ЗЛОЧИННІСТЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України
Державний науково-дослідний інститут МВС України

На правах рукопису

КИРИЛЮК Ігор Вікторович

УДК 343.23:343.9:613/614

ЗЛОЧИННІСТЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ

Спеціальність 12.00.08 – Кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Попович Володимир Михайлович
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України

Київ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………….………….4
ВСТУП...........................................................................................................................5

РОЗДІЛ І. Соціальна обумовленість дослідження та проблеми
запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я ..............................................15
1.1. Сфера охорони здоров’я як об’єкт злочинного посягання,
кримінологічного та кримінально-правового дослідження......................................15
1.2. Стан, особливості та співвідношення криміногенної ситуації й організаційно-правової інфраструктури запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я..........................................................................................................................29
1.3. Етапи формування кримінально-правового забезпечення
протидії злочинності у сфері охорони здоров’я.........................................................56
Висновки до Розділу 1…………...................................................................................73

РОЗДІЛ 2. Кримінологічна характеристика злочинів та злочинності
у сфері охорони здоров’я .........................................................................................77
2.1. Загальна характеристика та класифікація злочинів у сфері охорони здоров’я …………………………………………………………………………………….……77
2.1.1. Характеристика та класифікація злочинів на ринку трансплантації людських органів………….……………………………………..……………………………..93
2.1.2. Характеристика та класифікація злочинів у сфері психіатрії……………98
2.1.3. Характеристика та класифікація злочинів на ринку ліків……….……..…102
2.1.4. Характеристика та класифікація службових злочинів у сфері охорони здоров’я……………………………………………………………………………....111
2.2. Кримінологічна характеристика та типізація осіб – суб’єктів вчинення злочинів у сфері охорони здоров’я............................................................................117
Висновки до Розділу 2………..................................................................................134

РОЗДІЛ 3. Детермінація та шляхи удосконалення організаційно-правової інфраструктури запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я………134
3.1. Причини та умови відтворення злочинності у сфері охорони здоров’я......134
3.2. Кримінологічні підходи, напрями та шляхи удосконалення організаційно-правової інфраструктури запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я…152
3.3. Шляхи удосконалення кримінально-правової протидії злочинності
у сфері охорони здоров’я...........................................................................................174
Висновки до Розділу 3………....................................................................................186

ВИСНОВКИ................................................................................................................188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................198
ДОДАТКИ...................................................................................................................231

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВВП – Валовий внутрішній продукт
ВІЛ – Вірус імунодефіциту людини
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ВЦВК – Всеросійський центральний виконавчий комітет
ДТП – Дорожньо-транспортна пригода
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – Засоби масової інформації
КК – Кримінальний кодекс
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
МСЕК – Медико-соціальна експертна комісія
НКЮ – Народний Комісаріат Юстиції
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ПАРЄ – Парламентська Асамблея Ради Європи
РНК – Рада Народних Комісарів
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СНІД – Синдром набутого імунодефіциту
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦРЛ – Центральна районна лікарня

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Право на охорону здоров’я є одним з найважливіших прав людини. Здоров’я населення у фізичному, духовному та соціальному його проявах слід розглядати як основу благополуччя й основний фактор національної безпеки країни. Виходячи з цього, стаття 49 Конституції України закріпила право громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Вказана норма Конституції визначає, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, гарантує, що у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно, а існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Проблемна ситуація полягає в тому, що зазначені положення Конституції залишаються просто задекларованим правом, яке за роки незалежності України все звужується, як в частині одержання безоплатної медичної допомоги, так і в частині скорочення лікувальних і реабілітаційних установ охорони здоров’я. Високий рівень злочинності, корупція у сфері охорони здоров’я, різноманітні оборудки у фармацевтичній галузі, зростання кількості випадків, пов’язаних із незаконною трансплантацією людських органів, проведення медичних експериментів та випробування нових ліків без згоди пацієнта вносять свій вклад у стрімке погіршення стану здоров’я населення. Через свою масштабність, ганебну резонансність і небезпечний вплив на функціонування системи охорони здоров’я, Україна за темпами вимирання населення зайняла одне з перших місць у світі.
Окремі кримінологічні аспекти злочинності у сфері охорони здоров’я досліджували у своїх працях такі українські та російські вчені, як А.М. Бойко, О.М. Варигін, М.І. Галюкова, В.О. Глушков, В.В. Голіна, О.М. Джужа, В.М. Дрьомін, А.Е. Жалінський, А.П. Закалюк, О.Г. Кальман, М.П. Клейменов, О.М. Костенко, О.М. Литвак, М.І. Мельник, А.В. Мусієнко, І.О. Нікітіна, В.С. Овчинський, В.П. Пєтков, В.М. Попович, Є.М. Сейбол, О.П. Соловйов, Є.В. Фесенко, О.В. Червонних, В.І. Шакун та ін. Поряд з цим, у вітчизняній науці не проводились комплексні кримінологічні дослідження, в яких би всебічно вивчались характерні особливості сучасної злочинності у сфері охорони здоров’я, з’ясовувались глибинні причини та умови її відтворення, розроблялось комплексне удосконалення організаційно-правової інфраструктури її запобігання. Все це свідчить про очевидну необхідність такого дослідження, оскільки становище у сфері охорони здоров’я лише погіршується.
На відміну від кримінологічних досліджень, проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері охорони здоров’я вивчались більш повно. Серед дослідників кримінально-правової проблематики слід згадати таких російських та українських вчених, як В.І. Акопов, А.О. Байда, Ф.Ю. Бердичівський, П.С. Берзін, О.Г. Блінов, М.І. Галюкова, В.О. Глушков, І.І. Горелік, С.В. Гринчак, А.А. Жалінська-Рьоріхт, М.І. Загородников, Н.Є. Крилова, О.В. Кудаков, І.О. Леонтьєв, С.Я. Лихова, Н.В. Мірошниченко, А.А. Музика, І.О. Нікітіна, В.П. Новосьолов, І.Ф. Огарков, Н.В. Павлова, О.В.Сапронов, І.Я. Сенюта, Ю.Д. Сергєєв, С.Г. Стеценко, М.С. Таганцев, І.М.Тяжкова, Є.В. Фесенко, М.І. Хавронюк, Г.В. Чеботарьова, О.В. Червонних, М.Д. Шаргородський та ін.
Поряд з цим, проведений нами аналіз свідчить, що вітчизняна практика врегулювання особливостей кримінальної відповідальності медичних та фармацевтичних працівників, які вчинили злочини у даній сфері, потребує подальшого удосконалення, оскільки досвід застосування кримінального законодавства у цій сфері показує, що воно недостатньою мірою гарантує захист прав громадян на охорону здоров’я. Це й зумовлює потребу з’ясувати причини неефективного застосування даних норм Кримінального кодексу України (далі – КК) та визначити шляхи їх усунення.
