ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ У СУЧАСНІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, розкривається ступінь її розробленості, визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дисертаційного дослідження, сформульовані основні концептуальні ідеї, методологія і методи дослідження, представлена його наукова новизна і практичне значення, наведено відомості про їх апробацію та впровадження, публікації автора та структуру дисертації.

У першому розділі «Методологічні основи виховання лідерських якостей особистості у сучасній загальноосвітній школі» проаналізовано історико-педагогічні передумови виховання лідерських якостей особистості, визначено методологічні підходи до виховання лідерських якостей особистості, розкрито неперервне виховання лідерських якостей особистості, показана специфіка виховання лідерських якостей школярів у сучасній загальноосвітній школі.

Встановлено, що проблема лідерства сягає корінням ще в часи стародавності. Так у давній міфології різних країн вожді, як правило, наділялися божественними, надлюдськими здібностями. Їм приписували надзвичайний розум, дух, сильну волю, здатність передбачати, угадувати, спонукати людей на подвиг тощо.

У часи Гомера вважалося, що ідеальному керівнику-лідеру мають бути притаманні мудрість Нестора, справедливість Агамемнона, хитрість Одіссея, енергійність Ахіллеса. Утім, Гомер підкреслював, що в дійсності ідеального керівника не існує, до нього можна лише наблизитися.

Ранні філософи наділяли лідера діловими рисами (Аристотель, Конфуцій, Плутарх, Горгій, Протагор, Гіппій, Продик та ін.), уміннями глибоко проникати в характер і почуття своїх працівників, красномовства, доброчинності, переконання людей ( Конфуцій, Платон, Сократ та ін.). Стоїки (Зенон та ін.) стверджували, що у світі панує необхідність, людина не може їй протистояти, але «мудрого необхідність веде, дурного ж – волочить». Мудрість лідера стримує афекти за допомогою чесності (розсудливості, невибагливості, справедливості, мужності). Стоїчна етика на вершину людських якостей висуває доброчесність – єдине благо (шлях у злагоді з розумом). Стоїчний мудрець-лідер (як ідеал людини) відзначається терпимістю і стриманістю.

Римська педагогіка, яка мала за мету підготувати кадри для управління імперією, була спрямована на виховання таких якостей особистості, як вдумливість, ґрунтовність, честолюбство, подолання сором’язливості.

Епоха Відродження (в контексті нашого дослідження) осяяна працею відомого італійського мислителя Нікколо Макіавеллі «Государ», у якій він описує різні способи поведінки керівників держави. Філософ уважав, що типовий лідер-правитель досягає мети, не вибираючи засобів. Із часом ця позиція знайшла численну критику.

У наступні століття зарубіжна та українська філософська думка підкреслювали необхідність дотримання вождем законів держави, його обов’язок перед державою й людьми, праці задля людей.

Аналіз досліджень ХХ – початку ХХI століття свідчить про одностайність учених у тому, що лідером стає найбільш ініціативна, активна й досвідчена особистість, яка цілеспрямовано прагне стати лідером (Н. Жеребова та ін.). При цьому вважається, що лідер однієї групи зовсім не обов’язково стане лідером іншої групи (Т.  Мальковська та ін.), що, маючи від народження певні задатки, людина не обов’язково стає лідером, що для цього необхідно вміти реалізувати наявні в неї можливості ( А. Уманський та ін. ).

Ученими розглядалося питання залежності процесу становлення лідера від його відносин із членами групи (В. Зацепін й ін.), був установлений взаємозв’язок між цінностями групи й цінностями потенційного лідера               (Н. Жеребова); рівнем розвитку колективу й роллю лідера (Т.  Мальковська); рівнем розвитку колективу й кількістю лідерів у групі (Л. Уманський). Л. Уманським було доведено, що потреба в організаторській діяльності й сама організаторська діяльність породжують лідерство в різних сферах групової життєдіяльності, що лідерство далеко не вичерпується функцією організаторської діяльності. Воно значно ширше.

Учені підкреслюють, що в групі може існувати вісім типів лідерів, які класифікуються за трьома ознаками: змістом діяльності (лідер-натхненник, лідер-виконавець, діловий лідер); за стилем лідерства (авторитарний і демократичний лідер) та характером діяльності (універсальний і ситуативний лідер) (Б. Паригін). У малих групах: 1) лідер-організатор; 2) лідер-ініціатор, який висуває пропозиції, що служать початком групової дії; 3) лідер-ерудит; 4) лідер-генератор емоційного настрою групи, який впливає на груповий настрій; 5) лідер емоційного тяжіння, який відповідає соціометричній «зірці»; 6) лідер-умілець, кращий за інших, здатний виконати будь-яке групове завдання (Л. Уманський). Спеціалісти також виділяють конструктивного лідера, актуального лідера, традиційного лідера, лідер-оптиміста й випадкового лідера (А. Уманський).

Утім, учені одностайні в думці, що основними ознаками, які характеризують лідера виступають: а) приналежність його до групи, у якій він висунувся на позиції лідера (авторитет); б)  своїми діями він сприяє досягненню групової мети;  в) ініціативність лідера (бере на себе добровільно значно більшу міру відповідальності, ніж того вимагає формальне дотримання приписів, загальноприйнятих норм, практичних розробок на гру); г) бажання або необхідність членів групи підкорятися йому (Є.  Ільїн).  Його вплив на групу досягається завдяки лідерським якостям.

Установлено, що найбільш активно проблема лідерства досліджується в соціальній психології, яка окреслила теорію орієнтації на «великі особистості», теорію загальних рис лідерства, особистісно-ситуативну теорію, теорію очікування-взаємодії, або гуманістичну теорію лідерства, теорію «лідерство як функція групи», теорію лідерських ролей, синтетичну теорію лідерства, поведінкову теорію лідерства, атрибутивну теорію лідерства, мотиваційну теорію лідерства, теорію обміну, операційну концепцію лідерства, теорію харизматичного лідерства. Усі ці теорії сприяють глибокому розумінню такого феномена, як лідерство, надають орієнтири у вихованні лідерів, у тому числі шкільних. Але вони не вказують на вектор пошуку умов виховання лідерських якостей у кожного школяра.

Виховання лідерських якостей школярів як неперервний процес має спиратися на такі методологічні підходи: системний, який передбачає, що виховання лідерських якостей школярів має розглядатися як цілісний, неперервний процес; діяльнісний, який визначає, що розвиток людини, найкращих її якостей відбувається шляхом оволодіння людською діяльністю; проблемно–цільовий, що передбачає об’єднання цілей, строків, керівництва, управління в складі цілісного процесу, спрямованого на виховання лідерських якостей школярів; особистісний, який вимагає визнання унікальності особистості, її моральної волі, права на повагу, ураховує вікові особливості школярів, містить у собі визнання дитини активним суб’єктом виховного процесу; екзистенціальний, що розуміється як супровід виховання особистісних якостей і розвитку індивідуальності дитини при її самостійному виборі власної позиції на основі розуміння власних потенціалів; компетентнісний, що передбачає теоретично обґрунтовану систему ідей, принципів та пов’язаних із ними способів та форм практичної діяльності загальноосвітнього навчального закладу, спрямованих на становлення та розвиток компетентності учня, набуття ним досвіду самостійного й творчого вирішення складних життєвих проблем, виховання лідерських, особистісних якостей, набуття та успішне виконання соціальних ролей; послідовний, який визначає, що виховання лідерських якостей особистості проходить у декілька етапів. Кожному етапу відповідають свої завдання, методи й прийоми виховання.

Ефективність виховання лідерських якостей школярів залежить від того наскільки неперервно (від класу до класу) воно здійснюється. Під неперервністю виховання лідерських якостей школярів автором розуміється поступовість виховних дій протягом усього перебування учня в школі, та за її межами, з урахуванням центральних психологічних новоутворень, що притаманні віковому періоду школярів й обумовлюють диференціацію змісту, форм і методів з ускладненням відповідно до їх можливостей щодо взаємодії із членами команди.

