Психологічні особливості та корекція емоційних станів підлітків засобами активного соціально-психологічного навчання

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об’єкт, предмет, визначено мету й завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, презентовано базові методологічні та теоретичні положення, з’ясовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів дослідження та структури роботи.

У першому розділі – „Особливості становлення емоційної сфери підлітків у контексті їх психологічного розвитку” – висвітлено результати аналізу наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів, що змістовно близькі до теми дисертаційної роботи (Л. І. Божович, Л. С. Виготський, М. Кле, І. С. Кон, С. Д. Максименко, Н. Ю. Максимова, К. Л. Мілютіна, А. І. Подольський, А. М. Прихожан, А. О. Реан, Г. Салліван, Д. І. Фельдштейн, А. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, Т. С. Яценко). Констатовано, що дослідження емоційної сфери важливо здійснювати з урахуванням соціально-історичних умов розвитку психіки підлітка.

Аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців забезпечив об’єктивування впливу новоутворень підліткового віку на формування емоційних станів підлітків. До них слід зарахувати: статеве дозрівання (М. Кле, З. Фрейд), процеси акселерації та ретардації (Г. Крайг, Л. Ф. Обухова), розвиток самосвідомості, самооцінки та „Я”–концепції (М. Й. Боришевський, В. І. Сметаняк), синдроми дисморфоманії й емоційну неврівноваженість (К. Н. Поливанова) тощо. Виявлено, що збільшення соціально-значущих впливів викликає надто яскраво виражені й часто протилежні емоції підлітків, а різкі перепади настрою без очевидних причин – „афект неадекватності”. Кризовість розвитку в пубертаті часто пояснюється наявністю негативних емоційних станів: тривожності та депресії, які можуть зумовлювати виникнення суїциду (Н. В. Абдюкова, А. Е. Лічко, М. В. Миколайський, В. П. Москалець та ін.).

Внаслідок зроблених узагальнень вдалося встановити провідні тенденції формування емоційної сфери підлітків, роль фізіологічних, гормональних та соціальних факторів (Г. М. Бреслав, М. В. Єрмолаєва, К. Е. Ізард, І. П. Павлов), пов’язаних із виникненням підвищеної емоційної збудливості, реактивності, психічної неврівноваженості, різких змін настрою тощо.

Виявлено, що сексуальність пубертатного періоду є відтворенням оновлених потягів, характерних для раннього періоду розвитку, які шляхом витіснення утворили в несвідомій сфері енергетичні „капсули”. Неможливість реалізації чуттєвих (лібідних) притяжінь зумовлюється не лише едіпальністю їх сутності, а й такою підструктурою психіки як „Над-Я”, що посилює трансформацію лібідної енергії в мортідну та її вияв у деструктивних формах (емоційних дисфункціях, тенденціях до психологічної імпотенції та психологічної смерті).

Проаналізовано вплив психологічних захистів, дія яких є автоматичною у випадку уявної чи реальної загрози для гідностей „Я” (Ф. Е. Василюк Х. Кохут, Ф. Перлз, В. Райх, К. Юнг, Т. С. Яценко та ін.). Загострення внутрішнього конфлікту, спричиненого зростанням інстинктивних імпульсів та забороною їх реалізації „Над-Я”, зумовлює появу психологічних захистів, які породжують ізолювання підлітків, негативні тенденції психіки: „від людей”, „проти людей” (Т. С. Яценко).

Охарактеризовано передумови виникнення підліткової тривожності та депресивності, породжуваних травмою народження (Дж. Рейгольнд, Ю. Р. Сидорик), капсулюванням енергії лібідо й агресії, активізацією виявів інстинктів, внутрішніх конфліктів (В. Н. Мясищев, А. І. Захаров, К. Роджерс). Надмірна вимогливість „Над-Я” породжує в дитини підвищений рівень тривожності, депресію, відчуття провини, тенденції до самопокарання (Д. Бернс, М. Кляйн, Ф. Перлз). Психоаналітичний аналіз тематичних малюнків дає змогу об’єктивувати інфантильні передумови виникнення підліткової тривожності та довести, що конфлікти пубертатного періоду походять із періоду ранньої інфантильної сексуальності, які пробуджуються під впливом актуалізації едіпальних залежностей. Останнє може мати вияв у виникненні депресії підлітків: порушення пізнавальних процесів (А. Бек), інтроекції депресивності матері (А. М. Прихожан, О. С. Сермягина), сімейних та соціальних впливах (Д. Б. Ельконін) та ін.

