ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ОСОБОЮ ЗА ЗАВДАННЯ ШКОДИ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРИ І СУДУ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК»

На правах рукопису

ГОРЄЛОВА ВЕРОНІКА ЮРІЇВНА

УДК 343.13:343.159.5

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ОСОБОЮ ЗА ЗАВДАННЯ ШКОДИ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРИ І СУДУ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Шумило Микола Єгорович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ CКОРОЧЕНЬ…………………………………………….. 4
ВСТУП……………………………………………………………………………...…. 5
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ОСОБОЮ ЗА ЗАВДАНУ ШКОДУ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРИ ТА СУДУ……………………………………………………………………………….. 14 1.1Становлення наукової та нормативної моделі інституту відповідальності держави перед особою у кримінальному судочинстві у європейській доктрині права та законодавстві………………………………………………………………. 14
1.2. Держава – суб’єкт відповідальності перед особою у кримінальному судочинстві …………………………………………………………..…… ……… .. 38
Висновки до першого розділу .…………………………………………....………... 53
РОЗДІЛ 2. ФАКТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ОСОБОЮ ЗА ЗАВДАННЯ ШКОДИ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРИ ТА СУДУ…………………………………………………………………………………. 56
2.1. Правові позиції Європейського Суду з прав людини щодо завдання шкоди державою особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду в Україні……………………………………………………… 56
2.2. Поняття майнової шкоди завданої державою особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду………………………………….. 82
2.3. Поняття моральної шкоди завданої державою особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду…………………………. 96
2.4. Завдання інших видів шкоди державою особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду…………………………………. 108
2.5. Правові підстави відшкодування шкоди завданої особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду…….......................................................................................…………………….115
Висновки до другого розділу .………………………………………...….…………125
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК ВІДШКОДУВАННЯ (КОМПЕНСАЦІЯ) ШКОДИ ДЕРЖАВОЮ ОСОБІ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРОКУРАТУРОЮ ТА СУДУ……....................................................................................................................128
3.1. Відшкодування майнової шкоди.…….………………………………....……....128
3.2. Компенсація моральної шкоди………..………..………………………….........134
3.3. Відмова у відшкодуванні особі шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду в Україні.……….....……...........148
Висновки до третього розділу …………………….………………...………...........160
ВИСНОВКИ……………………………….…………………………………...........161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................165
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...187

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВРУ – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
КМУ – Кабінет Міністрів України
Конвенція – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
КК України – Кримінальний кодекс України
КПК України 1960 року – Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року
КПК України 2012 року – Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року
Європейський суд – Європейський суд з прав людини
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. У ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються найвищою cоціальною цінністю. Гарантування її прав і свобод визначає зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за дії своїх органів і службових осіб. Тому у ст. 56 і 62 Основного закону закріплене право громадянина на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, заподіяної протиправним засудженням, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, їх посадовців. Відтак, актуальність проблем, пов’язаних з відповідальністю держави перед особою у кримінальному судочинстві, де найчастіше ймовірні порушення прав і свобод людини, не викликає сумніву. На жаль, у наукових джерелах із загальної теорії права та кримінального процесу не достатньо опрацьовані питання взаємин держави і особи, держави як суб’єкта правовідносин, їх змісту, правових механізмів відшкодування майнової і компенсації моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням. Практично відсутні дослідження соціально-правової природи відповідальності держави перед особою у сфері кримінального процесу. Прийнятий 1 грудня 1994 року Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не повною мірою відповідає вимогам Конституції України та Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наслідок, чинне законодавство України не охоплює повного переліку незаконних дій і рішень, якими завдається шкода громадянам. Ускладнена процедура відшкодування і компенсації є однією із причин того, що потерпілі нерідко відмовляються від реалізації свого конституційного права на відшкодування завданої їм шкоди.
Так, за даними Верховного Суду України з 2007 по 2010 роки (Додаток Є) місцевими судами у кримінальних справах було винесено 1298 виправдувальних вироків, 496 кримінальних справ закрито за реабілітуючими підставами, а також винесено 8775 ухвал про завдання особам шкоди незаконними рішеннями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури. При цьому зафіксовано лише 1803 звернення до суду про відшкодування за рахунок державного бюджету. За цей період із виділених Державним бюджетом 60 млн. гривень на відшкодування громадянам шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням та протиправними рішеннями суддів, виплачено тільки 30,47 млн. гривень (Додаток А). Зазначене свідчить, що проголошений в Конституції України принцип відповідальності держави перед особою не повною мірою реалізуються у сфері кримінального судочинства. Причинами цього явища є незадовільна теоретична розробка проблеми соціально-правової сутності такої відповідальності держави як суб’єкта публічного права, відсутність у галузевому законодавстві ефективних механізмів реалізації конституційних принципів по відшкодуванню (компенсації) шкоди, завданої громадянинові незаконними діями суду, органами досудового розслідування та прокуратури.
На жаль, у правничій літературі на сьогодні, відсутні спеціальні комплексні дослідження вказаної проблематики. Лише окремі її аспекти розглядалися у працях із загальної теорії права (С.С. Алєксєєва, С.І. Архіпова, Н.М. Оніщенко, О.Ф. Скакун, Л.В. Бойцової, С.П. Погрібняка, П.М. Рабіновича, Ю.С. Шемшученка та ін.) та в літературі з кримінального процесу у зв’язку з дослідженням проблеми реабілітації (Л.В. Бойцова, Б.Т. Безлєпкін, В.М. Савицький, О.В. Капліна, М.Є. Шумило, В.Т. Нор, М.І. Пастухова, М.Р. Мазур та ін.). Не втратили своєї наукової цінності наукові праці дореволюційних вчених (І.Я. Фойницького, П.І. Люблінського, Г.С. Фельдштейна, А. Карраса, Г. Елинека, С. О.Хрульова, В. М. Ширяєва, М. М. Розіна та ін.).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація спрямована на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затверджену Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072, та Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи (затверджено Указам и Президента України від 20 січня 2006 року № 39 та від 12 січня 2011 року № 24/2011). Дисертаційне дослідження узгоджується з основними положеннями Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництв для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 року № 361/2006 та відповідає пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011-2015 роки, ухвалених Національною Академією правових наук України (рішення від 24.09.2010 року № 14-10). Тема дисертації затверджена вченою радою Університету економіки та права «КРОК» (протокол №4 від 21 лютого 2008 року).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному аналізі соціальної природи і нормативної сутності відповідальності держави перед особою в кримінальному судочинстві, в розробці й обгрунтуванні пропозицій по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства. Відтак, завданнями дослідження є:
- дослідити етапи становлення інституту відповідальності держави перед особою за незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури і суду в європейській доктрині права та законодавстві;
- визначити сучасний стан наукової розробки проблеми відповідальності держави перед особою в кримінальному судочинстві України;
- проаналізувати чинне законодавство, що стосується даної проблематики, а також практику Європейського Суду з прав людини у цій сфері;
- розкрити соціально-правову природу держави як «суб’єкта права» «відповідальністі держави перед особою» та зміст таких категорій, як «майнова шкода» та «моральні збитки»;
- узагальнити практику відшкодування особі збитків, завданих незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з урахуванням міжнародно-правових актів та рішень Європейського суду з прав людини;
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають між державою та особою, якій було завдано шкоди внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Предметом дослідження є відповідальність держави перед особою за завдання шкоди незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, які забезпечують системність дослідження.