Розкрито специфіку виховання лідерських якостей учнів у сучасному загальноосвітньому навчальному закладі. Українська школа сьогодні активно включає учнів у різноманітну діяльність, знайомить із досягненнями науки й техніки, допомагає в освоєнні досягнень людської культури, привчає до ефективного співробітництва, розвиває самодисципліну, учить приймати самостійні відповідальні рішення, забезпечує реалізацію намірів та інтересів тощо. Реалізації виховного потенціалу школи сприяють профільне навчання, різноманітність типів навчальних закладів (у тому числі й приватних), освітні округи, навчально-виховні комплекси, індивідуальне навчання, наявність посади звільненого класного керівника, спрямування виховної роботи на виховання загальнолюдських і національних цінностей, компетентної особистості, можливість у кожній школі створювати оригінальну виховну систему, дванадцятибальна система оцінювання знань, рейтингова система оцінювання навчальних досягнень, проектна діяльність, фінансова самостійність, включення учнів у державно-громадське управління школою, Inte
et, міжнародні зв’язки, участь у студентських профспілках тощо. Усе це дозволяє реалізувати нахили, здібності й обдарування школярів, створює широкі можливості для прояву їх духовних, моральних і культурних сил, лідерського потенціалу.

У другому розділі «Теоретичні засади виховання лідерських якостей особистості у сучасній загальноосвітній школі» розглянуто концепції та практичний досвід виховання лідерських якостей школярів, уточнено зміст і структуру лідерських якостей школярів, визначено критерії та рівні   їх сформованості, охарактеризовано  закономірності та принципи  виховання лідерських якостей у школярів в контексті неперервності.

У дисертації проаналізовано різноманітні концепції виховання лідерських якостей школярів: норвезька «Освіта на службі миру» (передбачає участь дитини в рішенні проблем місцевої громади, країни й світу в цілому, що сприяє одержанню нових навичок, відносин, устремлінь, спрямованих на формування життєвої компетентності, і таких лідерських якостей особистості, як уміння висувати ініціативи й шукати рішення; прагнення до одержання нових знань, умінь; самоповага і поважне ставлення до інших; прагнення до рівності, дружби, співтворчості; прагнення до того, щоб бути корисним і відповідальним; прагнення до життя, наповненого сенсом. З точки зору норвезьких учених, навчати миру означає допомогти людям побачити, як можна змінити на краще світ, а також групу, родину, школу, мікрорайон, сім’ю, країну, регіон, прекрасну й багату нашу планету; залучати молодь до пошуку шляхів і засобів вирішення проблем та участі в роботі з покращення життя всіх; підтримувати молодих і старих у їх роботі за найкраще життя для рідних, людства в цілому, природи; допомагати розумінню, що сприяє добру, а що – ні; допомогти молодим і старим бачити загрозу добру, а потім і кожній людині, групі; навчитися сприяти необхідним змінам); Сполучених Штатів Америки (навчання дітей умінню виявляти проблеми, шукати шляхи їх оптимального рішення, використовувати різноманітну інформацію й отримані знання для раціональної організації практичної діяльності; умінням ефективно взаємодіяти з партнерами, роботи на результат, керування своїми життєвими ситуаціями (одержання освіти, вибір професії, пошук першої роботи, зміна професії), адаптуватися до змін у взаєминах із людьми (відхід від батьків, знаходження своєї індивідуальності, пошук ділових партнерів); переборювати стресові ситуації, життєві й економічні негаразди (безробіття, втрата доходів, конкуренція)); Англії (розвиток самоврядування, особливо у старших класах, через упровадження системи «префектів» або «капітанів», коли ці лідери є помічниками вчителів при підтримці дисципліни тощо); Німеччини (створення можливості підліткам спробувати себе в різних соціальних ролях, нагромадити досвід спілкування, відчути відповідальність за свої вчинки, що дозволяє формувати ділові й лідерські якості, учитися керувати, підкорятися й нести відповідальність); Франції (уміння створити команду, вибудувати взаємини між її членами, ефективно розподілити ролі, що є одними з найбільш затребуваних якостей лідера в сучасному світі); Фінляндії (максимальна увага до глибокого засвоєння інформаційних технологій дітьми й молоддю, розвиток їх лідерських якостей за допомогою сучасних форм роботи, де здобуваються знання й досвід); Японії (здобуття навичок суспільної роботи, включення учнів у групу явних лідерів, якими вважаються школярі, схильні до активної позиції, із широким колом спілкування, сердечні й привітні).

У дисертації також проаналізовано досвід виховання лідерських якостей учнів у Польщі, Угорщині, Росії, у якій в останні два десятиріччя впроваджуються програми з розвитку лідерства школярів з урахуванням зарубіжного досвіду.

Аналіз концепцій виховання лідерських якостей учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України дозволяє стверджувати, що вони спрямовані на формування у школярів відповідальності, ділових рис, цілеспрямованості, креативності, практичної орієнтації інтелектуальної діяльності, умінь самопрезентації, самоуправління, самооцінювання тощо, чому сприяє багатогранна урочна й позаурочна робота школи, залучення громадськості, батьків, використання можливостей позашкільних установ, таборів літнього оздоровлення, різних форм учнівського самоврядування, участь старшокласників у державно-громадському управлінні школою через шкільні парламенти, Ради учнів, а в ряді ліцеїв, які підпорядковані вищим навчальним закладам або співпрацюють із ними, – студентських профспілок.

Утім, визнаючи актуальність проблеми виховання лідерських якостей школярів, педагогічні колективи, як правило, обмежують свою роботу з учнями, у яких має місце лідерська обдарованість, не створюють умов для неперервного виховання цих якостей у кожного.

Автором на основі всебічного аналізу теоретичних і практичних надбань виховання особистості розроблено концепцію неперервного виховання лідерських якостей в усіх без винятку школярів як таких, які мають самостійно пізнавати світ, самостійно діяти, жити разом з іншими людьми, жити в злагоді із самим собою, генерувати ідеї й приймати рішення щодо їх реалізації одноосібно й у команді, уміти діяти в умовах перманентно змінюваного середовища, бути здатним продукувати та впроваджувати зміни, управляти ними, долати можливі їхні негативні наслідки. Утім, ці зміни постулюють не тільки інформаційні, екологічні, етнокультурні, соціальні, освітні виклики, але й духовні виклики, бо їх успішна реалізація залежить від порядності, доброти та відповідальності кожної людини, уміння орієнтуватися в системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей (Г. Шевченко).

Уточнено зміст і структуру лідерських якостей школярів. В їх основі лежить розуміння того, що лідер – це особистість, яка, як авторитетний член групи, має значний вплив на думку й поведінку членів групи та планує, організує, контролює діяльність підлеглих з метою розв’язання завдань, поставлених перед групою, передаючи їм своє бачення майбутнього й допомагаючи їм адаптуватися до нового. Установлено, що єдиної думки щодо лідерських якостей, якими має володіти лідер, серед науковців не існує. Загальноприйнятою є точка зору, що лідерські якості – це узагальнені властивості особистості, які дозволяють їй створювати нове бачення рішення проблеми, успішно впливати на послідовників у напрямку досягнення групою або організацією цілей.

Наша точка зору щодо лідерських якостей полягає у визнанні лідера особистістю, яка, будучи обраною групою для планування й реалізації тієї або іншої мети, має проявити себе і в контексті вимог групи, і в контексті ситуації, яка складається навколо розв’язання проблеми. Саме в цьому об’єднуються переваги й досягнення традиційного й ситуаційного підходів до визначення лідерства. Це дозволило виділили три визначальних компоненти (складові) лідерських якостей: загальні риси лідера як система його ціннісних орієнтирів і відносин із навколишнім світом і людьми, основа особистісної характеристики; лідерська поведінка як умова взаємного сприйняття, взаєморозуміння, взаємооцінки; ситуація, у якій діє лідер, як передумова успішної діяльності.

На основі проведеного аналізу наукових джерел, висновків учених, думок менеджерів підприємств, батьків учнів, педагогів,  керівників загальноосвітніх шкіл, психологів було виділено 24 якості, які найчастіше проявляються у лідера, та обґрунтовано, які із цих якостей слід виховувати в школярів: 1-2 класи – рішучість, уміння слухати, уміння проявляти самостійність; 3-4 класи – ініціативність, готовність до співпраці, упевненість у собі; 5-7 класи – наполегливість, креативність, рефлексивність, уміння розуміти емоційний стан людини, уміння управляти собою, мотивація успіху; 8-9 класи – чесність і порядність у відносинах, відповідальність, уміння активно впливати на інших, комунікабельність, уміння організовувати, стресостійкість; 10-11 класи – емпатія, інтелектуальна лабільність (здатність до освоєння нового виду діяльності), уміння розв’язувати конфлікти, уміння себе презентувати, уміння приймати відповідальні рішення в будь-яких ситуаціях, уміння брати на себе ризик.

