Державне регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті досвіду Франції Диссертация

Короткий опис:
НАЦІОНАЛЬНА академія державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

АЛЄКСЄЄВА Юлія Вікторівна

УДК 351: 338. 481.32 (477) (44)

Державне регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті досвіду Франції

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
ЦИБУХ Валерій Іванович
кандидат філософських наук, доцент

КИЇВ 2005
ЗМІСТ

ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
1.1. Теоретичні основи державного регулювання розвитку туристичної галузі 12
1.2. Туризм як фактор розвитку територій. 29
1.3. Методичні підходи щодо визначення соціальної складової державної туристичної політики. 36
Висновки до першого розділу. 43
РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМИ реалізації державної туристичної політики в КРАЇНах ЄВРОПИ, ЗОКРЕМА у ФРАНЦІЇ
2.1. Туристична політика країн Європи. 46
2.2. Державне регулювання туристичної галузі Франції 53
2.3. Муніципальні туристичні офіси як дієвий чинник розвитку місцевого туризму Франції 60
2.4. Механізми партнерства державної влади, територіальних громад та приватного сектора в галузі туризму Франції 65
Висновки до другого розділу. 74
РОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ, РЕГІОНАЛЬНОМУ ТА МІСЦЕВОМУ РІВНЯХ
3.1. Передумови і сучасний стан розвитку туристичної галузі України. 76
3.1.1. Туристичні ресурси як передумова розвитку туристично-рекреаційної галузі України. 76
3.1.2. Становлення національної системи державного регулювання туристичної галузі 86
3.1.3. Державна туристична політика України. 92
3.1.4. Нормативно-правове забезпечення туристичної галузі 97
3.2. Розвиток туристичної галузі на регіональному та місцевому рівнях. 103
3.2.1. Регіональна політика і регіональні органи регулювання туристичної галузі 103
3.2.2. Роль територіальних громад у розвитку туризму. 108
3.2.3. Туризм як чинник соціально-економічного розвитку малих міст. 122
3.2.4. Розвиток сільського зеленого туризму в Україні 127
Висновки до третього розділу. 133
РОЗДІЛ 4 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ в контексті досвіду франції
4.1. Стратегія розвитку туристичної галузі України. 135
4.2. Основні напрями вдосконалення механізмів розвитку туризму на регіональному та місцевому рівнях. 147
4.3. Впровадження державної політики соціалізації туристичної галузі 155
Висновки до четвертого розділу. 163

ВИСНОВКИ.. 167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 172

Додатки.. 195

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна туристична індустрія у світовій господарській системі посідає провідні позиції: на неї припадає близько 10% від виробленого у світі валового продукту, близько 30% світової торгівлі послугами, 7% загального обсягу світових інвестицій, 11% світових споживчих витрат. За даними Всесвітньої Туристської Організації, за останні 16 років доходи від міжнародного туризму зростали в середньому на 9% в рік. Для більш ніж 40 країн світу туристична галузь є основним джерелом надходжень національного бюджету, а для 70 однією з трьох його основних статей. Наприклад, в Іспанії частка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів та послуг становить 35%, на Кіпрі та в Панамі понад 50%, на Гаїті більш як 70% [176, с. 4].
Сьогодні подорожі та відпочинок стають невід’ємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім’ї, витрати на туристичні послуги це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.
Україна об’єктивно має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатий природний, історико-культурний та туристично-рекреаційний потенціал. Однак сьогодні в Україні розвиток цієї важливої галузі економіки, яка, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків могла б щороку приносити в державну скарбницю до 4млрд дол. США, недостатній. Причинами такого становища є складна соціально-економічна ситуація в державі, неврегульованість механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутність ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і на регіональному рівнях [191, с.56].
Туристична галузь, враховуючи її значний вплив на економічний та соціальний розвиток країни, розгалуженість господарських зв’язків, потребує регулювання, підтримки та пильного контролю з боку держави.
На сучасному етапі розвитку України, особливо в умовах адміністративної реформи, що триває, актуальними стають питання щодо створення ефективної структури управління туристичною галуззю на всіх рівнях, децентралізації та деконцентрації влади з чітким визначенням повноважень кожного її рівня. Перетворення України на туристичну державу світового значення вимагає також забезпечення координації діяльності різних галузей економіки, від яких залежить якісне надання туристичних послуг, зокрема транспорту, торгівлі, виробництва сувенірної продукції, видавничо-рекламної діяльності тощо.
Аналіз наукової літератури дає змогу виділити такі напрями дослідження туризму, як соціальний, історичний, економічний, правовий, міжнародний та ін. Теоретико-методологічні аспекти туризму, історію його розвитку як в Україні, так і за рубежем, окремі питання управління галуззю вивчали відомі вітчизняні вчені: В.К.Федорченко [85,130,200-203], В.І.Цибух [208], А.Т.Матвієнко [176], М.П.Крачило [96], С.І.Попович [208], Г.П.Науменко [115,151], С.В.Хлоп’як [191, І.М.Школа [107], В.С.Ковєшніков [176], М.І.Долішній [171] та ін.
