Поетапна корекція порушень рухових функцій у дітей зі сколіотичними ураженнями хребта на підставі патогенетичних змін фізичного розвитку

Короткий зміст

У першому розділі проаналізовано та узагальнено спеціальну науково-методичну літературу з проблем корекції та фізичного виховання учнів зі сколіотичними вадами хребта.

Розділ «Матеріал та методи дослідження» складається з п’яти підрозділів: «Організація дослідження», «Антропометричні та фізіологічні методи дослідження», «Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи (ССС)», «Психомоторне тестування дітей зі сколіотичними вадами хребта», «Методи визначення показників розвитку рухових якостей». У дослідженні взяло участь 162 учня віком від 7 до 12 років, серед них 73 хлопчики та 89 дівчаток зі сколіотичними вадами хребта. В експерименті (виконанні запропонованого нами комплексу реабілітації) брало участь 60 дітей (30 – в експериментальній та 30 – в контрольній групі). Для медико-педагогічних спостережень нами були створені групи з дітей зі сколіотичними вадами хребта (30 дітей), по 15 хлопчиків та по 15 дівчаток з І, II, III і IV ступенями сколіозу, та з 30 здорових однолітків – учнів загальноосвітньої школи. В анамнезі у більшості дітей зі сколіотичними вадами хребта відмічались часті простудні захворювання, вірусні інфекції. Робота виконувалась у відповідності до біоетичних норм з дотриманням відповідних принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних законів України. Всі батьки (а по можливості – і діти) дали письмову згоду на участь у дослідженні.

Дослідження здійснювали в три етапи протягом 2003-2007 рр. Програма дослідження передбачала реєстрацію показників стану дітей зі сколіотичними вадами хребта: медичних, фізіологічних, психофізіологічних результатів (психомоторних і сенсомоторних тестів), загальної фізичної підготовленості (уніфікована методика контролю загальної витривалості, сили та силової витривалості, швидкості, гнучкості та рівноваги).

Фізичний розвиток дитини оцінювали за довжиною і масою тіла, обводом грудної клітки, станом постави. Визначення функціональних можливостей передбачало встановлення стану ССС за пробою С.П. Лєтунова, життєвої ємності легенів, а також розраховували індекс фізичного розвитку та оцінювали рівень функціональних та рухливих здібностей за О.Д. Дубогай.

Психофізіологічні показники визначали за результатами психомоторних і сенсомоторних тестів. Психомоторні якості дітей оцінювали за класичними психодіагностичними методиками: «Проста сенсомоторна реакція», «Сенсомоторна реакція вибору», «Реакція на рухомий об’єкт».

Для оцінки фізичної підготованості нами використані тести, запропоновані В.О. Романенко; для оцінки швидкості – «човниковий біг 10 разів по 5 метрів»; тестування швидкості рухів руками – «частота постукувань»; гнучкості – нахил тулуба вперед; статичної витривалості – вис на поперечині; динамічної витривалості – біг; статичної рівноваги – утримання стійкого положення на одній нозі; загальної витривалості - «човниковий біг» з заданою швидкістю; аеробної витривалості - «біг 5 хвилин»; загальної витривалості та максимального споживання кисню - біг на місці за 5 секунд; фізичної працездатності - вправи на велоергометрі РWС 170; силової витривалості тулуба - «підйом тулуба в сидячому положенні за 30 с». Було також проаналізовано результати показників, що вивчалися, в дослідній категорії дітей і в дітей без патології.

Обґрунтування засобів і методів корекції рухових якостей дітей зі сколіотичними вадами хребта. Антропометричні виміри дозволили визначити особливості фізичного розвитку дітей зі сколіотичними вадами хребта. Встановлено, що за масою тіла та віковими характеристиками групи здорових дітей і хворих на сколіоз були вірогідно відмінні. У здорових виявлено кращі респіраторні та ростові характеристики. За розрахунками індексу фізичного розвитку та оцінкою рівня функціональних і рухливих здібностей виявлено, що рівень функціональних і рухливих здібностей у групі дітей, хворих на сколіоз, вищий за середній, у групі здорових – високий.