Створено модель неперервності та наступності виховання лідерських якостей школярів. Виділені лідерські якості в ній диференційовані за класом навчання та віком учнів – 1-2 класи (6-7 років), 3-4 класи  (8-9 років), 5-7 класи (10-12 років), 8-9 класи (13-14 років), 10-11 класи (15-16 років). Кожний віковий етап має певну структуру: компоненти лідерських якостей (загальні риси лідера, лідерська поведінка, ситуація, у якій діє лідер), лідерські якості залежно від вікових особливостей учнів та змістовне навантаження цих якостей.

Визначено критерії сформованості лідерських якостей учнів: особистісний, поведінковий, ситуаційний. Показниками критеріїв виступають складові лідерських якостей.  Особистісний критерій допомагає виявити рівень сформованості загальних рис лідера, ставлення учнів до навколишнього світу й людей. Показники критерію: ступінь розвитку рішучості; ступінь розвитку ініціативності; ступінь розвитку наполегливості; ступінь розвитку креативності; чесність і порядність у відносинах; ступінь розвитку відповідальності; ступінь розвитку емпатійних переживань; ступінь розвитку інтелектуальної лабільності. Поведінковий критерій сприяє визначенню рівня орієнтованості учнів на взаємодію з іншими людьми на підставі злагоди, взаєморозуміння, взаємоповаги. Показники критерію: здатність до уміння слухати співрозмовника; готовність до співпраці; ступінь розвитку рефлексивності; здатність розуміти емоційний стан людини; здатність активно впливати на інших; ступінь розвиненості комунікабельності; уміння розв’язувати конфлікти; уміння себе презентувати. Ситуаційний критерій свідчить про практичні аспекти виховання лідерських якостей учнів у будь-якій ситуації. Показники критерію: ступінь готовності до самостійних дій; ступінь розвиненості впевненості в собі; уміння управляти собою; наявність мотивації успіху; здатність до організаторської роботи; наявність стресостійкості; уміння приймати відповідальні рішення в будь-яких ситуаціях; ступінь розвитку уміння брати на себе ризик.

Визначено три рівні прояву лідерських якостей у школярів. Особистість із високим рівнем характеризується рішучістю, ініціативністю, наполегливістю, креативністю, чесністю й порядністю у відносинах, відповідальністю, емпатією, інтелектуальною лабільністю; умінням слухати, готовністю до співпраці, рефлексивністю, умінням розуміти емоційний стан людини, активним впливом на інших, комунікабельністю, вмінням розв’язувати конфлікти, вмінням самопрезентації; самостійністю, впевненістю у собі, умінням управляти собою, наявністю мотивації успіху, умінням організовувати, спілкуватися, здатністю до подолання стресів, умінням приймати рішення, готовністю до ризику. У особистості із середнім рівнем ці якості проявляються несистематично, з низьким – слабо виражені або несформовані.

Охарактеризовано закономірності виховання лідерських якостей учнів, які обумовлені природою людини, її психічними особливостями (віком, статтю, індивідуальними особливостями й ін.); сутністю самого виховного процесу; взаємозв’язку й взаємозалежності ефективності виховання лідерських якостей й обліку особливостей вікового розвитку дитини, сформованості дитячих інтересів, наявних у дітей потреб і пріоритетних переваг у виборі видів діяльності й напрямків спілкування.

Розглянута система педагогічних принципів виховання лідерських якостей школярів: персоніфікації процесу виховання лідерських якостей – процес виховання орієнтується на конкретну особистість дитини з її потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями, почуттями й настроями. Умовами реалізації цього принципу є: вивчення потреб, інтересів і здатностей кожної конкретної дитини-лідера; виявлення позитивних якостей дитини й опора на них; створення сприятливого емоційного тла суб’єктної взаємодії дитини й дорослих. Цей принцип відбивається в таких правилах: вивчення дитини, її особистості й індивідуальних характеристик повинно носити моніторинговий характер; позитивні якості, наявні в дитини, можна виявити тільки в умовах довірчої взаємодії з нею; позитивні емоції сприяють мотивації дитини на спільну діяльність; розвинути лідерські якості дитини можливо в умовах навколишнього середовища.

Принцип біпарності – поєднання педагогічного впливу й власної активності дитини. Умовами реалізації цього принципу є готовність педагогів приймати дитину-лідера як суб’єкт взаємин і взаємодії та значимість педагогів для дітей-лідерів.

У практичній педагогічній діяльності з виховання лідерських якостей цей принцип реалізується через правила: реалізація й засвоєння дітьми досвіду лідерської поведінки повинні здійснюватися через спільну діяльність дітей і дорослих, створення оптимального психологічного клімату в колективі; необхідно забезпечити реалізацію існуючих інтересів дітей, їхнє збагачення й піднесення, пробудження нових інтересів; надання можливості вибору способів і засобів досягнення мети для особистості й колективу за умови надання достатньої орієнтовної основи діяльності (надання можливості вибору).

Принцип опосередкованих впливів у процесі виховання лідерських якостей. Умови реалізації принципу опосередкованих впливів у процесі виховання лідерських якостей: власний вибір дитиною позиції лідера; формування активної життєвої позиції дитини; створення «поля лідерства».

У практиці організації виховання лідерських якостей принцип опосередкованих впливів відбивається в правилах: будь-який педагогічний вплив має сприяти формуванню позитивних лідерських якостей у дітей; інформованість дітей і підлітків про різні ситуації для прояву лідерських якостей викликає підвищений інтерес до тих або інших форм реалізації лідерського потенціалу.

Принцип включення дітей у соціальні особистісно значущі відносини. Кожна людина в житті виконує ту або іншу роль, що пропонує їй певну систему дій, поведінку. Включення дітей у відносини «лідер – ведені» здійснюється через оволодіння певними соціальними ролями.

Реалізація принципу включення дітей у соціальні особистісно значущі відносини висуває до педагогів такі вимоги: відповідність рівня соціальних відносин, у які включається дитина, її віковим й індивідуальним особливостям і можливостям; створення реальних можливостей для включення дітей у справи, забезпечення гарантії вибору, виду й змісту лідерської й організаторської діяльності, волі вибору засобів її здійснення; залучення всіх дітей у різні види соціальної особистісно значущої діяльності, що сприяють вихованню їх лідерських якостей; формування зв’язків дітей із соціальним середовищем і можливостей їхньої реалізації в повсякденній практичній діяльності; стимулювання різноманітної соціальної особистісно значущої діяльності дітей.

Практичній реалізації принципу включення дітей у соціальні особистісно значущі відносини сприяє дотримання певних умов: усвідомлення кожною дитиною соціальної й особистої значущості тієї діяльності, у яку вона включається з позиції лідера; пропаганда основних областей розвитку особистості, показ дітям зразків індивідуального саморозвитку в результаті освоєння тієї або іншої діяльності; забезпечення постійної можливості для індивідуальної й колективної діяльності дітей; своєчасна й справедлива оцінка результатів індивідуальної й колективної діяльності дітей; збагачення позитивного досвіду включення дітей у реальні соціальні особистісно значущі відносини; збагачення внутріколективних і міжособистісних відносин; систематичне підвищення соціальної культури дитини, економічна, правова, психолого-педагогічна її освіта, навчання соціальної поведінки, культури спілкування, організаторської діяльності; особистий приклад дорослих, що показує можливості самореалізації як лідера.

Принцип самореалізації дитини в позиції лідера. Вимоги до реалізації принципу: усвідомлення мети й значення реалізації власного лідерського потенціалу для особистого саморозвитку; облік усвідомленості кожною дитиною свого «Я»; формування активного ставлення дитини до світу й себе, її самосвідомості; наявність чітких і ясних перспектив (ближніх і далеких) у розвитку лідерських якостей; бачення кінцевого результату й проміжних рубежів; послідовність, поетапність розв’язуваних завдань; наявність мети – доступної, зрозумілої, усвідомленої; довіра дитині у виборі засобів і способів здійснення лідерської діяльності; віра в можливості дитини і її віра у свої можливості досягнення поставлених завдань; інформування дітей про можливості первинних й інших об’єднань; урахування вікових й індивідуальних особливостей, що сприяє забезпеченню успішної самореалізації дитини.

Здійсненню принципу самореалізації сприяють умови: усвідомлення дитиною значущості для неї й для суспільства тієї діяльності, у яку вона включається; добровільність участі кожного в організовуваній діяльності; діагностика ходу й результатів саморозвитку дитини, стимулювання самопізнання, а при необхідності його корекція; стимулювання суспільно значущої діяльності, що сприяє самореалізації; надання самостійності й довіри в досягнення поставлених завдань.

