АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Краткое описание

ВСТУП………………………………………………………………………...
Розділ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВ-
НО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ
ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ
ТРАНСПОРТІ…………………………………………………………………
1.1. Історичний аспект адміністративно-правового регулювання
правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті ...........................................................................................................
1.2. Загальна характеристика правовідносин у сфері пасажирських
перевезень на залізничному транспорті………………………………………
1.3. Форми та методи адміністративно-правового регулювання
правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному
транспорті………………………………………………………………………
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………..

Розділ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ
РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПАСАЖИРСЬКИХ
ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ …………………..
2.1. Особливості адміністративно-правового механізму регулювання
правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному
транспорті ………………………………………………………………………
2.2. Суб’єкти правовідносин у сфері пасажирських перевезень на
залізничному транспорті, їх взаємодія ………………………………………..
2.3. Адміністративна відповідальність за правопорушення
у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті……………...
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………...
Розділ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПАСАЖИРСЬКИХ
ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУТРАНСПОРТІ…………………….
3.1. Удосконалення правового регулювання правовідносин у сфері
пасажирських перевезень на залізничному транспорті……………………....
3.2. Шляхи підвищення ефективності регулювання правовідносин у сфері
пасажирських перевезень на залізничному транспорті………………………
Висновки до розділу 3…………………………………………………………

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………..

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена значним науково-теоретичним і практичним значенням в Україні залізничних перевезень пасажирів та багажу для функціонування економіки країни, а також недосконалістю правового регулювання правовідносин, пов’язаних із цими перевезеннями.
Прагнення України увійти до єдиного політичного, економічного європейського простору вимагає серйозних змін у багатьох сферах життєдіяльності країни, зокрема транспортній, що передбачає вироблення єдиного механізму правового регулювання правовідносин, що виникають у даній галузі, а особливо у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.
Про важливість проблеми в економічному вимірі свідчить хоча б той факт, що в Україні протягом 2002–2006 рр. пасажиропотік складав щорічно понад
5 млрд. пасажиро-кілометрів і спостерігається стала тенденція до збільшення цих показників.
Основи транспортного законодавства сучасної України були закладені у Законах України “Про транспорт” (1994 р.) та “Про залізничний транспорт”
(1996 р.). Важливим етапом створення спеціального законодавства у сфері залізничного транспорту стала Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Статуту залізниць України” від 06.04.1998 р. № 457 та відомчі нормативні документи МВС України (накази МВС України № 740 від 25.07.2002 р. “Про систему комплексної безпеки вантажних та пасажирських перевезень на трансєвропейських транспортних магістралях” та № 261 від 18.04.2005 р. “Про створення Управління МВС України на транспорті”).
Водночас, мають місце прогалини, що суттєво впливають на якість адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті України.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці таких провідних вітчизняних вчених-адміністративістів, як В.Б. Авер’янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.С. Куйбіди, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та інших.
Окремі питання адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень розглядалися у наукових працях І.В. Булгакової, В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського, М.В. Коваліва, В.І. Куделя, А.В. Мілашевича, В.Й. Развадовського, А.Є. Шевченка, О.О. Юхна та інших провідних науковців. Водночас, слід підкреслити, що в існуючих працях саме регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті в умовах розбудови незалежної держави розглядалося фрагментарно, а в комплексі дана тема в Україні не досліджувалася.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006–2010 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 р. № 496 (п. 5); планів наукових досліджень МВС України (п. 33, п. 48 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.) та Львівського державного університету внутрішніх справ (п. 1 Перспективного плану НД та ДКР на 2005–2010 рр. за пріоритетними напрямами наукових досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, затвердженого на засіданні Вченої ради від 26.08.2005 р., протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні адміністративно-правових засад, юридичної природи та сутності закономірностей розвитку адміністративних правовідносин, що виникають у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті; у з’ясуванні їх місця у системі державного управління, організаційно-правового забезпечення щодо удосконалення цієї сфери.
Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:
- узагальнити організаційні та функціональні засади діяльності пасажирського залізничного транспорту в Україні;
- проаналізувати правовідносини у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті та визначити особливості їх адміністративно-правового регулювання;
- охарактеризувати форми та методи адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;
- визначити систему суб’єктів регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті, охарактеризувавши напрями та форми їх діяльності;
- з’ясувати особливості використання адміністративно-правових засобів забезпечення правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;
- розкрити зміст та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;
- розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства України, що регулюють правовідносини у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.
Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання правових явищ: історико-правовий, порівняльно-правовий, статистичний, системно-функціональний, формально-юридичний, соціологічний, логіко-семантичний та інші. Їх застосування ґрунтується на комплексному підході, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою історико-правового методу досліджено розвиток залізничного транспорту та загальні підходи до становлення законодавства про залізничні пасажирські перевезення (підрозділ 1.1.); порівняльно-правового методу – здійснено порівняння вітчизняного та зарубіжного законодавства (підрозділ 1.2, 3.1.); статистичного методу – узагальнено результати адміністративної практики притягнення до відповідальності за порушення чинного законодавства щодо пасажироперевезень на залізничному транспорті (підрозділ 2.3.); системно-функціонального методу – здійснено розкриття теоретичних та практичних положень правової організації забезпечення діяльності суб’єктів залізничного транспорту (підрозділ 2.2.); формально-юридичного методу – проаналізовано зміст законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регламентують адміністративно-правове регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті (підрозділ 1.2, 3.1.); соціологічного методу – проведено аналіз опитувань працівників транспортної міліції щодо адміністративно-правового забезпечення правовідносин, пов’язаних із перевезенням пасажирів на залізничному транспорті (підрозділ 3.1.); логіко-семантичного методу – внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у даній сфері (підрозділ 3.2.).
Застосування зазначених методів дозволило різнобічно проаналізувати правові аспекти адміністративного регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті України, систематизувати емпіричні дані й отримати власні теоретичні результати для досягнення поставленої мети.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали розробки фахівців у галузі адміністративного, цивільного права, теорії управління тощо. Нормативно-правовою основою роботи стали положення Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України й зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики застосування адміністративного законодавства та статистично-довідкові матеріали про діяльність транспортної міліції України. Поглибленому вивченню проблеми слугували проведені дисертантом опитування 277 працівників лінійного управління на Львівській залізниці УМВС України на транспорті, з них 186 осіб старшого та середнього начальницького складу та 91 працівник молодшого начальницького складу, 104 працівника воєнізованої охорони відокремленого підрозділу “Служба охорони” Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, 32 працівники міжрайонних транспортних прокуратур областей західного регіону.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні досліджень, присвячених адміністративно-правовому регулюванню правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових теоретичних положень, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України.
Найістотнішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну і визначають внесок автора у розроблення зазначеної проблематики є наступні положення і висновки:
уперше:
- розкрито сучасний стан правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;
- обґрунтовано необхідність внесення змін та доповнень до відомчих нормативно-правових актів при зміні організаційних засад діяльності суб’єктів інфраструктури пасажирських перевезень;
- доведено необхідність нормативного визначення показників чисельності працівників правоохоронних органів, які виступають суб’єктами правовідносин у сфері пасажирських перевезень;
- уточнено організаційно-штатну структуру органів внутрішніх справ на транспорті, які обслуговують пасажирські перевезення в частині забезпечення громадського порядку в поїздах місцевого, дальнього та міжнародного пасажирського сполучення;
- внесено ряд конкретних пропозицій щодо змісту нормативно-правових актів у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті з урахуванням норм та вимог Європейського Союзу, особливо у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки;
набули подальшого розвитку:
- обґрунтування необхідності встановлення чисельності працівників патрульно-постової служби міліції для забезпечення охорони громадського порядку на залізничному транспорті;
- організаційно-правові засади регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;
- пропозиції щодо змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення у сфері порушення правил щодо охорони правопорядку і безпеки руху на залізничному транспорті.
На підставі висновків пропонуються відповідні зміни та доповнення до законодавства України з регулювання перевезення пасажирів на залізничному транспорті. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін та доповнень до законодавства, а також зміст пропозицій подано в дисертаційні роботі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідної сфері – основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки правового забезпечення пасажирських перевезень, визначення шляхів адаптації нормативної бази до вимог Європейського Союзу;
- у правотворчості – використання результатів дослідження сприятиме удосконаленню нормативно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;
- у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить покращити практичну діяльність органів залізничного транспорту, підрозділів внутрішніх справ на транспорті щодо застосування адміністративно-правових норм у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані під час проведення занять із навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Основи управління в ОВС”, “Адміністративна діяльність ОВС”; у системі службової підготовки підрозділів патрульно-постової служби лінійних управлінь на транспорті з питань практичної діяльності щодо супроводження пасажирських поїздів.
Апробація результатів дослідження. Підсумки роботи, розробки і вирішення проблеми оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “П’яті осінні юридичні читання” (27–28.10.2006 р., Хмельницький університет управління та права); науково-практичній конференції “Взаємодія правоохоронних органів та державних структур у протидії екологічній небезпеці” (03.11.2006 р., Львівський державний університет внутрішніх справ); науково-звітній конференції “Проблеми діяльності кримінальної міліції в умовах розбудови правової держави” (16.02.2007 р., Львівський державний університет внутрішніх справ); науково-практичному семінарі “Проблеми застосування інформаційних технологій у діяльності ОВС, навчальному процесі та взаємодії з іншими службами” (01.12.2006 р., Львівський державний університет внутрішніх справ).
Матеріали дисертації використовувались у навчальному процесі Львівського державного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних курсів “Адміністративне право”, “Основи управління в ОВС”, “Адміністративна діяльність ОВС” (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 01.02.2007 р.), а також при підготовці методичних рекомендацій та проведенні службових занять з підрозділами міліції громадської безпеки щодо організації роботи нарядів міліції під час супроводження пасажирських поїздів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 01.02.2007 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у п’яти наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань та предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 214 сторінок, з яких 162 сторінка основного тексту, 22 сторінки списку використаних джерел (228 найменувань), 29 сторінок додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі аналізу чинного законодавства України, теоретичного осмислення низки наукових праць із зазначеної проблеми, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті України.
