ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНИХ, ЕКОНОМІЧНИХ І ГЛОБАЛІЗАЦІЙНО - ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

Краткое содержание

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У першому розділі „Теоретичні та методичні засади функціонування ринку праці” розглянуто ринок праці як економічну категорію, його роль та місце в економіці України, узагальнено погляди, досвід, проблеми і напрямки державного регулювання ринку праці, визначено тенденції регулювання ринку праці.

Дослідження різних поглядів на ринок праці дозволило визначити його економічну категорію, зумовили його роль та місце в економіці України, а також виділили два типи ринків праці: незбалансовані, котрі характеризуються кількісною та якісною невідповідністю попиту і пропозиції на працю, нераціональними співвідношеннями у галузевій структурі зайнятості, значним “тіньовим” ринком праці; рівноважні, де попит та пропозиція відносно збалансовані, ринок достатньо розвинутий, ринкові регулятори діють ефективно.

Визначено, що основною метою регулювання ринку праці є дослідження максимально можливої кількісної рівноваги та якісної відповідності попиту та пропозиції праці, а саме: шляхом стимулювання підприємницької активності, здійснення відповідної грошово–кредитної, податкової політики, а також завдяки демографічній, освітній, екологічній політиці.

Розгляд різних підходів та спрямованостей державного регулювання ринку праці, дозволив виокремити окремі з них: нормативно-законодавче управління, спонукання до  ефективної та стійкої діяльності, політика антимонопольного законодавства, фінансово-економічна та податкова політика, забезпечення соціальної безпеки.

Доцільно відокремлювати два напрямки відповідно визначення фінансових тенденцій управління ринком праці. З точки зору першого напрямку, то він включає комплекс макроекономічних, інвестиційно-інноваційних,  фіскальних, кредитно-фінансових інструментів та дій по становленню функціональної державної політики зростання активності виготовлення, передбачає формування організаційно-економічних механізмів регулювання ринкової системи. Фінансове забезпечення управління державним ринком праці знаходиться в залежності від певної моделі становлення ринку праці та частини країни в процесі прийняття управлінських дій на ринку праці.

Визначено принципи регулювання ринку праці, такі як: наукової обґрунтованості; системності; комплексності; взаємоузгодженості дій у часі та просторі; цілеспрямованості; пріоритетності; ефективності; зворотності зв’язку.

Вивчення світового досвіду показало, що для підвищення ефективності державного регулювання ринку праці необхідно віднаходити консенсус між монетарною політикою та фіскальною, оскільки відокремлено жодна з них не може вирішити питання безробіття.

Встановлено, що на проблемі зайнятості відображаються складні й суперечливі відно­сини між державами та приватними структурами, і насамперед – корпораці­ями, які з одного боку своїми діями нерідко обмежують і послаб­люють одна одну, з другого - об’єктивно зацікавлені у нарощуванні суспільних інвестицій, а оптимізація умов зайнятості являє собою лише елемент загального узгодження інтересів суспільних інститутів соціуму в цілому, а також приватних економічних агентів та об’єднань зацікавлених осіб і організацій.

Дістало подальшого розвитку визначення і обґрунтування чинників, які поряд з соціальними та економічними впливають на функціонування ринку праці, а саме: глобалізаційно-інформаційних, що з деякими позитивами містять велику кількість небезпек і ризиків, особливо для країн, що розвиваються і які не можуть нарівні конкурувати з більш продуктивними економіками, внаслідок чого поглиблюється міжнародна та внутрішня соціальна нерівність; стимулюються міграційні рухи; відбуваються значні зміни в структурі економіки, різке скорочення в одних галузях, з традиційною зайнятістю у них населення за місцем проживання, і незначне розширення інших сфер, однак з більш викою продуктивністю, що призводить до загального скорочення робочих місць.

У другому розділі „Аналіз впливу соціально-демографічних, інституційних і глобалізаційно-інформаційних процесів на функціонування ринку праці” розглянуто інституційні диспропорції ринку праці як головні перешкоди для структурних трансформацій, визначено тенденції трудової міграції з України до країн ЄС та СНД, досліджено зміну структури зайнятості в умовах становлення інформаційного суспільства.

Доведено, що український ринок праці, на відмінну від моделі, що склалася у країнах західної Європи, де ринок має високий ступінь захищеності зайнятості фактично „імпортував” стандартний набір інститутів, який діє на ринках праці країн з розвинутою економікою, а саме такі базові інститути як: мінімальна заробітна плата, єдина тарифна сітка для оплати праці працівників бюджетних установ, державні програми забезпечення зайнятості населення, система страхування на випадок безробіття, об’єднання роботодавців, тристороння комісія.

Аналізуючи українську модель ринку праці, встановлено, що вона сформувалась спонтанно під впливом рішень, що приймались незалежно одне від одного державою, підприємцями та робітниками, вона не має достатнього фінансового ресурсу для того, щоб копіювати інституційний каркас, який притаманний для «сталих» ринків праці.

Суттєві інституціональні обмеження розвитку національного ринку праці обумовили пріоритетне використання таких нестандартних механізмів адаптації до ринкових умов, як гнучке маневрування тривалістю трудового процесу чи оплатою праці замість реструктуризації зайнятості, обумовило широке розповсюдження практики зайнятості працівників у режимі неповного робочого часу, існування значних за тривалістю санкціонованих адміністрацією відпусток працюючих за свій рахунок.

Аналіз викривлення галузевої структури зайнятості дозволив виявити наступні тенденції: найвища результативність господарювання спостерігається не у тих сферах, що забезпечують зростання продуктивних сил завдяки випуску високотехнологічної кінцевої продукції та товарів суспільного споживання, а за рахунок продукції сировинних, передусім – добувних галузей промисловості (металургії тощо); в асортименті і обсягах товарної продукції недостатньо активно зростає роль галузей машинобудування, виробництва споживчих товарів; зростання виробництва високотехнологічної продукції машинобудування (виробництво промислового устаткування і сільгоспмашин, аерокосмічне, автомобіле- і суднобудування, виробництво спецтехніки та інші), продовольчих товарів, розвиток фінансової діяльності, торгівлі та інших галузей сфери послуг суттєво не позначається на структурних зрушеннях в напрямках формування постіндустріальної економіки і в цілому відображають негативні зміни в структурі зайнятості.

Визначено основні види такої інституційної структури, як інституту регулювання ринку праці, сутність яких полягає у наступному: відсутність прозорого механізму розмежування повноважень в галузі регулювання ринку праці між державними та регіональними органами влади, органами місцевого самоврядування; недосконалість механізму реалізації державних гарантій щодо працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, погіршення захисту трудових прав.