УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЮРЧЕНКО Юрій Дмитрович

УДК 35.01:351.84 (477)

УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

25.00.01 - теорія та історія державного управління

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник:
СЕЛІВОН Микола Федосович,
кандидат юридичних наук,
професор, академік Академії
правових наук України

КИЇВ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП...3
РОЗДІЛ 1
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ...11
1.1. Соціальна держава та її соціальна політика ...11
1.2. Історичні аспекти розвитку соціального захисту населення ....19
1.3. Соціальний захист населення як об’єкт державного управління ....35
1.4. Основні напрями соціального захисту населення України...45
Висновки до першого розділу.64
РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ.65
2.1. Роль вищих органів держави в управлінні сферою соціального захисту населення....65
2.2. Спеціально уповноважені органи у сфері соціального захисту населення....98
2.3. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в системі управління соціальним захистом населення ..116
Висновки до другого розділу.....139
РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ ЗАХИСТОМ НАСЕЛЕННЯ В РЕГІОНІ...141
3.1. Аналіз стану соціального захисту населення (на прикладі
Чернігівської області)..........141
3.2. Формування оптимальної моделі системи управління соціальним захистом населення......156
Висновки до третього розділу174
ВИСНОВКИ....176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...180

ВСТУП
Актуальність теми. Формування нової концепції державного управління в сфері соціального захисту населення, особливо в умовах обмежених ресурсів, вимагає наукового обґрунтування й удосконалення механізмів державного управління перебудови сфери соціального захисту населення відповідно до суспільних потреб, міжнародних норм і стандартів. Механізми державного управління є визначальними детермінантами діяльності системи соціального захисту населення, тобто вони відображають окремі рівні, функції й структури системи і є об’єктом змін, спрямованих на покращання соціального захисту населення в Україні.
Реформування державного управління в сфері соціального захисту населення стосується як центральних, так і місцевих органів виконавчої влади. Проблема полягає в тому, щоб оптимально поєднувати локальні й загальнодержавні інтереси, проводити конкретну соціальну політику на місцях. У цьому процесі важливим є визначення ролі вищих органів держави в сфері соціального захисту, теоретико-правових засад діяльності органів виконавчої влади в реалізації соціальної політики держави, наданні соціальних послуг населенню.
Потребою аналізу змін, що відбувались в системі органів державного управління в сфері соціального захисту населення, децентралізацією державно-управлінських рішень, які змінюють взаємовідносини центру й регіонів, обумовлюється вибір теми дослідження щодо державного управління у сфері соціального захисту населення, вдосконалення кожного з механізмів управління, їх взаємозв’язок і керованість.
Останнім часом все більше вчених, серед них Василенко В.О. [30,31], Цвєтков В.В. [188,265], Щокін Г.В. [273] та інші, зосереджують увагу на тому, що управлінська діяльність, яка здійснюється в соціальній сфері, є соціальним управлінням. Однак дослідження, які були б присвячені аналізу управління сферою соціального захисту як складової державного управління, яка в свою чергу є підсистемою соціального управління, фактично відсутні.
В українській науці суттєва увага приділяється аналізу правового статусу органів державного управління, проблемам організації і функціонування органів виконавчої влади, співвідношенню функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави. У роботах Аверьянова В.Б. [4,39], Борденюка В.І. [20,22,25], Селівона М.Ф. [196], Шаповала В.М. [267,268] увага акцентувалася в основному на конституційно-правових аспектах діяльності зазначених органів, в той же час питання стосовно реалізації ними державної політики у сфері соціального захисту населення не аналізувались.
Це значною мірою стосується й проблем державної політики та державного управління, дослідженню яких присвячені, зокрема, праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Атаманчука Г.В. [10,11,12], Гурне Б. [35], Нижник Н.Р. [38,131], Райт Г. [187]. У працях вчених розглядаються здебільшого загальні проблеми державної політики та державного управління. Спеціальних досліджень, які були б присвячені аналізу державної політики у сфері соціального захисту населення, фактично немає.
Окремі аспекти управління сферою соціального захисту населення висвітлювались в роботах таких авторів як Болотіної Н. [17,18], Приходька С. [181,182,183], Сіленка А. [205], Сташківа Б. [225,227], Стичинського Б. [231,232] та інших.