Маса тіла (у відсотках від належної) була нормальною для віку дітей в контрольній та експериментальній групах. Результати вивчення показників фізичного розвитку учнів за час експерименту засвідчили збільшення об’єму грудної клітки при збільшені маси тіла та росту. Так, ріст у хлопчиків збільшився на 20,2 %, у дівчаток – на 12,5 %; маса тіла у хлопчиків та дівчаток збільшилась, відповідно, на 56,8 % і 46,85 %. Реєстрували збільшення периметру грудної клітки у хлопчиків на вдиху – 33 %, на видиху – 28,5 %, на паузі – 62,25 %. У дівчаток ці показники зросли, відповідно, на 20,8 %, 22,7 % і 23,4 %. Такі зміни сприяють збільшенню працездатності міжреберних дихальних м'язів, а зміни периметру грудної клітки виявили сприятливі ознаки адаптації організму до більш високого рівня функціонування.

Для оцінки розвитку загальної витривалості та функціональних можливостей дихальної системи і стану ССС використовували пробу С.П. Лєтунова у вихідному стані. Перед тестуванням зареєстровано незначне відхилення показників дітей, хворих на сколіоз, та здорових дітей.

Середнє арифметичне значення частоти серцевих скорочень (ЧСС) хворих дорівнювало 96 ударів за хв., що відрізнялось від показника здорових дітей (р<0,001). У стані спокою артеріальний діастолічний та систолічний пульсовий тиск був вищим середньогрупових значень здорових дітей на 3,9-6,4.

Після трихвилинного бігу на місці у хворих на сколіоз дітей пульсовий тиск збільшився на 86,76 % відносно показника здорових дітей та був вищим вихідного рівня. Максимальні зміни показників були зареєстровані після 15 с бігу у дітей зі сколіозом (зокрема, ЧСС збільшилась на 67,19 % проти вихідного рівня). У групах дітей зі сколіозом зустрічались особи як з ознаками брадикардії (10-12 %), так і з вираженою тахікардією. Проведення проби сприяло визначенню функціонального стану організму дітей зі сколіотичними вадами хребта, готовності даного контингенту до більш складних випробувань – тестів для характеристики розвитку рухових якостей.

Для визначення психомоторних якостей у дітей з різним ступенем сколіотичної деформації хребта з використанням розробленої програми «Психомоторика», нами розв'язувалися наступні завдання: виявлення можливих порушень психомоторної функції при даній патології опорно-рухового апарату; проведення порівняльного аналізу психомоторних якостей в групах дітей з різним ступенем сколіозу і розробки патогенетичної орієнтованої схеми адаптивної корекції методами фізичної реабілітації.

На основі проведеного психодіагностичного тестування у кожної дитини за 12 показниками були оцінені їх психомоторні якості. Порівняльний аналіз результатів психодіагностичних тестів за середніми ознаками показників психомоторики в основних групах обстежених дітей, з різним ступенем сколіозу та здорових показав: (1) вірогідні відмінності між здоровими дітьми і дітьми зі сколіотичними вадами, (р<0,001); (2) вірогідні відмінності між дітьми зі сколіозом 1-2 ступеня і дітьми з сколіозом 3-4 ступеня (р<0,001). Наші дані свідчать про значний дефіцит психомоторної функції у дітей, хворих на сколіоз, що підтверджує інформативність класичних психологічних тестів відносно об’єктивної оцінки ступеня порушень рухової активності.

Проведений порівняльний аналіз психомоторних характеристик якостей у дітей з різним ступенем сколіотичного ураження дозволив встановити, що використаний комплекс психодіагностичних тестів виявляє значні порушення психомоторних якостей у дітей з 3-4 ступенем сколіозу в порівнянні з дітьми, у яких діагностувався 1-2 ступінь сколіозу. Вірогідні відмінності між порівнюваними групами дітей з різним ступенем сколіотичних деформацій хребта виявлені за швидкісними характеристиками і точністю сенсомоторних реакцій.