Таким чином, недостатня розробленість зазначених кримінологічних та кримінально-правових проблем, незадовільний стан запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я, висока корупція і вкрай негативний вплив зазначених криміногенних процесів на стан здоров’я і високу смертність населення й обумовила актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконується за планами наукових досліджень Державного науково-дослідного інституту МВС України на 2009–2012 роки в межах теми «Криміногенна ситуація в Україні у 2010 році та прогноз її розвитку» (№ 1/1-3334 від 12.11.2009 р.) відповідно до п. 4 додатку 5 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29.07 2010 р. № 3470.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є кримінологічний аналіз змісту, структури, специфіки, причин появи раніше невідомих злочинів у сфері охорони здоров’я і широкомасштабного розповсюдження корупції, хабарництва та інших злочинів і зловживань, що порушують конституційне право громадян на безоплатну, своєчасну і кваліфіковану медичну допомогу, а також визначення стану та шляхів удосконалення запобігання злочинності у вказаній сфері.
Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:
– дослідити стан охорони здоров’я в Україні як об’єкта злочинного посягання, кримінологічного та кримінально-правового захисту;
– вивчити стан, особливості та співвідношення криміногенної ситуації й організаційно-правової інфраструктури запобігання злочинності у найбільш вразливих сферах охорони здоров’я;
– прослідкувати тенденції розвитку вітчизняного та міжнародного законодавства, спрямованого на медичний захист здоров’я населення та протидію злочинності у сфері охорони здоров’я;
– розробити класифікацію злочинів, як засобу висунення версій, виявлення і документування злочинів, що вчинюються у сфері охорони здоров’я;
– провести кримінологічне вивчення характерних особливостей особи-злочинця у сфері охорони здоров’я, та здійснити типізацію таких осіб, характерних для найбільш вразливих напрямів охорони здоров’я;
– встановити причини та умови злочинності у сфері охорони здоров’я, здійснити їх аналіз й запропонувати шляхи усунення;
– розробити комплекс заходів, спрямованих на удосконалення організаційно-правової інфраструктури запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я;
– визначити роль, місце та напрями удосконалення кримінально-правового забезпечення протидії злочинності у сфері охорони здоров’я;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства з питань запобігання та протидії злочинності у сфері охорони здоров’я.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері охорони здоров’я, що виникають у зв’язку із вчиненням злочинів та запобіганням злочинності у вказаній сфері.
Предметом дослідження є кримінологічна характеристика, детермінація та система запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали такі загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, як діалектичний, історичний, конкретно-соціологічний, статистичний, порівняльно-правовий, функціональний та інші методи. Діалектичний метод дозволив розглянути характерні особливості злочинності у сфері охорони здоров’я у взаємозв’язку та взаємозалежності з іншими явищами та процесами (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1). Історичний метод застосовувався для простеження становлення та розвитку законодавства, спрямованого на протидію злочинності у сфері охорони здоров’я (підрозділ 1.3). Конкретно-соціологічні методи (анкетування, опитування, контент-аналіз кримінальних справ) дали змогу сформувати репрезентативну емпіричну базу дисертаційного дослідження (розділи 1, 3). Статистичний метод використовувався для виявлення тенденцій в динаміці злочинності у сфері охорони здоров’я (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.3). Порівняльно-правовий метод застосовано для зіставлення кримінального законодавства України та зарубіжних держав з метою удосконалення вітчизняного законодавства щодо протидії злочинності у сфері охорони здоров’я (підрозділи 1.2, 3.1). Функціональний метод застосовано для визначення стану та шляхів удосконалення організаційно-правової та функціональної інфраструктури запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я (розділ 3). Вказані методи використовувались у взаємозв’язку та взаємозалежності, що дозволило забезпечити повноту, всебічність та об’єктивність дослідження.
Нормативно-правову базу роботи склали міжнародні документи (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Конвенція про захист прав людини та основних свобод, Європейська соціальна хартія, Декларація про трансплантацію людських органів, Лісабонська декларація про права пацієнта та ін.), Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про лікарські засоби», «Про психіатричну допомогу», «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», кримінальні кодекси низки зарубіжних держав (Азербайджанської Республіки, Грузії, Королівства Данії, Естонської Республіки, Французької Республіки, Республіки Сан-Марино, Російської Федерації та ін.) тощо.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять дані, отримані: з аналізу матеріалів понад 250 кримінальних справ про злочини, вчинені медичними та фармацевтичними працівниками у сфері охорони здоров’я, розглянуті судами України у 2002–2011 рр.; опубліковані матеріали судової практики; результати анкетування 400 осіб (100 медичних працівників, 100 студентів медичних вузів, 200 пацієнтів); з аналізу результатів досліджень, здійснених іншими авторами, а також з матеріалів періодичної преси та електронних ресурсів з проблемних питань, що стосуються теми дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим в українській кримінологічній науці комплексним дослідженням стану, причин, умов, проблем та шляхів удосконалення організаційно-правової інфраструктури запобігання та кримінально-правової протидії злочинності у сфері охорони здоров’я. Наукова новизна роботи полягає в наступному:
вперше:
– розкрита соціально-конфліктна модель сучасних суспільних відносин у сфері охорони здоров’я, яка зумовлює виникнення нових, невідомих раніше, видів злочинів (службових зловживань повноваженнями, впливом медичних працівників, корупції, незаконне проведення дослідів над людиною, порушення порядку трансплантації органів або тканин людини, насильницьке донорство, підробка ліків, тощо), а також широкомасштабне розповсюдження традиційних розкрадань (привласнень), підкупів, хабарництва, службових підроблень, які руйнують вказану галузь із середини, заважають реалізації конституційного права громадян на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу, спричиняють один із найвищих показників смертності і депопуляції населення в світі;
– встановлено, що основними причинами високого рівня латентності злочинів і неадекватного запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я є: небезпідставна недовіра пацієнтів, що їх звернення до керівництва медичного закладу чи правоохоронних органів вплине на законне розв’язання проблеми; відсутність у державі належної організаційно-правової інфраструктури виявлення, документування таких злочинів, загальної превенції з боку правоохоронців та індивідуальної профілактики злочинів в установах охорони здоров’я; приховування злочинів медичних працівників з боку керівництва закладів охорони здоров’я; низька заробітна плата медиків, що формує у них переконання про виправданість їх вимагань, корупції і поборів, недбалого відношення до роботи і «корпоративну солідарність» медичних працівників з їх керівниками; труднощі у документуванні і доказуванні злочинних дій медичних працівників у зв’язку з побоюваннями пацієнтів вступати в конфлікт з корпоративною круговою порукою медиків тощо;
