ТРАНСФОРМАЦІЇ ментальних моделей в осіб середнього віку у кризових життєвих ситуаціях

Краткое описание

Інститут психології імені Г.С. Костюка
АПН України

Ільіна Юнона Миколаївна

УДК 159.95 053.85:316.485

ТРАНСФОРМАЦІЇ ментальних моделей
в осіб середнього віку
у кризових життєвих ситуаціях

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
СМУЛЬСОН Марина Лазарівна,
доктор психологічних наук

Київ 2007

зМІСТ

Вступ

4

РОЗДІЛ 1
ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗМІСТУ ТА СТРУКТУРИ МЕНТАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ ЛЮДЕЙ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ....

12

1.1. Сучасні уявлення та аналіз ментальних моделей як психологічної категорії..

12

1.2. Структура та основні складники ментальних моделей (ММ)..

14

1.3. Функціональний підхід до ментальних моделей..

28

1.4. Роль ментальних моделей у діяльності людей середнього віку...

45

Висновки до першого розділу..

53

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМОМИСЛЕДІЯЛЬНІСНА ПАРАДИГМА
ПРОЕКТУВАННЯ АДАПТИВНОЇ (ЕФЕКТИВНОЇ) МЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ДОРОСЛИХ.

56

2.1. Проектування адаптивної ментальної моделі у людей середнього віку

56

2.2. Проект тренінгу із перетворення ментальних моделей («Управління змінами»)..

62

2.3. Механізми перетворення ментальних моделей у людей середнього віку в кризових життєвих ситуаціях..

117

Висновки до другого розділу..

122

РОЗДІЛ 3
ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ТРАНСФОРМАЦІЇ МЕНТАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ В УМОВАХ СПРОЕКТОВАНОГО ТРЕНІНГУ....

126

3.1. Опис проектно-технологічного підходу до тренінгової роботи з дорослими у кризовому стані. Щоденниковий опис проведеного тренінгу.........................................................................

126

3.2. Результати експериментальної апробації: психологічний аналіз проведених програм ...................................

157

3.3. Засади СМД підходу у проектному дослідженні......................

162

Висновки до третього розділу...

179

Висновки................................................................................................

182

Список використаних джерел

186

Додатки...