Питанням менеджменту і маркетингу туризму присвячені роботи зарубіжних науковців В.А.Квартального [80-85,193], М.І. Кабушкіна [78,79], В.Г.Гуляєва [43, 44], В.Мідлтона [253], Г.Ф.Шаповал [209]. Вітчизняні дослідники В.К. Євдокименко [55], В.І.Мацола [105], М.Б. Онисько [190], О.М.Савченко [168] особливого значення надавали регіональним аспектам розвитку туристичної галузі. Вагомим внеском у розробку питань економіки організації та управління рекреаційно-туристичним комплексом є роботи вчених одеської наукової школи, зокрема О.Г.Топчієва [186], С.К.Харічкова [163], О.С.Шаптали [210-213] та ін. Відомі українські вчені М.К. Орлатий [104,112,173,187], П.Т.Саблук [104,112,160] приділяли увагу сільському зеленому туризму як чиннику соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів. Питання збереження туристичних ресурсів та управління природокористуванням досліджували відомі вітчизняні науковці Ю.П.Лебединський [99,100,190], І.М.Потравний [99], В.І. Гетьман [37], Б.М.Данилишин [45,175], В.С.Міщенко [45] та ін.
Аналіз наукових джерел з питань державного регулювання різних сфер економіко-господарської діяльності в Україні свідчить, що українським вченим належить вагомий теоретичний доробок. Указаній проблемі присвячені наукові праці В.Д.Бакуменка [51], В.М.Князєва [50,51,56], О.А.Машкова [116] та ін. Структура, повноваження й особливості функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування розкриті в наукових працях Н.Р.Нижник [116], С.Д.Дубенко [119], Н.Г.Плахотнюк [119], О.Ю.Лебединської [49,90], П.І.Надолішнього [51], Ю.П.Шарова [214], В.М.Вакуленко [49,53,162], О.С.Ігнатенка [49], І.В.Козюри [1,89,90] та ін.
Різноманітність досліджень питань туристичної галузі підтверджує складність, актуальність та неоднозначність цієї теми. Однак слід зазначити, що ціла низка аспектів державного регулювання розвитку туризму в Україні ще не має адекватного й всебічного відображення в науковій літературі: це, зокрема роль, функції та повноваження держави в галузі туризму, механізми соціалізації туризму, роль територіальних громад у галузі туризму тощо. Сьогодні надзвичайно актуальним є також питання наукового обґрунтування місця та ролі туристичної сфери в системі соціально-економічних пріоритетів регіонального і місцевого розвитку, розробки методології оцінки ефективності освоєння туристичного потенціалу, вироблення теоретичних основ формування регіональної туристичної політики та механізмів її практичної реалізації. Інакше кажучи, необхідна розробка методології формування та механізму реалізації туристичної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях в контексті зарубіжного досвіду, зокрема досвіду одного з лідерів світового туристичного ринку Франції. Викладене вище зумовлює вибір теми дисертації та актуальність дослідження проблеми державного регулювання розвитку туристичної галузі України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідної роботи кафедри управління містом Національної академії державного управління при Президентові України Визначення соціально-економічних передумов та розробка механізмів залучення територіальних громад до розвитку туризму в Україні” (державна реєстрація №0103U006818), у рамках якої дисертантом як співвиконавцем розроблено науково-методологічні основи та виділено складові адміністративно-правових механізмів розвитку туризму в Україні на регіональному та місцевому рівнях.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі України на національному, регіональному та місцевому рівнях з урахуванням зарубіжного досвіду.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
уточнити поняття державне регулювання туристичної галузі”;
провести ґрунтовний аналіз нормативно-правової бази туристичної галузі України з огляду на трансформації, які відбулись останніми роками, і запропонувати заходи щодо її вдосконалення;
дослідити історичні, організаційно-функціональні та нормативно-правові передумови формування державної туристичної політики в країнах Європи, зокрема у Франції, і визначити найбільш ефективні механізми її реалізації;
виділити основні напрями сучасної туристичної політики України, місце органів державної влади та місцевого самоврядування у втіленні її в життя, виділити соціально-економічні передумови залучення територіальних громад до розвитку туризму і роль держави в забезпеченні таких умов;
визначити механізми державного регулювання розвитку соціального туризму, зокрема такі, що сприятимуть соціалізації молоді, вдосконалити понятійний апарат соціального туризму;
обґрунтувати вибір стратегічних напрямів розвитку туристичної галузі України на основі аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правових актів з урахуванням зарубіжного досвіду.
Об’єкт дослідження туристична галузь України.