Принцип диференційованого підходу. Процес організації виховання лідерських якостей учнів повинен здійснюватися відповідно до їх віку, рівня сформованості лідерських якостей тощо. Реалізація цього принципу висуває вимоги: вивчення рівня сформованості лідерських якостей кожного учня; орієнтування на інтереси дітей, рівень сформованості їхніх лідерських якостей.

Цей принцип реалізується через правила: створення умов у вихованні лідерських якостей оптимальним для кожної дитини способом, темпом й обсягом форм і методів виховання; урахування специфічних позицій дітей і дорослих у виховному процесі.

Принцип орієнтації на життєвий досвід. Виховання лідерських якостей учнів повинно допомагати особистості здобути життєвий досвід, тобто суб’єктивно осмислений, пережитий досвід самостійного вирішення життєвих завдань. Вимогами реалізації цього принципу є: спроможність особистості до спілкування, співробітництва, кооперації та партнерства; засвоєння способів групової, індивідуальної діяльності; інтеграція в реальні відносини учнів інших навчальних закладів, здобуття нею соціального та життєвого досвіду; формування психологічної, моральної та практичної готовності учнів до самостійного та творчого вирішення життєвих завдань, визначення та здійснення власного життя.

Правила реалізації принципу: створення в школі «простору альтернатив», «простору вибору»; забезпечення можливостей для обміну досвідом прийняття рішень через різні форми роботи: дискусії, тренінги, клуб-кафе тощо; участь учнів у прийнятті рішень в учнівських проектах, учнівському самоврядуванні тощо; належна увага до виховання лідерських якостей учнів.

У третьому розділі «Особистісно орієнтована технологія неперервного виховання лідерських якостей школярів» розроблено та теоретично обґрунтовано особистісно орієнтовану технологію неперервного виховання лідерських якостей школярів.

Особистісно орієнтована технологія неперервного виховання лідерських якостей школярів – це обґрунтована система педагогічних засобів, форм, методів, етапність їх упровадження з урахуванням вікових особливостей учнів протягом їх навчання в загальноосвітній школі. У цій технології учень є головною діючою особою, суб’єктом виховного процесу, що викликає необхідність опиратися на пріоритет індивідуальності, самобутності дитини як активного носія суб’єктивного досвіду організації інших і самоорганізації.

Доведено, що технологічними процесами, найбільш адекватними меті виховання лідерських якостей особистості школяра, виступають проектна діяльність, методика колективних творчих справ, школа учнівського самоврядування, школа лідерів, портфоліо лідера тощо. Із усієї різноманітності особистісно орієнтованих форм саме ці є найбільш органічними щодо реалізації виховних цілей, оскільки, будучи гуманістичними, забезпечують інтелектуальний, духовний і моральний розвиток дітей, їх самостійність, комунікабельність, бажання допомогти іншим.

Особистісно орієнтована технологія неперервного виховання лідерських якостей школярів передбачає свою логіку й послідовність операцій, використання методів і засобів педагогічно-виховної діяльності й етапність впровадження:

I етап: створення виховного простору. Мета: розробка проекту виховного простору. Розробка проекту мала кроки:

Крок 1. Створення мотиваційного середовища в навчальному закладі. Результат – формування піднесеного настрою всього колективу (педагогів,  учнів та їхніх батьків щодо виховання лідерських якостей школярів).

Крок 2. Проблемний аналіз стану освітньої системи. Результат – педагогічний проект «Підготовка лідерів у системі шкільної освіти».

Крок 3. Формулювання цілей і визначення завдань – створення «дерева цілей» відповідно до «проблемного поля». Результат – декомпозиція стратегічної мети – виховання лідерських якостей школярів відповідно до їхніх вікових особливостей.

Крок 4. Складання плану дій щодо створення виховного простору. Результат – модернізація робочого навчального плану відповідно до концептуальних завдань закладу, скоректовані концепція закладу, програма його розвитку, створено діагностичний комплекс для вивчення особистісної сфери учнів, проведення семінарів, педагогічних консиліумів, науково–практичних конференцій як ефективних засобів спрямовування самоосвітньої діяльності педагогів на вдосконалення власної дослідницької компетентності; розробка спецкурсів, що орієнтовані на виховання лідерських якостей, створення кабінету медіа-засобів; розширення фондів шкільної бібліотеки, можливість користування Іnte
et тощо.

Крок 5. Підготовка шкільного колективу до дослідної роботи з виховання лідерських якостей. Результат – урізноманітнення сучасних форм науково-методичної роботи педагогів.

Крок 6. Моніторинг проміжних результатів – збір інформації про стан та розвиток об’єктів моніторингу. Результат – визначення мети й об’єктів моніторингу, критеріїв визначення стану виховання лідерських якостей школярів.

Крок 7. Аналіз та оцінка результатів педагогічного проекту «Підготовка лідерів у системі шкільної освіти».

Мета проекту: сприяти створенню особистісно орієнтованого виховного простору для підготовки лідерів, виховання лідерських якостей учнів, шляхом консолідації зусиль педагогічного, учнівського, батьківського колективів, соціальних інституцій, наукових установ, громадськості в регіоні.

Завдання проекту:

- вивчити реальні можливості соціокультурного середовища в районі щодо виховання лідерських якостей школярів, становлення особистості лідера;

- провести соціально-педагогічні й психологічні дослідження з проблем виховання лідерських якостей дітей та молоді;

- посилити виховну функцію навчального закладу, активізувати в них роботу щодо створення ефективних виховних систем;

- залучити до активної участі у створенні особистісно орієнтованого виховного простору органи місцевого самоврядування, недержавні організації, суспільні інституції, батьківську громадськість, ЗМІ, бізнесові структури;

- об’єднати зусилля суб’єктів діяльності, спрямованих на узгоджену та своєчасну реалізацію заходів щодо виховання лідерських якостей школярів;

- оптимізувати використання кадрових і фінансових ресурсів у сфері виховання дітей та молоді;

- моделювати, проектувати та організовувати особистісно орієнтований виховний простір; створювати умови для вирішення проблематики життєдіяльності учнів та адаптивно-продуктивного включення їх у соціум;

- розробити  критерії  моніторингу  й  оцінки,  створити  систему моніторингу проекту;

- розробити програми підвищення професійної компетентності учасників проекту; організувати різні форми підвищення кваліфікації педагогічних працівників шляхом створення гнучкої, оперативної, науково-методичної підготовки;

-  провести конференції, семінари, проблемні обговорення з актуальних питань виховання дітей та молоді.

Учасниками проекту виступали педагогічний, учнівський колективи навчального закладу, батьківська громадськість, органи учнівського самоврядування, органи місцевого самоврядування.

Проект також передбачав вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблеми; проведення циклу семінарів-тренінгів для керівників ЗНЗ, педагогічних працівників, батьківської громадськості, учнівської молоді; створення ресурсного центру з виховання лідерських якостей школярів на базі Школи лідерів; поширення інформації про проект серед педагогічної, батьківської громадськості, учнівської спільноти; створення творчої групи з координації та розробки навчально-методичного й науково-методичного забезпечення проекту; підготовка й видання програми факультативного курсу для загальноосвітніх навчальних закладів « Шлях до лідерства» для учнів 1-11 класів; проведення наукового семінару «Виховання лідерів у сучасному інформаційному суспільстві» тощо.

Другий етап реалізації особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей школярів спрямований на формування позитивної мотивації участі школярів у різноманітній шкільній діяльності, досягненні особистих успіхів. Починаючи з першого класу, на класних годинах із учнями проводилось роз’яснення значення виховання в собі людини-лідера; розігрування рольових ситуацій, проведення групових та індивідуальних вправ, які допомагають зрозуміти та усвідомити особливості внутрішнього стану, власні переживання та ін.; створення життєвих ситуацій та вирішення їх разом із учнями; ознайомлення учнів із біографіями видатних лідерів світу, а також ігрові тренінги-вправи, що враховують вікові особливості школярів. Для учнів 1-2 класів це «Вежа», «Чарівні квадрати», «Сліпий і поводир», «Слово», інсценівки, лялькові спектаклі, у яких демонструвалися зразки позитивних форм взаємодії й спілкування.

З учнями 3-4 класів проводилися ігри-вправи «Маски», ділова гра «Лідер», «Візитівка команди», «Зоопарк», «Організаторське доміно», «Афіша», «Мозаїка лідера». Це допомагало дітям нагромадити певний позитивний досвід спільної діяльності, стати більш уважними й чуйними одне до одного, розуміти настрій товаришів, позитивно оцінювати навіть невеликі досягнення однокласників.