203

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що соціально-економічні перетворення різко загострили низку прем у життєдіяльності дорослих людей (30-55 років). Динаміка сучасного життя, висока емоційна напруженість, професійні та життєві стреси диктують нові вимоги до особистості дорослих. Принциповим моментом є те, що після настання тридцяти років зазвичай трансформується ментальна модель другої половини життя людини. Відомими є ряд нормативних криз дорослості. Однак, на жаль, системі підготовки та перепрофілювання фахівців цієї вікової категорії притаманна певна недосконалість.
Виконання основних життєвих завдань людьми середнього дорослого віку багато в чому залежить від структури, змісту та перетворення ментальних моделей світосприйняття людини (Е.Еріксон [190], Р.Пек [215], К.Хейвігерст [209], К.Г.Юнг [191], Л.І.Анциферова [9]). К.Г.Юнг звертав увагу на місце і роль середини життя дорослої людини в онтогенезі, на важливість змін моделей світосприйняття [191]. Е.Еріксон вважав, що у цьому періоді людині важливо здійснити вибір між переходом до генеративності, з одного боку, та стагнацією й зацикленістю на собі, з іншого [190]. Сім проблем-конфліктів розвитку дорослої людини виділив Р.Пек: прийняття цінності мудрості перед фізичною силою; зміна моделі мислення, пристосування до нових умов; рівновага соціальна та сексуальна; емоційна гнучкість; перевага інтелекту, розумова гнучкість проти ригідності; диференціація Его, самотність супроти захоплення власними ролями; трансценденція тілесного проти поглиненості тілесним; трансценденція Его проти поглиненості в Его (ставлення до смерті також входить до цього конфлікту) [80]. К.Хейвігерст поширив його погляди, виділивши як найважливіші такі завдання цього періоду: досягнення зрілої громадянської та соціальної відповідальності; досягнення та підтримка відповідного життєвого рівня; вибір адекватних моделей проведення вільного часу; допомога дітям у подорослішанні; посилення особистісного аспекту сімейних відносин; прийняття фізіологічних змін середини життя, пристосування до них; пристосування до взаємодії з батьками, які старіють.
У вітчизняній психології показано, що усвідомленню власної ментальної моделі в дорослому віці перешкоджає, зокрема, кризовий стан особистості (Т.М.Титаренко [129]), коли її поведінка соціально невмотивована, вона має неадекватний рівень самооцінки, не вміє регулювати власні емоційні стани, не здатна до саморозвитку, до провідних способів діяльності здорової особистості (Г.С.Костюк [77]).
Чіткої вікової межі між раннім, середнім та навіть похилим віком у віковій психології не визначено; вікова проблематика дорослих жінок та чоловіків, як відомо, також суттєво відрізняється. Однак, окрім декількох лонгітюдних досліджень, є мало валідних даних про розвиток особистості у дорослому віці, зокрема у період від 35 до 55 років. Таким чином, проблема трансформації ментальних моделей людьми середнього віку у кризових ситуаціях є актуальною як з соціальної, так і з науково-психологічної точки зору.
Велике соціально-психологічне значення адаптації людей цього вікового періоду, пов’язане з наявною у світовому суспільстві тенденцією до «дорослішання», потребує глибокого розуміння особливостей їх ментальних моделей та специфіки їх перетворення у середньому дорослому віці, що і зумовило вибір теми дослідження «Трансформації ментальних моделей в осіб середнього віку у кризових життєвих ситуаціях».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах комплексної теми лабораторії нових інформаційних технологій навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України «Психологічні механізми навчання за новими інформаційними технологіями» (реєстраційний №0100U000350). Тему дисертації затверджено 27.02.03 за №24 на Вченій раді Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №1 засідання Вченої Ради від 6 лютого 2003 року) та погоджено з Координаційною радою АПН України (протокол №7 від 25.04.03).
Об’єкт дослідження: розумова регуляція життєдіяльності та ментальні моделі у людей середнього дорослого віку.
Предмет дослідження: особливості та механізми перетворення ментальних моделей в осіб середнього дорослого віку, що переживають професійну чи особисту кризу.
Гіпотеза дослідження: успішна професійна діяльність, життєдіяльність та міжособистісна взаємодія дорослих людей з оточенням залежать від усвідомлення ними причин та наслідків цієї діяльності, змісту та структури особистісних ментальних моделей у трьох аспектах: відносини зі світом, ставлення до себе та відносини з іншими. Ці моделі часто є неусвідомленими, але впливають на розвиток людини (інколи у небажаному для неї напрямку). Усвідомленню власної ментальної моделі перешкоджає кризовий стан особистості. Якщо спроектувати адаптивну ментальну модель індивіда та розробити методики впливу з метою її трансформації, то це спричинить рефлексію власної ментальної моделі та конструктивні зміни у діяльності дорослої людини.
Мета дослідження: визначити структуру та особливості ментальних моделей дорослих людей в ситуації кризи та розробити механізми їх конструктивного перетворення.
Основні завдання дослідження:
1. Розкрити зміст та структуру ментальних моделей людей середнього дорослого віку.
2. Визначити провідні функції ментальних моделей людей дорослого віку.
3. З’ясувати пускові механізми конструктивного перетворення ментальних моделей.
4. Розробити механізми тренінгового впливу на ментальні моделі дорослих.
Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечені методологіч­ним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, співвідношенням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.
Теоретико-методологічною основою дослідження є концепція саморозвитку особистості Г.С.Костюка [76], психологічні концепції розвитку дорослих (Б.Г.Ананьєв [7], Л.І.Анциферова [8], П.Б.Балтес [14, 197], С.Д.Максименко [95]), положення сучасної психології інтелекту і мислення (Л.М.Веккер [30], І.М.Грановська [40], В.В.Давидов [43], В.Н.Дружинін [48], В.О.Моляко [104], Ж.П’яже [216], С.Л.Рубінштейн [141], М.Л.Смульсон [150], Р.Стернберг [156, 217], О.К.Тихомиров [159], М.О.Холодна [168], Н.В.Чепелєва [171]), концепція проектування і формування психічних явищ як методологічного засобу психологічного дослідження, або проектувально-технологічна парадигма (Л.С.Виготський [34], П.Я.Гальперін [35], О.І.Генісаретсь­кий [37], В.В.Давидов [42], С.Д.Максименко [96], Ю.І.Машбиць [102], В.М.Розін [138], Г.П.Щедровицький [183]).
