АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОГО ПЕРЕХОДУ В РАННЬОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження. Дослiдження проведено на 78 препаратах трупів плодів людини без зовнішніх ознак анатомічних відхилень чи аномалій. Матерiал одержано з Чернiвецьких мiських гiнекологiчних клiнiк упродовж 2000-2003 років. Окремі препарати плодiв вивчали в Чернiвецькому обласному патологоанатомiчному бюро в рамках планових розтинів.

Дослідження проведені згідно з методичними рекомендаціями “Дотримання етичних та законодавчих норм і вимог при виконанні наукових морфологічних досліджень” (В.Д. Мішалов, Ю.Б. Чайковський, І.В. Твердохліб, 2007). За висновком комісії з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 24 від 20 лютого 2008 року), робота виконана з дотриманням основних положень GCP (1996), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення науково-медичних досліджень за участю людини (1964-2000) та наказу МОЗ України від 13.02.2006 р. № 66.

Поділ матеріалу на вікові групи проводили відповідно до класифікації періодів онтогенезу, ухваленої VII Всесоюзною конференцією з проблем вікової морфології, фізіології та біохімії (Москва, 1965), періодизації внутрішньоутробного розвитку за Г.А. Шмідтом (1968) та з врахуванням “Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості”, затвердженої наказом МОЗ України від 29.03.2006 р. № 179. Вiк об'єктiв дослiдження визначали за зведеними таблицями Б.М. Петтена (1959), П.И. Лобка та ін. (1983), А.И. Брусиловського, Л.С. Георгієвської (1985) на пiдставi вимiрювань тім’яно-куприкової (ТКД) та тім’яно-п’яткової довжини (ТПД).

Анатомічний розтин включав поперечний розріз передньої черевної стінки через пупок до рівня передніх пахвових ліній та два вертикальних розрізи вздовж передніх пахвових ліній – від реберної дуги до рівня клубового гребеня. Розвернувши верхній і нижній клапті черевної стінки, оголювали органи черевної порожнини. У разі виявлення аномалій та зовнішніх анатомічних відхилень такі препарати вилучали з дослідження. Органи та структури черевної порожнини препарували за методикою В.В. Кованова і Ю.М. Бомаша (1967). Для препарування гастродуоденального сегмента та суміжних структур використовували авторський інструмент (деклар. патент 12130).

Визначали форму і положення шлунка та верхньої частини дванадцятипалої кишки. Особливу увагу звертали на будову шлунково-кишкового сегмента, його форму, положення, відношення до очеревини, взаємовідношення із суміжними органами та структурами черевної порожнини. Макроскопію гастродуоденального сегмента та суміжних структур у плодів 4-5 місяців проводили за допомогою стереоскопічного мікроскопа МБС-10. Макропрепарати фотографували за допомогою цифрового фотоапарата, що є способом документування та документального ілюстрування одержаних результатів у морфологічному дослідженні (И.И. Каган, 1999).

Вирізали сегменти травного каналу із суміжними структурами на 1,0-1,5 см проксимальніше та дистальніше воротаря шлунка і промивали їх пiд проточною водою протягом доби. Для уникнення набряку сполучної тканини препарати помiщали на одну добу в 5 % розчин сiрчанокислого натрiю. Зневоднювали їх шляхом проведення через батарею спиртiв висхідної концентрацiї (вiд 30° до абсолютного спирту включно). Препарати заливали парафiном, як промiжне середовище мiж абсолютним спиртом i парафiном використовували хлороформ. З парафiнових блокiв виготовляли серії гістотопографічних зрізів завтошки 10 мкм. Препарати рiзали з допомогою мікротома. Мікропрепарати фарбували гематоксиліном і еозином, що цiлком задовольняло мету дослiдження. Пiсля фiксацiї канадським бальзамом мікропрепарати вивчали пiд світловим моно- та бінокулярним мiкроскопами в макромікроскопічному полі зору (від 3-разового до 45-разового збільшення), тобто в діапазоні збільшення стереоскопічного мікроскопа, хірургічної лупи чи операційного мікроскопа (И.И. Каган, 1999).

