Ткаченко Тетяна Іванівна. Управління суб'єктами туристичного бізнесу в умовах сталого розвитку

Краткое описание

Ткаченко Тетяна Іванівна. Управління суб'єктами туристичного бізнесу в умовах сталого розвитку : дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / Київський національний торговельно- економічний ун-т. — К., 2006. — 557арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 404-436

Ткаченко Т.І. Управління суб’єктами туристичного бізнесу в умовах сталого розвитку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2006.
У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади формування системи управління суб’єктами туристичного бізнесу в умовах сталого розвитку. Поглиблено теоретичні основи еволюційного розвитку туризму як складної динамічної системи в єдності економічної, соціальної та екологічної компонент; визначено місце туризму в системі наук, суспільному відтворенні та галузевій структурі економіки. Розкрито концептуальні засади передумов сталого розвитку туризму, запропоновано цілісну систему методичного інструментарію оцінки розвитку туризму за допомогою системи індикаторів. Обґрунтовано сутнісне поняття категорії дестинація” як об’єкта туристичної пропозиції та об’єкта управління; розроблено базові положення комплексного механізму управління суб’єктами господарювання в сфері туризму.
Розкрито механізм забезпечення конкурентоспроможності туристичних підприємств, обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування комплексного механізму управління якістю як основного інструменту забезпечення сталості туризму в окремих сегментах туристичного бізнесу.
Визначено стратегічні напрями розвитку суб’єктів туристичного бізнесу в Україні, запропоновано методичні підходи до формування цільових програм сталого розвитку окремих видів туризму, окреслено інструментарій стратегічного аналізу та умови реалізації стратегічних змін на різних етапах та ієрархічних рівнях розвитку.
Уточнено терміни, визначення та основні поняття у сфері туристичного бізнесу.

Висновки, сформульовані за результатами дослідження, відображають теоретичні узагальнення і нове вирішення проблеми щодо управління суб’єктами туристичного бізнесу в умовах переходу до сталого розвитку. Відповідно до поставленої мети вони мають концептуально-теоретичний, методологічний та науково-прикладний характер, що забезпечує їх використання в економічній науці та практичній діяльності.

Постіндустріальний етап еволюції людської цивілізації спричинив перехід суспільства до сталого розвитку. В його основу покладено прогресивні зміни ціннісної орієнтації людини щодо вирішення соціальних, економічних та екологічних проблем.
Концепція сталого розвитку, що визнана світовим співтовариством як стратегічний напрям еволюції суспільства на ХХІ ст., має наскрізний характер і виявляється у кожній сфері людської діяльності. Туризм як інтегрована система, що охоплює всі сторони буття та значну кількість залучених видів економічної діяльності для задоволення потреб туристів, є пріоритетнимоб’єктом імплементації критеріїв і принципів сталого розвитку, що обумовлюють вимоги гармонійного співіснування усіх суб’єктів туристичного бізнесу з навколишнім середовищем.