Викладене свідчить про потребу в комплексному вивченні державного управління в сфері соціального захисту населення України. Це і зумовило вибір теми й актуальність дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науковими проблемами, над якими працює кафедра права і законотворчого процесу Національної академії державного управління при Президентові України („Нормативно-правове забезпечення реформи державного управління та місцевого самоврядування” державний реєстраційний номер 0103U006820). Автором досліджувалася роль вищих і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою вдосконалення управління сферою соціального захисту населення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування формування та реалізації державної політики України у сфері соціального захисту населення, місця та ролі органів державного управління в практичному втіленні цієї політики в життя, розробка організаційно-правових засад удосконалення системи управління соціальним захистом населення в регіоні.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
- проаналізувати вітчизняну, зарубіжну літературу та нормативно-правову базу соціального захисту населення в Україні, визначити концептуальні підходи щодо її вдосконалення;
- розкрити зміст соціальної політики як суб’єкта державного управління у сфері соціального захисту населення;
- розглянути управління сферою соціального захисту населення як складову державного управління, що є підсистемою соціального управління;
- з’ясувати історичні та національні традиції доброчинства, розвиток системи органів управління соціальним захистом населення на різних етапах існування країни;
- визначити пріоритетні напрями соціального захисту населення в Україні в умовах обмежених ресурсів;
- дослідити систему органів державного управління, їх місце та роль у формуванні та реалізації державної політики України у сфері соціального захисту населення;
- розробити оптимальну регіональну модель управління соціальним захистом населення, яка має бути побудована на принципах децентралізації управління, адресності соціального забезпечення та підготовки професійних кадрів.
Об’єкт дослідження сфера соціального захисту населення як складова соціальної політики держави, структура, що забезпечує функціонування системи соціального захисту населення на державному, регіональному та місцевому рівнях.
Предмет дослідження - система державного управління сферою соціального захисту населення України.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що впровадження запропонованих висновків, рекомендацій і пропозицій, зроблених в результаті дослідження, дадуть можливість раціонально підійти до визначення пріоритетів в соціальній сфері, вдосконалення організаційно-правових аспектів управління системою соціального захисту населення, покращити ефективність надання соціальних та управлінських послуг в сільській місцевості.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є система взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних та достовірних результатів.
Застосування методу системного аналізу дало змогу аналізувати державне управління сферою соціального захисту населення України як цілісну систему в динаміці і статиці, розглянути її елементи у взаємозв’язку та взаємодії, сформувати шляхи вдосконалення цієї системи.
У процесі узагальнення та аналізу інформації з тематики наукового дослідження використовувалися статистичний, індуктивний та дедуктивний методи.
Методологія структурно-функціонального і порівняльного аналізу застосовується для розкриття змісту функцій вищих органів держави, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері соціального захисту населення.
Історичні аспекти становлення системи державного управління сферою соціального захисту населення України досліджувалися на підставі порівняльно-ретроспективного та історичного методів.
Інформаційно-логічне моделювання стало основою розробки оптимальної регіональної моделі управління соціальним захистом населення.
Теоретичну основу дисертації становлять насамперед праці вітчизняних вчених, в яких досліджувались питання державного управління, соціального захисту населення, соціальної політики держави. Поряд з цим використовувались теоретичні здобутки науки державного управління, загальної теорії держави і права, конституційного та адміністративного права, соціології та інших суспільних наук.
Нормативно-правову базу дослідження складають Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Емпіричну базу дослідження становлять документи і матеріали, що висвітлюють діяльність держави щодо розвитку сфери соціального захисту в країні, документи, матеріали, програми, статистичні звіти Чернігівської обласної державної адміністрації, головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації, головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Деснянської районної у м.Чернігові ради та її структурних підрозділів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз соціального захисту населення як складової соціальної політики держави.
У дисертації вперше:
- розкрито зміст функцій вищих органів держави та органів виконавчої влади в сфері соціального захисту населення;
- досліджено роль органів місцевого самоврядування у виконанні повноважень у сфері соціального захисту населення як власних, так і делегованих державою, прийнятті цільових програм та залученні недержавних органів до підтримки найменш соціально захищених верств населення;
- проведено аналіз еволюції процесу становлення й розвитку державного управління соціальним захистом населення в Україні.
