УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ В БІБЛІЙНОМУ ІНТЕРТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ В. ДРОЗДА, Р. ІВАНИЧУКА, К. МОТРИЧ)

Краткое описание

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

НОВІКОВА ГАННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 821.161.2 3.09:22 + 929 [Дрозд, Іваничук, Мотрич]

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХСТОЛІТТЯ В БІБЛІЙНОМУ ІНТЕРТЕКСТІ
(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ
В.ДРОЗДА, Р.ІВАНИЧУКА, К.МОТРИЧ)

Спеціальність 10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук,

професор Пінчук Тетяна Степанівна

Луганськ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ЯК ТЕКСТОВА КАТЕГОРІЯ
1.1. Сутність і зміст понять «інтертекстуальність», «інтертекст»
та «біблійний інтертекст»........................................................................12
1.2. Форми вияву категорії інтертекстуальності...................................24
1.3. Біблійна інтертекстуальність у контексті світової
тавітчизняної прози.................................................................................32
Висновки до першого розділу.................................................................62
РОЗДІЛ 2. БІБЛІЙНА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНА ОСНОВА ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ В.ДРОЗДА
2.1. Роман В. Дрозда «Злий дух. Із житієм» у біблійному інтертексті...................................................................... ..........................65
2.2. Біблія як джерело ідей літературних пошуків у творчості
В.Дрозда (на матеріалі роману «Листя землі» та
оповідання «Іскаріот»)..............................................................................78
Висновки до другого розділу...................................................................87
РОЗДІЛ 3. ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ БІБЛІЙНИХ СЮЖЕТІВ, ОБРАЗІВ ЯК ОСОБЛИВІСТЬ СВІТОБАЧЕННЯ Р. ІВАНИЧУКА
3.1. Аналіз домінантного вираження біблійного інтертексту в триптиху повістей «Смерть Юди»......................................................88
3.2. Біблійна інтертекстуальність як світогляд письменника
(на матеріалі романів «Мальви», «Журавлиний крик»,
«Орда» та романтичної повісті «Злодії та Апостоли»)........................136
Висновки до третього розділу................................................................149
РОЗДІЛ 4. РЕЦЕПЦІЯ БІБЛІЙНОГО ІНТЕРТЕКСТУ У ТВОРЧОСТІ К.МОТРИЧ............................................................................................151
Висновки до четвертого розділу............................................................178
ВИСНОВКИ.....................................................................................................180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................186

Вступ
Актуальність теми. Сучасна епоха потребує об’єктивно-наукового осмислення минулого та сучасного української нації, формування соціальних та культурних моделей майбутнього. Упродовж свого існування людство шукає відповідь на питання щодо стосунків Бога з людиною, які не можуть вичерпуватись тільки догматичною вірою в потойбічний світ і вимагають нових форм спілкування. Саме це мав на увазі М.Жулинський, говорячи: «В нових умовах національного буття українська культура «приречена» витворити універсум цінностей та ідеалів, у якому християнська ідея буде стимулюючою енергією духовного осягнення людини й світу на основі українських національних базових цінностей і пріоритетів» [109, с.8]. У контексті літературних і загальнокультурних процесів, що відбуваються в наші дні в Україні, актуальним є всебічне дослідження проблеми духовності, досконалої реінтерпретації Святого Письма та творчого переосмислення української літератури в той період, коли відбувалася кардинальна зміна мистецького світовідчуття та пріоритетних моделей творчості.
У науковій картині світу все необхіднішою стає присутність Бога. В.Антофійчук зазначав, що «у сьогоднішних воістину глобальних подіях (сказане стосується не тільки України та її культури) виняткову роль покликана відігравати віра в Ідеал, Абсолют, Вічне, роль яких особливо гостро усвідомлюється на тлі двотисячолітньої історії Нового Завіту[1]» [18, с.4]. «Звернення письменників ХХ століття до біблійних тем явище не випадкове й не кон’юктурне. Воно органічно вписується в тривалу традицію, що бере свій початок ще від античних часів»[2] [185, с.238], але знов у пошуках нових форм письменники звернулися до використання та інтерпретацій мотивів, сюжетів, образів Біблії. «У ХХ столітті наука заговорила біблійною мовою. Саме це робить біблійні тексти доступними для раціоналістичного (наукового) розуміння» [47, с.25]. Символом є слово або текст, що означає інший предмет, він багатозначний і допускає різну інтерпретацію закладеної в ньому істини, усе це є складною й високою формою подання знань, яка не була доступна класичній (позитивістській) науці.