Для вивчення кровоносних судин гастродуоденального сегмента, а також його анатомічних взаємовідношень з великими судинами верхнього поверху черевної порожнини на нефiксованому препаратi через грудну частину аорти i стегнову вену вводили розчини тушi з желатиною. У випадку iн’єкцiї аорти застосовували червону туш, а вени – голубу. Пiсля фiксацiї препарату здiйснювали його препарування. У процесі виконання роботи нами запропоновано спосіб виготовлення препаратів для комплексного анатомічного дослідження трубчастих структур (посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 47/2005), суть якого полягає в попередньому (до ін’єкції) промиванні 10 % розчином аміаку.

Скелетотопiю, голотопiю та синтопiю гастродуоденального сегмента вивчали методом рентгенанатомiчного дослiдження за допомогою апарата РУМ-47. Ретроградно заповнювали дванадцятипалу кишку і шлунок рентгеноконтрастною сумішшю на основі свинцевого сурика через попередньо створену єюностому.

На макропрепаратах трупів плодів вимірювали кут між поздовжніми осями воротарної частини та тіла шлунка. З цією метою проводили умовні лінії вздовж тіла та воротарної частини посередині між малою та великою кривинами шлунка і паралельно до них. Застосовували пристрій для вимірювання кутів та розмірів анатомічних об’єктів, розроблений співробітниками кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського медуніверситету (деклар. патент № 13554). За допомогою штангенциркуля ШЦ-1 вимірювали діаметри воротаря і воротарного каналу шлунка, ампули дванадцятипалої кишки та довжину воротарного каналу шлунка. Діаметр воротаря шлунка вимірювали в межах найвужчого сегмента гастродуоденального переходу, діаметр воротарного каналу – посередині між воротарем та кутовою вирізкою шлунка, діаметр ампули дванадцятипалої кишки – на рівні найширшого сегмента її верхньої частини. Довжину воротарного каналу вимірювали вздовж малої та великої кривини шлунка. На мікропрепаратах гастродуоденального сегмента за допомогою гвинт-мікрометра вимірювали товщину тканинних оболонок травної стінки.

Топографо-анатомiчні зрiзи виготовляли за методикою М.І. Пирогова. Очеревинну порожнину заповнювали розчином желатини, чим додатково фiксувалися органи i структури, що запобiгало їх змiщенню. В однiй iз трьох площин виготовляли зрiзи завтовшки 0,5-1,0 см за допомогою спецiального ножа. Горизонтальні зрізи проводили на рівні від Th_XI до L_III хребців. Сагітальні зрізи проводили в межах ділянки між середніми ключичними лініями.

Дослідження 16 новонароджених (від 5 до 7 днів) та 16 грудних дітей (від 8 днів до 10 місяців) обох статей (порівну) без патології органів травлення в рамках планового обстеження проведено на базі Хмельницької міської дитячої клінічної лікарні (угода від 3 серпня 2004 року) за допомогою апарата "SonoLine G60S" ("Siemens", Німеччина) з використанням високощільного лінійного датчика 7,5 МГц. Під час ультразвукового дослідження гастродуоденального переходу керувалися рекомендаціями В.В. Митькова (2003). У положенні дитини на спині здійснювали поздовжні зрізи в надчеревній ділянці по серединній лінії та справа від неї. Під час сканування визначали діаметр просвіту і довжину воротарного каналу, товщину стінки воротаря, діаметр воротарного отвору.

Статистичну обробку морфометричних та сонографічних даних проводили за допомогою програмного забезпечення MS Office-Excel з використанням параметричних та непараметричних методів.

Результати дослідження та їх аналіз. Встановлено, що з 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку між шлунком і дванадцятипалою кишкою спостерігається ледь виражене зовнішнє звуження. Шлунок знаходиться у лівому верхньому квадранті живота. Положення органа можна кваліфікувати як горизонтальне. У дванадцятипалій кишці диференціюються чотири частини. У верхній частині кишки визначається ширша ділянка – ампула дванадцятипалої кишки. Ледь звужена ділянка травної трубки відповідає воротарю шлунка, а ширші – воротарному каналу та ампулі дванадцятипалої кишки.