Удосконалено:
- зміст поняття „соціальної політики”, яке є похідним від поняття „соціальна держава”, і визначено як система правових, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що враховують економічний потенціал країни і спрямовані на підтримання соціальної стабільності у суспільстві, створення умов для постійного добробуту працездатних осіб та забезпечення належного рівня життя тих, хто через непрацездатність та інші життєві обставини не має достатніх засобів для існування;
- модель управління соціальним захистом населення на місцевому рівні з урахуванням принципів адресності, системності, комплексності, багатосуб’єктності, гнучкості, диференційного підходу;
- структура соціального захисту населення, виходячи з його головних напрямків, зокрема: соціальна допомога, яка гарантує можливість виживання в умовах соціально-економічної кризи; соціальне забезпечення, що гарантує певний рівень існування людини; соціальні послуги, що забезпечують певний рівень трудової активності та участі в громадському житті.
Дістали подальшого розвитку концептуальні засади державної політики у сфері соціального захисту населення.
Практичне значення отриманих результатів полягає в науковому обґрунтуванні та впровадженні комплексу заходів щодо вдосконалення управління в сфері соціального захисту населення.
Результати дослідження використовувались при підготовці проектів законів України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо подальшої диференціації розміру заробітної плати та тривалості трудового стажу (довідка №11207/02 від 12.09.2005 р.) та „Про єдиний соціальний внесок” з метою підвищення ефективності роботи державних цільових фондів, забезпечення цільового і більш ефективного використання коштів цих фондів, збирання страхових внесків, обліку та контролю за їх повнотою та своєчасністю (довідка №11208/02 від 12.09.2005 р.), а також:
- постанови Правління Пенсійного фонду України від 26 квітня 2005 року № 8-3 „Про затвердження структури органів Пенсійного фонду України”. Автор дисертації у квітні 2005 року брав участь у роботі групи по розробленню структури апарату головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннях Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах (довідка №11209/02 від 12.09.2005р.);
- матеріалів для рішення колегії при начальнику головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області „Про підсумки роботи органів Пенсійного фонду України в області за перше півріччя 2005 року та завдання щодо подальшого поліпшення пенсійного забезпечення громадян згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, актів і доручень Президента України, Програми діяльності Уряду (довідка №2118/1 від 30.08.2005р.).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі з підготовки бакалаврів та спеціалістів за курсом „Управління соціальною сферою” в Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці.
Застосовані в дисертації підходи і висновки щодо вдосконалення діяльності вищих і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в сфері соціального захисту населення насамперед можуть бути використані як науковими, так і практичними працівниками системи державного управління. Доцільним є використання матеріалів дослідження й висновків, що містяться в дисертації, при розробці наукових досліджень проблем регіонального управління, навчальних курсів магістерських програм, підготовці навчальної літератури, формуванні й оновленні навчальних планів, програм, підготовки, перепідготовки й підвищенні кваліфікації державних службовців, при написанні підручників і методичних посібників з проблем управління сферою соціального захисту населення.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та висновки дисертації доповідались на міжнародних, державних і регіональних науково-практичних конференціях і семінарах, в тому числі на науково-практичній конференції за міжнародною участю Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м.Київ, 2001), науково-практичній конференції Удосконалення конституційно-правових засад державного управління в аспекті зближення з європейським законодавством” (м.Київ, 2003), міжнародному семінарі-дискусії Реформа соціального захисту населення України в контексті інтеграції до ЄС. Що необхідно зробити для успішного впровадження реформи пенсійного забезпечення?” (м.Чернігів, 2003). Матеріали та результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри права і законотворчого процесу Національної академії державного управління при Президентові України (м.Київ, 2005), колегії головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (м.Чернігів, 2005).
Положення дисертації використовувались в процесі офіційного та неофіційного спілкування з кадровим складом регіональних та місцевих служб соціального захисту населення, під час читання лекцій в Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці, Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Чернігівської обласної державної адміністрації.