Явище інтертекстуальності (Ю.Крістєва, Р.Барт) давно привертало увагу літературознавців і лінгвістів. Теорія інтертекстуальності (І.Арнольд, Б.Гаспаров, М.Колокольникова, Н.Корабльова, Н.Кузьміна, Н.Фатєєва, Ж.Фомічова та ін.), що зародилася в середині минулого століття, зумовила перехід на новий рівень інтерпретації художнього тексту та стала одним з термінологічних символів сучасної філології. Поняття інтертексту як інформаційної реальності зв’язує воєдино текст, людину й час і є сукупною множинністю різнорідних та різнопорядкових текстів (Ю.Лотман) та, відповідно, уявленням про людське мислення як текстотворення, яке виникає з множинності значень та означувань. М.Бахтін відзначав включення в текст елементів інших текстів, говорячи про «чужий голос», «діалог» у художньому тексті. Літературознавчий підхід дозволяє вивчати проблему інтертекстуальності з погляду літературних впливів, лінгвістичний же підхід припускає вивчення асоціацій, які виникають у читача в процесі впізнавання в тексті слідів інших текстів. Ця проблема виявляється частиною проблеми читацького сприйняття. Відомо, що зовсім нова інформація важко вловлюється читачем. Він, часто навіть несвідомо, намагається знайти в незнайомому тексті щось йому вже відоме. Автор, включаючи в текст твору цитати або алюзії з інших текстів, розраховує на те, що ці включення будуть упізнані читачем і, таким чином, створять ілюзію ніби спільної пам'яті автора й читача, що допоможе читачеві сприйняти художній твір відповідно до авторського задуму. На думку Н.Корабльової, «Явище інтертекстуальності вже не здається недослідженою територією, що потребує рішучих теоретичних зусиль. Більш актуальною стає необхідність осмислити феномен інтертекстуальності в єдності різноманітних концепцій і уявлень» [153, с.1]. Спроможність вступати в діалогічні зв’язки, характерна для переважної більшості великих прозових форм художньої літератури минулого століття, зумовлена передусім внутрішньою сутністю твору постійним зверненням митця до співучасників цього процесу, його безпосередньою присутністю в цій дійсності. Текстові структури романів це багатовимірний простір, який містить принаймні кілька смислів, окрім авторського задуму, і який вибудовується як культурний полілог, через свою здібність на асоціативному рівні співвідноситися з іншими художніми та прецедентними текстами. До можливих учасників полілогу слід віднести самого автора, створені ним образи героїв, реальних та уявних читачів, сучасників та попередників тощо. Явище інтертекстуальності широко розглядається сучасними дослідниками, у результаті чого в цей час можна говорити про кілька видів мовної реалізації її в тексті, до яких відносяться цитати, алюзії, афоризми, іностильові вкраплення, пародії тощо. Завдяки незмінному високому авторитету Святого Письма та глибоким світоглядним зрушенням на межі тисячоліть проблема актуальної реінтерпретації художніх текстів з позицій біблійного інтертексту зумовлює неупереджене відчитування творів художньої літератури. З’ясування причин появи «вічних» образів та їх естетичних функцій у творах В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич допоможе об’єктивно оцінити культурний процес другої половини ХХ століття. Вивчення проявів біблійного інтертексту у творчості відомих письменників дозволить розширити картину літературного життя цього періоду, визначити цінність їх досвіду для теорії літератури та допоможе уточнити сучасні уявлення про зазначений культурно-історичний період.
Тема дисертаційної роботи обрана у зв’язку з відсутністю спеціальних досліджень в українській літературі другої половини ХХ століття про функціонування біблійного інтертексту та недостатню інтертекстуальну вивченість творчості вищезазначених письменників. Крім того В.Дрозд, Р.Іваничук та К.Мотрич мають різний стильовий підхід до написання творів, різне світобачення та світовідчуття, що ми і спробували продемонструвати у нашому дослідженні. Зосередження на літературному матеріалі кінця ХХ століття зумовлене тим, що саме цей період продемонстрував якісно нові підходи до осмислення Святої Книги. На думку М.Наєнка, наприкінці ХХ століття «...стало модним привносити в літературознавство тенденційно забарвлені теологічні мотиви» [199, с.22]. Ісус Христос говорив: «...помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої» (Мф22,29)[3], саме тому «...пов’язати, творчо поєднати існуючі наукові напрацювання з тим, що стверджує Священне Писання, одне з актуальних завдань філософії історії» [47, с.167]. На нашу думку, розгляд творчості В.Дрозда, Р.Іваничука та К.Мотрич з позицій біблійного інтертексту якнайкраще уособлює різні інтерпретаційні підходи до вивчення Святого Письма і є яскравим прикладом авторської індивідуальності, вивчення якої дозволить розширити картину літературного життя наприкінці ХХ століття. Прочитання творів вищеназваних письменників з позицій біблійного інтертексту відкриває перспективи для поглибленого розуміння художніх досягнень епіки письменників, що є важливим етапом для створення ґрунтовного дослідження української прози другої половини ХХ століття.
Об’єктом дослідження є своєрідність творчої інтерпретації В.Дроздом, Р.Іваничуком, К.Мотрич Біблії в контексті літературного процесу в Україні другої половини ХХ століття.
На жаль, біблійний інтертекст у контексті культурно-літературного процесу української літератури другої половини ХХ століття не був предметом всебічного наукового дослідження, хоча окремі аспекти творчості В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич розглядали Л.Андрієвський [13], І.Бойцун [49], В.Брюховецький [52], В.Дончик [92; 93], К.Дянков [103], М.Жулинський [108], М.Ільницький [130; 131], Ю.Мушкетик [198], М.Олійник [208], С.Підопригора [215], І.Савенко [228], М.Слабошпицький [240], Л.Федоровська [259], В.Яворівський [277], Л.Яшина [280; 281], та ін.
Предметом дослідження є літературна творчість В.Дрозда (романи «Злий дух. Із житієм», «Листя землі» та оповідання «Іскаріот»), Р.Іваничука (романи «Мальви», «Журавлиний крик», «Орда», триптих повістей «Смерть Юди», романтична повість «Злодії та апостоли»), К.Мотрич (роман «Ніч після сходу сонця») у біблійному інтертексті.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні й аналізі домінантних проявів біблійного інтертексту у творчості В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич, виявленні їх функціональних та естетичних особливостей.