Так, діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблеми відшкодування шкоди у взаємозв’язку з інститутом відповідальності держави, державних органів, кримінально-процесуального права та цивільного законодавства, виявити сталі напрями й закономірності такого розвитку (розділи 2, 3). Метод системного аналізу дав змогу проаналізувати фундаментальні положення сучасної теорії кримінального процесу щодо поняття, змісту і значення відповідальності держави перед особою в кримінальному процесі, методики обчислення розміру відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних дій дізнавачів, слідчих та прокурорів, а також проблеми поновлення порушених прав протиправними діями органів кримінального переслідування та суду (розділи 2, 3).
Історико-правовий метод уможливив вивчення історіографії проблеми становлення інституту відповідальності держави перед особою в кримінальному процесі (підрозділи 1.1, 1.2.).
Формально-юридичний метод допоміг проаналізувати норми чинного законодавства України, що стосуються відповідальності держави перед особою, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України (розділи 2, 3). Системно-структурний підхід використано при дослідженні змісту складових майнової та моральної шкоди (розділ 2).
За логіко-семантичною методикою формулювалися поняття і дефініції (1.2, 2.3.).
Формально-логічний метод застосовувався при вивченні сутності та визначенні поняття відповідальності держави перед особою у кримінальному процесі (підрозділ 1.2.); для аналізу теоретичних напрацювань, чинного законодавства та практики його застосування, у сфері відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду (розділ 3).
Порівняльно-правовий метод застосовувався при зіставленні норм Європейської конвенції з прав людини з вітчизняним кримінально-процесуальним законодавством (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Крім того використано елементи статистичного методу - для узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ та конкретно-соціологічного методу – для організації та проведення анкетування.
Застосування вказаних методів дослідження забезпечило всебічність, повноту, об’єктивність а також істинність отриманих наукових результатів.
Нормативною основою роботи є Конституція України, Загальна Декларація прав людини 1948 р., Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Конвенція ООН проти катувань та інші міжнародно-правові документи, вітчизняне кримінально-процесуальне та цивільне законодавство, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», інші вітчизняні нормативно-правові акти.
Емпіричну основу дослідження становлять: результати узагальнення судової практики з питань відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, що оприлюднені на офіційному сайті судової влади України (100 справ); рішення Європейського Суду з прав людини (110 справ); офіційні дані недержавних правозахисних організацій; узагальнення практики досудового слідства, прокурорського нагляду, щорічні звіти та доповіді Уповноваженого Верховною Радою про стан дотримання прав і свобод людини; узагальнені дані анкетування підприємців та найманих працівників міст Києва, Дніпропетровська та Білої Церкви (191 респондент); емпіричні дані з наукових і публіцистичних видань, соціологічних оглядів, засобів масової інформації та офіційних сайтів мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної теми та підходом до її дослідження. У дисертації обґрунтовано низку нових теоретичних положень, що розкривають юридичну природу відповідальності держави перед особою в кримінальному судочинстві, обґрунтовані особливості відповідальності держави перед особою в кримінальному процесі, сформульовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства України та рекомендації щодо адаптації вітчизняного законодавства до положень міжнародно-правових актів.
Дослідження дало змогу сформулювати низку положень і висновків. Найбільш суттєвими результатами є, зокрема, таке:
вперше:
- розкрито зміст соціально-правової природи держави як суб’єкта публічного права, її відповідальності перед особою в кримінальному судочинстві;
- обґрунтовано положення про те, що відповідальність держави перед особою слід тлумачити: в позитивному плані - як таку, що спрямована на запобігання вчиненню правопорушень її органами і службовими особами, і ретроспективну – як обов’язок відшкодувати в повному обсязі шкоду, завдану внаслідок неправомірних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду;
- доведено, що поняття відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, ширше ніж поняття реабілітації в кримінальному процесі;
- за результатами аналізу рішень Європейського суду з прав людини запропоновано розширити відповідальність держави перед особою за: неналежні умови тримання під вартою; несвоєчасний допуск захисника до справи і надання правової допомоги; за нелюдське та жорстоке поводження під час кримінального переслідування; за порушення розумних строків досудового розслідування і судового розгляду. Окремо обгрунтовано обов’язок держави ініціативно вживати заходів до відшкодування особі майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями її органів і посадових осіб;
- аргументовано, що органи досудового розслідування, прокуратури та суду не є представниками держави, а є її органами, а тому держава зобов’язана відшкодувати завдану шкоду особі із державного бюджету, а в разі наявності підстав висунути регресивні вимоги про відповідальність конкретних посадових осіб;
- за результатами соціологічного опитування осіб, що потерпіли від незаконних дій органів кримінального переслідування та суду, запропоновано створити благодійний фонд або цільовий рахунок у банківській установі для відшкодування їм майнової та моральної шкоди.
Удосконалено:
- положення про необхідність визначення в реабілітаційних рішеннях органів досудового розслідування, прокуратури і виправдувальному вироку суду розміру завданої особі майнової і моральної шкоди що підлягає обов’язковому відшкодуванню;
- положення про те, що закриття кримінальної справи судом у зв’язку з відмовою прокурора, потерпілого та його представника від обвинувачення також є підставою для відшкодування шкоди особі, завданої внаслідок незаконного кримінального переслідування;
- положення, що відшкодування шкоди особі, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, не є актом благодійності держави, а її правовою відповідальністю перед особою як рівним з нею суб’єктом права;
- положення про класифікацію різновидів моральної шкоди залежно від суспільної небезпеки вчинених протиправних діянь і ступеня вразливості особи.
