РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БЛИЗНЮК ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 349.2

РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Севрюков Денис Георгійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ - 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………...4
ВСТУП……….…………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА……………………………………………………………….13
1.1. Поняття розірвання трудового договору з ініціативи працівника……………………………………………………………………..13
1.2. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника та суміжні правові явища…………………………………………………………………29
1.3. Задачі правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи працівника…………………………………………………………42
1.4. Розвиток вітчизняного законодавства про розірвання трудового договору з ініціативи працівника…………………………………………….54
Висновки до розділу 1…………………………………………………….....69

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ПРАЦІВНИКА НА РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ…………………………………………………72
2.1. Розірвання з ініціативи працівника трудового договору, укладеного на невизначений строк…………………………………………………………...72
2.2. Право працівника на визначення дня звільнення при розірванні трудового договору з його ініціативи………………………………..............98
2.3. Обмеження права працівників на розірвання трудового договору з власної ініціативи……………………………………………………………119
Висновки до розділу 2……………………………………………………...131

РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ПРАВ СТОРІН ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ПРИ ЙОГО РОЗІРВАННІ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА………………...136
3.1. Матеріально-правові способи захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника………………………………136
3.2. Процесуально-правові питання захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника……………………149
Висновки до розділу 3……………………………………………………...156

ВИСНОВКИ………………………………………………………………....159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...167

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
МОП – Міжнародна організація праці
Проект ТК України – проект Трудового кодексу України
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
ГК України – Господарський кодекс України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах ринкової економіки розірвання трудового договору з ініціативи працівника обумовлено цілою низкою обставин та є досить поширеною правовою формою, що опосередковує рух робочої сили. Даний факт неодноразово констатувався у численних дослідженнях проблем руху робочої сили, зокрема, плинності кадрів, що проводились як за часів командно-адміністративної системи, так і за часів ринкової економки в Україні. При цьому зазначалося, що звільнення в порядку розірвання трудового договору з ініціативи працівника складає майже 80% від загального числа припинень трудових договорів. На рубежі 80–90-х років минулого століття питома вага звільнень за власним бажанням працівників уже складала 95% у загальному числі звільнень. На даний момент розірвання трудового договору з ініціативи працівників також залишається однією із найпоширеніших правових підстав припинення трудових відносин.
Право працівників на звільнення за власним бажанням є істотним для кожного працівника, адже воно безпосередньо пов’язано з його прагненням досягти максимальної відповідності трудової функції, яку він виконує, його здатності до праці. За умови, коли суспільні механізми, які забезпечували б відповідність між людським, з одного боку, та матеріальним і організаційним факторами виробництва та управління, – з іншого, налагоджені не належним чином, працівники повинні мати максимальні можливості для пошуку більш підходящої роботи та переходу до іншого підприємства, установи чи організації. Не можна нехтувати й прагненням працівників звільнитись з роботи та перейти відповідно до ринкових умов туди, де виплачується більша заробітна плата за відповідну працю.
Викладене дає підстави стверджувати, що розірвання трудового договору з ініціативи працівників має істотне соціально-економічне значення. Проте, на жаль, цьому значенню не відповідають ні детальність правового регулювання відповідних відносин, ні ступінь формальної визначеності правових норм, про які йдеться, ні їх якість взагалі. Ця ситуація, перш за все, обумовлена недостатньою правовою дослідженістю цієї проблеми.
Не применшуючи той факт, що питанню розірвання трудового договору з ініціативи працівника приділялася увага в роботах таких науковців, як М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, К.М. Гусов, В.В. Жернаков, П.І. Жигалкін, С.О. Іванов, І.Я. Кисельов, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, М.В. Лушнікова, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, О.В. Смирнов, Є.Б. Хохлов, Г.І. Чанишева, О. М. Ярошенко та ін., відзначимо, що комплексного дисертаційного дослідження, присвяченого розірванню трудового договору з ініціативи працівника ще не провадилось.
У даній роботі автор намагається розгорнути всю юридичну проблематику, що пов`язана з розірванням трудового договору з ініціативи працівника, показати її складність та сформулювати пропозиції, що спрямовані на вирішення відповідних проблем та вдосконалення національного законодавства про працю.
Ураховуючи вищенаведене, можемо стверджувати, що обрана для дослідження тема є актуальною як для теорії трудового права, так і для напрацювання пропозицій з удосконалення трудового законодавства і формулювання рекомендацій стосовно його практичного застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі трудового права та права соціального забезпечення юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства України та узагальнень практики його застосування визначити особливості та значення розірвання трудового договору з ініціативи працівника, та на цій основі виробити практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення його правового регулювання.
