю до демократичних реалістичних традицій „старої побутової сцени”; пошуки збагачення жанрово-стилістичної палітри; акторську індивідуальність та експериментальну сценічну техніку; протистояння натуралістичним тенденціям; утвердження реалізму як методу та напряму мистецтва; соціалізацію сценічного героя зі складним світом його думок та почуттів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Алперс Б. Театральные очерки: В 2 т. - М.: Искусство, 1977. - Т. 2. -588 с.
2. Андріанова Н.М. Шляхи розвитку українського театру. К.: Товариство для поширення політичних і наукових знань Української РСР), 1960. 266 с.
3. Антонович Д. Триста років українського театру (1619-1919) Прага: Українська громад. вид. фонд, 1925. 272 с.
4. Антонович Д. Український театр // Українська культура: Лекції / За редакцією Дмитра Антоновича. К.: Либідь, 1993. С.443-473.
5. Архів театру ім. І.Франка в Києві.
6. Без ідеології до висот // Барикади театру. 1923. - № 2.
7. Безклубенко С. Всезагальна теорія та історія мистецтва. К.: КНУКіМ, 2003. 261 с.
8. Безклубенко С. Чуття єдиної родини: Розвиток театрального мистецтва на Україні // Український театр. 1981. - №1. С.2-6.
9. Белецкая Л.К. Украинский советский драматический театр. К.:Вища школа, 1984. 223 с .
10.Білецька Л. Мистецтво життєвої правди. К.: Знання, 1982.- 48с.
11.Білецький О., Мамонтов Я. Український театр. / Хрестоматія (від поч. ХІХ до перших років ХХ ст.). К.: Мистецтво, 1941. 359 с.
12.Білецький О. Микола Вороний // Микола Вороний. Вибрані поезії. К.: Рад. письменник, 1959. С.10-25.
13.Блок В.Б. Диалектика театра: очерки по теории драмы и ее сценичное воплощение. М.: Ис-во, 1983. 294 с.
14.Бобошко Ю. Гнат Юра. - К.: Мистецтво, 1980. 426 с.
15.Бонч-Томашевский М. Революционный театр // Театр. известия [X.]. - 1920. - Май. - С. 4-5.
16.Брюховецький В. Іван Кочерга // Історія української літератури. - Том другий. Радянська література. К.: Наук. думка, 1988. С.482-499.
17.Бучма А. З глибин душі. - К.: Держ. вид-во образ. мис-ва та муз. літ-ри, 1959. 187 с.
18.Бюхер К. Работа и ритм. М.: Новая Москва, 1923. 326 с.
19.Василько В. Микола Садовський та його театр. - К.: Держ. вид-во образ. мис-ва та муз. літ-ри, 1962. 196 с.
20.Василько В. Народний артист УРСР О. С. Курбас // Курбас Лесь Спогади сучасників (ред.Василька). К.: Мистецтво, 1969. - С.29-31.
21.Василько В. Театру віддане життя. К.: Мистецтво, 1984. 407 с.
22.Василько В. Фрагменти режисури. К.: Мист-во, 1967.- 284 с.
23.Верхацький М. Скарби великого майстра // Лесь Курбас: Спогади сучасників. (ред.Василька). К.: Мистецтво, 1969.- С. 312-317.
24.Вечер высокого искусства // „Вечерняя Москва” від 14 квітня 1926 р.
25.Винниченко В. Відродження нації: В 3т. Частина І. Репринтне відтворення видання 1920 року. - К.: Видавництво політичної літератури України, 1990. 348 с.
26.Вишня О. „Дев’яносто сім”. Укрдерждрама // Література. Наука. Мистецтво. 1924. 30 листопада.
27.Вінок спогадів про Заньковецьку. К., Мистецтво. 1950. 189 с.
28. Вілюк Л.Д. // Архів театру ім. І.Франка в Києві, л.4.
29.Вісник нової епохи // Вісті” від 21 квітня 1920 р.
30. В.Г. // „Вісті” від 31 грудня 1924 р.
31. Вісь творчості // „Вісті” від 28 серпня 1923 р.
32.Вітання Г.П.Юри від Кам’янецької політосвіти // Архів театру ім.. І.Франка в Києві, л.21.
33.Волицька І.В. Театральна юність Леся Курбаса. Л.: Інститут народознавства НАН України, 1995. 149 с.
34.Волков Н. Художественное достижение // Известия. 1922. 25 ноября.
35.Волошин І. „Диктатура” в трикутнику // Рад. мистецтво. 1929. - № 9. - С. 4-5.
36.Вороний М.К. В путах брехні // Театр і драма: Збірка статей. К.: Мистецтво, 1989. С.340-400.