Основні результати, одержані внаслідок проведеного дослідження можна викласти у таких постулатах:
1. Адміністративні правовідносини у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті забезпечують всебічний розвиток транспортної мережі як важливого елемента соціальної цінності суспільства, обумовлюють структурні зміни в економічному житті, несуть відповідні матеріальні блага, гарантовані права щодо задоволення зростаючих потреб населення та промисловості.
2. Адміністративно-правові гарантії забезпечення прав громадян на перевезення становлять комплекс адміністративно-правових засобів, що забезпечують повноту, стійкість та стабільність реалізації права у сфері пасажирських перевезень.
3. Адміністративно-правове регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті становлять сукупність норм, прийомів і способів, за допомогою яких держава впливає на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою всебічного забезпечення правопорядку, запобігання та припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності та інших способів провадження в життя державної політики у галузі пасажирських залізничних перевезень.
4. Механізм адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень – це комплекс заходів, засобів і способів адміністративно-правового регулювання пасажирськими перевезеннями на залізничному транспорті в Україні, обумовлений рівнем розвитку правовідносин у державі, правовою зрілістю суспільства, ступенем розвитку правової свідомості та правової культури громадян.
5. До органів забезпечення пасажирських перевезень на залізничному транспорті належать органи державного управління, підприємства, організації і установи. Серед них: лінійні управління УМВС України на транспорті, господарсько-розрахункова пасажирська служба державного територіально-галузевого об’єднання (залізниці), пасажирська служба дирекції залізничних перевезень, вагонні депо та ін., що від імені держави в обсязі наданих повноважень на основі матеріально-технічних ресурсів забезпечують якість послуг при перевезенні пасажирів на залізничному транспорті та несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
6. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті найбільш ефективно реалізується методом адміністративного примусу. Це визначає адміністративну відповідальність за правопорушення, вчинене в розглянутому колі суспільних відносин, як обов'язок особи, визнаної винуватою уповноваженим органом або посадовою особою, у здійсненні адміністративного правопорушення направити зусилля на виконання встановлених норм та правил, що діють у сфері пасажирських перевезень насамперед безпеки руху та особистої безпеки.
7. На механізм правового регулювання пасажирських перевезень на залізничному транспорті впливають суб’єктивні та об’єктивні чинники, які залежно від їх безпосереднього співвіднесення до компетенції органів мають вплив на складові технологічного та правоохоронного змісту. На основі аналізу умов діяльності підприємств, установ та організацій, які входять в пасажирську інфраструктуру залізничного транспорту, зроблено висновок, про те, що організаційні заходи повинні бути узгоджені зі всіма зацікавленими державними органами, зокрема і з органами місцевого самоврядування регіонального, обласного та районного рівнів та громадськими організаціями з метою забезпечення комплексного впливу на якість надання населенню послуг у перевезеннях, що і є метою організаційних засад правового регулювання.
8. Серед пріоритетних напрямів удосконалення правового регулювання правовідносин на залізничному транспорті відзначено:
- по-перше, подальшу оптимізацію організаційно-управлінських засад правоохоронної діяльності транспортної міліції, служби охорони залізниці, транспортної прокуратури та інших органів;
- по-друге, необхідність подальшого розвитку різних форм співпраці між адміністраціями залізниць та органами внутрішніх справ на транспорті;
- по-третє, необхідність забезпечення удосконалення нормативно-правової бази роботи служб та підрозділів транспортної міліції, їх взаємодію зі спеціалізованими підрозділами залізничного транспорту, які забезпечують охорону майна, безпеки громадян на об’єктах пасажирської інфраструктури.
9. Сформульовано низку пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті, зокрема:
- запропоновано внести доповнення до окремих статей Закону України “Про залізничний транспорт”, що дасть можливість застосувати норми адміністративного права для регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень (Додаток Л);
- запропоновано зміни до ст.ст. 109, 110 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо забезпечення безпеки громадян на об’єктах залізничного транспорту (Додаток Е);
- у Статут патрульно-постової служби міліції України запропоновано внесення змін та доповнень до розділу VII п. 4 “Несення патрульно-постової служби” щодо правил безпеки громадян на залізничному транспорті (Додаток З);
- до пункту 9.21 наказу МВС України від 25 лютого 2004 р. № 190 “Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи“ стосовно чисельності працівників патрульно-постової служби міліції для забезпечення охорони громадського порядку на транспортних магістралях країни (Додаток К);
- підготовлено проект Інструкції з організації роботи нарядів патрульно-постової служби міліції та членів громадських формувань з охорони громадського порядку при супроводженні пасажирських поїздів, а також їх взаємодії з працівниками поїзних бригад на залізницях України (Додаток Д).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Із змінами, внесеними із законом № 2222-IV від
8 грудня 2004 р. – К.: Велес, 2007. – 48 с.
2. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 447.
3. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 р.
№ 273/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. –
Ст. 183.
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252 „Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 12. – Ст. 167.
5. Статут залізниць України // Постанови та розпорядження Кабінету Мiнiстрiв України. – 1998. – № 8. – Ст. 311.
6. Концепція реформування транспортного сектору України. – К.: ІКТП-Центр, 1995. – 67 с.
7. Постанова Кабінету Мiнiстрiв України від 16 грудня 1996 р. № 1512 „Транспортні коридори України” // Галицькі контракти. – 1997. – № 1.
8. Розпорядження Кабінету Мiнiстрiв України від 1 лютого 2006 р. № 55 „Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки” // www.zakon1.rada.gov.ua.
9. Указ Президента України від 30 серпня 2000 р. № 1033 „Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1481.
10. Булгакова І.В. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2005. –
18 с.
11. Ковалів М.В. Адміністративно-правові та організаційні заходи забезпечення збереження вантажів на об’єктах залізничного транспорту: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАВСУ. – К., 2000. – 17 с.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. № 7 „Про Програму заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті” // www.zakon1.rada.gov.ua.
13. Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615 „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст. 870.
14. Демин Ю.В., Кирпа Г.Н. О возможных путях развития комбинированных перевозок грузов в Украине // Праці Західного наукового центру ТАУ „Проектування, виробництво та експлуатація автотранспортних засобів i поїздів”. – Львів, 1995. – Т. 2. – С. 64–66.
15. Постанова Кабінету Міністрів України від України від 12 квітня 2006 р. № 496 „Про затвердження Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006-2010 роки” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 15. – Ст. 1105.
16. Пилипюк В.П. Крізь відстані й роки. – Львів: Світло і тінь, 2001. – 143 с.
17. Астановский Г.Б. Комментарий к Уставу железных дорог СССР. – М.: Юрид. лит., 1986. – 400 с.
18. Савичев Г.П. Проблемы эффективности законодательства в транспортных обязательствах. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 152 с.
19. Правила перевозок пассажиров и багажа по железным дорогам Союза ССР (Тарифное руководство № 5). – М., 1978 – 198 с.
20. Постановление ЦК КПСС и Совете Министров ССР от 28 сентября
1982 г. № 942 „Об улучшении планирования, организации еревозок народнохозяйственных грузов и пассажиров и усилении воздействия на повышение эффективности работы предприятий и организаций транспорта”. – СП СССР, 1983. – Отд. 1. – № 3. – 380 с.
21. Основные направления экономического и социального развития СССР на 1986–1990 годы и на период до 2000 года. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам. – М., 1986. – Т. 8. – 178 с.
22. Савичев Г.П. Правовое регулирование перевозок народнохозяйственных грузов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 151 с.
23. Гауф Г.Р., Ляндрес В.Б. Правовые методы обеспечения сохранности грузов на железнодорожном транспорте. – М.: Юрид. лит, 1989. – 255 с.
24. Егиазаров В.А. Транспортное право. – М.: Юрид. лит., 2001. – 272 с.
25. Савичев Г.П., Витрянский В.В. Правовое обеспечение сохранности грузов при перевозках. – М.: Юрид. лит., 1989. – 222 с.
26. Ходунов М.Е. Правовое регулирование деятельности транспорта. – М.: Юрид. лит., 1965. – 164 с.
27. Притыка Д.Н., Осетинский А.И. Правовое регулирование поставок. – К.: Юрид. лит., 1989. – 255 с.
28. Филипов М.М. и др. Железные дороги: Общий курс. – М.: Транспорт, 1968. – 272 с.
29. Кудель В.І. Шляхи підвищення ефективності роботи залізничного транспорту в умовах ринкової економіки: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 08.00.04. – Х., 2006. – 22 с.
30. Шевченко А.Є. Правові засади діяльності ОВС УРСР на транспорті у першій половині ХХ ст: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01. – К., 2007. – 45 с.
31. Богатчук С.С. Залізничний транспорт України у ІІ пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. (соціально-економічний аспект): Автореф. дис. … канд. істор. наук: 07.00.01 / НАН України – К., 2000. – 18 с.
32. Шемшученко Ю.С. Теоретичні проблеми формування правової держави // Право України. – 1995 - № 12. – С. 7–10.
33. Бандурка О.М., Пушкін О.А., Зайцева Л.О. Право і держава – теоретичний аспект // Право України. – 1995. – № 11. – С. 3–7.
34. Алехин А.П. Административная ответственность за правонарушения на транспорте. – М.: Юридическая литература, 1967. – 112 с.
35. Додин Е.В., Пилипчик А.Н. Квалификация административных правонарушений, совершенных на транспорте: Учебное пособие. – К.: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 62 с.
36. Гіжевський В.К., Мілашевич А.В. Правове регулювання транспортною системою України: Науково-практичне видання. – К., 2000. – 141 с.