З урахуванням окресленої мети були поставлені такі дослідницькі задачі:
– визначити сутність розірвання трудового договору з ініціативи працівника як юридичного терміну та його співвідношення з суміжними правовими поняттями;
– визначити позитивні та негативні аспекти в національному та зарубіжному досвіді правового регулювання відносин, виникаючих при розірванні трудового договору з ініціативи працівника;
– охарактеризувати тенденції розвитку правових норм, регулюючих відносини щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
– окреслити шляхи зміцнення становища працівників і роботодавців у відносинах щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
– розкрити особливості матеріально-правових способів захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника;
– узагальнити процесуально-правові питання захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань дослідження в процесі роботи над дисертацією використано загальнонаукові і спеціальні методи пізнання правових явищ. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту й юридичної форми, здійснити системний аналіз особливостей розірвання трудового договору з ініціативи працівника. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1; 1.3; 2.1; 3.1; 3.2). Формально-логічний став у нагоді при дослідженні правових норм, регулюючих відносини, які виникають при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, та забезпечують права сторін трудового договору (підрозділ 1.4). Діалектичний широко використано для виявлення потреби відповідних суспільних відносин щодо адекватного їх правового урегулювання, формулювання моделі правових норм та виявлення їх здатності здійснювати зворотний активний вплив на суспільні відносини (розділи 2; 3). Взаємодія відносин, виникаючих при розірванні трудового договору, з суміжними суспільними відносинами, взаємодія правових норм, регулюючих ці відносини, задачі правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи працівника досліджувалась за допомогою системно-структурного методу (підрозділи 1.2; 1.3; 2.2; 2.3). У роботі також використано метод історичного аналізу, за допомогою якого у дисертації дається аналіз розвитку законодавства, що стало предметом наукового дослідження, за період з 1918 року до цього часу (підрозділи 1.3; 1.4).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній науці трудового права комплексним науковим дослідженням теоретичних і практичних проблем розірвання трудового договору з ініціативи працівника, в якому проаналізовані тенденції законодавства України в цій царині та представлені нові ідеї та обґрунтовані інноваційні шляхи її реформування.
У результаті проведеного дослідження вироблена концепція захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
Уперше:
– обґрунтовано висновок про можливість використання в процесі вдосконалення законодавства про працю вітчизняного досвіду, що стосується диференціації строків попередження про наступне припинення трудового договору шляхом його розірвання з ініціативи працівника;
– визначені шляхи удосконалення законодавчого урегулювання розірвання трудового договору з ініціативи працівника, до яких віднесено необхідність: (1) більшої формальної визначеності законодавчих положень у цій сфері, зокрема чіткого закріплення поняття «розірвання трудового договору з ініціативи працівника»; (2) деталізації порядку проведення розірвання трудового договору з ініціативи працівника; (3) диференціації строків попередження працівником роботодавця про розірвання трудового договору; (4) конкретизації переліку обставин, за яких працівник при розірванні трудового договору з власної ініціативи вправі визначити день звільнення
Удосконалено:
– положення про доцільність системного врегулювання відносин, що складаються при розірванні трудового договору та наступному його укладанні, як єдиних відносин, у межах яких здійснюється перехід працівників з однієї роботи на іншу переважно з метою досягнення більшої відповідності між здатністю працівника до праці й виконуваною роботою;
– положення про необхідність визначення в проекті Трудового кодексу України матеріально-правових способів захисту прав сторін трудового договору щодо встановлення при розірванні трудового договору з ініціативи працівника можливості звернення до органів з розгляду трудових спорів (1) працівника з заявою про визнання права на (а) розірвання трудового договору у випадку обмеження цього права законом чи договором (за раніше наданою згодою працівника на таке обмеження), (б) розірвання трудового договору з визначенням строку звільнення у випадку, якщо причини такого звільнення прямо не визначені законом як поважні; (2) роботодавця – з заявою (а) про визнання відсутності у працівника права на розірвання трудового договору, у випадку якщо за працівником попередньо законом чи договором визнано обмеження такого право, а працівник, у супереч цьому, подав повідомлення про розірвання, (б) про підстави виникнення обов`язку працівника відшкодувати вартість навчання.
Дістали подальшого розвитку:
– пропозиції в законодавчому порядку за сторонами трудового договору при його укладенні, зміні або після подачі працівником повідомлення про розірвання трудового договору визнати можливість домовитись про скорочення чи подовження строку попередження;
– положення про поділ строкових трудових договорів на два види: (1) строкові трудові договори, в яких обмеження окремих прав працівників у зв`язку з їх строковим характером ніяк не компенсується; (2) строкові трудові договори, в яких обмеження окремих прав працівників компенсується характером роботи (наприклад, керівник підприємства, установи, організації) чи додатковими правами, гарантіями і пільгами, що надаються працівникові відповідно до трудового договору.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
а) у нормотворчій діяльності – для прийняття Трудового кодексу України, вдосконалення чинних норм КЗпП України, інших законодавчих й підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у їх розвиток. Пропозиції щодо вдосконалення законодавства направлялись здобувачем до робочої групи з розробки нового Трудового кодексу України та в Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України;
б) у науковій роботі – для подальших наукових досліджень правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
в) у правозастосовчій діяльності – для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства у сфері правового регулювання розірванні з ініціативи працівника трудового договору;
г) у навчально-методичній роботі – в процесі вивчення навчальної дисципліни «Трудове право України», при написанні підручників, навчально-методичних посібників, при проведенні семінарських занять зі студентами й для написання ними рефератів, курсових і дипломних робіт.