Для цього в процесі аналізу творів В.Дрозда (роман «Злий дух. Із житієм», оповідання «Іскаріот»), Р.Іваничука (триптих повістей «Смерть Юди») та К.Мотрич («Ніч після сходу сонця») зосередити увагу на розгляді художньої своєрідності вираження інтертекстуальності, її першовитоків і характеру інтерпретацій, що наявні в епіці письменників. На підставі такого аналізу визначити особливості та історичну зумовленість поняття «інтертекстуальність», з’ясувати особливості художньої спадщини письменників на тлі розвитку українського письменства другої половини ХХ століття й визначити місце біблійного інтертексту в літературному процесі цього періоду. Для реалізації окресленої мети необхідно було виконати такі завдання:
проаналізувати прозу В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич у визначеному темою аспекті, виділивши для поглибленого розгляду ті твори, у яких найбільш виразно виявився біблійний інтертекст, дослідивши практику його використання;
визначити специфіку функціонування біблійних сюжетів та образів у новому культурно-історичному контексті та зумовленість їхнього трактування менталітетом нації, її соціокультурними цінностями, відображеними у концептуальній системі письменників;
уточнити категоріально-термінологічний апарат, відповідно до сучасних літературознавчих концепцій;
простежити закономірності розвитку інтертеорії, виявити типологію біблійних інтертекстуальних модифікацій літературних творів другої половини ХХ століття;
розкрити значення інтертексту для усвідомлення інтертеорії, яка розглядається як світогляд ХХІ століття;
виявити причини інтересу до біблійної тематики в літературній свідомості від давнини до сучасності.
Вирішення поставлених завдань дасть можливість з’ясувати низку питань:
місце біблійного матеріалу з позицій інтертекстуальності у творчості В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич;
вплив Біблії на свідомість вищеназваних письменників;
роль біблійного інтертексту під час прочитання творів.
У розв’язанні цих завдань ми відходимо від усталених методик літературознавчого аналізу та орієнтованих на описовість стереотипів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що твори В.Дрозда, Р.Іваничука та К.Мотрич ще не були предметом окремого аналізу дослідників з позицій біблійного інтертексту, крім того, окремі роботи, як правило, вимагають методологічних коректив, що зумовлено постійними якісними зрушеннями в духовному світі нашої країни. На основі аналізу прози вищеназваних письменників, а також власних інтерптетацій Біблії та інших джерел пропонуються нові концептуальні положення стосовно інтертекстуальної взаємодії творів В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич зі Святим Письмом. Не претендуючи на вичерпність, це дисертаційне дослідження репрезентує найактуальніші досягнення критики й літератури.
Теоретико-методологічною основою дисертації слугували праці українських та зарубіжних істориків і теоретиків літератури: І.Арнольд, Р.Барта, М.Бахтіна, І.Ільїна, Н.Корабльової, Ю.Крістєвої, Н.Кузьміної, Ю.Лотмана, М.Павлишина, О.Потебні, Н.Фатєєвої та ін. У дисертаційній роботі використано й інтерпретовано спеціальні наукові дослідження та розвідки, присвячені вивченню Біблії (С.Аверинцев, В.Антофійчук, В.Віхлянцев, А.Коваль, О.Мень, А.Нямцу, Т.Пінчук, М.Савельєва, Л.Ушкалов тощо), а також літературно-критичні розвідки творчості В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич (І.Бойцун, М.Жулинський, М.Ільницький, І.Савенко, М.Слабошпицький, Л.Яшина та ін.).
У дисертації застосовано наукові принципи сучасної історії та теорії літератури, які базуються на засадах наукової об’єктивності, історизму в оцінці фактів, розумінні взаємозалежності та взаємозв’язку літературних явищ. У роботі використовується описовий, герменевтичний, інтертекстуальний методи дослідження.
Теоретичне й практичне значення отриманих результатів. Прочитання творів В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич з позицій біблійного інтертексту збагачує художні досягнення епіки письменників, що є важливим етапом для створення ґрунтовного дослідження української прози другої половини ХХстоліття. Дисертація уточнює уявлення про функціональність та значення митців як літературних особистостей у часовому відрізку означеного періоду.
Результати дослідження можуть бути використані в подальших студіях художньої спадщини В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич, а також у курсах лекцій з історії української літератури другої половини ХХ століття, спецкурсах, спецсемінарах, що можуть читатися у вищих навчальних закладах, під час проведення уроків з української літератури в середніх загальноосвітніх і спеціальних школах, гуманітарних ліцеях, гімназіях, при написанні дипломних, курсових робіт, інших наукових досліджень, пов’язаних з вивченням літературного процесу цього періоду.
Апробація результатів дисертації. Окремі розділи та дисертація в цілому обговорювалася на засіданнях кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації було викладено в доповідях на VI Міжнародному науковому семінарі «Нормы и парадоксы сознания и мышления, их проявления в современном обществе, культуре и языке» (Луганськ, 2006), Міжнародній науковій конференції «Масова література: від давнини до сучасності» (Бердянськ, 2006), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми слов’янської філології. Лінгвістика і літературознавство» (Бердянськ, 2006), V та VI Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях «Українська література: духовність та ментальність» (Кривий Ріг, 2005, 2006).
За матеріалами дослідження опубліковано 7 статей, із них 4 у наукових виданнях, що входять до затвердженого ВАК України списку наукових спеціалізованих видань.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел (290 позицій). Основний зміст дослідження викладено на 185 сторінках.

[1] У науково-публіцистичній та українській художній літературі ще не усталилися норми вживання деяких біблійних назв та імен, наприклад, паралельно використовуються (це фіксують окремі словники) Завіт Заповіт, Голгофа Голгота Голгофта, Іоанн Йоан Іван, Іуда Юда, Іудея Юдея та ін. Беручи до уваги традицію, яка склалася ще в часи Київської Русі, застосовуватимемо відповідно Завіт, Голгофа, Іоанн, Іуда, Іудея, Матфей, Пілат, Фома. При цьому в цитатах та аналізі образів біблійних персонажів зберігатимемо авторські форми.

[2] Тут і далі ми використовуємо наш переклад.