37.Вороний М.К. Драма живих символів // Театр і драма: Збірка статей. К.: Мистецтво, 1989. С.160-231.
38.Вороний М.К. Театр і драма: Збірка статей. К.: Мистецтво, 1989. 408 с.
39.Вороний М.К. Театральне мистецтво і український театр // Театр і драма: Збірка статей. К.: Мистецтво, 1989. С.39-159.
40.Всеукраїнська театральна нарада: Шляхи розвитку театру. - Х., 1926. 129 с.
41.Гаврюшенко А., Кравченко А. История художественной культуры. Харьков: ХГИК, 1992. 274 с.
42.Гарин Ф. Интервью с Лесем Курбасом // Силуэты [Одесса]. - 1924. -№ 3.- С. 1-2.
43.Гастроли Киевского театра им. Шевченко. [Ред. ст.] // Коммунист [X.]. - 1923. - 5 січ.
44.Данченко С. Бесіди про театр. К., Мис-во, 1999. 219 с..
45.Декрет про об’єднання театральної справи, 1923 // КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК. К.: Політвидав, 1979. - Т. 2. - С. 46-48.
46.ХХ років театра ім.І.Франка. К.: Мистецтво, 1940. 227 с.
47.Демчук Т. Тернопільські театральні вечори. Спогади з 1915-1917 рр. Рукопис. Терноп. Обласний краєзнавчий музей, архів, ф. 9298.
48.Державний драматичний театр ім. Ів.Франка: історичний нарис (Склав: С.Якубовський. К. К.: Фотоліто друк., 1930. 50 с.
49.Державний драматичний український театр // Вісті [X.]. - 1923. - 28 серп.
50.Дзюба І.М. Художній процес: 20-30-ті роки // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. К., 1994.
51.Довбищенко В. Театр. К.: Мистецтво, 1984. 200 с.
52.Доповідь присвячена 10-річному ювілею театру ім. І. Франка //Архів, л.1-2.
53.Драматичний театр ім. І.Франка. ХХ років театра ім.І.Франка. Х.: Мистецтво, Б.р. 223 с.
54.Емський указ // Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Громяк, Ю.А.Ковалів та ін. К.: ВЦ „Академія”, 1997. С.236.
55.Єсипенко Р.М. Роль українського театру у формуванні суспільної свідомості народу в 60-80-ті роки (на матеріалі драматургії країн близького зарубіжжя): Дис д-ра іст. наук: К.:КДІК,1994. 291 с.
56.Єфремов С.О. Історія українського письменства. К.: „Феміна”, 1995. 586 с.
57.Завадка Б. В. Борис Романицький. К.: Мистецтво, 1978. 268 с.
58.Заньковецька М.К. Збірник. К.: Мистецтво, 1937. 204 с.
59.Захаржевська О. Театр ім.Івана Франка. Нарис. - [Х.]: Мистецтво, 1949. 58 с.
60.„Известия” від 15 жовтня 1921 р.
61.История Києва в 4-х томах. К., 1985. - Т.2. 498 с.
62.Ірчан М. Вибрані твори: В 2 т. К., 1958. Т.2. С.449.
63.Історія Академії наук України. 1918-1923. К., Наукова думка, 1993. 375 с.
64.Історія української літератури (друга половина ХІХ ст.). К.: Рад. письменник, 1986. 379 с.
65.Історія української літератури XX століття / За ред. В. Г. Дончика: У 2 кн. - К., 1994. - Кн. 1.
66.Йосипенко М. Шляхи і проблеми розвитку українського радянського театру. К.: Мистецтво, 1970. 334 с.
67.Казимиров О. Театр, народжений життям. К.: АН УРСР, 1962. 464 с.
68.Казимиров О. Український аматорський театр. К.: Мистецтво, 1965. 133 с.
69.Карпенко-Карий. П’єси. К.: Рад. птсьменник, 1978. 463 с.
70.Київський український драматичний театр ім. І.Франка [Фотонарис. Упорядник та авт. Статті Бобошко Ю.М.]. К.: Мистецтво, 1970. 95 с.
71.Кисельов Й. Разом з життям. Майстри української сцени. К.: Мистецтво, 1972. 408 с.
72.Кисіль О. Український театр. Популярний нарис історії українського театру. К.: Книгоспілка, 1925. 178 с.
73.Кисіль О. Шляхи розвитку українського театру. К., 1920. 168 с.
74.Коломієць Р. Франківці [1920-1995]: К.: Б.в., 1995. 300 с.
75.Комаренко Т.О., Шипович М.А. Влада і літературно-мистецька інтелігенція Радянської України: 20-ті роки ХХ ст. К.: НАН України. Ін-т історії України, 1999. 61 с.
76.Комлів М. // Вісті. - 1923. - 5 берез.