З метою визначення оптимальних режимів фізичних навантажень проведено порівняльний аналіз впливу фізичних вправ різного характеру на показники функцій організму у дітей. Для цього школярам запропоновано виконати тести: «човниковий біг» з заданою швидкістю. Середнє арифметичне значення результатів тесту «човниковий біг» хлопчиків, хворих на сколіоз, дорівнювало 16 подоланим відрізкам, тоді як у здорових хлопчиків цей показник був вищим на 36,1 %, а коефіцієнт варіації – на 51,45 % вищим аналогічних показників здорових хлопчиків (р<0,001). У дівчаток відмінності при аналогічному порівнянні склали 40,74 % та 49,22 % (р<0,001).

Для вимірювання сили та силової витривалості м'язів тулуба використали тест «підйом тулуба із лежачого положення на спині в сидяче положення, та опускання у вихідне положення за 30 с». Середнє арифметичне значення у хлопчиків, хворих на сколіоз, дорівнювало 17 повторенням вправи, у здорових цей показник був вищий на 17,6 %. Відмінність між групами дівчаток зі сколіотичними вадами та здорових при аналогічному порівнянні склала 14,28 % (р>0,1).

Тест «утримання на поперечині» призначений для визначення сили і силової витривалості рук. Силова витривалість та статична сила рук і верхньої частини тулуба характеризувалась незначними відмінностями в групі хлопчиків зі сколіозом від здорових дітей. У дівчаток, хворих на сколіоз, показники сили були на 33,3 % нижчими від показників здорових.

Показники рівноваги тіла характеризувались значними відмінностями групи здорових дітей порівняно з групою хворих. Середнє квадратичне значення для хлопчиків, хворих на сколіоз, дорівнювало 23 спробам, тоді як у здорових цей показник був кращий на 21,05 % і склав 19 спроб (р<0,01). У здорових дівчаток дане значення за середнім показником було на 18,18 % кращим, ніж в дівчаток, хворих на сколіоз (р<0,001).

При виконанні 25 циклічних ударів по гумових дисках однією рукою при фіксуванні часу виконання («частота постукувань»), встановлені відмінності у групі дітей зі сколіотичними вадами хребта від груп здорових дітей. Різні показники були між групами дівчаток. Середній статистичний показник у дітей, хворих на сколіоз, склав 14,2 с, у здорових – 13,9 с.

Для оцінки швидкісних здібностей використовували «човниковий біг» 10 разів по 5 метрів. Відзначали мінімальні відмінності груп здорових дітей від груп зі сколіозом. Майже подібні показники були між групами дівчаток.

Стан розвитку гнучкості під час тесту – «нахил тулуба із сидячого положення» у досліджуваного контингенту осіб характеризувався деякими відмінностями групи здорових хлопчиків від одноліток зі сколіозом. Середнє арифметичне значення у хлопчиків зі сколіозом дорівнювало 8 см, тоді як у здорових хлопчиків цей показник був вищий на 25 % та складав 10 см, а показник розсіювання значень коефіцієнту варіації у здорових дітей був на 20,0 % вищим (р<0,05). За статистичними даними груп дівчаток, хворих на сколіоз, та здорових дівчаток спостерігали такі відмінності: за середнім арифметичним показника дітей, хворих на сколіоз – 10 см, здорових – 14 см, за коефіцієнтом варіації – на 65,2 % більші дані у дівчаток зі сколіозом (р<0,001).