Апробація результатів дисертації. Результати даного наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри трудового права та права соціального забезпечення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні його теоретичні положення були оприлюднені в доповідях, наукових повідомленнях і викладені в тезах наступних науково-теоретичних і науково-практичних конференцій: «Трудове право в контексті європейської інтеграції» (м. Харків, 2006 р.); «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні» (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. Ключові практичні й теоретичні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у тезах доповіді на науково-практичній конференції.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 3-х розділів, що об’єднують 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 181 сторінку. Список використаних літературних джерел складається з 148 найменувань і займає 15 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації подане теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні концептуальних засад правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи працівника, у розкритті понятійного апарату у цій сфері, визначенні можливостей захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника, обґрунтуванні конкретних практичних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства у цій сфері.
1. Історичний досвід вітчизняного правового регулювання розірвання трудового договору з ініціативи працівника має тенденції як до залишення працівників на роботі, так і протилежні демократичні тенденції щодо максимального скорочення строку попередження працівником роботодавця про звільнення за власним бажанням, диференціації строку попередження за критерієм соціальної важливості трудової функції, яку виконує працівник, належного врахування інтересів працівників при встановленні їх права на дострокове розірвання строкових трудових договорів. Враховуючи зазначене, обґрунтовано можливість використання в процесі вдосконалення законодавства про працю вітчизняного досвіду, що стосується диференціації строків попередження про наступне припинення трудового договору шляхом його розірвання з ініціативи працівника.
2. Законодавче регулювання відносин, виникаючих при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, має окремі проблемні аспекти, що потребують вирішення. До них можна віднести наступні: (1) необхідність більшої формальної визначеності законодавчих положень (даний недолік приводить до того, що вищий судовий орган вимушений давати роз`яснення з таких питань, що потребують вирішення на законодавчому рівні). Ці недоліки законодавства проявляються в невизначеності змісту, що вкладається в поняття «розірвання трудового договору з ініціативи працівника», які містяться у ст. 38 КЗпП України; (2) необґрунтованість окремих з них у соціально-економічному аспекті (необґрунтованим є надання працівникові безперечного права відкликати заяву про розірвання трудового договору). Не встановлено порядок сповіщення працівником роботодавця про розірвання трудового договору в період його знаходження у відрядженні, на лікарняному, у відпустці, не визначено день, з якого починається сплив строку попередження при передачі сповіщення про розірвання трудового договору поштою або за допомогою засобів електрозв`язку; (3) строк попередження працівником роботодавця про розірвання трудового договору встановлено правилом, що позбавлене ознаки гнучкості. Не звертається увага на те, що характер трудових обов`язків в окремих випадках і стосовно окремих категорій працівників дають підстави ставити питання про встановлення законодавством більш тривалих строків. Незалежно від умов трудових договорів законодавство про працю не допускає погодження більш тривалого, ніж установлений законодавством, строку попередження про розірвання трудового договору з ініціативи працівника; (4) перелік обставин, за яких працівник при розірванні трудового договору з власної ініціативи вправі визначити день звільнення, є занадто широким і невиправданим як за змістом цих підстав, так і з огляду на те, що двотижневий строк попередження можна кваліфікувати як мінімальний.
3. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника запропоновано визначити у Трудовому кодексі України як здійснення працівником у встановленій законом формі одностороннього вольового юридичного акту, що обумовлює припинення трудових відносин у зв’язку із закінченням передбаченого законом чи договором строку після повідомлення працівником роботодавця про таке розірвання.
4. Запропоновано прямо закріпити право працівника на повідомлення роботодавця про розірвання трудового договору в період знаходження у відрядженні, відпустці або на лікарняному та передбачити можливість припинення трудових відносин у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника у зазначені періоди.
5. Обґрунтовано доцільність залишення двотижневого строку попередження працівником роботодавця про розірвання трудового договору як базового, передбачивши також спеціальними законами строки більшої тривалості, а саме: один місяць (для державних службовців, для яких не встановлено більш тривалий строк, для матеріально-відповідальних осіб), три місяці (для керівників підприємств, установ, організацій; керівників відділів та управлінь в органах державної влади).
6. За сторонами трудового договору при його укладенні, зміні або після подачі працівником повідомлення про розірвання трудового договору доцільно визнати можливість домовитись про скорочення чи подовження строку попередження. Домовленість про подовження встановленого законом строку необхідно визнати можливою, якщо це компенсується додатковими матеріальними виплатами, встановленими працівникові у зв’язку з таким подовженням, наданням додаткових до законодавства пільг матеріального й побутового характеру, проведеними (чи такими, що мають бути проведені) витратами роботодавця на навчання, перекваліфікацію, підвищення кваліфікації працівника або на вивчення ним передового досвіду роботи.
7. Доцільно більш детально врегулювати окремі аспекти відносин, що складаються при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, розділивши на окремі статті види трудових договорів, які розриваються з ініціативи працівника (укладені на невизначений строк та строкові) та доповнити проект Трудового кодексу України статтею відповідного змісту:
«Розірвання з ініціативи працівника трудового договору, укладеного на невизначений строк
1) Працівник має право в будь-який час розірвати трудовий договір, укладений на невизначений час, з власної ініціативи. Розірвання трудового договору здійснюється шляхом письмового повідомлення працівником роботодавця (посадової особи, уповноваженої роботодавцем) за два тижні. Таке повідомлення подається працівником у 2-х примірниках.