Воротарний канал спрямований зліва направо, зверху вниз і ззаду наперед; верхня частина дванадцятипалої кишки – зліва направо, знизу вверх і спереду назад. Проекція гастродуоденального сегмента відповідає власне надчеревній ділянці. Вважаємо практично важливим визначену нами проекцію воротаря шлунка на передню черевну стінку стосовно передньої серединної лінії. Нами вперше з’ясовано, що взаємовідношення воротаря шлунка із серединною лінією в перинатальному періоді онтогенезу є трьох видів. У всіх вікових групах воротар шлунка частіше визначається справа від серединної лінії, рідше – на рівні лінії, найрідше – зліва. У 2-му триместрі пренатального розвитку правобічне положення воротаря шлунка стосовно серединної лінії трапляється частіше (74,1 %), ніж у 3-му триместрі (69,0 %); у новонароджених – частіше (72,7 %), ніж у 3-му триместрі, але рідше, ніж у 2-му триместрі. Частота перетину воротаря шлунка серединною лінією зі збільшенням терміну гестації зростає: від 14,8 % – у 2-му триместрі до 17,2 % – у 3-му та 18,2 % – у новонароджених. Лівобічне положення воротаря шлунка стосовно передньої серединної лінії також зростає: від 11,1 % спостережень – у 2-му триместрі до 13,8 % – у 3-му триместрі, але в неонатальному періоді цей показник зменшується (9,1 %).

Кут між поздовжніми осями воротарної частини та тіла шлунка в першій половині плодового періоду змінюється від тупого (93,4° – на 4-му місяці) до гострого (78,8° – на 6-му місяці). Зі збільшенням терміну пренатального розвитку величина кута зменшується й надалі. Упродовж 2-3 триместрів внутрішньоутробного розвитку величина кута зменшується в 1,7 раза і в новонароджених становить 54,4°.

При макроскопічному дослідженні внутрішньої поверхні гастродуоденального сегмента нами вперше описана динаміка формування складок слизової оболонки. На початку плодового періоду (4-5 місяці) поверхня слизової оболонки майже гладенька. Ознаки складок слизової оболонки спостерігаються тільки на межі воротарної частини та тіла шлунка, проте вони не мають чітко визначеної орієнтації. Наприкінці 2-го триместру (6-й місяць) виявляються ледь виражені складки слизової оболонки в межах воротарного каналу шлунка, але вони розміщені без чіткої орієнтації. Циркулярна складка в межах власне гастродуоденального переходу разом із м’язовим кільцем воротаря шлунка ледь спрямована в просвіт верхньої частини дванадцятипалої кишки, що дає підстави розрізняти з цієї стадії морфогенезу дуоденальну поверхню воротаря шлунка. Між стінками дванадцятипалої кишки і дуоденальною поверхнею воротаря шлунка спостерігається формування дуоденального закутка. На 7-му місяці складки слизової оболонки воротарної частини шлунка набувають поздовжнього, косого або поперечного спрямування. Наприкінці 3-го триместру (8-9 місяці) та в неонатальному періоді в межах воротарного каналу диференціюються поздовжні складки слизової оболонки, а на межі воротарної частини та тіла шлунка – поперечні, косі та складки без чіткої орієнтації. Варто зазначити, що в неонатальному періоді спостерігається виражений дуоденальний закуток, що зумовлено спрямуванням воротаря шлунка в бік дванадцятипалої кишки. Зва­жаючи на результати власного дослідження, поділяємо застереження фахівців (Л.Л. Колесников, 2000) про те, що під час пілороміотомії не варто розсікати серозно-м’язовий шар воротаря аж до його аборального краю, щоб уникнути випадкового розтину кишкової стінки в межах дуоденального закутка.

Аналіз одержаних результатів показав, що морфометричні параметри гастродуоденального переходу інтенсивніше зростають у 2-му триместрі внутрішньоутробного розвитку. Упродовж 4-6 місяців діаметр воротаря шлунка збільшується в 1,8 раза, а з 7-го місяця до моменту народження – в 1,2 раза; відповідно діаметр воротарного каналу зростає в 1,7 раза та в 1,2 раза, діаметр ампули дванадцятипалої кишки – в 1,6 раза та 1,2 раза. У новонароджених діаметр воротаря шлунка становить 6,0 ± 0,34 мм, воро­тарного каналу – 7,7 ± 0,28 мм, ампули дванадцятипалої кишки – 6,4 ± 0,23 мм, тобто найбільший діаметр має воротарий канал, а найменший – воротар шлунка. Таке співвідношення між наведеними параметрами є типовим для будови гастродуоденального переходу в ранньому періоді онтогенезу. Розбіжність наших результатів щодо діаметра воротаря шлунка у новонароджених (6,0 ± 0,34 мм) з даними W.K. Rorschneider (1998) – 11,0 мм – зумовлена тим, що даний розмір визначався цим автором у живих дітей (за допомогою ультрасонографічного дослідження), а наші вимірювання проведені на трупному матеріалі.