37. Лопатина Н.Ф. Единая транспортная система (хозяйственно-правовые аспекты). – М.: Наука, 1988. – 256 с.
38. Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: Академічний курс: Підручник для ВНЗ. – К.: Концерн “Ін юре”, 2005. – 536 с.
39. Развадовський В.Й. Адміністративно-правове регулювання у транспортній сфері: Монографія. – Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – 432 с.
40. Транспортное право Украины / Сост. В.В. Сунцов. – Х.: Фирма Консум, 1998. – 495 с.
41. Розпорядження Кабінету Міністрів від 27 грудня 2006 р. № 651 “Про схвалення концепції Державної програми реформування залізничного транспорту” // www.zakon1.rada.gov.ua.
42. Конвенція № 493 „Резолюція Європейського парламенту щодо спільної стратегії по відношенню до України”. – С 5-0208/2000-2000/2116 (COS) 15.03.2001 року // www.zakon1.rada.gov.ua.
43. Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В. Транспортне право України: Навч. посіб. / За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
44. Наказ Міністерства транспорту України № 297 від 28 липня 1998 р. „Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” (Z 0620-98).
45. Гурнак В.М. Транспортний потік республіки. – К.: Транспорт, 1986. – 348 c.
46. Зубков И.И. Организация движения на железнодорожном транспорте. – М.: Транспорт, 1968. – 423 с.
47. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 14 вересня 2004 р. № 818 „Про затвердження Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України”.
48. Нормативні акти з безпеки руху поїздів. – К.: Транспорт України, 2002. – 141 с.
49. Інженерна записка про технічний стан залізничного транспорту України. – К., 2004. – 104 с.
50. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 р. № 789 „Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України” // Офіційний вісник України. – № 23. – 2006. – Ст. 1716.
51. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 р. № 903 „Про Правила поведінки громадян на залізничному транспорті” // www.zakon1.rada.gov.ua.
52. Наказ Міністерства транспорту України № 54 від 19 лютого 1998 р. „Про затвердження Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України”.
53. Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України: Закон України від 17 березня 2004 р. № 1607-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 349.
54. Комюніке Комісії Ради та Європейського Парламенту „Розширена Європа – Нові сусіди: Нова система стосунків з нашими східними та південними сусідами”. – Брюссель, 11 березня 2003 року // www.zakon1.rada.gov.ua.
55. Развадовський В.Й. Державне регулювання транспортної системи України (адміністративно-правові проблеми та шляхи їх розв’язання): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. 12.00.07 / НУВС. – Харків, 2004. –
37 с.
56. Юхно О.О. Діяльність транспортної міліції щодо попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НУВС. – Харків, 2005. – 20 с.
57. Гижевский В.К. Сущность и назначение мер административного принуждения, применяемых органами внутренних дел на транспорте в целях охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1984. – 22 с.
58. Мілашевич А.В. Проблеми профілактики адміністративних правопорушень на транспорті // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2001. – 20 с.
59. Верлока В.С. О повышении конкурентоспособности железной дороги // Залізничний транспорт України. – 2000. – № 5–6 (20–21). – С. 3–7.
60. Колегія Міністерства транспорту та зв’язку України Рішення від 17 лютого 2006 року № 1 „Про підсумки роботи транспортно-дорожнього комплексу та галузі зв’язку за 2005 рік” // www.zakon1.rada.gov.ua.
61. Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072/2000 „Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – № 39. – 2000. – Ст. 1648.
62. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 436 с.
63. Егиазаров В.А. Транспортное право: Учеб. пособие. – М.: Юрид. лит., 1999. – 416 с.
64. Сиваков О.В., Новосельцев А.Б., Ермолаев В.Г., Маковский Ю.Б. Транспортное право: Учеб. пособ. – М.: Былина, 2000. – 434 с.
65. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави та права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
66. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 травня 2006 р. № 503 „Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування”.
67. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
68. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р.
№ 1023-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. –
Ст. 379.
69. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 268.
70. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
71. Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р. // www.zakon1.rada.gov.ua.
72. Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ): Закон України від 5 червня 2003 р. № 943-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 342.
73. Соглашение между железнодорожными администрациями государств-участников Содружества Независимых Государств, Латвийской Республики, Литовской Республики, Эстонской Республики об особенностях применения отдельных норм Соглашения о международном пассажирском сообщении (СМПС). – Магістраль-ділова. – № 57–58. – 1997. – Вересень. – Спеціальний випуск № 9.
74. Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) / Действует с 1 ноября 1951 г. Переиздано с изменениями и дополнениями на 1 января 1998 г. // www.zakon1.rada.gov.ua.
75. Указ Президента України від 11 травня 2000 р. № 678/2000 „Про Положення про Міністерство транспорту України” // Офіційний вісник України. – № 20. – 2000. – Ст. 815.
76. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. № 204 „Про затвердження Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті” // Офіційний вісник України. – № 11. – 1997. –
Ст. 85.
77. Словник іншомовних слів. – К.: Наук. думка, 2000. – 517 с.
