ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС У ДОКАЗУВАННІ ПО КРИМІНАЛЬНИМ СПРАВАМ (КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ)

Короткий опис

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису
УДК 343.14

Піддубняк Ганна Олександрівна

ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС У ДОКАЗУВАННІ ПО КРИМІНАЛЬНИМ СПРАВАМ (КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ)

Спеціальність 12.00.09 — кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Омельченко Тарас Володимирович
кандидат юридичних наук, доцент

Одеса 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
МАТЕРІАЛИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС У ДОКАЗУВАННІ ПО КРИМІНАЛЬНИМ СПРАВАМ 3
1.1. Сутність, зміст та форма відомостей, які використовуються при доказуванні в кримінальному судочинстві 3
1.2. Кореляційні зв’язки адміністративно-юрисдикційної та кримінально-процесуальної діяльності та їх результатами 3
1.3. Види матеріалів адміністративної діяльності, які використовуються в кримінальному процесі України 3
Висновки до розділу 1 3

РОЗДІЛ 2
ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СТАДІЯХ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ТА ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 3
2.1. Структура діяльності з доказування в кримінальному процесі в контексті використання матеріалів адміністративної діяльності на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування 3
2.2. Особливості використання матеріалів адміністративної діяльності при вирішенні питання про порушення кримінальної справи 3
2.3. Збирання, перевірка, оцінка та використання матеріалів адміністративної діяльності органом дізнання (дізнавачем) та слідчим при доказуванні по кримінальним справам 3
Висновки до розділу 2 3

РОЗДІЛ 3.
ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА У ПРОВАДЖЕННІ ПО КРИМІНАЛЬНИМ СПРАВАМ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ МАТЕРІАЛІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 3
3.1. Забезпечення прав сторін обвинувачення та захисту у доказуванні по справах, де використані матеріали адміністративної діяльності 3
3.2. Дотримання принципу законності при збиранні матеріалів адміністративної діяльності як умова допустимості їхнього використання при доказуванні по кримінальним справам 3
Висновки до розділу 3 3
ВИСНОВКИ 3
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 3
ДОДАТКИ 3

ВСТУП

Становлення України як демократичної, соціальної, правової держави нерозривно пов’язане із розвитком її правової системи, вдосконаленням змісту правових норм більшості галузей права. В межах цієї об’єктивно існуючої тенденції основна увага насамперед повинна приділятися регламентації правових відносин між людиною та державою, що вимагає зміни підходів до розуміння, формування та реалізації права та окремих його інститутів. Одним з таких інститутів виступає інститут юридичного доказування. Останній можна вважати міжгалузевим, оскільки наявність норм, якими регламентовано доказування, відмічається в багатьох галузях права. Тому є всі підстави вести мову про певну правову спорідненість процесу доказування у відповідних видах правозастосовчої діяльності, що ставить перед юридичною наукою питання про обґрунтування можливості використання отриманих в різних сферах правозастосування результатів доказової діяльності. Зокрема, таке питання, як з теоретичної, так і з практичної точки зору, є доволі актуальним стосовно допустимості використання матеріалів діяльності ОВС України у доказуванні по адміністративним або кримінальним справам. Слід відзначити, що органи і підрозділи внутрішніх справ України та їхні посадові особи одночасно виступають суб’єктами адміністративно-правових та кримінально-процесуальних відносин. Це вказує на те, що питання взаємного переходу фактичних даних, отриманих при доказуванні під час адміністративної або кримінально-процесуальної діяльності, є дійсно існуючим явищем, яке потребує свого наукового обґрунтування та правового опосередкування. Але слід відмітити, що на цей час для його реалізації відсутні належна методологічна база та відповідне правове підґрунтя, хоча це має важливе значення для досягнення відповідних результатів при провадженні по справі. Причому, як показує проведене нами узагальнення правозастосовчої діяльності ОВС України, найбільш актуальним це питання є при передачі та використанні матеріалів адміністративної діяльності цих органів і підрозділів у доказуванні по кримінальним справам. Звернемо увагу, що свого часу в подібному аспекті виникло і стало предметом наукового дослідження споріднене за змістом та сутністю питання про використання в кримінальному судочинстві матеріалів, отриманих під час проведення оперативно-розшукової діяльності.
Отже, є всі підстави вести мову про актуальність дослідження проблеми використання матеріалів адміністративної діяльності ОВС у доказуванні по кримінальним справам (кримінальному судочинстві) та практичну значимість отриманих висновків і пропозицій для подальшого вдосконалення правозастосовчої діяльності державних органів, учасником якої є людина, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека якої визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Актуальність поставленого в дослідженні питання та необхідність його розробки також обґрунтовуємо тим, що, як показало проведене нами опитування дізнавачів та слідчих, більш ніж 80% з них використовують матеріали адміністративної діяльності у доказуванні по кримінальним справам. Це обумовлює потребу в опрацюванні відповідних теоретичних засад та практичних рекомендацій з метою забезпечення належного використання цих матеріалів при провадженні по кримінальним справам.
Різні аспекти юридичного доказування та його реалізації, в тому числі у сфері адміністративного та кримінально-процесуального права, хоча і були тією чи іншою мірою досліджені такими вченими як С.С. Алексєєв, О.В. Баулін, Р.С. Бєлкін, Т.В. Варфоломеева, В.І. Галаган, Ю.М. Грошевий, Ю.О. Гурджі, І.П. Голосніченко, М.В. Джига, Є.В. Додін, В.С. Зеленецький, Є.Г. Коваленко, В.О. Коновалова, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, Т.В. Омельченко, М.А. Погорецький, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, О.Р. Ратінов, М.В. Салтевський, Л.Д. Удалова, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько, С.А. Шейфер, М.Є. Шумило, Ю.П. Янович та ін., що забезпечило створення надійного теоретичного фундаменту теорії доказів, але на жаль, не охопили всіх аспектів цього явища, особливо враховуючи сучасні потреби практики. Сучасний стан розвитку правозастосовчої практики обумовлює потребу в проведені нових досліджень на основі вивчення судово-слідчої практики останніх років і новітніх досягнень юридичної науки, у тому числі і в аспекті використання матеріалів адміністративної діяльності ОВС у доказуванні по кримінальним справам.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації включена до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Кримського юридичного інституту ОДУВС на 2005–2010 р.р. Роботу підготовлено в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, згідно з п. 18 додатку 4 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 № 347.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у обґрунтуванні правових підстав та виявленні особливостей використання матеріалів адміністративної діяльності ОВС у доказуванні на досудових стадіях кримінального судочинства, а також в опрацюванні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій стосовно вдосконалення цього аспекту правозастосовчої діяльності.