Помісячний аналіз одержаних результатів свідчить, що найбільша інтенсивність зростання морфометричних параметрів гастродуоденального переходу спостерігається на 5-6 та 9-му місяцях пренатального розвитку. Як відомо (I. Goldstein et al., 1987), на останньому місяці внутрішньоутробного розвитку абсолютні цифри товщини м’язової оболонки воротарної частини шлунка зменшуються. Вважаємо, що одержані нами результати і наведені дані літератури є непрямим доказом розтягування шлункової стінки у пізніх плодів зростаючим об’ємом заковтнутої амніотичної рідини.

У плодів 4-6 місяців слизовій оболонці належить 20-25 % від всієї товщини травної стінки, у плодів 7-9 місяців та новонароджених – 15-20 %. Серозній оболонці належить 1-3 % від товщини стінки гастродуоденального переходу. У більшості плодів 3-го триместру, а також у новонароджених спостерігається зрощення серозної оболонки травної стінки з капсулою підшлункової залози. Частка підслизової основи від всієї товщини стінки гастродуоденального переходу становить 10-35 %. Результати нашого дослідження дають підстави заперечити твердження Т.К. Самодєлкіної (2002) про те, що товщина підслизової основи воротарної частини шлунка однакова на всіх стінках. На нашому матеріалі виявлено, що товщина підслизової основи залежить від її топічного положення. В межах прилягання підшлункової залози до гастродуоденального сегмента підслизовій основі належить 10-15 % від всієї товщини травної стінки, на решті її периметру – 20-35 %. Частка товщини м’язової оболонка воротаря шлунка становить 45-65 %. Наші дані узгоджуються з тверженням D. Bourdelat et al. (1992) про двошарову структуру м’язової оболонки воротаря шлунка у плодів. Співвідношення товщин між поздовжнім та циркулярним шарами становить 1:8 у плодів та 1:9 у новонароджених.

Гістотопографічна структура м’язової оболонки в різних ділянках гас­тродуоденального сегмента також має певні особливості. Гладеньком’язові клітини її циркулярного шару в межах прилягання підшлункової залози розміщені хаотично, сполучнотканинні прошарки між клітинами дрібні, переривчасті. Безпосередньо біля синтопічного поля підшлункової залози лейоміоцити у травній стінці розміщені здебільшого паралельно один до другого, між ними спостерігаються вузькі прошарки сполучної тканини. М’язові клітини поздовжнього шару в межах синтопічного поля підшлункової залози розташовуються компактніше. Кровоносні судини поздовжнього шару малочисельні, переважно дрібного калібру. За межами панкреатичного поля спостерігається пухкіше розташування лейоміоцитів, у 2-3 рази більше кровоносних судин, які мають більший калібр, ніж на рівні синтопічного поля підшлункової залози. Починаючи з 8-го місяця, у м’язовій оболонці виявляються прошарки сполучної тканини, які простягаються від підслизової основи до серозної оболонки. Характерно, що міжм’язові прошарки сполучної тканини найбільше виражені в межах синтопічного поля підшлункової залози.