Здійснено аналіз глибинно-психологічної зумовленості особистісної проблеми, сформованої в ранньому дитинстві, що зазнає активного вираження у підлітковому віці. Внутрішні неусвідомлювані суперечності спричиняють виникнення особистісної проблеми, яка призводить до моделювання поведінки за принципом „хибного кола”. Розкрито глибинно-психологічну сутність особистісних проблем, що детерміновані неусвідомлюваними тенденціями, які не піддаються самостійному раціональному вияву, проте їх діагностування можливе в процесі АСПН. Згідно з психодинамічною теорією особистісна проблематика підлітка закладається в ранньому дитинстві під впливом едіпової ситуації. З’ясовано індивідуальну неповторність логіки несвідомого („іншої логіки”), що спричинена системою психологічних захистів і є неповторною для кожної особи та суперечить логіці свідомого.

У другому розділі – „Глибинно-психологічні фактори виникнення емоційних станів підлітків” – розглянуто проблему пізнання глибинних факторів породження емоційних станів підлітків. Їх розкриття вимагало всебічних і ґрунтовних характеристик дисфункцій, глибинна сутність яких маскується суб’єктивною зінтегрованістю психіки, яку забезпечує система психологічних захистів, на основі соціально-перцептивних викривлень.

Об’єктивування глибинно-психологічних чинників виникнення емоційних станів підлітка спирається як на огляд психоаналітичної літератури, так і на аналіз емпіричного матеріалу, представленого в додатках. У дослідженнях психоаналітиків (А. Фрейд, З. Фрейд, А. Адлер, К. Юнг, Н. Ф. Каліна та ін.) простежується зв’язок глибинних факторів формування емоційних станів з едіпальною залежністю підлітків. Матеріал другого розділу дає змогу розкрити спорідненість останньої з такими категоріями, як: об’єктні відношення, умовні цінності, ідеалізоване „Я”, суперечливі тенденції психіки та їх вияв у емоційних станах. До наслідкових характеристик едіпальної залежності можна зарахувати: породження дитиною суперечностей у взаєминах батьків; прагнення до влади; „до сили” і приміряння до себе батьківської ролі, підкреслення індивідуальної неповторності едіпальних переживань, тенденції „до сили” та їх семантичне вираження в заміщеннях, ідентифікаціях, інтроектах; породження внутрішнього конфлікту та двоїстого, амбівалентного або відкрито ворожого ставлення до сіблінгів; залежність батьків від власних едіпальних переживань та їх проекції на дітей, що деструктують взаємини та продукують тривогу; присутність едіпальної залежності у кожної людини та супутнього їй комплексу неповноцінності та ін.

Аналіз емпіричного матеріалу дав можливість систематизувати психологічні захисти та їхні функційні особливості, пов’язані з законом „вимушеного повторення” інфантильного досвіду підлітка, виявом об’єктних відношень та умовних цінностей у їх взаємозв’язку.

Розкрито особливості формування умовних цінностей, які несуть емотивний заряд від первинних лібідних об’єктів як інтроектів певних особливостей поведінки в контексті тенденції „до психологічної сили” чи „слабкості”, що природно відображається на емоційних станах підлітків. Якщо зв’язок з тенденцією „до сили” може бути усвідомленим, то тенденція „до слабкості”, продукована захистами, знаходиться на несвідомому рівні.

Спостерігається загальна залежність психіки підлітка від тенденції психічного зростання (прагненням дорослості) відповідно до універсального механізму „від слабкості до сили”. Водночас дисфункції в емоційних станах і поведінці підлітків незмінно пов’язані з системою психологічних захистів, які спираються на викривлення соціально-перцептивної інформації на догоду ідеалізованому „Я”. Ідеалізація „Я” підлітка породжується, в першу чергу, прагненням до дорослості, незалежності від батьків поряд з притаманним йому інфантилізмом та емоційною залежністю від них, що призводить до емоційної дисгармонійності. Провідним фактором відступів від соціально-перцептивної реальності є неусвідомлене прагнення ідеалізації „Я” на основі інтроектування батьківської позиції (за аналогією або від супротивного) та бажання перевершення її за силою впливу на інших і за потребою визнання (як у ставленні до себе так і до оточуючих).