Набули подальшого розвитку:
- дослідження становлення відповідальності держави перед особою в європейській доктрині права та кримінальному процесуальному законодавстві (окремих країн Європи, дореволюційної Росії, СРСР і незалежної України);
- обґрунтування щодо необхідності підготовки нової редакції Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» з метою приведення його у відповідність до вимог Конституції України та Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зокрема пропонується розширити перелік незаконних дій і рішень, що тягнуть обов’язок держави відшкодувати завдану особі шкоду, спростити правовий механізм відшкодування майнової та компенсації моральної шкоди, а також передбачити ініціювання даної процедури відповідальними органами держави, що завдали шкоди;
- аргументи про доцільність виключити з ч. 4 ст. 1176 Цивільного кодексу України самообмову як підставу, що позбавляє особу права на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки й пропозиції дисертації можуть бути використані:
-у науково-дослідній сфері – для поглиблення розуміння правової природи відповідальності держави за завдання шкоди особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду; подальшого дослідження загальних і спеціальних питань відповідальності держави; розв’язання низки проблем відшкодування шкоди особі в контексті євроінтеграції;
- у законотворчому процесі – для вдосконалення положень нового Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», що підтверджується актом Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-19/14-158 від 03 лютого 2011 року (Додаток Ж);
- у практичній діяльності органів дізнання, слідчих, прокурорів, правозахисників та суддів;
- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження використовуються при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальний процес» (акт впровадження Київського університету економіки та права «КРОК» № 62 від 25 січня 2011 року) (Додаток Г) враховано в навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора.
Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно. Усі сформовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. Опубліковані матеріали в цілому відбивають основний зміст дисертаційної роботи.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження оприлюднено у виступах на: Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив» (2009, Кримський інститут економіки та господарського права (Севастопольська філія); «Наука і сучасність: досвід та перспективи розвитку на межі тисячоліть» (2010, Запоріжжя, Запорізька міська громадська організація «Озима»; «Закарпатські правові читання» (2010, Ужгород, Закарпатський державний університет); «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (2010, Запоріжжя, Запорізька міська громадська організація «Істина»); міжнародних науково-практичних конференціях: «Международные стандарты прав человека и проблемы их реализации в уголовном и уголовно процессуальном законодательстве стран СНГ» (2010, Харьков, Харьковский экономико-правовой университет); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку (2010, Луцьк, Волинський національний університет ім. Лесі Українки); «Правові проблеми зміцнення української державності» (2010, Одеса, ГО Причорноморська фундація права); «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (2010, Харків, ГО Асоціація аспірантів – юристів).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у вісьмох наукових статтях у фахових наукових виданнях та у семи тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінок, з них основного тексту - 165 сторінок, список використаних джерел (245 найменування) – на 21 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Ідея відшкодування шкоди невинно притягнутим до слідства чи суду зародилась ще в епоху середньовіччя. Зазначене дослідження свідчить про те, що кращі мислителі того часу обстоювали думку про необхідність і справедливість відшкодування майнової та компенсацію моральної шкоди особі, невинно потерпілій від незаконних дій органів досудового розслідування прокуратури та суду. На практиці навіть у розвинутих країнах проголошені принципи залишалися недіючими.
2. У XVIII-ХІХ століттях поступово з теоретичних формулювань та промов, відбувається юридична фіксація набутих ідей у законодавчих актах багатьох країн Європи. З’являються закони, що передбачають відшкодування потерпілим від судових помилок (Тосканський Кримінальний статут 1786 року; статут Сицілії 1819 року; проект Кримінального статуту Португалії 1861 року та ін.) а також відшкодування шкоди у разі встановлення невинуватості особи на стадії досудового розслідування (Статут кримінального судочинства кантону ВО 1850 року та кантону Берн 1854 року; угорський Статут кримінального судочинства 1896 року; датське законодавство 1888 року; німецький закон 1904 року “Про винагороду за невинно понесене взяття під варту” та ін.)
3. За часів Російської імперії у працях відомих вчених, таких як І.Я. Фойницький, П. І. Люблінський, В. М. Ширяєв, містилися рекомендації щодо внесення прогресивних ідей відповідальності держави перед особою за незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Праці цих науковців значно випереджали свій час і тому не могли відповідним чином бути реалізовані на законодавчому рівні. Водночас ми бачимо, що й на сьогодні їхні здобутки не втратили наукового значення для подальшої розробки інституту відповідальності держави перед особою.
У Статуті кримінального судочинства 1864 року відповідальність держави перед особою за незаконні дії органів державної влади зводилася лише до відновлення честі невинно засудженої особи, залишаючи поза увагою шкоду заподіяну невинуватому на етапі досудового слідства.
4. Після 1917 року напрацьоване в Росії підґрунтя для становлення та розвитку інституту відповідальності держави перед особою в кримінальному процесі було зруйновано. Незважаючи на те, що СРСР був учасником пактів ООН 1966 року та інших міжнародних договорів у галузі прав людини, було підписано Гельсінкські угоди 1975 року, виконувати свої зобов’язання країна не збиралася і, таким чином, інститут відповідальності держави перед особою фактично не існував.
5. З набуттям незалежності Україна визнала власну відповідальність перед особою, закріпивши на рівні Основного закону положення, за якими кожна людина наділена правом вимагати відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок незаконного кримінального переслідування.
6. Держава, як суб’єкт відповідальності:
– є результатом розвитку суспільства. Правова, відповідальна перед особою держава не протистоїть суспільству, а за допомогою уповноважених нею органів виконує його волю;
– дає кожній людині можливість захистити її права, зупинити по відношенню до неї свавілля з боку уповноважених органів.
7. Юридична відповідальність держави:
– полягає у відновленні порушених прав особи, добровільній і повній компенсації завданої шкоди її представниками – органами дізнання, досудового слідства та прокуратури. Тобто, держава діє в особі відповідних органів чи їх посадових осіб та несе відповідальність усім своїм майном;
– супроводжується осудом винної особи та полягає в реалізації санкції правової норми на підставі правопорушення;
– передбачає заохочувальні дії в разі сумлінного виконання обов’язків, покладених на дізнавачів, слідчих та прокурорів.
8. Відповідальність держави перед особою – це проголошення захисту особи від протиправних дій та бездіяльності, обов’язок відшкодувати в повному обсязі шкоду, через неправомірні дії посадових осіб з метою охорони правопорядку та виховання поваги до права.
У більш вузькому значенні відповідальність держави за незаконні дії її органів полягає у вдосконаленні професійної підготовки посадових осіб органів досудового слідства, прокуратури і суду, поліпшення їх умов праці та належному матеріальному забезпеченні службовців, покликаних сумлінно здійснювати свої обов’язки, чітко виконувати завдання та вимоги з боку держави. Крім того, держава повинна оцінювати наслідки дій її органів, запобігти здійсненню нових правопорушень, виправляти та перевиховати порушників, звітувати перед суспільством про результати такої роботи.