У 5-7 класах уводилися правила організатора.

1. Одержавши завдання, розберися в ньому: виділи головне й другорядне; з’ясуй час виконання завдання; повтори завдання.

2. Підготуйся до виконання завдання: порадься з учасниками виконання завдання; зроби попереднє розміщення людей; склади план виконання роботи.

3. Підготуй до виконання завдання своїх товаришів: обговори з ними план виконання завдання; урахуй виправлення й зауваження, висловлені твоїми однолітками. Прийми колективне рішення діяти.

4. Розстав людей з огляду на їхні можливості: розподіли роботу між учасниками з урахуванням їхніх здатностей, наявних у них знань й умінь; кожний повинен знати свої права й обов’язки.

5. Погоджуй свої дії: підтримуй зв’язок з усіма, хто працює з тобою над виконанням завдання; цікався всім ходом роботи.

6. Навчай своїх помічників.

Учнів 8-9 класів педагоги знайомили з правилами виконання дорученого завдання (для всіх учасників справи). Для того щоб виконати доручене завдання разом, потрібно: уважно його вислухати; порадитися між собою (із чого почати, що зробити потім, чим закінчити роботу); домовитися, хто й що буде робити (не забувайте, що кожному хочеться бути не тільки помічником, але й самому виконувати. Можна виконувати цікаву й нецікаву роботу по черзі – завжди можна про це домовитися. Не став себе в привілейоване положення); бути уважнішими одне до одного, вчасно приходити на допомогу, навчитися її помічати. Працювати треба швидко й акуратно.

З учнями старших класів ( 10-11 класи ) проводилася комплексна робота, спрямована на усвідомлення успішної діяльності лідера, на формування прагнення досягти високих результатів діяльності, на відкриття нових можливостей власного вдосконалення. Формуванню позитивної мотивації сприяло знайомство з успішними особистостями, лідерами в різних сферах життєдіяльності: політиці, світовому бізнесі, спорті, шоу-бізнесі тощо, видатними історичними й національними лідерами. Старшокласники включалися в самостійну активну діяльність, добирали необхідні матеріали (наочність, вірші), планували, розподіляли обов’язки між членами колективу, обговорювали хід проведення заходу й прогнозували його успішність, визначали умови виконання завдань. При цьому школярі в процесі обговорення заходу із запропонованих варіантів тем та форм проведення самостійно обирали ті, що їх найбільш цікавили, аргументуючи їхню актуальність й аналізуючи доцільність власного вибору. Учні, які проявили високий рівень сформованості лідерських якостей, висувалися на роль спікерів, лідерів або консультантів мікрогруп при підготовці та проведенні семінарських занять, дискусій, дебатів, позакласних заходів тощо.

Тренінги, розігрування рольових ситуацій, виконання групових та індивідуальних вправ допомагали розібратися та усвідомити особливості внутрішнього стану, власні переживання, сприяли зняттю психічної напруженості та прояву вільної поведінки.

Обов’язковим загальним підходом для всіх учнів були прояв доброти, уваги, доброзичливість інтонації, фіксування найменших удач учня в діяльності.

Основою для організації особистісно орієнтованого виховного простору з учнями була створена програма факультативного курсу для загальноосвітніх навчальних закладів «Шлях до лідерства», основною метою якої є створення умов для виховання в учнів лідерських якостей.

Цю програму рекомендовано для використання в 1-11 класах усіх типів навчальних закладів як факультативний (елективний) курс, розрахований на учнів 6-16 років. При структуруванні навчального матеріалу враховано принципи наступності та послідовності між початковою, основною та старшою школою, передбачено послідовність вивчення тем від 1-го до 11-го класу. Для кожного класу в програмі вказано загальну кількість годин (усього 9 годин, 1 година на місяць протягом навчального року). Навчальний план становить 99 годин навчальних занять.

Мета та завдання програми: навчити управляти своїми емоціями й усвідомленим вибором свого настрою й поведінки в різних життєвих ситуаціях; сприяти утворенню внутрішньої сили, розвитку творчого мислення; розкрити та розвинути лідерські навички учнів; формувати власну точку зору та критичне ставлення до інформації; формувати доброзичливе ставлення до інших особистостей; уміти робити вибір і брати на себе відповідальність; підготувати до свідомої активної участі в суспільному житті навчального закладу, міста, держави. Зміст програми складався з трьох основних розділів.

У першому розділі «Лідер – це ти» передбачалося досягнення учнями таких результатів: усвідомлення понять «лідер», «лідерство», «лідерські якості» тощо; розкриття в собі найкращих якостей лідера, розуміння різних типів лідерів, створення портрету сучасного лідера; уміння адекватно себе оцінювати; уміння розумітися з іншими в колективі; формування активної життєвої позиції; уміння проводити аналіз своїх внутрішніх сил, сильних та слабких сторін своєї особистості; розвиток установки до логічного мислення та самовдосконалення, до визначення цінностей лідера; визначення джерел впливу лідера на людей; виявлення особливостей способу життя лідера; уміння співвідносити свої можливості з вимогами, які висувають до лідера оточуючі; формування позитивного ставлення до своїх помилок; уміння визначати установку на самопізнання, удосконалення вольових рис характеру; формування іміджу лідера, прагнення до власного лідерського ідеалу.

У розділі «Поведінка лідера» передбачалося досягнення учнями таких результатів, як розвиток умінь: спілкуватися з товаришами та дорослими, співпереживати; формувати позитивний особистий приклад у поведінці та діяльності; будувати гуманістичні взаємини серед усіх членів класного колективу; долати внутрішні бар’єри спілкування, визначати якості, важливі для спілкування; використовувати поведінковий репертуар відповідно до ситуації; оволодіти культурою спілкування лідера, чинниками та правилами ефективної комунікації; здобути досвід поведінки в непередбачених ситуаціях; дотримуватися моральних вимог у спілкуванні; контролювати власні емоції в конфлікті; визначати стратегії поведінки в процесі взаємодії; оволодіти методами впливу на інших людей.

У розділі «Лідер у дії» передбачалося, що учні зможуть ефективно здійснювати пошук інформації для навчання й життя, проявляти творчі здібності, винахідливість, мати навички спільного розв’язування задач, пошуку прийомів позитивної взаємодії тощо.

Очікуваними результатами вивчення учнями розділу є вміння: розуміти значення колективу для особистості; ефективно працювати в групі, краще розуміти інших; уміти себе презентувати; знати правила, за якими працює група; уміти визначати проблеми та вирішувати їх; розуміти, що потрібно для того, щоб досягти мети; визначати труднощі в житті людини, учитися з ними боротися; уміти ставитися до оточуючих емпатійно; формувати позитивну «Я-концепцію»; учитися діяти згідно з нормами, вимогами, обов’язками людства; володіти навичками, необхідними для успішної взаємодії між людьми, що мають розбіжності в думках та поглядах; використовувати оптимальний стиль лідерства відповідно до ситуації; долати негативні прояви лідерства; навчитися брати на себе відповідальність; мати оцінні судження, обґрунтовуючи й відстоюючи свою думку.

Підвищенню ефективності сприйняття, усвідомлення та осмислення психолого-педагогічних процесів сприяла розроблена технологічна карта оцінки та самооцінки виховання лідерських якостей. Оцінювання проводилось за традиційною 12 – бальною системою.

На третьому етапі через такі концентри, як базовий компонент, додаткова освіта, соціальний досвід учнів, міжшкільний простір технологія виховання лідерських якостей школярів отримувала свій подальший розвиток.

У дослідженні розкрито зміст концентрів, які містять методи, прийоми й форми щодо виховання лідерських якостей учнів: базовий компонент навчального плану школи, додаткову освіту (факультативи, спецкурси, тренінги тощо), позаурочну діяльність (участь в учнівському самоврядуванні, проектній, науково-дослідницькій діяльностях тощо), міжшкільний простір (участь у дитячих і молодіжних громадських організаціях, мережа гуртків, клубів, секцій, школа лідерів, школа волонтерства тощо).