Публікації. Основні положення дослідження відображено у семи наукових працях, з них чотири - у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 204 сторінки, з них 179 сторінок основного тексту. Робота містить 3 рисунки. Список використаних джерел складається з 288 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані наукові результати, які характеризуються науковою новизною, практичним значенням, підтверджують гіпотезу дослідження. На підставі здійсненого дослідження зроблені такі висновки і запропоновані рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз використаних джерел з досліджуваної теми показав, що стан її розробленості характеризується фрагментарністю і відсутністю системного підходу до її вивчення. На даний час в науковій літературі відсутні комплексні дослідження державної політики та державного управління в сфері соціального захисту населення. Система державного управління зазначеною сферою в Україні ще не пристосована належним чином до функціонування в ринкових умовах. Сьогодні існує потреба у вдосконалення системи державного управління сферою соціального захисту населення, передусім її функцій та структури, що вимагає комплексних досліджень з цих питань.
2. Система управління сферою соціального захисту населення є складовою державного управління, що в свою чергу є підсистемою соціального управління, і включає такі елементи: суб’єкт управління орган державної влади, що здійснює розробку та реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення; об’єкт управління сфера соціального захисту населення; управлінську діяльність організацію спеціальних відносин, що забезпечує прямі та зворотні зв’язки між суб’єктом та об’єктом управління.
3. Вдосконалення державного управління в сфері соціального захисту населення є одним із суттєвих факторів, який сприятиме становленню України як соціальної держави. Водночас приведення державної політики у сфері соціального захисту населення у відповідність з міжнародно-правовими, в тому числі з європейськими стандартами, є важливою передумовою успішної європейської інтеграції України. Вимогою часу є прийняття закону про соціальну політику в державі, в якому мають бути визначені поняття і зміст соціальної політики держави, основні функції органу законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у цій сфері і роль та рівень відповідальності за всі напрями соціальної політики, в тому числі і соціальний захист населення.
4. Державна політика у сфері соціального захисту населення здійснюється через розгалужену систему органів державного управління, які беруть участь в її реалізації в межах своєї компетенції. До цієї системи належать насамперед Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, Президент України, Кабінет Міністрів України та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які здійснюють як власні повноваження, так і повноваження, делеговані державою.
5. Роль та цілі держави полягають у визначенні пріоритетів соціальної сфери, відповідальності за встановлення мінімальних гарантій, поєднанні загальнодержавних механізмів із діяльністю місцевих органів влади, створенні єдиного соціального простору, а також у забезпеченні реалізації прав громадян, зафіксованих у Конституції України і законодавчих актах, пошуку нових рішень, спрямованих на ефективну соціальну допомогу людям. Сфера соціального захисту населення має бути структурована, виходячи з його головних напрямів, зокрема: соціальна допомога, яка гарантує можливість виживання в умовах соціально-економічної кризи; соціальне забезпечення, що гарантує певний рівень існування людини; соціальні послуги, що забезпечують певний рівень трудової активності та участі людини у громадському житті.
6. Реформування універсальної за характером і благодійної за змістом соціальної сфери, в тому числі і соціального захисту населення, має перетворити її в ефективно діючий сектор ринкової економіки, стимул прискорення економічного прогресу. Нова модель управління сферою соціального захисту населення потребує вирішення питань:
- законодавчого визначення єдиного порядку надання пільг громадянам;
- системного нормативно-правового забезпечення надання державних соціальних пільг;
- створення єдиної системи збору, контролю та обліку страхових внесків;
- об’єднання в одному законодавчому акті всіх положень існуючих законів, які регулюють питання призначення пенсій різним категоріям громадян;
- перегляду надмірної кількості категорій пільговиків, в той час як частина громадян (залежно від місця проживання, доступу до розвинутої інфраструктури країни) взагалі не отримує пільг;
- розмежування компетенції держави, регіонів та місцевої влади в питаннях соціального захисту населення;
- наближення органів соціального захисту населення до одержувачів пільг та допомог, оформлення та надання їх за єдиним пакетом документів.