Працівник має право до закінчення строку випробування розірвати трудовий договір за власною ініціативою шляхом подання письмового повідомлення про це за три дні до визначеного ним дня звільнення.
2) Забороняється відмовляти у прийнятті повідомлення про розірвання трудового договору через відсутність погодження його з будь-якими посадовими особами.
3) Законами може бути встановлено більш тривалий строк попередження, залежно від характеру виконуваної працівником роботи, тривалості роботи працівника за даним трудовим договором та інших обставин, що вимагають більшої стабільності в трудових відносинах. Цей строк у будь-якому випадку не повинен перевищувати 3-х місяців.
4) Роботодавець зобов`язаний визначити посадових осіб, уповноважених на прийняття від працівників повідомлення про розірвання трудового договору та довести до відома працівників таку інформацію. Правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві встановлюється порядок прийняття повідомлень працівників про розірвання трудового договору, який повинен забезпечувати можливість безперешкодного подання працівником уповноваженим особам таких повідомлень. Прийняття від працівника повідомлень про розірвання трудового договору підтверджується підписом уповноваженої особи на одному примірнику повідомлення та засвідчується печаткою (штампом).
5) Повідомлення про розірвання трудового договору може бути надіслане поштою або передане за допомогою засобів електрозв`язку. При цьому підпис працівника на повідомленні має бути засвідчений нотаріусом, посадовою особою за місцем знаходження у відрядженні, на відпочинку, лікуванні, оператором підприємства зв`язку або іншим способом, що дає можливість ідентифікувати особу, від якої виходить повідомлення. Днем подання такого повідомлення вважається день відправлення її працівником.
6) Скасування працівником раніше поданого роботодавцеві повідомлення допускається тільки за наявності згоди роботодавця, що оформляється заявою працівника та написом на ній роботодавця. Роботодавець вправі відмовити у задоволенні такої заяви, якщо на місце працівника запрошено іншу особу, якій неможливо відмовити в укладенні трудового договору відповідно до вимог законодавства.
7) Через два тижні після повідомлення працівником роботодавця про розірвання трудового договору, останній припиняється. Роботодавець зобов'язаний внести зміни до графіка виходу працівників на роботу, щоб робочий час працівника в останній день роботи (день звільнення) закінчувався не пізніше закінчення робочого часу працівників, які проводять розрахунки та ведуть трудові книжки працівників, або в інший спосіб забезпечити внесення запису про звільнення до трудової книжки та видачу працівникові, який звільняється, розрахунку із заробітної плати в останній день його роботи.
8) Роботодавець зобов'язаний організувати приймання матеріальних цінностей від працівника, який повідомив про розірвання трудового договору, з таким розрахунком, щоб воно було закінчено до встановленого строку припинення трудових відносин. Лише за заявою працівника термін припинення трудового договору відкладається на строк, необхідний для закінчення передачі працівником матеріальних цінностей, що знаходились у нього в зв`язку з виконанням трудових обов`язків. За відсутності такої заяви термін припинення трудового договору не може відкладатись, а матеріальні цінності, які не були передані працівниками до моменту припинення трудового договору приймаються комісією не менш як із трьох осіб, що призначається роботодавцем. Стягнення вартості незданих матеріальних цінностей здійснюється в порядку, передбаченому трудовим законодавством.
9) Проведення службового розслідування щодо працівника у відповідності до законодавства, відкриття дисциплінарного провадження щодо нього не може бути підставою для зміни дати звільнення, якщо сторони не домовилися про інше».
8. Перелік обставин, за яких працівник отримує право на визначення дня звільнення при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, доцільно було б значно скоротити, виклавши відповідну статтю нового Трудового кодексу в наступній редакції:
«Право працівника на визначення дня звільнення при розірванні трудового договору з його ініціативи
1) За наявності поважних причин працівник вправі при розірванні трудового договору з власної ініціативи відповідно до законодавства визначити день звільнення. Таким днем за розсудом працівника може бути будь-який день, починаючи з наступного дня після подання працівником роботодавцеві повідомлення про наступне звільнення. Роботодавець зобов`язаний оформити звільнення, провести розрахунок з працівником та видати трудову книжку працівникові в день, зазначений у повідомленні про розірвання трудового договору. Необхідність передачі працівником матеріальних цінностей, наявність будь-якої заборгованості працівника перед роботодавцем не може бути перешкодою для звільнення працівника з роботи в день, який ним визначений.
2) Поважними вважаються такі причини, які спонукають його до розірвання трудового договору з визначенням дня звільнення та є виправданими з огляду на їх об’єктивність.
Зокрема, поважними причинами, що дають працівникові право на визначення дня звільнення при розірванні трудового договору з його ініціативи визнаються: (1) неможливість продовжувати роботу, що викликано терміновим переїздом до іншої місцевості, вагітністю, доглядом за дитиною або членом сім`ї, що є хворим або інвалідом І групи, якщо це обумовлює необхідність термінового припинення роботи; (2) обрання на посаду, що відповідно до законодавства заміщується шляхом виборів; (3) обрання на посаду за конкурсом.