У процесі дослідження були поставлені такі завдання:
 з’ясувати сутність, зміст та форму інформації, яка використовується при доказуванні у кримінальному судочинстві;
 виявити правову природу кореляційних зв’язків адміністративно-юрисдикційної та кримінально-процесуальної діяльності та значення цього зв’язку;
 навести характеристику основних видів матеріалів адміністративної діяльності, які використовуються в кримінальному процесі України, та розкрити умови допустимості їх використання;
 виявити особливості структури діяльності з доказування в сучасній правозастосовчій практиці та визначити практичні форми реалізації елементів доказування його учасниками;
 розкрити специфіку використання матеріалів адміністративної діяльності на досудових стадіях кримінального судочинства та опрацювати відповідні практичні рекомендації з цього питання;
 з’ясувати форми та методи забезпечення прав сторін обвинувачення та захисту у доказуванні по кримінальним справам, у тому числі і з використанням матеріалів адміністративної діяльності;
 надати практичні рекомендації та опрацювати пропозиції щодо вирішення проблеми уніфікації порядку оформлення та використання матеріалів, що можуть мати доказове значення, у адміністративно-юрисдикційній та кримінально-процесуальної діяльності;
 сформулювати теоретичні положення та практичні пропозиції щодо удосконалення правової регламентації доказування під час провадження по адміністративним та кримінальним справам.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі доказування при проваджені по адміністративним та кримінальним справам.
Предметом дослідження є використання матеріалів адміністративної діяльності ОВС у доказуванні по кримінальним справам (кримінальному судочинстві).
Методи дослідження обрано відповідно до мети та завдань дослідження з урахуванням особливостей його об’єкта та предмета. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Застосування їх обумовлено системним підходом, що дає можливість розглянути предмет дослідження в єдності його соціального змісту і юридичної форми. Використання діалектичного методу дало можливість дослідити природу та зміст юридичного доказування як засобу пізнання, виявити взаємозв’язок між правозастосуванням у сфері адміністративного та кримінально-процесуального права, визначити місце і роль доказування в забезпеченні досягнення мети правозастосування. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат в частині опрацювання понять: доказ, доказування, тощо (підрозділи 1.1–1.4). Формально-логічний та системно-структурний методи сприяли виявленню правової природи та дослідженню характеристики окремих складових доказової діяльності та участі у ній відповідних суб’єктів (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1), а також визначенню окремі складових системи доказової діяльності та особливостей діяльності суб’єктів доказування (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2). Метод моделювання використано при опрацюванні питання структури діяльності з доказування (підрозділ 2.1.). Метод правового аналізу (догматичний метод) застосовано при аналізі змісту правових норм, якими регламентовано порядок збирання, подання, оцінки та використання доказів та їхніх джерел під час доказування по кримінальним справам та при опрацюванні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КпАП України, КПК України. Статистичний і документальний аналіз застосовувались для отримання достовірних висновків і пропозицій, аналізі сучасної правозастосовчої практики та виявленні сучасного стану правового регулювання в досліджуваній сфері.
Дисертаційне дослідження базується на широкій джерельній базі, де поряд із науковою літературою з адміністративного та кримінально-процесуального права використано джерела з теорії права, конституційного, кримінального, цивільно-процесуального права та інших галузей, а також філософії, логіки, мовознавства тощо. Нормативну базу дисертаційного дослідження складають Конституція України, інші законодавчі акти України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, тощо. Використано також ряд проектів законодавчих актів.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають результати: анкетування й опитування за спеціально розробленими анкетами 126 слідчих ОВС України, 89 оперативних працівників ОВС; вивчення 119 кримінальних справ; аналізу статистичних даних МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України; узагальнення практики діяльності органів адміністративної та кримінально-процесуальної юрисдикції щодо реалізації їх повноважень по доказуванню обставин адміністративних правопорушень і кримінальних справ.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації проведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове комплексне вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правових підстав та виявленні практичних прийомів використання матеріалів адміністративної діяльності ОВС у доказуванні по кримінальним справам.