На підставі одержаних результатів нами розроблена гістотопографічна схема структурної організації гастродуоденального переходу, притаманна ранньому періоду онтогенезу, яка характеризується наявністю трьох секторів. Панкреатичний сектор, який відповідає синтопічному полю підшлункової залози, характеризується меншою товщиною підслизової основи, хаотичним розміщенням лейоміоцитів циркулярного шару, щільнішим взаєморозміщенням клітин поздовжнього м’язового шару, малою кількістю судин дрібного калібру та вираженістю сполучнотканинних прошарків між підслизовою основою та серозною оболонкою. Перехідний сектор, який межує із синтопічним полем підшлункової залози, вирізняється відносно паралельним розміщенням лейоміоцитів циркулярного шару, вужчими сполучнотканинними прошарками, пухкішим взаєморозміщенням лейоміоцитів поздовжнього шару, більшою густиною та дрібним калібром кровоносних судин м’язової оболонки. Для апанкреатичного сектора характерні найбільша товщина підслизової основи, пухке і паралельне взаєморозташування лейоміоцитів циркулярного шару, численність кровоносних судин з великим діаметром у м’язовій оболонці, менша товщина сполучнотканинних прошарків між підслизовою основою та серозною оболонкою.

Отже, в перинатальному періоді онтогенезу людини макромікроскопічна будова стінки гастродуоденального переходу залежить від синтопічного впливу підшлункової залози, що важливо для практики патолого-анатомічних досліджень.

Встановлено, що в перинатальному періоді гастродуоденальний сегмент характеризується сталістю його анатомічних взаємозв’язків з печінкою, підшлунковою залозою та компонентами печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки. До його нижньої і частково задньої стінок прилягає голівка і частково тіло підшлункової залози. З компонентами печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки досліджуваний сегмент стикається в межах верхньої частини або верхнього вигину дванадцятипалої кишки.

Як показали власні дослідження, у плодів та новонароджених гастродуоденальний сегмент охоплений печінкою ззаду і зверху, спереду і справа. Тісне взаємоприлягання названих структур характеризується сталістю упродовж усього перинатального періоду. Синтопічний вплив печінки виражений на стільки, що в більшості спостережень правий кут ободової кишки визначається в межах власне надчеревної, а не правої бокової ділянки. Спереду шлунок в межах тіла і воротарної частини до моменту народження цілком покритий печінкою, в неонатальному періоді тільки велика кривина ледь виступає з-під нижнього краю лівої частки печінки. Дванадцятипала кишка у плодовому періоді також спереду покрита печінкою аж до рівня середньої третини її низхідної частини.

Нами вперше з’ясовано, що в перинатальному періоді до передньої поверхні гастродуоденального сегмента часто прилягає петля поперечної ободової кишки. Частота такого взаємопримикання трубчастих сегментів зі збільшенням терміну пренатального розвитку збільшується від 70,3 % – у 2-му триместрі до 75,9 % – у 3-му триместрі. В неонатальному періоді кількість подібних анатомічних варіантів зменшується (до 63,6 %). Характерно, що петля поперечної ободової кишки в першій половині плодового періоду досягає верхньої третини передньої поверхні гастродуоденального сегмента, а в другій половині плодового періоду та новонароджених вона поступово зміщується каудально і прилягає до гастродуоденального сегмента в межах нижньої третини його передньої стінки. Вважаємо, що ймовірна можливість таких анатомічних випадків варто враховувати в хірургії новонароджених під час оголення та виведення гастродуоденального сегмента в операційну рану. Рідше, ніж з товстою кишкою, гастродуоденальний сегмент стикається з жовчним міхуром. Частота їх взаємоприлягання у 2-му триместрі становить 63,0 %. Зі збільшенням терміну гестації частота подібного варіанту зменшується і в новонароджених становить 45,5 %.

Скелетотопічно гастродуоденальний сегмент упродовж плодового періоду зміщується від рівня верхнього краю XII грудного хребця на 4-му місяці до рівня міжхребцевого проміжку між XII грудним та I поперековим хребцями – на 6-7 місяцях та верхньої третини I поперекового хребця – на 9-му місяці та в новонароджених. Варто зазначити, що ампула дванадцятипалої кишки у новонароджених досягає рівня нижнього краю XII грудного хребця.

Як відомо (Д.Р. Татанашвили и др., 2002), розробка специфічних ехосимптомів різноманітних патологічних станів порожнистих органів травлення базується на даних нормальної ультразвукової анатомії. За допомогою проведеного нами ультразвукового дослідження виявлено, що у хлопчиків довжина воротарного каналу (у новонароджених – 12,9 ± 1,04 мм, у грудному віці – 15,84 ± 0,67 мм) вірогідно більша (p < 0,05), ніж у дівчаток (у новонароджених – 11,39 ± 0,53 мм, у грудному віці – 15,17 ± 0,63 мм). Незалежно від статі спостерігаються вірогідні зміни довжини воротарного каналу в новонароджених та грудних дітей (p < 0,05). Порогове значення довжини воротарного каналу – до 15 мм у новонароджених, наведене в публікації W.K. Rorschneider (1998), цілком підтверджує одержані нами дані.