Предметом дослідження є регулюючий вплив держави на розвиток туристичної галузі України в контексті досвіду Франції.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розвиток туристичної галузі відбувається за умов впровадження ефективних механізмів її державного регулювання. Вивчення та аналіз досвіду європейських країн, зокрема Франції, щодо здійснення туристичної політики сприятиме науковому обґрунтуванню стратегії розвитку туризму в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення сучасної теорії державного управління, основоположні законодавчі й нормативні акти України, Франції та міжнародні документи, ратифіковані Україною, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері туристичних послуг і управління нею, що розкривають соціально-економічні функції туризму і його роль у розвитку національної економіки.
Для досягнення поставленої в роботі мети було використано сучасні методи дослідження, зокрема на основі системно-аналітичного методу здійснено теоретичне узагальнення наукових концепцій, розробок, пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених проблемам туристичної галузі. Використання методів логічного узагальнення забезпечило послідовність проведення наукового дослідження. Для вирішення окремих завдань використовувались також наступні методи: статистичного аналізу для дослідження динаміки, структури і ефективності функціонування суб’єктів туристичної діяльності; проблемно-орієнтовний для наукового обґрунтування напрямів вирішення проблем розвитку вітчизняної туристичної галузі; компаративний для зіставлення розвитку туризму в різних регіонах та країнах; праксиметричний для аналізу передового наукового досвіду. Застосовувались також методи комплексного системного аналізу економічних та управлінських явищ і процесів.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що
уперше:
здійснено теоретико-методологічне обґрунтування і розроблено низку практичних рекомендацій щодо формування стратегії державного регулювання розвитку туристичної галузі України на національному, регіональному та місцевому рівнях у контексті зарубіжного, зокрема французького, досвіду;
визначено поняття соціалізація туризму” з погляду впровадження комплексу заходів державної політики щодо соціалізації туристичної галузі України;
розроблено комплекс соціально-економічних механізмів залучення територіальних громад до розвитку туристичної галузі на регіональному і місцевому рівнях, зокрема через створення регіональних туристичних корпорацій, туристичних інформаційних центрів, робочих груп сприяння розвитку туризму тощо;
дістали подальшого розвитку визначення та обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі на основі узагальнення досвіду країн Європи, зокрема Франції, щодо її організації та управління;
уточнено поняття державне регулювання туристичної галузі” в контексті впровадження механізмів співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора в галузі туризму;
удосконалено механізми державного регулювання розвитку соціального туризму в Україні, зокрема ті, що спрямовані на підвищення ефективності державної політики соціалізації молоді.
Практичне значення одержаних результатів визначається комплексним характером дослідження. Отримані в процесі аналізу висновки та запропоновані рекомендації мають поряд з теоретичним практичне значення, оскільки можуть використовуватися в науково-дослідній роботі як основа подальшого аналізу та формування теоретичних засад розвитку туристичної галузі України, її державного управління; в державно-управлінській сфері і законотворчому процесі при розробці концептуальних та правових засад державного управління туристичною галуззю; у процесі управління туристичною галуззю та її складовими при реалізації державних програм розвитку туризму; в навчальному процесі при вивченні навчальних дисциплін з державного управління, соціальної політики, спеціальних курсів фахових дисциплін зі спеціальності Туризм”; у діяльності органів місцевого самоврядування з метою підвищення соціально-економічного розвитку територій та ефективного використання туристичних ресурсів тощо. Результати дисертаційної роботи у формі теоретико-методичних розробок та рекомендацій впроваджені:
Комітетом Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму при доопрацюванні проекту Концепції розвитку українських курортів та проекту закону України Про сільський та сільський зелений туризм” (реєстраційний № 4299, внесений народним депутатом України В.І.Кафарським) (довідка № 06-5/18-1190 від 06.09.2004р.);
Державною туристичною адміністрацією України при розробці Заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму” (довідка № 1.1/07-975 від 09.06.2004р.);
Київським університетом туризму, економіки та права при викладанні таких дисциплін: Менеджмент туризму”, Основи бізнесу” (довідка №347-01-4/у від 01.11.2004р.);
кафедрою управління містом Національної академії державного управління при Президентові України при виконанні науково-дослідної роботи Визначення соціально-економічних передумов та розробка механізмів залучення територіальних громад до розвитку туризму в Україні” (державна реєстрація № 0103U006818) (довідка №27/7 від 06.11.2004р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на дванадцяти науково-практичних заходах, зокрема: науково-практичній конференції Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м.Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній студентській конференції Трансформаційні процеси розвитку туризму та готельного господарства України” (м.Київ, 2002); міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених Актуальні проблеми управління соціально-економічним розвитком” (м.Київ, 2002); науково-практичній конференції Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м.Київ, 2003); Другій міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених Сучасні технології ведення бізнесу. Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м.Київ, 2003); V аспірантських читаннях Туризмологія”: економічні, правові, соціокультурні, духовні аспекти” (м.Київ, 2003); науково-практичній конференції Теорія та практика державного управління: нові механізми регіонального розвитку” (м.Харків, 2003); Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених” (м.Хмельницький, 2004); науково-практичній конференції Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м.Київ, 2004); VІ аспірантських читаннях Практика сучасного туризму в Україні (праксеологія туризму): стан та перспективи” (м.Київ, 2004); Четвертому міжнародному науковому конгресі (м.Харків, 2004); науково-практичній конференції Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м.Одеса, 2004). Результати дослідження обговорювались на методологічних семінарах Національної академії державного управління при Президентові України і на засіданнях кафедри управління містом.