[3] При написанні назв біблійних книг та їх скорочень українською мовою враховувалися рекомендації Інституту біблійної термінології та перекладів при Київській Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Список литературы

Висновки
Проведене дисертаційне дослідження дає нам можливість зробити певний підсумок, виконати завдання, сформульовані у вступній частині роботи. За допомогою біблійного інтертекстуального аналізу ми дослідили особливості текстової природи та функціонування діалогічних моделей у творах В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич, жодною мірою не претендуючи дати вичерпний та всеохоплюючий перелік усіх можливих діалогічних зв’язків, через індивідуальність світоглядної системи координат кожного окремого читача (здатність сприймати твір у синхронічному та діахронічному розрізі). Сприймання та констатування як даність певного літературного твору одним читачем є абсолютно затемненою для іншого, і навпаки. У роботі ми намагалися використати інноваційні пізнавальні прийоми й поняттєвий апарат, застосовуючи їх до української літературної традиції й усвідомлюючи, що цей інструментарій формувався в іншому інтелектуальному середовищі, своїм походження та побутуванням пов’язаний з іншою історичною та соціально-культурною реальністю.
По-перше, ми простежили закономірності вияву біблійних інтертекстуальних модифікацій літературних творів другої половини ХХ століття, проаналізувавши тексти В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич, і можемо з упевненістю стверджувати, що в пошуках нових форм художнього осмислення дійсності письменники звернулися до введення в реалістичну структуру сюжету не тільки біблійних видозмінених цитат, парафразів, пародій, точкових цитат, ремінісценцій, алюзій, а й невеликих інтекстів зі Святого Письма, які інтерпретуються відповідно до авторського світобачення, до тих завдань, які вони поставили перед собою, створюючи образи-прототипи, для поліфонічного діалогу з читачем. Тенденція розгортання навколо одного тексту співвіднесеного з ним тексту Біблії дозволила письменникам, творчість яких ми досліджуємо, визначити свою відмінність від інших авторів та утвердити своєрідне творче «я» серед інших і стосовно інших. Саме через «я» автора визначаються в кожному тексті вищеназваних митців функції біблійного інтертексту, оскільки введенння інтертекстуальних відношень і є, перш за все, метатекстуальним переосмисленням претексту з метою вилучення смислу з власного тексту, а ступінь прирощення нового смислу і є показником художньої інтертекстуальної фігури. Закономірності розвитку біблійної інтертекстуальності протягом другої половини двадцятого століття представлено творчістю В.Дрозда, який модифікував образи-прототипи у своїх творах за власною концепцією «богоборця», зображеного під виглядом Гаркуші («Злий дух. Із житієм»), Несторка («Листя землі»); Р.Іваничука, який, спираючись на «Новий Завіт» та кумранський рукопис «Євангелія від Томи», вважав за потрібне визначити причини й мотиви Юдиної зради (триптих повістей «Смерть Юди») та Томиного невір’я (апокрифічний роман «Євангеліє від Томи»), філософськи підійшовши до розуміння категорій «любов» і «смерть», «добро» і «зло» та визнавши дуалістичність протилежних світів, які існують незалежно один від одного; К.Мотрич, яка створила новий національно визначений та художньо-професійний роман «Ніч після сходу сонця», що став своєрідним підґрунтям для формування духовного та морально-етичного досвіду сучасного читача, який разом зі своєю багатостраждальною державою прагне всебічного та святого очищення.
По-друге, ми з’ясували, що письменники використовують «чужі» тексти як будівельний матеріал для власних творів на фабульному та позафабульному рівні. Вільне розміщення цитат, алюзій, ремінісценцій тощо в структурі творів посилює такі сюжетні елементи, як зав’язка, розвиток дії, кульмінація, і сприяють наближенню художнього твору до філософського. Таке особливе тяжіння спостерігається у творах Р.Іваничука, були предметом нашого дослідження. Головною характеристикою феномена інтертекстуальності є наявність двох текстів. Ми продемонстрували на прикладах зв’язки таких текстів між собою та відповідно до діалогічності зв’язки між автором та текстом, автором та претекстом, текстом та претекстом, читачем та текстом, читачем та претекстом, читачем та автором; такими зв’язками виявилися текст-оригінал (Біблія) і тексти українських письменників В.Дрозда, Р.Іваничука і К.Мотрич. Елементи тексту-оригіналу включаються в текст твору й перетворюються під його впливом перед нами вже, так би мовити, новий текст, збагачений новими конотаціями за допомогою введеного тексту. Таким чином, у нас з’являється можливість по-новому сприйняти, інтерпретувати досліджуваний текст. Крім того, проблема інтертекстуальних зв’язків розробляється вітчизняними й зарубіжними науковцями, але поки ще немає повної вичерпної концепції для цього феномена. І ми спробували привнести свою лепту в розробку цієї проблеми, яка дозволить нам по-новому розуміти й інтерпретувати художні твори.
По-третє, ми з’ясували категоріально-термінологічний апарат та теоретичні передумови появи терміна «інтертекстуальність», який визначається як спосіб породження власного тексту й утвердження своєї творчої індивідуальності через вибудовування складної системи відносин з текстами іншими авторами, включеннями в текст інших текстів, або їх фрагментів, загальне формовиявлення цих текстів (текстуальне, контекстуальне та метатекстуальне) у вигляді цитат, ремінісценцій, алюзій, запозичень, інтерференцій, пародій тощо, а також зміна суб’єктів мовлення, та інтертекст, який є новим художнім цілим відтворенням тексту, що виходить за межі тексту-твору й твориться при взаємодії двох текстів. На основі цих визначень ми уточнили таке поняття, як біблійний інтертекст це нове художнє ціле відтворення тексту, що виходить за межі тексту-твору й утворене при взаємодії тексту Біблії (її фрагментів) з цим текстом у вигляді цитат, ремінісценцій, алюзій, запозичень, інтерференцій, пародій тощо, при цьому текст виступає семантичним кордоном між твором та інтертекстом, який виходить за межі тексту та розташовується в контексті, що обрамляє певний текст.