В неонатальному періоді, на відміну від грудного віку, спостерігаються вірогідні (p < 0,01) статеві відмінності за діаметром воротарного каналу – у новонароджених хлопчиків (8,14 ± 0,37 мм) він більший, ніж у новонароджених дівчаток (5,58 ± 0,47 мм). Визначений нами діаметр воротарного отвору (у новонароджених обох статей – 2,73 ± 0,25 мм, у грудних дітей обох статей – 3,01 ± 0,29 мм) збігається з даними літератури (Е.В. Великанов и др., 1998). У хлопчиків (новонароджених – 2,95 ± 0,39 мм, грудних – 3,27 ± 0,43 мм) він також більший, ніж у дівчаток (новонароджених – 2,5 ± 0,32 мм, грудних – 2,76 ± 0,4 мм), проте різниця статистично невірогідна (p > 0,05). Товщина воротарної стінки становить 4,11 ± 0,37 мм – у новонароджених та 4,61 ± 0,42 мм – у грудних дітей. Товщина стінки воротаря характеризується вірогідною статевою різницею (p < 0,01) тільки в неонатальному періоді – у хлопчиків стінка воротаря шлунка товстіша. Вважаємо, що цей факт обгрунтовує, чому саме в хлопчиків природжений пілоростеноз трапляється у 3,5-5 разів частіше (В.Н. Мухин и др., 2001), ніж у дівчаток. Характерна відсутність вірогідної відмінності товщини воротарної стінки у новонароджених та грудних дітей, що зумовлено, мабуть, розтягненням шлункової стінки зростаючим об’ємом вживаної рідини. Це можна пояснити й тим, що впродовж першого і третього місяців життя відбувається природне зменшення товщини груп гладеньких міоцитів у м’язовій оболонці шлунка (И.В. Вилкова, 2002). У грудних дітей відсутня вірогідна статева різниця стосовно діаметрів воротарного каналу і воротарного отвору та товщини воротарної стінки. При зіставленні одержаних нами ультрасонографічних та анатомічних даних виявилося, що в живих новонароджених дітей ультрасонографічні параметри гастродуоденального переходу менші, ніж на анатомічному матеріалі відповідного віку. Вважаємо, що ця різниця у визначених параметрах зумовлена м’язовим тонусом шлункової стінки в живих дітей та її закляканням на трупному матеріалі.

Одержані результати з нормальної ультразвукової анатомії воротарної частини шлунка варто враховувати під час розробки типових ехографічних ознак природжених та набутих патологічних станів гастродуоденального переходу в новонароджених та грудних дітей.

ВИСНОВКИ

У дисертації за допомогою сучасних методів анатомічного дослідження наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання нормальної анатомії щодо закономірностей макромікроскопічної будови і хронологічної послідовності топографо-анатомічних взаємовідношень гастродуоденального сегмента із суміжними органами та структурами живота в перинатальному періоді онтогенезу та особливостей його ультрасонографічної анатомії у дітей в неонатальному та грудному віці. Одержані результати мають науково-практичне значення в перинатології і педіатричній хірургії для діагностично-лікувальних прийомів та анатомії людини як основа для наступних анатомо-експериментальних досліджень.

1. Типовим для гастродуоденального сегмента в перинатальному періоді є таке співвідношення параметрів його складових: найбільший діаметр має воротарний канал, менший – ампула дванадцятипалої кишки і найменший – воротар шлунка. Найбільше зростання його морфометричних показників спостерігається у 2-му триместрі внутрішньоутробного розвитку.

2. У перинатальному періоді розрізняються такі варіанти проекції воротаря шлунка в межах надчеревної ділянки: 1) справа від серединної лінії; 2) на рівні серединної лінії; 3) зліва від серединної лінії. 3 третього триместру до періоду новонародженості частота правобічного положення воротаря шлунка стосовно серединної лінії збільшується (від 69,0 % до 72,7 %), а частота його лівобічного положення зменшується (від 13,8 % до 9,1 %).

