МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Пастернак Юрій Богданович

УДК 343.140.02

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент
Середа Григорій Порфирович

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………................... 4
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ…………………………………………..12
1.1 Поняття, структура та зміст методології доказування у кримінальному процесі……………………………………………..........................................................12
1.2 Логічні особливості доказування у кримінальному процесі…......................33
1.3 Мета доказування в сучасному кримінальному процесі………......…..........51
Висновки до розділу 1…………………………………………..............................67
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ ПО КРИМІНАЛЬНИМ СПРАВАМ……………………………………………………………………………..70
2.1 Методологічні особливості правового регулювання доказування сторони обвинувачення по кримінальним справам………………………………………........70
2.2 Методологічні особливості правового регулювання доказування сторони захисту по кримінальним справам……..……………………………………………...88
2.3 Роль суду в процесі доказування по кримінальним справам: методологічний аспект……..……………………………………………………………………………108
Висновки до розділу 2…………………….………………………..…………….130
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФАКТИЧНИХ ДАНИХ ТА ОБСТАВИН СПРАВИ В СТРУКТУРІ МЕТОДОЛОГІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ…………………………………………………………………….132
3.1 Механізм оцінки як основа формування процесуальних висновків та прийняття рішення по справі…………………………………..…………………….132
3.2 Особливості оцінки фактичних даних та обставин справи суб’єктами обвинувачення та захисту……………….……………………………………............151
3.3 Оцінка фактичних даних та обставин справи судом та її значення в кримінальному процесі……………...………………………………………………..169
Висновки до розділу 3………..………………………….…………..…………...187
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...190
ДОДАТКИ……………………………………………………………..................195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..............211
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КК України – Кримінальний кодекс України
Проект КПК №1233 – Проект Кримінально-процесуального кодексу України реєстраційний №1233 від 13.12.2007 року
Проект КПК Нац. Комісії – Проект КПК України, підготовлений Робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
МВС – Міністерство внутрішніх справ
РФ – Російська Федерація
ВСУ – Верховний суд України
ПМ ДПА – Податкова міліція Державної податкової адміністрації
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
ЄК – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Складний процес розбудови правової держави обов’язково вимагає відповідних змін в системі кримінального судочинства України. Адже останні в першу чергу зумовлені суттєвими трансформаціями соціально-політичних умов життя суспільства. Конституція України 1996 року закріпила нову систему пріоритетів у відносинах між особою та державою, та відповідно створила передумови для реформування системи кримінальної юстиції, як у напрямі її демократизації та гуманізації, так і в напрямі посилення захисту загальносуспільних і приватних інтересів від злочинних посягань. Зрозуміло, що одним із головних заходів у цій сфері має стати прийняття якісно нового Кримінально-процесуального кодексу, оскільки чинний продовжує відображати ідеологію радянського розшукового процесу та з точки зору ефективності не відповідає сучасним потребам практики.
Як показує досвід реалізації судово-правової реформи в нашій державі, реформування кримінального судочинства несистемними, фрагментарними заходами є малоефективним в умовах кардинальних змін суспільно-економічної формації. З цього приводу автори Концепції реформування кримінальної юстиції України справедливо зазначають, що намагання ухвалити новий Кримінально-процесуальний кодекс України без визначення його концептуальних засад, без створення нових стандартів діяльності правоохоронних органів лише консервують чинну модель.
Для ефективного вирішення існуючих проблем зміна орієнтирів кримінально-процесуальної діяльності повинна безпосередньо торкнутися багатьох правових інститутів науки кримінального процесу, однак, зважаючи на вагу доказування в структурі кримінально-процесуальної діяльності, перегляд саме його методологічних основ набуває особливої актуальності.
Важливість цієї проблематики підтверджується і численними роботами процесуалістів, які в сукупності сформували вагоме теоретичне підґрунтя дисертації. Зокрема, слід відмітити наукові праці таких учених, як: Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, В.Д. Арсеньєв, А.Р. Бєлкін, Р.С. Бєлкін, Л.Є. Владіміров, Ю.М. Грошевий, В.П. Даневський, Р.Г. Домбровський, В.Я. Дорохов, А.Я. Дубинський, В.С. Зеленецький, Ц.М. Каз, О.В. Капліна, Л.М. Карнєєва, Н.С. Карпов, О.Ф. Кістяківський, Г.К. Кожевніков, М.В. Костицький, С.В. Курильов, О.М. Ларін, Л.М. Лобойко, П.А. Лупінська, П.І. Люблінський, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, Г.М. Рєзнік, В.М. Савицький, Г.П. Середа, Н.В. Сибільова, М.І. Сірий, В.Д. Спасович, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, О.М. Толочко, Л.Д. Удалова, Ф.Н. Фаткуллін, І.Я. Фойницький, С.А. Шейфер, В.П. Шибіко, М.Е. Шумило, Г.І. Чангулі та ін. Втім, незважаючи на значну увагу до проблем доказування, на сьогодні спектр наукової полеміки з даних питань залишається досить широким. Частина вчених продовжує відстоювати традиційні основи теорії доказування, інші ж, навпаки, є прихильниками їх радикальних змін. Очевидно, що в умовах підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України дослідження в області кримінально-процесуального доказування необхідні для сьогоднішнього законодавця, який потребує науково обґрунтованих орієнтирів у процесі розробки якісно нового кримінально-процесуального законодавства. При цьому вирішення методологічних проблем доказування є першочерговим, оскільки в такий спосіб можна забезпечити послідовність та узгодженість всіх нововведень і змін. Сукупність наведених обставин вказує на актуальність обраної теми та необхідність її розроблення у рамках дисертаційного дослідження. При цьому слід також зазначити, що наукових публікацій, в яких би комплексно досліджувалися методологічні проблеми кримінально-процесуального доказування в контексті сучасних пріоритетів системи кримінальної юстиції, немає.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження спрямована на виконання положень Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи затвердженого Указом Президента України від 12 січня 2011 року N 24/2011, Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 31/2008, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006. Робота виконана згідно з планом наукової роботи Національної академії прокуратури України і є складовою частиною теми науково-дослідної роботи «Діяльність органів прокуратури з протидії злочинності» (номер державної реєстрації 0108U009864).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка сучасних підходів до вирішення методологічних проблем кримінально-процесуального доказування і вироблення на основі цього науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування.