– доведено, що комерціалізація суспільних відносин в країні призвела до комерціалізації та катастрофічного падіння моралі у сфері медицини, що разом з низькою заробітною платою медиків вмотивовує лікарів до «виявлення» не існуючих захворювань у пацієнтів, проведення дорогих операцій у випадках, коли вони не потрібні взагалі, постановки діагнозів неіснуючих у пацієнтів тяжких захворювань, що вимагають дорогого та тривалого «лікування», призначення пацієнтам непотрібних найбільш дорогих ліків із аптек, споріднених корупційними зв’язками з лікарями-правопорушниками;
– розроблено кримінологічну характеристику та типізацію осіб – суб’єктів вчинення злочинів у сфері охорони здоров’я;
– обґрунтовано необхідність доповнення ч. 2 ст. 140 КК України такими кваліфікуючими ознаками, як «спричинення тяжких наслідків жінці, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності», а також «спричинення тяжких наслідків двом або більше хворим»;
– доведено невідповідність назви ст. 140 КК України «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником» її змісту, оскільки у ній передбачена відповідальність не лише за «неналежне виконання професійних обов’язків» вказаними суб’єктами, а й за більш тяжке діяння «невиконання…» ними цих обов’язків. Виходячи із зазначеного, назву статті 140 КК України слід доповнити словами: «Невиконання або…» (далі по тексту);
– визначено, що до висловлені раніше пропозиції про доповнення статті 115 та 121 КК України такими кваліфікуючими ознаками, як «умисне вбивство з метою використання органів або тканин потерпілої особи» та «умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою використання органів або тканин потерпілої особи», слід доповнити кваліфікуючою ознакою «умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинене з метою використання органів або тканин потерпілої особи» слід доповнити ст. 122 КК України;
– доведено, що підвищення рівня забезпечення конституційного права громадян на безоплатну медичну допомогу потребує:
– усунути різночитання в ч. 1. ст. 184 КК України, а саме – до слів «Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я, – додати слова, – на користь працівника чи в інтересах закладу»;
– відхилити пропозицію окремих вчених щодо декриміналізації ч. 1 ст. 184 КК України з причин її конкуренції зі ст. 354 КК, оскільки вони співвідносяться як загальна (ст. 354) і спеціальна (ст. 184) норми. Остання покликана уособлює більш високий рівень суспільної небезпеки криміналізованого в ній діяння;
– збалансувати санкції загальної (ст. 354) і спеціальної норм (ч. 1 та ч. 2 ст. 184 КК), наблизивши санкції останньої до санкцій співрозмірних за суспільною небезпекою злочинних діянь (ст.ст. 182 та 183 КК), які посягають на майже однопорядкові конституційні права громадян.
Удосконалено:
– кримінологічну характеристику, загальну класифікацію злочинів у сфері охорони здоров’я за ознакою професійно-функціонального статусу особи-злочинця та характеристику і класифікацію злочинів у найбільш вразливих сферах охорони здоров’я, а саме: у сфері виробництва, призначення та реалізації ліків, трансплантації людських органів, психіатрії, службовій діяльності медиків-службовців;
– обґрунтування того, що трактування медиками поняття «лікарська помилка» як некараного діяння створює хибне й неприпустиме уявлення про наявність «права на помилку». Це часто дезорієнтує і правоохоронців, у зв’язку з чим вони дуже рідко кваліфікують як злочинне діяння випадки неналежного надання медичної допомоги з тяжкими наслідками для пацієнта;
– положення про те, що закріплена в законодавстві презумпція незгоди на вилучення органів у трупа призводить до катастрофічного браку трансплантатів і є причиною відтворення нелегального ринку органів. У зв’язку з цим обґрунтована доцільність внесення зміни до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», передбачивши у ньому презумпцію згоди потенційного донора на посмертне вилучення у нього органів і тканин у цілях трансплантації, що усуне посередників та чорний ринок трансплантатів. У той же час населення має бути поінформоване про своє право на відмову від посмертного вилучення органів, повинно знати зміст і мати конкретний механізм реалізації цього права.
Набули подальшого розвитку:
– положення, висунуте російськими кримінологами А.Е. Жалінським, М.П. Клейменовим та Є.М. Сейболом, про доцільність виокремлення кримінології охорони здоров’я як самостійного наукового напряму кримінологічної науки;
– знання про причинно-наслідкові зв’язки між злочинністю, корупцією та проблемою хронічного недофінансування вітчизняної сфери охорони здоров’я, а також про те, що основною проблемою вітчизняної сфери охорони здоров’я є не стільки брак коштів, як тотальна корупція, яка їх поглинає;
– розуміння причинного комплексу зростання злочинності у сфері охорони здоров’я, її причинно-наслідкового впливу на руйнацію системи медичного забезпечення, ліквідацію організаційно-медичної інфраструктури виявлення, лікування і профілактики хвороб, забезпечення конституційного права громадян на отримання безоплатної та ефективної медичної допомоги;
– система заходів, спрямованих на запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я, шляхом усунення причин, що зумовлюють вчинення вказаних злочинів, злочинів, а також удосконалення організаційно-правової інфраструктури запобігання злочинності у досліджуваній сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані у:
– правотворчості – для удосконалення законодавства, спрямованого на запобігання та протидію злочинності у сфері охорони здоров’я;
– правозастосовній діяльності – для вдосконалення шляхів запобігання та протидії злочинам, вчинюваним у сфері охорони здоров’я;
– науково-дослідній роботі – для подальшого дослідження особливостей злочинності у сфері охорони здоров’я, її детермінаційного комплексу та шляхів запобігання (акт впровадження ДНДІ МВС України № 7 від 1 червня 2012 р.);
– навчальному процесі – при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін «Кримінологія» і «Кримінальне право» та при розробці методичних рекомендацій, підручників і навчальних посібників (акти впровадження Закарпатського державного університету від 19 квітня 2012 р.; Міжрегіональної Академії управління персоналом від 5 червня 2012 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації оприлюднені на чотирьох науково-практичних конференціях, зокрема: ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 28–29 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Київ, 30–31 травня 2011 р.); XXII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми міжнародного співробітництва у сфері вищої освіти» (м. Ужгород, 16–19 листопада 2011 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Закарпатські правові читання» (Ужгород, 9–10 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображені у дев’яти публікаціях, в тому числі п’яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження структури, змісту, загально-соціальних і спеціально-кримінологічних причин та умов виникнення нових і зростання традиційних злочинів у сфері охорони здоров’я, дає підстави сформулювати положення, висновки та пропозиції, спрямовані на удосконалення організаційно-правової інфраструктури запобігання й кримінально-правового забезпечення протидії злочинності у досліджуваній сфері. Зокрема:
1. Доведено, що злочинність у сфері охорони здоров’я, яка включає в себе всі злочинні посягання на суспільні відносини у сфері реалізації права на охорону здоров’я, гальмує розвиток даної галузі, руйнує її із середини, стає суттєвою перепоною на шляху реалізації конституційного права громадян на охорону здоров’я.