Публікації. Основні ідеї, положення і результати до

Список літератури:
ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення актуальної наукової проблеми стосовно державного регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті зарубіжного досвіду, зокрема досвіду Франції. Відповідно до поставленої мети, завдань та висунутої гіпотези дисертаційне дослідження дає змогу сформулювати низку висновків і пропозицій теоретичного, методичного та прикладного характеру, основними з яких є такі.
1. Дослідження й узагальнення теоретико-методологічних і практичних аспектів державного регулювання туристичної галузі, документів і матеріалів всесвітньо відомих туристичних організацій підтвердило необхідність державного регулювання розвитку туристичної галузі на національному, регіональному та місцевому рівнях шляхом застосування правових, адміністративних, економічних, організаційних та інших механізмів. Державна туристична політика здійснюється парламентами, урядами, державними організаціями, що відповідають за туристичну діяльність, з метою регулювання і координації туристичної галузі, створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та підприємців щодо розвитку туризму.
2. Уточнено поняття державне регулювання туристичної галузі”, яке пропонується розглядати як сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі, створення ними умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку туризму через різні механізми державного регулювання: адміністративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо.
3. Аналіз сучасних тенденцій розвитку національної туристичної галузі та узагальнення зарубіжного досвіду дали змогу обґрунтувати вибір стратегічних напрямів державного регулювання розвитку туризму в Україні, зокрема щодо його соціалізації, екологізації, інформатизації, децентралізації управління з передачею значних повноважень органам місцевого самоврядування. На нашу думку, перспективними видами туризму для України є внутрішній та в’їзний, у рамках яких особливої уваги, державної підтримки та регулювання потребує розвиток соціального, ділового, сільського туризму.
4. Доведено, що в багатьох розвинених державах світу соціальний туризм це могутній фактор економічного розвитку. В дисертації обґрунтовано необхідність державної підтримки розвитку соціального туризму в Україні, вперше у вітчизняній науці введено поняття соціалізація туризму” як державна політика, спрямована на створення умов для залучення широких верств населення до активного та стабільного споживання туристичних послуг. Ураховуючи досвід державної підтримки розвитку соціального туризму радянських часів і зарубіжний досвід, визначено найбільш дієві механізми соціалізації туристичної галузі України і, насамперед, механізми соціалізації молоді через розвиток соціального туризму. Це, передусім, законодавчі механізми: розробка Державної програми розвитку соціального туризму в Україні”, розрахованої на 10 років, основними етапами якої мають стати: розробка та прийняття законів України Про соціальний туризм”, Про молодіжний та дитячий туризм”, Концепції розвитку спеціалізованої туристичної інфраструктури (для інвалідів, родинного відпочинку, студентів тощо), а також організаційні, адміністративні, економічні та інші механізми державної політики соціалізації туристичної галузі України.
5. У дисертаційному дослідженні проведено аналіз механізмів державного регулювання туристичної галузі країн Європи, зокрема Франції, яка посідає перше місце в світі за привабливістю для іноземних туристів. Установлено, що більшою мірою це відбувається завдяки всебічній підтримці її розвитку з боку держави, продуманій регіональній політиці щодо активізації розвитку туризму на місцях. Визначено, що основними принципами сучасної туристичної політики Франції є децентралізація, делегування повноважень органам місцевого самоврядування, підтримка місцевих ініціатив, розвиток всіх форм соціального туризму, принцип всебічної співпраці між владою, територіальними громадами та підприємцями в галузі туризму.
6. Україна має всі об’єктивні передумови, щоб стати однією з передових туристичних країн світу, однак аналіз сучасного стану функціонування вітчизняної туристично-рекреаційної галузі свідчить про те, що ефективність діяльності цієї галузі стримується через невирішеність низки проблем. Насамперед це проблеми нормативно-правового забезпечення функціонування туристичної галузі, для розв’язання яких необхідно внести відповідні зміни та доповнення до чинного законодавства з питань туризму, зокрема видається необхідними закріплення за в’їзним та внутрішнім видами туризму статусу пріоритетних; розробка економічних інструментів стимулювання діяльності з обслуговування туристів у середині країни та залучення інвестицій у туристичну галузь; затвердження національних стандартів усіх видів туристичних послуг; створення дієвих механізмів контролю якості послуг та збереження і раціонального використання природної та культурної спадщини України. У роботі пропонується розробити та прийняти такі нормативно-правові акти: Кодекс туризму”, закони України Про сільський туризм”, Про соціальний туризм”, Про молодіжний та дитячий туризм”, Концепцію розвитку українських курортів, а також внести окремі поправки до законів України Про туризм”, Про місцеве самоврядування” (щодо функцій органів місцевого самоврядування в галузі туризму) та інших нормативно-правових актів.