Зокрема, у дисертації вперше:
 доведено існування теоретичної, правової та практичної можливості використання в адміністративно-юрисдикційній та кримінально-процесуальній діяльностях отриманих в іншій юрисдикції результатів доказування — доказів, що ґрунтується на правовій тотожності змісту та характеру діяльності з доказування в цих видах правозастосовної діяльності, яка виявляється у схожості їх істотних характеристик (принципів; структури проваджень; статусі суб’єктів; процесуальній формі діяльності);
 запропоновано ввести в споріднених сферах правозастосування (наприклад, адміністративно-юрисдикційній та кримінально-процесуальній) єдині стандарти фіксації та оформлення результатів правозастосовчої діяльності, що матиме наслідком усунення перешкод щодо входження доказів однієї юрисдикції в іншу і навпаки, що за своєю сутністю є процесом уніфікації схожих за правовою природою та змістом правозастосовчих видів діяльності;
 наведено аргументи на користь точки зору, що матеріали адміністративної діяльності мають властивість доказу, тобто здатні сприяти встановленню наявності або відсутності суспільно небезпечного діяння, винності особи, яка вчинила це діяння, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;
удосконалено:
 зміст теоретичних положень щодо структури діяльності по доказуванню, яку пропонується доповнити, окрім збирання (формування), перевірки й оцінки доказів, таким елементом як подання (отримання) доказів, що забезпечує більш повну реалізацію відповідних прав учасниками кримінально-процесуальної діяльності (наприклад, обвинуваченого, захисника, потерпілого) під час участі їх у доказуванні, ніж дотепер;
 правову модель та умови використання в якості самостійних джерел процесуально значимої інформації матеріалів адміністративної діяльності при розслідуванні кримінальної справи;
 перелік правових можливостей (суб’єктивних прав), якими наділені сторона захисту та сторона обвинувачення, та які виступають об’єктом забезпечення для державних органів (органів дізнання, досудового слідства, суду) та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес (особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді);
– уточнено форми діяльності особи, яка проводить дізнання, і слідчого по забезпеченню прав сторін обвинувачення та захисту під час доказування, у тому числі і при використанні адміністративних матеріалів (прийняття наданих сторонами матеріалів адміністративної діяльності; перевірка таких матеріалів на вимогу сторони; визнання преюдиційності рішень органів адміністративної юрисдикції; витребування вказаних матеріалів як за власною ініціативою, так і на вимогу сторони тощо);
 нормативне положення, яким визначено види доказів, за рахунок пропозиції увести в КПК України у нормативному вигляді положення щодо прийняття доказів іншої юрисдикції, зокрема у наступному формулюванні: «Доказами є також фактичні дані (відомості про факти), отримані державними органами та їхніми посадовими особами відповідно до вимог законів України, якщо вони перевірені особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором чи судом у порядку, передбаченому цим Кодексом»;
дістали подальшого розвитку:
 теоретичні положення стосовно уніфікації правил юридичного доказування (доведення) як одного з перспективних напрямків розвитку вітчизняного права (єдність вимог процесуальної форми; використання схожих прийомів та методів збирання, перевірки та оцінки доказів; наявність правових підстав для використання матеріалів інших юрисдикцій тощо);
 прийоми (у вигляді практичних пропозицій) та правові підстави (у вигляді пропозиції до чинного КПК та його проектів) використання матеріалів адміністративної діяльності під час доказування по кримінальним справам;
 положення щодо юридичного значення дотримання посадовими особами ОВС України вимог адміністративно-процесуальної форми при збиранні та формуванні матеріалів адміністративної діяльності як умови, що забезпечує можливість використання цих матеріалів при доказуванні по кримінальним справам;
сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінально-процесуального кодексу України, а також його проектів, в частині, що стосується більш докладної регламентації умов та підстав використання матеріалів адміністративної діяльності та під час провадження по кримінальним справам (ст. 65, 66, 97 КПК України, ст. 250 КпАП України).
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
 у науково-дослідній сфері – положення та висновки, отримані в дисертації, можуть бути основою для подальшої розробки проблем як юридичного доказування взагалі, так і доказування в окремих галузях права;
 у правотворчості – при розробці нових та вдосконаленні вже існуючих норм, які стосуються регламентації юридичного доказування, також в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного КПК України (акт впровадження комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 29 вересня 2010 року № 04-10/14-2085);
 у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити ефективність використання матеріалів адміністративної діяльності на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування (акт впровадження СУ ГУМВС України в АРК від 2 лютого 2011 року);
 у навчальному процесі матеріали дисертації можуть використовуватися під час проведення занять з дисциплін «Кримінальний процес України», «Досудове слідство», «Теорія доказів», «Адміністративна діяльність ОВС» та відповідних спецкурсів (акт впровадження Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ від 2 лютого 2011 року).
Апробація результатів дисертації. Висновки й положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Кримського юридичного інституту ОДУВС. Апробація результатів дослідження здійснювалась у процесі викладання навчальних курсів у Кримському юридичному інституті ОДУВС. Основні результати наукового дослідження оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях і семінарах, у тому числі на: всеукраїнській науково-практичній конференції «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України» (м. Сімферополь, 17 травня 2008 року); науково-практичній конференції «Сучасний стан та проблеми профілактики злочинності неповнолітніх (м. Харків, 17 травня 2009 року); науково-практичній конференції «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства і дізнання в системі МВС України» (м. Сімферополь, 24 квітня 2009 року); круглому столі «Актуальні проблеми тлумачення і застосування норм кримінально-процесуального права: Матеріали (м. Херсон, 7 травня 2009 року); всеукраїнський науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 25 вересня 2009 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання системи МВС України» (м. Сімферополь, 14 травня 2010 року); V Міжнародній науковій конференції «Від громадянського суспільства — до правової держави» (Харків, 5 червня 2010 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми в дослідженнях молодих вчених (Харків, 5 червня 2010 р.) та ряду інших.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у наукових публікаціях автора, у тому числі у трьох статтях у фахових наукових виданнях та дев’яти тезах наукових доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове комплексне вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правових підстав та виявленні практичних прийомів використання матеріалів адміністративної діяльності ОВС у доказуванні по кримінальним справам.
1. Відмічено, що стан нормативно-правової регламентації доказування, у тому числі і в частині участі в ньому інших учасників кримінального судочинства, враховуючи те, що саме на основі встановлених та досліджених доказів приймається рішення про винуватість або невинуватість особи, застосування до неї кримінального покарання, відображує сучасний рівень правових стандартів правозастосовчої діяльності та використання засобів обмеження прав та законних інтересів особи, а також можливість організації діяльності в сфері кримінального судочинства на ґрунті сучасних стандартів, методів та форм її здійснення.
2. На погляд автора, відображенням сучасних підходів до вдосконалення діяльності з доказування слід визнати розширення кола осіб, які можуть у тій чи іншій формі приймати участь в ньому, а також способів отримання та джерел доказів, де окремим проявом цієї тенденції є використання при доказуванні в кримінальному судочинстві матеріалів адміністративної діяльності.