2. Встановлено, що з причин високої латентності розглядуваної злочинності наявна ж інформація не відображає реальний стан та об’єктивну структуру злочинності у сфері охорони здоров’я. Аналіз наявної емпіричної бази свідчить, що найпоширенішими злочинами, вчинюваними у сфері охорони здоров’я, є службові (насамперед корупційні) злочини (86 %), на другому місці – професійні злочини лікарів (14 %).
3. Доведено, що наявна організаційно-правова інфраструктура запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я не забезпечує належної протидії криміногенній ситуації, яка тут склалася. Виділено наступні причини низької активності та недостатньої ефективності протидії злочинності у сфері охорони здоров’я: а) недосконалість вітчизняного законодавства; б) недостатня кваліфікація працівників правоохоронних органів; в) високий рівень корупції в контролюючих та правоохоронних органах, а також судах; г) неефективний громадський контроль тощо;
4. Визначено, що ставлення законодавця до суспільно небезпечних діянь, вчинених у сфері охорони здоров’я, у різні часи було неоднаковим й залежало від: релігійних уявлень, розвитку медицини, суспільної правосвідомості тощо. Виділено три етапи розвитку законодавства у сфері протидії злочинності у сфері охорони здоров’я: 1) дореволюційний період (до 1917 р.), коли законодавець приділяв підвищену увагу кримінально-правовій охороні здоров’я населення від протиправних посягань; 2) радянський період (1917–1991 рр.), характерний ранньою профілактикою захворювань через систему щорічних медоглядів громадян за місцем проживання та роботи, системи санаторно-курортної профілактики захворювань, контролем за ціною і якістю ліків, їх доступністю для всіх верств населення, тощо. 3) новітній період з 1991 рік по цей час, характерний руйнацією загальнодержавної системи охорони здоров’я, що зумовило появу невідомих радянському законодавству складів злочинів у розглядуваній сфері, а також закріпленням серед обставин, які виключають злочинність діяння, виправданого ризику, одним з видів якого є лікарський ризик;
3. Визначено, що виходячи із завдань даного дослідження, класифікацію злочинів, притаманних сфері охорони здоров’я, можна здійснювати залежно: від форми вини – умисні та необережні злочини, від суб’єкта посягання – службові та професійні злочини(службовців, медичних та фармацевтичних працівників); від ступеня латентності – очевидні неочевидні; від галузі медицини – психіатрія, транспланталогія, педіатрія та ін. При цьому дослідження показало, що кожна класифікаційна група відзначених злочинів має загально-соціальні, спільні так і відмінні причини, притаманні лише конкретній галузі медицини;
4. Встановлено, що до професійних злочинів медичних і фармацевтичних працівників слід віднести: неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132), незаконне проведення аборту (ст. 134), незаконна лікувальна діяльність (ст. 138), ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139), неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140), порушення прав пацієнта (ст. 141), незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143), насильницьке донорство (ст. 144), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145), незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151), незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319) та ін.;
5. Показано, що серед професійних діянь медичних та фармацевтичних працівників найчисленнішими є злочини, вчинювані шляхом неналежного виконання вказаними особами своїх професійних обов’язків. Різновиди неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником, за критерієм етапів лікарської роботи, класифіковано на ті, які пов’язані з діагностуванням, й ті, які пов’язані з лікуванням;
6. Відзначено, що можливими є різні підходи до класифікації злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини (залежно від спрямованості відповідних діянь, від суб’єкта посягання, від предмета трансплантації, від різновиду трансплантаційної діяльності та ін.);
7. Показано, що у сфері психіатрії вчинюються різноманітні злочинні діяння (насильницькі, корисливі, службові, діяння, що посягають на виборчі права громадян та ін.);
8. Доведено, що злочинність на вітчизняному фармацевтичному ринку (випуск на ринок фальсифікованих та недоброякісних лікарських засобів, безконтрольний обіг небезпечних, зокрема й наркотичних, препаратів, зловживання, пов’язані з клінічним випробуванням та державною реєстрацією лікарських засобів та ін.) пов’язана з проблемою якості та доступності медичних препаратів, а тому її надзвичайне поширення загрожує здоров’ю та життю як окремих осіб, так і всього населення України загалом;
9. Встановлено, що найпоширенішими службовими злочинами, вчинюваними в системі охорони здоров’я, є одержання хабара (ст. 368 КК), службове підроблення (ст. 366 КК), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) та ін.;
10. Показано, що різноманіття корупційних діянь у сфері охорони здоров’я є надзвичайно широким – від «платежів» за отримання листків тимчасової непрацездатності до «верхушечної» корупції в органах охорони здоров’я по наданню ліцензій, квот дозволів на імпортування, застосування та реалізацію ліків, а також неналежним контролем за вказаною сферою збоку органів державного управління і контролю та правоохоронних органів;
11. На підставі аналізу емпіричної бази розроблено кримінологічний портрет особи злочинця медичного працівника, що вчиняє злочини у сфері охорони здоров’я: це здебільшого особа жіночої статі у віці 30–55 років, яка перебуває у шлюбі, з формально високим освітнім рівнем, низьким офіційним рівнем доходів та морально-професійною деформацією, викликаною низькою заробітною платою медиків, зверх доходами окремих членів суспільства та корупційно-накопичувальною системою суспільних відносин;Встановлено, що особа злочинця, яка вчиняє злочини у сфері охорони здоров’я, характеризується низкою специфічних особливостей, котрі слід враховуватися при розробці шляхів запобігання таким діянням.
12. Визначено, що жодна із запропонованих у кримінологічній науці класифікацій злочинців не підходить для типологізації осіб, що вчиняють злочини у сфері охорони здоров’я. Це свідчить про наявність особливої категорії осіб, яка суттєво відрізняється від раніше вивчених кримінологами груп. Водночас показана можливість виділення типів осіб медичних працівників – стійких хабарників і хабарників нестійкого ситуативного типу, які не вимагають хабара, не створюють умов, щоб його дали, а одержують подачку не придаючи цьому кримінально-правового значення, тобто вчиняють необережний злочин у формі злочинної недбалості;
13. Встановлено, що до загально-соціальних причин не ефективної протидії злочинності у сфері охорони здоров’я слід віднести: а) впровадження приватно-накопичувальної моделі суспільних відносин, яка вражає всі сфери життєдіяльності суспільства, у т.ч. і сферу охорони здоров’я, її контрольно-управлінський апарат; б) недостатня кваліфікація працівників правоохоронних органів оскільки підбір та розстановка кадрів здійснюється не за професійними ознаками, а за командно-клановими критеріями, яким притаманні корпоративно-кланова кругова порука та корупційні відносини; в) високий рівень корупції в контролюючих та правоохоронних органах, а також судах; г) недосконалість вітчизняного законодавства; д) відсутність ефективного державного та громадського контролю, спрямованого на виявлення та усунення причин та умов вчинення злочинів, тощо.