7. Установлено, що важливими передумовами розвитку туризму на регіональному та місцевому рівнях є, передусім, покращання взаємодії і кооперації між органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємцями, інвесторами, а також іншими особами та організаціями, активне співробітництво яких може привести до створення привабливого туристичного продукту. Запропоновано комплекс механізмів залучення територіальних громад до розвитку туристичної галузі, зокрема дієвим механізмом співпраці органів місцевого самоврядування та підприємців у галузі туризму може стати регіональна туристична корпорація як добровільне об’єднання юридичних осіб, створене з метою координації діяльності учасників, забезпечення захисту їхніх прав, інтересів у державних та інших органах, спільної реалізації учасниками різноманітних програм та проектів та розподілу прибутку, отриманого від їх здійснення. Ефективним механізмом залучення територіальних громад до розвитку туристичної галузі на регіональному і місцевому рівнях також видається створення робочої групи фахівців галузі, яка на основі розроблених на державному рівні типових положень, правил і рекомендацій, у контексті європейського досвіду, зокрема французького, розроблятиме конкретний план заходів для кожного окремого туристичного регіону. На першому етапі група має впроваджувати ці заходи в життя, а на наступних - контролювати і підтримувати їх.
8. У дослідженні обґрунтовано, що для багатьох малих міст і сільських населених пунктів України туризм є найбільш перспективною галуззю, яка сприятиме їх соціально-економічному зростанню. Незважаючи на активізацію міської влади багатьох міст, недостатність досвіду, традицій та знань уповільнює розвиток туристичної галузі, тому вимагається її державна підтримка. Насамперед необхідні: розробка методичних документів, які допоможуть місцевій владі розвивати туризм, проведення науково-практичних семінарів із залученням зарубіжних спеціалістів з цих питань, розробка комплексної програми розвитку малих історичних міст України разом з представниками Спілки малих історичних міст України. Для розвитку сільського туризму не вимагаються державні кошти, але потрібна державна підтримка через нормативно-правове забезпечення (розробку та прийняття Закону України Про сільський туризм”), впровадження фінансових (позики і гранти) та розробку низки фіскальних (податкових, тарифних) механізмів. Одним з видів діяльності в напрямі просування місцевого туристичного продукту є створення туристичних інформаційних центрів у формі державних підприємств, підпорядкованих органам місцевого самоврядування, які працюють на принципах самоокупності за рахунок отримання доходів від надання інформаційно-рекламних послуг подорожуючим та консультативних послуг виробникам туристичного продукту.
9. Визначено, що на сучасному етапі актуальними є питання кадрового забезпечення управління туристичною галуззю. Тому на державному рівні необхідно вирішувати питання підготовки кадрів державного управління туристичною індустрією та формування ефективної управлінської структури. Пропонується до переліку спеціалізацій напряму підготовки фахівців туристичної галузі Туризм” додати спеціалізацію державне регулювання туристичної галузі”, що забезпечить підготовку кадрів високої кваліфікації для відповідних структурних підрозділів органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, науково-дослідницьких інститутів, які вирішують питання туристичної галузі, та різноманітних громадських організацій, фондів, зокрема зарубіжних, діяльність яких спрямована на розвиток туризму.
Реалізація вказаних заходів дасть змогу підвищити темпи розвитку туристичної галузі, проводити активну загальнодержавну політику в цій важливій складовій економіки України, забезпечити координацію заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій, стимулюватиме місцеву ініціативу, розвиток соціального туризму. Це, у свою чергу, сприятиме збільшенню туристичних потоків на внутрішньому ринку туристичних послуг, формуванню мережі економічно самодостатніх туристичних центрів та курортів як рекреаційної, так і лікувальної спеціалізації, створенню необхідних умов для швидкого розвитку суміжних галузей, організації нових робочих місць, збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абетка місцевого самоврядування: Тлумач. слов. термінів і понять/ Укл. І.В. Козюра. Полтава: АСМІ, 2003. 32 с.
2. Абрамов В.В., Юрловська Д.Ю. Спочатку було Слово...”// Краєзнавство. Географія. Туризм. 1999. №11 (112), березень. С.7 - 11.
3. Азар В.И. Экономика и организация туризма. М.: Экономика, 1973. - 184 с.
4. Актуальні проблеми управління територіями в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. 26-27 листоп. 1992 р. - К.: Ін-т держ. упр. і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1993. 348 с.
5. Алєксєєва Ю. Економіко-правові засади розвитку соціального туризму в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХРІДУ НАДУ Магістр”, 2004. - № 1 (19). - С. 58-64.
6. Алєксєєва Ю. Муніципальні туристичні офіси як дійовий чинник розвитку місцевого туризму Франції// Упр. сучас. містом. 2004. - №1/1-3 (13). С. 191-196.