Базовий компонент. Контент-аналіз навчальних програм засвідчив, що всі навчальні дисципліни мають певні можливості щодо виховання лідерських якостей школярів. Це дозволило в календарному плануванні навчальних курсів виокремити теми та уроки, які можуть сприяти вихованню лідера, формуванню лідерських якостей. На уроках розвитку зв’язного мовлення з російської, української мов з учнями 1-2 класів проводилися бесіди «Хто такий лідер?», «Видатні лідери світу», «Що значить лідерство у моєму житті?», «Працюємо разом», «Особиста відповідальність за доручену справу», «Кожному справа – на користь всіх», «Поважай думку іншої людини», «Про чуйність людини» тощо. Важливе місце на уроках громадянської освіти надавалося вихованню на прикладі успіхів у житті й діяльності відомих людей-лідерів як сучасності (бізнесмени, керівники, спортсмени й ін.), так і минулого (учені, державні діячі, просвітителі й ін.).

З учнями 3-4 класів на уроках учителі проводили бесіди «Я й оточуючий світ», «Я – особистість», «Про мене, про тебе, про нього», «З вірою в себе», метою яких було: сприяти самопізнанню учнів – відкриттю себе, пізнанню свого внутрішнього світу, розкриттю своїх можливостей, самовизначенню учнем своєї спрямованості, здібностей, ставлення до своїх успіхів і невдач, що вливає на ефективність діяльності людини й подальший розвиток її особистості.

Вихованню лідерських якостей школярів 5-11 класів сприяли майже всі предмети базового компонента: література, історія, правознавство, фізкультура, основи філософії,  економіка тощо.

У системі додаткової освіти вихованню лідерських якостей учнів 1-2 класів сприяли імітаційні ігри, тренінги, ігрові заняття: «Як я себе уявляю?», «Хто ви?», «Самопізнання», «Мої труднощі» тощо. В основу вивчення таких предметів у початковій школі, як «Етичне виховання школяра», «Пізнай себе» покладено розвиток творчої активності, формування культури особистості, залучення до загальнолюдських, національних цінностей.

З учнями 3-4 класів проводилися такі уроки, як «Пізнай себе», «Основи етики», аналізувалися ситуації, що сприяли прояву лідерських якостей людини в колективі. Допомагало осмисленню проблеми лідерства й проведення бесід «Кодекс честі лідера», «Чи потрібно бути лідером?». Ці бесіди носили не тільки інформативний, а й рекомендаційний характер.

Додаткова освіта учнів 5-7 класів реалізувалася через упровадження таких предметів варіативної складової: «Основи творчої діяльності», «Ораторське мистецтво», «Психологія самовизнання», а також через упровадження психологічних тренінгів, а саме: «Серед людей», «Я асертивний», «Формування спільних інтелектуальних здібностей», «Креативність», «Ефективне спілкування», «Молодь вибирає конструктивний конфлікт», «Позитивне виховання та впевнена поведінка», «Ми – команда».

У 8-9 класах проводилися курси за вибором: «Права людини», «Твій друг комп’ютер», «Шлях до вдосконаленості», «Студія кліпів та презентацій», «Культура мовного спілкування», «Ділове спілкування», «Основи наукових досліджень», «Комп’ютерна обробка інформації», «Мультимедійні технології».

На класних годинах у Школі самовиховання були започатковані заняття, які стали окремим навчальним предметом, що викладалися з 5 по 11 клас. У ньому в систематизованому вигляді викладалися знання про людську особистість, відносини людей одне з одним і суспільством, про загальнолюдські цінності, культуру поведінки й життєдіяльності – про те, що необхідно людині, яка розвивається, але чого немає в навчальному плані й програмах масової школи. Курс розбитий на розділи й охоплює всі основні компоненти процесу самовдосконалення: самопізнання (5 клас); самовиховання (6 клас); самоосвіта (7 клас); самоствердження (8 клас); самовизначення (9 клас).

Навчання учнів у старшій школі полягало в організації профільних груп. Профільне навчання відбувалося за індивідуальними навчальними планами й програмами. Для учнів уводилися різноманітні курси за вибором: «Права людини», «Основи наукових досліджень», «Сучасне діловодство», «Імідж ділової людини», «Ділова англійська мова», «Офісні технології», «Шлях ділової людини», «Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху», «Технологія досягнення професійного успіху», «Проектна діяльність у професійному становленні старшокласників».

Заключна частина курсу Школи самовиховання передбачала різноманітну підготовку юнаків і дівчат до зустрічі із самостійним життям, до початку самореалізації, до виходу в складний сьогоднішній соціум: саморегуляція (10 клас); самореалізація (11 клас).

Соціальний досвід учнів 1-2 класів формувався через систему учнівського самоврядування, проектну діяльність. Школярі брали активну участь у справах дитячої організації «Козацька республіка», у шкільних заходах: «Шкільний ярмарок», «Найрозумніший», проведенні тематичних місячників Правил для учнів, акції «Співучасть у долі дитини».

Учні 3-4 класів брали участь у слуханні звітів лідерів органів учнівського самоврядування з питань управлінських можливостей учнів школи, обговоренні плану роботи учнівської організації, засіданнях учнівської організації, шкільних заходах «Зірки – на сцену», «Козацькі ігри», «Найрозумніші козачата», «Сходинки до успіху» тощо. Школярі знайомилися з основами проектної діяльності, навчалися створювати проекти. У процесі роботи над темою проводилися екскурсії, прогулянки-спостереження, соціальні акції, робота з різними текстовими джерелами інформації, підготовка практично значущих продуктів і широка громадська презентація (із запрошенням старших учнів, батьків, колег педагогів і керівників).

У 5-7 класах, окрім проведення засідань учнівських організацій, обговорення плану роботи організації, актив учнівського самоврядування організовував для учнів початкової школи різноманітні заходи, тематичні засідання «Самоврядування не самоціль, а цікаве учнівське життя». Проектна діяльність учнів організовувалася в групових формах.

Переважним типом міжособистісного спілкування в учнів 5-7 класів виступало діалогічне спілкування. Тип взаємодії – співробітництво. Учні проявляли творчість, організаторські навички, комунікабельність, відповідальність за виконувану роботу.

Соціальний досвід учнів 8-9 класів характеризувався їх участю в учнівській організації, проектній та науково-дослідницькій діяльності. Теми науково-дослідницьких робіт учнів пов’язувалися, як правило, з однією або декількома дисциплінами навчального плану для оптимізації керованості роботи з боку вчителів. Це такі теми: «Як збільшити свій вільний час?» (9 кл.), «Інтернет і навчання» (9 кл.) тощо.

Досвід старшокласників щодо організації різноманітної творчої суспільно значущої діяльності став важливою умовою розвитку громадянського потенціалу, моральних переконань, світоглядної сформованості та активної життєвої позиції майбутнього випускника, що наближає молодих людей до самовизначення, до самореалізації, до лідерства.

Проектна діяльність учнів охоплювала соціальні проекти, які виконували всі учні 10-11 класів на профільних предметах, у позаурочній діяльності. Проекти учнів «Дитячий майданчик», «Шкільне подвір’я», «Шкільне харчування», «Центр дозвілля» і багато інших демонстрували не тільки широке коло інтересів, але й розуміння економічної ситуації та проблем регіону. За своїм змістом така навчальна робота перетворювалася в процес теоретичного й практичного освоєння реалій навколишнього світу.

Установлено, що найбільш ефективними організаційними формами учнівського самоврядування, що забезпечують виховання лідерських якостей школярів, виступають: співуправління (зустрічі шкільної ради з директором закладу, захист програм шкільного самоврядування на шкільній конференції, створення банку даних про шкільний контингент за показниками соціальної активності – оформлення соціального паспорта групи); форми підготовки шкільного лідера (кураторська година, самопрезентація активу шкільного самоврядування, клуб «Пізнай себе»); форми реалізації управлінських повноважень (шкільна рада, старостат, рада класу, групові й шкільні збори з висування кандидатів в органи учнівського самоврядування, президентський марафон); форми реалізації цільових функцій (прес-центр, спорткомітет); форми соціального партнерства (Клуб міжшкільних активів «Лідер», студентського самоврядування Донецького національного університету (перш за все участь старшокласників у роботі студентської профспілки), районний форум молодіжної ініціативи); форми оцінки результативності самоуправлінської діяльності (доповідь президента учнівської організації на учнівській, шкільній конференціях, підсумкове засідання шкільної ради, «круглий стіл», дебати, самозвіт). У дисертації детально розкриті зміст, форми і методи роботи «Школи лідерів» і «Школи волонтерства».