14. Визначено, що детермінаційний комплекс професійної злочинності медичних та фармацевтичних працівників проти життя і здоров’я складають такі причини і умови: низький рівень професійної підготовки та відсутність мотивації для самовдосконалення; недосконалість нормативно-правової бази; усвідомлення власної безкарності; глибока морально-етична деформація особистості значної їх частини; відсутність належного контролю за медичною документацією; інтенсивне робоче навантаження, що призводить до стереотипних, шаблонних необережних дій; низька правова грамотність як медичних працівників, так і пацієнтів тощо;
15. Встановлено, що причинний комплекс злочинності, пов’язаної з незаконною трансплантологічною діяльністю, складають: прогресуюче збідніння переважної частини населення, окремі представники якого зважуються на продаж органів з метою забезпечення нормальних умов життя, розрахунку з боргами тощо; поява значної кількості маргінальних прошарків населення; недосконалість нормативно-правової бази (закріплена в законодавстві презумпція незгоди на вилучення органів в трупа призводить до катастрофічного браку трансплантатів, а з ним й до існування нелегального ринку органів); недостатня поінформованість населення про шкоду для здоров’я, пов’язану з продажем власних органів тощо;
16. Показано, що основними детермінантами злочинності у сфері психіатрії є: застарілість та неефективність самої системи психіатричної допомоги в Україні; розосередження психіатричних закладів між двома окремими відомствами (МОЗ та Міністерством праці і соціальної політики), що призводить до розпорошення й без того незначних коштів, які виділяються на психіатрію, а також до безвідповідальності чиновництва, можливості перекладати відповідальність на інших; закритість психіатричних закладів від «сторонніх» осіб, у т.ч. правозахисних організацій; влаштування на низькооплачувану і непрестижну роботу в психіатричні заклади морально деградованих людей, колишніх засуджених та алкоголіків, які жорстоко поводяться з пацієнтами; відсутність вимог до молодшого медичного персоналу, які стосуються спеціального навчання чи підготовки; відсутність можливостей у психічно хворих звернутися за правовою допомогою тощо;
17. Встановлено, що детермінаційний комплекс злочинності на фармацевтичному ринку України складає: недостатність й недосконалість відповідної нормативно-правової бази; відсутність цілісної системи управління фармацевтичною сферою; занадто складна схема просування лікарських засобів на фармацевтичному ринку, наявність значної кількості посередників на шляху доведення фармацевтичної продукції до споживача; переповненість інформаційного простору рекламою лікарських засобів, частина з яких є як мінімум сумнівною продукцію; морально-етична деформація особистості суб’єктів відповідних злочинів; пов’язаність вітчизняних фармкомпаній з представниками політичної еліти та міністерським чиновництвом тощо;
18. Визначено, що причинний комплекс корупції у сфері охорони здоров’я становлять: недостатнє фінансування системи охорони здоров’я; низький рівень оплати праці медичних працівників; недосконалість нормативно-правової бази; відсутність ефективних механізмів захисту прав пацієнтів; відсутність належного контролю за розподілом й використанням коштів, які виділяються на розвиток охорони здоров’я, тощо;
19. Обґрунтовано, що запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я потрібно розглядати на двох взаємопов’язаних рівнях – загально-соціальному та спеціально-кримінологічному запобіганні. загально-соціальне запобігання вказаній злочинності має головне значення, в ході якого слід: провести якісну реформу системи охорони здоров’я, суттєво підвищити рівень оплати праці медичним працівникам, підвищити рівень їх професійної підготовки, вдосконалити нормативно-правову базу тощо. Заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності у сфері охорони здоров’я є специфічними й залежать від конкретної галузі медицини;
20. Запобігання професійній злочинності медичних і фармацевтичних працівників має здійснюватись за такими напрямами: якісне реформування системи охорони здоров’я; вдосконалення нормативно-правової бази; підвищення рівня підготовки медичних працівників; страхування їх професійної відповідальності; підвищення рівня їх правосвідомості, а також їх морально-етичного рівня; якісна професіоналізація судово-медичної експертизи тощо;
21. До заходів запобігання злочинності у сфері трансплантологічної діяльності слід віднести: підняття реального життєвого рівня населення й адекватної оплати праці медичних працівників; удосконалення відповідного законодавства (передбачення презумпції згоди на посмертне вилучення органів і тканин людини, передбачення жорстких правил встановлення моменту смерті потенційного донора та ін.); створення електронного реєстру осіб, що за життя висловилися проти пересадки їхніх органів у разі смерті; удосконалення методик діагностики смерті мозку й інформування про отримані результати широкої громадськості; сприяння поступальному розвитку трансплантології у напрямку заміни справжніх органів штучними; посилення громадського контролю за дотриманням черговості осіб, які потребують трансплантологічної операції; проведення роз’яснювальної роботи серед відповідних груп населення, щодо небезпеки виставляти свої органи на продаж тощо;
23. Запропоновані заходи запобігання злочинності у сфері психіатрії: належне фінансування вказаної сфери; перегляд системи надання психіатричної допомоги з урахуванням позитивного досвіду провідних країн; перетворення психіатричних закладів на прозорі, доступні для широкого контролю, лікувальні заклади; удосконалення відповідної нормативно-правової бази (вдосконалення визначення поняття «тяжкий психічний розлад», передбачення усесторонніх гарантій, які забороняють й карають використання психіатрії в політичних і корисливих цілях щодо людей, які в силу певних причин стали комусь неугодними); заснування незалежних органів, що спеціалізувалися б на захисті прав пацієнтів, які перебувають на лікуванні у вказаних закладах; укомплектування правоохоронних органів співробітниками, які б спеціалізувалися на розслідуванні порушень законодавства у сфері психіатрії; перегляд існуючої практики прийняття на роботу на посади молодших медичних працівників осіб з сумнівною біографією, які не пройшли спеціального навчання або підготовки тощо;
24. Серед найважливіших заходів, спрямованих на запобігання обігу фальсифікованих та неякісних лікарських засобів, слід назвати: вдосконалення відповідного законодавства; встановлення жорсткого державного контролю за обігом фармацевтичної продукції; відновлення рецептурного продажу ліків; підвищення зацікавленості виробників фармпродукції у виготовленні оригінальних й ефективних препаратів; вдосконалення методів інформування споживачів лікарських засобів про убезпечення від купівлі неякісних медикаментів; підвищення рівня власної передбачливості пересічних громадян при купівлі ними ліків, тощо;
