ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

Краткое содержание

зАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Особливості перехідного періоду в Україні супроводжуються, з одного боку, активізацією економічного розвитку, нарощуванням промислового виробництва, намаганням інтегруватися у світову систему розподілу праці, стати повноцінним учасником сучасних процесів глобалізації, а, з другого боку, загостренням екологічної ситуації, продовженням використання на багатьох підприємствах відсталих технологій, повільним впровадженням екологічно безпечних наукомістких систем виробництва, недостатнім фінансуванням природоохоронних заходів, що зобов’язує державу і суспільство формувати нову екологічну політику, впроваджувати ефективні механізми її економіко-правового забезпечення на глобальному, національному та регіональному рівнях.

Аналізуючи проблеми економіко-правового забезпечення цієї діяльності держави на основі практики застосування норм екологічного права, дисертант дійшов висновку, що сучасне екологічне законодавство України характеризується недосконалістю і суперечливістю, а процес прийняття нових законів – проявами безсистемності, що уповільнює створення передумов для переходу економічного і загальносуспільного життя на рейки сталого розвитку. У зв’язку із цим у роботі підкреслюється необхідність опрацювання системного підходу до формування завершеного і збалансованого комплексного економіко-правового механізму охорони довкілля, чільне місце в якому належить екологічному праву.

Відзначаючи певний інтерес вчених-правознавців до теми, яка стала предметом дисертаційної роботи, автор звертає увагу на те, що системним, комплексним, інтегрованим дослідженням, які передбачають підхід до проблеми з позицій діалектичного взаємозв’язку права, економіки, соціального управління з урахуванням досягнень філософії права, теорії глобалізації, соціоекології та  економічної теорії у науковій літературі не приділяється належна увага.

Теоретичною базою дослідження проблеми стали праці відомих українських вчених, таких, як В.І.Андрейцев, Г.І.Балюк, А.Г.Бобкова, Л.О.Бондар, А.П.Гетьман, М.І.Єрофєєв, І.І.Каракаш, Н.Д.Красилич, М.В.Краснова, С.М.Кравченко, С.В.Кузнецова, Н.Р.Малишева, М.І.Малишко, В.Л.Мунтян, З.А.Павлович, О.О.Погрібний, В.К.Попов, Б.Г.Розовський, В.І.Семчик, Н.І.Тітова, Ю.С.Шемшученко, М.В.Шульга, В.В.Янчук, В.З.Янчук, а також таких знаних зарубіжних вчених, як М.А.Атаєв, С.Б.Байсалов, Г.Ю.Бистров, А.С.Боголюбов, М.М.Брінчук, А.Іскоян, О.Л.Дубовик, О.С.Колбасов, З.Мадар, М.Петрась, В.В.Петров, Н.Робінсон, М.Сторожев та інших.

Економічні проблеми раціонального природокористування та забезпечення сталого розвитку були предметом дослідження таких відомих вчених-економістів, як О.Ф.Балацький, Букринський Б.В., О.Г.Білорус, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, Б.М.Данилишин, М.І.Долішній, Е.М.Лібанова, В.О.Паламарчук, Н.М.Реймерс, Ю.М.Пахомов, І.М.Синякевич, Ю.Ю.Туниця. Соціально-філософським та соціологічним проблемам охорони навколишнього природного середовища присвятили свої наукові дослідження Г.Г.Бачинський, М.А.Голубець, В.І.Комендар, К.М.Ситник, С.М.Стойко та інші.

З огляду на перспективи, обумовлені глобалізаційними процесами, європейськими та євроатлантичними прагненнями України, проблема створення цілісної системи управління охороною довкілля вимагає якісно нових підходів, визначення її основних підсистем, які мають базуватися на принципово нових концептуальних та методологічних засадах. Зокрема, це стосується досліджень  феномену економічного патріотизму як основної складової сучасної національної ідеї, економіко-правового механізму управління охороною довкілля, формування системи екологічного права на основі розробленої дисертантом „Концепції „екологічного дерева”, що дозволить оптимізувати структуру та зміст цієї галузі національного права, удосконалити механізм фінансового забезпечення екологічної політики держави, передусім за рахунок трансформації інституту власності, запровадити екологічне оподаткування, екологічне страхування, екологічний аудит, вдосконалювати діяльність екологічних фондів, інститут екологічного нормування та інш. Недостатня розробленість таких питань на методологічному рівні та необхідність наукового пошуку у цьому напрямі визначають актуальність дослідження, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її структуру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних тем Інституту держави і права Національної Академії наук України, зокрема теми „Проблеми реалізації екологічного та космічного права” (реєстр. № РК0101V000378; І кварт. 2000 р. – 2002 р.); „Еколого-правові проблеми космічної діяльності” (реєстр. № 0102V007075; ІІІ кварт. 2002 р. – ІV кварт. 2004 р.).