3. Аборальна орієнтація слизової оболонки воротаря шлунка разом з його м’язовим шаром, яка диференціюється з 6-го місяця внутрішньоутробного розвитку, призводить до утворення дуоденального закутка; макроскопічно поздовжні складки слизової оболонки воротарної частини шлунка формуються в 3-му триместрі і чітко визначаються в новонароджених.

4. У 3-му триместрі внутрішньоутробного розвитку та в неонатальному періоді стінка гастродуоденального сегмента за межами синтопічного поля підшлункової залози вирізняється більшою товщиною підслизової основи, паралельним взаєморозміщенням лейоміоцитів та більшим діаметром кровоносних судин м’язової оболонки; в межах підшлункової залози стінка травного каналу характеризується меншою товщиною підслизової основи, хаотичним взаєморозміщенням лейоміоцитів та меншим діаметром кровоносних судин м’язової оболонки.

5. У плодів 8-9 місяців та новонароджених м’язова оболонка гастродуоденального сегмента пронизується сполучнотканинними прошарками, від серозної оболонки до підслизової основи, товщина яких найбільша в межах синтопічного поля підшлункової залози.

6. Попри сталість анатомічних взаємовідношень з печінкою, підшлунковою залозою та компонентами печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки для гастродуоденального сегмента властивим є взаємопримикання з петлею поперечної ободової кишки (73,2 % – у плодовому періоді, 63,6 % – в неонатальному періоді); частота взаємопримикання верхньої частини дванадцятипалої кишки та жовчного міхура найбільша (70,4 %) в 2-му триместрі і з подовженням терміну перинатального періоду зменшується (48,3 % – у 3-му триместрі, 45,5 % – у новонароджених).

7. За даними ультрасонографічного дослідження, у дітей грудного віку діаметри воротарного каналу (7,62 ± 0,55 мм) і воротарного отвору (3,01 ± 0,29 мм) та товщина стінки воротаря шлунка (4,61 ± 0,42 мм) більші, ніж у новонароджених дітей (6,86 ± 0,44, 2,73 ± 0,25 та 4,11 ± 0,37 мм відповідно); у новонароджених та грудних хлопчиків означені параметри більші, ніж у дівчаток відповідних вікових груп.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ахтемійчук Ю.Т. Анатомічні та гістотопографічні особливості гастродуоденального переходу / Ю.Т. Ахтемійчук, А.Й. Заволович // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2005. – Т. 4, № 4. – С. 71-78. (Здобувачем самостійно проведено аналіз наукової літератури, виконано дослідження та технічне оформлення роботи).

2. Ахтемійчук Ю.Т. Клініко-діагностичні аспекти природженого пілоростенозу / Ю.Т. Ахтемійчук, А.Й. Заволович // Клінічна та експериментальна патологія. – 2005. – Т. 4, № 4. – С. 91-94. (Здобувачем самостійно проведено аналіз наукової літератури, виконано дослідження та технічне оформлення роботи).

3. Заволович А.Й. Ультрасонографічна анатомія воротарної частини шлунка в дітей раннього віку / А.Й. Заволович, Н.О. Лобінцева, Ю.Т. Ахтемiйчук // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. –  2006. – Т. 5, № 3. – С. 30-33. (Здобувач брала участь у проведенні обстежень, провела статистичну обробку сонографічних даних, підготувала статтю до друку).

4. Заволович А.Й. Макромікроскопічна організація гастродуоденального переходу в ранньому періоді онтогенезу людини / А.Й. Заволович // Вісник морфології. – 2007. – Т. 13, № 1. – С. 135-138.

5. Заволович А.Й. Анатомічні особливості гастродуоденального сегмента у плодовому періоді онтогенезу людини / А.Й. Заволович // Морфологія. – 2007. – Т. 1, № 4. – С. 44-48.

6. Заволович А.Й. Топографо-анатомічні особливості гастродуоденального сегмента в неонатальному періоді / А.Й. Заволович // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. –  2007. – Т. 6, № 4. – С. 24-29.