77.Комлів М . Глядач і художник // Вісті. - 1923. - 8 лист.
78.Комуна правди // Коммунист. - 24 лютого 1924 р. с.1.
79.Конспект доповіді про 15-ти річний ювілей театру ім.Франка.с.10, УІІІ // Архів театру імені І.Франка.- л.7-16.
80.Копиленко О. Український театр у Харкові // Література наука мистецтво. / Вісті. 21 жовтня 1923 р.
81.Косач Ю.А. Амвросій Бучма. К.: Молодь України, 1978. 224 с.
82.Красильникова О.В. Історія українського театру ХХ сторіччя. К.: Либідь, 1999. 208 с.
83.Кузякина Н. О пьесах Миколы Кулиша // Кулиш М. Пьесы. М., 1980. С.7-16.
84.Кузякіна Н.Б. П’єси Миколи Куліша: Літературна і сценічна історія. К.: Рад. письменник, 1970. 427 с.
85.Куліш М. П’єси, листи. К. 1969. 498 с.
86.Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини // Упоряд. і прим. М. Г.Лабінського; Передм. Ю. Бобошка.­­­ - К.: Дніпро, 1988.­ 517 с.
87.Курбас Л. Жовтень і театр // Березіль: Із творчої спадщини / Упоряд. і прим. М. Г.Лабінського; Передм. Ю. Бобошка.­­­ - К.: Дніпро, 1988. 518 с. С.239-240.
88.Курбас, Лесь. „Молодий театр” (генеза,завдання, шляхи) //Курбас. Філософія театру, с.13-21.
89.Курбас Л. На грані: Про „Молодий Театр” // Мистецтво. - 1919. - № 1. - С. 16-42
90.Курбас Л. На дискусійний стіл // Рад. театр. - 1929. № 4—5. - С. 13-14.
91.Курбас, Л. Про виховання самостійно мислячого, творчо активного режисера // Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. К.: Видавництво Соломії Павличко, „Основи”, 2001. С. 89-98.
92.Курбас, Л. Про символічний театр і театр Олександра Олеся // Курбас Л. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. К.: Видавництво Соломії Павличко, „Основи”, 2001. С.17-20.
93.Курбас Л. Спогади сучасників (ред.Василька). К.: Мистецтво, 1969. 359 с.
94.Курбас Л. Театральний лист // Курбас Л. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. К.: Видавництво Соломії Павличко, „Основи”, 2001. С.23-31.
95.Курбас Л. Філософія театру / Упоряд. М.Лабінський. К.: Видавництво Соломії Павличко, „Основи”, 2001. 917 с.
96.Курбас Л. Шляхи «Березіля» // ВАПЛІТЕ. - 1927. - № 2. С.9-28.
97.Листи до редакції. [Ред. ст.] // Рад. театр. - 1928.- №№ 5—11.
98.Л.К.//„Літературно-критичний альманах”. К., 1918, №1.
99.Луначарский А. В. Гости с Украины // О театре и драматургии. - В 2 т. - М., 1958. - Т. 1. С. 497.
100. Луначарский А. В. Театр РСФСР // О театре и драматургии: - В 2 т. - М., 1958. - Т. 1. - С. 217-220.
101. Луначарский А. В. Тридцатилетний юбилей Художественного театра // О театре и драматургии. - В 2 т. - М., 1958. - Т. 1. - С. 602-606.
102. Мамонтов Я. Театральний стандарт // Рад. театр.- 1929. - № 1. - С. 38-41.
103. Маринич Г. Перший український державний драматичний театр ім. Т. Шевченка (історичні нотатки), рукопис // Фонди Державного музею театрального мистецтва України. - № 10300/52269.
104. Мар'яненко І. «Конструкція та актор» // Нове мистецтво. - 1926. - С.27-29.
105. Мар’яненко І.О. Минуле українського театру. К.: Мистецтво, 1953. 184 с.
106. Меженко Ю. „97” у Театрі ім. Франка // Пролет. правда. 1926. 5 жовт
107. Меженко Ю. Театр ім. Шевченка // Календар мистецтв. - 1923.- № 1. - С. 3.
108. Мистецтво України. Українська енциклопедія ім. Бажана. К.: 1997. 555 с.
109. Мистецтво франківців. К.: Мистецтво, 1970. 184 с.
110. Молодий театр” // Архів л.3.
111. Молодий театр: Генеза. Завдання. Шляхи. К.: Мистецтво, 1991. 317 с.
112. Москаленко М. Трагедія Леся Курбаса // Курбас Л. Філософія театру / Упоряд. М. Лабінський. - К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2001. - С. 825-850.
113. МХАТ і українська театральна культура. - К., Вид-во АН УРСР, 1949. 206 с.