Окрім аналізу емпірики, вдалося підсумувати представлення вищеокреслених проблем у літературі. Зокрема, досліджено вплив об’єктних відношень на емоційні стани підлітків, формування яких започатковується ще в ранньому дитинстві (М. Балінт, П. Блос, Д. Віннікотт, Г. Левальт, М. Малер, Ф. Тайсон, Р. Тайсон та ін.). Виявлено, що об’єктні відношення керують поведінкою підлітка на латентному рівні, визначаючи валентність його емоційних станів. Останнє передбачає певну активність суб’єкта, яка синтезує в собі соціальні вимоги з глибинними потягами й особистісним досвідом, отриманим у первинній лібідній ситуації. Об’єктні відношення містять глибинно-психологічну детермінованість поведінки підлітка первинними лібідними об’єктами, зумовлюючи перенесення об’єктного ставлення на взаємини з іншими людьми, відповідно – характеристик інтроектованих від лібідних об’єктів. Такі відношення є певною формою реалізації тенденції „до вимушеного повторення” драматичних ситуацій („хибне коло”), породжуючи негативні емоційні стани, що демонструють стосунки з іншими людьми.

Розкрито вплив умовних цінностей на особистість підлітка, у формуванні яких важливу роль відіграє едіпова ситуація й ідентифікація з первинним лібідним об’єктом, а також сутність тенденції до психологічної смерті як вияву особистісних деструкцій та емоційних дисфункцій. У підлітковий період загострюється тенденція до психологічної імпотенції та психологічної смерті, об’єктивування яких пов’язано з емоційними дисфункціями (тривожність, депресія). Глибинно-психологічні передумови виникнення тенденції до психологічної смерті, як наслідку едіпової залежності, доступні пізнанню у процесі АСПН, що сприяє гармонізації свідомої й несвідомої сфер психіки, розширенню самосвідомості підлітка, оптимізації емоційного стану та психічного благополуччя, наслідком чого є гармонізація стосунків з близькими й сторонніми людьми.

У третьому розділі – „Психологічна корекція емоційного неблагополуччя підлітків” – здійснено порівняльний аналіз різновидів корекційних практик у контексті їх застосування з підлітками. Результати проведеного аналізу доводять зорієнтованість соціотренінгових груп на поверхневе („косметичне”) втручання в корекцію поведінки та емоційного неблагополуччя підлітків без виявлення їх глибинно-психологічних передумов. Такий порівняльний аналіз дав змогу обґрунтувати переваги АСПН як системи методик, зорієнтовних на пізнання індивідуальної неповторності психіки підлітка в її глибинно-психологічній детермінованості. Тому метод АСПН у дисертаційній роботі є базовим методом дослідження, який спроможний забезпечувати точність діагностики та психокорекційну адаптивність до актуальних проблем пізнання психіки підлітка в ракурсі заявленої у дисертації проблеми.

На підставі аналізу емпіричного матеріалу доведено, що об’єктивування в процесі групової психокорекції глибинно-психологічних передумов виникнення негативних емоційних станів підлітків можливе за умови забезпечення необхідних групових факторів. До них, зокрема, належать: інтеграція взаємин у групі та дотримання принципів організації групової взаємодії, а саме: спонтанність і невимушеність поведінки, взаємопідтримка, прийняття один одного такими, якими є, відсутність критики, чорно-білих категорій оцінювання, заохочення й покарання, порад тощо. АСПН передбачає наявність такого інструментально-методичного забезпечення: невербальних і вербальних вправ, психоаналізу семантики висловлювань у стресовій ситуації, використання просторових і предметних моделей, неавторського малюнку, психодрами, психоаналізу комплексу тематичних малюнків тощо.