7. Алєксєєва Ю. Регіональний та локальний розвиток туризму: досвід Франції// Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. №1 (17).- С.131-141.
8. Алєксєєва Ю. Ініціатива територіальних громад щодо розвитку туризму // Упр. сучас. містом. 2004. - № 2/4-6 (14). С. 222-228.
9. Алєксєєва Ю. Державне регулювання соціального туризму в Україні // Зб.наук. пр. НАДУ. - 2004. - № 1. С. 182 191.
10. Алєксєєва Ю. Партнерство публічної влади, територіальних громад та приватного сектора в галузі туризму // Вісн. НАДУ. 2004. - №1. С.376-382.
11. Алєксєєва Ю. Вплив державної політики на розвиток туристичної галузі України // Актуальні проблеми внутрішньої політики: Зб. наук. пр. К.: Вид-во НАДУ, 2004. №1. С. 103-107.
12. Андре Ж.-Ш. Огляд місцевого самоврядування у Франції. К.: Наук. думка, 1994. - 112 с.
13. Андрушків В. Міркування про можливості розвитку туризму в Україні // Аспекти самоврядування. 2001. - № 3 (11). С. 31-34.
14. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 345 с.
15. Безносюк В. Туризм і його місце в соціально-економічного розвитку України// Регіон. економіка. - 2001.- № 1. - С. 232-235.
16. Бейдик О. О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії - К.: Київ. ун-т ім. Т.Г.Шевченка,1997. - 305 с.
17. Бойко-Бойчук О.В. Стратегії розвитку міст України: Практ. посіб. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2002. 156 с.
18. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т./ Гл. ред. А.М. Прохоров. - 3-е изд. - М.: Совет. энцикл.”, 1997. Т. 26. 624 с.
19. Борисов К.Г. Международный туризм и право: Учеб. пособие. М.: Совет. спорт, 1999. 112 с.
20. Браймер Р.А. Основы управления в индустрии гостеприимства: Пер. с англ. М.: Аспект Пресс, 1995. 382с.
21. Брукс Р. Історико-культурний туризм у Південно-Західній Україні: влада, бізнес та НУО об’єднують свої зусилля задля економічного розвитку // Аспекти самоврядування. 2001. - № 3 (11). С. 44-47.
22. Буравченко А.О., Гаврилишин І.П. Туризм і ринок праці. - К., 1994. 183с.
23. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: Монографія. - К.: НІСД, 2001. 240с.
24. Варналій З.С. Державна політика підтримки малого підприємництва. К.: Ін-т стратег. дослідж., 1996. 125 с.
25. Ведин Ю.А. Социально-экономические аспекты развития территори-альных рекреационных систем // Социально-экономические и географические аспекты исследования рекреационных систем. - М.: Б. И., 1980. - 195 с.
26. Вiдпочинок на селi: Порадник організатору відпочинку та власнику садиби // Туризм сiльськ. зелений. - 1999. - № 4. - С. 28-34.
27. Відпочинок в сільській місцевості в Україні в ХХІ столітті: проблеми та перспективи // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Переяслав-Хмельницький, 2000. 66 c.
28. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти: Зб. ст. / Наук. ред. О.І.Лугова. К.: Ін-т туризму ФПУ, 2002. 160 с.
29. Волкова Л.А., Кириллов А.Т. Маркетинг в туризме. - СПб.: Изд-во С-Петерб. ун-та,1996. - 184 с.
30. Волошин П.И. Правовое регулирование туристской деятельности: Учеб. пособие М.: Финансы и статистика, 1998. 120 с.
31. Гаврилишин Т.П., Дмитрусенко О.В. Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи: Зб. наук. ст. - К.: ІВЦ Слов’ян. діалог”, 1995. - 355 с.
32. Гайдук А. Б. Туризм як соціально-економічна категорія (менеджмент та підприємство в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку// Проблеми економіки та управління: Зб. наук. пр. Л.:Вид-во Держ. ун-ту Львів. політехніка”, 1998. - С. 76-82.
33. Гайдук А. Туризм у Німеччині: стан і перспективи // Регіон. економіка. 2000. - № 3. С. 176 180.
34. Гайдук А.Б. Особливості попиту на туристичні послуги у вивченні туристичної активності// Проблеми економіки та управління: Зб. наук. пр. Л.: Вид-во Держ. ун-ту Львів. політехніка”, 1998. С. 151-154.
35. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса: Учеб. пособие. - О.:Черноморье, 1997. - 160 с.
36. Герасименко В.Г. Створення привабливого іміджу України як важливий фактор її інтеграції до світової туристичної спільності // Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 18 жовт. 1999 р., Київ. - К.: КУТЕП, 1999. - C. 22-24.
37. Гетьман В.І. Збереження ландшафтного різноманіття і розвиток еко-туризму на природно-заповідних територіях// Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 18-20 жовт. 1999 р., Київ. - К.: Вид-во КІТЕП, 1999. - С. 191-193.