25. Серед найважливіших заходів, спрямованих на запобігання корупції у сфері охорони здоров’я: адекватне підвищення заробітної плати медичним працівникам; проведення якісної реформи системи охорони здоров’я; налагодження об’єктивного контролю у розглядуваній сфері (регулярно публікувати в ЗМІ інформацію про бюджети сфери охорони здоров’я та звіти про їх виконання на рівні усієї країни, місцевому рівні та рівні окремих медичних закладів, проведення незалежних аудиторських перевірок та ін.); антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та їх проектів, насамперед тих, які стосуються порядку проведення тендерів; підвищення рівня культури й моральності в масштабах усього суспільства тощо;
26. Доведено важливе місце кримінально-правової протидії злочинності у сфері охорони здоров’я серед інших видів запобігання та протидії вказаної злочинності. Визначено, що вітчизняне кримінальне законодавство охороні пацієнта від протиправних посягань відводить досить значне місце. Встановлено, що попри це, потенціал кримінального закону у цій частині ще не є вичерпаним;
27. Обґрунтовано необхідність доповнення ч. 2 ст. 140 КК такими кваліфікуючими ознаками, як спричинення тяжких наслідків жінці, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності, а також спричинення тяжких наслідків кільком хворим. Ч. 2 ст. 140 КК запропоновано викласти у такій редакції: «2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, жінці, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності, а також спричинення тяжких наслідків двом або більше хворим, – карається…»;
28. Встановлено, що назва ст. 140 КК України «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником» не повністю відповідає її змісту, оскільки у ній передбачена відповідальність не лише за неналежне виконання професійних обов’язків вказаними суб’єктами, а й за невиконання ними цих обов’язків; назву ст. 140 КК України доцільно привести у відповідність з її змістом, виклавши в такій редакції: «Невиконання чи неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником»;
29. Встановлено, що назва ст. 143 КК України «Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини» не повною мірою відповідає її змісту і стосується лише її першої частини, що є нелогічним та неприйнятним з точки зору законодавчої техніки; назва цієї статті потребує зміни (прийнятною, наприклад, є назва, запропонована А. В. Мусієнком, – «Незаконна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини»); так само не повною мірою відповідає змісту назва ст. 144 КК «Насильницьке донорство», оскільки вона передбачає відповідальність не лише за насильницьке вилучення крові у людини з метою використання її як донора, а й за вчинення цього діяння, здійсненого шляхом обману; назву ст. 144 КК України слід змінити на «Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора» або на «Незаконне вилучення крові у людини з метою використання її як донора»;
30. Обґрунтовано необхідність доповнення ст. 143 КК такою особливо кваліфікуючою ознакою, як «дії, вчинені щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності»;
31. Аргументовано, що окрім уже існуючих пропозицій доповнити статті 115 та 121 КК України такими кваліфікуючими ознаками, як «умисне вбивство з метою використання органів або тканин потерпілої особи» та «умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою використання органів або тканин потерпілої особи», кваліфікуючою ознакою «умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчинене з метою використання органів або тканин потерпілої особи» слід доповнити ст. 122 КК України;
32. Обґрунтовано доцільність визнання органів і тканини людини предметом контрабанди й включення їх до переліку, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 201 КК України;
33. Доведено, що підвищення рівня забезпечення конституційного права громадян на безоплатну медичну допомогу потребує:
усунути різночитання в ч. 1. ст. 184 КК України, а саме – до слів «Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров’я, – додати слова, – на користь працівника чи в інтересах закладу»;
- відхилити пропозицію окремих вчених щодо декриміналізації ч. 1 ст. 184 КК України з причин її конкуренції зі ст. 354 КК, оскільки вони співвідносяться як загальна (ст. 354) і спеціальна (ст.184) норми. Остання покликана уособливити більш високий рівень суспільної небезпеки криміналізованого в ній діяння;
- збалансувати санкції загальної (ст. 354) і спеціальної норм (ч. 1 та ч.2 ст. 184 КК), до рівня суспільної небезпеки вказаних діянь;
- наблизивши санкції останньої до санкцій співрозмірних за суспільною небезпекою злочинних діянь (ст.ст. 182 та 183 КК), які посягають на майже однопорядкові, якщо не менш небезпечні конституційні права громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулина Е. В. Проблемы отграничения получения взятки от получения незаконного денежного вознаграждения лицом, выполняющим профессиональные функции в сфере здравоохранения / Е. В. Абдулина // Закон и право. – 2009. – № 7. – С. 97–98.
2. Автандилов Г. Г. Особенности Х пересмотра Международной классификации болезней и применение ее в патологоанатомической практике / Г. Г. Автандилов // Архив патологии. – 1998. – № 1. – С. 56–59.
3. Акимова С. Ю. Латентная преступность в сфере психиатрии / С. Ю. Акимова // Организованная преступность, терроризм, коррупция в их проявлениях и борьба с ними. – М. : Российская криминологическая ассоциация; Научно-исследовательский институт проблем укрепления законности и правопорядка, 2005. – С. 194–200.
4. Акопов В.И. Право в медицине / В. И. Акопов, Е. Н. Маслов. – М. : Книга-сервис, 2002. – 352 с.
5. Акутаев Р. М. Криминологический анализ латентной преступности: дисс. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Акутаев Расул Магомедович. – СПб., 1999. – 358 с.
6. Алифанов В. Как фармацевту припарка / Владимир Алифанов, Наталья Мелещук // Газета по-киевски. – 26 января 2011 г. – № 16 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/IT110391.html.
7. Андрійко О. Ф. Правові засоби протидії корупції / О. Ф. Андрійко // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 4. – С. 3–8.
8. Андрушко А. В. Геронтологічна злочинність: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання: Монографія / Андрушко А. В. – Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2011. – 248 с.
9. Антохина Н. С. Коррупция в медицине // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2010. – № 2 (72). – С. 211–213.
10. Аптекарский Устав / Под ред. В.Н. Варадинова. – СПб. : Типография Министерства внутренних дел, 1880. – 166 с.
11.Архів Апеляційного суду Чернігівської обл. за 2007 р. Кримінальна справа № 11-13/2007.
12. Архів Білогірського районного суду Хмельницької обл. за 2009 р. Кримінальна справа 1-53/2009 р.
13. Архів Лугинського районного суду Житомирської обл. за 2010 р. Кримінальна справа № 1–3/10.
14. Архів Оболонського районного суду м. Києва за 2008 р. Кримінальна справа № 1-413 за 2008 рік.
15. Байда А. А. Уголовная ответственность за незаконную лечебную деятельность: Монография / Байда А. А. ; под науч. ред. проф. В. И. Тютюгина. – Х. : Одиссей, 2009. – 320 с.