По-четверте, інтерес до біблійної тематики є своєрідною константою протягом багатьох віків, однак є і періоди, які характеризуються різкими перепадами як у творчому, так і в особистому житті, різкими змінами в соціальному та технічному плані, і які привносять щось нове та новаторське до інтерпретації біблійних сюжетів та образів. Сучасний розвиток наук підказує повернення людства до Святої Книги Книг через потребу нового світогляду та нового розуміння самої Біблії як системи кодів, яка з давніх-давен була істинним культом усіх начал мудрості, на якій базується світовий розум, що стверджує духовні багатства культури. Порушуючи проблеми суперечливого минулого століття, соціально-політичні, морально-етичні, релігійні, національні, письменники, звертаючись до Біблії, творять неповторні духовні виміри та часопростори. Діалектика діалогізму на рівні «тексту в тексті» у творах вищезазначених письменників виявляє типологічні обставини втілення цитат, алюзій та ремінісценцій в організм художнього твору. Так, у текстах Р.Іваничука та В.Дрозда, у яких ми зустрічаємо як монологічні мовленнєві структури, так і діалогічні, щоб налаштувати читачів на «діалог» зі Святим Письмом, з якого було запозичено висловлювання, та формуючи поліфонію, виявляється оригінальність авторів шодо способів реалізації монологічних можливостей цитат, алюзій, ремінісценцій, бо коли письменник звертається до «чужого тексту», він перш за все прагне поглибити свою думку й активізувати експліцитний та імпліцитний складники змісту своїх творів, хоча можливе й трансформування діалогізму в напрямі монологізму з метою пояснення, інтерпретації, що призводить до розширення запозичених реплік, іноді стаючи твором у творі, рушійною силою діалогу або навіть стрижнем сюжету, наприклад, роман В.Дрозда «Злий дух. Із житієм».
Аналіз творів В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич в інтертекстуальному аспекті довів, що звернення до біблійних образів та сюжетів як способу структурування художнього тексту обумовлено особливостями концептуальної системи письменників, найголовнішими компонентами якої виступають: обов’язкове релігійне начало в людині, пошук змісту існування як реалізація співіснування духовного та біологічного в кожній людській особистості, бажання зрозуміти себе як частину всесвіту. Кожний новий текст, створений авторами, є частиною фрейму не тільки усіх минулих, а й усіх майбутніх текстів, що свідчить про просторово-часову безперервність літературно-культурного процесу. Особливість інтерпретацій біблійних сюжетів та образів зумовлена менталітетом нації та її соціокультурними цінностями, які знайшли своє відображення в концептуальній системі письменників.
У всіх вищеназваних авторів переважають біблійні цитати, у яких присутня інформація про їхнє джерело, а отже, головним для авторів є філософське розмірковування читача над тією чи іншою думкою, яка представлена у Святій Книзі, та розрахованість на діалог з читачем, залученням його інтелектуального потенціалу. На алюзіях та ремінісценціях ґрунтуються, перш за все, немарковані цитати, які стають відзнакою художнього твору з найбільш ускладненим образним метафоричним матеріалом (триптих «Смерть Юди» Р.Іваничука, «Листя землі» та оповідання «Іскаріот» В.Дрозда).
У творах К.Мотрич досить поширений інтертекст як троп, здебільшого матеріалізований через біблійні імена, категорії добра й зла, широковідомі події. По відношенню до тексту, у якому вони вживаються, вони є метатекстами, які здатні емоційно описувати реальність. Доцільне й майстерне вживання прислів’їв, приказок, ідіоматичних сполучень, крилатих висловів з біблійною тематикою, які органічно вплетені в структуру тексту і творять із ним єдине стилістичне ціле, є однією з особливостей творчості К.Мотрич.
Імпліцитна метатекстуальність, проявляється під час згадування імен біблійних персонажів, а коли автори вживають їх у творах, наприклад, Єва і Марія («Злий дух. Із житієм» В.Дрозда), Марія, Лука («Ніч після сходу сонця» К.Мотрич), або використовують раніше написані художні твори, які репрезентують їхні власні тексти, іноді майже точно копіюючи себе («Євангеліє від Томи» та «Смерть Юди» Р.Іваничука, де розглядаються причини Юдиної зради), тут уже проявляється експліцитна метатекстуальність, тобто явище «дописування» автором власного художнього твору та «дочитування» його читачем у ракурсі нового часу.
Найскладнішим видом метатекстуальності є введення письменником героїв, місцевості іншого художнього твору до іншого часу, реальності. Так, у романі «Листя землі» В.Дрозд увів героя (діда Семирозума), про якого вже розповідалося в однойменному оповіданні, та місцевості (Пакуль), опис лісів, боліт, шляхів тощо, які було описано в повістях «Замглай», «Ирій», романі «Вовкулака» та інших творах; триптих повістей Р.Іваничука об’єднано навколо образу Юди, якого в «Ренегаті» було перенесено у всесвітнє безмежжя на ареопаг совісті.
Інтертекстуальність реалізується на прикладах великого роману та коротких літературних форм, що свідчить про високу майстерність письменників, їх своєрідний вплив на духовний та інтелектуальний потенціал читача, його ерудицію й свідоме відчуття правди про Бога, а біблійний інтертекст при цьому постає одним із засобів експресії, вагомим інформаційним чинником, який може вплинути на обмірковане сприйняття читача, на його ставлення до категорій «добро» і «зло», «любов» та «ненависть», на ставлення до подій та явищ суспільного життя країни, почуття патріотизму. Вищеназвані концепти становлять собою провідні архетипи, які лежать в основі міфотворчості.