114. Наливайко Д. С. Искусство: направления, течения, стили. К.: Мистецтво, 1985. 365 с.
115. Наша літературна діяльність. Промова секретаря ЦК КП(б)У П. П. Любченка на літературному диспуті, що відбувся в Харкові 18—21 лютого 1928 р. // Комуніст [X.]. 1928. 1 берез.
116. Н.А. // Нова рада. К. 26.ІХ. 1917 р. с.2.
117. Нова українська радянська п’єса // Нове мистецтво. 1928. № 1.
118. Новий підхід до дійсності // Нове мистецтво. 1927. - №21. С.14-15.
119. Новий столичний театр / Коммунист, 1923. 25 листопада.
120. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. К.: Абрис, 1991. 272 с.
121. XI з'їзд КП(б) України. [Стенограф, звіт]. X., 1930. - С. 586 с.
122. О национализации киевских театров // Вісті—Известия [К.]. 1919. -15 берез. С. 4-5.
123. Петров Н. Очерки истории украинской литературы: Киевская искусственная литература преимущественно драматическая. К., 1911. 243 с.
124. Піскун І. Завжди сучасники // Заньківчани: 36. - К., 1972. - С. 6-7.
125. П. М. (Марков П.). „97” и „Вий” // Правда. - 1926. - 22 апр.- С. 3-4
126. Попова З.В. Аматорський театральний рух в Україні (1985-1995 рр). Дис. На здобуття наук.ступ.канд.істор.наук. - К., КДІК, 1997. - 166 с.
127. По СССР. [Ред. ст.] // Жизнь искусства. - 1924. - № 53. - С. 27.
128. Попович М.В. Нарис історії культури України. -= 2-е вид., випр. К.: „АртЕк, 2001. С.608.
129. Принципи режисерської роботи над «Диктатурою». [Розмова з Г. Юрою] // Пролет. правда. 1929. 20 жовт.
130. Про актора // Пролетарська правда, 2 січня 1927 р.
131. Про націоналізацію київських театрів // Культурне будівництво в УРСР. Т. 1. С. 115—117.
132. Про передачу всіх театрів та кінематографів у відання відділу освіти // Культ. будівництво в УРСР. Т. 1. С. 118—120.
133. Про підсумки українізації. З резолюції Пленуму ЦК КП(б)У. - 2—6 червня 1926 р. // Культ. будівництво в УРСР. - Т. 1. - С. 315—317.
134. Про політику партії в галузі художньої літератури. Резолюція ЦК РКП(б) від 18 червня 1925 року // Культ. будівництво в УРСР. К., 1959. - Т. 1. - С. 291-293.
135. „Про пролеткульти” (1920 р.). // КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК. - К., 1979. - Т. 2. - С. 47-48.
136. Протоколи Засідання Художньої Ради Театру ім. І. Франка за сезон 1929-1930р.// Архів л.44-69.
137. Про українські художні угрупування. Постанова Політбюро ЦК КП(б)У від 10 квітня 1925 р. // Культ, будівництво в УРСР. - Т. 1. - С. 280-281.
138. Работа в новом театре // Рабочая Украина (додаток до газ. „Коммунист”) від 6 грудня 1923 р.
139. Р.Б. // Рада. 1910. - 13 січ.
140. Резанов В. Драма українська: Старовинний театр український. - К., 1926. Випуск 1. - 202 с.
141. Рибаков М. Адреси київської Мельпомени: Із історії київських театрів // Україна. 1981. -№ 50. С.16-17.
142. Романицький Б. Український театр у минулому і тепер. К.: Держполітвидав УРСР, 1950. 258 с.
143. Романовский М. Театр имени Франко // Харьк. пролетарий. 1929. 31 мая.
144. Рукописний відділ Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН України (РВ ІЛ), ф.110, №28.
145. Рулін П. Завдання історії українського театру // К.: Вісник укр. театр. музею, 1929. С. 32-33.
146. Рулін П. На шляхах революційного театру. К.: Політвидав, 1972. 208 с.
147. Рулін П. Український драматичний театр за п’ятнадцять років Жовтня // Життя і революція. - X.. - 1932. - №11—12. - С.98-99.
148. Савченко Я. П’ятнадцять років театру імені Ів. Франка. К.: Мистецтво, Б.р. 54 с.
149. Садовський М. Мої театральні згадки. К.- Мистецтво. 1956. 328 с.
150. Саксаганський П. Думки про театр. К.: Мистецтво, 1955.
151. Семчишин М. Тисяча років української культури: історичний огляд культурного процесу. К.: АТ „Друга рука”, МП „Фенікс”, 1993. - 550 с.
152. Сіманцев Б. «Диктатура» в «Березолі» // Рад. мистецтво. - 1930. - № 14.- С. 14—15.