Зубрицький Олег Степанович. Особливості розвитку, перебігу і лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у військовослужбовців

Краткое описание

Зубрицький Олег Степанович. Особливості розвитку, перебігу і лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у військовослужбовців : дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2005

Зубрицький О.С.Особливості розвитку, перебігу і лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у військовослужбовців. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 гастроентерологія. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України. Київ, 2005.
Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у військовослужбовців. Установлено особливості розвитку та перебігу захворювання у військовослужбовців, стану загальноадаптивних реакцій організму при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки та їх взаємозв’язку із факторами ульцерогенезу. Оптимізовано проведення антигелікобактерної терапії та доведено позитивний вплив у комплексній терапії сульпіриду і ербісолу на динаміку загальноадаптивних реакцій організму, клініко-лабораторних змін та перебіг захворювання і розроблено рекомендації щодо їх диференційованого застосування при пептичній виразці дуоденальної локалізації. Удосконалено прогнозування перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у військовослужбовців.

У дисертаційній роботі відображено результати вивчення особливостей розвитку та перебігу ВХ ДПК у військовослужбовців, факторів ульцерогенезу і їх взаємозв’язку зі станом загальноадаптивних реакцій організму, на підставі чого досягнуто вирішення актуальної наукової задачі, а саме підвищення ефективності лікування цієї категорії хворих шляхом нормалізації загальноадаптивних реакцій організму, оптимізації терапії та прогнозування перебігу захворювання.
1. У військовослужбовців ВХ ДПК маніфестує у більш молодому віці на фоні 100% НР-інфікованості слизової оболонки шлунка високого ступеня при значному порушенні загальноадаптивних реакцій організму. При цьому, частота спадкової схильності складає 47%, що суттєво не відрізняється від загальної популяції хворих на ВХ ДПК.
2. У військовослужбовців ВХ ДПК характеризується переважанням у клінічній картині частоти і вираженості больового синдрому, більшим впливом на виникнення загострення таких неспецифічних факторів ризику захворювання, як психічна втомлюваність протягом робочого дня (92%), наявність стресових ситуацій на роботі (80%) та в побуті (74%), тютюнопаління (57%), нераціональний склад денного раціону харчування (36%), а також більшою частотою синдрому повернення клініки” протягом 1 року після загоєння пептичної виразки ДПК та ерадикації НР-інфекції.
3. Для військовослужбовців із наявністю пептичної виразки ДПК характерним є переважання в структурі ЗАРО таких із дезадаптивним (неповноцінні реакції тренування та активації 51%) та патогенетичним (переактивація 19%, різновид стрес-реакції 15%) потенціалом, а після загоєння пептичної виразки збільшення частоти саногенетичних ЗАРО (повноцінних тренування та активації до 37%) та збереження на попередньому рівні частоти реакції переактивації.
4. У військовослужбовців, хворих на ВХ ДПК за наявності ЗАРО переактивації, гострого і хронічного стресу вірогідно вищими (р<0,05) є ступінь НР-інфікованості слизової оболонки шлунка, його кислотоутворююча функція, порушення імунного статусу (зменшення субпопуляцій Т-лімфоцитів, Т-активних лімфоцитів, Т-хелперів та імунорегуляторного індексу), частота виявлення рефлюкс-езофагіту, дуоденогастрального рефлюксу, диспепcичного синдрому, а також вираженість больового та астеноневротичного синдромів.
5. Корекція стану ЗАРО хворих на ВХ ДПК шляхом диференційованого застосування сульпіриду чи ербісолу прискорює досягнення клінічної ремісії, нормалізує психоемоційний стан організму, стан вегетативної нервової та імунної систем, зменшує в подальшому частоту синдрому повернення клініки”, що підвищує ефективність лікування та якість життя хворих.
6. Найбільший ризик рецидиву пептичної виразки дванадцятипалої кишки у військовослужбовців спостерігається на фоні реінфікування НР, а також збереженні шлункової гіперацидності та ЗАРО переактивації, гострого і хронічного стресу як додаткових несприятливих факторів.