Методи дослідження: Теоретичний аналіз проблеми, проектування, психолого-педагогічний експеримент, психологічний тренінг, опитування, спостереження. Дослідження проводилось у п’ять етапів:
1. Дослідження рівня, стадії та специфіки кризи й вихідної ментальної моделі дорослих за допомогою опитування досліджуваних із застосуванням власних розробок (опитувальник «Ментальна модель», опитувальник «Кризовий стан особистості») та щоденникової методики спостереження на тренінгових заняттях із метою збору первинної інформації про різні аспекти прояву ментальної моделі людей у навчальному середовищі, в тому числі визначення диспозиційних характеристик досліджуваних, особливостей перебігу кризи, трансформацій у ментальній моделі «Тріада ММ», форми їх фіксації у свідомості.
2. Проектування ефективних змін у ментальній моделі учасників дослідження та засобів запуску процесу ініціації трансформації ментальної моделі.
3. Розподіл досліджуваних за допомогою кластерного аналізу на статеві групи по три кластери у кожній групі (алгоритм «К-середніх») з максимальними розбіжностями за обраними показниками усвідомленості дії власної ментальної моделі.
4. Перевірка (на базі проектувально-технологічної парадигми методом системомиследіяльнісного підходу схематизацією) збігів та розбіжностей, встановлення зв’язку з рівнем усвідомленості дії власної ментальної моделі. Перевірка проекту відбувалася шляхом проведення проектних тренінгів.
5. Систематизація та порівняння отриманих даних з очікуваним проектом впливу, розгорнуте спостереження тривалості запроектованих та одержаних трансформацій.
У дисертаційному дослідженні, що проводилося протягом 2002-2006 років, взяли участь 353 особи віком від 30 до 57 років.
Наукова новизна дослідження.
1. Запропоновано новий погляд на поняття ментальної моделі: поняття «Тріада ММ» поєднує в собі уявлення дорослої людини про ставлення до світу, ставлення до оточуючих, ставлення до себе, а також моделі власної поведінки та діяльності у цих аспектах та типові мисленнєві моделі; сюди відноситься баланс професійних/особистісних смислів дорослих, які переживають професійну чи особисту кризу.
2. Вперше розроблено та перевірено механізм впливу на проектовану очікувану трансформацію ментальної моделі дорослого за допомогою авторського тренінгу «Управління змінами» та проаналізовано механізм ініціації трансформації ментальних моделей у дорослих.
3. Доведено, що рівень усвідомленості змісту власної ментальної моделі та наслідків її функціонування пов’язаний з життєвою ефективністю людини (за визначеними у дослідженні критеріями: стан здоров’я, фінансовий стан, наявність позитивних емоційних відносин, соціальна реалізація, ресурсний стан емоційний фон, настрій), а також її суб’єктивним відчуттям гармонійності життя. Визначено, що адекватна рефлексія власної ментальної моделі, незалежно від ступеню її ефективності, відкриває можливість усвідомлено впливати на її трансформацію у бажаному напрямку.
Теоретичне значення дослідження. Виявлено структурне ядро ментальної моделі дорослої людини, компонентами якого є тріада уявлень: про відносини людини зі світом, про взаємовідносини, про ставлення до себе; а також базові функції ментальної моделі: відображення й орієнтування, управління, поняттєві структури, актуалізація суб’єктивного простору в ММ, ресурсний центр особистості, регулятивна та проективна функція, механізм ініціації процесу трансформації ментальної моделі. Обґрунтовано теоретичні засади соціально-психологічного навчання/перепідготовки дорослих людей в сучасних умовах, що має принципове значення для вікової та педагогічної психології. Поглиблено уявлення про конкретні форми проявів ментальної моделі та критерії виміру її ефективності.
Практичне значення дослідження. Спроектовано концепцію та технологію тренінгу з трансформації ментальної моделі, розроблено методичний посібник та робочі зошити для учасників, апробовано систему тренінгу із перетворення ментальних моделей дорослих у взаємодії мисленнєва модель/діяльність та наведено докази його практичної результативності. Тренінг може використовуватись у програмах адаптації для дорослих у державних центрах зайнятості та перепідготовки, для психологічних консультацій, тощо.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях лабораторії нових інформаційних технологій навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка, АПН України на наукових та науково-практичних конференціях: «Перша міжнародна конференція з екологічної психології» (Киів, 2003), «П’яті Костюківські читання» (Київ, 2003), «Нові інформаційні технології навчання: психологічні проблеми» (Київ, 2005), ХV Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» червень 2006 року, Міжнародна науково-методична конференція «Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи» (Київ-Переяслав-Хмельницкий, 22-25 травня 2006 року), Всеукраїнська науково-практична конференція «Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології» (Киів, 2004), П’ята міжнародна конференція «Інтернет-освіта-наука 2006» (Вінниця, 2006), Науково-практична конференція «Нові технології навчання: психологічні аспекти» (Київ, 2007). Результати дослідження апробовано на Всеукраїнській виставці «Освіта в Україні-2006» (Круглий стіл «Підготовка вчителів до ефективного використання телекомунікаційних технологій у навчальному процесі») (Київ, 15-17 лютого 2006 року).
Результати дослідження успішно впроваджено в навчально-виховний процес у Національному університеті театру та кіно ім.І.Карпенка-Карого (2003-2004рр., дов. №118-07 від 14.02.2006), Центрі Інноваційного Менеджменту «Почерк» (2002-2006рр., дов. №23 від 12.09.2007), у проектах «Джерела толерантності» Конгресу національних громад України (2003-2005рр., дов. №45 від 23 листопада 2006 року), у проекті «Особистісний розвиток лідерів» Євро-Азійського Конгресу (2003-2005рр., дов. №27 від 10 серпня 2006 року).
Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у десяти публікаціях, серед них п’ять статей у наукових фахових виданнях (ВАК) та методичний посібник.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який налічує 220 позицій, 7 додатків. Матеріали дисертації викладено на 240 сторінках комп’ютерного тексту (основного 185 с.), що містить 8 таблиць, 13 малюнків.