3) При вступі до навчального закладу працівник вправі визначати день звільнення в межах одного тижня, що передує початку занять у навчальному закладі.
4) За наявності поважних причини в інших випадках, у тому числі й при порушенні роботодавцем законодавства про працю, колективних угод, колективного або трудового договору, працівник вправі розірвати трудовий договір та визначити день звільнення на власний розсуд.
5) Працівник зобов`язаний додати до повідомлення про розірвання трудового договору з визначенням дня звільнення документи, що підтверджують наявність відповідних поважних причин».
9. У всіх випадках розірвання трудового договору, укладеного в порядку направлення чи переведення на роботу в іншу місцевість, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективних угод, колективного чи трудового договору на роботодавця слід покласти обов`язок відшкодувати витрати працівника на повернення до постійного місця проживання. У разі розірвання працівником трудового договору, укладеного в порядку направлення чи переведення на роботу в іншу місцевість, до спливу строку роботи, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлено – одного року, на працівника доцільно покласти обов`язок повернути роботодавцеві суми раніше отриманих гарантійних і компенсаційних виплат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Вишновецька С.В. Проблеми реформування доктрини трудового права України / С.В. Вишновецька / Актуал. питання реформ. прав. системи: зб. наук. ст. за матеріалами ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Луцьк, 2–3 черв. 2006 р. : у 2-х т. / уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – Т. 2. – С. 13 – 17.
2. Конституція України: прийнята на V сесії Верхов. Ради України 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
3. Трудовое право: энцикл. словарь. – М. : Сов. энцикл., 1979. – 528 с.
4. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 07.04.2011 р., № 3206-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404.
5. Скобелкин В.Н. Гарантии трудовых прав рабочих и служащих / В.Н. Скобелкин. – М. : Юрид. лит., 1969. – 184 с.
6. Юридический энциклопедический словарь. – М. : Сов. энцикл., 1987. – 528 с.
7. Трудовое право Украины: учебн. / под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Х. : Одиссей, 1999. – 480 с.
8. Российское трудовое право: учебн. / под ред. А.Д. Зайкина. – М. : ИНФРА-М-Норма, 1997. – 415 с.
9. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручн. / В.І. Прокопенко. – Х. : Консум, 1998. – 480 с.
10. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручн. / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2003. – 728 с.
11. Прилипко С.М. Трудове право України: підручн. / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х. : Вид-во ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
12. Советское трудовое право: учебн. / под ред. Н.Г. Александрова. – М. : Юрид. лит., 1972. – 576 с.
13. Советское трудовое право: учебн. / под ред. А.С. Пашкова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1966. – 376 с.
14. Советское трудовое право: учебн. / под ред. А.С. Пашкова. – М. : Юрид. лит, 1976. – 576 с.
15. Советское трудовое право: учебн. / под ред. А.С. Пашкова и О.В. Смирнова. – М. : Юрид. лит., 1988. – 608 с.
16. Советское трудовое право: учебн. / под ред. А.И. Процевского. – Харьков : Вищ. шк., 1981. – 362 с.
17. Абжанов К. Трудовой договор по советскому трудовому праву / К. Абжанов. – М. : Юрид. лит., 1964. – 176 с.
18. Анисимов Л.Н. Трудовой договор / Л.Н. Анисимов. – М. : Сов. Россия, 1989. – 96 с.
19. Прудивус О.В. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за підставами організаційно-правового характеру: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.В. Прудивус. – Х., 2003. – 226 с.
20. Іоннікова І.А. Правове регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / І.А. Іоннікова; Націон. ун-т внутр. справ. – Х., 2004 – 212 с.
21. Величко Л.Ю. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку змін в організації виробництва і праці: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Л.Ю. Величко; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2011. – 208 с.
22. Зобов’язальне право: теорія і практика / за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
23. Притыка Д.Н. Договорное право. Общая часть: коммент. гражд. зак-ва / Д.Н. Притыка, В.Я. Карабань, В.Н. Ротань. – Киев-Севастополь : Ин-т юрид. исслед., 2002. – 880 с.
24. Кодекс законів про працю України: затв. Законом УРСР від 10.12.1971 р., № 322-VIII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – №50 (Додаток). – Ст. 375.
25. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 13-14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.
26. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. – М. : Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. – 336 с.
27. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
28. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р., № 1798-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
29. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
30. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
31. Андрєєва Т. Воля і волевиявлення працівника при розірванні трудового договору / Т. Андрєєва. – Рад. право. – 1986. – № 4. – С. 48 – 52.
32. Про практику розгляду судами трудових спорів: пост. Пленуму Верхов. Суду України від 06.11.1992 р., №9 // [Електрон. ресурс] − Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua.
33. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання від 10.12.2009 р.) [Електрон. ресурс] – Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua
34. Лазор В.В. Юридические и социальные аспекты сущности трудового договора в современных условиях: дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / В.В. Лазор. – Луганск, 2001. – 198 с.
35. Коллэн Ф. Трудовое право в капиталистическом государстве / Ф. Коллэн. – М. : Прогресс, 1980. – 264 с.
36. Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця: Рекомендація 1963 р., № 119 МОП // Конвенції та рекомендації, ухв. МОП. 1919-1964. – Т. 1. – Женева : МБП, 1999. – С. 658 – 666.
37. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS № 163) // Відом. Верхов. Ради України. – 2007. – № 51. – Ст. 2096.
38. Конвенція №22 про трудові договори моряків від 07.06.1926 р. // Конвенції та рекомендації, ухв. МОП. – 1919-1964. – Т. 1. – Женева : МБП, 1999. – С. 91 – 95.
39. Конвенція № 114 про трудові договори рибалок від 03.06.1959 р. // Конвенції та рекомендації, ухв. МОП. – 1919-1964. – Т. 1. – Женева : МБП, 1999. – С. 658 – 666.
40. Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу: Ухвала Верхов. суду України від 22.04.1992 р. // Бюл. зак-ва і юрид. практики України. – 1995. – № 3. – С. 64 – 65.
41. Комментарий к законодательству о труде. – М. : Юрид. лит., 1966. – 831 с.
42. Коршунов Ю.Н. Советское законодательство о труде: справ. книга для профактива / Ю.Н. Коршунов, Р.З. Лившиц, М.Н. Румянцева. – М. : Профиздат, 1974. – 560 с.
43. Прокопенко В.І. Розмежування підстав припинення трудового договору за угодою сторін від звільнення з ініціативи працівника / В.І. Прокопенко // Право України. – 1997. – № 3. – С. 30 – 33.
44. Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного залишення робітниками та службовцями підприємств і установ: Указ Президії Верхов. Ради СРСР від 26.06.1940 р. // Зак-во про працю. – К.–Х. : Укр. вид-во політ. літ., 1966. – 280 с.
45. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 р., № 1533-III. // Офіц. вісник України. – 2000. – № 13. – Ст. 505.
46. Ерьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / В.В. Ерьоменко. – Х., 1998. – 18 с.
47. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р., № 2453-VІ // Офіц. вісник. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.
48. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р., №3724–ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
49. Смирнов О.В. Природа и сущность права на труд в СССР / О.В. Смирнов. – М. : Юрид. лит., 1964. – 210 с.
50. Никитинский В.И. Эффективность норм трудового права / В.И. Никитинский. – М. : Юрид. лит., 1971. – 248 с.
51. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / под ред. С.А. Иванова. – М. : Наука, 1972. – 422 с.
52. Трудовое право и научно-технический прогресс / под ред. С.А. Иванова. – М. : Наука, 1974. – 563 с.
53. Процевский А.И. Гуманизм норм советского трудового права / А.И. Процевский. – Харьков : Вищ. шк., 1982. – 150 с.
54. Ротань В.Г. Социальное равенство и трудовое право в условиях развитого социализма / В.Г. Ротань. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 1983. – 176 с.
55. Бугров Л.Ю. Свобода труда и свобода трудового договора в СССР / Л.Ю. Бугров. – Красноярск, 1984. – 128 с.
56. Сонін О.Є. Компенсації за трудовим право України: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.Є. Сонін. – Сімферополь, 2002. – 205 с.
57. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б.К. Бегичев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 156 с.
58. Про примусову чи обов`язкову працю: Конвенція МОП № 29 // Конвенції та рекомендації, ухв. МОП. – 1919-1964. – Т. 1. – Женева : МБП, 1999. – С. 124 – 133.
59. Рекомендація № 35 Міжнародної організації праці щодо непрямого примушування до праці (1930) // Конвенції та рекомендації, ухв. МОП. – 1919-1964. – Т. 1. – Женева: МБП, 1999. – С. 134 – 135.
60. Орзих М.Ф. Личность и право / М.Ф. Орзих. – М. : Юрид. лит., 1975. – 112 с.
61. Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах: Указ Президії Верхов. Ради СРСР від 29.07.1974 р. // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1974. – № 40. – Ст. 661.
62. Про умови праці тимчасових робітників і службовців: Указ Президії Верхов. Ради СРСР від 29.07.1974 р. // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1974. – № 40. – Ст. 662.
63. Зарубина Н.П. Роль советского трудового права в формировании личности и охране чести и достоинства рабочих и служащих: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Н.П. Зарубина. – Харьков, 1983. – 13 с.
64. Пашерстник А.Е. Курс радянського трудового права / А.Е. Пашерстник. – К. : Рад. шк., 1941. – 399 с.
65. Орловский Ю.П. Особенности расторжения трудового договора в связи с хозяйственной реформой / Ю.П. Орловский // Хоз. реформа и труд. право: матер. научн. конф. – М. : Наука, 1970. – С. 124 – 141.
66. Правдина Э.А. Организационно-правовые меры борьбы с текучестью женских рабочих кадров на промышленных предприятиях в условиях хозяйственной реформы / Э.А. Правдина // Хоз. реформа и труд. право: матер. научн. конф. – М. : Наука, 1970. – С. 321 – 328.
67. Владыченко И.М. Хозяйственная реформа и профсоюзы / И.М. Владыченко // Хоз. реформа и труд. право: матер. научн. конф. – М. : Наука, 1970. – С. 18 – 31.
68. Левиант Ф.М. Виды трудового договора / Ф.М. Левиант. – М. : Юрид. лит., 1966. – 292 с.