9. Аналіз рішень Європейського суду з прав людини щодо України, предметом розгляду яких було незаконне затримання, взяття під варту, обшук, вилучення майна, обмеження у праві на захист, дає змогу стверджувати:
1) більш ніж у 30% рішень констатується порушення права особи на захист під час досудового розслідування справи;
2) у 17% рішень зазначається, що громадянину України завдано шкоди через невиконання або занадто тривале зволікання з виконанням рішень національних судів, якими зобов’язано відшкодувати шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
3) у 30% рішень містяться зауваження про надто тривале провадження досудового розслідування у кримінальних справах;
4) у 50% справ особу незаконно затримували та утримали під вартою;
5) майже у всіх справах щодо України зафіксовано заподіяння особі шкоди незаконним обшуком, виїмкою, арештом майна, а протиправні дії органів досудового розслідування визначаються такими, що принижують людську гідність.
10. Доцільно законодавчо закріпити обсяг компенсації вартості незаконно вилученого пошкодженого та непошкодженого майна. Зокрема, пропонується ст. 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” викласти у такій редакції: “У наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) … 6) Шкода за неможливість користування майном, що належить фізичній або юридичній особі, яке було вилучено (конфісковано) та повернуто без пошкоджень, в розмірі 0,1-0,5% від вартості майна за кожний день утримання цього майна, а з пошкодженнями – в розмірі не менш як 0,5% від вартості майна за кожний день утримання цього майна”.
11. Уточнено поняття “кримінально-процесуальна реституція”, під якою треба розуміти:
1) під реституцією в вузькому сенсі треба розуміти повернення тієї самої речі або її аналогу;
2) під реституцією в широкому сенсі треба розуміти повернення тієї самої речі або її аналогу, а також покриття завданій особі збитків.
6. Вважаємо з необхідне ст. 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” доповнити ч. 3 такого змісту: “Право на відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди має будь-яка особа, стосовно якої проводилися незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду”.
12. Статтю 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” необхідно доповнити новою частиною такого змісту: “Шкода за позбавлення особи особистого часу”.
13. Положення ч. 4 ст. 1176 ЦК України в частині визнання самообмови, як підстави, що позбавляє особу права на відшкодування завданої шкоди, не відповідають Основному закону України, яким гарантовано право кожному на відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконним рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб правоохоронних органів та суду.
З урахуванням цього пропонуємо вилучити ч. 4 ст. 1176 з ЦК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков. – М.: Типография «Известий Советов депутатов трудящихся СССР», 1940. – 190 c.
2. Агарков М. М. Обязательства из причинения вреда ( Действующее право и задачи ГК СССР) / М. М. Агарков // Проблемы социалистического права. - 1939. - № 1.- С. 67-74
3. Азаров В.А. Юридические лица в уголовном процессе России: теоретические основы, законодательство и практика: монография / В.А. Азаров, М.Х. Абдрахманов, М.Р. Сафаралеев. – Омск: Изд-во Ом. гос. ун-та, 2010. - 400 с.
4. Александров Н.Г. Законность и правоотношение в советском обществе / Н.Г Александров.-М.:Госюриздат, 1955.-176 с.
5. Александров С.Г. Уголовно–процессуальная реституция / С.Г Александров // Сов.юстиция. – 1990. - №5. – С.28-29
6. Алексеев С. С. Тайна права : его понимание, назначение, социальная ценность / С. С. Алексеев. –М.: Норма, 2001. -161 с.
7. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев.– М.: Изд-во БЕК, 1994. –220 с.
8. Алексеев Н.С. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. -Воронеж, 1980. -230 с.
9. Алмазова Т. А. Возмещение ущерба, причиненного незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда. дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Т.А. Алмазова- М., 2001. - 157 с.
10. Амфитеатров Г. Н. Иски собственников о возврате принадлежащего им имущества. / Г. Н. Амфитеатров. –М.: Юрид. Изд-во НКЮ СССР, 1945.-16 с.
11. Аналіз стану обліково-статистичної роботи в державній судовій адміністрації та загальних судах у першому півріччі 2010 року. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://court.gov.ua/sudo-va_statystyka/345678654/
12. Андреев Ю.Н. Гражданско-правовая ответственность государства по деликтным обязательствам: теория и судебная практика / Ю. Н. Андреев. - СПб: Изд-во Р. Асланова «Юридич. центр Пресс», 2006.- 425 с.
13. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини / М. Антонович. – К.: КМ АСАDEMIA, 2000. – 261 с.
14. Архипов С. И. Субъект права. Теоретическое исследование / С. И. Архипов.– СП.б.:Юрид. Центр Пресс, 2004.- 477 с.
15. Аристотель. Политика /[пер. С. А. Жебелева] // Аристотель. Cочинения: в 4-х тт.- Т. 4.-М.: Мысль, 1983.- С.375-644.
16. Архів Жовтневого районного суду м. Полтави. Справа №2 – 187/09.
17. Архів районного суду Червонозаводського району м. Харькова. Справа №1-322/06/07
18. Архів районного суду м. Житомира. Справа № 2-135
19. Безлепкин. Б. Т. Возмещение ущерба, причиненного гражданину незаконними действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда [Лекция] / Б. Т. Безлепкин.- Москва.: Академия МВД СССР, 1985. – 43 с.
20. Безобразов В.П. Государство и общество: управление, самоуправление и судебная власть / В.П. Безобразов.- СПб., 1882. – 761 с.
21. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаних / Ч. Беккариа [Перев. Г. Черданцева, Ю.Юмашева]- М.: Изд-во «Стелс», 1995. – 304 с.
22. Белякова А. М. Гражданско-правовая ответсвенность за причинение вреда: теория и практика / А. М. Белякова – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1986.- 149 с.
23. Белявский А. В. Судебная защита чести и достоїнства граждан / А. В. Белявский.- М.: Изд-во «Юридическая література», 1966.- 60 с.
24. Беляцкин С. А. Возмещение морального (неимущественного) вреда. / С. А. Беляцкин - СПб., 1913. – 64 с.
25. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и сознание долга /С.Н. Братусь // Вопросы теории государства и права. Актуальные проблемы теории государства и права.-Саратов: Изд-во Сарат.ун-та, 1983.- С.42-58.
26. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность: Очерк теории / С. Н. Братусь –М.: Юрид.лит., 1976.- 216 с.
27. Бущенко А. П. Права людини в Україні. /Харківська правозахисна група. Інформаційний портал станом на 22.09.2010р. [Електронний ресурс] // Режим доступу://www.khpg.org.ua.
28. Бущенко А.П. Проти катувань. Українське законодавство та практика в світлі стандартів КПК / А. Бущенко, М. Мінаєв, М. Романов. - Харків: Права людини, 2007.- 256 с.