У міжшкільному просторі учні 1-11 класів брали активну участь у роботі гуртків, спортивних секцій, школи лідерів району тощо. Підведення підсумків творчої діяльності учнів знаходило своє відображення в шкільних, районних, обласних конкурсах, виставках, концертах, фестивалях тощо. Вихованню лідерських якостей учнів сприяли заняття в Палаці культури, дитячому домі творчості тощо. Набуттю досвіду лідера, вихованню лідерських якостей сприяло відвідування занять учнями в районних громадських організаціях. Починаючи з дев’ятих класів, учні отримували досвід роботи волонтерів. Це проявлялося в допомозі відремонтувати дещо у навчальному закладі, учителям – у перекладанні текстів тощо.

У процесі дослідження було встановлено, що пріоритетними для учнів початкових класів виступають активні методи, спрямовані на самостійний пошук істини та покликані сприяти формуванню лідерських якостей учнів, критичного мислення, ініціативи й творчості. Найбільш характерними є такі форми діяльності: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, інсценізація, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами й тваринами тощо. Ці та інші форми роботи сприяли ефективному вихованню рішучості, умінню слухати співрозмовника, умінню проявляти самостійність, ініціативності, готовності до співпраці, упевненості у собі учнів 1-4 класів.

Ураховуючи вікові особливості учнів 5-9 класів, у роботі з ними, окрім вищезгаданих форм і методів роботи, використовувалися такі форми роботи, як година спілкування, класні збори, година класного керівника, анкета думок, зустріч, відверта розмова, просвітницький тренінг, ярмарок солідарності, конкурс, гра-експрес, спартакіада народних ігор, родинне свято, родинна вітальня, рольова гра, вікторина, веселі старти та естафети, колективна творча справа (КТС) (жива газета, випуск газети, свято-презентація, усний журнал та інше), проект, школа етикету, операція, виставка-конкурс, ведення літопису класного колективу, фестиваль, колективне ігрове спілкування, похід, спартакіада, турнір, гра-анкета, колаж, ігрова програма, пошукова гра, акція (милосердя, благодійна, екологічна та інші), екологічна стежка, художня галерея, конкурс-ярмарок, виставка творчих робіт, трудовий десант, конкурс-інсценізація, конкурсна програма, інтелектуальна гра. Ці та інші форми роботи сприяли ефективному вихованню таких лідерських якостей учнів 5-7 класів: наполегливості, креативності, рефлексивності, уміння розуміти емоційний стан людини, уміння управляти собою, мотивації успіху; та 8-9 класів: чесності і порядності у відносинах, відповідальності, уміння активно впливати на інших, комунікабельності, уміння організовувати, стресостійкості.

Вихованню таких лідерських якостей учнів 10-11 класів, як емпатія, інтелектуальна лабільність, уміння розв’язувати конфлікти, уміння себе презентувати, уміння приймати  відповідальні рішення в будь-яких ситуаціях, уміння брати на себе ризик сприяли такі форми роботи: диспут, брифінг, відверта розмова, етичний тренінг, ярмарок професій, конкурс, ділова зустріч, екологічний десант, турнір ораторів, моделювання розвивально-виховних ситуацій, музична вітальня, тематична дискотека, клуб веселих та кмітливих (КВК), шоу-програма, проект, благодійна акція, брейн-ринг, сократівська бесіда, телефон довіри, філософський стіл, складання індивідуальних програм саморозвитку, дебати, похід, екскурсія, бенефіс, колаж, бал, презентація, агітбригада, прес-шоу, аукціон, десант, експедиція (фольклорна, краєзнавча та ін.), вечір (поезії, пам’яті та ін.), круглий стіл, прес-конференція, фоторепортаж, мобільний консультаційний пункт, презентація-захист, інтернет-форум, відкрита кафедра, вернісаж, творчий портрет, школа лідера, театральна вистава, мистецькі шкільні колективи (театральні, хорові, хореографічні), тематичний діалог, конкурс творчих робіт, захист проектів, поетична вітальня, бал, самотестування, публіцистична вистава, рух учнівської молоді, літопис класного колективу, конкурсна програма, вікторина, інтелектуальна гра, трудові загони, табори праці й відпочинку, шкільні лісництва, учнівські виробничі бригади.

На четвертому етапі реалізації особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей школярів розроблено портфоліо лідера, яке є колекцією робіт учня, його лідерських досягнень. Зміст портфоліо лідера для кожної вікової категорії: молодшого школяра, молодшого підлітка, старшого підлітка та юнака має свої особливості.

Структура «Портфоліо лідера» (1-4 класи) включала такі розділи, як «Я у світі»: фото; коротка довідка про себе, сім’ю; особистісні якості; «Мій світ»: друзі; навчання; громадська робота; участь у роботі дитячої організації; творчість; «Мої досягнення»: роботи, якими я пишаюсь; відгуки товаришів, учителів, інших людей; грамоти, дипломи, листи-подяки; «Рефлексія»: міні-есе про труднощі в роботі; мої враження.

Структура «Портфоліо лідера» (5-7 класи) мала такі розділи: «Мій портрет» (інформація про власника): фото; інформація про себе; сформовані особистісні якості лідера; «Портфоліо документів» (офіційні документи): документи про закінчення студій тощо; сертифікати конкурсів, фестивалів, олімпіад, інших заходів; документи про закінчення музичної, художньої, спортивної або іншої школи; сертифікати про участь у проектах і програмах; дитячій організації «Лідер» тощо; «Портфоліо робіт» (творчі роботи, напрямки активності): есе «Я і моя дитяча організація»; участь у проектах «Мій зірковий час»; участь у житті дитячого громадського об’єднання; у реалізації проектів і програм; призові місця різного рівня; публікації в ЗМІ тощо; «Скарбничка»: пам’ятки, інструкції, корисна інформація, грамоти, дипломи, подяки, сертифікати, публікації, фотографії, характеристики, рекомендації, резюме та інше.

Структура «Портфоліо лідера» (8-9 класи) передбачала: «Портрет»: прізвище, ім’я, по батькові; навчальний заклад, клас; контактна інформація (телефон, адреса електронної пошти, адреса сайту), фото учня; сформовані лідерські якості; резюме; «Офіційні документи»: атестат про закінчення основної школи; сертифікати офіційно визнаних на міжнародному, обласному, районному рівні конкурсів, олімпіад, змагань, посвідчення про закінчення музичної або художньої школи, посвідчення про наявність спортивного розряду. У цьому розділі допускається подання копій офіційних документів; «Творчі роботи й соціальна практика» є зібранням різних творчих і проектних робіт, а також описом основних форм і напрямків соціальної й творчої активності, участі в науково-практичних конференціях, конкурсах, учнівських форумах. Також представляються проектні, дослідницькі роботи, технічна творчість й інші форми творчої активності, результати соціальних практик. Указується участь в учнівських та молодіжних організаціях. Розкривається розвиток лідерських якостей, описується прояв потенціалу лідера; «Відгуки й рекомендації»: відгуки на творчі роботи, дослідницькі проекти, соціальні практики, участь у конференціях, у найрізноманітніших сферах; саморефлексія дитини на різноманітну діяльність, виконувану нею, починаючи з навчальної й закінчуючи позанавчальною діяльністю; зазначення саморозвитку лідерських якостей у різноманітній діяльності.

Структура «Портфоліо лідера» (10-11 класи) мала розділи:

Розділ 1. «Портрет»: фото, коротка біографічна інформація про себе, особистісні лідерські якості, мета портфоліо.

Розділ 2. «Мої досягнення»: офіційні документи (документи про закінчення студій, курсів тощо; сертифікати олімпіад, конкурсів, фестивалів, інших заходів; документи про участь у грантах, закінчення музичної, художньої, спортивної або іншої школи; сертифікати про проходження тестування, участь у проектах і програмах; журнальні, газетні, фотодокументи й інші документи, що свідчать про успіхи); життєвий досвід (автобіографія; есе «Погляд у минуле»; аналіз найважливіших подій та епізодів життя, їхня оцінка, значущість у сьогоднішньому житті; основні етапи становлення особистості, фактори, події, люди, що вплинули на це; газетні, фото, відео та інші документ; характеристики, відгуки, оцінки відомих (і не тільки) осіб про вас); особистісна діяльність лідера (улюблені предмети, викладачі, мотиви навчання; зміни поглядів на свою майбутню професію, ВНЗ; список науково–дослідницьких, проектних, громадських робіт тощо; відгуки на роботи; есе «Я лідер» та ін.).