69. Ромма Ф.Д. Правовые вопросы подбора и расстановки кадров / Ф.Д. Ромма, К.П. Уржинский. – М. : Юрид. лит., 1971. – 168 с.
70. Гаврилюк О.В. Контракт в трудовому праві України: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.В. Гаврилюк. – К., 1998. – 18 с.
71. Ротань В.Г. Все о трудовых контрактах / В.Г. Ротань, И.В. Черткова. – Севастополь : Имидж, 1993. – 94 с.
72. Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу: затв. пост. КМ України від 19.03.1993 р., № 203 // Зібр. зак-ва України. – Т. 6. – 6(ПКМ)23.
73. Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників: затв. пост. КМ України від 19.03.1994 р., № 170 // ЗПУ. – 1994. – № 7. – Ст. 172.
74. Історія українського права / за ред. О.О. Шевченка. – К. : Олан, 2001. – 214 с.
75. Розенберг Л.М. Трудовое законодательство. Полное собрание действующих законов о труде в алфавитно-предметном порядке / Л.М. Розенберг. – М. : Изд-во Наркомюста РСФСР, 1924. – Ч. ІІ. – 1059 с.
76. Симорот З.К. Единство советского законодательства о труде / З.К. Симорот. – К. : Наук. думка, 1988. – 278 с.
77. Кодекс законів про працю УРСР: затв. пост. ВУЦВК від 02.12.1922 р. // Зб. законів УСРР. – 1922. – №52. – Арт. 751.
78. Сборник важнейших постановлений по труду. – М. : Юрид. изд-во Наркомюста СССР, 1938. – 440 с.
79. Про скасування судової відповідальності робітників і службовців за самовільний ухід з підприємств і із установ і за прогул без поважної причини: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25.04.1956 р. // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1956. – № 10. – Ст. 203.
80. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю від 15.07.1970 р. // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 265.
81. Про подальше зміцнення трудової дисципліни і скорочення плинності кадрів в народному господарстві: пост. Ради Міністрів Союзу РСР від 13.12.1979 р. // ЗП СРСР. – 1980. – № 3. – Ст. 17.
82. Положение о порядке назначения и выплаты пособий по государственному социальному страхованию: утв. пост. Президиума ВЦСПС от 05.02.1955 г. в соотв. с пост. Совета Министров СССР от 22.01.1955 г., №113 // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http://bestpravo.ru/sssr/gn-dokumenty/r9v.htm
83. Правила обчислення безперервного трудового стажу робітників і службовців при призначенні допомог по державному соціальному страхуванню: пост. Ради Міністрів Союзу РСР від 13.04.1973 р., № 252 // ЗП СРСР. – 1973. – № 10. – Ст. 51.
84. О порядке применения пункта 16 постановления ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС от 13 декабря 1979 г., № 1117 «О дальнейшем укреплении трудовой дисциплины и сокращении текучести кадров в народном хозяйстве»: разъясн. Госкомтруда по соц. вопросам и Секретариата ВЦСПС от 09.07.1980 г., № 5/12-21 // Бюл. Госкомтруда СССР. – 1980. – № 10.
85. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки: Закон України від 20.03.1991 р., № 871-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 23. – Ст. 267.
86. Пурей М.М. Право на працю в Україні в умовах ринкової економіки: автореф. дис. … канд. юрид. наук / М.М. Пурей. – Х., 2003. – 20 с.
87. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О.Э. Лейст. – М. : Зерцало-М, 2002. – 169 с.
88. О применении в судебной практике Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о труде: пост. Пленума Верхов. Суда СССР от 19 октября 1971 г. // Бюл. Верхов. Суда СССР. – 1981. – № 4. – 213 с.
89. Войтинский И. Трудовое право: учебн. пособ. / И. Войтинский. – М. : Гос. изд-во сов. зак-ва, 1934. – Ч. I. : Диктатура буржуазии и трудовое право.
90. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К. : ТОВ “А.С.К.”, 2002. – 1024 с.
91. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л.Я. Гинцбург. – М. : Наука, 1977. – 312 с.
92. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев. – М. : Изд. гр. НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 263 с.
93. Догадов В.М. Очерки трудового права / В.М. Догадов. – Л., 1927. – 163 с.
94. Островский Л.Я., Хвостов А.М. Хозяйственнику о трудовом законодательстве / Л.Я. Островский, А.М. Хвостов. – Минск : Беларусь, 1969. – 174 с.
95. Смолярчук В.И. Законодательство о трудовых спорах / В.И. Смолярчук. – М. : Юрид. лит., 1966. – 227 с.
96. Жигалкин П.И. Трудовое право в обеспечении стабильности кадров / П.И. Жигалкин. – Харьков : Вищ. шк., 1977. – 129 с.
97. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. – М. : Юрид. лит., 1972. – 288 с.
98. Голованова Е.А. Прекращение трудового договора / Е.А. Голованова. – М. : Юрид. лит., 1966. – 160 с.