78. Адміністративна діяльність: Навчальний посібник / За заг. ред.
О.І. Остапенка. – Львів: ЛІВС, 2002. – 252 с.
79. Словник української мови. Т-Ф. – К.: Наук. думка. – 1979. – 727 с.
80. Юридична енциклопедія. – К.: „Українська енциклопедія” імені
М.П. Бажана, 1998. – Т. 1. – 647 с.
81. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком•Інтер, 1999. – 736 с.
82. Забарвний Г.Г. Калюжний Р.А. Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К., 2003. – 212 с.
83. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Перун, 2003. – 726 с.
84. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. – К.: Основи, 1994. – 266 с.
85. Адміністративне право України: Академічний курс / Підруч. У 2 т. Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
86. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. – М.: Юрид. лит, 2000. – 455 с.
87. Постанова Кабінету Мiнiстрiв України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 „Про затвердження примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади” // Офіційний вісник України. – 1997. – № 43. – Ст. 50.
88. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від
21 листопада 2002 р. № 228-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.
89. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня
2004 р. № 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367
90. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р.
№ 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. –
Ст. 540.
91. Юридический энциклопедический словарь: 2-е дополненное издание. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 785 с.
92. Міжнародний договір від 29 листопада 1999 p. „Інструкція щодо забезпечення пожежної безпеки у вагонах пасажирських поїздів міжнародного сполучення між державами-учасницями СНД, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою” // www.zakon1.rada.gov.ua.
93. Правила перевозок опасных грузов по железным дорогам. Официальное издание. – М.: Транспорт, 1996. – 252 с.
94. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
95. Постанова Кабінету Мiнiстрiв України від 4 серпня 2000 р. № 1214 „Про затвердження переліку об’єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 177.
96. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
97. Постанова Кабінету Мiнiстрiв України від 3 квітня 1995 р. № 232 „Положення про порядок і умови обов’язкового страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин” // ЗПУ України. – 1995. – № 6. –
Ст. 159.
98. Постанова Кабінету Мiнiстрiв України від 23 червня 2003 р. № 953 „Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 26. – Ст. 1280.
99. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. – X.: Право. – 2000. – 245 с.
100. Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання: Закон України від 19 жовтня 2000 р. № 2064-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 1. – Ст. 1.
101. Бегун В.В., Науменко І.М. Безпека життєдіяльності (забезпечення соціально, техногенної та природної безпеки): Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2004. – 328 с.
102. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Изд-во Уральского университета. – 1989. – 362 с.
103. 3акон України від 16 березня 2000 р. № 1549-III „Про державні нагороди України” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. –
Ст. 587.
104. Указ Президента України № 583 від 11 квітня 2000 р. „Про комісію державних нагород та геральдики” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 19. – Ст. 776.
105. Клюшніченко А.П. Міри адміністративного примусу, що застосовуються міліцією. – К., 1977. – 239 с.
106. Чорномаз О.Б. Заходи адміністративного примусу на залізничному транспорті // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. - № 1. – С. 39–45.
107. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 345 с.
108. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія. – К.: Юрінком∙Інтер, 1995. – 362 с.
109. Основы технической кибернетики. – М.: Высшая школа, 1990. – 462 с.
110. Голосніченко І.П. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. – 2005. – № 5. – С. 24–25.
111. Александров М.Г. Сущность социалистического государства и права / Учебн. пособие. – М.: Знание, 1969. – 128 с.
112. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
113. Юзьков Л.П. Механізм радянського державного управління. – К.: Знання, 1975. – 131 с.
114. Голосниченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – Ірпінь, 1998. – 108 с.
115. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
116. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – 368 с.
117. Скакун О.Ф. Теория державы и права: Учебник. – X.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
118. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 1. – 542 с.
119. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. проф. М.В. Цвітка, доц. В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. –
484 с.
120. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 468 с.
121. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформы. – X.: Основа, 1991. – 120 с.
122. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2001 р. № 2245-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. –
Ст. 73.
123. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 р. № 346 „Про затвердження Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні” // www.zakon1.rada.gov.ua.
124. Рішення колегії Міністерства транспорту України від 19 квітня 2002 р. № 25 „Про заходи щодо поліпшення інвестиційної діяльності для забезпечення розвитку транспортно-дорожнього комплексу України”. – Транспорт України, № 8. – 30 квітня 2002 р.
125. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук. Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
126. Гальперин Л.Б., Лебедев П.Н. Кибернетика и управление социальными процессами. – Вопросы теории советского права, 1966. – 237 с.
127. Управление, информация, интеллект / Под ред. А.И. Берга и др. – М.: Мысль, 1976. – 105 с.
128. Засунько С.С. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: причини виникнення, класифікація та система запобігання // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ. – 2005. – Вип. 1. – С. 119–126.
129. Указ Президента України № 284 від 26 березня 1999 р. „Про концепцію захисту населення територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст. 510.
130. Указ Президента України від № 76 від 4 лютого 2003 р. „Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 11.11.02 р. „Про стан техногенної та природної безпеки в Україні” // Офіційний вісник України. – 2003. – № 6. – Ст. 38.