Незважаючи на загострений зв’язок творів письменників із сучасною епохою, головним є зв’язок з минулим, відтворення родової, історичної, генетичної пам’яті своїх предків, постійний пошук власного «я» через швидкоплинність та нетривкість життя й самими письменниками, і їхніми героями. Біблія розкрила перед нами нові можливості для аналізу літературних творів з естетичних та з філософських позицій, а її надбання є продуктивними та цікавими для подальшого розвитку мистецтва й літератури.
Прочитання творчого доробку В.Дрозда, Р.Іваничука, К.Мотрич стало своєрідним розшифруванням та тлумаченням біблійних зв’язків, які творять багатошарову картину світу їхньої творчості, але лише в такий спосіб можна було правдиво й правильно оцінити прозову спадщину видатних українських письменників, які, безперечно, стали взірцем сучасної української літератури.

Список використаних джерел

1. Абрамов С. Интертекстуальность как конституирующий признак и условие сосуществования семиотических систем // Интертекстуальные связи в художественном тексте. СПб.: Образование, 1993. С. 12 20.
2. Аверинцев С. Вечный образ // Слово: В мире книг. 1989. №8. С. 41 43.
3. Аверинцев С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. М.: Искусство, 1996. 448с.
4. Аверинцев С. Софія-Логос. Словник. К.: Дух і Літера, 2004. 640с.
5. Айтматов Ч. Плаха: Роман. М.: Молодая гвардия, 1987. 302с.
6. Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. / Редкол.: В.О. Соболь (відп. ред.) та ін. К. Ніжин: ТОВ Вид-во «Аспект - Поліграф», 2006. Вип.ХІ: Лінгвістика і літературознавство. Ч. ІІ. 590с.
7. Алексеенко М. Текстовая реминисценция как интертекстема // Интертекст в художественном и публицистическом дискурсе: Сб. докл. междунар. науч. конф. (Магнитогорск, 12 14 нояб. 2003 г.). Магнитогорск, 2003. С. 100 102.
8. Алексієнко Н. Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі // Біблія і культура: Зб. наук. ст. Вип.2 / Відп. ред. А. Є. Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. С.18 23.
9. Алексієнко Н. Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі: Дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Харків. держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди. Х., 2001. 178с.
10. Амусин И. Кумранская община. М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва «Наука», 1983. 328с.
11. Андреев Л. Иуда Искариот // Андреев Л. Н. Собр. соч.: В 6т. Т. 2. М.: Худ. лит., 1990. С. 210 264.
12. Андреева С. Интертекстуальность как способ объективации концептов // Интертекст в художественном и публицистическом дискурсе: Сб. докл. междунар. науч. конф. (Магнитогорск, 12 14 нояб. 2003 г.). Магнитогорск, 2003. С. 45 53.
13. Андрієвський Л. Перечитуючи українську історію... // Мотрич К. Ніч після сходу сонця. Роман. К.: Криниця, 2001. С .695 697.
14. Античность и современность: Сб. ст. М.: Наука, 1972. 504с.
15. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За ред. М.Зубрицької. 2-е вид., доп. Л.: Літопис, 2001. 832с.
16. Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття. Чернівці: Рута, 2000. 335с.
17. Антофійчук В. Євангельський контекст у творчості Романа Іваничука // Біблія і культура: Зб. наук. ст. Вип.2 / Відп. ред. А. Є. Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. С. 63 69.
18. Антофійчук В. Своєрідність трансформацій євангельського сюжетно-образного матеріалу в українській літературі ХХ століття: Дис... д-ра філол. наук: 10.01.01 / Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. Чернівці, 2001. 385с.
19. Антофійчук В. Святі почуття, закладені в молитву: Антологія української літературної молитви / В. Антофійчук (упоряд., авт. вступ. ст. і прим.); І.Мойсей (ред.). Бухарест: Мустанг, 2004. 399с.
20. Антофійчук В., Нямцу А. Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ ХХ століття. Чернівці: Рута, 1996. 208с.
21. Антофійчук В., Нямцу А. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. Чернівці: Рута, 1997. 200с.
22. Апокрифы древних христиан: Исследование, тексты, комментарии / Академия обществ. наук при ЦК КПСС. М.: Мысль, 1989. 336с.
23. Арнольд И. Проблемы диалогизма, интертекстуальности и герменевтики: Лекции к спецкурсу / Рос. гос. пед. ин-т им. А. И. Герцена. СПб., 1995. 286с.
24. Арнольд И. Семантика. Стилистика. Интертекстуальнось: Сборник статей / Науч. ред. П. Е. Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444с.
25. Арнольд И. Читательское восприятие интертекстуальности и герменевтика // Интертекстуальные связи в художественном тексте. СПб.: Образование, 1993. С. 4 12.
26. Арнольд И., Иванова Г. Уистан Хью Оден. Мастерство. Поэтика. Поиск. Новгород: Новгород. гос. пед. ин-т, 1991. 38с.
27. Артеменко И., Моця А. Боги созданы людьми. К.: Политиздат Украины, 1989. 174с.
28. Бабич Н. Фразеологія української мови: Навч. посібник. Ч.1. Чернівці, 1970. 63с.
29. Багряний І. Сад Гетсиманський. К.: Час, 1991. 512 с.
30. Бакакіна Т. Відбиття явищ інтерференції та їх стилістичне використання у творах Г. Ф. Квітки-Основ’яненка російською мовою: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02. Х., 1996. 24с.
31. Барка В. Вершник неба: Есе. Л.: Свічадо, 1998. 152с.
32. Барт Р. Основи семіології // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття / За ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доп. Л.: Літопис, 2001. С.491 522.
33. Барт Р. Семиотика. Поэтика. М.: Искусство, 1994. 608с.
34. Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Мария, Царица Небесная // Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов / Пер. с нем. Г.И.Гаева. М.: Крон-Пресс,1995. С.204 206.
35. Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов / Пер. с нем. Г.И.Гаева. М.: Крон-Пресс, 1995. 512с.
36. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худ. лит., 1975. 502с.
37. Бахтин М. Диалог у Достоевского // Всесвітня л-ра в серед. навч. закладах України. 2003. №12. С. 46 50.
38. Бахтин М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных наук. Опыт философского анализа // Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424с.
39. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике // Всесвітня л-ра в серед. навч. закладах України. 2003. №12. С.41 45.
40. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424с.
41. Бердник О. Тайна Христа. К. : Віта поліс, 1996. 183 с.
42. Бетко І. Рецепція Біблії в українській поезії: Деякі історико- і теоретико-літературні аспекти дослідження // Питання літературознавства. Вип. 2. Чернівці: Рута, 1995. С. 31 41.
43. Библер В. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. М.: Искусство, 1991. 412с.
44. Біблія. Книги священного писання Старого та Нового Завіту. Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. К., 2004. 1416с.
45. Біблія і культура: Зб. наук. ст. Вип.1 / Відп. ред. А. Є. Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. 243с.
46. Біблія і культура: Зб. наук. ст. Вип.2 / Відп. ред. А. Є. Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. 213с.
47. Біблія і сучасна наука / Канигін Ю., Кушерець В. К.: Знання України, 2005. 226с.
48. Білоус П. Особливості спримаймання художнього твору // Укр. мова та л-ра. 2003. Верес. (Число 34). С. 9 12.
49. Бойцун І. Розвінчування тоталітарної системи у спогадах Романа Іваничука // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Філол. науки. 2001. №8 (40). С. 33 37.
50. Бок Э. Детство и юность Исуса / Пер. с нем. Т. Холодовой. М.: Энигма, 1996. 240с.
51. Брокхаус Р. Роздуми над посланням до Римлян: Пер. з нім. Ужгород: Блага Вістка, 2004. 185с.
52. Брюховецький В. З почуттям причетності // Вітчизна. 1975. №2. С.204 207.
53. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. К.: Довіра, 1992. 414с.
54. Булгаков М. Мастер и Маргарита // Булгаков М. Собр. соч.: В 5 т. М.: Худ. лит., 1990. С. 7 384.
55. Бушев А. Явная и неявная интертекстуальность // Интертекст в художественном и публицистическом дискурсе: Сб. докл. междунар. науч. конф. (Магнитогорск, 12 14 нояб. 2003 г.) / Ред.-сост. С. Г. Шуляжкова. Магнитогорск: Изд-во МаГУ, 2003. 701с.
56. Валгина Н. Теория текста: Учеб. пособие. М: Логос, 2003. 246с.
57. Ващенко Г. Євангельський ідеал людини // Київська старовина. 1993. №6. С. 114 122.
58. Вербицкая М. К обоснованию теории «вторичных текстов» // Науч. докл. высш. шк.: Філол. науки. 1989. №1. С. 30 36.
59. Віват Г. Фольклорні алюзії в поетичній творчості В. Стуса // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Філол. науки. 2005. № 1 (81). С.165 172.
60. Вихлянцев В. Библейский словарь. www.geocities.com / Athens / Ithaca / 4515.
61. Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664с.
62. Волкова Е. Пространство символа и символ пространства в работах Ю.М.Лотмана // Вопр. философии. 2002. №11. С. 149 164.
63. Волкова Е., Богатырёва Е. В большом времени культуры: М. М. Бахтин // Вестн. Моск. ун-та. Сер.7. Философия. 1991. №1. С. 48 58.
64. Володимир Р. Андрій Первозванний: Історична повість. К. : Україна, 1997. 220 с.
65. Галич В. Інтертекстосвіт публіцистики Олеся Гончара // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Філол. науки. 2005. № 1 (81). С. 38 58.
66. Галич О. Літературознавство на рубежі тисячоліть: напрями, школи, течії // Укр. мова та л-ра. 2003. Вересень (Число 34). С. 3 8.
67. Галич О. , Назарець В. , Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. К.: Либідь, 2001. 488с.
68. Гальперин И. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 138с.
69. Ганичев В. Когда встречаются вера и знания // Чудеса и приключения. 1998. № 10. С. 6 10.
70. Гаспаров Б. Из наблюдений над мотивной структурой романа М.А.Булгакова «Мастер и Маргарита» // Даугава. 1988. №10 (136). С. 96 107.
71. Гаспаров М. Афоризм // Словарь литературоведческих терминов / Ред.-сост.: Л.И.Тимофеев, С. В. Тураев. М.: Просвещение, 1974. С. 43.
72. Гаспаров М. Пародия // Словарь литературоведческих терминов / Ред.-сост.: Л.И.Тимофеев, С. В. Тураев. М.: Просвещение, 1974. С. 268.
73. Гегель Г. В. Ф. Жизнь Иисуса // Гегель Г. В. Ф. Философия религии: В 2т. Т.1. М.: Мысль, 1975. С. 35 100.
74. Гече Г. Библейские истории. М.: Политиздат, 1990. 318с.
75. Голубка Т., Голубка С. Провісник національного відродження. Л.: Світ, 1999. 93с.
76. Гончарова Е. К вопросу об изучении категории «автор» через проблемы интертекстуальности // Интертекстуальные связи в художественном тексте. СПб.: Образование, 1993. С. 20 28.
77. Горболіс Л. Парадигма народнорелігійної моралі в прозі українських письменників кінця ХІХ початку ХХ століть. Суми: ВАТ «СОД» Вид-во «Козацький вал», 2004. 199с.
78. Горболіс Л. Потенціал героїв прози Тимофія Бордуляка // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. Вип.24. Ч. 1: Аспекти духовності української літератури / Редкол.: А.В.Козлов (відп.ред.) та ін. К.: Акцент, 2006. С. 18 30.