7. Управління системою соціального захисту на місцевих рівнях мають забезпечувати управління соціального захисту населення районних державних адміністрацій (з набранням чинності змін до Конституції України районних рад), міських рад, районних у місті рад, які мають забезпечити контроль за нарахуванням та виплатою пенсій, надання соціальних гарантій і компенсацій малозабезпеченим громадянам, соціальний захист громадян, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС, надання населенню субсидій, роботу з інвалідами, ведення єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги. Територіальний центр повинен здійснювати підтримку одиноких непрацездатних громадян та громадян іншої категорії, які потребують сторонньої допомоги. Об’єднання зусиль даних управлінь та центрів зайнятості сприятиме подоланню безробіття, виконанню місцевих програм зайнятості, в тому числі стосовно працевлаштування інвалідів. Відділ праці, який входить до структури управління праці та соціального захисту населення має бути виділений в окрему структурну одиницю місцевого самоврядування та здійснювати моніторинг стану соціально-трудових відносин на всіх підприємствах адміністративно-територіальної одиниці незалежно від форм власності. Необхідно також надати йому права впливу на порушників трудового законодавства, законодавства щодо охорони праці. В сільській місцевості створення і діяльність центрів соціального захисту населення, організація роботи уповноважених сільських та селищних рад. Для здійснення соціального обслуговування людей похилого віку, створення медико-соціальних центрів на базі сільських лікарень та міжсільських будинків-інтернатів за участю органів місцевого самоврядування, фермерських господарств, сільськогосподарських підприємств та активної участі членів територіальної громади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абетка законодавства Європейського співтовариства. Пер. з англ.. К.: ТОВ „Вірксам”, 2001. 112 с.
2. Авер’янов В.Б. Не керувати людиною служити їй // Віче. 2005. - № 4. С.10-15.
3. Аверьянов В.Б. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі // Право України. 2005. - № 4. С.10-16.
4. Авер’янов В.Б. Функции и организационная структура органов государственного управления. - К.: Наукова думка. 1979. 150 с.
5. Адміністративне право України. За ред. Ю.П.Битяка. Харків: Право”, 2001. 527 с.
6. Адміністративне право України. Підручник. К.: Юрінком інтер, 1999. 736 с.
7. Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи на межі тисячоліття. Монографія. Книга перша. К., 2001. - С.271-295.
8. Андрєєв В.С. Правовые проблемы социального обеспечения в СССР // Сов. государство и право. 1967. - № 2. С.31.
9. Аралов В.А., Левшин А.В. Социальное обеспечение в СССР. М., 1959. С.14.
10. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы). Учебное пособие. М.: ОАО «НПО «Экономика», - 2000. 302 с.
11. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
12. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. М.: Юрид. лит., 1990 351 с.
13. Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держави Україна // Правова держава. 2000. №11. - С.128.
14. Берданова О. Нормативно-правові аспекти реформування соціального захисту населення // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 2002. - № 3. С.302-306.
15. Божик С.М. Про підсумки проведення Миколаївською облдержадміністрацією в 1997-1998 роках експерименту щодо створення оптимальної системи соціального захисту населення // Соціальний захист. 1999. - № 3. С.51-54.
16. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України. Навчальний посібник. - К.: Олан”, 2004. 311 с.
17. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. 2000. - № 4. С.35-39.
18. Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз // Право України. 2001. - № 5. С.24-31.
19. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. - 2001. - № 12. С.24-27.
20. Борденюк В. Деякі проблеми реформування інститутів публічної влади на місцях в контексті державної регіональної політики // Зб. наук. пр. УАДУ - 2000. Випуск 2. Частина 1. С.21-31.
21. Борденюк В. Деякі проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування у містах з районним поділом // Право України. 2001. - №2. С.53-57.
22. Борденюк В. Діалектика співвідношення самоврядування, місцевого самоврядування та державного управління. Дискусії та обговорення // Право України. 2002. - № 12. С.118-122.
23. Борденюк В. Контроль у сфері місцевого самоврядування та його співвідношення з контролем у державному управлінні // Зб. наук. пр. УАДУ - 2001. Випуск 2. С.188-197.
24. Борденюк В. Концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави // Право України. 2003. -№ 11. С.17-23.
25. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування // Право України. 2005. - № 6. С.16-21.
26. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави і конституційно-правовий аспект // Право України. 2003. - № 4. С.12-17.
27. Борденюк В. Теоретичні аспекти співвідношення правових актів державного управління та актів місцевого самоврядування // Право України. 2004. - № 11. С.16-20.