131. Постанова Кабінету Мiнiстрiв України від 26 жовтня 2000 р. № 1612 „Про затвердження Плану взаємодії органів управління і сил, які залучаються до реагування на надзвичайні ситуації державного рівня на водних об’єктах” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 66.
132. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2001 р. № 1313 „Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000–2005 роки”// Офіційний вісник України. – 2000. – № 34. – Ст. 61.
133. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки” // www.zakon1.rada.gov.ua.
134. Федеральный Закон Российской Федерации от 25 августа 1995 года
№ 154-ФЗ. „О Федеральном железнодорожном транспорте” // www.cntd.ru.
135. Федеральный Закон Российской Федерации от 17 августа 1995 года
№ 147-ФЗ. „О естественных монополиях” // www.garweb.ru.
136. Федеральный Закон Российской Федерации от 8 января 1998 года
№ 2-ФЗ. „Транспортный устав железных дорог Российской Федерации” // http://femida.info/27/ftugdrf004.
137. Постановление Правительства Российской Федерации от 11 марта
1999 р. № 277 „Привила оказания услуг по перевозки пассажиров, а также грузов, багажа и грузобагажа для личных (бытовых нужд) на Федеральном железнодорожном транспорте” // www.consume.ru/laws/zprav.gd@.
138. Про участь громадян у охороні громадського порядку та державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. № 1835-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
139. Про пожежну безпеку Закон України від 17 грудня 1993 р. № 3745-XІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
140. Чорномаз О.Б. Напрями взаємодії ОВС з громадськістю щодо забезпечення охорони громадського порядку на залізничному транспорті // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 3. – С. 144–150.
141. Новий тлумачний словник укр. мови: У 4 томах. – К.: Аконіт, 2001. – 910 с.
142. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ: Підручник. – X., 1998. – 480 с.
143. Аверьянов А.П. О природе взаимодействия. – М.: Знание, 1984. – 248 с.
144. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи (колектив авторів.; наук. керів. В.В. Цвєтков). – К.: Оріяни, 1998. – 364 с.
145. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. № 2029 “Про затвердження Програми боротьби з правопорушеннями на транспорті на 2004–2006 роки” // www.zakon1.rada.gov.ua.
146. Кравець Е., Мельник М. Концепція національної безпеки України. Проект // Хрещатик. – 23 листопада. – 1993. – С. 4.
147. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. – Тбілісі, 1987. – 356 с.
148. Поліщук А.Д. Административно-правовой аспект управляемого взаимодействия милиции с добровольными народными дружинами по охране общественного порядка: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1979. – 20 с.
149. Вказівка ГУАСМ МВС України від 24 січня 2002 р. №10/2-213: Звітність про діяльність адміністративної служби на залізницях (27 позицій), доповнення від 9 липня 2002 року № 10/2-2191 (11.3. та 11.3.1.): Справа СГБ ЛУ на Львівській залізниці. – № 42. – Т. 1 (2006 р., с. 52).
150. Плахотный А.Ф. Проблема социальной ответственности. – X.: Высшая школа, 1981. – С. 8.
151. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. – Минск: Харвест, 1997. – С. 46.
152. Сумський Д.О. Основи держави та права: Навчальний посібник. – К.: НТУУ КПГ, 1999. – 228 с.
153. Кивалов С.В., Била Л.Р. Административное право Украины: Учебно-метод. пособие / Одесская нац-ная юрид. Академия. – О.: Юридична Україна, 2002. – 320 с.
154. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1989. – 362 с.
155. Кодекс України „Про адміністративні правопорушення”. – К.: Атіка, 2000.
156. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Высшая школа, 1979. – С. 17.
157. Кримінальний кодекс України (Науково-практичний коментар) / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон „А.С.К.”, 2002. – 1099 с.
158. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – X.: Одиссей, 1999. – 438 с.
159. Додін Є.В. Адміністративні проступки та їх профілактика ОВС на транспорті. – Одеса, 1983. – 96 с.
160. Довідка „Про стан правопорядку та боротьби зі злочинністю за період з 1996 по 2006 роки. Статистична довідка”. Лінійне управління на Львівській залізниці. Справа № 40. 2006 р. Т. 1. – С. 18-22; Організація охорони громадського порядку; Сектор громадської безпеки.
161. Довідка „Про заходи по посиленню охорони особливо важливих та інших об’єктів підвищеної небезпеки Львівської залізниці”. Лінійне управління на Львівській залізниці. – Спр. № 40. – Т. 1. – С. 1-22; Організація територіальної оборони; Сектор громадської безпеки.
162. Чорномаз О.Б. Окремі питання адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті // Юридична Україна. - № 11. – С. 35– 40.
163. Забезпечення прав людини: Хрестоматія / Редактор-укладач
О.В. Марцеляк / Переднє слово Ю.В. Луценка, Дж. Перліна. – Київ-Харків: АйБі, 2005. – 134 с.