Суттєво змінилась і динаміка результатів розвитку рухових якостей за період навчання за експериментальною програмою: зросла загальна витривалість на 13,6 % у хлопчиків, та на 17,4 % - у дівчаток; сила і витривалість м’язів тулуба - на 47 % у хлопчиків, на 50 % - у дівчаток; сила та силова витривалість м’язів верхніх кінцівок та плечового поясу - на 81 % у хлопчиків та на 15 % у дівчаток; координаційні властивості (тест «Фламінго») покращились у хлопчиків з нижчого рівня до рівня, вищого за середній, у дівчаток – з нижчого рівня до середнього (для свого віку 14-15 років). За розвитком швидкості зміни на краще у хлопчиків становили 35,3 %, у дівчаток - 18,3 %; розвиток гнучкості зріс у хлопчиків на 75 %, у дівчаток - на 90 %.

Аналіз показників розвитку рухових якостей показує, що у хлопчиків за швидкістю (човниковий біг 10 разів по 5 метрів) та за рухливістю в тазостегнових суглобах між групами значення були недостовірно відмінними, за всіма іншими показниками вірогідно відрізнялись. У дівчаток між группами здорових та хворих на сколіоз вірогідні відмінності були виявлені з гнучкості, рівноваги, утримання тіла на поперечині та з загальної витривалості за іншими показниками (р<0,05). Кращі показники у дівчат, ніж у хлопців, зареєстровані з гнучкості, це характерно для даного віку, за всіма іншими показниками кращі результати були у хлопців.

Для визначення гліколітичних здібностей і стійкості до гіпоксії та оцінки аеробної витривалості у школярів зі сколіотичними вадами хребта діти виконували вправи від 3 до 8 с (алактатні анаеробні можливості); від 40 с до 1 хв. 10 с (лактатні анаеробні можливості); від 1 хв. до 10 хв. (визначення аеробних можливостей – показник максимального споживання кисню).

У дітей 7-14 років зі сколіотичними вадами хребта протягом шкільного віку відбувалось зростання показника загальної і швидкісної витривалості, однак їх результати залишались на більш низькому рівні, зміни аеробної витривалості були вірогідно нижчими, ніж у здорових учнів (р<0,05).

У здорових дівчат віком 13-14 років зафіксовано деяке зниження показника фізичної працездатності, а в хлопчиків – зниження темпів її зростання. Це можна пояснити змінами функціонального стану організму підлітків у процесі статевого дозрівання. У школярів зі сколіотичними вадами хребта також відмічали зниження темпів росту фізичної працездатності (р<0,05).

У хлопчиків зі сколіотичними вадами хребта показник функціональних можливостей дихальної системи та ССС продовжував збільшуватись, а в здорових дітей відзначали певну стабілізацію. У всіх вікових групах зафіксовано відставання хлопчиків та дівчинок зі сколіотичними вадами хребта від здорових за розвитком силової (динамічної) витривалості (р<0,05).

Ефективність поетапної корекції порушень рухової функції у дітей зі сколіозом. При організації лікування і реабілітації дітей зі сколіотичними ураженнями хребта в умовах санаторної школи-інтернату ми визначили основні положення, які ввійшли у формуючий експеримент роботи: (1) збереження стабільності деформації, тобто профілактика прогресування захворювання; (2) зміцнення м'язів, що досягається раціональними вправами та розвантаженням хребта; (3) загальний розвиток дитини, зокрема розвиток та зміцнення ССС та дихальної системи.

Головними завданнями фізичної реабілітації у системі комплексного консервативного лікування дітей, хворих на сколіоз, в умовах санаторної школи-інтернату повинні бути: зупинка прогресування деформації хребта; максимально можлива стабілізація викривлення хребта та зупинення деформації грудної клітки; виховання навичок правильної постави; поліпшення фізичного розвитку; нормалізація функцій ССС та дихальної системи; забезпечення максимальної працездатності; орієнтація хворих на сколіоз у виборі професії.