Поставлена мета досягається завдяки вирішенню в роботі наступних завдань:
- провести аналіз кримінально-процесуального доказування як специфічної форми практичної діяльності, розкрити його поняття, структуру та зміст;
- виходячи зі структури кримінально-процесуального доказування, з’ясувати методологічні основи цієї діяльності, визначити поняття методології доказування, її структуру та зміст;
- визначити логічні особливості доказування у кримінальному процесі;
- дати характеристику мети доказування в сучасному кримінальному процесі;
- розкрити систему факторів, що обумовлюють специфіку режиму правового регулювання доказування кожної із сторін процесу;
- з урахуванням особливостей застосування методів правового регулювання визначити роль суду в кримінально-процесуальному доказуванні;
- з’ясувати місце оцінки фактичних даних та обставин справи в структурі методології кримінально-процесуального доказування, визначити її поняття, функції та механізм;
- визначити особливості оцінки фактичних даних та обставин справи суб’єктами обвинувачення та захисту;
- встановити особливості оцінки фактичних даних та обставин справи судом, розкрити її значення для ефективності процесу доказування;
- сформулювати та обґрунтувати рекомендації і пропозиції, спрямовані на оптимізацію процесу доказування по кримінальним справам в нормах нового КПК України.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальне доказування як специфічна форма діяльності суб’єктів кримінального судочинства.
Предмет дослідження – методологічні проблеми доказування у кримінальному процесі України.
Методи дослідження обрані відповідно до його мети, завдань, об’єкта та предмета. Для забезпечення об’єктивності, повноти і достовірності отриманих результатів було застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Діалектичний метод використовувався для дослідження кримінально-процесуального доказування як єдності форми та змісту. Історико-правовий метод застосований для виявлення закономірностей правового регулювання процесу доказування на різних етапах розвитку вітчизняної системи судочинства, врахування еволюції поглядів на поняття та зміст процесу доказування. Системно-структурний метод дав можливість розкрити структуру самого доказування, його методології, загального механізму оцінки обставин справи, взаємозалежність елементів, що забезпечують формування повноти, всебічності та об’єктивності дослідження обставин справи. Метод функціонального аналізу дав змогу з’ясувати роль процесів оцінки в структурі методології доказування, визначити специфіку та значення оцінки обставин справи сторонами та судом. Логіко-семантичний метод широко використано для поглиблення понятійного апарату теорії доказування. Порівняльно-правовий метод був використаний для аналізу окремих особливостей діяльності з доказування у кримінальному процесі зарубіжних країн, практиці Європейського Суду з прав людини та їх порівняння з вітчизняною теорією і практикою. Формально-логічний метод використовувався при аналізі чинного законодавства та існуючих теоретичних підходів до визначення низки понять теорії доказування. Соціологічний метод (анкетування) застосовувався при вивченні ставлення практиків (суддів, прокурорів, адвокатів) до низки проблем доказового права.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінально-процесуальний кодекс України, роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України, а також нормативно-правові акти суб’єктів правоохоронної діяльності, які регулюють кримінально-процесуальні відносини. Проаналізовано також два проекти Кримінально-процесуального кодексу України.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані про результати діяльності суду і правоохоронних органів у кримінальному судочинстві України за 2008–2010 роки, практика Європейського Суду з прав людини, результати анкетування 194 професійних суб’єктів кримінального судочинства (суддів, прокурорів, адвокатів).
Наукова новизна проведеного дисертаційного дослідження визначається тим, що воно є першим у вітчизняній науці спеціальним, комплексним дослідженням методологічних проблем доказування у кримінальному процесі. Основними положеннями, які обумовлюють наукову новизну результатів та виносяться на захист є наступні:
вперше:
- сформульовано цілісний авторський підхід до поняття методології кримінально-процесуального доказування, під якою пропонується розуміти – зафіксовану у процесуальній формі за допомогою методів правового регулювання сукупність взаємоузгоджених та рівнозначних доказових можливостей сторін, через використання яких вони можуть відстоювати свої функціональні інтереси в умовах змагального судочинства;
- доведено, що загальнонауковими методологічними основами доказування у кримінальному процесі є не тільки теорія пізнання, а й теорія логічної аргументації;
- розкрито у кримінально-процесуальному доказуванні взаємодію логічних та правових основ, яка проявляється в специфіці реалізації чотирьох законів логіки (тотожності, несуперечності, виключеного третього, достатньої підстави) та особливостях логічної аргументації, що застосовується в процесі доказування;
- запропоновано новий підхід до визначення мети доказування, як бажаного для сторін обвинувачення і захисту стану достовірності, що формується в результаті взаємодії трьох складових: 1) об’єктивної основи (фактичних даних); 2) формальних правил; 3) суб’єктивної основи (внутрішнього переконання);
- визначено систему факторів, що обумовлюють відмінності правового регулювання доказування сторін обвинувачення та захисту;
- обґрунтовано, що з точки зору методології правового регулювання кримінально-процесуальної діяльності роль суду повинна зводитись до забезпечення балансу сторін. При цьому він зобов’язаний дотримуватись вимог реалізації конкретних методів і своєю активністю: 1) не ігнорувати процесуальні гарантії (диспозитивний метод); 2) не підміняти відповідальність за невиконання процесуального обов’язку (імперативний метод);
- доведено, що в силу методологічних особливостей механізму формування таких якостей оцінки фактичних даних та обставин справи, як «об’єктивність, повнота та всебічність», ці вимоги не можуть бути її методологічним правилом та обов’язком суб’єктів доказування чи суду.
Удосконалено:
- наукові підходи стосовно значення внутрішнього переконання як головного критерію оцінки фактичних даних та обставин справи; доведено, що воно проявляється у трьох формах: 1) переконання щодо стандарту оцінки; 2) переконання щодо підстав оцінки; 3) нове переконання за результатами акту оцінки;
- пропозиції щодо запровадження інституту слідчого судді та змагальних процедур для: підтвердження достатності даних при пред’явленні обвинувачення та завершенні досудового слідства; забезпечення реалізації прав сторін в доказуванні на досудових стадіях;
- аргументацію положення стосовно визнання легалізації фактичних даних у докази виключною прерогативою суду, оскільки за умови існування двох систем фактичних даних (позицій захисту та обвинувачення) немає жодних передумов для надання їм значення доказів за результатами оцінки будь-якої із заінтересованих сторін;
- поняття «кримінально-процесуальне доказування», «оцінка фактичних даних та обставин справи», «правова позиція суб’єкта доказування», «функціональний інтерес суб’єкта доказування», «докази в кримінальному процесі», співвідношення понять «об’єктивності», «повноти», «всебічності».