16. Барміна Г. Демографічна ситуація в Україні: чисельність населення зменшується / Г. Барміна [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.umj.com.ua/article/9153/demografichna-situaciya-v-ukraini-chiselnist-naselennya-zmenshuyetsya.
17. Бідність в Україні: міжнародний та регіональний вимір. Матеріали до засідання «круглого столу» на тему «Реалії та перспективи подолання бідності в Україні» (Київ, квітень 2010 р.). – К. : ТОВ «Інформаційно-аналітична фірма ЕКСОР», 2010. – 35 с.
18. Блинов А. Г. Понятие и система норм о преступлениях против прав и свобод пациента / А. Г. Блинов // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2010. – № 2 (72). – С. 188–195.
19. Блинов А. Г. Уголовно-правовая охрана пациента в досоветской России / А. Г. Блинов // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 6 (70). – С. 113–120.
20. Блинов А. Г. Уголовно-правовая охрана пациента в международном и зарубежном законодательстве / Блинов А. Г. ; под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, доктора юридических наук, профессора Б. Т. Разгильдиева. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 168 с.
21. Блинов А. Г. Уголовно-правовая охрана прав пациента: учебное пособие / Блинов А. Г. ; под ред. Б. Т. Разгильдиева. – Саратов : Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права», 2004. – 288 с.
22. Бобров О. Е. Медицина (нравы, судьбы, бесправие) / Бобров О. Е. – Кировоград : Полинум, 2003. – 158 с.
23. Бойко А. М. Соціально-психологічні чинники корупції в Україні / А. М. Бойко // Шлях до кримінології. Пам’яті Анатолія Петровича Закалюка : збірник матеріалів / Національна академія правових наук України. Координаційне бюро з проблем кримінології та кримінологічних досліджень. – К.; Запоріжжя : КПУ, 2010. – С. 79–87
24. Бондаренко В. Борис Тодуров: «Кримінальна трансплантація в Україні можлива лише у фантазіях кінорежисерів» / Валерія Бондаренко // Дзеркало тижня. – 28 жовтня 2000 р. – № 42 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/HEALTH/boris_todurov_kriminalna_transplantatsiya_v_ukrayini_mozhliva_lishe_u_fantaziyah_kinorezhiseriv-22326.html
25. Будьте здорові! За завищені ціни на ліки вже почали штрафувати // Український тиждень. – 31 жовтня–6 листопада 2008 р. – № 44 (53). – С. 8.
26. Булеца С. Б. Роль права, моралі, етики, білетики в цивільних правовідносинах при здійсненні медичної діяльності / С. Б. Булеца // Сучасне українське медичне право: Монографія / За заг. ред. С. Г. Стеценка. – К. : Атіка, 2010. – С. 277–302.27.
27. Буткевич Б. Темна справа фармацевтів. Тиждень знайшов у торгівлі трамадолом «вуха» політиків і міліцейських генералів / Богдан Буткевич, Андрій Лаврик // Український тиждень. – 31 жовтня – 6 листопада 2008 р. – № 44 (53). – С. 24–26.
28.В Одеській області санітари психлікарні забили на смерть хворого [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/life/350944.
29. В Полтаве осудили медиков, превращающих здоровых людей в онкологических инвалидов [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://news.studclub.poltava.ua/new/17847
30. В Україні зросла материнська і дитяча смертність [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ua.for-ua.com/ukraine/2008/03/29/081629.html
31. Вакцинація почалася з трагедії. Напередодні старту кампанії зі щеплення проти кору та краснухи після введення вакцини помер одинадцятикласник // Український тиждень. – 16-22 травня 2008 р. – № 20 (29). – С. 8.
32. Варыгин А. Н. Преступность работников сферы здравоохранения и ее тенденции / А. Н. Варыгин, Е. В. Червонных // Пробелы в российском законодательстве. – 2008. – № 2. – С. 260–262.
33. Вернер Н. Лечиться надо. Система бесплатного медобслуживания с бюджетным финансированием безнадежно устарела. Спасет здравоохранение и заодно здоровье сограждан лишь всеобщее медицинское страхование – невозможное без экономических реформ / Нелли Вернер // Корреспондент. – 25 декабря 2009 г. – № 49 (388). – С. 48.
34. Випробування Снідом [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://medsvit.org/articles/1/136/viprobuvannya-sn-dom/
35. Висоцька Л. По чому ліки для народу? / Любов Висоцька // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2009. – № 4 (35). – С. 6–13.
36. Вихарева Е. В. Непригодные к использованию лекарственные средства: научно-методологические основы утилизации : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора фармацевтических наук : спец. 15.00.01 «Технология лекарств, организация фармацевтического дела» ; 15.00.02 «Фармацевтическая химия, фармакогнозия» / Е. В. Вихарева. – Пермь, 2009. – 42 с.
37. Волков Б. С. Основы профессиональной ориентации : учеб. пособие для вузов / Волков Б. С. – М.: Академический проект, 2007. – 333 с.
38. Вперше в Україні лікарю винесли вирок за інфікування ВІЛ [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/1308037-vpershe-v-ukrayini-likaryu-vinesli-virok-za-infikuvannya-vil.
39. Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів: офіційний сайт [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.medpravo.org.ua/
40. Гаврилов Б. Я. Латентная преступность: понятие, структура, факторы латентности и меры по обеспечению достоверности уголовной статистики: монография / Гаврилов Б. Я. – М. : Проспект, 2007. – 120 с.
41. Галковська Т. Двісті тисяч доларів за нирку! Хто більше? Трансплантологи переходять на економічні методи стимулювання донорства / Тетяна Галковська // Дзеркало тижня. – 11 січня 2003 р. – № 1 [Електронний ресурс]Режим.доступу:.http://dt.ua/HEALTH/dvisti_tisyach_dolariv_za_nirku_hto_bilshe_transplantologi_perehodyat_na_ekonomichni_metodi_stimulyu-30714.html.:
42. Галюкова М. И. Особенности личности преступника, совершающего преступления в сфере оказания медицинских услуг / М. И. Галюкова // Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с преступностью. Сборник научных трудов. Выпуск 4. Часть 2 / под редакцией д.ю.н., профессора А. Л. Репецкой. – Иркутск : Издательство БГУЭП, 2007. – С. 32–40.
43. Галюкова М. И. Особенности уголовной ответственности медицинских работников за причинение вреда здоровью человека : учебное пособие / Галюкова М. И. – Омск : Омская академия МВД России, 2008. – 55 с.
44. Галюкова М. И. Профессиональные преступления медицинских работников: современное состояние проблемы / Галюкова М. И. // Криминологический журнал Байкальского государственного университета экономики и права. – 2007. – № 3-4. – С. 37–41.