Фізична реабілітація у системі комплексного консервативного лікування в умовах санаторної школи-інтернату передбачає: виконання режиму дня для відповідного віку дитини (повинен забезпечувати проведення всіх лікувальних, навчальних та виховних заходів); загальнозміцнююче лікування; ортопедичний режим; лікувальну гімнастику; масаж м'язів тулуба та кінцівок; лікувальне плавання; застосування ортопедичних корсетів (фіксуючих, корегуючих), фізіотерапевтичні методи лікування (електростимуляція м'язів, теплолікування – гаряче кутання, анкеритові та парафінові аплікації, ультрафіолетове опромінення); використання супінаторів-підвищувачів під каблук; збалансоване харчування; санаторно-курортне лікування; визначені види фізкультури, деякі ігри; лікування суміжних захворювань. На деяких реабілітаційних заходах, розроблених нами, зупинимось більш детально.

Виявлено, що складна структура дефекту, характер первинних і вторинних порушень у дітей з ураженнями опорно-рухового апарату вимагає будувати систему фізичної і соціальної реабілітації на основі об'єктивної інформації про стан їх рухової системи, нервово-м'язової працездатності, моторно-вісцеральної регуляції механізмів адаптації організму до фізичних навантажень різної потужності та об'єму, корекційної спрямованості і враховувати їх індивідуальні особливості (вік, стать, складність структури дефекту, характер вторинних відхилень, якісний стан рухової сфери, тип вищої нервової діяльності та характер, рівень позитивної дидактико-реабілітаційної мотивації).

Провідне місце у лікуванні та відновленні функцій дітей зі сколіотичними захворюваннями опорно-рухового апарату та іншими вадами хребта відводиться раціональному фізичному вихованню, яке забезпечує своєчасне формування основних реакцій і навичок дитини, під впливом яких здійснюється процес корекції фізіологічних згинів хребта та кута нахилу тазу. У процесі виконання фізичних вправ, які використовуються на всіх етапах лікування з реабілітації захворювань хребта у дітей, поєднуючи динамічні навантаження і статичні зусилля, відбувається формування правильної постави, виховання якої є одним із першочергових завдань реабілітологів.

Експериментальна методика фізичної реабілітації у системі корекційно-реабілітаційних заходів школи-інтернату для дітей зі сколіотичними ураженнями хребта охоплювала регламентований режим дня та ортопедичний режим: лікувальну гімнастику, масаж, лікувальне плавання, застосування ортопедичних фіксуючих корсетів, фізіотерапевтичні процедури, раціональне харчування, певні види фізкультури; лікування суміжних захворювань.

На підставі врахування кількісної форми та ступеня сколіотичної хвороби, психофізичного розвитку дитини, віку і динаміки клінічного перебігу патологічного процесу було запропоновано три ортопедичні режими для фізичної реабілітації дітей зі сколіотичними ураженнями хребта, а саме: (1) загальний активний; (2) режим часткового розвантаження хребта; (3) режим повного розвантаження хребта.

Розроблені комплекси лікувальної гімнастики, що складались з асиметричних, симетричних і адекватних методів корегуючих вправ (деторсійних, статичних, статико-динамічних), а також масаж і ЛФК, які використовували в залежності від ступеня сколіозу. При сколіозі 1-2 ступеня використовували: легкий масаж 4-5 хв., електростимуляцію довгих м'язів спини 12-15 хв.; масаж 2-3 хв., корегуючу лікувальну гімнастику; основний масаж 12-15 хв. Запропоновано методику занять з плавання для даного контингенту, в яку ввійшли методичні розробки щодо проведення занять, комплекси вправ з лікувального плавання.

Розроблено програму з фізичного виховання для спеціальних шкіл-інтернатів, санаторіїв, куди ввійшли: теоретичні відомості з фізичної культури, спеціальні та загально розвиваючі вправи, дихальні вправи, вправи на виховання правильної пози з формування правильної постави, профілактики та корекції сколіотичної деформації, плоскостопості, основна та художня гімнастика, елементи ігор, легкої атлетики, а також вправи на розслаблення. У програмі, в порівнянні з навчальною програмою для здорових дітей, обмежені вправи на швидкість, силу та витривалість, зменшені дистанції ходьби та бігу, зниження вимог до учнів. Як обов'язковий введено розділ дихальних вправ, які треба включити до кожного уроку. Широко подані засоби виховання правильної пози та формування правильної постави, вправи для відчуття правильного положения тулуба, зміцнення м'язів спини та черевного пресу тощо.