Відзначено особливу ефективність методики психоаналізу комплексу тематичних малюнків, яка завдяки чисельності тем виконаних автором спонтанно і невимушено дає можливість виявити системні характеристики його психіки та об’єктивувати внутрішньо суперечливі тенденції в їх різноспрямованості, а саме: „до сили”, „до слабкості”; „до життя” та „до психологічної смерті”; „до людей” та „від людей” (психологічна імпотенція). Емпіричний матеріал доводить, що в старшого підлітка уже спостерігається чітка усистематизованість його внутрішнього світу. Психоаналітична інтерпретація комплексу тематичних малюнків ґрунтується на процесуальній діагностиці, яка передбачає порційність (доцільність) та багаторівневість пізнання неповторності феномену психіки. В процесі інтерпретації пропонуються гіпотези, достовірність яких перевіряється під час діалогічної взаємодії з автором малюнків, що є передумовою діагностико-корекційного процесу.

Сформульовано основні вимоги до психолога - ведучого психокорекційних груп з підлітками. Серед них однією з основних є власна відкорегованість внутрішньої суперечності психіки задля упередження непродуктивних контрпереносів на особистість підлітка проблем психолога, які мають вияв у ригідності його психіки, закритості для нового досвіду, неадекватного сприйняття поведінкового матеріалу в процесі психокорекційної роботи з підлітками. Усвідомлення психологом власної системи психологічних захистів і їх інфантильних детермінант сприяє нівелюванню соціально-перцептивних викривлень, що забезпечує адекватне розуміння глибинних механізмів, детермінант деструкцій поведінки підлітка.

Запропонований психоаналіз емпіричного матеріалу дав змогу підтвердити припущення про дієвість глибинно-психологічних детермінант, сформованих у ранньому дитинстві, що зумовлює виникнення у підлітків негативних емоційних станів та деструкцій поведінки. Провідне значення в цьому процесі мають едіпальні залежності, які призводять до порушень стосунків з батьками (кризовість) та оточуючими людьми без вольових зусиль (доброї волі) з боку підлітка.

Представлено аналітичний екскурс в емпіричний матеріал додатків як певний шлях дослідження заявленої дисертаційної проблеми через порівняння різнобічності методичних прийомів, які сприяють виявленню спільних характеристик глибинних детермінант, що спричиняють емоційне неблагополуччя підлітків.

Подано й проаналізовано результати тестових обстежень результативності проведеного дисертаційного дослідження. Зокрема, представлено результати лонгітюдного дослідження, яке проводилось на базі Черкаського гуманітарно-правового ліцею та середньої загальноосвітньої школи № 11 в рамках міжнародного науково-практичного проекту INTAS RUKAD „Психологічні ресурси підвищення рівня емоційного благополуччя підлітків Росії, України, Киргизстану”. Для проведення тестового дослідження було залучено 424 підлітків віком 13-15 років. Усі обстежувані ділились на дві групи: перша група – контрольна (не брали участі в АСПН); друга – обстежувані, з якими проводилися психокорекційні заняття за методом АСПН. Представників другої групи було обстежено двічі – до і після АСПН. Із метою уникнення упередженості контрольної групи та групи обстежуваних учні підбиралися за максимальною подібністю початкових (вихідних) показників. Порівняння здійснювалось між цими типами вибірок із використанням спостереження та тестових методик на визначення рівня тривожності за О. Кондашом, депресивності за В. А. Жмуровим, самотності за Д. Расселом і М. Фергюсоном. Вибір цих показників був продиктований віковими особливостями обстежуваних, соціальними факторами (навчання в школі й пов’язані з цим труднощі) та вимогами валідності й надійності цих методик. Оскільки методика тестування передбачала бальну шкалу оцінювання й обсяг вибірки вважався достатнім, то для розрахунків достовірності різниць між вибірками було обрано критерій ч2.

Тестування рівня тривожності за методикою О. Кондаша передбачає діагностування трьох видів тривожності: шкільна, самооцінююча, міжособистісна. Рівень тривожності визначалася через підрахунок суми балів по кожному типу, які порівнювалися із табличними показниками. Крім того, ця методика містить такий показник як надмірний спокій, але оскільки в процесі дослідження не виявлено жодної особи з таким показником, то в подальших дослідженнях не було сенсу його використовувати.