Тітова Олена Василівна. Зміни структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей із хронічним пієлонефритом та їхня корекція на різних етапах реабілітації

Краткое описание

Тітова Олена Василівна. Зміни структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей із хронічним пієлонефритом та їхня корекція на різних етапах реабілітації. : Дис... канд. наук: 14.01.10 - 2008.

Тітова О.В. Зміни структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у дітей із хронічним пієлонефритом та їхня корекція на різних етапах реабілітації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 педіатрія. Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України. Сiмферополь, 2008.
Дисертація присвячена дослідженню структурно-функціонального стану кісткової тканини в дітей, які хворіють на хронічний пієлонефрит, а також розробці методів корекції його порушень з метою підвищення ефективності етапу реабілітації. Виявлено зниження показників структурно-функціональних властивостей кісткової тканини в 37,4 % дітей із хронічним пієлонефритом, що стало результатом зниженого рівня кісткового обміну та уповільненого остеосинтезу внаслідок порушеної гормональної регуляції мінерального гомеостазу, більш виражене у дівчаток, у віці 10-12 і 15 років, у хворих з обструктивною формою хронічного пієлонефриту, латентним і тривалим перебігом хвороби, за наявності в дитини кісткових переломів в анамнезі, а також при зниженому рівні фізичного розвитку.Виявлено, що традиційний комплекс санаторно-курортного лікування дітей із хронічним пієлонефритом призводить до поліпшення стану кісткової тканини, а прийом комбінованих препаратів кальцію і вітаміну Д підвищує його ефективність. Показано, що призначення антигомотоксичної схеми лікування остеопенії найбільше прийнятно на амбулаторному етапі реабілітації.

У роботі представлене теоретичне узагальнення і рішення актуальної наукової задачі щодо вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини в дітей із ХП і оптимізації їхньої реабілітаційного лікування.
1. У дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, дисгармонійний фізичний розвиток відзначався в 33,5 % хворих, у 40,6 % пацієнтів індекс маси тіла був менше вікової норми, що на тлі зниженого кісткового віку та уповільнених темпів розвитку кісткової системи свідчило про відставання хворих у біологічному розвитку, що було більш виражене у віці 10 - 12 років, у дівчаток, при тривалості захворювання більше 3 років, при нездійсненій хірургічній корекції обструкції сечових шляхів і в пацієнтів зі зниженим фізичним розвитком.
2. Дослідження структурно-функціональних властивостей кісткової тканини в дітей, хворих на хронічний пієлонефрит, характеризувалося зниженням основних денситометричних параметрів індексу міцності кісткової тканини, широкополосного ослаблення ультразвуку, швидкості поширення ультразвуку, більш виражене в дівчаток, у віці 10 - 12 і 15 років, у хворих з обструктивною формою хвороби, латентним перебігом патологічного процесу, тривалістю основного захворювання більше 3 років, за наявності в дитини кісткових переломів в анамнезі, а також при зниженому рівні фізичного розвитку.
3. Дослідження стану фосфорно-кальцієвого обміну в дітей із хронічним пієлонефритом виявило низький вміст у сироватці крові іонізованого кальцію і фосфору неорганічного, достовірне зниження виведення кальцію і фосфатів із сечею, які на тлі збільшення швидкості гломерулярної фільтрації, канальцевої реабсорбції і показника TmPі/ШГФ, що свідчать про підвищене функціональне навантаження ниркової тканини, вказували на недостатнє надходження в організм хворих дітей кальцію і фосфору, більш виражене за наявності остеопенії, у дівчаток, у хворих з рецидивуючим і тривалим перебігом ХП, при зниженому рівні фізичного розвитку.
4. Дослідження рівня в2-мікроглобуліну в сечі хворих на хронічний пієлонефрит показало достовірне його збільшення, що було більш виражене при рецидивуючому і тривалому перебігу хвороби; виявило прямі залежності між рівнем в2-мікроглобуліну і значеннями індексу міцності кісткової тканини, а також рівнем кліренсу кальцію, що свідчило про напругу тубулярних функцій при підвищенні рівня мінерального обміну.
5. У хворих із хронічним пієлонефритом відзначалося зниження рівня кальційрегулюючих гормонів кальцитріолу, кальцитоніну і гормону росту, більш виражене у дітей з остеопенією, обструктивною формою хвороби, тривалим перебігом захворювання, у дівчаток, у дітей молодшого віку, зі зниженим рівнем фізичного розвитку, на тлі того, що рівень паратгормону варіював у межах вікової норми на верхніх її значеннях, що у цілому свідчило про зниження та уповільнення процесів кісткового формування.
6. Дослідження рівня остеокальцину в хворих на хронічний пієлонефрит показало достовірне його зниження в порівнянні зі здоровими дітьми, що вказувало на зниження активності остеобластів і загального рівня кісткового обміну, більш виражене в хворих з обструктивним хронічним пієлонефритом, латентним і тривалим перебігом хвороби, який залежить від статі, віку хворих і рівня фізичного розвитку.
7. Дослідження рівня дезоксипірідіноліну в сечі в дітей із хронічним пієлонефритом відзначило достовірне його підвищення в хворих на тлі остеопенії, що вказувало на перевагу процесів резорбції кісткової тканини, виражене у дітей з обструктивним хронічним пієлонефритом, рецидивуючим і тривалим перебігом хвороби, що залежить від статі, віку хворих і рівня фізичного розвитку.
8. Комплексне санаторно-курортне лікування хворих із хронічним пієлонефритом чинило стійкий вплив на стан кісткової тканини, який виявлявся збільшенням індексу міцності кісткової тканини, в позитивній динаміці рівнів кальційрегулюючих гормонів і біохімічних показників мінерального обміну, більш виражений при оптимізації антирезорбентними препаратами.
9. Застосування комбінації антигомотоксичних препаратів "Солідаго композітум С" і "Остеобіос" у дітей із хронічним пієлонефритом сприятливо впливало на кісткову тканину, підвищуючи рівень індексу міцності, більш виражене в амбулаторних умовах, і мало доцільність повторних курсів корекції остеопенії.