Результати корекційного впливу на деформації хребта одразу ж після виписки з інтернату (найближчі результати), засвідчили, що в 162 дітей, хворих на сколіоз 1 ступеня, зменшення викривлення відбулося у 71,1 % випадків, 2 ступеня – у 70,5 %, 3 ступеня – у 33,3 %, 4 ступеня – у 45,5 %. Стабілізацію деформації відзначали у дітей з 1 ступенем у 28,8 % випадків, 2 ступенем – у 27 %, 3 ступенем – у 57 %, 4 ступенем - 36,3 % дітей; прогресування хвороби було відзначено у 8,5 % дітей зі сколіозом 2 ступеня, 9,5 %  дітей зі сколіозом 3 ступеня, у 18 % дітей зі сколіозом 4 ступеня. У хворих на сколіоз першого ступеня не виявлено прогресування за експериментальний період. Найбільша корекція спостерігалася при грудо-поперекових сколіозах (у 8,6%). Стійка стабілізація була відзначена при комбінованому сколіозі у 52 % дітей.

Результати фізичної реабілітації перевірено у 46 дітей через 1-2 роки після виписки з навчального закладу (віддалені результати). Відсутність прогресування у дітей з 1 ступенем було відзначено у 100 %, з 2 ступенем - 85,7 %, 3 ступенем – 80 %, 4 ступенем – у 54,4 % випадків. Прогресування виявлено у обстежених з 2 ступенем сколіозу в 14,2 % випадків, 3 ступенем – в 20 %, 4 ступенем – в 45,5 %. Відтак, фізична реабілітація в умовах спеціалізованого навчально-оздоровчого закладу за розробленими експериментальними методиками у санаторній школі-інтернаті, виявилась ефективною у більшості випадків корекції сколіозу 1-4 ступенів. Порівняльний аналіз корекції сколіотичних вад хребта дітей, які навчались за рекомендованою експериментальною методикою (експериментальні класи) і дітей контрольних класів, показав, що кращі на 7,9-27,5 % результати спостерігали у дітей експериментальних класів. Водночас з'ясовано, що припинення корекції в умовах санаторної школи-інтернату в період активного росту хребта веде до прогресування деформації, причому тим більшому, чим важчий ступінь сколіозу. Вважаємо, що корекція і реабілітація в умовах шкіл-інтернатів могли бути більш ефективними, якби діти проходили корекцію до закінчення активного росту хребта (вік 16-17 років), тобто навчально-виховний та корекційно-реабілітаційний процес має відбуватися з 1 по 11 класи. Поліпшення здоров’я дітей хворих на сколіоз, позитивна динаміка в корекції вад хребта, зміни в деформаціях, що відбувались за час спостереження, на наш погляд, засвідчують ефективність проведених заходів фізичної реабілітації.

ВИСНОВКИ

У дисертації науково обґрунтовані, теоретично узагальнені, розроблені, апробовані та впроваджені у практику принципово нові концепції до поетапної реабілітаційної корекції порушень рухових функцій у дітей, хворих на сколіоз хребта різного ступеня, на основі встановлених патологічних змін фізичного розвитку дітей віком 7-14 років. Одержані результати є підставою для наступних експериментальних та порівняльних досліджень з корекції порушень рухових функцій у дітей із сколіотичними ураженнями хребта різного ступеня з урахуванням анатомічних та патогенетичних змін фізичного розвитку.

1.      Діти, хворі на сколіоз, мають вірогідні відмінності за антропометричними показниками, станом ССС та дихальної систем порівняно з практично здоровими дітьми. Здорові діти мають кращі респіраторні та ростові характеристики. Рівень функціональних та рухливих здібностей у групі дітей, хворих на сколіоз, вище середнього, в групі практично здорових дітей – високий. В групі дітей зі сколіозом 40 % мають нормотонічний тип реакції на фізичне навантаження, 40 % - гіпертонічний тип, 10 % - дистонічний, 10 % - гіпотонічний. В групі здорових дітей нормотонічну реакцію виявили 70 %, гіпертонічну – 20 %, дистонічну – 10 %.