Набули подальшого розвитку:
- наукові позиції стосовно функціонального навантаження процесів оцінки в структурі методології кримінально-процесуального доказування;
- пропозиції спрямовані на врівноваження доступу сторін до експертних знань в процесі доказування;
- положення спрямовані на протидію формуванню обвинувального ухилу суду.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані за результатами дослідження положення, висновки та рекомендації можуть бути застосовані у різних сферах діяльності, зокрема: а) у науково-дослідній – для подальшого розвитку та поглиблення теорії доказування, збагачення теоретичної бази досліджень у цій сфері; б) у правотворчості – в процесі розробки та прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, удосконалення законів, що стосуються діяльності суб’єктів кримінального процесу (лист про впровадження результатів дослідження в законодавчий процес від 15.10.2010 №04-19/14-2210); в) в правозастосовчій діяльності суб’єктів кримінального судочинства – у системі службової підготовки та підвищення кваліфікації працівників суду, прокуратури, органів дізнання, досудового слідства, адвокатури; г) в навчально-методичній роботі – при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних матеріалів; в навчальному процесі – при викладанні курсу «Кримінальний процес України», спецкурсу «Теорія доказів» (акт впровадження результатів дослідження у науковий процес, процес підвищення кваліфікації та підготовки кадрів в Національній академії прокуратури України від 02.11.2010 року; акт впровадження результатів дослідження в навчальний процес Національної академії внутрішніх справ України від 13.10.2010 року).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 року); «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 23–34 квітня 2009 року); «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13–14 листопада 2009 року); «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у п’яти наукових статтях у фахових виданнях, що входять до переліку затвердженого ВАК України, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена поставленою метою, завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 236 сторінок, з яких: основний текст – 194 сторінки, 5 додатків – 16 сторінок, список використаних джерел – 26 сторінок (299 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження методологічних проблем кримінально-процесуального доказування розроблено сучасний комплексний підхід до їх вирішення, внесено низку науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства і практики його застосування, що в сукупності свідчить про вирішення у дисертації важливого наукового завдання. Основними висновками роботи є наступні:
1. Методологія як система принципів та способів організації певного виду діяльності може бути ефективною тільки за умови, якщо вона побудована на основі дотримання конкретного методологічного підходу, який в системі кримінального судочинства задається його призначенням.
2. Оскільки структура будь-якої практичної діяльності на найзагальнішому рівні зводиться до циклу «пізнання-практична дія», то відповідно і структура методології кримінально-процесуального доказування обумовлена тими видами практичної діяльності, які входять до нього. При цьому в структурі доказування як специфічної форми практики присутні два відмінні види діяльності: 1) пізнавальна – гносеологічні операції головною метою яких є отримання нового знання про об’єкт (збирання фактичних даних для формування позиції суб’єкта); 2) перетворююча – здійснюється на основі таких знань та має головною метою зміну конкретного стану оточуючої дійсності у відповідності до цілей (інтересів) суб’єкта (аргументування власної позиції перед судом). Тому, кримінально-процесуальне доказування – це зумовлена потребою захисту функціонального інтересу діяльність сторін, яка полягає в збиранні фактичних даних щодо події злочину для формування власної позиції по справі та її подальшому аргументуванні перед судом з метою переконання його у її достовірності.
3. Зміст методології доказування складають положення тих наук, які на загальнонауковому рівні розкривають оптимальні способи та методи здійснення кожного із видів практики, що входять в структуру такої діяльності. Відповідно методологічними основами доказування у кримінальному процесі є теорія пізнання та теорія логічної аргументації. Способом організації основаних на вказаному методологічному підґрунті доказових можливостей сторін у єдину систему є кримінально-процесуальна форма, яка утворюється за допомогою методів правового регулювання. Тому в цілому методологія кримінально-процесуального доказування це – зафіксована у процесуальній формі за допомогою методів правового регулювання сукупність взаємоузгоджених та рівнозначних доказових можливостей сторін, використовуючи які вони можуть відстоювати свої функціональні інтереси в умовах змагального судочинства.
4. Специфічними особливостями взаємодії логічних та правових основ у кримінально-процесуальному доказуванні є: 1) забезпечення об’єктивних критеріїв достатності доказів у кримінальному процесі досягається за рахунок дотримання трьох законів логіки (тотожності, несуперечності, виключеного третього); 2) в силу нормативного закріплення обов’язку доказування логічний закон достатньої підстави має превалююче значення для мислення суб’єктів сторони обвинувачення; 3) відповідно для мислення неупередженого суду, який виходить в першу чергу з презумпції невинуватості, слід визнати керівну роль закону виключеного третього; 4) з огляду на використання загалом правдоподібних умовиводів у кримінально-процесуальному доказуванні тільки приписи закону дозволяють формувати суб’єкту правозастосування рішення у категоричній формі; 5) кримінально-процесуальне доказування як форма правової аргументації відбувається у відповідності до тієї нормативної моделі, яка закріплена у законі.
5. В цілому для суб’єктів обвинувачення та захисту метою доказування є визнання їхніх позицій достовірними. При цьому достовірність у кримінальному процесі - це переконаність суду у наявності чи відсутності обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, обумовлена достатньою сукупністю доказів або ж встановлена шляхом застосування правил кримінально-процесуальної форми.
6. Застосування конкретного співвідношенням методів правового регулювання для конструювання процесуальної форми доказування сторін обвинувачення та захисту обумовлюється системою факторів, які в цілому відображають два головні критерії методологічної обґрунтованості процедури доказування сторін обвинувачення та захисту: 1) врахування об’єктивних закономірностей пізнання; 2) врахування вимоги забезпечення балансу сторін. Як наслідок для режиму правового регулювання сторони обвинувачення характерним є домінування імперативного методу з його зобов’язальною системою («обов’язок + відповідальність»), в той час як для сторони захисту – навпаки диспозитивного з цілком іншою формулою («право + гарантія»). Водночас з огляду на необхідність забезпечення в ході процесу балансу сторін правовий режим доказування їх обох не може обмежуватися вище вказаними методами та вимагає застосування змагального методу правового регулювання.
7. Критерієм відмежування діяльності суду від кримінально-процесуального доказування являється зміст функціонального інтересу. У сторін в його основі матеріально-правові потреби, у суду – потреба забезпечення справедливої процедури розгляду конфлікту між сторонами. В зв’язку з чим потребує свого чіткого нормативного закріплення різниця у змісті публічності діяльності обвинувачення та суду. З точки зору методології правового регулювання кримінально-процесуальної діяльності роль суду повинна зводитись до забезпечення балансу сторін, як через стримування їх активності, так і через її стимуляцію. При цьому, він не може бути суб’єктом доказування оскільки зобов’язаний дотримуватись вимог реалізації конкретних методів: 1) не ігнорувати своєю активністю процесуальні гарантії (диспозитивний метод); 2) не підміняти нею відповідальність за невиконання процесуального обов’язку (імперативний метод);
8. Оцінка як складова пізнання і основа формування процесуальних висновків та прийняття рішень по кримінальних справах – це логічні операції суб’єктів (сторони та суд) спрямовані на встановлення значення для них об’єкту оцінки, змістом яких є визначення за їх внутрішнім переконанням достатності підстав для констатації встановленого чи загальноприйнятого стандарту об’єкту. Структура механізму оцінки складається з суб’єкту, об’єкту (обставин, які мають значення для вирішення справи), підстав (фактичних даних), стандарту (достатньої підстави). В силу відносно-визначеного стандарту злочину як об’єкту оцінки основним критерієм в ході неї є внутрішнє переконання суб’єкта, яке проявляється у трьох формах: а) переконання щодо стандарту оцінки; б) переконання щодо підстав оцінки; в) нове переконання за результатами акту оцінки.