164. План дій „Україна – Європейський Союз”. Європейська політика сусідства. Схвалено Кабінетом Міністрів України: 12.02.2005 р. // www.zakon1.rada.gov.ua.
165. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
166. Гойман В.И. Действие права (методологический анализ). – М., 1990. – 346 с.
167. National Railway companies in Europe. – London, 2000. – 80 p.
168. Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Угоду ратифіковано Законом України № 237/94-ВР від 10 листопада 1994 р. // www.zakon1.rada.gov.ua.
169. Програма спільних дій на 2004–2006 рр. між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Нідерландів. Підписано в м. Києві 19 квітня 2004 р. // www.zakon1.rada.gov.ua.
170. Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період: Закон України від 20 жовтня 1998 року № 194-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 52. – Ст. 318.
171. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України та Міністерства оборони України від 29 березня 2005 р. № 103/196 „Про взаємодію Міністерства транспорту та зв’язку України і Міністерства оборони України у взаємовідносинах з Державною спеціальною службою транспорту”.
172. Наказ Міністерства транспорту України від 1 жовтня 2003 р. № 761 „Про затвердження галузевого плану заходів реалізації положень Закону України „Про основи національної безпеки України”.
173. Про Державну спеціальну службу транспорту: Закон України від
5 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 19. – Ст. 269.
174. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 28 вересня 2004 р. № 856 „Про затвердження Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів”.
175. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 20 грудня 2005 р. № 919 „Про затвердження Тарифів на перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні Схід – Захід”.
176. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 26 квітня 2006 р. № 394 „Про внесення змін до Тарифів на перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні”.
177. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 26 квітня 2006 р. № 395 „Про встановлення Тарифів на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у внутрішньому сполученні”.
178. Наказ МВС України № 470 від 25 липня 2002 р. „Про систему комплексної безпеки вантажних та пасажирських перевезень на транс’європейських транспортних магістралях”.
179. Указ Президента України від 7 квітня 2006 р. № 295/2006 „Про Цільовий план Україна – НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО” // www.zakon1.rada.gov.ua.
180. Постанова Верховної Ради України „Щодо відносин України і Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО)”. – Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 193.
181. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України. – К.: Юрінком∙Інтер, 2000. – 250 с.
182. Наказ МВС України від 18 квітня 2005 р. № 261 „Про створення Управління МВС України на транспорті”.
183. Наказ УМВС України на транспорті від 6 травня 2006 р. № 84 „Про Положення про лінійне управління на Львівській залізниці”.
184. Наказ МВС України від 30 листопада 2005 р. № 1210 „Про затвердження примірного положення про лінійне управління”.
185. Рішення колегії МВС України від 11 березня 2006 р. № 1км/1 „Про дотримання та захист прав і свобод людини працівниками органів внутрішніх справ з урахуванням щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” // www.zakon1.rada.gov.ua.
186. Аналіз стану правопорядку і Україні, результати діяльності органів внутрішніх справ за перше півріччя 2006 року. – Київ, 2006 рік, Головний штаб.
187. Рішення колегії МВС України від 20 липня 2006 р. № 4км/1 „Про дотримання прав і свобод людини в спеціальних установах для затриманих в спеціальних установах міліції та кімнатах для затриманих в адміністративному порядку в чергових частинах органів внутрішніх справ”.
188. Рішення колегії МВС України від 4 жовтня 2006 р. № 6км/2 „Про діяльність міліції громадської безпеки, організації її структурної перебудови, забезпечення належного громадського порядку та дотримання прав громадян”.
189. Ярмиш О.Н. Проблеми взаємодії між правоохоронними органами та населенням: вітчизняний та зарубіжний досвід // Вісник Ун-ту внутр. справ. – Харків, 1999.  № 8. – С. 245–252.
190. Protokol narady policia USA, Slovakia, Polsha, Ukraina. 22.03.2007 year. – Slovakia.
191. Загальна декларація прав людини. Генеральна Асамблея ООН від
10 грудня 1948 р. (Док. ООН/PES/217 А) // www.zakon1.rada.gov.ua
192. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. –Ст. 170.
193. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
194. Наказ Міністерства транспорту України від 3 травня 2001 р. № 268 „Про ключові нормативно-правові заходи по євроінтеграції транспортно-дорожнього комплексу України”.
195. Наказ Міністерства транспорту України від 18 лютого 2006 р. № 153 „Про затвердження рекомендацій: засади адаптації транспортного законодавства України до законодавства Європейського Союзу”.
196. Наказ Міністерства транспорту України від 29 грудня 2001 р. № 915 „Про План реалізації Програми інтеграції України до ЄС в галузі транспорту у 2002 р.”
197. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1496 „Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2763.
198. Наказ Міністерства транспорту України від 3 березня 2006 р. № 212 „Про затвердження складу Робочої групи з питань розробки Білої книги з державної політики щодо інтеграції України до трансєвропейських транспортних мереж”.
199. Лист до УМВС України на транспорті (вих. № 7/582 від 14 лютого
2006 р.) „Щодо кр