3. Наведено додаткові аргументи стосовно сприйняття суб’єктів кримінального судочинства як певної системи, яку утворюють відповідні групи. Відстоюється точка зору, що ця система відображує ті правовідносини, які виникають, розвиваються і припиняють своє існування під час провадження по кримінальній справі та розгляду її в суді. В основу поділу суб’єктів на групи, особливо в частині доказування, покладено віднесення їх до відповідної сторони процесу. Специфіка формування цієї системи з урахуванням вказаного критерію обумовлює те, що в її межах одні суб’єкти повинні забезпечувати права інших, що є відображенням сучасного характеру взаємозв’язків між особою та державою. І частиною кримінально-процесуальних відносин, що виникають між суб’єктами цієї системи, є обов’язок осіб, які ведуть кримінальне судочинство (представники держави), витребувати від одних осіб (наприклад, адміністративних органів), а від інших осіб (сторони обвинувачення або захисту) — приймати матеріали адміністративної діяльності.
4. Обґрунтовано точку зору, що зміст теоретичних положень щодо структури діяльності по доказуванню потребує свого розширення. Це пропонується здійснити за рахунок доповнення структури діяльності по доказуванню, окрім збирання (формування), перевірки й оцінки доказів, таким елементом як подання (отримання) доказів. За своєю сутністю цей елемент слід розглядати як рівнозначний іншим елементам доказування - збирання (формування) доказів (відомостей про факти), їх перевірка та оцінка або як окрему складову всієї доказової діяльності.
5. На погляд здобувача, виділення в структурі діяльності по доказуванню такого окремого елементу як подання (отримання) доказів не тільки є відображенням тенденції до розширення кола осіб, які можуть приймати в ньому участь, це також забезпечує більш повну реалізацію відповідних прав учасників кримінально-процесуальної діяльності (наприклад, обвинуваченого, захисника, потерпілого) під час доказування, ніж дотепер.
6. Відмічено, що за своєю сутністю цей елемент характеризує зовнішній шлях отримання доказової інформації при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, її розслідуванні та судовому розгляді, а також сприяє визнанню суб’єктом надання такої інформації інших осіб, що слід розглядати як засіб розширення дії в кримінальному судочинстві принципу змагальності.
7. На підставі аналізу теоретичних позицій науковців, узагальнення відповідних нормативно-правових актів, врахування позиції практичних працівників автор дійшла висновку, що матеріали адміністративної діяльності мають властивість доказу, тобто здатні сприяти встановленню наявності або відсутності суспільно небезпечного діяння, вини особи, яка вчинила це діяння, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
8. Доведено, що матеріали адміністративної діяльності становлять собою окрему групу відомостей про факти, де їхнє відокремлення базується на їхній змістовній, формальній та інформаційній єдності та спільності джерела надання (адміністративні органи). При такому їхньому сприйнятті вони утворюють самостійний вид доказів — фактичні дані, отримані державними органами та їхніми посадовими особами відповідно до вимог законів України.
9. Отримали подальший розвиток положення стосовно характеристики (сутність, зміст та форма) матеріалів адміністративної діяльності, які використовуються при доказуванні в кримінальному судочинстві:
– за своєю сутністю вони представляють собою відомості про факти, які стали наслідком відображення в матеріальному світі слідів злочину, що містяться у матеріалах адміністративної діяльності;
– за змістом це відомості про факти, що мають зв’язок (відношення) до обставин, які підлягають встановленню у кримінальній справі;
– за своєю формою вони становлять зібрані та оформлені, а також передані у відповідності до вимог чинного законодавства (процесуальної форми) відомості про факти, які підлягають встановленню у кримінальній справі.
10. Наведено аргументи на користь позиції щодо правової тотожності діяльності з доказування в адміністративно-юрисдикційній та кримінально-процесуальній діяльності, що обґрунтовано з урахуванням схожості їхніх істотних характеристик як різновидів юридичного процесу (принципів, на яких вони побудовані; структури самих проваджень; кола суб’єктів, що приймають в них участь; процесуальної форми, що встановлює порядок діяльності; тощо).
11. Доведено, що, враховуючи правову тотожність діяльності з доказування в адміністративно-процесуальній та кримінально-процесуальній діяльності, існує можливість використання в кожному з цих видів діяльності отриманих в іншій сфері правозастосування результатів доказування — доказів, що має під собою теоретичне, практичне та нормативне підґрунтя.
12. З метою вдосконалення форм та методів використання матеріалів адміністративної діяльності при доказуванні по кримінальним справам запропоновано ввести в схожих сферах правозастосування (наприклад, сфера адміністративного та кримінально-процесуального права) єдині стандарти правил, умов та форм здійснення доказування, у тому числі і в частині фіксації та оформлення результатів правозастосовчої діяльності, що також своїм наслідком матиме подолання перешкод щодо входження доказів однієї юрисдикції в іншу і навпаки, що за своєю сутністю є процесом уніфікації схожих за правовою природою та змістом правозастосовчих видів діяльності, які реалізуються як різновиди юридичного процесу.
13. Аналіз чинного законодавства, яким регламентовано використання матеріалів адміністративної діяльності у кримінальному судочинстві, та узагальнення відповідної практики його реалізації дає підстави для висновку, що при фактичному їхньому використанні відповідної нормативно-правової бази їхнього залучення та використання в кримінально-процесуальній діяльності не існує. Це створює на практиці певні труднощі, обмежує форми та випадки реалізації як доказів таких матеріалів, а також ставить під сумнів законність їхнього отримання, що призводить до виключення їх із процесу доказування. Таке становище не сприяє виконанню завдань кримінального судочинства, а тому належне використання матеріалів адміністративної діяльності потребує удосконалення його правової основи.
14. Автором запропоновано правову модель використання як самостійних джерел процесуально значимої інформації матеріалів адміністративної діяльності на стадії порушення кримінальної справи та стадії досудового розслідування. Використання матеріалів адміністративної діяльності органом дізнання (дізнавачем) та слідчим при доказуванні по кримінальним справам можливе за низки умов:
– обов'язку органів адміністративної юрисдикції надавати наявні у них матеріали адміністративної діяльності органам розслідування;
– обов'язку органів розслідування приймати та використовувати вказані матеріали в межах діяльності зі встановлення обставин справи;
– дотримання при цьому адміністративними органами та органами розслідування всіх нормативних вимог, що висуваються до них під час здійснення збирання, перевірки, оцінки доказів та їхніх процесуальних джерел;
– основною умовою використання дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, судом є відповідність матеріалів адміністративної діяльності вимогам допустимості, належності та достовірності.