29. Бущенко А.П. Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Систематизований дайджест рішень Європейського суду з прав людини [Харківська правозахисна группа] / А. Бущенко.-Харків: Права людини, 2008р.- 432 с.
30. Бущенко А.П. Проти катувань [Українське законодавство та практика в світлі стандартів кримінально-процесуального кодексу] / А. Бущенко, М. Мінаєв, М. Романов. - Харків: права людини, 2007.- 256 с.
31. Бущенко А.П. Тактика запобігання катування і представництва жертв катувань у суді. /А. Бущенко [Посібник для адвокатів] /Харківська правозахисна группа.-Харків: Права людини, 2011.- 36 с.
32. Варшавский К.М. Обязательства, возникающие вследствие причинения другому вреда / К.М. Варшавський. - М.: Юриздат, 1929. - 84 с.
33. Васильева Е.Г. Меры уголовно-процесуального принуждения:монография / Е.Г. Васильева.- Уфа: Издательство Башкирского государственного университета, 2003.- 136 с.
34. Васильева Е. Г. Проблемы ограничения неприкосновенности личности в уголовном процессе: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Елена Геннадьевна Васильева. – Башкирский государственный университет - Уфа, 2002. -193 с.
35. Виленский Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России. / Б.В. Виленский – Саратов: Приволжское книжное издательство, 1969. – 400 с.
36. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе /Н.В. Витрук.-М.:Наука, 1979.- 229 с.
37. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення і коментарі /Відп. ред. П. І. Шевчук.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- 928 с.
38. Власов А.А. Проблемы судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации [Текст] /А.А. Власов - М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000.-396 с.
39. Власов В.И. Расследование преступлений. Проблемы качества [Текст] /
В. И. Власов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та,1988.- 200 с.
40. Гессен В.М. Общее учение о государстве / В. М. Гессен - СПб.: Тип. И. Трофимова, 1912. – 190 с.
41. Гессен В. М. Теория правового государства /В. М. Гессен - СПб.,1912- 67 с.
42. Гоббс Т. О свободе и необходимости / Т.О. Гоббс // Опис. Соч. в 2-х т.: Т.1.- М.: Мысль, 1989.- С. 574-612.
43. Горшенков Г. Г. Моральный вред и его компенсация по российскому законодательству: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01/ Горшенков Геннадий Геннадьевич - Н. Новгород, 1996.- 165 с.
44. Горшенкова А.Г. Наказание как мера защиты антикриминальной безопасности в учении о преступности /А.Г. Горшенкова, Г.Г. Горшенков //Российский следователь.-М.:Юрист, 2005.-№5.- С.32-34.
45. Гоцев В. Отговорност на държавата за вреди на граждани /Васил Гоцев. – София: Издание на НЕМЕЗИДА ЕООД, 2002.- 223 с.
46. Гражданский кодекс РСФСР// СУ РСФСР. – 1922. № 71 - Ст. 904.
47. Грибанов В. П. К вопросу о понятии права собственности / В. П. Грибанов // Вестник Московского университета. [Сер. экономики, философии, права].- М.-1959. - №3. Отдельн. оттиск – 190 с.
48. Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою [Електронний ресурс] / Офіційний веб – сайт Верховної ради України – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_114
49. Дисциплінарний статут прокуратури України: Затверджений постановою Верховної ради України 06.11.1991р.,№1796-XII // Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№4.- Ст.15
50. Дзодзиев В. Проблемы становления демократического государства в России. /В. Дзодзиев. –М.: Ad marginem, 1996.-303 с.
51. Дмитриев Ю.А. Гражданин и власть /Ю.А. Дмитриев, А.А. Златопольский.- М.: Манускрипт, 1994.- 160 с.
52. Духовской М. В. Из лекций по уголовному процессу / М. В. Духовской – М.: Тип. общества распространения полезных книг,1895. - 218 с.
53. Елистратов А. И. Очерк государственного права (конституционное право) / А. И. Елистратов. /Издательство второе, переработанное.- М., 1915. – 166 с.
54. Ефимова Л. Г. Ответственность и распределение убытков в расчетных отношениях /Л. Г Ефимова //Государство и право. – К.,1995. - №12. –С. 40-42.
55. Загальна декларація прав людини 1948 р. // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. - К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.
56. Загальна теорія держави і права. [За ред. проф. В. М. Цвіка]. - Харків:«Право», 2002.- 427 с.
57. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права /А. И. Загорулько. –Х.: Консум, 1996. – 178 с.
58. Заботин П.С. Преодоление заблуждения в научном познании / П. С. Заботин. -М.: Мысль, 1979. – 191 с.
59. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / О. В. Зайчук (відп. ред.), А. П. Заєць, В.С. Журавськии, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 685 с.
60. Зейц А.М. Возмещение морального вреда по советскому праву / А. М. Зейц // Еженедельник советской юстиции. -1927.- № 47- С.145-151
61. Зинатуллин З.З. Уголовно-процесуальное принуждение и его эффективность (вопросы теории и практики): монография / З.З. Зинатуллин. –Казань: изд-во Казан. ун-та, 1981.- 136 с.
62. Иванов В. Д. Соотношение гражданско-правовой и уголовно-правовой защиты чести и достоинства личности / В.Д. Иванов // Правоохранительные органы в условиях развития частно-правовых институтов в России [Тезисы межвузовской научно-теоретической конференции]. - Ростов-на-Дону: Изд-во РВШ МВД РФ, 1995. - С. 7-10
63. Иванов В.М. К вопросу о размере компенсации морального вреда / В. М. Иванов // Российский судья. – М., 2000. - № 4. - С. 20-21
64. Ильютченко Н. В. Возмещение ущерба, причиненного личности в уголовном процессе незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ильютченко Наталия Владимировна -М.,1995.- 190 с.
65. Инструкция по применению Положения о порядке возмещения вреда, причиненного гражданину незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда от 2 марта 1982 г. // БНА. – 1984. - № 3. - Ст. 3.
66. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли; Гражданское правоотношение; Критика теории "хозяйственного права" / О. С. Иоффе; Ред. кол.: А. Л. Маковский, О. Ю. Шилохвост; Московский государственный университета им. М. В. Ломоносова. Кафедра гражданского права юридического факультета. - М.: Статут, 2000. - 777 с. - (Классика российской цивилистики).
67. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе.- Ленингр. гос. ун-т., 1955 – 309 с.
68. Іванюченко А. Б. Судовий захист честі, гідності та ділової репутації. Відшкодування моральної (немайнової шкоди) / А. Б. Іванюченко, В. П. Паліюк, А. В. Чернушенко. - Одеса, 1998. – 43 с.
69. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах: Монографія / [Кол.авторів; за ред. Н. М. Оніщенко.] - К.: Видавництво «Юридична думка», 2009.- 216 с.
70. Інформаційний портал Української Гельсінської спілки з прав людини (станом на 24.06.2010 р.) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://helsinki.org.ua
71. Каплина О.В. Проблемі реабилитации в уголовном процессе Украины: дис. канд. юрид. наук:12.00.09 / Каплина Оксана Владимировна.-Харьков,1998.-232 с.
72. Каррас А. Вознаграждение невинно-осужденных и невинно к суду уголовному привлеченных. / А. Каррас – М., 1913. – 88 с.
73. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: [підручник] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006.- 477 с.
74. Керівні принципи щодо ролі держобвинувачів прийняті конгресом VIII ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками (1990) [Електронний ресурс] // Режим доступу: //www.uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/people-who-make-a-trial/index.html.
75. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский - М., Издание М. и С. Сабашниковых, 1916.- 704 с.
76. Ківалов С. В. Основи правознавства / С. В. Ківалов.- К: АСК, 2000. – 258 с.
77. Ківалова Т.С. Зобов’язання відшкодування шкоди у цивільному законодавстві України (теоретичні аспекти): [Монографія] / Т. С. Ківалова. – Одеса: «Юрид. література», 2008. – 360 с.
78. Ковалевский М. М. Декларация прав человека и гражданина / М. М. Ковалевский // Журнал «Юридический вестник». - СПб., 1889.- С. 445-477.
79. Ковалевский М. М. Учение о личных правах / М. М. Ковалевский — М., 1906. — 272 с.
80. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України.- 2002. -№5(33).-С.24.
81. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе / Л.Д. Кокорев.- Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1964.- 138 с.
82. Кокошкин Ф. Лекции по общему государству и праву.(изд 2-е) / Ф. Кокошкин –М.: Изд. Братьев Башмаковых, типография тов-ва И. Н.Кушнерев и Ко, 1912. – 306 с.
83. Компенсація моральної шкоди в праві зарубіжних країн. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,
view/Itemid,99999999/catid,105/id,2011/
84. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс] : Учинено в Римі 4 листопада 1950 року англійською і французькою мовами. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
85. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1984 р., ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР № 3484–XI від 26 січня 1987 р. / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
86. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина:Навч. посібн. / Авт. – уклад. М. І. Хавтронюк. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 384 с.
87. Конституційне право України / [Під ред. В. Ф. Погорілко] -К.: Наук.думка, 2002. – 737 с.
88. Копейчиков В.В. Правознавство / В. В. Копейчиков - К: Юрінком Інтер, 2002.- 704 с.
89. Коркунов. Н. М. Русское государственное право / Н. М. Коркунов. -СПб.:Тип. М. М. Стасюлевича, 1909. – 623 с.
90. Коротков Д. Встать! Суд уходит…/ Д. Коротков, А. Ильченко // Газета «Сегодня» № 219к (3643) от 05.10.2010г. - с. 3
91. Корпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.- Київ 2009. -412 с.
92. Корчевна Л.О. Конпенсація моральної шкоди,завданноїпорушенням особистих немайнових прав,у цивільному праві України: автореф.дис.на здобуття наук.ступеня канд.юрид.наук : спец. 12.00.03/ Л.О Корчевна.-Х.,1998. – 27 с.
93. Котляревский С.А. Власть и право. Проблема правового государства / С. А.Котляревский.- СПб.: Лань : Университет, 2001.- 366 с.
94. Корнеев О.А. Институт реабилитации в уголовно-процесуальном праве России: автореф. дисс. канд. юрид. наук: 12.00.09 /Олег Александрович Корнеев. –Ч., 2005.- 23 с.
95. Корчевна Л. О. Компенсація моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав, у цивільному праві України: автореф. дис. канд. юрид. наук : 12. 00.03 / Л. О. Корчевна – Х., 1998. – 27 с.
96. Корякін Р.В. Реституція в сучасному кримінальному процесі України: автореферат дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. / Р. В. Корякін – К.: КНУВС, 2006. -20 с.
97. Корякин Р.В. Сущность и значение реституции в современном уголовном процессе Украины: перспективы развития и применения/ Р.В. Корякин // Вестник ЛИВД. Луганск, 2001. – №1. – С. 83-92
98. Кримінально-процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» станом на 01 червня 2012 року: (Відповідає офіц. текстові)- К.: Алерта, 2012.- 304 с.
99. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар [За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація] — К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре”, 2003. — 1196 с.
100. Кун А. П. Вопросы возмещения вреда, причиненного гражданину актами власти / А. П. Кун // Правоведение. – Л.: Научно –теоретический журнал.- 1983. -№6 - С.78-81.
101. Кун А. П. Специальные условия возмещения вреда, причиненного гражданину актами власти / А.П. Кун // Правоведение.- Л.: Изд-во ленингр. Ун-та, 1986.- №2. –С.41-47.
102. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: монографія / І.М. Кучеренко - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. — 328 с.
103. Лазаревский Н.И. Ответственность за убытки, причиненные должностными лицами. [Догматическое исследование] / Н. И. Лазаревский: - СПб.: Тип. «Слово», 1905. - 1047 c.
104. Лапицкий Б. Вознаграждение за неимущественный вред / Б. Лапицкий // Сборник Ярослав. гос. ун-та.- Вып. 1. - Ярославль, 1920. - С.105-134.
105. Лейст О. Э. Санкции в советском праве. / О. Э. Лейст – М.: Юридическая литература, 1962. – 237 с.
106. Ленк Г. Проблемы ответственности в этике, економите и технологи / Г.Ленк // Вопросы философии.-1996.-№ 11.- С. 20 -28.
107. Липинский Д.А. Общая теорія юридической ответственности: автореф. дис. докт. юрид. наук: 12.00.01 / Д. А. Липинский –Саратов, 2004.- 20 с.
108. Лов’як О.О. Відшкодування шкоди громадянинові службовими особами органів внутрішніх справ України: дис. канд. юрид. наук: 12.00. 03 / Лов’як Олег Орестович. –К., 2007. – 208 с.
109. Локк Дж. Сочиненияв трех томах / Джон Локк [Пер. с англ.] //АН СССР, Ин-т философии / Т. 3. – М. :Мысль, 1988. – 668 с.
110. Люблинский П. И. Свобода личности в уголовном процессе. / П. И. Люлинский - СПб: Сенаторская типография, 1906. – 678 с.
111. Мазалов А. Г. Гражданский иск в уголовном процессе. М.: Юридическая литература,. 1977. – 176 с.
112. Малеин Н. С. О моральном вреде / Н. С. Малеин // Государство и право. -1993. - №3- С.32-39.