Результати дослідження систематики еволюції наукових поглядів на туризм як сектор економічної активності та підприємництва свідчать про існування в його історичному розвитку певних етапів (ранній історичній, зростання, масового зростання та розвитку інфраструктури). Їхня трансформація об’єктивно обумовлена зміною кількісно-якісних характеристик у діяльності суб’єктів туристичного процесу: обсягів туристських потоків, формування і розвитку інфраструктури, диверсифікації туристичного продукту тощо. Критичний аналіз наукових поглядів на розвиток туризму свідчить, що в його еволюції слід виділяти новий етап перехід до сталого розвитку.
Стрімке зростання обсягів туристичного обороту за наявного дисбалансу між в’їзним та виїзним потоками на користь останнього, екстенсивний характер розвитку суб’єктів туристичного бізнесу свідчать про існування в Україні низки економічних, соціальних та екологічних проблем. Такий тип розвитку індустрії туризму слід характеризувати як нестійкий, незбалансований, несталий. В Україні проблема нестійкого розвитку суб’єктів туристичного бізнесу та зростання його негативного впливу посилюється фактором нестабільності економічної, політичної, соціальної та екологічної складових зовнішнього середовища, недостатньо контрольованим процесом використання туристично-рекреаційних ресурсів. Як наслідок, позитивний вплив туризму на розвиток національної економіки та окремих регіонів є незначним і характеризується суттєвим відставанням від розвинених країн за наявності значного ресурсного потенціалу.
Характерними особливостями застосування концепції сталого розвитку в сфері туризму є концентрація проблем, пов’язаних з гармонізацією інтересів суб’єктів туристичного бізнесу, на конкретній території. У зв’язку з цим розроблено та запроваджено концепцію територіально сфокусованого розвитку суб’єктів туристичного бізнесу з введенням у науковий обіг нової категорії дестинація”, що розглядається як об’єкт туристичної пропозиції, елемент системи туризму і, відповідно, як об’єкт управління в туризмі.
Дестинація це категорія, що має об’єктно-суб’єктний характер і потребує розробки механізму управління нею. Формалізована мультиплікаційна модель дестинації інтегрована функція в єдності п’яти детермінант. Як об’єкт управління дестинація водночас є специфічним суб’єктом бізнесу та/або сукупністю суб’єктів бізнесу, з такими основними складовими: туристичні ресурси, інфраструктура, інституційне середовище та система механізмів управління у туризмі, брендинг, потенціал сталого розвитку, що відповідає довгостроковим цілям. Дестинація як інтегрована функція цих компонент виявляється в економічній та маркетинговій формах, в основу яких покладено характеристику цього специфічного туристичного продукту, що має споживчу вартість та вартість. Складність дестинації як явища, різна масштабність та видова різнорідність дестинацій обумовили розробку їх класифікації за певними ознаками, а визначення специфіки в теорії їх життєвого циклу зумовили потребу в розробленні узгодженого механізму управління суб’єктами туристичного бізнесу на різних рівнях.
Проблема теоретико-методологічних засад формування механізму функціонування та управління суб’єктами господарської діяльності за умов запровадження концепції територіально сфокусованого їх розвитку потребує використання діалектичного, системного та функціонального підходів.
Інтегрування геопросторового, економічного й управлінського аспектів концепції сталого розвитку туризму спричинили побудову моделі системи туризму, яка складається з таких великих підсистем, як: турист”, регіон, що генерує туристську активність”, дестинація”, логістичне коло туризму”, інституційне середовище туризму”. Ядром цієї системи є підсистема турист”, що об’єднує усі названі підсистеми та забезпечує її цілісність. Уся сукупність відносин, які виникають між суб’єктами туристичного процесу, опосередковується певним станом інституційного середовища.
У системі туризму та моделі дестинації вагомим компонентом є інфраструктура туризму. Концептуальна модель інфраструктури відображує основні об’єкти туристичної індустрії, які упорядковано у взаємозв’язку з ієрархічними рівнями потреб людини за теоріями мотивації. Це дає змогу визначати в бізнесі видовий ринок для потенційного інвестування, а органам державного регулювання перелік підприємницьких і некомерційних інституційних структур для формування механізму міжвідомчого узгодження і регулювання розвитку туристичного бізнесу.
Перехід до етапу сталого розвитку туризму в умовах глобалізації та інформатизації потребує доповнення термінологічного апарату туристичного підприємництва. Так, високий рівень конкурентоспроможності, відома торгова марка та стійкий фінансовий стан підприємства на ринку туристичних послуг сприяють формуванню додаткових доходів, що обумовлює доцільність впровадження таких нових видів диференціальної туристичної ренти, як: брендинг-рента, подієва та гудвіл-рента. Крім того, активізація туристичного бізнесу в Україні та поглиблення теоретичних основ науки про туризм визначають необхідність уточнення змісту окремихпонять: сфера туризму”, туристична індустрія”, туристична галузь”, сектор туризму”, туристичний бізнес”, атракція в дестинації”; а також застосування дефініцій туристичний”/туристський”.
Туризм з огляду на зміст, структуру і функції постає системним об’єктом управління в єдності економічної, екологічної та соціальної компонент. Вибір методів управління системами визначається багатьма ознаками. Туризм як об’єкт управління велика, динамічна, відкрита соціо-еколого-економічною система, що передбачає застосування полівекторного методу досліджуваного об’єкта.
Теоретико-методологічними засадами формування системи управління суб’єктами туристичного бізнесу є комплексне використання та узгодження механізмів: інституційного, економічного, організаційно-управлінського та управління якістю, спрямованих на обґрунтування управлінських рішень за принципами сталого розвитку.
Для генерування та вибору системи стратегій управління і розвитку суб’єктами туристичного бізнесу на різних ієрархічних рівнях запропоновано концептуальну модель організації стратегічного управління сталим розвитком на мего-, макро-, мезо- та мікрорівнях, матричну модель інструментарію стратегічного аналізу, модель формування рішення про подорожі споживачами та організаційно-економічні моделіуправління обсягами реалізації туристичних послуг (туристичного продукту), методичні підходи до формування систем якості підприємств.
Необхідність оцінювання тенденцій та ідентифікації етапів і стану розвитку суб’єктів туристичного бізнесу різномасштабних дестинацій зумовили поглиблення методичних підходів до систематизації та визначення індикаторів розвитку туризму.
Для активізації підприємницької діяльності у туристичному сегменті споживчого ринку потребують подальшого розвиткутеоретико-методологічні основи аналітичних досліджень умов функціонування суб’єктів господарської діяльності. При цьому визначено характерні особливості основних елементів ринку туристичних продуктів (попиту, пропозиції та конкуренції), а також факторні моделі впливу зовнішнього середовища на конкурентоспроможність підприємств та умови забезпечення їх конкурентних переваг.
Забезпеченню конкурентоспроможності вітчизняного туристичного продукту та суб’єктів господарювання у фрагментарних галузях сфери туризму сприятиме: стабілізація розвитку підприємств у довгостроковій перспективі на якісно нових концептуальних засадах сталості; удосконалення організаційно-економічних важелів діючої економічної системи та механізмів функціонування підприємств туризму в умовах переходу до сталого розвитку.
У процесі управління стратегічними змінами в туризмі на сучасному етапі необхідно враховувати високу динамічність і ступінь невизначеності зовнішнього середовища, різну масштабність об’єктів управління і високий рівень диференціації видів економічної діяльності в туристичній індустрії, їхню змістовну різнорідність та слабкі стартові позиції входження вітчизняних підприємств на світовий ринок туристичних послуг.