15. Досліджено та уточнено перелік правових можливостей (прав та свобод), якими наділені сторона захисту та сторона обвинувачення, та які виступають об’єктом забезпечення з боку державних органів (суду) та їхніх посадових осіб (дізнавача, слідчого, прокурора, судді), які ведуть кримінальний процес. До їхнього числа віднесені: право сторін збирати докази; право надання (подання) суду та іншим органами, які ведуть кримінальний процес, доказів; право заявляти клопотання; право заявляти відводи та подавати скарги на дії і рішення особи, яка веде справу; право приймати участь в дослідженні доказів, зокрема, шляхом участі в процесуальних діях; право ознайомлюватися з матеріалами справи; право доведення переконливості доказів перед судом, а, як ми вважаємо, і перед іншим органами, які ведуть кримінальний процес.
16. Досліджено та уточнено перелік форми кримінально-процесуальної діяльності дізнавача та слідчого щодо забезпечення прав сторін обвинувачення та захисту у доказуванні, у тому числі і при використанні адміністративних матеріалів. До їхнього числа можна віднести такі дії органів та посадових осіб, уповноважених вести кримінальний процес: прийняття наданих сторонам обвинувачення та захисту адміністративних матеріалів та інших матеріалів, отриманих в результаті адміністративної діяльності державних органів (пояснень, речей, документів); вчинення дій, спрямованих на визнання наданих сторонами матеріалів в якості доказів; перевірка відповідних адміністративних матеріалів на вимогу сторони, якщо є підстави для цього; визнання преюдиційності рішень органів адміністративної юрисдикції; надання можливості сторонам приймати участь в дослідженні доказів; своєчасне визнання особи суб’єктом кримінального процесу, а відповідно, і його стороною та роз’яснення належних стороні прав, у тому числі і при доказуванні; прийняття та своєчасний розгляд заявлених сторонами клопотань та відстоювання інших процесуальних прав; витребування відповідних адміністративних матеріалів як за власною ініціативою, так і на вимогу сторони захисту або обвинувачення.
17. Доведено, що умовою, що має істотне значення для забезпечення можливості використання матеріалів адміністративної діяльності при доказуванні по кримінальним справам, виступає адміністративно-процесуальна форма, якою встановлені відповідні правила складання, оформлення та надання матеріалів адміністративної діяльності. Вплив адміністративно-процесуальної форми здійснюється в двох аспектах: по-перше, в аспекті встановлення нею детально врегульованого, стійкого, юридично визначеного, суворо обов'язкового, стабільного правового режиму складання, оформлення та надання матеріалів адміністративної діяльності, по-друге, неухильного дотримання її вимог посадовими особами адміністративних органів.
18. Звернуто увагу, що наявність тісних кореляційних зв’язків між адміністративно-юрисдикційною та кримінально-процесуальною діяльністю та їхніми результатами вказує на те, що перспективним напрямком подальшого розвитку вітчизняної системи права слід вважати уніфікацію процесу юридичного доказування, у тому числі у сфері адміністративного та кримінально-процесуального права, що обумовлене принциповою єдністю діяльності з доказування, яка має місце в межах відповідних видів юридичного процесу (адміністративно-процесуального чи кримінально-процесуального).
19. В результаті проведеного дослідження автором сформульовано пропозиції до чинних Кримінально-процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині, що стосується вдосконалення регламентації використання матеріалів адміністративної діяльності у доказуванні по кримінальним справам (кримінальному судочинстві) (ст. 65, 66, 97 КПК України, ст. 250 КпАП України).
Зокрема, пропонується:
– внести до Кримінально-процесуального кодексу України наступні зміни:
19.1. Доповнити статтю 65 абзацом третім та викласти його в такій редакції:
«Доказами є також фактичні дані, отримані державними органами та їхніми посадовими особами відповідно до вимог законів України, якщо вони перевірені особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором чи судом у порядку, передбаченому цим Кодексом».
19.2. Абзац другий статті 66 викласти в новій редакції:
«Відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їхніми представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціям незалежно від форми власності та їхнього підпорядкування».
19.3. Абзац четвертий статті 97 викласти в новій редакції:
«Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб, витребування необхідних документів або шляхом дослідження матеріалів, отриманих від підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян».
19.4. Доповнити статтю 97 абзацом шостим та викласти його в такій редакції:
«Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи з метою перевірки і уточнення фактичних даних, що в них містяться, можуть бути перевірені шляхом направлення за належністю доручення про виконання певних дій відповідному державному органу або його посадовій особі. В дорученні зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме дії необхідно провести, та встановлюється строк виконання доручення».
– внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення наступні зміни:
19.5. Внести зміни в назву статті 250, доповнити її абзацами другим і третім та викласти в такій редакції:
«Ст. 250 Прокурорський нагляд та відомчий контроль за виконанням законів при провадженні в справах про адміністративні правопорушення
Прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, забезпечує також дотримання органами (посадовими особами) вимог щодо оформлення відповідних матеріалів провадження та фіксації доказів.
Керівник (начальник) органу (посадової особи), уповноваженого здійснювати провадження в справі про адміністративні правопорушення, зобов’язаний вживати заходів для забезпечення своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи. Вказівки керівника (начальника) даються посадовій особі, уповноваженій здійснювати провадження в справі про адміністративні правопорушення, у письмовій формі і є обов'язковими для виконання».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапов А. Б. Административная ответственность : учебник / А. Б. Агапов. — М. : Статут, 2000. — 251 с.
2. Административное право Украины : учеб. [для студ. высш. учеб. заведений юрид. спец.] / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук и др.] ; под ред. Ю. П. Битяка. — 2-е изд., перераб. и доп. — Харьков : Право, 2003. — 576 с.
3. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. А. Т. Комзюка. — 2-е вид., перероб. і доп. — Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. — 99 с.