Список литературы

Висновки

Завдання, які було поставлено нами на початку наукового дослідження виконано у дисертаційному дослідженні у повному об’ємі:
1. Результати дослідження трансформації ментальних моделей у дорослих під час кризового стану підтвердили запропоновану гіпотезу про те, що успішна діяльність та міжособистісна взаємодія дорослої особистості залежить від усвідомлення нею власних уявлень про цю діяльність, змісту та структури її особистісних ментальних моделей. Визначено структуру, функції та механізм ініціації ментальних моделей. Розроблені нами методики та механізми (комплекс трансформації підготовка, тренінг, закріплення) були призначені впливати на ці моделі з метою їх реконструкції і перетворення в умовах тренінгової та індивідуальної роботи, згідно з аналізом наукового дослідження призвело до певних конструктивних змін у діяльності дорослої людини.
2. Ментальні моделі відповідають за актуалізацію певного суб’єктивного простору відображення, в межах якого і будується конкретний образ певної ситуації. Ментальні моделі це психічні механізми, які у «згорнутому» вигляді зберігають інтелектуальний ресурс людини, а під зовнішнім впливом «розгортають» її ментальний простір. В структурі ментальної моделі дорослої людини виділено три базові структури, які вона охоплює: ставлення до себе, відносини зі світом, відносини з іншими. Якостями ментальних моделей є: репрезентативність, багатовимірність, конструктивність, ієрархічність організації, системність. Психофізіологічний вплив на індивідуальну побудову ментальної моделі зумовлений анатомічними та фізіологічними особливостями нервової системи.
3. Провідними функціями ментальної моделі людини дорослого віку є ті, які визначають її характер: трансформація діяльності та життєдіяльності суб’єкта, регуляція і контроль способів сприйняття дійсності, адекватна та системна побудова зв’язків. Ментальна модель визначає організацію інтелектуального та ментального простору, вона конституює структуру зв’язків його складників; тобто ментальна модель створює індивідуальність, водночас схожу і відмінну від інших.
4. Ментальна модель це система організованих уявлень особистості про взаємодію зі світом, про світ, про себе та свою діяльність у цьому світі. Тому пускові механізми, що дають змогу змінювати структурну будову ментальної моделі, специфічно зберігаються та вивільняються, вони активізуються у дорослих людей через рефлексивне усвідомлення наслідків функціонування людей у діяльності. Ментальна модель зумовлена і соціокультурним впливом на особистість. Кожна функція ментальної моделі працює в тісному зв’язку з іншими, і вивчати певну її функцію означає досліджувати зв’язки, в яких вона існує в більш складному цілому. Аналіз, проведений нами після завершення експерименту, продемонстрував, що є групи критеріїв, важливі для всіх людей середнього віку: здоров’я, фінансова ситуація, емоційний стан, контакти-спілкування (в родині і на роботі), розвиток, проект майбутнього. Діяльність, спрямована на досягнення у цих базових критеріях бажаного результату, постійно детермінує організацію ментального простору, ментальної моделі людини, обумовлює форму існування не лише діяльності, а й структур, які називають знаннями, поняттями, мовою, мисленням. З цього випливає: якщо в якийсь час превалює функція трансформації ментальної моделі, спрямована на певний критерій, то наслідком діяльності ММ стане новоутворення у відповідній структурі, зв’язках чи компонентах ментальної моделі.
5. Аналіз кризових моментів досліджуваного віку показав, що вікові завдання не мають чіткої вікової межі і що завдання для жінок та чоловіків також відрізняються: жінкам важче будувати нову модель взаємодії зі світом, здійснювати заміну моделі поведінки у контексті ролей жіночності; чоловікам важче будувати модель відносин з собою, дозволу на позитивне самоставлення.
6. Дослідження, виконане у проектувально-технологічній парадигмі, дало можливість розробити механізми впливу на ментальні моделі дорослих у кризових життєвих ситуаціях. З’ясовано, що розроблений проект трансформації ментальних моделей дає можливість наблизитись до очікуваного результату за допомогою рефлексивних вправ та схематизацій. Основою СМД-тренінгу є ментальні пошуки, вправи і рефлексія з метою усвідомлення зв’язку діяльності і мислення, виділення типових моментів у діяльності, не підпорядкованих усвідомленим факторам, організації процесу рефлексивного управління власним станом, ефективністю, майбутнім. Методики СМД-тренінгу виявилися адекватними для поставленого завдання формування в дорослих готовності до трансформації ментальних моделей. В учасників нашого дослідження з’явилися перспективи поліпшення свого життя в багатьох актуальних аспектах, за власним планом і за своєю особистою участю, тобто виявлено трансформацію ментальної моделі.
7. Системомиследіяльнісний тренінг здійснює своєрідний «прорив» у способі функціонування ментальної моделі звичайної дорослої людини, оскільки ментальна модель не тільки визначає організацію інтелектуального, ментального простору, але й констелює структуру зв’язків. Оскільки ментальна модель це система організованих уявлень особистості, то й уявлення про відносини, про свою діяльність також зазнають змін завдяки активному осмисленню, усвідомленню функціонування своєї ментальної моделі. Кожна психологічно, особистісно зріла людина прагне до того, щоб бути успішною і щасливою (без сумніву, за своїми, суб’єктивними критеріями), а запропонований нами у науковому дослідженні тренінг дає можливість усвідомити, у чому причина неадекватності, яким є оптимальний стан і успіх. Завдяки цій програмі учасникам вдалося з’ясувати причини, що гальмують розвиток особистості, закріпити успіх, тобто запустити трансформацію ментальної моделі, що триває і поза інтерактивним навчанням (за умови дотримання викладених правил особистісної активності). Можна стверджувати, що обраний метод виявився адекватним для підтвердження гіпотези наукового дисертаційного дослідження.
Подальшої наукової розробки потребує ідея впливу на ментальну модель та її трансформації в обраному напрямку, наприклад, цікавою видається розробка тренінгів для зміни контекстуальних (у обраному за п’ятьма критеріями контексті) ментальних моделей формування бажаного проекту ММ та свідома, тобто керована, поступова реалізація плану.