2.      Вихідний стан психомоторних якостей у дітей, хворих на сколіоз, встановлювався за допомогою антропометричних показників (ріст, маса тіла, обхват грудної клітки) та спеціальних тестів (на загальну витривалість, силу та силову витривалість, рівновагу, швидкість, гнучкість). Встановлено, що психомоторні якості у дітей зі сколіотичними вадами хребта були в значній мірі змінені у порівнянні зі здоровими дітьми за всіма показниками психодіагностичних тестів: збільшено час простої сенсомоторної реакції; час сенсомоторної реакції, вибору з двох колірних стимулів; знижена сенсомоторна точність при реакції на рухомий об'єкт; збільшено час успішного виконання сенсомоторної дії. Аналіз показників розвитку рухових якостей показує, що у хлопчиків за швидкістю та гнучкістю між групами хворих та здорових дітей відмінності були невірогідними, за іншими показниками вірогідно відрізнялись. У хворих та здорових дівчаток вірогідні відмінності були виявлені з гнучкості, рівноваги, сили та силової витривалості та з загальної витривалості, за всіма іншими показниками відмінності були невірогідними. Кращі показники у дівчат, ніж у хлопчиків аналогічного віку, хворих на сколіоз, відмічені тільки з гнучкості.

3.      Розроблений комплекс корекційних заходів фізичної реабілітації, спрямованих на попередження прогресування сколіотичних уражень хребта і на формування важливих рухових навичок та вмінь, який включав: щоденний груповий урок (8-12 дітей) тривалістю до 45 хв.; (2) індивідуальні заняття з метою відпрацювання правильності виконання вправ для виправлення порушень постави; (3) ранкову гігієнічну гімнастику; (4) фізкультурні паузи на кожному уроці; (5) вечірній комплекс вправ тривалістю до 30 хв.; (6) лікувальне плавання 2-3 рази на тиждень; (7) фізіотерапевтичні процедури; (8) рухливі та спеціальні ігри; (9) визначення сили та статичної витривалості м'язової системи кожної дитини, функціональні проби з навантаженням на ССС перед призначенням та застосуванням ЛФК.

4.      Розроблений та запропонований комплекс поетапної корекції та реабілітації дітей, хворих на сколіоз, призводить, порівняно із застосуванням загальноприйнятих програм фізичної реабілітації, до покращання показників фізичного розвитку учнів: збільшення росту (на 12,5-20,2 %); маси тіла (на 46,9-56,8 %), периметру грудної клітки на вдиху (на 20,8-33,0 %), на видиху (22,7-28,5 %), в період паузи (на 23,4-32,3 %) як у хлопчиків, так і в дівчаток. У дітей з вадами хребта з різними за ступенем порушеннями рухових функцій зросла загальна витривалість (на 13,6-17,4 %), сила і витривалість м’язів тулуба (на 47-50 %), швидкість (на 18,3-35,3 %), гнучкість (на 75-90 %).

5.      Розроблена та експериментально апробована в умовах спеціального навчального закладу програма з фізичного виховання для дітей зі сколіотичними вадами хребта, яка включає теоретичні уроки з фізичної культури, спеціальні, загальнорозвиваючі та дихальні вправи, вправи на виховання правильної пози і постави, на розслаблення, профілактику та корекцію сколіотичної деформації, плоскостопості, елементи ігор, легкої атлетики, з обмеженням вправ на швидкість, силу, витривалість, дистанції ходьби та бігу. Припинення корекції в умовах спеціалізованої санаторної школи-інтернату в період активного росту хребта призводить до прогресування деформації хребта. Таку корекцію при виражених формах деформації необхідно продовжувати до закінчення росту хребта.