4. Адміністративне право України : підручник/ [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 544с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова). — К. : Юрид. думка, 2004 — . — Т. 1. Загальна частина. — 2004. — 584 с.
6. Алексеев Н. С. Очерк развития науки советского уголовного процесса / Н. С. Алексеев, В. Г. Даев, Л. Д. Кокорев. — Воронеж : Изд-во Воронежск. ун-та, 1980. — 252 с.
7. Алексеев С. С. Проблемы теории права : Т. 2 / С. С. Алексеев. — Свердловск : СвЮрИнститут, 1973. — 301 с..
8. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Л. С. Анохіна ; Нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2001. — 18 с.
9. Астапенко О. Допустимість доказів при їх оцінці у ході кримінально — процесуального доказування / О. Астапенко // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 10. — С. 144–146.
10. Астапенко О. Процесуальний порядок і правова регламентація подання доказів у порядку ч. 2 ст. 66 КПК України / О. Астапенко // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 12. — С. 76–81.
11. Бандурка А. М. Административный процесс : учебник / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. — Х. : Изд-во НУВД, 2001. — 353 с.
12. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук.— Одеса: Одеський державний ун-т ім. І.І.Мечнікова, 1996.— 57 с.
13. Бахрах Д. Н. Административное право России : учебник / Д. Н. Бахрах, С. Д. Хазанов, А. В. Демин. — М. : Норма-Инфра-М, 2002. — 623 с.
14. Бахрах Д. Н. Производство по делам об административных правонарушениях : пособие [для слушателей народных университетов] / Д. Н. Бахрах, Э. Н. Ренов. — М. : Знание, 1989. — 96 с.
15. Бедняков Д. И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений / Д. И. Бедняков. — М. : Юрид. Лит., 1991. — 208 с.
16. Безлепкин Б. Т. Проблемы уголовно — процессуального доказывания / Б. Т. Безлепкин // Советское государство и право. — 1991. — № 8. — С. 98–105.
17. Белкин А. Р. Теория доказывания / А. Р. Белкин. — М. : Белкин А. Р. Теория доказывания, 1999. — 429 с.
18. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Р. С. Белкин. — 2-е изд. доп. — М. : Мегатрон XXI, 2000. — 334 с.
19. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка докзательств. Сущность и методы / Р. С. Белкин. — М. : Наука, 1966. — 295 с.
20. Беньковський С. Ю. Законодавчі проблеми проваджень у справах про адміністративні правопорушення і проступки / С. Ю. Беньковський // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф.: у 2 ч. (7–8 грудня 2006 р.). — Сімферополь : РВВ КЮІ ХНУВС, 2006. — Ч. 1. — С. 138–141.
21. Бережний О. І. Класифікація преюдицій / О. І. Бережний // Уряду України... — Т. 12. Суд в Україні, боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини / ред. А. В. Коростильов. — К. : Атіка, 1998. — С. 178–182.
22. Біленчук П. Д. Судові експертизи : довідник / П. Д. Біленчук, М. Н. Курко, С. М. Стахівський. — К. Влад и Влада, 1997. — 48 с.
23. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О. В. Богачова. — К. , 2006. — 22 с.
24. Большой юридический словарь / В. Н. Додонов, В. Д. Ермаков, М. М. Крылова. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. — 983 с.
25. Бочаров Д. О. Доказування у правозастосовчій діяльності: загальнотеоретичні питання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Д. О. Бочаров. — Х., 2007. — 20 с.
26. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадянина України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. А. Бояринцева. — К. : Ін-т держави та права ім. В. Корецького, 2005. — 21 с.
27. Валяев А. И. Проверка доказательств как самостоятельный элемент процесса доказывания / А. И. Валяев // Актуальные проблемы судоустройства, судопроизводства и прокурорского надзора / ред. К. О. Стреков. — М : Изд-во МГУ, 1986. — С. 106–109.
28. Вандер М. Объективизация доказательств по уголовным делам / М. Вандер, В. Исаенко // Законность. — 1996. — № 10. — С. 2–5.
29. Варфоломеева Т. В. Производные вещественные доказательства / Т. В. Варфоломеева. — М. : Юрид. Лит., 1980. — 48 с.
30. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть) : учеб. пособие / А. С. Васильев. — Х. : Одиссей, 2001. — 288 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. ; Ірпінь : Перун, 2002. — 1440 с.
32. Владимиров Л. В. Учение об уголовных доказательствах / Л. В. Владимиров. — Тула : Автограф, 2000. — 464 с.
33. Выдря М. М. Вещественные доказательства в советском уголовном процессе / М. М. Выдря. — М. : Госюриздат, 1955. — 118 с.
34. Галаган В. І. Проблемні питання використання матеріалів ОРД у розслідуванні злочинів / В. І. Галаган // Науковий вісник НАВСУ. — 2001. — № 3. — С. 220–228.
35. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР / И. А. Галаган. — Воронеж : ВГУ, 1976. — 252 с.
36. Георгієвський Ю. В. Адміністративна юстиція : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Ю. В. Георгієвський. — Х., 2004. — 16 с.
37. Голосніченко І. Прогалини у правовому регулюванні порушення провадження в справі про адміністративне правопорушення / І. Голосніченко // Право України. — 2003. — № 7. — С. 73–77.
38. Григорьев В. Н. Уголовный процесс : учебник / В. Н. Григорьев, А. В. Победкин, В. Н. Яшин. — М. : Изд-во «Эксмо», 2005. — 832 с.
39. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі : наук.-практ. посіб. / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. — К. : Видавець Фурса С. Я., 2006. — 272 с.
40. Грошевий Ю. М. Поняття і класифікація засобів доказування в кримінальному процесі / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. — 1997. — № 7. — С. 69–76.
41. Грошевий Ю. М. Проблеми диференціювання порушень кримінально-процесуальних норм у доказуванні / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. — 1977. — № 2 (9). — С. 112–121.
42. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судебного убеждения в уголовном судопроизводстве / Ю. М. Грошевий. — Х. : Вища школа, 1975. — 144 с.