79. Горболіс Л. Художня парадигма моралі в прозі українських письменників кінця ХІХ початку ХХ століть (народнопісенний аспект) : Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.01 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2005. 36с.
80. Грабар С. Із циклу «Від першої особи» // Літ. Україна. 2000. 6 січ. С. 5.
81. Гришунин А. Цитата // Словарь литературоведческих терминов / Ред.-сост.: Л.И.Тимофеев, С. В. Тураев. М.: Просвещение, 1974. С. 492.
82. Гучинская Н. Шпильманский эпос и проблема текстопорождения // Интертекстуальные связи в художественном тексте. СПб.: Образование, 1993. С. 46 57.
83. Ґерич Ю. Пояснення до твору Л. Мосендза «Останній пророк» // МосендзЛ. Останній пророк. Торонто, 1960. С. 447 455.
84. Даниленко В. Архетип, монотип, стереотип як формотворчі структури художнього тексту (на матеріалі прози Григорія Тютюнника): Дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Академія наук України, Ін-т л-ри імені Т.Г.Шевченка. К., 1994. 163с.
85. Дем’янюк Л. Образ Діва Марії у Євангеліях, апокрифах та у мистецьких творах // Укр. л-ра в загальноосвіт. шк. 2003. №7. С. 32 35.
86. Денисова Г. Интертекстуальность и семиотика перевода: возможности и способы передачи интекста // Текст. Интертекст. Культура: Сб. докл. междунар. науч. конф. (Москва, 4 7 апр. 2001 г.) / Рос. академия наук. Ин-т рус. яз. им. В.В.Виноградова; Ред.-сост.: В. П. Григорьев, Н. А. Фатеева. М.: Азбуковник, 2001. С. 112 128.
87. Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири // Слово і час. 1995. №2. С. 18 27.
88. Десницкий А. Поэзия и проза в Ветхом Завете // Вестн. древн. истории. 2002. №1. С. 68 87.
89. Дзюбенко Н. Андрій Первозванний: Роман. К.: Гранослов, 1999. 334 с.
90. Довідник з теорії літератури / Авт.-упор. У. Д. Данильцова. К.: А.С.К., 2001. 160с.
91. Донини А. У истоков христианства (от зарождения до Юстиниана). М.: Политиздат, 1979. 342с.
92. Дончик В. Володимир Дрозд // Історія української літератури ХХ ст.: У 2-х кн. / За ред. В. Г. Дончика. К.: Либідь, 1998. Кн.2 С. 322 326.
93. Дончик В. Роман Іваничук // Історія української літератури ХХ ст.: У 2-х кн. / За ред. В. Г. Дончика. К.: Либідь, 1998. Кн.2 С. 315 318.
94. Дрозд В. Вибрані твори: У 2т. К.: Рад. письменник, 1989. Т. 1: Оповідання. Романи. 462с.
95. Дрозд В. Злий Дух. Із житієм; Пришестя: Романи. К.: Укр. письменник, 1999. 312с.
96. Дрозд В. «Злий дух» над Україною? // Літ. Україна. 1996. 15 серп. С. 6.
97. Дрозд В. Іскаріот // Дніпро. 1990. № 11. С. 54 63.
98. Дрозд В. Листя землі: Нові книги роману. К.: Укр. письменник, 2003. 514с.
99. Дрозд В. Мої духовні мандрівки: від Пакуля до Мрина і знову до Пакуля... Начерки літературного автопортрета // Вибрані твори: В 2т. К.: Рад. письменник, 1989. Т.1. С. 5 32.
100. Дрозд В. Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок. Повість-шоу. К.: Рад. письменник, 1994. 203с.
101. Дрозд В. «Не лякайтеся перемін» // Літ. Україна. 1996. 19 жовт. С.2.
102. Дядечко Л. Литературные реминисценции как стилеобразующий элемент в художественном тексте писателя // Рус. языкознание. Вып.16. К., 1988. С.117 123.
103. Дянков К. Вічні кола В.Дрозда // Літ. Україна. 1986. 13 берез. С. 3.
104. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Е. Вінкліста. К.: Основи, 2003. 503с.
105. Жиленко І. Мій Володя (уривок з книги «Homo feriens») // Київ. Жовтень (2004). №10. С. 34 56.
106. Жирмунская Н. Эпиграф и проблема импликации в поэтическом тексте (на материале поэзии Анны Ахматовой) // Res philologica. Филологические исследования. Памяти акад. Г. В. Степанова. М.; Л.: Наука, 1990. С. 342 351.
107. Жукалюк М. Коротка історія перекладів Біблії українською мовою. К.: Укр. біблійне т-во, 2003. 176с.
108. Жулинський М. Жорстока мудрість життя...// Дрозд В. Г. Листя землі: Нові книги роману. К.: Укр. письменник, 2003. С. 497 513.
109. Жулинський М. Християнство і національна культура // Біблія і культура: Зб. наук. ст. Вип.1 / Відп.ред. А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. С. 6 8.
110. Жулинський М. Яким корінням живе дерево? // Жулинський М. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття: У 3 кн. Кн. 3. К.: Рось, 1994. С. 506 513.
111. Золоте слово. Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ ХV століть: У 2-х кн. / За ред. В. Яременка. К.: Вид-во «АКОНІТ», 2002. Кн. 1. 784с.
112. Золоте слово. Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ ХV століть: У 2-х кн. / За ред. В. Яременка. К.: Вид-во «АКОНІТ», 2002. Кн. 2. 782c.
113. Зубань В. «Аліна й Костомаров» та «Романи Куліша» В.Петрова в контексті українського культурного життя 20-х років ХХ століття: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Харків. держ. пед. ун-т імені Григорія Сковороди. Х., 2003. 20с.
114. Іваничук Р. Виховувати історією // Наука і суспільство. 1986. № 1. С.54 56.