Список використаних джерел
1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. Екатеринбург: Деловая книга, 2002. 704 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Личностные типы мышления // Когнитивная психология. ­ М., 1986. С. 154172.
3. Андреева Г. М. Психология cоциального познания М.: Издательство: Аспект Пресс, 2000. 288 с.
4. Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). Дух, душа, тело Брюссель, 1978. 86 с.
5. Айзенк Г.Ю. Классические IQ тесты. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 192 с.
6. Алдер Г. Техника развития интеллекта. СПб.: Питер, 2001. 192 с.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Избранные психологические труды М.: Педагогика, 1980. Т. 1. С. 16178.
8. Анцыферова Л.И. Развитие личности и проблемы геронтопсихологии. М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2006. 512 с.
9. Анцыферова Л.И. Архетипическая теория развития личности Карла Густава Юнга (статья вторая: вторая половина жизни человека, этапы индивидуации, проблемы призвания, смысл жизни) // Психол. журн., 2000. № 3. С. 1019.
10. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики. М.: Смысл, 1999. 352 с.
11. Артемьева Е.Ю., Стрелков Ю.К. Профессиональная составляющая образа мира // Мышление и общение: активное взаимодействие с миром. Ярославль, Яросл. гос. ун-т, 1988. С. 5266.
12. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
13. Балин В.Д., Гайда В.К., Гербачевский В.К. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии. Психология индивидуальных различий. М.: Изд-во: ЧеРо, 2000. 776 с.
14. Балтес П.Б. Всевозрастной подход в психологии развития: исследование динамики подъемов и спадов на протяжении жизни // Психология развития: Хрестоматия. СПб.: Питер, 2001. С. 436459.
15. Баженов Л.Б. Некоторые гносеологические аспекты моделирования мышления. (К вопросу о субстрате и субстратных моделях)// Методологические проблемы кибернетики. М., 1970. Т. 2. 355 с.
16. Биркгоф Д.Д. Теория структур. М., 1952. 274 с.
17. Бэндлер Р. Используйте свой мозг для изменений. СПб.: Ювента, 1998. 173 с.
18. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 360 c.
19. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика. Упражнения. Игры. СПб.: Изд-во Социально-психологический центр, 1996. 380 с.
20. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). К.: КГПИИЯ, 1991. 187 с.
21. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. М.: Изд-во «Института психотерапии». 2000. 368 с.
22. Боно Э. Шесть шляп мышления. СПб.: Питер Паблишинг, 1997. 256 с.
23. Боришевський М.Й. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч-метод. посібник / За заг. ред. М.Й. Боришевського. К.: ІЗМН, 1998. 192 с.
24. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избранные психологические труды. М.: Институт практической психологии, 1996. 392 с.
25. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. М., 1998. 263 c.
26. Валлон А. От действия к мысли: Очерк сравнительной психологии. М.: Иностранная литература, 1956. 238 с.
27. Васильев И.А., Поплужный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 192 с.
28. Вачков И. Основы технологии группового тренинга: Психотехники: Учебное пособие. М.: Изд-во «Ось-89», 1999. 176 с.
29. Вачков И.В., Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субъектного подхода к групповой работе: Учебное пособие. СПб.: Речь, 2004. 184 с.
30. Веккер Л.М. Психические процессы: Мышление и интеллект. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. Т.2. 342 с.
31. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. М.: Изд-во. Моск. ун-та, 1982. 336 с.
32. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. М.: Прогресс, 1987. 336 с.
33. Воробьева Л.И. Гуманитарная психология: предмет и задача // Вопр. психол., 1995. N 2. С. 1930.
34. Выготский Л.С. Собр. соч. Т. 1. М.: Педагогика, 1982 436 с.
35. Гальперин П.Я. Психология как объективная наука: Избранные психологические труды. М.: Ин-т практической психол.; Воронеж: МОДЭК, 1998. 480 с.
36. Гришина Н.В. Психология социальных ситуаций. СПб.: Питер, 2001. 416 с.
37. Генисаретский О.И. Деятельность проектирования // Теоретические и методологические исследования в дизайне. М.: ВНИИТЭ, 1990. Ч.1. С. 114133.
38. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта. // Психология мышления. М.: Прогресс, 1969. С. 433456.
39. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. (ред.) Практикум по возрастной психологии. СПб. : Речь, 2002. 694 с.
40. Грановская Р.М., Березная И.Я. Интуиция и искусственный интеллект. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1991. 272 с.
41. Гриндер Д., Бэндлер Р. Структура магии. М.: Каас, 1995. 520 с.

42. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Интор, 1996. 544 с.
43. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. М., Педагогіка, 1972. 424 с.
44. Давыдов В.В. Последние выступления. Рига: ПЦ «Эксперимент», 1998. 88 с.
45. Дідковський С.В. Проектування тренінгів з підготовки консультантів, Понятійний зміст тренінгу освітнього консультування // Вісник Київського університету. Соціологія. Психологія. Педагогіка, 11 випуск, 2002; [електронний ресурс] (http://didk. bigmir.net)
46. ДідковськийС.В. Структура соціально-психологічного консультування // Вісник Київського університету. Соціологія. Психологія. Педагогіка. К., 2000. Вип. 9. С. 3235.
47. Дідковський С.В. Проектування учбових ігор по підготовці консультантів // Вісник Київського університету. Вип. № 12 13., 2002. С. 141146.
48. Дружинин В.Н. Когнитивные способности. Структура. Диагностика. Развитие. М СПб: Per Se.Иматон 2001 г. 224 с.
49. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Проблемы системологии. М., 1976. 296 с.
50. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический тренинг как инструментальное действие. СПб.: Речь, М.: Смысл, 2002. 116 с.
51. Запорожец А.В. Развитие мышления // Избранные психологические произведения. М.: Педагогика, 1986. Т.1. С. 155202.
52. Зобов Р.А., Келасьев В.Н. Самореализация человека: введение в человекознание. СПб.: Издательство С.-Петербургск. ун-та, 2001. 280 с.
53. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М.: Изд-во МГУ, 1980. С. 2538.

54. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся: Очерки российской психологии. М.: Тривола, 1994. 300 с.
55. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. СПб.: Питер, 2000. 448 с.
56. Ільіна Ю.М. Ментальні моделі особистості: теоретичний аналіз // Збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К., 2003. Т.5. Ч.4. С. 152157.
57. Ільіна Ю.М. Обучение взрослых как фактор организационного развития компании // HR Department: журнал. К. 2003. № 1-2. С. 2831.
58. Ільіна Ю.М. Тренінгова робота з дорослими у кризовому стані.// Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м.Київ, 22 листопада 2003 р. / За наук. ред. Л.І. Мороз. К.: КІВС, 2003. С.151155.
59. Ільіна Ю.М. Роль ментальних моделей у взаємодії дорослих з навколишнім світом // Актуальні проблеми психології: Зб. Наук. праць / За ред. С.Д.Максименка К.: Міленіум, 2004. Т.7. Вип.1. С. 140146.
60. Ильина Ю.Н. СМД-тренинг по созданию условий для трансформации ментальних моделей взрослых // Актуальні проблеми психології: Зб.наук. праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред.: С.Д.Максименка, З.Г.Кісарчук. К.: Міленіум, 2005. Т.3 Вип.3. С. 196209.
61. Ільіна Ю.М. Перепідготовка дорослих. Роль ментальних моделей. // Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи: Тези доповідей Міжнародної науково-методичної конференції. 22-25 травня 2006 р. К., 2006. Т.1. С. 236240.
62. Ільіна Ю.М. Роль ментальних моделей та їх трансформацій в ефективних змінах у житті людей середнього віку // Актуальні проблеми психології: Зб.наук. праць / За ред. С.Д.Максименка, М.Л.Смульсон. К.: Міленіум, 2006. Т.8. Вип.2. С. 7076.
63. Ільіна Ю.М. Критерії ефективності ментальної моделі // Нові технології навчання: психологічні аспекти: Тези доповідей науково-методичної конференції 14-15 травня 2007 р. К., 2007. Т.1. С. 3839.
64. Ільіна Ю.М. Характеристика адаптивної ментальної моделі людей середнього віку // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. К., 2007. Вип.35. С. 100106.
65. Ільіна Ю.М. СМД тренінг по трансформації ментальних (розумових) моделей дорослих: Методичний посібник для проведення тренінгу «Управління змінами» К.: ЦТІ, 2007. 80 с.
66. Келасьев В.Н. Интеллектуальный тренинг // Социальные и психологические проблемы целевой интенсивной подготовки специалистов. Л., 1987 С. 9097.
67. Келли Д. Теория личности: Психология личных конструктов. СПб: Речь, 2000. 250 с.
68. Киричук О.В., Роменець В.А. (ред.) Основи психології. Підручник. К.: Либідь, 1995. 632 с.
69. Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели. М.: Наука, 1997. 222 с.
70. Коваленко А.Б. Взаємозв’язок розуміння і мислення // Вісник Харківського університету. Серія: Психологія. № 472. Харків, 2000. С. 6571.
71. Колмогоров А.Н. Жизнь и мышление как особые формы существования материи. В кн.: О сущности жизни. М., 1964. С.7584.
72. Кочергин А. Н. Моделирование мышления. М., 1969. 281 с.
73. Коннира А. Измените свое мышление и воспользуйтесь результатами. Новейшие субмодальные вмешательства НЛП. СПб.: Ювента. 1994. 238 с.
74. Корнилов Ю.К. Действенность практического мышления // Практическое мышление: функционирование и развитие / Под ред. Д.Н.Завалишиной М., 1990. С. 2330.
75. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
76. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии / Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969. С. 118152.
77. Костюк Г.С. Проблеми психології мислення // Радянська психологічна наука за 40 років. К.: Рад. школа, 1958. С. 137225.
78. Коул М. Культурно-историческая психология: Пер. с англ. М.: Когито-центр, 1997. 431 с.
79. Красовский Ю.Д. Сценарии организационного консультирования. Г.: ВАТТ, 2000. 367 с.
80. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 988 с.
81. Кроник А.А. (ред.) LifeLine и другие новые методы психологии жизненного пути. М.: Прогресс, 1993. 230 с.
82. Куценко Г.Ф. Образ світу в контексті розвитку світоусвідомлення // Актуальні проблеми психології Екологічна психологія: Зб.наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Т.7. Вип.6. 2005. С. 193200.
83. Куценко Г.В. Відносини людини зі світом як смисловий простір її життя // Актуальні проблеми психології Екологічна психологія: Зб.наукових праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Т.7. Вип.3. 2004. С. 125133.
84. Лазурский А.Ф. Классификация личностей. М.: Прибой, 1922. 402 с.
85. Лебедев А.Н. Когнитивная психофизиология на рубеже столетий // Психол. жизнь. 2002. Т. 23бN1 С. 8592.
86. Леонтьев А.А. Психология общения. 2-е изд. М.: Смысл, 1997. 365 с.
87. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. М.: Смысл, 1999. 560 с.
88. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т.2. 318 с.
89. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т.1. 391 с.
90. Леонтьев Д.А. Психология смысла. М.: Смысл, 1999. 238 с.
91. Лефевр В. Конфликующие структуры. К., 1984. 176 с.
92. Лефрансуа Г. Прикладная педагогическая психология. СПб.: Прайм ЕВРОЗНАК, 2003. 416 с.
93. Ли Д. Практика группового тренинга. СПб.: Питер, 2001. 224 с.
94. Лурия А.Р. Язык и сознание. М.: МГУ, 1979. 320 с.
95. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. 320 с.
96. Максименко С.Д. Генезис существования личности К.: Издательство ООО «КИМ», 2006. 240 с.
97. Макшанов С.И. Психология тренинга. Теория. Методология. Практика. СПб.: Образование, 1997. 238 с.
98. Марасанов Г.И. Социально-психологическиий тренинг. М.: Совершенство, 1998. 208 с.
99. Марков Ю.Г. Функциональный подход в современном научном познании- Новосибирск: Наука, 1982. 255 с.
100. Матюшкин А.М. Основные направления исследования мышления и творчества // Психол. журн. 1984. №1. С. 917.
101. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М.: Педагогика, 1972. 168 с.
102. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. К.: Вища школа, 1987. 224 с.
103. Менегетти А. Проект «Человек», Перевод с итальянского ННФБ Онтопсихология. М.: ННФБ Онтопсихология, 2003. 385 с.
104. Моляко В.А. Творческая конструктология (пролегомены). К.: Освіта України, 2007. 388 с.