Розділ 3. «Я у світі людей»: участь у громадському житті (характер вашої громадської активності; займані посади; участь в учнівському самоврядуванні; проекти, тренінги й програми, у яких брали участь, їхня результативність); друзі та близькі люди (ваші близькі друзі в школі й поза нею, сфера їхніх занять, лідерські риси, спосіб життя, цінності тощо; рідні й близькі люди, їхні особисті та лідерські якості, інтереси, сфера занять); мої кумири (люди-лідери: актори, учені, письменники, спортсмени та ін., які є для вас, у певному розумінні, взірцями життя й поведінки, їхні портрети); інтереси, захоплення (сфера ваших вільних інтересів, занять, хобі, їхні приклади, ілюстрації, значення в житті взагалі й у громадському житті зокрема).

Розділ 4. «Погляд на себе і в майбутнє»: Я (погляд на своє «Я», сильні й слабкі сторони, мотивація, інтелект, лідерські риси, спосіб життя); мої цінності та ідеали (те, що ви цінуєте, уважаєте важливим, прагнете, поважаєте); світ навколо мене (ваша оцінка подій, що відбуваються у світі й навколо вас, тенденцій, можливостей, що відкриваються, труднощів і небезпек, що виникають); мої життєві плани (ваше уявлення про власну місію, життєві та професійні цілі, стратегії, плани, способи, засоби і час їхнього досягнення тощо); мій девіз (ваш девіз, кредо на новому етапі життя).

Розділ 5. «Рефлексія»: найважливіші аспекти саморозвитку лідерських якостей; найважливіші аспекти мого досвіду лідера; подальші напрямки/плани діяльності як лідера.

Під час дослідження встановлено, що організаційно-педагогічними умовами ефективності виховання лідерських якостей школярів виступають: наступність виховання лідерських якостей особистості учня, педагогічна підтримка й супровід виховання лідерських якостей учня в цілісному навчально-виховному процесі; управління процесом виховання лідерських якостей школярів у загальноосвітній школі; взаємозв’язок усіх типів і видів установ освіти, зусиль громадськості і найближчого соціуму.

Доведено, що процес виховання лідерських якостей школярів не є окремим напрямком виховної роботи в школі, він органічно включений у загальну виховну систему школи, пронизує всі її напрямки й процес навчання, хоча й має свою специфіку, яка обумовлюється віковими та психологічними особливостями школярів, взаємодією школи із соціальним оточенням.

У четвертому розділі «Моніторинг ефективності особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей школярів» розкрито основні завдання й процедури організації моніторингу, показано його функціонування на різних ступенях навчання учнів у загальноосвітній школі, здійснено аналіз результатів апробації особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей школярів.

Моніторинг особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей школярів – це систематичне спостереження за неперервністю її впливу на рівень сформованості цих якостей в учнів початкової, основної, старшої школи, оцінки й прогнозування подальшої ефективності.

Дослідження показало, що адекватними методами моніторингу забезпечення неперервності виховання лідерських якостей школярів виступають бесіда, спостереження, анкетування тощо.

Для визначення рівня сформованості лідерських якостей школярів було залучено методики: 1-2 класи – тест «Рішучість», тест «Уміння слухати» (В. Маклені), методика «Виявлення стилю саморегуляції діяльності» (Г. Пригін); 3-4 класи – анкетування «Чи ініціативна ви людина?», тест «Чи піддаєтесь ви чужій думці?», тест «Упевненість у собі»; 5-7 класи – анкетування «Чи спроможні ви досягати мети?», тест «Який ваш творчий потенціал?», методика «Діагностика ступеня виразності рефлексивності» (А. Карпов), тест «Чи розумієте ви мову міміки?», методика «Здатність самоуправління» (М. Пейсахов), методика «Потреба в досягненні» (Ю. Орлов); 8-9 класи – анкетування «Чи вважаю я себе чесною людиною?», методика вивчення рівня суб’єктивного локус-контролю (Дж. Роттер – Е. Бажин), тест «Чи вмієте ви впливати на інших?», тест на комунікабельність (В. Ф. Ряховський), методика КОС (В. Синявський та Б. Федоришин), тест на самооцінку стресостійкості особистості; 10-11 класи – методика «Здатність до емпатії» (А. Мехрабієн, М. Епштейн), методика «Інтелектуальна лабільність», тест «Чи конфліктна ви особистість?», тест «Чи вмієте ви говорити перед публікою?», анкетування «Чи вмію я приймати відповідальні рішення?», методика діагностики ступеня готовності до ризику Шуберта.

Обговорення результатів моніторингу відбувалося в різних формах методичної роботи, на педагогічних радах, у проведенні відкритих занять, під час обміну досвідом, шляхом інтерактивних методів, упровадження інновацій, консультацій тощо.

Базою проведення моніторингу були: Донецька багатопрофільна гімназія № 150, Макіївська гімназія, Макіївська загальноосвітня школа № 57, ліцей при Донецькому національному університеті, Донецький бізнес-ліцей. Респондентами виступили 1015 школярів 1-11 класів, а саме: 197 учнів – 1-2 класів, 181 учень – 3-4 класів, 188 учнів – 5-7 класів, 238 учнів – 8-9 класів, 211 учнів – 10-11 класів. Моніторинг здійснювався протягом 2006-2010 років.

Сформованість лідерських якостей учнів 1-11 класів проявляється в значних позитивних змінах виявлених нами 24 лідерських якостей. Порівняльний аналіз результатів діагностування свідчить про те, що в школах після  виховання  за розробленою нами технологією підвищився високий рівень сформованості лідерських якостей школярів: у 1-2  класах на 9,4 %;  3-4 класах – на 14,3 %; 5-7 класах – на 10,5 %; 8-9 класах – на 4,9 %; 10-11 класах – на 9,2 %.   По  висхідній  зростав  відсоток учнів і з середнім рівнем сформованості лідерських якостей учнів (1-2 класи на 9,6 %; 3-4 класах – на 14,2 %; 5-7 класах – на 11,3 %; 8-9 класах – на 10,5 %; 10-11 класах – на 8,7 %).

Непрямим підтвердженням ефективності проведеної роботи є розширення зв’язків із громадськими, молодіжними організаціями, участь у клубах «Лідер», дебатах, розширення волонтерської роботи, високий рівень організації учнівського самоврядування, поява призерів різноманітних конкурсів у проектній, дослідницькій діяльності тощо.

У процесі моніторингу була впроваджена карта оцінювання ефективності особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей школярів. Її зміст включає аналіз діяльності адміністрації (застосування локальних актів у практику роботи закладу освіти щодо виховання лідерських якостей, відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої гуманістичної парадигми освіти, наявність ефективних форм і методів щодо виховання лідерських якостей учнів, функціонування учнівського самоврядування на демократичній основі, наявність цінностей, традицій у загальноосвітньому навчальному закладі щодо виховання лідерських якостей; діяльності педагога (наявність у планах виховної роботи різноманітних форм діяльності, спрямованих на виховання лідерських якостей школярів, уміння поставити найближчі педагогічні завдання й перспективи в роботі з кожним вихованцем і колективом у цілому, доцільність вибору форм, методів і засобів організації виховної роботи щодо виховання лідерських якостей школярів, уміння вести психолого-педагогічні спостереження й використовувати інформацію про лідерські якості учнів, створення атмосфери взаємної доброзичливості, взаємоповаги, взаємодопомоги, соціальна захищеність дитини, позитивна емоційна насиченість життя колективу); діяльності учнів (участь в учнівському самоврядуванні, гуртковій роботі тощо, наявність високих досягнень в одному чи декількох видах діяльності, участь школярів у волонтерській діяльності, Школі лідерів, презентація портфоліо лідера на всіх ступенях навчання, уміння організувати  спільну діяльність, спрямовану на колективні творчі справи тощо).

Оцінка стану реалізації особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів свідчить про ефективність її впровадження. Так, якщо коефіцієнт ефективності технології (К еф. т.) на підготовчому етапі моніторингу становив 0,61, то на аналітичному етапі К еф. т. = 0,78, у тому числі 4 загальноосвітніх заклади (Донецька багатопрофільна гімназія № 150, Макіївська гімназія, Донецький бізнес-ліцей, ліцей при Донецькому національному університеті) досягли високого рівня ефективності особистісно орієнтованої технології неперервного виховання лідерських якостей учнів (0,78 ≤ К еф. т. ≤ 1,0).

Порівняльний аналіз показав, що найкращі результати за всіма наведеними вище параметрами досягаються як наслідок цілеспрямованого забезпечення наступності та неперервності початкової, основної та старшої школи в діяльності всіх навчальних закладів.