9. Місце оцінки в структурі методології кримінально-процесуального доказування обумовлюється її функціями, серед яких: 1) оціночна – відображення ціннісних характеристик об’єкту пізнання; 2) інтегративна – формування цілісного розуміння злочину як багатокомпонентного об’єкту оцінки; 3) стимулююча – підтримання активності суб’єктів в процесі доказування; 4) регулятивна – визначення конкретної послідовності (алгоритму) доказових дій.
10. Основною відмінністю оцінки сторін від оцінки суду є те, що формування внутрішнього переконання суб’єктів доказування відбувається під впливом їх функціонального інтересу. В умовах коли стандарт для об’єкту оцінки носить відносно визначений характер це є очевидною загрозою достовірності її результатів, тому суб’єкти доказування не можуть вважатися нейтральними. Враховуючи це оцінка сторін та суду повинна регулюватися законом окремо та мати відмінні юридичні наслідки.
11. Універсальною формою вираження оцінки суб’єктів доказування є їх правова позиція як сукупність об’єднаних та систематизованих за результатами оцінки фактичних та юридичних доводів, які виражають в процесуальному порядку відношення заінтересованого суб’єкта до фактичних даних та обставин справи, що оспорюються в процесі доказування та потребують свого визнання судом.
12. Вимога «об’єктивності, повноти та всебічності» не є методологічним правилом оцінки і в законодавстві не може бути обов’язком кого-небудь із учасників судочинства з наступних причин. 1) Різноманітні аспекти об’єктивності суду (безпристрасність, неупередженість, безсторонність) не гарантуються прямим обов’язком, а потребують цілої системи норм, оскільки їх загальною умовою є забезпечення внутрішньої та зовнішньої незалежності суду. 2) Всебічність відображає теоретичний аспект повноти дослідження і може забезпечуватись тільки за рахунок різнобічної оцінки обставин предмету доказування заінтересованими суб’єктами спору. 3) Повнота оцінки суду складається з двох сторін: а) повноти обставин, що підлягають з’ясуванню (повнота об’єкта); б) повноти підстав. Їх досягнення, як і всебічності, може забезпечуватися тільки чітким розмежуванням функцій сторін та суду, оскільки формування суб’єктами доказування повноти підстав є способом захисту їхнього інтересу та одночасно загрожує об’єктивності визначення ними: а) змісту предмету доказування б) стандарту достатності для висновку по конкретній справі.
13. Методологічне значення оцінки суду для кримінально-процесуального доказування зумовлюється його об’єктивним внутрішнім переконанням, за допомогою якого: 1) для сторін конкретизується об’єкт оцінки (обставини предмету доказування окремої справи); 2) констатується унікальний стандарт достатності для кожної кримінальної справи. Оскільки накопичення достатньої сукупності фактичних даних є триваючим у часі, суддівська оцінка як орієнтир повинна супроводжувати весь процес доказування сторін і означені її функції не можуть здійснюватися заінтересованими суб’єктами обвинувачення. З цієї причини відповідальність за повноту досудового слідства не може покладатися виключно на останніх, а повинна бути перенесена на представника функції юстиції з відповідними гарантіями об’єктивності – слідчого суддю.
14. За умови існування двох систем фактичних даних (позицій захисту та обвинувачення) гносеологічних передумов для надання їм значення доказів за результатами оцінки будь-якої з заінтересованих сторін не має. Оцінка суду повинна стати єдиною підставою легалізації фактичних даних у докази.
15. Для протидії формуванню обвинувального ухилу суду слід забезпечити одночасний та збалансований вплив доказової інформації обвинувачення та захисту на його внутрішнє переконання. Для цього: 1) перед розглядом справи суд повинен знайомитися тільки з позиціями сторін (обвинувальним та захисним висновком) і не може досліджувати матеріали досудового слідства; 2) для одночасної різнобічної оцінки обставин справи судом фактичні дані повинні подаватися на його розгляд під час судового слідства за присутності обох сторін; 3) характеризуючі дані, відомості, що обтяжують (пом’якшують) покарання повинні подаватися по завершенню дослідження факту наявності складу злочину.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» : Указ Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 // Офіційний Вісник України. – 2008. – №27. – 18 квітня. – С.20.
2. Спасович В.Д. О теории судебно-уголовных доказательств в связи с судоустройством и судопроизводством / В.Д. Спасович. – СПб. : Тип. Правительствующего Сената, 1861. – 116 с.
3. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посібник [вид. 6-е]. / П.М. Рабинович – X. : Консум, 2002. – 160 с.
4. Новиков А.М. Методология / А.М. Новиков, Д.А. Новиков. – М. : СИН-ТЕГ. – 668 с.
5. Загальна теорія держави і права : [підручник для студ. юрид. спеціальн. вищ. навч. закл.] / [М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.] ; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
6. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Часть общая / [Г.И. Кочаров, Г.М. Миньковский, А.А. Ейсман и др.] ; под общ. ред. Н.В. Жогина. И.И. Карпеца и др. – М. : Юрид. лит., 1966. – 584 с.
7. Теория доказательств в советском уголовном процессе / [Р.С. Белкин, А.И. Винберг, В.Я. Дорохов и др.]; под общ. ред. Н.В. Жогина. – [2-е изд. исправ. и допол.]. – М. : Юрид. лит., 1973. – 736 с.
8. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств / Р.С. Белкин. – М. : Наука, 1966. – 295 с.
9. Белкин Р.С. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы) / Р.С. Белкин, А.И. Винберг. – М. : Юрид. лит., 1969. – 216 с.
10. Михеєнко М.М. Теоретические проблемы доказывания в советском уголовном процессе : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / М.М. Михеєнко. – К., 1984. – 541 с.
11. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М.М. Михеенко – К. : Вища школа, 1984. – 134 с.
12. Философия и методология познания : [учебник для магистров и аспирантов] / [Санкт-Петербургский университет МВД России; Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности; СПбГУ; СПбГА; ИпиП (СПб.)] ; под общ. и науч. ред. В.Л. Обухова, Ю.Н. Солонина, В.П. Сальникова, В.В. Васильковой. – СПб. : Фонд поддержки науки и образования в области правоохранительной деятельности «Университет», 2003. – 560 с.
13. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність : методологічні та теоретичні аспекти : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 / С.Д. Гусарєв. – К., 2007. – 422 с.
14. Коваленко Є.Г. Теорія доказів к кримінальному процесі України : підручник / Є.Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
15. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовно судопроизводстве / А.Р. Белкин. – М. : Норма, 2007. – 528 с.
16. Тертышник В.М. Теория доказательств : учебное издание / В.М. Тертышник, С.В. Слинько. – Х. : Арсис, 1998. – 256 с.
17. Балакшин В.С. Доказательства в теории и практике уголовно-процессуального доказывания : важнейшие проблемы в свете УПК Российской Федерации : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / В.С. Балакшин. – Екатеринбург, 2005. – 533 с.
18. Печников Г.А. Диалектические проблемы истины в уголовном процессе : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Г.А. Печников. – Волгоград, 2005. – 462 с.
19. Стахівський С.М. Кримінально-процесуальні засоби доказування : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / С.М. Стахівський. – К., 2005. – 414 с.
20. Левченко О.В. Система средств познавательной деятельности в доказывании по уголовным делам и ее совершенствование : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / О.В.Левченко. – Астрахань, 2004. – с.
21. Костенко Р.В. Доказательства в уголовном процессе : концептуальные подходы и переспективы правового регулирования : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Р.В. Костенко. – Краснодар, 2006. – с.
22. Большая Советская Энциклопедия в 30 т. [Електронний ресурс] / [глав. ред. А.М. Прохоров]. – [3-е изд.]. – М. : Советская Энциклопедия, 1969-1978. – Режим доступу до книги : http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Методология/
23. Философия для аспирантов : учебное пособие / В.П. Кохановский, Е.В. Золотухина, Т.Г. Лешкевич, Т.Б. Фатхи. – [2-е изд.]. – Ростов на Дону : Фенікс, 2003. – 448 с.
24. Лешкевич Т.Г. Философия науки : традиции и новации : [учебное пособие для вузов] / Т.Г. Лешкевич – М. : ПРИОР, 2001. – 428 с.
25. Попов В.С. Участие адвоката-защитника в процессе доказывания на стадии предварительного расследования и в суде первой инстанции : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / В.С. Попов. – Челябинск, 2005. – 249 с.
26. Савицкий В.М. Государственное обвинение в суде / В.М. Савицкий. – М. : Наука, 1971. – 343 c.
27. Малинова И.П. Философия правотворчества / И.П. Малинова. – Екатеринбург : Уральская государственная юридическая академия, 1996. – 147 с.
28. Барабаш А.С. Природа российского уголовного процесса, цели уголовно-процессуальной деятельности и их установление / А.С. Барабаш. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2005. – 257 с.
29. Михайловская И.Б. Настольная книга судьи по доказыванию в уголовном процессе / И.Б. Михайловская. – М. : ТК Велби, Проспект, 2008. – 192 с.
30. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі. Монографія / М.А. Погорецький – Х. : Арсіс, 2007. – 576 с.
31. Гольдман Р. Верховный суд США. Права и свободы граждан / Р. Гольдман, Э. Лентовска, С. Франковски. – Варшава : БЕГА, 1997. – 254 с.
32. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів : Монографія / В.Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
33. Петрухин И.Л. Человек и власть (в сфере борьбы с преступностью) / И.Л. Петрухин. – М. : Юристъ, 1999. – 392 с.
34. Куцова Э.Ф. Уголовный процесс России: истина и состязательность / Є.Ф. Куцова // Законодательство. – 2002. – №9. – С. 71-79.
35. Кожевников Г.К. Назначение уголовного судопроизводства по новому УПК РФ / Г.К. Кожевников // Государство и право. – 2002. – №10. – С. 114.
36. Зажицкий В.И. О направлениях совершенствования Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации / В.И. Зажицкий // Государство и право. – 2004. – №4. – С. 29-35.
37. Государственный обвинитель в советском суде / [В.А. Болдырев, М.М. Гродзинский, А.Н. Васильев и др.] ; под общ. ред. В.А. Болдырева. – М. : Госюриздат, 1954. – 307 с.
38. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса : в 2 т. / М.С. Строгович. – М. : Наука, 1968-1970. –
Т. 1 : Основные положения науки советского уголовного процесса. – М. : Наука, 1968. – 470 с.
39. Уголовно-процессуальные основы деятельности органов внутренних дел. Учебное пособие / [под ред. : Б.Т. Безлепкина]. – М. : Акад. МВД СССР, 1988. – 181 с.
40. Ларин А.М. Доказывание на предварительном расследовании в советском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А.М. Ларин. – М., 1961. – 217 с.
41. Советский уголовный процес / [под общ. ред. М.И. Бажанова, Ю.М. Грошевого]. – К. : Вища школа, 1983. – 439 с.
42. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / В.Т. Нор. – Львів : Вища школа, – 1978. – 112 с.
43. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания / Ф.Н. Фаткуллин – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1976. – 206 с.
44. Лупинская П.А. Доказывание в советском уголовном процессе / П.А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1966. – 159 с.
45. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: підруч. / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – [2-е вид. перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
46. Грошевий Ю.М. Докази і доказування у кримінальному процесі / Ю.М. Грошевий, С.М. Стахівський. – [2-е вид., стереотипне]. – К. : КНТ, Фурса С.Я., 2007. – 272 с.
47. Савонюк Р.Ю. Доказування в досудовому слідстві : навчальний посібник / Р.Ю. Савонюк – Сімферополь : Доля, 2003. – 183 с.
48. Костін М. Поняття доказування у кримінальному процесі України / М. Костін // Право України. – 2004. – №1. – С. 143-147.
49. Котюк І.І. Теорія судового пізнання : Монографія / І.І. Котюк. – К. : Київський університет, 2006. – 435 с.
50. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право : курс лекцій : навч. посібник / Л.М. Лобойко. – К. : Істина, 2005. – 456 с.
51. Лазарева В. Состязательность и доказывание в уголовном процессе / В. Лазарева // Уголовное право. – 2007. – №3. – С. 98-102.
52. Орлов Ю.К. Структура судебного доказывания и понятие судебного доказательства / Ю.К. Орлов // Вопросы борьбы с преступностью : сборник науч. трудов. – 1978. – Вып. 28. – С. 87-92.
53. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України : підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
54. Горский Г.Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Г.Ф. Горский, Л.Д. Кокорев, П.С. Элькинд. – Воронеж : Изд-во Ворон. ун-та, 1978. – 304 с.
55. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України : правові, теоретичні та прикладні проблеми : дис. ... доктора. юрид. наук : 12.00.09 / В.О. Попелюшко. – Острог, 2009. – 502 с.
56. Орлов Ю.К. Основы теории доказательств в уголовном процессе. науч. прак. пособ. / Ю.К. Орлов. – М. : Проспект, 2000. – 140 с.
57. Каган М.С. Человеческая деятельность / М.С. Каган. – М. : Политиздат, 1974. – 328 с.
58. Домбровский Р.Г. Логика и теория судебных доказательств (методологические вопросы криминалистики) / Р.Г. Домбровский // Оптимизация расследования преступлений : сборник науч. трудов. – Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та. 1982. – С. 10-21.
59. Джатиев В.С. Общая методология и современные проблемы обвинения и защиты по уголовным делам : автореф. дис. на соискание учен. степ. доктора юрид. наук : 12.00.09. / В.С. Джатиев. – Владикавказ, 1995. – 40 с.
60. Татаров Л.А. Методические и методологические проблемы доказывания обстоятельств преступления : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л.А. Татаров. – Ростов на Дону, 2007. – 194 с.
61. Шейфер С.А. Доказательства и доказывание по уголовним делам: проблеми теории и правового регулирования / С.А. Шейфер. – Тольятти : Волжский университет им. В.Н. Татищева, 1997. – 92 с.
62. Ларинков А.А. Теоретические и правоприменительные проблемы доказывания на стадии судебного разбирательства в суде первой инстанции : дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / А.А. Ларинков. – СПб., 2006. – 232 с.
63. Прилуцький П.В. Проблема істини у кримінальному судочинстві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / П.В. Прилуцький. – К., 2006. – 232 с.
64. Каз Ц.М. Доказательства в советском уголовном процессе / Ц.М. Каз. – Саратов : СГУ, 1960. – 104 с.
65. Элез Й. Единство практического и теоретического в доказательстве истины / Й. Элез // Проблемы научного метода. – М. : Наука, 1964. – 287 с.
66. Гончан Ю.А. Функции доказывания и принятия решений в уголовном процессе / Ю.А. Гончан, Н.Н.Пиксин // Российский следователь. – 2007. – №3. – С. 7-9.
67. Зеленецкий В.С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В.С. Зеленецкий, Н.В. Глинская. – Х. : Страйд, 2006. – 336 с.
68. Юнусов А.Ю. Об устранении действительных и мнимых противоречий в методологии уголовно-процессуальных исследований [Електронний ресурс] / А.Ю. Юнусов, Н.Н. Ковтун. – Режим доступу до статті : http://www.unn.ru/rus/books/stat8.htm
69. Щавелев С.П. Метод практики : природа и структура / С.П. Щавелев. – Курск : Изд-во Курского гос. мед. ун-та, 1996. – 254 с.
70. Давлетов А.А. Основы уголовно-процессуального познания / А.А. Давлетов. – [2-е изд. испр. и доп.]. – Екатеринбург : Изд-во Гуманитар. ун-та, 1997. – 191 c.
71. Фокина М.А. Теория и практика доказывания в состязательном гражданском судопроизводстве. Монография / М.А. Фокина. – Домодедово : Изд-во ВИПК МВД России, 2000. – 222 с.
72. Андреев И.Д. Проблемы логики и методологии познания / И.Д. Андреев. – М. : Наука, 1972. – 320 с.
73. Грошевой Ю.М. Теоретические проблемы формирования убеждения судьи в советском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание учен. степ. доктора юрид. наук : 12.00.08 / Ю.М. Грошевой. – Х., 1975. – 34 с.
74. Макеева Е.А. Правовая аргументация как объект гносеологического анализа : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. философ. наук : 09.00.01 / Е.А. Макеева. – М., 2003. – 21 с.
75. Котюк І.І. Судова гносеологія : проблеми методології та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. доктора юрид. наук : 12.00.09 / І.І. Котюк. – К., 2008. – 37 с.
76. Ивлев Ю.В. Логика для юристов / Ю.В. Ивлев. – М. : Дело, 2000. – 264 с.
77. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2004. – 304 с.
78. Логіка : [підручник для студ. вищ. навч. заклад.]. / [В.Д. Титов, С.Д. Цалін, О.П. Невельська-Гордєєва та ін.] ; за заг. ред. проф. В.Д. Титова. – Х. : Право, 2005. – 208 с.
79. Меркулов И.П. Епистемология (когнитивно-еволюционный подход) : в 2 т. / И.П. Меркулов. – СПб. : РХГА, 2003-2006. –
Т. 2. Епистемология (когнитивно-еволюционный подход) / И.П. Меркулов. – СПб. : РХГА, 2006. – 416 c.
80. Старченко А.А. Логика в судебном исследовании / А.А. Страчено. – М. : Госюриздат, 1958. – 235 с.
81. Эйсман А.А. Логика доказывания / А.А. Эйсман. – М. : Юрид. лит., 1971. – 112 с.
82. Герлох А. Логика в правовом сознании / А. Герлох, В. Кнапп. – М. : Прогресс, 1987. – 312 с.
83. Решетникова И.В. Курс доказательственного права в российском гражданском судопроизводстве / И.В. Решетникова. – М. : Норма, 2000. – 288 с.
84. Балакшин В.С. Доказательства в теории и практике уголовно-процессуального доказывания / В.С. Балакшин. – Екатеринбург : Изд-во УМЦ УПИ, 2004. – 298 с.
85. Треушников М.К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе / М.К. Треушников. – М. : Изд-во Моск. ун-та., 1982. – 160 с.
86. Треушников М.К. Судебные доказательства / М.К. Треушников. – М. : Городець, 1997. – 320 с.
87. Новицкий В.А. Теория российского процессуального доказывания и правоприменения / В.А. Новицкий. – Ставрополь : Изд-во СГУ, 2002. – 584 с.
88. Демидов И.В. Логика : учебное пособие для юридических вузов / И.В. Демидов. – М. : Юриспруденция, 2000. – 208 с.
89. Малахов В.П. Логика для юристов / В.П. Малахов. – М. : Академический Проект, 2002. – 432 с.
90. Строгович М.С. Логика / М.С. Строгович. – М. : Издательство РИО ВЮА, 1948. – 308 с.
91. Жеребкін В.Є. Логіка / В.Є. Жеребкін. – [2-е вид.. стереотип.]. – К. : Знання, 1998. – 256 с.
92. Гетманова А.Д. Логика : для педагогических учебных заведений / А.Д. Гетманова. – М. : Новая школа, 1995. – 416 с.
93. Аристотель. Сочинения : В 4-х т. / Аристотель. – М. : Мысль, 1976. –
Т. 1 : Метафизика / Аристотель. – М. : Мысль, 1976. – 550 с.