113. Маллеина М. Н. Компенсация морального вреда за неимущественный вред / М. Н. Маллеина // ВВС СССР. - 1991.-№5. -С. 27-29.
114. Маркова М.Г. Возмещение вреда, причиненного незаконными действиями органов дознавания, предварительного следствия, прокуратуры и суда /М.Г. аркова//Юридич. Мысль. Научно-практический журнал. –Спб.:Изд-во Юрид.ун-та, 2002, №2(8).-С. 39-47.
115. Маркс К., Сочинения : [в 50 т.] / Карл Маркс, Фридрих Энгельс . – [2-е изд.] - М.: Гос.изд-во полит. Лит., 1955 -19812 с.
116. Маслов В.Ф. Обязательства из причинения вреда / В.Ф. Маслов.- Х., 1961. – 214 с.
117. Матвеев Г.К. Загальні підстави цивільно – правової відповідальності // Радянська держава і право.-1988. - №8.- С. 37-39
118. Матишевський П. С. Кримінальне право України / П. С. Матишевський – К.: «АСК», 2004. – 675 с.
119. Медведева Т.М. Возмещение ущерба, причиненного правоохранительными органами. [Учебное пособие]. / Т. М. Медведева. - Саратов – 1983. – 40 с.
120. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств. Клинические описания и указания по диагностике / Пер. под ред. Ю. Л. Нуллера, С. Ю. Циркина. — Киев: Факт, 1999. — 272 с.
121. Миролюбов Н. И. Реабилитация, как специальній правовой институт. / Н. И. Миролюбов -Казань, 1902.- 66 с.
122. Михно Е.А. Проблемы возмещения морального вреда /Е. А. Михно //Правоведение – 1992.- №5- С. 89-94
123. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. - К.: Юрінформ, 1992
124. Морозов В. П. Мораль и право / В. П. Морозов.- М., 1960.- 250 с.
125. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы [Учеб. пособие для вузов] / В. В. Нагаев – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 333 с.
126. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / А.Д. Назаров – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 323 с.
127. Назаров, Б.Л. О юридическом аспекте позитивной социальной ответственности/ Б.Л.Назаров// Советское государство и право.- 1981.- № 10.- С.29-38.
128. Наумов И. Разделение преступлений против права гражданского и против права уголовного /И.Наумов – СПб.:Медицинская типография, 1813. – 17 с.
129. Нинюк М. А. Моральна культура державних службовців: сутність, стан та особливості формування: автореф. дис. канд. юрид. наук: 25.00.01.- / М.А. Нинюк. -К., 2000.- 18 с.
130. Недбайло П. О. Радянські соціалістичні правові норми / П. О. Недбайло –Львів: Наук. думка, 1965. -737 с.
131. Новгородцев П. И. Об общественном идеале / П. И. Новгородцев— М.: УРСС, 1991.— 640 с.
132. Новиков В. Щодо поняття реабілітації у кримінальному процесі України /В. Новиков // Право України.- 1997.-№10.- С.58-60.
133. Нор В. Т. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе / В. Т. Нор, М. В. Костицкий – К.: «Вища школа», 1985. – 54 с.
134. Нор В. Т. Имущественная ответственность за неправильные действия должностных лиц / В. Т. Нор – Львов.: «Вища школа», 1974. – 216 с.
135. О возмещении ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями государственных и общественных организаций, а также должностных лиц при исполнении ими служебных обязанностей : указ Президиума Верховного Совета СССР // Ведомости Верховного Совета СССР. 1981. - № 21. - Ст. 741.
136. О суде (Декрет № 2). Декрет Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета от 7 марта 1918 г. У/СУ РСФСР.1918. №26. Ст. 347.
137. О точном соблюдении законов. Постановление VI Всероссийского Чрезвычайного Съезда Советов Рабочих и Крестьянских Депутатов от 8 ноября 1918 г. У/СУ РСФСР. № 90. Ст. 908.
138. Орач Є. М. Основи римського приватного права: Навчальний посібник / Є. М. Орач. - Львів: Ред.-вид. відділ Львів, ун-ту, 2000. – 238 с.
139. Основні принципи незалежності судових органів, схвалених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН №40\32 від 29.11.85р. та №40\148 від 13.12.85// Юридичний вісник України.-2002.-№10- с. 40
140. Острикова Л.К. Проблемы возмещения ущерба, причиненного должностными лицами при осуществлении уголовно-процессуальной деятельности: автореф.дис.канд. юрид. наук: 12.00.09/ Л.К. Острикова.- 1994.- 20 с.
141. Петрухин И.Л. Причины судебных ошибок/ И.Л. Петрухин// Советское государство и право. – 1970.- №5. – С.100-106.
142. Палиюк В. П. Возмещение морального (неимущественного) вреда. [Монография]. Издательство второе, исправленное и дополненное. / В. П. Палиюк –К.: Право, 2000. – 272 с.
143. Первомайский В. Б. Судебная экспертиза по делам о причинении морального вреда / В. Б. Первомайский // Архів психіатрії. — 2002. — № 1. — С. 50–57.
144. Платон. Государство. Законы. Политик. / Предисл. Е. И. Темнова. – М.: Мысль, 1998. – 798 с.
145. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : монографія /С.П. Погребняк. -Х.: Право.-240 с.
146. Поляков С. Б. Проблемы реализации главы 18 УПК РФ / С.Б. Поляков // Государство и право, 2009. - №5 - С.55-63
147. Полянский Н.Н. Судьба процессуальный гарантий во Франции. / Н.Н. Полянский // Советское государство и право, 1940. -№5,6- С.116 -117
148. Понарин В. Я. Защита имущественных прав личности в уголовном процессе России / В. Я. Понарин – Воронеж: издательство ВГУ, 1994.-192 с.
149. Понарин В. Я. Уголовно-процесуальная реституція / В. Я. Понарин // Правоведение. – 1988. -№ 1.- С. 43
150. Популярна юридична енциклопедія / [Гіжевський В. К., Головченко В. В., Ковальський В. С. та ін.]- К.:Юрінком Інтер, 2003.- 527 с.
151. Постановление №15 Пленума Верховного Суда СССР от 23 декабря 1988г «О некоторых вопросах применения в судебной практике Указа Президиума Верховного Совета СССР от 18 мая 1981г. «О возмещении ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями государственных и общественных органов, а также должностных лиц при исполнении ими служебных обязанностей» // Бюллетень Верховного Суда СССР. -1989. -№1 С.10-14
152. Права людини в Україні -2004. Доповідь правозахисних організацій. / За ред. Є.Захарова, Т. Рапп, В. Яворського. / Українська гельсінська спілка з прав людини. – Харків: Фоліо, 2005.- 332 с.