43. Губанов А. В. Актуальные вопросы ответственности иностранных граждан и лиц без гражданства за совершение отдельных видов административных правонарушений / А. В. Губанов, Т. А. Степанова // Проблемы административной ответственности на современном этапе : материалы теоретического семинара / ред. А. Ф. Волынский. — М. : ВНИИ МВД СССР, 1989. — С. 50–52.
44. Гурджі Ю. О. Правовий захист особи в кримінальному процесі України: теорія та методологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Ю. О. Гурджі. — О., 2007. — 40 с.
45. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / К. Ф. Гуценко, Л.В. Головко, Б. А. Филимонов. — М. : Зерцало, 2001. — 675 с.
46. Давиденко С. В. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуального доказування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С. В. Давиденко ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2007. — 20 с.
47. Давимука І. Допустимість доказів у кримінальному процесі / І. Давимука // Право України. — 2002. — № 12. — С. 125–129
48. Давлетов А. А. Нормативная модель общей части доказательственного права в уголовном процессе / А. А. Давлетов // Государство и право. — 1992. — № 10. — С. 63–66.
49. Данилюк С. А. Расследование дел о незаконной охоте / С. А. Данилюк, В. Н. Суханов, С. П. Щерба. — М. : ВНИИ МВД СССР, 1990. — 86 с.
50. Дєєв М. В. Достатність доказів у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. В. Дєєв ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2008. — 16 с.
51. Джига М. В. Провадження дізнання в Україні / [М.В. Джига, О.В. Баулін, С. І. Лук’янець, С. М. Стахівський]. — К. : Тип. МВС України, 1999. — 156 с.
52. Дідич Т. О. Нормопроектування: теоретико-правовий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / Т. О. Дідич. — К., 2006. — 20 с.
53. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе / Е. В. Додин. — М. : Юрид. лит., 1973. — 192 с.
54. Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность / под ред. В. А. Власихина. — М. : Юристъ, 2000. — 272 с.
55. Дубинський А. Я. Щодо предмета доказування в радянському кримінальному процесі / А. Я. Дубинський // Радянське право. — 1983. — № 1. — С. 57–62.
56. Дученко Ю. Кадри вирішують все / Ю. Дученко [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/img/common/uk/publish/article/116088?search_param=%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1. — 04.06.2009.
57. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за ред. В. В. Копейчикова. — Стер. вид. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — 320 с.
58. Зажицкий В. И. Правовая регламентация деятельности по обнаружению признаков преступлений / В. И. Зажицкий // Правоведение. — 1992. — № 4. — С. 18–20.
59. Зайцев П. Электронный документ как источник доказательств / П. Зайцев // Законность. — 2002. — № 4. — С. 40–44.
60. Зеленецкий В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе / В. С. Зеленецкий. — Х. : КримАрт, 2004. — 105 с.
61. Зеленецкий В. С. Структура советского уголовного процесса / В. С. Зеленецкий // Проблемы правоведения. — 1981. — Вып. 42. — С. 100-107.
62. Інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та розслідуванні злочинів / затв. наказом МВС України : від 20.02.2006 р., № 160.
63. Інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та розслідуванні злочинів / затв. наказом МВС України : від 31.03.2008 р., № 160.
64. Інструкція про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України / затв. наказом МВС України : від 04.10.2003 р., № 1155.
65. Іщенко В. М. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. М. Іщенко ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2001. — 18 с.
66. Іщенко В. Способи збирання доказів у кримінальному процесі України / В. Іщенко // Право України. — 2000. — № 10. — С. 75–77.
67. Іщенко І. А. Спеціальні ознаки правового регулювання: проблеми визначення поняття, сутності та їх співвідношення / Іщенко І. А. // Держава і право. – 2011. – Випуск №53. – С.92-98.
68. Каз Ц. М. Доказательства в советском уголовном процессе / Ц. М. Каз. — Саратов : СГУ, 1960. — 106 с.
69. Карнеева Л. М. Доказательства в советском уголовном процессе / Л. М. Карнеева. — Волгоград : Изд-во ВСШ МВД СССР, 1988. — 65 с.
70. Кириченко С. А. Удосконалення класифікації суб’єктів антикримінального судочинства / С. А. Кириченко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. — 2009. — Вип. 21. — С. 1–9.
71. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / С. В. Ківалов, Л. P. Біла. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — Одеса : Юрид. літ-ра, 2002. — 312 с.
72. Клейнман А. Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процессе / А. Ф. Клейнман. — М. : Изд-во АН СССР, 1950. — 72 с.
73. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.
74. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение / Л. В. Коваль. — К. : Вища школа, 1979. — 231 с.
75. Ковальчук С. О. Здійснення захисту у кримінальних справах на засадах змагальності та диспозитивності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С. О. Ковальчук ; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2007. — 20 с.
76. Кодекс України про адміністративні правопорушення : вiд 07.12.1984 р., № 8073–X // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — № 51. — Ст. 1122.
77. Кокорев Л. Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л. Д. Кокорев, Н. П. Кузнецов. — Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1995. — 294 с.
78. Коліушко І. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду / І. Коліушко, І. Голосніченко // Право України. — 2001. — № 3. — С. 39–42.
79. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 736 с.
80. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.
81. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
82. Коренев А. П. Административное право России : учебник : в 3-х ч. Ч. I / А. П. Коренев. — M. : МЮИ МВД России ; Изд-во «Щит–М», 1999. — 280 с.
83. Кримінальний кодекс України : вiд 05.04.2001 р., № 2341–III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25. — Ст. 131.
84. Кримінальний процес : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. — Х. : Право, 2010. — 608 с.
85. Кримінальний процес України : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. — Х. : Право, 2000. — 496 с.
86. Кримінальний процес України : підручник / Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. — К. : Юринком Інтер, 2004. — 688 с.
87. Кримінальний процесуальний кодекс України : проект // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2009. — Спецвипуск. — С. 13–245.
88. Кримінально-виконавчий кодекс України : вiд 11.07.2003 р., № 1129–IV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 3. — Ст. 21.