38. Головченко В.К. Правове регулювання туризму потребує вдосконалення// Право України.- 1995.- № 2.- С. 5-8.
39. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природопользования: Учеб. по-собие.- М., 1995. 188 с.
40. Горленко І.О., Тарангул Л.Л. Економічні райони України: Посібник. К., 1999. 205 с.
41. Григорьев С. Местное управление в Великобритании// Вопр. эконо-мики. 1991. - № 5. С. 52 - 62.
42. Гринчук Н. Сутність поняття соціалізація економіки”// Упр. сучас. містом. - 2003. - № 7-9 (11). С. 15-23.
43. Гуляев В.Г. Новые информационные технологии в туризме: Учеб. по-собие.- М.: Приор, 1998. 144 с.
44. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности: Учеб. пособие . М.: Нолидж, 1996. 312с.
45. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - К.: РВПС України, 1999. 216 с.
46. Державна програма соціально-економічного розвитку міста Києва на період до 2010 року. К.: КМДА. - 2000. 130 с.
47. Державне регулювання економіки : Підруч. для студ. екон. спец. вузів/ І.Р. Михасюк, А.Ф. Мельник, М.І. Крупка, З.М. Залога; За ред. І.Р. Михасюка. - К.: Атіка: Ельга-Н, 2000. - 592 с.
48. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни/ С.М. Чистов. - К.: КНЕУ, 2002. 208 с.
49. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України: Навч. посіб./ Кол. авт.: В.М. Вакуленко, О.С. Ігнатенко, О.Ю. Лебединська та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. 112 с.
50. Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.- практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
51. Державне управління: словник-довідник/ Уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творч. кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варвар та ін.; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.
52. Добровольский А.Б. Активізація туризму в Україні на основі розвитку вільних економічних зон// Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Чернівці, 1995. - Ч 3. С. 75 78.
53. Економіка міст: Україна і світовий досвід: Навч. посіб./ В.М.Вакуленко, Ю.Ф.Дехтяренко, О.І.Драпіковський та ін.; За заг. В. Макухи К.: Основи, 1997. 243 с.
54. Економічний аналіз та його роль в управлінні регіоном// Регіональне управління: Навч. посіб./ Кол. авт.: Л.М. Зайцева, С.М. Серьогін та ін.; За наук. та заг. ред. Л.М. Зайцевої. - Д., 2000.- С. 35 - 62.
55. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму: Методологія формування, механізм реалізації / Ін-т регіон. дослідж. НАН України. - Чернівці, Прут, 1995. 118 с.
56. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні: Наук.-практ. посіб./Упоряд. О.В. Бейко, А.К. Гук, В.М. Князєв; За ред. М.О. Пухтинського, В.В. Толкованова. К.: Крамар, 2003. 396 с.
57. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства / Київ. нац. екон. ун-т. - К. : КНЕУ, 2002. 188 с.
58. Закон України про туризм /Верховна Рада України, Ін-т законодав-ства / Редкол.: В.Ф.Опришко (голова) та ін. К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1995.
59. Закон України про внесення змін до Закону України Про туризм” від 18 листоп. 2003 р. № 1282-ІV// Офіц. вісн. України. 2003. - № 50. ст.2600.
60. Закон України про курорти від 5 жовт. 2000 р. № 2026-ІІІ // Відом. Верховної Ради України - 2000. - № 50. 435 с.
61. Закон України про охорону навколишнього середовища // Відом. Верховної Ради України - 1997. - № 12.
62. Закон України про місцеві державні адміністрації від 9 квіт. 1999 р. №586-ХІV// Відом. Верховної Ради України. 1999. - № 20. ст. 190.
63. Закон України про місцеве самоврядування в Україні// Відом. Верховної Ради України. 1997. - № 24. ст. 170.
64. Закон України про охорону археологічної спадщини від 12 берез. 2004 р. №1626 -ІV// Офіц. вісн. України. 2004. - №15. ст. 1027.
65. Закон України про ліцензування певних видів господарської діяльності // Відом. Верховної Ради України - 1999. - № 31.
66. Закон України про особисте селянське господарство від 15 трав. 2003р. №742 VI// Офіц. вісн. України. - 2003. - № 23. ст. 1014.
67. Закон України про підприємництво від 7 лют. 1991 р. № 698-ХІІ // Відом. Верховної Ради України. 1991. - № 14. ст. 168.
68. Закон України про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11 верес. 2003 р. № 1160-IV// Відом. Верховної Ради 2004 - № 9 - ст. 79.
69. Закон України про інноваційну діяльність від 4 лип. 2002 р. №40-ІV // Відом. Верховної Ради - 2002. - № 36 - ст.266.
70. Закон України про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку і спеціальну економічну зону Порт Крим” в Автономній Республіці Крим від 21 груд. 2000 р. №2189-ІІІ // Відом. Верховної Ради. 2001. - № 9. - ст. 40.