99. Голованова Е.А. Гарантии рабочим и служащим при увольнении / Е.А. Голованова. – М. : Юрид. лит., 1975. – 112 с
100. Деякі питання, пов'язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України: пост. КМ України від 22.10.2010 р., № 1065 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon.nau.ua
101. Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій: затв. пост. КМ України від 29.07.1999 р., № 1374 // Офіц. вісник України. – 1999. – № 31. – Ст. 1613.
102. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р., № 1576-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
103. Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 р., № 1956-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.
104. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 р., № 469/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – №39. – Ст. 261.
105. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992 р., № 2114-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
106. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве / В.С. Венедиктов. – Харьков: Консум, 1996. – 136 с.
107. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11.12.2003 р., № 1382-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
108. Юридична енциклопедія: в 6 т. / гол. ред. Ю.С. Шемшученко. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – 792 с.
109. Коментар до Конституції України. – К. : Ін-т зак-ва ВР України, 1996. – 384 с.
110. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р., № 959-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
111. Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість: затв. пост. КМ України від 02.03.1998 р., № 255 // Офіц. вісник України. – 1998. – № 9. – Ст. 351.
112. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р., №803-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
113. Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів: пост. КМ України від 01.03.1999 р., №309 // Офіц. вісник України. – 1999. – № 3. – Ст. 345.
114. Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності: наказ МОЗ 05.09.2011 р., № 561 // Офіц. вісник України. – 2011. – № 91. – Ст. 3319.
115. Жеребкин В.Е. Оценочные понятия права (текст лекции) / В.Е. Жеребкин. – Харьков: Изд-во Харьков. ун-та, 1976. – 16 с.
116. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 352 с.
117. Бару М.И. Оценочные понятия в трудовом праве / М.И. Бару // Сов. гос-во и право, 1970. – № 7. – С. 104 – 108.
118. Вильнянский С.И. Применение норм советского права / С.И. Вильнянский // Учен. записки Харьк. юрид. ин-та, 1951. – Вып.7. – С. 3 – 16.
119. Об утверждении типовых правил внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих предприятий, учреждений, организаций: пост. Гос. комитета СССР по труду и соц. вопросам от 20.07.1984 г., № 213 // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http://zakon2.rada.gov.ua
120. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р., № 3356-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
121. Комментарий к ГК РСФСР [изд 2-е, доп. и перераб.] – М. : Юрид. лит., 1970. – 824 с.
122. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия. Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
123. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності: Закон України від 22.05.2003 р., №850-IV // Офіц. вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1173.
124. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10.07.2010 р., № 2487-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – №35-36. – Ст. 491.
125. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991 р., №1788-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
126. Процевский А.И. Предмет советского трудового права / А.И. Процевский. – М. : Юрид. лит., 1979. – 196 с.
127. Розин Б.Я. Сокращение текучести кадров в условиях хозяйственной реформы на предприятиях Крайнего Севера / Б.Я. Розин // Хозяйств. реформа и труд. право: матер. научн. конф. – М. : Наука, 1970. – С. 335 – 340.
128. Пашерстник А.Е. Право на труд / А.Е. Пашерстник. – М. : Изд-во АН СССР, 1951. – 232 с.
129. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 05.02.1993 р., № 2998-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
130. Про затвердження Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України: наказ М-ва освіти України від 23.03.1994 р., № 79 // Інформ. бюл. Укр.держ. центру прав. інформації. – 1994. – № 14.
131. Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: Указ Президента України від 23.01.1996 р., № 77/96 // Уряд. кур’єр. – 1996. – № 15-16.
132. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням: затв. пост. КМ України від 22.08.1996 р., № 992 // Зб. пост. Уряду. – 1996. – №7. – Ст. 460.
133. Порядок прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба» галузі знань «Державне управління» та працевлаштування випускників: затв. пост. КМ України від 29.07.2009 р., № 789 // Офіц. вісник України. – 2009. – № 58. – Ст. 2031.
134. Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії: пост. КМ України від 14.04.2004 р., №468 // Офіц. вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1044.
135. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10.02.1998 р., №103/98-ВР // Офіц. вісник України. – 1998. – № 9. – Ст. 319.
136. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав рабочих и служащих (Нормы и правоотношения) / В.Н. Скобелкин. – М. : Юрид. лит., 1982. – 162 с.
137. Уржинский К.П. Гарантии права на труд / К.П. Уржинский. – М. : Юрид. лит., 1984. – 200 с.
138. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права / П.Д. Пилипенко. – Львів : Вид. центр Львів. ун-ту, 1999. – 214 с.
139. Маркіна Т.Г. Щодо способів захисту прав за законодавством України про працю / Т.Г. Маркіна. – Право України. – 2002. – № 2. – С. 53 – 56.
140. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р., №1618-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
141. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев. – М. : Дело, 1999. – 728 с.
142. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів): Справа № 1-2/2002 від 9 липня 2002 р., №15-рп/2002 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KS02058.html
143. Киселев И.Я. Организация и деятельность трудовых судов: зарубежный опыт / И.Я. Киселев. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 184 с.
144. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання: дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 / Г.І. Чанишева. – Одеса, 2001. – 418 с.
145. Кримінально процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р., № 1001-05 // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
146. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р., № 2755-VI // Офіц. вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 259.
147. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 13-14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.
148. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р., № 606-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.