89. Кримінально-процесуальний кодекс України : вiд 28.12.1960 р., № 1001–05 // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — С. 15.
90. Круглов О. М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. М. Круглов ; Нац. ун-т внутр. справ / О. М. Круглов. — Х., 2003. — 18 с.
91. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. В. Кузьменко ; Київськ. нац. ун-т внутр. справ. — К., 2006. — 33 с.
92. Кукарникова Т. Э. Документы в уголовном процессе и криминалистике / Т. Э. Кукарникова // Воронежские криминалистические чтения. — 2001. — Вып. 2. — С. 160–166.
93. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / [авт. кол.: В. Б. Алексеев, Л. Б. Алексеева, В. П. Божьев и др.] ; под ред. А. Д. Бойкова, И. И. Карпеца. — М. : Юрид. лит., 1989. — 640 с.
94. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / под ред. Бойкова А. Д. — М. : Юрид. лит, 1989. — 640 с.
95. Куценко О. Правила перевірки допустимості доказів у кримінальному судочинстві / О. Куценко // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 5. — С. 81–84.
96. Кучинська О. П. Кримінальний процес України : навч. посіб. / О. П. Кучинська, О. А. Кучинська. — К. : Прецедент, 2005. — 202 с.
97. Ларин А. М. Истребование и представление предметов и документов в стадии расследования / А. М. Ларин // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий / Ред. C. С. Смирнов. — Ташкент : Фан, 1982. — С. 62–68.
98. Літошенко О. С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. С. Літошенко. — К., 2005. — 23 с.
99. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна компетенція : монографія / Л. М. Лобойко. — Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. — 2006. — 188 с.
100. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій : навч. посіб. / Л. М. Лобойко. — К. : Істина, 2005. — 456 с.
101. Лобойко Л. М. Стадії кримінального процесу : навч. посіб. / Л. М. Лобойко. — К. : Центр навч. літ-ри, 2005. — 176 с.
102. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования / И. М. Лузгин. — М. : Юрид. лит., 1973. — 215 с.
103. Лукашевич В. Г. Розвиток доказування як форми пізнання в сучасному кримінальному процесі / В. Г. Лукашевич // Наук. вісн. НАВСУ. — 2004. — № 4. — С. 205-211
104. Лукашевич В.Г. Кримінально-процесульне пізнання та доказування: історія та сучасність / В.Г. Лукашевич // Вісник Запорізького національного університету. — 2009. — № 2. — С. 168-173.
105. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие. — К., 1989. — 44 с.
106. Лукашевич В.Г., Кірмач Л.А. Криміналістична класифікація засобів збирання доказів // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. — 2001. — № 4. — С. 245-254.
107. Лукашевич В.Г., Кірмач Л.А. Слідча дія як криміналістичний метод отримання доказової інформації: методологічні витоки проблеми // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. — 2001. — № 3. — С. 204-215.
108. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Е. Г. Лукьянова. — 2-е изд., перераб. — М. : Норма, 2004. — 240 с.
109. Лупинская П. А. Доказывание в советском уголовном процессе / П. А. Лупинская. — М. : ВЮЗИ, 1966. — 102 с.
110. Лупинская П. А. Оценка доказательств / П. А. Лупинская // Уголовно-процессуальное право Российской Федерации / Под ред. П. А. Лупинской. — М. : Эксмо, 1997. — С. 140–143.
111. Макарейко H. B. Административное право в определениях и схемах : учеб. пособие / H. B. Макарейко, E. A. Черенков. — М. : Юристъ, 2000. — 179 с.
112. Максютин М. В. Теория юрисдикционного процесса / М. В. Аксютин ; под ред. В. И. Авсеенко. — М. : Московск. психол.-соц. ин-т, 2004. — 200 с.
113. Маркуш М. А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. А. Маркуш ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2006. — 20 с.
114. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях / М. Я. Масленников. — Воронеж : Изд-во Воронежского гос. ун-та, 1990. — 209 с.
115. Масленников М. Я. Порядок применения административных взысканий : учеб.-практ. пособие / М. Я. Масленников. — М. : Изд-во БЕК, 1998. — 272 с.
116. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 16. — Ст. 203;
117. Михайленко О. Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах / М. Я. Масленников. — К. : Юрид литература, 1996. — 256 с.
118. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в України: Вибрані твори / М. М. Михеєнко. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 240 с.
119. Міхєєнко М. М. Кримінальний процес України / М. М. Міхєєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. — К. : Либідь, 1999. — 536 с.
120. Муравин А. Б. Уголовный процесс / А. Б. Муравин. — Х. : Одиссей, 2000. — 400 с.
121. Немировська О. В. Принцип змагальності сторін та його реалізація в судовій практиці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. В. Немировська. — К., 1999. — 16 с.
122. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України : навч. посіб. [для студ. юрид. спец. вищих закл. освіти] / за ред. Ю. М. Грошевого. — Х. : Право, 2002. — 160 с.
123. Новицкий В. А. Теория российского процессуального доказывания и правоприменения : монография / В. А. Новицкий. — Ставрополь : Изд-во СГУ, 2002. — 584 с.
124. Образцов В. А. Криминалистика : курс лекций / В. А. Образцов. — М. : Юрикон, 1996. — 452 с.
125. Обрізан Н. М. Захисник як суб’єкт доказування в кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Н. М. Обрізан ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. — К., 2008. — 16 с.
126. Огляд судової реформи в Україні. Роль модельних судів: Аналітична записка / Ред. Роман Куйбіда. — К. : Центр політико-правових реформ, 2004. — 48 с.
127. Омельченко Т. В. Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Омельченко Т. В. – Х., 2004. – 216 с.
128. Омельченко Т.В. Конституційні гарантії прав особи в кримінальному судочинстві: сутність і поняття // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2006.- Том 19 (58). - № 1. – с. 91-94.
129. Оніщук М. Новий КПК — база для основних реформ у кримінальному процесі України / М. Оніщук [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/18102. — 06.06.2009.
130.