28. Борденюк В. Верховна Рада України парламент України // Вибори шлях до демократичного суспільства: Метод. матер. з питань виборчого процесу. К.: Вид-во УАДУ, 2002. с.38-52.
29. Британський досвід використання коштів // Урядовий кур’єр. 2003. - 7 листопада.
30. Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень. Навч. посібн. для вищих закл. освіти. К.: УУЛ, 2002. 419 с.
31. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. Навч. посібн. для вищих навч. закладів. К.: УУЛ, 2003. 395 с.
32. Гладун З.С. Адміністративне право України. Академічний курс. К.: Карт-бланш, 2004. 197 с.
33. Гнибіденко І.Ф. Про реалізацію курсу Президента України, спрямованого на поліпшення матеріального становища людей похилого віку, інвалідів та одиноких непрацездатних громадян // Соціальний захист. 2001. - № 1. С.28-29.
34. Гриньова О. Ступінь цивілізованості держави визначається рівнем соціального захисту її громадян // Соціальний захист. 2002. - № 6. С.44-48.
35. Гурне Б. Державне управління. / Бернар Гурне, ін-т держ. упр. та самоврядування при КМУ; пер. з фр. В.Шовчука. К.: Основи, 1993. - 165с.
36. Давиденко В., Паращук В. Соціальне партнерство у сучасному суспільстві: регіональний досвід і перспективи // Соціальний захист. 2001. - № 2. С.43-47.
37. Державна регіональна політика потребує узгодженості дій // Президентський вісник. 2004. - 14 квітня.
38. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг.ред. Н.Р.Нижник, В.М. Олуйка. Львів: видавництво національного університету Львівська політехніка”, 2002. 352 с.
39. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д.ю.н. В.Б.Авер’янова. К.: Юрінком-Інтер, 1998. 432 с.
40. Дитячі гроші” під пильний контроль держави та громадськості // Соціальний захист. 2005. - № 6. С.3-6.
41. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. (Автори упорядника В.Халецький, О.Семашко, П.Дума). К., 1998. С.29.
42. Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. - 2001. - № 10. С.20-24.
43. Дурденевский В. Лекции по праву социальной культуры. М.-Л., 1929. С.10
44. Економічний розвиток і державна політика. Практикум. / Ю.Бажал, Н.Грицяк, С.Дзюбик та ін. За заг. ред. І.Розпутенка. К.: Видавництво К.І.С”, 2002. 240 с.
45. Євграфова Є. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства // Право України. 2001 . - № 10. С.66-68.
46. Єрмолін В.П. Контроль за органами виконавчої влади є складова розвитку парламентаризму в Україні // Парламентаризм в Україні: теорія і практика: Матеріали наук. конф. К.: 2001. С.404-407.
47. Забелин Л. Теория социального обеспечения. М., 1924. С.19-56.
48. Заборгованість чорнобильцям” ліквідують найближчим часом і повністю // Президентський вісник. 2004.- 14 травня.
49. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення за 2003 рік (у цифрах і фактах, станом на 1 січня 2004 року). К., 2004. 60 с.
50. Зайчук Б., Зарудний О., Березіна С., Александров В., Недбаєва С. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Навчальний курс. К.: НВП АВТ”, 2004. 256 с.
51. Зайчук Б. Правові засади діяльності Пенсійного фонду України // Право України. 2004. - № 8. С.49-52.
52. Закон України Основи законодавства України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” // Відомості Верховної Ради. 1998. - №23. С.121.
53. Закон України Про внесення змін до деяких законів України” від 17 січня 2002 року // Офіційний вісник України. 2002. - № 5. ст.182.
54. Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 17 червня 2004 року // Офіційний вісник України. 2004. - № 27. с.1758.
55. Закон України Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року // Офіційний вісник України. 2004. - № 49. С.3201.
56. Закон України Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27 листопада 2003 року // Офіційний вісник України. 2003. - № 49. с.2552.
57. Закон України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року // Офіційний вісник України. 2000. - №44.
58. Закон України Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ, в редакції від 22 березня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 20.
59. Закон України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціального захисту журналістів” // Відомості Верховної Ради України. 1997. - № 50. С.302.
60. Закон України Про державну службу” // Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 52. с.490.