94. Хоменко І.В. Логіка для юристів : підруч. / І.В. Хоменко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 224 с.
95. Воробьева Ю.Ю. Современные проблемы процесса доказывания в российском уголовном судопроизводстве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09. / Ю.Ю. Воробьева. – Оренбург, 2006. – 187 с.
96. Никифоров А.Л. Логика / А.Л. Никифоров. – М. : Весь Мир, 2001. – 224 с.
97. Серов В.А. Гносеологические и правовые вопросы доказывания по уголовным делам / В.А. Серов. – Оренбург : Изд-во ОГУ, 1999. – 118 с.
98. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации : учебник / [отв. ред. П.А. Лупинская]. – М. : Юристъ, 2003. – 797 с.
99. Петрухин И.Л. Истина, достоверность и вероятность в суде / И.Л. Петрухин // Юридический мир. – 2003. – №8. – С. 17-25.
100. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 752 с.
101. Гончаров А.Ю. Логіка і теорія аргументації : формальний і неформальний підходи : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філософ. наук : 09.00.06 / А.Ю. Гончаров. – К., 2003. – 16 с.
102. Брутян Г.А. Аргументация (общая характеристика) / Г.А. Брутян // Философские науки. – 1982. – №11. – С. 43-52.
103. Герасимова И.А. Аргументация как методология убеждения / И.А. Герасимова, М.М. Новоселов // Вопросы философии. – 2003. – № 10. – С. 72-84.
104. Walton, Douglas N. Legal Argumentation and Evidence / N. Walton, Douglas. – Pennsylvania State University Press, 2002. – 392 p.
105. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А.М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1986. – 160 с.
106. Чудинов Э.М. Природа научной истины / Э.М.Чудинов. – М. : Политиздат, 1997. – 312 с.
107. Состязательность и равноправие сторон в уголовном судопроизводстве : учеб. пособие / [Алиев Т.Т., Громов Н.А., Зейналова Л.М., Лукичев Н.А.]. – М. : Приор-издат, 2003. – 112 с.
108. Попелюшко В.О. Чи потрібна істина у кримінальній справі / В.О.Попелюшко // Юридична Україна. – 2006. – №2. – С. 95-98.
109. Карякин Е.А. Проблемы процессуального доказывания в российском уголовном судопроизводстве на основе принципа состязательности : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Е.А. Карякин. – Оренбург, 2002. – 176 с.
110. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе / М.С. Строгович. – М. : Изд-во АН СССР, 1955. – 384 с.
111. Мотовиловкер Я.О. Установление истины в советском уголовном процессе / Я.О. Мотовиловкер. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1974. – 71 с.
112. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс. Учебник / М.А. Чельцов. – [4-е изд., испр. и перераб.]. – М. : Госюриздат, 1962. – 503 с.
113. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах / Л.Е. Владимиров. – Тула : Автограф, 2000. – 462 с.
114. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судебного убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю.М. Грошевой. – Х. : Вища школа, 1975. – 144 с.
115. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс западных государств / Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А.. – М. : Зерцало-М, 2001. – 480 с.
116. Миронов В.Ю. Цель доказывания и уголовно-судебная достоверность: генезис и точки соприкосновения / В.Ю. Миронов // Вестник ОГУ. – №3. – 2005. – С. 167-172.
117. Мурадьян Э.М. Истина как проблема судебного права / Э.М. Мурадьян. – М. : Былина, 2002. – 287 с.
118. Владимиров Л.Е. Суд присяжных. Условия действия института присяжных и метод разработки доказательств / Л.Е. Владимиров. – Х. : Издательство Универ. типография, 1873. – 267 с.
119. Пиюк А. «Истина» или «судебная достоверность» / А. Пиюк // Росийская юстиция. – 1999. – №5. – С. 43.
120. Современные проблемы теории познания диалектического материализма : в 2 т. / [М.Б Митин, Д.П. Горский, И.С. Нарский, Т.И. Ойзерман и др.] ; под. ред. М.Б. Митина. – М. : Мысль, 1970. –
Т.2 : Истина, познание, логика / [Д.П. Горский, И.С. Нарский, Т.И. Ойзерман и др.] ; под. ред. М.Б. Митина. – М. : Мысль, 1970. – 430 с.
121. Аверин А.В. Истина и судебная достоверность (постановка проблемы) / А.В. Аверин. – [2-е изд., доп.]. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2007. – 466 с.
122. Гурджі Т. Місце юридичної кваліфікації у процесі правозастосування / Т. Гурджі // Право України. – 2006. – №4. – С. 29-31.
123. Ривлин А.Л. Пересмотр приговоров в СССР / А.Л.Ривлин. – М. : Юрид. лит., 1958. – 312 с.
124. Михайловский И.В. Основные принципы организации уголовного суда. Уголовно-политическое исследование / И.В. Михайловский. – Томск : Паровая типография лит. П.И.Макушина, 1905. – 342 с.
125. Никитаев В.В. Проблемные ситуации уголовного процесса и юридическое мышление / В.В. Никитаев // Состязательное правосудие труды науч.-практ. лаб. – М. : Международный комитет содействия правовой реформе, 1996. – Вып. 1. – Ч.2. – С. 251-308.
126. Олегов М.Д. Истина в гражданском процессе : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / М.Д. Олегов. – М., 1999. – 184 с.
127. Пашин С.А. Проблемы доказательственного права / С.А. Пашин // Судебная реформа: юридический профессионализм и проблемы юридического образования. Дискуссии. – М. : Международный комитет содействия правовой реформе, 1995. – С. 311-341.
128. Бормотова Л.В. Криминалистический аспект защитительной деятельности в росийском уголовном судопроизводстве / Л.В. Бормотова // Новый Уголовно-процессуальный кодекс РФ в действии: сборник научных статей. – Оренбург : Издательсткий центр ОГАУ, 2003. – С. 8-13.
129. Дорохов В.Я. Обоснованость приговора в советском уголовном процессе / В.Я.Дорохов, В.С.Николаев. – М. : Госюриздат, 1959. – 236 с.
130. Балакшин В. Истина в уголовном процессе / В. Балакшин // Росийская юстиция. – 1998. – №2. – С. 18-19.
131. Лукичев Н.А. Состязательность и равноправие сторон в уголовном судопроизводстве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Н.А. Лукичев. – Саратов, 2003. – 227 с.
132. Костін М. Щодо реалізації принципу з’ясування істини у кримінальному судочинстві / М. Костін // Право України. – 2004. – №7. – С. 48-50.
133. Верч Дж.В. Голос разума : Социокультурний подход к опосредствованому действию / Дж. В. Верч. – М. : Тривола, 1996. – 176 с.