7. Деклар. пат. 12130 Україна, МПК (2006) B23B 23/00, A61B 17/94. Інструмент для препарування / Ахтемійчук Ю.Т., Заволович А.Й.; заявник і патентоволодар Буковинський державний медичний університет. – № u2005 07775; заявл. 05.08.05; опубл. 16.01.06, Бюл. № 1. (Здобувач проводила розробку технічних параметрів корисної моделі).

8. Заволович А.Й. Ультрасонографічне дослідження гастродуоденального переходу в новонароджених дітей / А.Й. Заволович, Н.О. Лобінцева, І.В. Гуцул // Тези доповідей Ювілейного VIII з’їзду ВУЛТ, присвяченого 15-річчю організації (Івано-Франківськ, 21-22 квітня 2005 р.). – К., 2005. – С. 404. (Здобувач брала участь у проведенні обстежень, виконала статистичну обробку сонографічних даних, підготувала статтю до друку).

9. Заволович А.Й. Сучасні тенденції в хірургії природженого пілоростенозу / А.Й. Заволович // Сучасні підходи в дігностиці та лікуванні ускладнень гострої патології органів черевної порожнини: науково-практична конференція з міжнародною участю (Чернівці, 27-28 жовтня 2005 р.): тези доповідей // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2006. – Т. 5, № 1. – С. 99.

10. Заволович А.Й. Інструмент для макромікропрепарування / А.Й. Заволович, Є.В. Гораш // Сучасні методи в дослідженні структурної організації органів та тканин: науково-практична конференція (Судак, 25-28 квітня, 2006 р.) // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного медицинского университета. – Т. 142, ч. 1. – Симферополь: Изд. центр КГМУ, 2006. – С. 131. (Здобувач проводила розробку технічних параметрів корисної моделі).

11. Заволович А.Й. Вивчення анатомії гастродуоденального переходу новонароджених та грудних дітей / А.Й. Заволович // Актуальні питання вікової анатомії та ембріотопографії: Всеукраїнська наукова конференція (Чернівці, 12-13 травня 2006 р.): тези доповідей // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2006. – Т. 5, № 2. – С. 30.

12. Ахтемийчук Ю.Т. Сонографические параметры пилорической части желудка у новорожденных детей / Ю.Т. Ахтемийчук, Н.А. Лобинцева, А.Й. Заволович // Материалы докладов VIII Конгресса Международной ассоциации морфологов (Орел, 15 сентября 2006 г.) // Морфология. – 2006. – Т. 129, № 4. – С. 13-14. (Здобувач брала участь у проведенні обстежень, виконала статистичну обробку сонографічних даних, підготувала статтю до друку).

13. Заволович А.Й. Особенности экстраорганного кровоснабжения гас­тродуоденального перехода в раннем периоде онтогенеза человека / А.Й. Заволович // Актуальные проблемы морфологии: Международная научно-практическая конференция, посвященная 85-летию Белорусского государственного медицинского университета: сборник трудов; под ред. П.Г. Пивченко. – Минск, 2006. – С. 61.

14. Ахтемійчук Ю.Т. Анатомія гастродуоденального переходу в перинатальному періоді онтогенезу / Ю.Т. Ахтемійчук, А.Й. Заволович // Анатомо-хірургічні аспекти дитячої гастроентерології: матеріали наукового симпозіуму (Чернівці, 11 травня 2007 р.); за ред. В.П. Пішака, Ю.Т. Ахтемійчука. – Чернівці: БУКРЕК, 2007. – С. 11-15. (Здобувач провела анатомічне дослідження).

15. Заволович А.Й. Макроскопическое строение гастродуоденального сегмента в перинатальном периоде онтогенеза человека / А.Й. Заволович // Современные аспекты гистогенеза и вопросы преподавания гистологии в ВУЗе: материалы научно-практической конференции, посвященной 100-летию со дня рождения профессора Л.И. Фалина // Морфология. – 2007. – Т. 131, № 3. – С. 69-70.

16. Заволович А.Й. Анатомия гастродуоденального перехода у плодов и новорожденных человека / А.Й. Заволович, М.Ю. Ахтемийчук, С.А. Сорокатый // 35-я конференция молодых ученых и 59-я научная студенческая конференция СГМА: тезисы докладов – Часть 1. – Смоленск, 2007. – С. 53. (Здобувач провела анатомічне дослідження).