61. Закон України Про державну соціальну допомогу інвалідам” від 16 листопада 2000 року № 2109-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 1.
62. Закон України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 року № 1768-ІІІ // Офіційний вісник України. 2000. - № 26.
63. Закон України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” від 18 травня 2004 року № 1727-ІV // Офіційний вісник України. 2004. № 24. С.12-16.
64. Закон України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-ІV // Офіційний вісник України. 2003. - № 33. С.126-218.
65. Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року // Офіційний вісник України. -2001. - № 8.
66. Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року // Офіційний вісник України. 1999. - № 42.
67. Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року // Офіційний вісник України. 2000. - № 13.
68. Закон України Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року // Офіційний вісник України. 2004. - № 50. С.32-58.
69. Закон України Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1995. - № 19. С.134.
70. Закон України Про Конституційний Суд України” від 3 червня 1992 року // Закони України. К.: АТ Книга”, - 1996. Т.3 - С.252.
71. Закон України Про межу малозабезпеченості” від 4 жовтня 1994 року // Закони України. К.: АТ Книга”, - 1997 Т.7 - С.372.
72. Закон України Про мінімальний споживчий бюджет” від 3 липня 1991 року // Закони України. К.: АТ Книга”, - 1996. Т.2. С.89.
73. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР // Офіційний вісник України. 1997. - № 25.
74. Закон України Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586-ХІV // Офіційний вісник України. 1999. - № 18. С.3-22.
75. Закон України Про місцеві Ради та місцеве і регіональне самоуправління” // Закони України. К., 1996. АТ Книга”. Т.3 - С.234.
76. Закон України Про наукову і науково-технічну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 12. С.165.
77. Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. - № 21.
78. Закон України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. - № 4.
79. Закон України Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 року // Урядовий кур’єр. 2003. 11 червня.
80. Закон України Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” від 1 червня 2000 року № 1767-ІІІ // Офіційний вісник України. 2000. - № 25.
81. Закон України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 29.
82. Закон України Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України 1992. - № 3.
83. Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 року // Офіційний вісник України. 2005. 3 33. С.1769.
84. Закон України Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року // Офіційний вісник України. 1999. - № 33. С.1702.
85. Закон України Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. 1991. - № 53. С.793.
86. Закон України Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів” від 6 березня 2003 року // Офіційний вісник України. 2003. - № 14. С.610.
87. Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. 1992. - № 15.
88. Закон України Про соціальні послуги” від 19 червня 2003 року № 966-ІV // Офіційний вісник України. 2003. №29. С.52-60.
89. Закон України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2000 року // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 1. С.2.
90. Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 45.
91. Закон України Про статус гірських населених пунктів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. 1995. - № 9. С.58.
92. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. - № 16.
93. Закон України Про статус народного депутата України” від 22 березня 2001 року № 2328-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. - № 42. С. 22.
94. Закон України Про статус суддів” // Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 8. С.56.
95. Запропонувати суспільству реальні перспективи // Соціальний захист. 2005. - № 7. С.3-5.
96. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. М., 1986. С.22-23.
97. Качан Л. Кадровий потенціал соціальної сфери // Соціальний захист. 2004. - № 4. С.11-12.
98. Качан Л. Наблизити соціальні послуги до людини // Соціальний захист. 2000. - № 9. С.51-54.
99. Качан Л. Соціальні накази для влади // Соціальний захист. 2004. - №8. С.8-9.
100. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права. Підручник. Львів: «Новий світ 2000», 2003. 581 с.
101. Кіндзерський С. Організація обслуговування одиноко проживаючих престарілих громадян як один із напрямів реформування системи соціального захисту на регіональному рівні // Вісн. УАДУ.- 2000. - № 1. С.297-303.
102. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. К.: Вентурі, 1998. 208 с.
103. Кокіна В. Жити в ринкових умовах // Урядовий кур’єр. 2004. - 18 березня.
104. Конституция Российской Федерации от 25.12.1993, с изменениями от 09.01.1996, 10.02.1996, 09.06.2001 г. - С.2.
105. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
106. Концепція соціального забезпечення населення України. Затверджена Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. - №6.
107. Косенко О. Дія влади: Оцінка незалежних експертів // Соціальний захист. 2005. - № 6. С.9-10.
108.