153. Права людини в діяльності української міліції: звіт Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ МВС України [Електронний ресурс] // Режим доступу: //http://umdpl.info
154. Приступа С.Н. Концептуальні засади компенсаційної функції цивільного права /С.Н. Приступа //вісник академії правових наук України.-Харків.-1991. –С.158-159.
155. Прокопович Г.А. Юридическая ответственность в российском праве: Теоретический аспект : дисс. канд. юрид. наук: 12.00.01/ Г.А. Прокопович– М., 2003.-213 с.
156. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): монографія / С.П. Погребняк -Х.: Право.-240 с.
157. Подопригора А.А. Реабилитация в уголовном процессе Росии: дис. канд. юрид. наук :12.00.09 / Подопригора Алексей Андреевич.- Ростов-на-Дону, 2004.- 179 с.
158. Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 04.03.1996р. №6/5,3,41 [Електронний ресурс] // Режим доступу:http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.nreg=z0106-96
159. Постановление №15 Пленума Верховного Суда СССР от 23 декабря
1988 г «О некоторых вопросах применения в судебной практике Указа Президиума Верховного Совета ССР от 18 мая 1981г. «О возмещении ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями государственными и общественными организациями, а также должностных лиц при исполнении ими служебных обязанностей» // Бюллетень Верховного Суда СССР.1989.-№1 -С.10-14.
160. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. №4 [Електронний ресурс] //Режим доступу: http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.nreg=v0004700-95
161. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: закон України від 01.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР) -1995.- N1.- ст.1
162. Прокудина Л.А. возмещение ущерба, причиненного незаконными действиями правоохранительных органов (научно-практический комментарий)/Л.А. Прокудина.-[2-е изд.,перераб. И дополн.].- М.: «Городец»,1998.-144 с.
163. Про прокуратуру: закон України від 05.11.1991р., №1790 – ХІІ// Відомості Верховної Ради України- 1991. - №53.-Ст.793.
164. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні: закон УРСР від 17.04.1991р. № 962- ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР).- 1991. -N 22. - ст.262
165. Проблемы исполнения судебных решений. Блог адвоката Т.З. Костива станом на 08.06.2012 р.[Електронний ресурс]//Режим доступу: http://advocate.fin-risk.org/?p=254
166. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: монографія / Кол. авторів; за ред. Н. М. Оніщенко, О. В. Зайчука.- К: ТОВ «Вид-во Юридична думка».- 2007.- 424 с.
167. Проблемы судебной етики / [под. ред. М. С. Строговича] -М.: изд-во «Наука», 1974.- 272 с.
168. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства: Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 25.04.2003 - Режим Доступу: http://zakon.nau.ua/doc/
169. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 № 2453 - VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010.№ 41-42, № 43, ; 44-45 - ст. 529
170. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: закон України від 23.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). -1998. - № 20.- ст. 99
171. Проти катувань. Запобігання катуванням та жорстокому поводженню. Права людини в Україні 2009-2010р. / Харківська правозахисна группа. Електронне видання. [Електронний ресурс] //Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?r=1.6.2
172. Проти катувань. Міжнародні механізми запобігання катуванням та жорстокому поводженню/ Харківська правозахисна група; Худож.-оформлювач Б.Є. Захаров.- Харків: Права людини, 2007.- 400 с.
173. Прохоров В.С. Преступление и ответственность/ В.С. Прохоров.– Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1984.-136 с.
174. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. (Видання 5-те, зі змінами). [Навчальний посібник] / П. М. Рабінович. — К.: Атіка.— 2001.- 176 с.
175. Радищев А. Н. Путешествие из Перербурга в Москву. Т.2, Издательство Академии наук СССР. Москва-Ленинград, 1941.- 431с.
176. Рахунов Р.А. Расширение прав потерпевшего/ Р. А. Рахунов // Социалистическая законность. - 1960. - № 4. - С. 36-39.
177. Рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 17 червня 2010 р. справа №2 – 1236/10
178. Рішення Європейського Суду з прав людини [Електронний ресурс] //Режим доступу:http://zakon.nau.ua
179. Річний звіт харківської правозахисної групи за 2009 р. [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://khpg.org/index.php id=127489128
180. Романов В. О. О наших с вами страданиях /В. О. Романов //Домашний адвокат.-1996.- № 2 – С. 12-13. .
181. Рукавишников П.П. К Понятию реабилитации в уголовном процессе России /П.П. Руковишников //Весник Спб ун-та МВД России.-2006.-№3 (31).-С.231-235.
182. Русское государственное право. Конспект лекций ординарного профессора императорского Московского университета А. С. Алексеева / А. С. Алексеев –М.: Издательство четвертое, 1897. – 582 с.
183. Савицкий В.М. Об имущественной ответственности за вред, причиненный должностными лицами органов дознаний, предварительного следствия и суда / В.М. Савицкий, Е.А. Флейшиц//Советское государство и право.-1966.-№7. –С. 11-18.
184. Самощенко И. С. Ответственность по советскому законодательству/ И.С. Самощенко, М.Х. Фарукшин.- М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
185. Скакун О.Ф. Теорія держави і права /О. Ф. Скакун.- Х.:Консум, 2005.- 656 с.
186. Слінько Д. С. Захист у кримінальному процесі: проблеми теорії та практики// Форум права.-2009.-№1. – с.519-523 [Електорнний ресурс.]- Режим доступу:// www.nbuv.gou.ua/e- journals/FP/2009-1/09cdcttp.pdf.
187. Собрание малоросийских прав 1807. / [Упоряд.: К. А. Вислобоков та ін. ] – К.: Наукова думка, 1993. – 368 с.
188. Соловьев А.Б. Причины следственных ошибок // Вопросы укрепления законности и устранения следственных ошибок в уголовном судопроизводстве: Сб.науч.трудов.- М.,1999.- С.29-36.
189. Солодко Е. Моральный вред. Понятие и порядок возмещения / Е. Солодко // Бизнес. – 1994. – № 8. – С. 14 -17
190. Сперанський М. М. План государственного преобразования (1809) / М. М. Сперанский;[Сост. и общая ред.Г.Г.Демиденко.] – Харьков,1999.-1078с.
191. Статут Кримінального судочинства 1864 р. . / під ред. Озеровського – СПб., вид. «Законоведение», 1913 р. – 430 с.
192. Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): монографія /Р.О. Стефанчук. – К: КНТ, 2008.- 626 с.
193. Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві / Р. О. Стефанчук.- К.: Науковий світ, 2001. – 306 с.
194. Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) : монографія / Р. О Стефанчук. – К.: КНТ, 2008.-62 с.
195. Строгович М.С.