134. Макаркин А.И. Состязательность на предварительном следствии / А.И. Макаркин. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 265 с.
135. Сірий М.І. Реформи правоохоронних органів у Європі та Україні / М.І. Сірий // Вісник Верховного Суду України. – №8 (72). – 2006. – С. 24-30.
136. Алексеев С.С. Право : азбука - теория – философия : опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
137. Давиденко С.В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування : автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.09 / С.В. Давиденко. – Х., 2007. – 20 с.
138. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела / В.С. Зеленецкий. – Х. : КримАрт, 1998. – 340 с.
139. Лобойко Л.М. Методи правового регулювання у кримінальному процесі України : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Л.М. Лобойко. – Дніпропетровськ, 2006. – 437 с.
140. Александров А.С. Законность и целесообразность [Электрон. ресурс] / А.С. Александров. – Режим доступу до статті : http://iuaj.net/1_oldmasp/modules.php?name=Pages&go=page&pid=188.
141. Середа Г.П. Міжнародні стандарти участі прокурора у кримінальному судочинстві / Г.П. Середа // Вісник прокуратури. – 2009. – №3(93). – С. 11-17.
142. Люблинский П.И. Новая теория уголовного процесса / П.И. Люблинский // Журнал Министерства юстиции. – № 1. – 1916. – С. 104-145.
143. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе / В.С. Зеленецкий – Х. : Вища школа, 1979. – 144 с.
144. Хитрова О.В. Тайна предварительного следствия и некоторые проблемы ее обеспечения / О.В. Хитрова // Конфликты и конфликтные ситуации на предварительном следствии : сборник научных трудов. – Волгоград : ВА МВД России, 2003. – С.64- 66.
145. Смирнов А.В. Модели уголовного процесса / А.В. Смирнов. – СПб. : Наука, Альфа, 2000. – 224 с.
146. Арнольд Й. Ограничение правового государства в германском уголовно-процессуальном праве / Й. Арнольд // Конституционное право : Восточноевропейское обозрение. – 1999. – №3(28). – С. 22-28.
147. Толочко О.М. Право на справедливий судовий розгляд кримінальних справ [Електронний ресурс] / О.М. Толочко. – Режим доступу до статті : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2091
148. Даневский В.П. Наше предварительное следствие : его недостатки и реформа / В.П. Даневский. – К. : Семенко Сергей, 2003. – 142 с.
149. Пастернак Ю.Б. Удосконалення процесуальної форми, як умова підвищення ефективності кримінально-процесуального доказування / Ю.Б. Пастернак // Актуальні проблеми юридичної науки : збірник тез міжнар. наук. конф. «Восьмі осінні юридичні читання» 13-14 лист. 2009 р. Ч.4. – Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2009. – С.176-178.
150. Ковальчук С.О. Здійснення захисту у кримінальних справах на засадах змагальності та диспозитивності : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / С.О. Ковальчук. – Івано-Франківськ, 2007. – 221 с.
151. Обрізан Н.М. Захисник як суб’єкт доказування в кримінальному процесі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Н.М. Обрізан. – К., 2008. – 235 с.
152. Титов А.М. Основні принципи та особливості участі захисника на досудовому слідстві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / А.М. Титов. – Х., 2005. – 232 с.
153. Андреева О.И. Концептуальные основы соотношения прав и обязанностей государства и личности в уголовном процессе РФ и их использование для правового регулирования деятельности по распоряжению предметом уголовного процесса : автореферат дис. на соискание науч. степ. доктора юрид. наук : 12.00.09 / О.И. Андреева. – Томск, 2007. – 48 с.
154. Российское законодательство X-XX в.в. : в 9 т. / [под общ. ред. О.И. Чистякова]. – М. : Юрид. лит., 1984-1991. – Т. 8 : Судебная реформа / [ред. Б.В. Виленский]. – М. : Юрид. лит., 1991. – 495 с.
155. Маляренко В.Т. Про досудове слiдство, його недолiки i реформу / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №8. – С.2-5.
156. Смирнов А.В. Состязательный процесс / А.В. Смирнов. – СПб. : Альфа, 2001. – 320 с.
157. Кримінально-процесуальний кодекс України [затверджений Законом від 28.12.1960 р. : станом на 20 липня 2010 року]. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05
158. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации [от 18.12.2001 №174-ФЗ, принят ГД ФС РФ 22.11.2001, по состоянию на 27 июля 2010]. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=LAW;n=102995
159. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь [от 16.07.1999 №295, по состоянию на 05 мая 2010]. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?regnom=2002
160. Стецовский Ю.И. Уголовно-процессуальная деятельность защитника / Ю.И. Стецовский. – М. : Юрид. лит., 1982. – 174 с.
161. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства в 2-х т. / И.Я. Фойницкий. – СПб. : Альфа, 1996. –
Т. 2. Курс уголовного судопроизводства / И.Я. Фойницкий. – СПб. : Альфа, 1996. – 606 с.
162. Маланчук П.М. Функція захисту в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.09 / П.М. Маланчук. – К., 2008. – 19 с.
163. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – Ірпінь, Перун, 2003. – 1440 с.
164. Проект Кримінально-процесуального кодексу України [підготовлений Робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права винесений на громадське обговорення 14.10.2009 року]. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу : http://www.minjust.gov.ua/0/projectCriminalCodex
165. Проект Кримінально-процесуального кодексу України [реєстраційний № 1233 від 13.12.2007]. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=31115&pf35401=114036
166. Ісмаїлова Л.Б. Забезпечення рівності і змагальності сторін у кримінальному судочинстві / Л.Б. Ісмаїлова // Адвокат. – 2006. – № 10. – С.16-19.
167. Кримінально-процесуальний кодекс Франції : [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документу: http://www.legifrance.gouv.fr/html/codes_traduits/cpptextA.htm
168. Смирнов А.В. Типология уголовного судопроизводства : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / А.В. Смирнов. – М., 2001. – 345 с.
169. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі : навч. посіб. / І.Ю. Гловацький. – К. : Атіка, 2003. – 352 с.
170. Доказывание в уголовном процессе. Традиции и современность / [под. ред. В.А. Власихина]. – М. : Юристъ, 2000. – 270 с.
171. Петрухин И.Л. Теоретические основы реформы уголовного процесса в России. Часть I / И.Л. Петрухин. – М. : Проспект, 2004. – 224 с.
172. Коровина М.С. Проблемы доказывания по уголовным делам в суде первой инстанции : автореф. дис. на соискание науч. степен. канд. юрид. наук : 12.00.09 / М.С. Коровина М.С. – Владимир, 2007. – 22 с.
173. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. Части : Общая и Осо