45. Гаташ В. На лаві підсудних – учений / Валентина Гаташ // Дзеркало тижня. – 16 червня 2007 р. – № 23.
46. Гладун З. С. Державна політика охорони здоров’я населення: організаційно-правові проблеми формування і реалізації / З. С. Гладун // Сучасне українське медичне право: Монографія / За заг. ред. С. Г. Стеценка. – К. : Атіка, 2010. – С. 47–70.
47.Глушков В. А. Ответственность за преступления в области здравоохранения / Глушков В. А. – К. : Вища школа, 1987. – 200 с.
48. Глушков В. О. Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України щодо відповідальності за злочини у сфері медичного обслуговування населення / В. О. Глушков // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С. 90–93.
49. Голіна В. В. Запобігання злочинності (теорія і практика) : навч. посіб. / Голіна В. В. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120 с.
50. Головний лікар психлікарні «втік» від кримінальної відповідальності? Хоча «підсобив» у фальсифікації заповіту, яким позбавив спадщини рідну сестру пацієнтки закладу [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tviybiznes.com/main/news2/165186
51. Голубев А. А. Правовое регулирование отечественного здравоохранения в 1917–1941 гг. : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / А. А. Голубев. – М., 2010. – 27 с.
52. Гопа А. А. Инициативы законодателя в борьбе с фальсификацией лекарственных средств / А. А. Гопа // Вестник Северо-Кавказского государственного технического университета. – 2007. – № 2 (11) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ncstu.ru
53. Гопа А. А. Понятие и классификация фальсифицированных лекарственных средств / А. А. Гопа // Бизнес в законе. – 2008. – № 4. – С. 77–79.
54. Горбенко О. Надрукуйте мені нирку. Продавати органи скоро стане невигідно / Олена Горбенко // Український тиждень. – 18-24 липня 2008 р. – № 29 (38). – С. 66–67.
55. Горелик И. И. Правовые аспекты пересадки органов и тканей / Горелик И. И. – Минск : Вышэйшая школа, 1971. – 91 с.
56. Готін О. М. Кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії та практики) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. М. Готін. – К., 2003. – 21 с.
57. Гринберг М. С. Преступное невежество / М. С. Гринберг // Правоведение. – 1989. – № 5. – С. 74–79.
58. Гринчак С. В. Незаконна трансплантація: аналіз складу злочину / С. В. Гринчак // Сучасне українське медичне право : монографія / За заг. ред. С. Г. Стеценка. – К. : Атіка, 2010. – С. 130–153.
59. Гринчак С. В. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: підстави кримінальної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. В. Гринчак. – Харків, 2007. – 19 с.
60. Гуцало Д. Корупція і медицина. За що і скільки лікарі беруть хабарі і як цього уникнути / Дмитро Гуцало, Тетяна Приходько [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.dom2000.com/ru/main/article/id/20899
61. Давидович І. Є. Медико-соціальні аспекти проблеми здоров’я населення України / І. Є. Давидович [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://novosti.mif-ua.com/archive/issue-3961/article-4009/
62. Даниленко Е. Нездоровый бизнес. Как подделывают лекарства в Украине / Евгения Даниленко // Фокус. – 22 декабря 2010 г. – № 50 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smi.liga.net/articles/IT107186.html
63. Данько Д. Нестача «вітаміну Т» / Д. Данько, Б. Буткевич // Український тиждень. – 17-23 жовтня 2008 р. – № 42 (51). – С. 24–26.
64. Департамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми: офіційний сайт МВС України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/544754.
65. Державна цільова програма «Цукровий діабет» на 2009-2013 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2009р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/877-2009-%D0%BF.
66. Дискриминация лиц, страдающих психическими расстройствами [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ru.wikipedia.org
67. Дмитриева Е. Медицина взяток и откатов / Е. Дмитриева // Следователь. – 2007. – № 7. – С. 44–50.
68. Дрёмин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества : монография / В. Н. Дрёмин. – Одесса : Юридична література, 2009. – 616 с.
69. Дубинина А. И. Медицинское обслуживание и лекарственное обеспечение в системе здравоохранения современной России / А. И. Дубинина // Вестник Российского государственного гуманитарного университета. – 2009. – № 2/09. – С. 307–318.
70. Дытынченко Т. Г. Фальсификация лекарственных средств: проблемы и решения / Т. Г. Дытынченко // Экономический вестник фармации и медицины. – 2002. – № 1. – С. 13–16.
71. Епифанова Е. В. Злоупотребления должностными полномочиями в медицине / Е. В. Епифанова // Проблемы юридической науки и правоприменительной деятельности. Выпуск 14. – Краснодар : Кубанский государственный аграрный университет, 2010. – С. 153–160.
72. Євсєєва Б. Медсестру психлікарні звинувачують у побоях пацієнтів / Богдана Євсєєва [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gazeta.ua/articles/life/147039
73. Жалинский А. Э. Криминология и медицина / А. Э. Жалинский // Современное медицинское право. Сборник научных трудов. – М.: ИНИОН, ИГП РАН, 2003. – С. 448–455.
74. Жданов В. Внутренний враг. Рак становится самым массовым убийцей на планете. Природа онкологических заболеваний остается загадкой для науки, однако благодаря новым исследованиям ученые приходят к выводу, что избежать этого недуга проще, чем кажется / Виталий Жданов // Корреспондент. – 20 января 2007 г. – № 2 (241). – С. 52–54.
75. Заварзин А. В. Правовые пути решения проблемы фальсифицированной фармацевтической продукции / А. В. Заварзин // Закон и право. – 2008. – № 10. – С. 17–18.
76. Завгородня І. Бізнес на безробітних. Українцям стає дедалі важче влаштуватися на роботу без хабара / Інна Завгородня // Український тиждень. – 16-22 вересня 2011 р. – № 38 (203). – С. 30–31.
77. Загородников Н. И. Преступления против здоровья / Загородников Н. И. – М. : Юрид. лит., 1969. – 168 с.
78. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.
79. Закон Российской Федерации «О трансплантации органов и (или) тканей человека [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://roszakon.narod.ru/zakon/zto.htm.
80. Закон України «Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12.
81. Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. № 123/96-ВР [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=123%2F96-%E2%F0
82. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. 1789-ХІІ Електронний ресурс // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1789-12/page.
83. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489–ІІІ [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1489-14.
84. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16 липня 1999 р. № 1007-XIV [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1007-14
85. Залікувати до смерті // ТСН-Тиждень 01.05.2011 р. на каналі «1+1» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1plus1.pl.ua/news/tsn_tizhden_01_05_2011_smotret_onlajn/2011-05-01-877
86. Известный украинский нейрохирург оказался выпускником ПТУ [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.vesti.ru/doc.html?id=630658
87. Иншаков С. М. Теоретич