105. Моляко В.А. Психология творческой деятельности. Киев: Знание, 1978. 47 с.
106. Моляко В.А., Смульсон М.Л. Психолого-педагогические проблемы развития профессионального мышления студентов технических вузов // Программированное обучение. 1988. Вып. 25. С. 7986.
107. Мухина В.С. Возрастная психология. М.: Академия, 1997. 431 с.
108. Мышление: процесс, деятельность, общение. М.: Наука, 1982. 288 с.
109. Наумов С. Представление о программах и программировании в контексте методологической работы // Кентавр, 1991. № 1. С. 3146.
110. Небылицин В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. М.: Наука, 1976. 336 с.
111. Никандров В.В. Метод моделирования в психологии. СПб., 2003. С. 2025.
112. Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра. СПб.: Петербург-ХХ1 век, 1995 С. 7235.
113. Петренко В.Ф. Основы психосемантики. Смоленск: Изд-во Смоленского гуманит. ун-та, 1997. 396 с.
114. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 168 с.
115. Петровский А.В., М.М. Бахтин. Ф.М. Достоевский: психология вчера и сегодня // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 1985. N3. С. 5658.
116. Петрусинский В.В. (ред.) Игры: обучение, тренинг, досуг. М.: Новая школа, 1994. 368 с.
117. Пов’якель Н.І. Професіогенез саморегуляції мислення практичних психологів. Монографія. К.: МНП імені М.П.Драгоманова, 2003. 294 с.
118. Пономарев Я.А. Развитие психологической организации интеллектуальной деятельности // Принцип развития в психологии. М.: Наука, 1978. С. 5380.
119. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А.А.Крылова и С.А.Маничева. СПб.: Питер, 2000. 560 с.
120. Принцип развития в психологии / Под. ред. Л.И. Анцыферовой, Г.С.Костюка. М.: Наука, 1978. 368 с.
121. Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю.Хрящевой. СПб.: Ювента, 1999. 252 с.
122. Психология личности: Тексты / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, А.А.Пузырея. М.: Изд-во МГУ, 1982. С. 6170.
123. Психологические исследования интеллектуальной деятельности / Под ред. О.К.Тихомирова. М.: Изд-во МГУ, 1979. 232 с.
124. Психология мышления: Сб. переводов под ред. А.М.Матюшкина. М.: Прогресс, 1965. 531 с.
125. Психология мышления: Хрестоматия по общей психологии / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, В.В.Петухова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. 400 с.
126. Психология социальных ситуаций./ Сост. и общая редакция Н.В. Гришиной. СПб.: Питер, 2001. 416 с.
127. Психология человека от рождения до смерти / Под ред. Реана А.А. СПб.: Прайм ЕВРОЗНАК, 2001. 656 с.
128. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б.Д.Карвасарского. Спб. : Питер, 1998. 752 с.
129. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т.М.Титаренко К. Агропромвидав України, 1998. 348 с.
130. Попов С. Методология организации общественных изменений. К.: Кентавр, 2001. С. 213.
131. Развитие психологических функций взрослых людей / Под ред. Б.Г.Ананьева, Е.И.Степановой. М., 1977. 198 с.
132. Рашевский Н. Организмические множества: очерк общей теории биологических и социальных организмов. // Исследования по общей теории систем. М., 1969. С. 4561.
133. Реут Д.В. Саморефлексивность и взаимная рекурсивность коллективного и индивидуального полюсов жизнемыследеятельности. Рефлексивное управление. // Тезисы международного симпозиума. М: Институт психологии РАН, 2000. С. 7274.
134. Реут Д.В. Миф и класика СМД // Методологический 90-фронтир х. V чтение памяти Георгия Петровича Щедровицкого, Путь, 2000. ­ С. 126147, [электронный ресурс] http://www.creon.ru/sections/ideology/2021.asp
135. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості. К.: ІЗМН, 1996. 236 с.
136. Ришар Ж.-Ф. Ментальная активность: Понимание, рассуждение, нахождение решений. М.: Институт психологии РАН, 1998. 232 с.
137. Роджерс К.