71. Закон України про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 лип. 1997 р. № 452/97-ВР // Відом. Верховної Ради. 1997. - № 38. - ст.249.
72. Закон України про органи самоорганізації населення від 11 лип. 2001р. № 2625-ІІІ // Відом. Верховної Ради. 2001. - № 48. - ст.254.
73. Закон України про столицю України - місто-герой Київ від 15 січ. 1999 р. № 401-ХІV// Відом. Верховної Ради. 1999. - №11. - ст.79.
74. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища шк., 1999. 232 с.
75. Збiрник методичних рекомендацiй про державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. - Чернiвцi: Зелена Буковина, 1996. - 248 с.
76. Зорин И.В., Штюрмер Ю.А. Туризм и охрана окружающей среды: Учеб. пособие. М.: ЦРИБ Турист”, 1986. 193 с.
77. Инвестиционная политика на территории муниципального образования; Под общ. ред. В.И. Шеина. М.: РИЦ Муницип. власть, 2001. 310 с.
78. Кабушкин М. Менеджмент туризма. Минск: Экоперспектива, 1999. 303с.
79. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. - 4-е издание. М.: Новое Знание, 2004. - 432 с.
80. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. - М.: Финансы и статистика, 1999. 312 с.
81. Квартальнов В.А. Мировой туризм на пороге 2000 года, прогнозы и реальность. - М.: Финансы и статистика, 1998. 296 с.
82. Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления. М.: Финансы и статистика, 1999 г. 496 с.
83. Квартальнов В.А. Туризм: теория и практика // Избр. тр.: В 5т. М.:Финансы и статистика, 1998. - Т. 2. Социальный туризм. 256 с.
84. Квартальнов В.А. Туризм: теория и практика // Избр. тр.: В 5т. М.:Финансы и статистика, 1998. - Т. 3. Новые цели и функции туризма: экoномика и управление. 384 с.
85. Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и современность: Учеб. пособие. К.: Выща шк., 1989. 342 с.
86. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: Монографія. - К.: Вид-во НАДУ, 2002. 188 с.
87. Кифяк В. Розвиток міжнародного туризму як один з факторів становлення економіки України // Економіка України. - 1995. - № 7. С. 41- 47.
88. Кифяк В., Кифяк О. Розвиток туризму та його вплив на економічну систему регіону// Регіон. економіка. - 2001. - № 2.- С. 167-171.
89. Козюра І.В. Над чим змушує задуматися російський рейтинг (туристична привабливість українських міст і регіонів) // Упр. сучас. містом. - 2003. - № 2/4-6 (10). С. 102-107.
90. Козюра І.В., Лебединська О.Ю. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): Навч. посіб. Ужгород: Патент, 2003. 224 с.
91. Конституція України К.: В-во Право”, 1996. 56 с.
92. Концепція розвитку українських курортів: Проект Держтурадміністрації України. К.: ДТАУ, 2004. 14 с.
93. Король О.Д. Регіональний менеджмент в туризмі (соціальні та економіко-географічні аспекти): Автореф. дис....канд. геогр. наук: 11.00.02/ Київ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. - К., 1999. 19 с.
94. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: основи теорії та практики. - К.: НДФІ, 1997. 276 с.
95. Крайник О.П. Економічний розвиток регіону: Монографія/ За ред. М.І.Долішнього; УАДУ при Президентові України. Львів. регіон. ін-т. - Л.: Ліга-Прес, 2002. 294 с.
96. Крачило М.П. Основы туризмоведения. К.: Вища шк., 1980. 118 с.
97. Крупенина Т. Социальные проблемы индустрии туризма// Управ. персоналом. - 2001. - № 5. С. 38-43.
98. Кузьменко А.В., Алейникова Т.М. и др. Проблемы и задачи экологи-ческого планирования в рекреационно-туристических зонах// Вісн. ДІТБ. 1999. - № 3. С.17-23.
99. Лебединський Ю.П., І.М. Потравний, Б.Ю. Краснянський. Управління природокористуванням. К.: Урожай, 1987. 256 с.
100. Лебединський Ю.П., Склянкин Ю.В., Попов П.И. Ресурсосбережение и экология. К.: Политиздат Украины, 1990. 223 с.
101. Легорнев С.Ф., Лайл К. Туризм в экономике открытого типа// Вест. Моск. ун-та - 1994. - № 2. (Сер.6. Экономика”).
102. Лугова О. В. Управління інвестиційними ресурсами адміністративно-територіальних формувань в туристичній сфері// Упр. сучас. міст. - 2003. - № 2/4-6(10). С. 107-114.
103. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса. - СПб.: ГМП Формика”, 1992. 207 с.
104. Матеріальний добробут сільських жителів/ За ред. П.Т. Саблука, М.К.Орлатого. К.: Ін-т аграр. політики УААН, 2002. 369 с.
105. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / Ін-т регіон. дослідж. ПАН України. - Л., 1997. 259 с.
106. Мельник А.Ф., В